Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №299/2570/26 — Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

_______________________________________________________________________________________________ Справа № 299/2570/26

Номер провадження 2/299/1306/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

30.10.2026 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі головуючий суддя – А.А.Надопта, секретар судового засідання –О.М.Стрижак, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Виноградів цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення з квартири без надання іншого житлового приміщення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про виселення з квартири без надання іншого житлового приміщення, який мотивовани тим, що в 1997р. рішенням Виноградівської міської ради позивачу було виділено земельну ділянку площею 0,05 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку. 20 листопада 1997 року мені видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії І-ЗК № 004270 який в подальшому, через втрату, було замінено свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 , земельній ділянці яка розташована у АДРЕСА_1 присвоєно кадастровий номер 2121210100:07:006:0074.

Позивач зазначає, що після придбання земельної ділянки, приблизно у 1998р. він розпочав будівництво будинку на даній земельній ділянці і приблизно за 4 роки збудував будинок. З 26 січня 2024 року позивач зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_2 , також зареєстрував за собою право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Обгрунтовуючи свої вимоги позивач вказує, що в даному будинку з його дозволу проживав його син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із відповідачкою ОСОБА_2 . 30 жовтня 2023 року помирає син позивача ОСОБА_3 .Добоні, його сім`я продовжує проживати у будинку АДРЕСА_1 . Після смерті сина, невістка ОСОБА_4 .Добоні почала сильно зловживати алкогольними напоями і створювала борги, в тому числі за комунальні послуги. Літом минулого року позивач в чергове прийшов до свого будинку в АДРЕСА_1 , де виявив, що газовий лічильник не працює. Коли він звернувся у газове господарство, працівники газового йому повідомили про те, що за останні два роки невістка не сплачувала за спожитий газ і нарахували борг за спожитий газ у сумі біля 45 тисяч гривень. Невістка добровільно сплатила гроші в сумі 10000 грн., а іншу суму біля 35 тис. грн. за спожитий газ сплатив позивач. На даний час онуки позивача, що є дітьми покійного сина ОСОБА_5 , старший син ОСОБА_1 , 2007 р.н. проживає та навчається у Німеччині, а онучка ОСОБА_6 , 2010 р.н. проживає у свахи у м.Свалява.

Далі позивач зазначає, що на початку березня поточного року він приїхав у м.Виноградів щоб, в тому числі відвідати своє нерухоме майно, а саме житловий будинок із надвірними спорудами та земельну ділянку біля будинку АДРЕСА_1 , де виявив, що на вхідних дверях будинку та воріт змінені замки і він не має можливості зайти до свого домоволодіння і не має можливості ним користуватись як законний власник.

Крім того, він має у власності транспортний засіб марки «ВАЗ 21099» реєстраційний номер НОМЕР_2 , який також знаходиться на земельній ділянці що розташована за адресою АДРЕСА_1 , яким він також позбавлений можливості володіти через неправомірні дії Відповідача.

Орім того, колишня невістка протягом останніх двох років проживання у будинку створює борги за комунальні послуги, не сплачує кошти за спожитий газ. Так тільки у вересні 2025р. позивач особисто погасив борг відповідачки та виплатив суму у розмірі 34883,19 гривень.

Позивач неодноразово звертався до відповідачки, щоб вона звільнила будинок і змінила місце свого проживання, однак його прохання залишились без відповіді і відповідачка продовжує незаконно проживати у його домоволодінні.

Крім того, позивач звертався із письмовою заявою до відділення поліції №1 Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області для прийняття рішення відносно відповідачки, однак заява не принесла бажаного результату, відповідачка продовжує незаконно проживати у будинку і перешкоджає і не дає можливість пройти позивачу до домоволодіння, чим порушує його законне право на володіння розпорядження користування моїм власним майном. Вищеописані обставини перешкоджають законному володільцю можливість користуватись володіти та розпоряджатись своєю власністю житловим будинком із надвірними спорудами земельною ділянкою, що розташовані у АДРЕСА_1 , а тому позивач змушений звернутись до суду для поновлення свого права на володіння користування та розпорядження власним майном.

На підставі наведеного позивач просить його позов задовольнити та виселити відповідачку ОСОБА_2 з належного йому на праві приватної власності житлового будинку із надвірними спорудами та земельною ділянкою під ним, що знаходяться в АДРЕСА_1 , без надання іншого житлового приміщення, а також стягнути із відповідача витрати на правничу допомогу та сплачений судовий збір.

В судове засідання позивач та його представник не з`явилися, проте подали до суду заяву від 30.10.2026р, в якій просили справу розглянути без них, свої позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві та просили такі задоволити;

Відповідачка в судове засідання повторно не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про що свідчить судова повістка та відповідне Оголошення на ВЕБ-сайті Виноградівського районного суду, причини неявки суду не повідомила, а відтак, враховуючи, що відповідач повідомлена належним чином не з`явилася до суду без повідомлення причин, не подала відзив, тому, при відсутності заперечень зі сторони позивача, суд вирішує справу на підставі наявних в ній доказів та матеріалів і ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст.280 ЦПК України.

Так, за змістом ч.2 ст.43 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами.

У справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Креуз проти Польщі" Європейський суд з прав людини роз`яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Перевіряючи поважність причин неявки в судове засідання сторін, суд встановив, що сторонам надсилались судові повістки про виклик в судове засідання на адреси, засоби зв`язку, які зазначено в позовній заяві, однак сторони жодного разу не з`явились і не повідомляли суд про поважність причин неявки в судові засідання. Така поведінка сторін суперечить приписам статей 43, 44 ЦПК України, а тим більше що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Отже, з метою запобігання безладному руху справи з врахуванням особливостей судового процесу, та зважуючи на те що сторони нових доказів ніж ті що подано до суду не зможуть подати і такі слід вважати достатніми для вирішення заявлених позовних вимог, то зазначене на думку суду щодо розгляду справи за відсутності сторін не вплине на своєчасний розгляд справи та не призведе до порушення процесуальних прав сторін у спірних правовідносинах.

Оскільки явка сторін була визнана судом обов`язковою, а обставини справи з урахуванням позовних вимог та поданих сторонами доказів судом можливо встановити у повному обсязі, то на підставі приписів ЦПК неявка сторін, не перешкоджає розгляду справи в даному судовому засіданні.

Так, у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК Україниу зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Додатково, ухвала про відкриття провадження у справі, позовна заява з додатками направлена відповідачці за зареєстрованим місцем проживання.

Правом подання заперечення проти позову та розгляду справи у порядку позовного провадження відповідач не скористалася, такі заперечення не подавала.

У відповідності до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглянув справу за наявними матеріалами.

Отже, дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає позов підставним та обґрунтованим, який підлягає до повного задоволення із-за таких міркувань.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини (стаття 10 ЦПК України).

Під час вирішення цивільного спору суд у межах своїх процесуальних повноважень та в межах позовних вимог установлює зміст (правову природу, права та обов`язки) правовідносин сторін, які випливають зі встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець вказує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, ніж закон. Більш того, керуючись положеннями ЦПК України, така функціональність суду має імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду відображається в судовому рішенні, зокрема в його мотивувальній і резолютивній частинах.

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Суди, відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України, розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Частиною 1 ст.4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя (ст.5 ч.1 ЦПК), суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Завданнями цивільного судочинства (ст.2 ЦПК) є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Зокрема, тлумачення змісту як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) за своєю суттю є нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, під час тлумачення норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод 1950р. кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановлений законом, який вирішить спір щодо його права та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Так, оцінка зібраних по справі доказів має здійснюватися за правилами, передбаченими ст.89 ЦПК України з врахуванням положень ст.ст.76-88 ЦПК України. Відповідно до вимог ст.ст.12,13,78,81,82 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов`язані довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, доказування не може ґрунтуватись на припущення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Судом встановлено, що позивач відповідно до Копії витягу із Державного реєстру речових прав №363881074 /а.с.8/ та Свідоцтва про право власності на нерухому майно від 24.11.2015р. /а.п.9/ є власником житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Так, матеріалами позову встановлено, що в 1997р. за результатами звернення позивача, рішенням Виноградівської міської ради йому виділено земельну ділянку площею 0,05 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку. На підставі цього 20.11.1997р. позивачу було видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії І-ЗК №004270, який в подальшому, через втрату, було замінено свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 24.11.2015р., а земельній ділянці, яка розташована у АДРЕСА_1 присвоєно кадастровий номер 2121210100:07:006:0074.

Зазначені висновки суду належним чином підтвердженні належними та достовірними доказами, а саме, Копії витягу із Державного реєстру речових прав №363881074 /а.с.8/ та Свідоцтва про право власності на нерухому майно від 24.11.2015р. /а.п.9/.

Встановлено, що після придбання земельної ділянки у 1998р. позивач розпочав будівництво та через чотири роки побудував спірний будинок на даній земельній ділянці та зареєстрував за собою право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , що належним чином стверджено даними витягу із Державного реєстру речових прав.

Матеріалами справи встановлено також, що в спірному будинку з дозволу позивача проживав його син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ) із відповідачкою ОСОБА_2 , і його сім`я і надалі продовжує проживати у будинку АДРЕСА_1 .

З позову встановлено, що після смерті сина, невістка позивача ОСОБА_4 .Добоні почала зловживати алкогольними напоями, при цьому створювала борги, в тому числі за комунальні послуги.

Зокрема, літом минулого року позивач, прийшовши до свого будинку в АДРЕСА_1 , де виявив, що газовий лічильник не працює, працівники газового господарства повідомили позивача про те, що за останні два роки невістка не сплачувала за спожитий газ і нарахували борг за спожитий газ у сумі біля 45 тисяч гривень, з яких відповідачка добровільно сплатила гроші в сумі 10000 грн., а іншу суму за спожитий газ сплатив позивач.

Позивач в позові зазначив, що на даний час його онуки, що є дітьми покійного сина, старший син ОСОБА_1 , 2007 р.н. проживає та навчається у Німеччині, а онучка ОСОБА_7 , 2010 р.н. проживає у свахи у м.Свалява.

Встановлено також, що на початку березня поточного року позивач, прибувши до будинку АДРЕСА_1 , також виявив, що на вхідних дверях будинку та воріт змінені замки, а відтак він не має можливості зайти до свого домоволодіння і не має можливості ним користуватись як законний власник.

Крім того позивач, маючи у власності транспортний засіб марки «ВАЗ 21099» реєстраційний номер НОМЕР_2 , який також знаходиться на земельній ділянці в АДРЕСА_1 , а відтак також позбавлений можливості володіти через неправомірні дії Відповідача.

Матеріалами справи встановлено, що відповідачка- колишня невістка позивача, протягом останніх двох років проживання у будинку створює борги за комунальні послуги, зокрема, не сплачує кошти за спожитий газ, у зв`язку з чим відповідно до платіжних документів, у вересні 2025р. позивач особисто погасив борг відповідачки та виплатив суму у розмірі 34883,19 гривень.

Позивач неодноразово звертався до відповідачки, щоб вона звільнила будинок і змінила місце свого проживання, однак прохання залишились без відповіді і відповідачка продовжує незаконно проживати у домоволодінні позивача, що стало приводом для звернення позивача до правоохоронних органів.

Зокрема, позивач звертався із письмовою заявою до відділення поліції №1 Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області для прийняття рішення відносно відповідачки, однак заява не принесла бажаного результату, відповідачка продовжує незаконно проживати у будинку і перешкоджає і не дає можливість пройти позивачу до домоволодіння, чим порушує законне право позивача на володіння, розпорядження та користування своїм власним майном- житловим будинком із надвірними спорудами земельною ділянкою що розташовані у АДРЕСА_1 .

Вирішуючи даний спір суд виходить з того, що відповідно до частини третьої ст.47 Конституції України позбавити громадянина житла можна лише на підставі закону за рішенням суду.

Згідно ч.ч.1,3 ст.109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, згідно, ч.4 ст.41 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно зі ст.310 ЦК України фізична особа має право на місце проживання.

Частиною 1 статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Приписами статті 379 ЦК України передбачено, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання у них.

Згідно ч.1 ст.383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Відповідно до ч.4 ст.311 ЦК України фізична особа не може бути виселена або іншим чином примусово позбавлена житла, крім випадків, встановлених законом.

Згідно до ч.3 ст.47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ч.4 ст.9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.116 ЖК Української PCP, якщо наймач, члени його сім`ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення. Осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Згідно ч.5 ст.5 Сімейного кодексу України, ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України.

Отже матеріалами справи достовірно встановлено, що неправомірні дії відповідачки ОСОБА_2 порушують право позивача як власника житлового будинку, що полягає в обмеженні його прав щодо володіння, користування та розпорядження належним йому майном, проживаючи в будинку позивача відповідачка чинить йому перешкоди у користуванні та розпорядженні власним житлом, а тому позовні вимоги щодо виселення відповідачки з вказаного будинку є обґрунтованими, а відтак підлягають до задоволення у повному обсязі.

Вирішуючи вимоги позивача щодо судових витрат суд виходить з того, що відповідно до вимог ст.133 ЦПК України, якою визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Між тим, матеріалами справи встановлено, що адвокатом за підготовку позовної заяви виставлено рахунок -фактуру №Л1-0000011 від 12 травня 2026 року про оплату грошових коштів у сумі 8000 (вісім тисяч) гривень.

15.05.2026р. позивач оплатив грошові кошти у сумі 8000 (вісім тисяч) гривень за надані йому юридичні послуги, збір документів та підготовку позовної заяви, що стверджено даними Акту №Л1-0000012 здачі -приймання виконаних робіт, а також даними квитанції.

Також встановлено, що позивач, звертаючись із зазначеним позовом до суду, сплатив судовий збір при поданні позовної заяви у сумі 1331,20 гривень.

Відповідно до ч.1 ст.134 ЦПК України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до вимог та керуючись ст.ст.10,12,13,18,81,223,259,263-265 ЦПК України, суд-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення з квартири без надання іншого житлового приміщення - задоволити.

Виселити ОСОБА_2 з належного ОСОБА_3 .Добоні на праві приватної власності житлового будинку із надвірними спорудами та земельною ділянкою під ним, що знаходяться в АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

Стягнути із відповідача ОСОБА_2 , мешканки АДРЕСА_1 на користь І.І.Добоні, зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_3 витрати 8000 (вісім тисяч) гривень за надані йому юридичні послуги, збір документів та підготовку позовної заяви та сплачений ним судовий збір у розмірі 1331,20 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського Апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Надопта А. А.