Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №211/3570/26 — Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/3570/26

Провадження № 2-о/211/145/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26 жовтня 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Юзефовича І.О.

секретаря судового засідання Андрійченко А.Ю.

за участю:

представника заявника Палішевої Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Кривого Рогу в порядку окремого провадження, цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: виконавчий комітет Довгинцівської районної у місті ради про встановлення факту постійного проживання спадкоємця із спадкодавцем на час відкриття спадщини, -

ВСТАНОВИВ:

02.04.2026 року представник заявника ОСОБА_1 – адвокат Палішева Н.О. звернулася до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з заявою, в якій просить суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Кривому Розі, у період з грудня 2024 року до дня її смерті за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову представник заявника зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла бабуся заявника – ОСОБА_2 , яка на день смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Його батько, ОСОБА_3 , помер раніше – ІНФОРМАЦІЯ_3 . Останній рік свого життя ОСОБА_2 мала проблеми зі здоров`ям та потребувала постійного догляду та допомоги по господарству, тому заявник взяв на себе цей обов`язок та переїхав тимчасово до бабусі, щоб мати можливість надавати їй допомогу. Спадкове майно, що залишилося після ОСОБА_2 , складається з житлового будинку і земельної ділянки, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне їй нерухоме майно. За життя померла склала заповіт, але особа, яка вказана в заповіті, подала заяву, в якій повідомила, що у шестимісячний строк спадщину не прийняла, до суду для продовження строку звертатися не планує, на спадщину не претендує. 12.03.2026 року заявник звернувся до Третьої Криворізької державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , але постановою від 12.03.2026 року йому було відмовлено, оскільки не звернувся з відповідною заявою у встановлений законом строк, а також, тому що заявником не надано відповідних документів, які б підтверджували факт постійного проживання зі спадкодавцем на день його смерті.

Ухвалою суду від 14.04.2026 року заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку окремого провадження.

Заявник ОСОБА_1 , будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи належним чином у встановленому законом порядку, в судове засідання не з`явився.

Представник заявника ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримала заяву та просила задовольнити викладені в ній вимоги.

Допитані у судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтвердили факт проживання ОСОБА_2 разом з заявником ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 з грудня 2024 року по день смерті ОСОБА_2 .

Представник заінтересованої особи виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті ради, будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи належним чином та у встановленому законом порядку, в судове засідання не з`явився, надавши суду заяву про розгляд справи у відсутність заінтересованої особи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, врахувавши позицію учасників справи, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши та оцінивши показання допитаних у судовому засіданні свідків, наявні у справі письмові докази щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, надавши їм оцінку в сукупності, встановивши фактичні обставини справи, дійшов до такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень, щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цивільних справ встановлені цим розділом.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; установлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

У п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року №7, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Як зазначено у п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику по справам про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суди вправі розглядати справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є онуком ОСОБА_2 . Факт родинних відносин підтверджується: копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 02.10.1974 року; копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 04.01.1990 року (а.с. 16-17).

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла баба заявника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого Департаментом адміністративних послуг Криворізької міської ради (а.с. 8).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку та земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з ч. 1 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Будучи спадкоємцем після смерті баби ОСОБА_2 , заявник ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса Третьої криворізького державної нотаріальної контори Ситнік О.О. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті баби ОСОБА_2 .

Згідно з ч.ч. 1,3 ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Державним нотаріусом Третьої криворізької державної нотаріальної контори Ситнік О.О. було заведено спадкову справу, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , заявнику ОСОБА_1 було відмовлено у зв`язку з тим, що ним був пропущений шестимісячний строк для подачі заяви про прийняття спадщини та у зв`язку із відсутністю рішення суду про встановлення факту сумісного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на день смерті (а.с. 15).

Крім того, на виконання ухвали суду від 14.04.2026 року державним нотаріусом Третьої криворізької державної нотаріальної контори було надано копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Згідно з заявою, яка міститься в спадковій справі, особа, якій померла ОСОБА_2 заповіла усе належне їй майно, в установлений законом шестимісячний строк не прийняв, в суд за продовженням строку звертатися не буде, на спадщину не претендує, та претензій до того, щоб свідоцтво про право на спадщину було видано ОСОБА_1 не має (а.с. 35).

Виходячи з того, що ОСОБА_1 не має можливості оформити свої права на спадкове майно після смерті баби у позасудовому порядку, він вимушений звернутися до суду в обраний ним спосіб, а саме, шляхом встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини, адже встановлення цього факту матиме для нього юридичне значення.

Згідно з ч. 1 ст. 1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Актом, складеним 29.03.2026 року мешканцями сусідніх будинків та засвідченим головою квартального комітету №31 Довгинцівського району підтверджується, що ОСОБА_1 , 1989 року народження, у період з грудня 2024 року по 22 липня 2025 року постійно мешкав у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , разом зі своєю бабусею ОСОБА_2 , 1949 року народження (а.с. 18).

Згідно з відомостями з Єдиного державного демографічного реєстру, ОСОБА_1 з 09.03.2023 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 27).

Відповідно до ч.ч. 1,6 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Згідно з пп. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем. В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини.

Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. У п. 23 вищевказаної Постанови вказано, що якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

У ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (в редакції, яка діяла на момент відкриття спадщини) визначено, що місце перебування особи - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Таким чином, місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи, тобто того місця, де вона не проживає, а тимчасово знаходиться.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (в редакції, яка діяла на момент відкриття спадщини), реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Згідно зі ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Отже, для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України). Таким чином, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Із системного аналізу наведених норм матеріального права слідує, що законодавець не пов`язує місце відкриття спадщини безпосередньо з місцем реєстрації спадкодавця, а відповідно до ст. 1221 ЦК України ототожнює його з останнім місцем проживання останнього, яке може знаходитися поза межами його реєстраційного обліку.

Суд зауважує, що ч. 2 ст. 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного. Такий правовий висновок щодо застосування ч. 3 ст. 1268 ЦК України викладений у ряді постанов Верховного Суду, зокрема, від 21.10.2020 року у справі №569/15147/17, від 18.11.2020 року у справі №523/19010/15-ц, від 02.04.2021 року у справі №191/1808/19, від 28.04.2021 року у справі №204/2707/19, від 27.02.2024 року у справі №688/2822/22.

Таким чином, відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за останнім місцем проживання спадкодавця, не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини ч. 3 ст. 1268 ЦК України підтверджуються достатністю інших належних, допустимих та достатніх в їх сукупності доказів. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.02.2018 року у справі №633/344/16-ц.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 є онуком ОСОБА_2 . Допитані судом як свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 показали, що ОСОБА_1 з 2024 року постійно мешкав з ОСОБА_2 у будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Покази свідків суд вважає належним та допустимим доказом, оскільки вони не викликають сумнівів в їх правдивості та дійсності в сукупності з обсягом наявних у справі доказів. Крім того, докази, на які посилається заявник як на підставу своїх вимог, підтверджують факт постійного проживання його разом зі спадкодавицею на день смерті останньої і підтверджені показами свідків.

Таким чином, встановивши, що заявник ОСОБА_1 , хоч і не був зареєстрований разом з ОСОБА_2 за її життя, однак фактично проживав, що повністю підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, показами свідків, суд дійшов висновку, що факт постійного проживання ОСОБА_1 зі спадкодавицею ОСОБА_2 на час відкриття спадщини, як того вимагає положення ч. 3 ст. 1268 ЦК України, знайшов своє підтвердження під час судового розгляду.

З огляду на викладене, виходячи з інтересів осіб щодо захисту їх права на спадкування, зважаючи на те, що заявник не має іншої можливості, окрім в судовому порядку, підтвердити факт її постійного проживання разом із спадкодавицею на час відкриття спадщини, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, суд вважає, що вимога підлягає задоволенню, оскільки є законною, обґрунтованою та підтвердженою належними, допустимими та достатніми доказами, які в свою чергу є послідовними та логічними, а тому не викликають сумніву в їх правдивості.

Ухвалюючи рішення про задоволення вимог ОСОБА_1 саме в порядку окремого провадження, суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 07.02.2024 року у справі №545/844/23, від 20.12.2023 року у справі №761/16555/23, від 14.12.2022 року у справі №180/2132/21, та вважає за необхідне зауважити, що необхідність встановлення факту, що має юридичне значення, для отримання спадщини саме по собі не свідчить про наявність спору про цивільне право ОСОБА_1 , яке ніким не оспорюється. Існування спору про право повинно бути реальним, а не гіпотетичним, адже відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину пов`язана виключно з тим, що із наданих спадкоємицею документів не підтверджується факт його постійного проживання зі спадкодавицею на час відкриття спадщини, а не оспорювання самого права ОСОБА_1 на спадщину.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує ч. 7 ст. 294 ЦПК України, у зв`язку з цим понесені заявником витрати по сплаті судового збору відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 13, 19, 19, 76-82, 89, 95, 133, 141, 263-265, 267, 268, 273, 293, 294, 315-319, 351-352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: виконавчий комітет Довгинцівської районної у місті ради про встановлення факту постійного проживання спадкоємця із спадкодавцем на час відкриття спадщини – задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , 1989 року народження, разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , 1949 року народження, померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Кривому Розі, у період з грудня 2024 року до дня її смерті за адресою: АДРЕСА_1 .

Судові витрати покласти на заявника.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати його складання шляхом подання апеляційної скарги. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін:

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2

Заінтересована особа: Виконавчий комітет Довгинцівської районної у місті ради, код ЄДРПОУ 05520744, юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Дніпровське шосе, 11

Суддя І.О.Юзефович