Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №458/845/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 458/845/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді – Світлик О.М.,

за участю секретаря судового засідання – Чепи М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повергнення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» через підсистему «Електронний суд» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , згідно з якою просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості за договором позики №2634849 в розмірі 26983,64грн., з яких: 13023,64 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 3960,00 грн – сума заборгованості за відсотками; 10000,00 грн – сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування позикою та понесені судові витрати.

На обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що 11 червня 2024 між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №2634849.

27.03.2025 між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №27/03/25, у відповідності до умов якого ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Вказує, що відповідно до реєстру боржників №1 від 27.03.2025 до договору факторингу №27/03/25 від 27.03.2025, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 29323,64 грн, з яких: 13023,64 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 6300,00 грн – сума заборгованості за відсотками; 10000,00 грн – сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування позикою.

Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач лише частково виконав своє зобов`язання, оскільки після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній здійснив платежі: 28.07.2025 - 2000 грн, на загальну суму - 2000 грн для погашення існуючої заборгованості.

З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за договором позики №2634849 у розмірі 26983,64 грн., з яких: 13023,64 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 3960,00 грн – сума заборгованості за відсотками; 10000,00 грн – сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування позикою.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.09.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за даним позовом. Постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач у судове засідання не з`явився, при цьому у прохальній частині зазначив про розгляд справи без участі його представника, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явилась, однак подала відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ» у заявленому розмірі.

У своєму відзиві зазначає, що не погоджується з позовними вимогами ТОВ «ФК «ЄАПБ» у заявленому розмірі та просить суд перевірити правильність розрахунку заборгованості.

Кредитний договір №2634849 був укладений 11.06.2024 на суму 20000 грн строком на 30 днів. Позивач заявляє про стягнення 26983,64 грн, однак наданий ним розрахунок містить невідповідності. Зокрема, позивач зазначає, що заборгованість, передана за договором факторингу, становила 29323,64 грн, у тому числі: 13023,64 грн — основна сума боргу; 6300 грн — проценти; 10000 грн — проценти за прострочене користування.

Водночас у позовній заяві зазначено, що відповідачем сплачено лише 2000 грн. При цьому в особистому кабінеті ТОВ «ФК «ЄАПБ» зазначено іншу інформацію: початкова придбана сума боргу — 29323,64 грн; залишок — 26983,64 грн; всього сплачено — 2340 грн; останній платіж — 500 грн від 27.01.2026; номер реєстру — 67927.

Таким чином, позивач не пояснює, чому в позовній заяві зазначено лише платіж 2000 грн, тоді як у його особистому кабінеті відображено загальну суму сплачених коштів 2340 грн та окремо зазначено платіж 500 грн від 27.01.2026. Також позивач не надав зрозумілого та повного розрахунку, з якого можна встановити, як саме кожен здійснений платіж був зарахований та з яких складових сформувалася сума 26983,64 грн. Крім того, у кредитному договорі зазначена денна процентна ставка 1,05%. Відповідно до змін, внесених Законом України №3498-IX, максимальний розмір денної процентної ставки за споживчим кредитом не може перевищувати 1%. Зазначений закон застосовується до договору, укладеного 11.06.2024.

А тому просить перевірити відповідність умов договору та здійсненого позивачем розрахунку вимогам законодавства. (Законодавство України ) Окремо просить перевірити правомірність нарахування 10000 грн «процентів за прострочене користування», оскільки позивач не надав достатнього детального розрахунку із зазначенням періоду, ставки, формули та конкретної договірної і законодавчої підстави такого нарахування.

Зазначає, що на даний час відповідач є працівником Державної служби України з надзвичайних ситуацій та перебуває у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами/по догляду за дитиною, у зв`язку з чим фінансове становище останньої є обмеженим. Водночас відповідач не ухиляється від виконання своїх зобов`язань та здійснювала платежі за кредитом.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 11.06.2024 між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір позики №2634849, відповідно до якого відповідачу надано кредит у розмірі 20000 грн на власні потреби, строком на 30 днів з 11.06.2024 по 11.07.2024, з процентною ставкою в день 1,05%, процентна ставка за понадстрокове користування позикою за день 2,10 % (п. 2.1.-2.3. договору).

Згідно з п. 4. договору проценти за договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики, виходячи із строку фактичного користування позикою та до повного погашення заборгованості за договором.

Договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-комунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису позикодавця та електронного підпису одноразовим ідентифікатором позичальника згідно Закону України «Про електронну комерцію» та із додатковим накладанням кваліфікованого електронного підпису уповноваженого працівника позикодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу згідно вимог положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит), затвердженого постановою Національного банку України від 03.11.2021 N? 113 (далі - Постанова НБУ) (п. 21 договору)

Відповідно до п. 22 за обраними позичальником параметрами позики позикодавцем в особистий кабінет та/або на електронну пошту позичальника надсилається підписана позикодавцем оферта у вигляді проекту договору для ознайомлення та узгодження умов разом з електронним повідомленням - пропозицією укласти договір. На вказану позичальником електронну пошту та/ або номер телефону надсилається згенерований одноразовий ідентифікатор для підписання договору. Позичальник, приймаючи пропозицію позикодавця укласти договір, підписує в інформаційно-комунікаційній системі електронне повідомлення одноразовим ідентифікатором. Сформовані таким чином електронні підписи позичальника та позикодавця накладені на поговір. Після підписання такими електронними підписами договору позикодавець на виконання вимог Постанови НБУ додатково накладає кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника позикодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу, після чого його умови вважаються прийнятими, а договір є укладеним.

ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» листом від 10.07.2026 за вих. №КД-000177390/ТНПП підтверджено прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою API-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018, укладеного між компанією та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення платіжної операції: дата 11.06.2024; номер платежу 0f54a2c6-85af-4ec4-b13f-92bb88abe65a; сума 20000.00 грн; отримувач Жавко Ірина - ЕПЗ номер НОМЕР_1 .

Згідно з розрахунком заборгованості за договором позики №2634849 від 11.06.2024 загальна заборгованість станом на 27.03.2025 склала 29323,64 грн, з яких нараховано 13023,64 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 6300,00 грн – сума заборгованості за відсотками; 10000,00 грн – сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування позикою.

27.03.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повергнення боргів» (фактор) та ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» (клієнт) укладено договір факторингу №27/03/25, згідно з яким останнє відступило на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повергнення боргів» право грошової вимоги щодо погашення (стягнення) заборгованостей з боржників, які виникли на підставі кредитних договорів, згідно з реєстром боржників, в тому числі відносно відповідача в розмірі 29323,64 грн, в тому числі: 13023,64 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 6300,00 грн – сума заборгованості за відсотками; 10000,00 грн – сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування позикою, що підтверджується договором факторингу та витягом з реєстру боржників до вищевказаного договору факторингу (порядковий номер у реєстрі 976).

Отже, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 29323,64 грн.

Відповідачем здійснила платіж у сумі 2000 грн, однак остання не виконала свого обов`язку у повному обсязі, надані їй кошти за договором позики №2634849 в строк, передбачений договором, не повернула.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

У відповідності до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі статтею 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, – незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до часини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною першою статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін)його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною першою статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частини перша статті 631 ЦК України). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами першою та другою статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписом статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Пунктами 5, 6, 12 частини першої статті третьої Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором – це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор – це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правилами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично – у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 (провадження №61-16243св20) та від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20 (провадження №61-18967св20), які відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Матеріалами справи встановлено, що між сторонами в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», укладено договір позики, який підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором K2Q64y. При підписанні договору про надання кредиту сторони погодили умови надання всіх послуг, зокрема, суму кредиту, строк кредитування, плату за кредит, порядок погашення кредиту, відповідальність.

З огляду на викладене, в розрізі даного спору вбачається, що між сторонами виникли договірні відносини, які регулюються укладеним договором кредиту, та у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов зазначеного договору у позивача, як кредитора за спірними зобов`язаннями, виникло право вимоги стягнути з відповідача заборгованість за кредитом та по відсоткам за користування кредитом.

Суд погоджується із розрахунком позивача щодо сум заборгованості за простроченими платежами по тілу кредиту і по відсотках за користуванням кредитом, а також враховує, що відповідачем не надано відомостей, що свідчать про погашення нею заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за договором позики у добровільному порядку.

За таких обставини, суд приходить до висновку, що відповідач не виконала своїх зобов`язань за договором, у передбачений в договорі строк кошти (суму позики) та відсотки не повернула, а тому з неї на користь позивача слід стягнути за договором позики №2634849 від 11.06.2024 неповернуті тіло кредиту у розмірі 13023,64 грн та відсотки у розмірі 3960 грн.

Разом з тим, суд вважає відсутніми підстави для задоволення позовної вимоги про стягнення процентів за понадстрокове користування позикою у розмірі 10000 грн з огляду на наступне.

Нарахування процентів за ст. 1048 ЦК України можливе лише в межах строку дії договору.

Відповідно до сформованої практики Великої Палати Верховного Суду право кредитора нараховувати звичайні договірні проценти (за ст. 1048 ЦК України) припиняється в день закінчення строку кредитного договору або з моменту пред`явлення вимоги про дострокове повернення (пункт 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.03.2018 у справі №444/9519/12). Тобто вимагати плату за «правомірне користування» коштами після завершення строку договору за законом не можна. Подібних висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 (пункти 53, 54), від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року в справі №320/8618/15-ц (провадження №61-4393сво18)).

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за понадстрокове користування позикою у розмірі 10000 грн необхідно відмовити.

Таким чином, оскільки відповідач взяті на себе зобов`язання щодо повернення отриманих коштів за укладеним договором позики №2634849 від 11.06.2024, право вимоги за яким перейшло до позивача, належним чином не виконала, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 16983,64 грн, з яких: 13023,64 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 3960 грн – сума заборгованості за відсотками, є обґрунтованими та підлягають до задоволення. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України, з урахуванням часткового задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1675,71 грн пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статями 12, 13, 76-81, 89, 141, 223, 259, 263-265, 279, 280, 354, 355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повергнення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором позики №2634849 від 11.06.2024 у розмірі 16983 (шістнадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят три) гривні 64 копійки, з яких: 13023,64 грн – заборгованість за основною сумою боргу; 3960 грн – заборгованість за відсотками.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 1675 (одна тисяча шістсот сімдесят п`ять) гривень 71 копійка.

Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: вул. Лісова, 2, м. Бровари, Броварський район, Київська область.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Дата складення повного судового рішення – 29 жовтня 2026 року.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області О.М. Світлик