Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №308/16034/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/16034/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді - Бедьо В.І.,

при секретарі судового засідання - Малиновська І.Ю.,

представника позивача - Кудренко В.О.

відповідача - ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ),

представника відповідача - Ільницького С.М.,

перекладача - Граваріс Анастасіос,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , до громадянина Французької Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , що перебуває за адресою: пункт тимчасового тримання НОМЕР_2 прикордонного загону, АДРЕСА_2 , про затримання з метою забезпечення примусового видворення за межі території України,-

ВСТАНОВИВ:

Військова частина НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) звернулася до Ужгородського міськрайонного суду з позовом до відповідача - громадянина Французької Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 , що перебуває за адресою: пункт тимчасового тримання НОМЕР_2 прикордонного загону, АДРЕСА_2 , про затримання з метою забезпечення примусового видворення за межі території України

Позов мотивує тим, що громадянин Французької Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 , о 08 год. 25 хв. 28 жовтня 2026 року був виявлений та затриманий у межах прикордонної смуги на напрямку 265 прикордонного знаку близько 2000 метрів до державного кордону України (територія Ужгородської територіальної громади) уповноваженими посадовими особами НОМЕР_2 прикордонного загону, який порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства а саме: проживав на території України без документів на право проживання та перевищів встановлений строк перебування в Україні та порушив прикордонний режим, а саме перебував та пересувався в межах контрольованого прикордонного району без документів що посвідчують особу.

Своїми діями відповідач порушив порушив вимоги ч. 22 ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», підпункту 2 пункту 2 Порядку продовження строку перебування та тимчасового проживання, продовження та скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, вимоги п.8 «Положення про прикордонний режим», затвердженого постановою КМУ від 27.07.1998 №1147. Своїми діями вчинив адміністративне правопорушення відповідальність за яке передбачено ч.2. ст.203 КУпАП та ч. 1 ст 202 КУпАП..

Також громадянин, проживав на території України без документів на право проживання (перебування), а саме: без дійсного паспортного документа та посвідки на тимчасове чи постійне проживання, Громадянин ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 не зміг підтвердити дату та обставини перетину державного кордону України, фактично ухилившись від виїзду з України після закінчення дозволеного строку перебування, та не вжив заходів щодо своєчасної легалізації свого статусу в органах ДМС.

Оригінали документів, що посвідчують особу, підтверджують законність перебування на території України, передбачені пунктами 16-19 та 21 статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та ст. 8 Закону України «Про прикордонний контроль» у Відповідача відсутні.

Відповідно до вимог статей 260, 263 КУпАП Відповідача було затримано в адміністративному порядку на термін до трьох діб з метою встановлення особи та з`ясування обставин правопорушення.

Про затримання Відповідача у встановленому законодавством порядку було проінформовано чергового Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги та Посольство Французької Республіки в Україні.

За поясненнями Відповідача, він прибув до України в2026 році з метою імміграції, трудову діяльність на території України не здійснює, документи втратив в 2026 році в м. Ужгород.

Крім того, Відповідач веде мандрівний спосіб життя, не має постійного місця проживання, засобів до існування та будь-яких документів, що посвідчують особу (паспортний документ для виїзду за кордон відсутній). Згідно з частиною першою статті 16 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" (далі – Закон), реєстрація іноземців, які в`їжджають в Україну, здійснюється органами охорони державного кордону в пунктах пропуску. У відповідача відсутні будь які документи, відмітки про проходження прикордонного контролю що підтверджує факт йогонезаконного перебування на території України та не має жодних законних підстав для продовження свого перебування.

Зазначені обставини свідчать про свідоме ігнорування міграційного законодавства України, неспроможність або небажання самостійно врегулювати своє правове становище та отримати необхідні документи для повернення та підтверджують обґрунтовану підозру в намірі уникнути відповідальності та процедури примусового видворення.

Відповідно до частини 3 статті 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Згідно з пунктом 14 статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» нелегальний мігрант - це іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні,а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

Керуючись пунктом 152 статті 19 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», у відповідності до вимог частини першої статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», начальником НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, прийнято Рішення про примусове видворення за межі території України особи, що представляється як громадянин Французької Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив задовольнити з підстав та мотивів викладених у позові. Надав пояснення аналогічні викладеним у позові. Просив суд затримати відповідача з метою забезпечення примусового видворення за межі території України.

Представник відповідача Ільницький С.М. в судовому засіданні не заперечив проти задоволення позову.

Відповідач у судовому засіданні не заперечив проти задоволення позову, надав пояснення щодо відсутності документів, які посвідчують особу, а також підтримав доводи представника ОСОБА_3 .. Вказав, що має бажання повернутись до Французької Республіки.

Заслухавши сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи відповідач - громадянина Французької Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 , о 08 год. 25 хв. 28 жовтня 2026 року був виявлений та затриманий у межах прикордонної смуги на напрямку 265 прикордонного знаку близько 2000 метрів до державного кордону України (територія Ужгородської територіальної громади) уповноваженими посадовими особами НОМЕР_2 прикордонного загону, який порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства а саме: проживав на території України без документів на право проживання та перевищів встановлений строк перебування в Україні та порушив прикордонний режим, а саме перебував та пересувався в межах контрольованого прикордонного району без документів що посвідчують особу.

Як встановлено судом 30.10.2026 року в.о. начальником відділу адміністративно-юрисдикційної діяльності штабу підполковником юстиції ОСОБА_4 винесено рішення, яким вирішено примусово видворити за межі території України громадянина Французької Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 , копію якого вручено відповідачу 30.10.2025 року та з перекладом повідомлено про прийняте рішення, про що свідчить підпис ДЕХРІСТ Сімон та підпис перекладача.

У відповідача наявний документ, що посвідчує особу: паспорт громадянина Республіки Індії № НОМЕР_3 від 21.10.2022 з терміном дії до 20.10.2032 року.

Як встановлено судом листом № 02.1/14220-26-Вих від 28.10.2026 начальником НОМЕР_2 прикордонного загону ОСОБА_5 повідомлено Посольство Французької Республіки про затримання громадянина ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ).

Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання та видворення іноземців та осіб без громадянства визначені статтею 289 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно вимог ч. 1 ст. 289 КАС України визначено, що за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальний орган чи підрозділ, орган охорони державного кордону, орган Служби безпеки України подає до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням зазначених органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовну заяву про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: 1) затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України; 2) затримання з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 3) взяття на поруки підприємством, установою чи організацією; 4) зобов`язання внести заставу.

Відповідно до п. 1 Типового положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1110, пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні (далі - пункт тимчасового перебування), є державною установою, що призначена для тимчасового тримання іноземців та осіб без громадянства: стосовно яких судом прийнято рішення про примусове видворення за межі України; стосовно яких судом прийнято рішення про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України, у тому числі прийнятих відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; затриманих ДМС, її територіальними органами та підрозділами на строки та в порядку, передбачені законодавством; затриманих за рішенням суду до завершення розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства.

Згідно п. 5 вказаного Типового положення іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України чи реадмісії. Строк тримання затриманих іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування становить шість місяців з дня фактичного затримання особи.

Згідно з ч. 11 ст. 289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, такий строк може бути продовжено, але загальний строк затримання не повинен перевищувати вісімнадцять місяців.

Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що аргументом для затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України є наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України.

Судом встановлено, що відповідач не відноситься до осіб, яким надано статус біженця і не є особою, яка потребує додаткового захисту.

Матеріали справи не містять документи, які підтверджують громадянство особи ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У постанові Верховного Суду від 31.05.2021 у справі № 473/2320/20 розглянуто питання правомірності затримання іноземця та поміщення його до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , не мав законних підстав для перебування на території України, передбачених статтею 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», не мав документів, які підтверджують право на перебування в Україні, коштів для повернення до країни походження та родичів на території України, які могли б надати йому відповідну допомогу. Водночас відповідач не надав доказів переслідування в країні походження за політичними, релігійними, расовими чи етнічними ознаками, наявності підстав для отримання статусу біженця або додаткового захисту, а також обставин, які б перешкоджали його поверненню. Судом також враховано, що відповідач мав можливість звернутися із заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, однак таких дій не вчинив.

Разом із тим Верховний Суд звернув увагу, що відповідно до статті 289 КАС України затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення може застосовуватися виключно до іноземців та осіб без громадянства. Такий захід допускається за наявності передбачених законом підстав, зокрема прийнятого компетентним органом рішення про примусове видворення або реадмісію та обґрунтованого ризику ухилення особи від його виконання, перешкоджання процедурі видворення або втечі. При цьому сам факт незаконного перебування на території України не є достатньою підставою для затримання.

Суд також зазначив, що відповідно до статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» примусове видворення здійснюється за наявності визначених законом підстав, а частина четверта цієї статті передбачає можливість поміщення затриманих іноземців та осіб без громадянства до пунктів тимчасового перебування на строк, необхідний для їх ідентифікації та забезпечення видворення, але не більше ніж на вісімнадцять місяців. Водночас стаття 31 цього Закону встановлює обмеження щодо примусового повернення та видворення.

Окремо звернуто увагу на те, що на момент розгляду справи відсутні докази притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 204-1 КУпАП. Сам протокол про адміністративне правопорушення лише фіксує певні обставини та не є достатнім доказом вини особи без відповідної постанови суду. Водночас ця обставина сама по собі не спростовує факту незаконного перебування відповідача в Україні.

При вирішенні спору суд також керувався статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 9, 29 Загальної декларації прав людини та статтею 9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, які гарантують право на свободу та забороняють свавільне затримання. Щодо процесуальних вимог, відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона зобов`язана довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, правовий висновок Верховного Суду полягає в тому, що застосування затримання та поміщення до пункту тимчасового перебування є винятковим заходом обмеження права на свободу, який можливий лише щодо іноземців та осіб без громадянства, за наявності встановлених статтею 289 КАС України підстав. Незаконність перебування особи в Україні, відсутність документів чи коштів для повернення самі по собі не замінюють необхідності доведення всіх законодавчо визначених умов затримання. Суд зобов`язаний повно та об`єктивно дослідити обставини справи, оцінити докази в їх сукупності, а його висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно вимог частини 1 статті 289 КАС України, за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальний орган чи підрозділ, орган охорони державного кордону, орган Служби безпеки України подає до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням зазначених органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовну заяву про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів:

1) затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України;

2) затримання з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

3) взяття на поруки підприємством, установою чи організацією;

4) зобов`язання внести заставу.

У зв`язку з вищевикладеним та беручи до уваги встановлені обставини: порушення встановлених термінів перебування, відсутність дійсного паспортного документа, порушення правил реєстрації, відсутність постійного місця проживання,можна дійти висновку, що відповідач не в змозі самостійно покинути територію України.

Така ситуація створює передумови для подальшого незаконного перебування на території України та зумовлює обґрунтований ризик спроби незаконного перетинання державного кордону України з метою уникнення правової відповідальності.

Оскільки Відповідач не має постійного місця проживання та затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення є єдиним дієвим заходом, що забезпечить виконання Рішення начальника НОМЕР_2 прикордонного загону та вимог ст. 289 КАС України.

Згідно з ч. 11 ст. 289 КАС України, строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців.

Враховуючи, що відповідач немає законних підстав для перебування на території України, останній порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства а саме: проживав на території України без документів на право проживання та перевищів встановлений строк перебування в Україні та порушив прикордонний режим, а саме перебував та пересувався в межах контрольованого прикордонного району без документів що посвідчують особу, а тому є обґрунтовані підстави вважати, що відповідач і в подальшому може ухилитись від виконання рішення компетентного органу про його примусове видворення до країни походження або третьої країни, що унеможливлює виконання вищевказаного рішення щодо відповідача по справі, а тому суд обґрунтовано вважає, що є підстави для затримання відповідача з метою забезпечення процедури видворення, а відтак приходить до висновку, що поданий позов підлягає до задоволення і відповідача слід затримати з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України строком на шість місяців.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про затримання відповідача по справі з метою забезпечення примусового видворення за межі території України узгоджуються з положеннями національного законодавства, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ст.ст. 2, 5-10, 14, 72-79, 90, 94, 241-246, 250, 251, 255, 268-272, 289, 293, 295 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , до громадянина Французької Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , що перебуває за адресою: пункт тимчасового тримання НОМЕР_2 прикордонного загону, АДРЕСА_2 , про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України - задовольнити.

Затримати громадянина Французької РеспублікиДЕХРІСТ Сімон ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою забезпечення видворення за межі території України, строком на 6 (шість) місяців до 28 квітня 2027 року

Рішення може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки передбачені ч. 16 ст. 289 КАС України у десятиденний строк із дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду

Закарпатської області Бедьо В.І.