Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №211/7701/26 — Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Суд: Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: надання послуг

Дата: 28 жовтня 2026 р.

Справа: №211/7701/26

Суддя: Гонтар А. Л.

ЄУН 211/7701/26

Номер провадження 2/211/5831/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

за головуванням - судді А.Л.Гонтар,

з участю секретаря судового засідання Д.Л.Блінової

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надану теплову енергію,

У С Т А Н О В И В:

21.07.26 року представник акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" звернувся в Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якій просить стягнути з них заборгованість по оплаті за опалення у сумі 20833,17 гривень за період з 01.01.2019 по 30.04.2026року, за абонентське обслуговування у сумі 348,92 грн, інфляційні втрати у розмірі 6747,12 грн, 3% річних у розмірі 1924,98 грн, пеню у розмірі 504,05 грн, всього 30358,24грн та судові витрати у розмірі 3328 грн.

Позивач у позові вказав, що відповідачі проживають за адресою: АДРЕСА_1 , користуються послугами опалення та гарячого водопостачання, які надає КП теплових мереж "Криворіжтепломережа". Але за послуги сплачували не регулярно.

На підставі ухвали Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу від 21 липня 2026 року справу було відкрито та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін на 14 вересня 2026 року.

07 серпня 2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від ОСОБА_1 , в якому зазначає, що з позовними вимогами не погоджується, оскільки позивач пропустив строк позовної давності. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час та місце проведення судового розгляду повідомлявся належним чином. На адресу суду представник позивача подав заяву про проведення судового засідання без його участі, в якій зазначено, що позовні вимоги вони підтримують у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечують.

Відповідачі повідомлені належним чином про дату, час та місце проведення судового засідання відповідно до частини 7 статті 128 ЦПК України, а саме, їм було направленно судові повістки за адресою місця проживання, зареєстрованого у встановленому порядку, до судового засідання не з`явились, надали заяви про розгляд справи у їх відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги потрібно задовольнити з таких підстав.

Суд встановив, що відповідач і ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 , тому вони є споживачами послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, які надає АТ "Криворізька теплоцентраль" .

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачами виникли правовідносини по наданню, з одного боку, та споживанню, з іншого боку, комунальної послуги з централізованого опалення, які врегульовані Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII (далі – Закон № 2189-VIII), Законом України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 № 2633-IV (далі – Закон № 2633-IV), Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (далі – Правила), Постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019 р. «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» (далі - Постанова КМУ №830 від 21.08.2019 р.).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону № 2189-VIII, до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 2189-VIII).

У пункті 5 частини другої статті 7 Закону № 2189-VIII встановлено, що індивідуальний споживач зобов`язаний: оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до частини шостої статті 19 Закону № 2633-IV, споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

У пункті 18 Правил, передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку.

Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку (пункт 20 Правил).

Згідно із пунктом 21 Правил, у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства; з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості днів надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим.

Відповідно п.4 Постанови КМУ №830 від 21.08.2019 р. послуга надається споживачу для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт споживача для потреб опалення та приготування гарячої води.

З 05.11.2021р. згідно п. 35 Постанови КМУ №830 від 21 серпня 2019 р. оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором.

Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

Відповідно до ст. 634 ЦК України, договір приєднання може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати своєї умови договору.

Згідно з п.п.36, 37 Постанови КМУ №830 від 21.08.2019 р. споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором. Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.7 Закону України № 2189-VIII індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.

З 05.11.2021 року договірні відносини між АТ "Криворізька теплоцентраль" та споживачами-власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку врегульовані індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 05.10.2021 року, що укладений в порядку ч.5 ст.13 Закону України №2189-VІІІ.

Цією ж нормою передбачено, що плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з:

плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства;

плати за абонентське обслуговування, яке не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У статті 525 ЦК України, передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із наданим до суду розрахунком заборгованості, сума боргу відповідача за період з 01.01.2019 року по 30.04.2026 року за послугу з постачання теплової енергії становить 20833,17 грн, за абонентське обслуговування становить 348,92 гривень, інфляційні втрати 6747,12 гривень, 3% річних - 1924,98 гривень, пеня 504,05 гривень.

У статті 89 ЦПК України встановлено, що виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Що стосується доводів відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності за заявленими вимогами, суд вважає їх необґрунтованими, з огляду на таке.

Так, ст.ст.256, 257 ЦК України визначено, що позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

ЄСПЛ зауважує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли би бути ущемлені у разі, якщо би було передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу» (див. mutatis mutandis рішення у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20.09.2011 («OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia», заява №14902/04, §570), «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22.10.1996 («Stubbings and Others v. the United Kingdom», заяви № 22083/93 і № 22095/93, § 51)).

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

Тлумачення цієї норми, положення якої сформульоване зі словом «лише» (аналог «тільки», «виключно»), та відсутність будь-якого іншого нормативно-правового акта, який би встановлював інше правило застосування позовної давності, дає підстави для твердження, що із цього положення виплаває безумовний висновок, відповідно до якого за відсутності заяви сторони у спорі позовна давність судом не застосовується.

Тобто цією нормою встановлені суб`єктивні межі застосування позовної давності, а саме передбачені випадки, до яких позовна давність не застосовується судом у зв`язку з відсутністю відповідної заяви сторони у спорі. Таким чином, позовна давність є диспозитивною, а не імперативною в застосуванні: без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов`язана лише із наявністю про це заяви сторони. Суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність.

Частина 4 статті 267 ЦК України визначає, що поза межами позовної давності вимоги задовольнятися не можуть, і сплив цього строку є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається ст.261 ЦК України. За загальним правилом, перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України), а за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі сплином строку виконання (ч.5 ст.261 ЦК України).

Частиною 1 статті 32 Закону "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що плата за послуги нараховується щомісячно. Крім того, обов`язок споживача оплатити надані послуги встановлено ст. 19 Закону України “Про теплопостачання”.

Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 (із змінами), передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку.

Як убачається з детального розрахунку заборгованості за особовим рахунком № НОМЕР_1 , протягом спірного періоду відповідачами здійснювалися часткові оплати за послугу з постачання теплової енергії, що відображено у відповідній графі розрахунку. Зокрема, у серпні 2021 року здійснено оплату в розмірі 220,00 грн, у жовтні 2021 року - 98 грн, у листопаді 2021 року - 648,39 грн, у грудні 2021 року - 692 грн, у листопаді 2022 року - 600 грн, у березні 2023 року - 2000 грн, у червні 2023 року - 1000 грн, у грудні 2024 року - 975 грн, у березні 2025 року - 500 грн, у травні 2025 року - 1000 грн, у грудні 2025 року 450 грн.

За січень 2019 року позивач нарахував плату в розмірі 920,59 грн. З огляду на встановлений строк оплати, зобов`язання за січень 2019 року мало бути виконане не пізніше 20 лютого 2019 року, а перебіг позовної давності за відповідною вимогою розпочався після спливу строку виконання цього зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново, а час, що минув до переривання, до нового строку не зараховується.

З матеріалів справи вбачається, що в серпні 2021 року за особовим рахунком було здійснено оплату за послугу з централізованого опалення, тобто до закінчення трирічного строку позовної давності щодо зобов`язання за січень 2019 року. Така дія є підставою для переривання перебігу позовної давності в межах зобов`язання, якого вона стосується.

Разом з тим, суд зауважує, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався та діяв до 30.06.2023 відповідно до постанови КМУ від 25.04.2023 року №383. Запроваджені в період дії карантину обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливали на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, вводили певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України №530-ІХ від 17.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (ч.2 ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Тобто, строк позовної давності, в силу пункту 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, продовжено на строк дії карантину.

У постанові Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №679/1136/21 зазначено, що: «У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30.03.2020 № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Виходячи із взаємозв`язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню і у тому випадку, коли тривалість строку позовної давності, визначена законом.

За таких обставин, законом передбачено продовження позовної давності щодо вимог за якими перебіг позовної давності не закінчився станом на 02.04.2020.

Отже, позивачем не пропущено позовну давність щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за період, починаючи з січня 2019 року в силу змін у законодавстві.

У положеннях частини першої статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частина п`ята статті 81 ЦПК України).

Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд исновує про наявність підстав для задоволення позову та вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу за послуги постачання теплової енергії.

Згідно із частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Оскільки позов підлягає задоволенню в повному обсязі, суд з огляду на положення статті 141 ЦПК України вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 3 328,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 280-288 ЦПК України,суд, -

В И Р І Ш И В :

позов акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 на користь акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" код ЄДРПОУ 00130850, місцезнаходження за адресою: 50014 Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, буд 1, заборгованість за спожиту послугу з постачання теплової енергії (централізованого опалення), яка виникла за адресою:

АДРЕСА_1 за період з 01 січня 2019 року по 30 квітня 2026 року у сумі 20833 (двадцять тисяч вісімсот тридцять три) гривні 17 коп; заборгованість по оплаті за абонентське обслуговування в сумі 348 (триста сорок вісім) гривень 92 коп; інфляційні витрати 6747 (шість тисяч сімсот сорок сім) гривень 12 коп, 3% річних 1924 (тисячу дев`ятсот двадцать чотири) гривні 98 коп, пеню 504 (п`ятсот чотири) гривні 05 коп, всього 30358 (тридцать тисяч триста п`ятдесят всім) гривень 24 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" судовий збір в сумі 1664 (тисячу шістсот шістдесят чотири) гривні 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" судовий збір в сумі 1664 (тисячу шістсот шістдесят чотири) гривні 00 коп.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення 29 жовтня 2026 року.

Суддя А.Л.Гонтар

Оригінал: reyestr.court.gov.ua