Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №332/1600/26 — Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/1600/26

Провадження №: 2/332/2338/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2026 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого Блажко У.В. за участі секретаря судового засідання Дубачової А.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

встановив:

До Заводського районного суду м. Запоріжжя надійшла позовна заява концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги в розмірі 35 273,69 грн за період з 01.10.2014 по 31.01.2026 за адресою: АДРЕСА_1 , та судових витрат. Позов обґрунтований тим, що Концерн «МТМ» є виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Позивач надав житлово-комунальні послуги за даною адресою, а відповідач отримує надані послуги. Внаслідок того, що відповідач не виконує свої обов`язки по сплаті послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, утворилась заборгованість за період з 01.10.2014 по 31.01.2026 у розмірі 35273,69 грн, яку просить стягнути з відповідача.

Ухвалою судді від 07 квітня 2026 року у частині вимог до ОСОБА_2 відмовлено у відкритті провадження у зв`язку зі смертю останньої до подання позову; у частині вимог до ОСОБА_1 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, сторонам встановлені строки для подання заяв по суті справи.

Представник позивача, який про день, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, в судове засідання не з`явився, надав клопотання, в якому просить дану цивільну справу розглянути за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримують повністю, проти заочного розгляду справи не заперечують.

Відповідачка ОСОБА_1 , яка про день, час та місце проведення судового засідання повідомлялась належним чином, у судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, відзиву на позов не надала.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

На підставі наявних у справі доказів зі згоди представника позивача прийнято рішення про заочний розгляд справи на підставі ст. 280 ЦПК України.

В силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить таких висновків.

Згідно зі ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За положеннями ст.ст.12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст. 76, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено і підтверджено наявними у справі доказами, що позивач концерн «Міські теплові мережі» зареєстрований у Єдиному державному реєстрі підприємств, установ, організацій і є виробником теплової енергії, яка надається населенню м. Запоріжжя для побутових потреб.

Концерн «Міські теплові мережі» є юридичною особою, метою діяльності якої є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на постійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.

Предметом діяльності Концерну «Міські теплові мережі» є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут тощо.

Квартира за адресою: АДРЕСА_2 , підключена до мережі централізованого опалення та постачання гарячої води, отже, позивачем надаються послуги за вказаною адресою.

Згідно з відповіддю Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради від 02.04.2025, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , з 29.09.2011 по теперішній час.

Згідно з відповіддю Департаменту адміністративних послуг ЗМР від 29.12.2025 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , знята з реєстрації місця проживання у зв`язку зі смертю, дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно з інформацією, сформованою за допомогою додатка «реєстр нерухомості» 16.02.2026, квартира АДРЕСА_3 на праві приватної спільної часткової власності належить декільком особам, зокрема ОСОБА_1 – 9/100 та ОСОБА_2 – 9/100.

Як вбачається з довідки щодо заборгованості за надані послуги концерну «МТМ», квартира за адресою: АДРЕСА_2 , є комунальною. Особовий рахунок НОМЕР_1 рахується за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заборгованість за період з 01.10.2014 по 31.01.2026 складає 35 273,69 грн, з них: заборгованість на 0.11.2021 складає 14 108,75 грн; за послуги з постачання ТЕ та ГПВ - 21164,94 грн.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 610-611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом.

Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV від 24.06.2004 (надалі - Закон № 1875-IV), який діяв в період виникнення спірних правовідносин і втратив чинність 01.05.2019, а також Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 09.11.2017 (надалі - Закон № 2189-VIII), який введений в дію з 01.05.2019, правовідносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, мають ознаки зобов`язання, в силу яких споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Так, згідно зі ст. 32 Закону України № 1875-IV та ст.ст. 7, 9 Закону України № 2189-VIII споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Згідно з п. 32 Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених постановою КМУвід 21.08.2019 № 830 (надалі - Правила), плата за послугу розраховується, виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 35, 36 Правил розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022 внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» № 830 від 21.08.2019 року, у тому числі, щодо публічних договорів приєднання.

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону № 2189-VIII у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

02.10.2021 на офіційному веб-сайті концерну «Міські теплові мережі» опубліковано типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.

Відповідно до п.п. 1, 2, 4 Договору цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.

Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на сайті Концерну «Міські теплові мережі».

З 01.11.2021 року між позивачем та відповідачами був укладений Типовий індивідуальний договір № 42141002 про надання послуги з теплової енергії та гарячої води.

Відповідно ст. 67 ЖК України, норми якої діяли у період надання послуг позивачем, плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Відповідно ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Утримання майна власників квартир (будинку та прибудинкової території) здійснюється ними шляхом оплати всіх витрат по утриманню експлуатуючій організації.

Згідно з ч. 1,2 ст. 358, ст. 360 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

З`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв`язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд вважає позовні вимоги концерну «МТМ» законними, обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Так, суд виходить з того, що в силу вищевикладених вимог чинного законодавства споживачем житлово-комунальних послуг є власник квартири або особа, яка користується квартирою зі згоди власника і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб. Це кореспондується з обов`язком власника утримувати своє майно.

Крім того, обов`язок здійснювати оплату за житлово-комунальні послуги виникає у її власника саме з факту набуття права власності і не залежить від місця реєстрації та фактичного місця проживання власника.

Квартира за адресою: АДРЕСА_2 підключена до мережі централізованого опалення та постачання гарячої води, отже, позивачем надаються послуги за вказаною адресою.

Згідно з інформацією, сформованою за допомогою додатка «реєстр нерухомості» 16.02.2026, квартира АДРЕСА_3 на праві приватної спільної часткової власності належить декільком особам, зокрема ОСОБА_1 – 9/100 та ОСОБА_2 – 9/100.

Згідно з відповіддю Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради від 02.04.2025, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , з 29.09.2011 по теперішній час.

Реєстрація місця проживання ОСОБА_1 за вищезазначеною адресою є належним підтвердженням виникнення у такої особи права користування відповідним житловим приміщенням та створює для неї обов`язок оплачувати спожиті комунальні послуги.

Згідно з відповіддю Департаменту адміністративних послуг ЗМР від 29.12.2025 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , знята з реєстрації місця проживання у зв`язку зі смертю, дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Як вбачається з довідки щодо заборгованості за надані послуги концерну «МТМ», квартира за адресою: АДРЕСА_2 , є комунальною. Особовий рахунок НОМЕР_1 рахується за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Заборгованість за період з 01.10.2014 по 31.10.2026 складає 35 273,69 грн, з них: заборгованість на 0.11.2021 складає 14 108,75 грн; за послуги з постачання ТЕ та ГПВ складає 21 164,94 грн.

В силу вимог ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов`язує.

Відповідно до ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом за власні кошти. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпечення збереження його властивостей тощо. Невиконання власником свого обов`язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб. Опалення є однією із витрат пов`язаною зі зберіганням майна, а отже оплата за надані послуги для сталого функціонування приміщення є обов`язком власника.

Відповідно до статті 356 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Отже, кожен із власників спільної часткової власності несе витрати по утриманню майна відповідно до своєї частки у спільному майні.

Отже, кожен із власників спільної часткової власності несе витрати по утриманню майна відповідно до своєї частки у спільному майні.

Якщо у зобов`язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов`язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (стаття 540 ЦК України).

Разом з цим, визначаючи розмір заборгованості за надані послуги, суд виходить з наступного.

Згідно із ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Натомість, солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання (статті 541 ЦК України).

За відсутності договору, який визначає солідарне зобов`язання, або домовленості між співвласниками щодо порядку несення витрат за отримані послуги та не визначення уповноваженого власника квартири, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Подібний висновок щодо солідарного зобов`язання співвласників житла, в яке надаються комунальні послуги, викладений в постанові Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 344/1792/16-ц.

Отже, власник несе витрати по утриманню майна відповідно до своєї частки у власності.

З інформаційної довідки, сформованої за допомогою додатка «реєстр нерухомості» 16.02.2026, вбачається, що квартира АДРЕСА_3 на праві приватної спільної часткової власності належить декільком особам, зокрема ОСОБА_1 – 9/100 та померлій ОСОБА_2 – 9/100.

Таким чином, розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідачки ОСОБА_1 за надані послуги за особовим рахунком НОМЕР_1 , має розраховуватись у відповідності до частки у спільному майні, тобто 1/2 частини заборгованості в розмірі 35 273,69 грн.

Враховуючи вищевикладене, у межах заявлених позовних вимог та встановлених обставин справи, відсутні правові підстави для покладення на відповідачку ОСОБА_1 обов`язку зі сплати заборгованості в частині, що припадає на померлу співвласницю, оскільки такі вимоги фактично спрямовані до осіб, процесуальна правоздатність яких припинилася, а правонаступництво не встановлено.

Відсутність укладеного договору про надання послуг між споживачами та теплопостачальною організацією хоча не позбавляє обов`язку у повній мірі сплачувати кошти за надані та спожиті послуги, натомість автоматично не встановлює солідарного обв`язку зі сплати заборгованості для будь-кого з власників приміщення, яке перебуває у спільній частковій власності та щодо якого коло спадкоємців не встановлене.

Під час судового розгляду позивач не надав суду відомостей про прийняття будь-якими особами, у т.ч. відповідачкою ОСОБА_1 , спадщини після смерті ОСОБА_2 ; з клопотаннями про залучення її правонаступників співвідповідачами у цій справі не звертався, позовні вимоги не змінював.

Ухвалюючи рішення, суд також враховує, що багатоквартирний житловий будинок, в якому розташоване майно відповідачів, підключений до мережі централізованого постачання теплової енергії та постачання гарячої води, ці послуги у зазначений період позивачем надавались, відповідачами споживались. За спожиті послуги позивачем нараховувалась помісячна плата, однак, відповідачі здійснювали оплату нерегулярно та не в повному обсязі.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості за спірний період складений з чітким зазначенням нарахованих і сплачених сум окремо по кожному виду послуг за кожен місяць, суми заборгованості наростаючим підсумком.

Крім того, відповідачі обґрунтованого заперечення проти позову не подали, в судове засідання не прибули і жодним чином позовні вимоги не спростували.

Отже, вирішуючи справу в межах заявлених вимог та на підставі наявних доказів, суд вважає, що відповідачка ОСОБА_1 , як співвласник у спільній частковій власності вищезазначеної квартири, та споживач житлово-комунальної послуги (послуги з постачання теплової енергії та гарячої води) в порушення вищевказаних норм діючого законодавства та умов типового індивідуального договору неналежним чином виконувала свої зобов`язання щодо оплати послуги з постачання теплової енергії та гарячої води, що призвело до виникнення заборгованості за період з 01.10.2014 по 31.01.2026 у загальному розмірі 35273,69 грн.

Стягненню з відповідачки ОСОБА_1 підлягає 1/2 частина вказаного боргу, тобто 17 636,85 грн відповідно до розміру частки у праві спільної часткової власності на майно.

Підстав для покладання на відповідачку ОСОБА_1 обов`язку з оплати всієї суми заборгованості, в т.ч. частки померлої співвласниці ОСОБА_2 , суд не знаходить з вищевикладених мотивів, у зв`язку з чим в цій частині позову слід відмовити.

На підставі вищевикладеного позов концерну «МТМ» слід задовольнити частково.

Оскільки позов задоволений судом на 50%, суд відповідно до ст. 141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1331,20 (2662,40 грн : 2) грн, що пропорційно розміру задоволених судом вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь концерну «Міські теплові мережі» заборгованість з централізованого опалення та гарячого водопостачання, з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) за період з 01.10.2014 по 31.01.2026 у загальному розмірі 17 636 (сімнадцять тисяч п`ятсот шістсот тридцять шість) гривень 85 коп., перерахувавши на розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 у Філії АТ «Укрексімбанк» у м.Києві, МФО 322313, ЄДРПОУ 32121458.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь концерну «Міські теплові мережі» судові витрати у розмірі судового збору 1331 (одну тисячу триста тридцять одну) гривню 20 коп., перерахувавши на розрахунковий рахунок № НОМЕР_3 , ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», МФО 320478, ЄДРПОУ 32121458.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається, за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://court.gov.ua/fair.

Учасники справи:

позивач: концерн «Міські теплові мережі», місцезнаходження: адреса: 69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов», 137, код ЄДРПОУ: 32121458;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Суддя У. В. Блажко