Вирок від 07 жовтня 2026 р. у справі №175/3573/25 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 175/3573/25

Провадження № 1-кп/175/465/25

2026 рік

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2026 року с-ще Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої: судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2

за участю прокурора: ОСОБА_3

за участю обвинуваченого: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 62025050010009207 за обвинувальним актом відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Жигайлівка Тростянецького району Сумської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця, стрільця – помічника гранатометника 1 відділення спеціального призначення 3 взводу спеціального призначення 3 роти спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 , солдата, маючого професійно-технічну освіту, не одруженого,

обвинуваченого в скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,

В С Т А Н О В И В:

І. ФОРМУЛЮВАННЯ ОБВИНУВАЧЕННЯ, ВИЗНАНОГО СУДОМ ДОВЕДЕНИМ.

Положеннями ст. 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що воєнний стан – це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

У зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який діє і дотепер.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12 лютого 2025 року № 49 солдата ОСОБА_4 призначено на посаду стрільця – помічника гранатометника 1 відділення спеціального призначення 3 взводу спеціального призначення 3 роти спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 .

Солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст.ст. 6, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України, вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни.

Однак, 04 березня 2025 року, приблизно о 10 годині 45 хвилин, солдат ОСОБА_4 , знаходячись у с-щі Красноторка Краматорського району Донецької області, діючи з прямим умислом, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів небажання виконувати свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України у безпосередньому зіткненні з противником, порушуючи установлений порядок підлеглості, відкрито відмовився виконати наказ начальника – бойовий наказ заступника командира батальйону з психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_5 , який був виданий на підставі бойового розпорядження тимчасово виконуючого обов`язки начальника штабу – заступника командира військової частини НОМЕР_1 від 03 березня 2025 року № 417, про необхідність до 12 години 00 хвилин 04 березня 2025 року прибути в район зосередження м. Костянтинівка Донецької області для проведення інструктажу, о 12 годині 30 хвилин 04 березня 2025 року здійснити переміщення за маршрутом: Костянтинівка, Іванопілля Плещіївка, Торецьк, КСП роти «ЗОРЯ», з 15 години 00 хвилин до 18 години 00 хвилин 04 березня 2025 року здійснити переміщення з КСП роти «ЗОРЯ» до вогневої позиції ВП «КОБРА» та перейти до її оборони, прибувши заступити для виконання бойових завдань на позицію ВП «КОБРА» при виконанні бойових завдань не допустити просування противника в напрямку м. Торецьк.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, проходячи військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 на посаді стрільця – помічника гранатометника 1 відділення спеціального призначення 3 взводу спеціального призначення 3 роти спеціального призначення у військовому званні – солдат, в порушення вимог ст.ст. 6, 11, 16, 28, 29, 30, 31, 32, 35, 36, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, перебуваючи в умовах воєнного стану, 04 березня 2025 року, приблизно о 10 годині 45 хвилин, вчинив непокору, тобто відкрито відмовився виконати наказ начальника.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 402 КК України як непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника, вчинену в умовах воєнного стану.

ІІ. ДОКАЗИ НА ПІДТВЕРДЖЕННЯ ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ОБСТАВИН.

Обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 вказаного вище кримінального правопорушення встановлені судом шляхом дослідження сукупності доказів, обсяг дослідження яких був визначений з урахуванням думок учасників судового провадження в порядку, передбаченому ст. 349 КПК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, не визнав та пояснив, що він є військовослужбовцем, на той час обіймав посаду стрільця – помічника гранатометника 1 відділення спеціального призначення 3 взводу спеціального призначення 3 роти спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 . Так, 12 лютого 2025 року він прибув у АДРЕСА_2 , де його було зараховано до складу зазначеної військової частини. Він доповів командиру, що у нього болить спина, у зв`язку з чим він не може виконувати бойові завдання, тому займався господарством. Його направляли до медичних закладів, де він був оглянутий різними лікарями, які зробили висновки, що стан його здоров`я задовільний. Того дня він приїхав до с-ща Красноторка Краматорського району Донецької області, там йому зачитали наказ і знімали на відео. Він одразу повідомив, що не відмовляється від виконання наказу, однак має незадовільний стан здоров`я і показав відповідні документи, які підтверджували, що він не може виконувати бойове завдання. Наказ йому був зрозумілий, але у нього боліла голова, скоріш за все був підвищений тиск, зброю він не отримував, збиратися йому ніхто не казав, тому він вважає, що цей наказ неможливо було виконати. Дійсно, напередодні того дня його оглядали лікарі, які з незрозумілих для нього підстав зробили висновок про те, що він має задовільний стан здоров`я. Вважає, що він діяв відповідно до вимог статуту, одразу повідомив командира про незадовільний стан свого здоров`я, від виконання наказу він не відмовлявся, не мав жодного наміру висловлювати непокору, він не міг виконати цей наказ через стан свого здоров`я.

Разом із цим, винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення підтверджується сукупністю таких доказів, що були досліджені та перевірені судом під час судового розгляду, а саме:

- показаннями свідка ОСОБА_5 , який в судовому засіданні пояснив, що він є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , обіймає посаду заступника командира батальйону з психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_1 , особисто знайомий з обвинуваченим, для якого він був начальником за посадою і званням. Того дня в с-щі Красноторка Краматорського району Донецької області ним було оголошено відповідний наказ, який був виданий на підставі бойового розпорядження, військовослужбовцю ОСОБА_4 , після чого обвинувачений відмовився виконувати цей наказ. Обвинувачений повідомив, що у нього є певні проблеми зі здоров`ям, проте того дня обвинувачений був оглянутий медиком, який жодних застережень щодо стану здоров`я обвинуваченого не висловив, про це були відповідні медичні документи. Наказ був законний, чіткий і зрозумілий, його можливо було виконати, зброю військовослужбовці отримують після того як приступають до виконання наказу. Крім того, обвинувачений у складі групи військовослужбовців мав заходити на позиції за день до цих подій, тоді він також відмовився, посилаючись на стан здоров`я, у зв`язку із чим був направлений до медиків, але і наступного дня обвинувачений так само відмовився від виконання наказу, не дивлячись на висновки лікарів;

- показаннями свідка ОСОБА_6 , який в судовому засіданні пояснив, що він є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , особисто знайомий з обвинуваченим, служив з ним в одній військовій частині. Так, того дня у с-щі Красноторка Краматорського району Донецької області він був присутній під час оголошення заступником командира батальйону з психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 обвинуваченому. Наказ був чіткий і зрозумілий, також під час оголошення був присутній медик. Після оголошення наказу обвинувачений спочатку сказав, що йому все зрозуміло, а потім сказав, що відмовляється виконувати бойове розпорядження, оскільки має поганий стан здоров`я, та надав якісь медичні документи. Чи була у обвинуваченого того дня зброя, він не бачив;

- показаннями свідка ОСОБА_7 , який в судовому засіданні пояснив, що він є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , особисто знайомий з обвинуваченим, служив з ним в одній військовій частині. Так, 04 березня 2025 року в с-щі Красноторка Краматорського району Донецької області він здійснював відеозйомку оголошення наказу заступником командира батальйону з психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 обвинуваченому. Після оголошення наказу обвинувачений відмовився від його виконання, посилаючись на проблеми зі здоров`ям;

- показаннями свідка ОСОБА_8 , який в судовому засіданні пояснив, що він є лікарем медичного пункту військової частини НОМЕР_1 . Так, обвинувачений був обстежений у медичній роті, там є вузькі спеціалісти, після чого було складено відповідний висновок про те, що обвинувачений може виконувати військові обов`язки. Крім того, він був присутній під час оголошення наказу обвинуваченому, але останній відмовився виконувати наказ. Наказ був зрозумілий, обвинувачений нічого не казав з цього приводу, він відмовився від виконання наказу, посилаючись на стан здоров`я. Проте він тоді повідомив, що обвинувачений за станом здоров`я може виконувати військові обов`язки. Які саме огляди у медичній роті проходив тоді обвинувачений, він не пам`ятає, чи був він під час оголошення наказу зі зброєю, так само не пам`ятає;

- показаннями свідка ОСОБА_9 , який в судовому засіданні пояснив, що він є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , особисто знайомий з обвинуваченим, служив з ним в одній військовій частині. Так, 04 березня 2025 року в с-щі Красноторка Краматорського району Донецької області він був присутній під час оголошення наказу обвинуваченому. Наказ оголошував заступник командира батальйону з психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 .. Після оголошення наказу обвинувачений сказав, що не може виконати цей наказ, оскільки у нього хвора спина, грижі, показував якісь медичні документи. Наказ був чітким та зрозумілим, засоби для його виконання були. Саме він мав відвезти обвинуваченого на позицію, а далі він мав би сам пройти пішки ще 1 – 2 км. Також того дня він завозив інших військовослужбовців на позиції, а востаннє на позиції у м. Торецьку Донецької області він завозив військовослужбовців 01 квітня 2025 року;

- витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07 червня 2022 року № 19, згідно з яким солдата ОСОБА_4 , який призваний на військову службу осіб рядового складу під час проведення загальної мобілізації в особливий період, призначено на посаду стрільця – помічника гранатометника 1 відділення спеціального призначення 3 взводу спеціального призначення 3 роти спеціального призначення 3 роти спеціального військової частини НОМЕР_1 та вважати таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання обов`язків за посадою;

- витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13 серпня 2024 року № 239, згідно з яким капітана ОСОБА_5 , заступника командира батальйону з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 , призначено на посаду заступника командира батальйону з психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_1 та вважати таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання обов`язків за посадою;

- витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12 лютого 2025 року № 49, згідно з яким солдата ОСОБА_4 , якого повернуто з розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 та призначено наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 12 лютого 2025 року № 54-РС (по особовому складу) на посаду стрільця – помічника гранатометника 1 відділення спеціального призначення 3 взводу спеціального призначення 3 роти спеціального призначення 3 роти спеціального військової частини НОМЕР_1 , вважати таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання обов`язків за посадою;

- витягом з бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 № 417дск ОКП-ХХХХХХ, 14.00 03.03.2025, карта 1:10000, видання 2015 р., згідно з яким заступити для виконання бойових завдань на позицію ВП «КОБРА» визначеному особовому складу: стрільцю – помічнику гранатометника 1 відділення спеціального призначення 3 взводу спеціального призначення 3 роти спеціального призначення 3 роти спеціального військової частини НОМЕР_1 солдату ОСОБА_4 .. При виконанні бойових завдань не допустити просування противника в напрямку зах. окол. Залізне, півд. окол. Торецьк через бойові порядки роти, утримувати визначену позицію, нанести максимальне вогневе ураження противнику з усіх наявних засобів ураження. До 12 години 00 хвилин 04 березня 2025 року прибути в район зосередження м. Костянтинівка Донецької області для проведення інструктажу. В 12 годині 30 хвилин 04 березня 2025 року здійснити переміщення за маршрутом: Костянтинівка, Іванопілля Плещіївка, Торецьк, КСП роти «ЗОРЯ». З 15 години 00 хвилин до 18 години 00 хвилин 04 березня 2025 року здійснити переміщення з КСП роти «ЗОРЯ» до вогневої позиції ВП «КОБРА» та перейти до її оборони. Переміщення здійснювати автомобілем «MITSUBISHI L-200». Від КСП роти «ЗОРЯ» – в пішому порядку. Під час переміщення, виконувати завдання за призначенням, дотримуватись заходів безпеки, щогодини виходити в ефір по радіостанції для доповіді по поточній обстановці. При різкій зміні в обстановці доповідати негайно. Військовослужбовець має бути в повному бойовому спорядженні, в засобах індивідуального захисту, із закріпленою зброєю, з запасом води та продовольства з розрахунку на дві доби, із засобами зв`язку (радіостанція «Motorola»);

- довідкою військово-лікарської комісії від 14 січня 2025 року № 1325, згідно з якою 14 січня 2025 року проведено медичний огляд у гарнізонній військово-лікарській комісії НВМКЦ «ГВКГ» солдата ОСОБА_4 .. Діагноз та постанова військово-лікарської комісії про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): F48.8 Астено-невротичний стан складного генезу з проявами емоційно-вольової нестійкості, інсомнією. Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини. Y36.2 Віддалені наслідки МВТ (01.12.2022): вогнепальних осколкових поранень правого плеча, правої кисті, лікованих етапними хірургічними обробками, з вогнепальним уламковим переломом нігтьової та проміжної фаланг IV пальця правої кисті, лікованим оперативно (30.03.2023 – артродезування дистального міжфалангового суглоба IV пальця правої кисті; 04.2023 – видалення шпиць з правої кисті), у вигляді зміцнілих рубців, з наявністю сторонніх тіл, консолідованих переломів з артродезом, що відбувся, больовим синдромом при незначному порушенні функції. Поранення, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини. К64.0 Геморой першого ступеня. Н52.0. Далекозорість правого ока 0,5 Д та простий короткозорий астигматизм лівого ока в 0,5 Д. Ангіопатія сітківки обох очей. М42.10 Обмежений міжхребцевий остеохондроз шийного та поперекового відділів хребта, ускладнений протрузіями та екструзією міжхребцевих дисків, з больовим, міотонічним синдромом при незначному порушення функції. D16.0 Неосифікуюча фіброма лівої плечової кістки без порушення функції. М54.12 Хронічна дискогенна шийна радикулопатія з ураженням корінців С5, С6 ліворуч, зі стійким больовим та м`язево-тонічним синдромами, люмбалгія, при незначному порушення функції. Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби. J34.2 Зміщена носова перегородка. Захворювання, НІ, не пов`язане з проходженням військової служби. Придатний до військової служби;

- медичною карткою амбулаторного хворого ОСОБА_4 , згідно з якою 04 березня 2025 року ОСОБА_4 був оглянутий черговим лікарем з приводу скарг на болі в попереку, біль при русі, та направлений для уточнення на медичну роту. У подальшому, того ж дня ОСОБА_4 був оглянутий хірургом і терапевтом, якими було діагностовано, що на момент огляду гострої патології немає, та зроблений висновок про відсутність протипоказань до несення військової служби;

- протоколом огляду документів від 04 березня 2025 року, з додатком до нього – відеозаписом, який був продемонстрований у судовому засіданні в порядку ст. 359 КПК України, згідно з якими було проведено огляд відеозапису під назвою «04.03.2025». На цьому відеозаписі видно як заступник командира батальйону з психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_1 капітан ОСОБА_5 у присутності лікаря медичного пункту військової частини і двох свідків доводить наказ, який був виданий на підставі бойового розпорядження тимчасово виконуючого обов`язки начальника штабу – заступника командира військової частини НОМЕР_1 від 03 березня 2025 року № 417, про необхідність до 12 години 00 хвилин 04 березня 2025 року прибути в район зосередження м. Костянтинівка Донецької області для проведення інструктажу, о 12 годині 30 хвилин 04 березня 2025 року здійснити переміщення за маршрутом: Костянтинівка, Іванопілля Плещіївка, Торецьк, КСП роти «ЗОРЯ», з 15 години 00 хвилин до 18 години 00 хвилин 04 березня 2025 року здійснити переміщення з КСП роти «ЗОРЯ» до вогневої позиції ВП «КОБРА» та перейти до її оборони, прибувши заступити для виконання бойових завдань на позицію ВП «КОБРА» при виконанні бойових завдань не допустити просування противника в напрямку м. Торецьк. Після чого солдат ОСОБА_4 каже, що бойове розпорядження йому зрозуміле, однак виконати його він не може за станом здоров`я, у нього є медичні документи, зміст яких він зачитує. Лікар медичного пункту військової частини каже, що протипоказання для проходження військової служби відсутні;

- витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15 березня 2025 року № 83, згідно з яким солдата ОСОБА_4 , стрільця – помічника гранатометника 1 відділення спеціального призначення 3 взводу спеціального призначення 3 роти спеціального призначення 3 роти спеціального військової частини НОМЕР_1 , увільнено від займаної посади та зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 з 15 березня 2025 року.

Оцінюючи показання, які дали суду свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , суд вважає їх правдивими та такими, що не суперечать іншим зібраним у провадженні доказам, а тому підстав не приймати за основу зазначені показання у суду немає.

Разом із цим, суд не обґрунтовує вирок суду медичними документами – випискою із медичної карти стаціонарного хворого від 28 червня 2024 року, дослідженням магнітно-резонансної томографії від 17 липня 2024 року, записами лікарів – отоларинголога, невропатолога та нейрохірурга від 13 грудня 2024 року, 13 січня 2025 року та 03 вересня 2025 року, довідкою медичного пункту військової частини НОМЕР_1 від 19 лютого 2025 року № 58, банківськими виписками, довідками військово-лікарської комісії від 27 червня 2024 року та 25 вересня 2024 року, оскільки вони не містить відомостей та висновків, які б можливо було б використовувати для доведення або спростування обставин, які передбачені положеннями ст. 91 КПК України.

При цьому суд критично оцінює показання обвинуваченого ОСОБА_4 з приводу того, що він не відмовлявся від виконання наказу, визнає їх неспроможними, так як вони повністю спростовуються та суперечать іншим зібраним у провадженні доказам і розцінює таке не визнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини як його спосіб захисту та бажання уникнути кримінальної відповідальності за вчинене.

Так, суд не може прийняти до уваги посилання обвинуваченого на ті обставини, що обвинувачений не відмовлявся від виконання наказу, оскільки зазначені обставини повністю спростовуються дослідженими у провадженні доказами, зокрема показаннями свідків. Свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 зазначили, що після оголошення наказу обвинувачений відмовився його виконувати, посилаючись на незадовільний стан здоров`я, наказ був законний, чіткий і зрозумілий. Свідок ОСОБА_8 пояснив, що обвинувачений направлявся на обстеження до вузьких спеціалістів, за результатами чого було складено відповідний висновок про те, що обвинувачений може виконувати військові обов`язки, також після оголошення наказу та відмови обвинуваченого виконувати цей наказ свідок особисто повідомляв, що обвинувачений за станом здоров`я може виконувати військові обов`язки. Зазначені покази були дані свідками безпосередньо в судовому засіданні, з дотриманням чинного законодавства, свідки були попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, їхні показання узгоджуються як одні з одними, так і відповідають та не суперечать обставинам, відомості про які містяться в інших досліджених у провадженні доказах, жодних підстав для обмовляння обвинуваченого у свідків під час судового розгляду встановлено не було. Зазначені показання свідків були оцінені судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Також, з протоколу огляду документів від 04 березня 2025 року вбачається, що обвинувачений після оголошення заступником командира батальйону з психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_1 наказу повідомляє, що наказ йому зрозумілий, однак він не може його виконати за станом здоров`я та зачитує медичні документи. Крім того, сам обвинувачений під час судового розгляду не заперечував зазначених вище обставини, зокрема факту відмови виконувати наказ, мотивуючи це незадовільним станом здоров`я. Таким чином, встановлені під час судового розгляду обставини безумовно вказують на вчинення обвинуваченим непокори, тобто відкритої відмови виконати наказ начальника, що скоєно в умовах воєнного стану. При цьому суд зважає й на ті обставини, що обвинувачений не звертався до вищого керівництва з рапортом про недовіру до командира, конкретні причини відмови від виконання наказу не повідомляв, обмежився загальним висловлюванням щодо неможливості виконання наказу за станом здоров`я. Сам наказ був законним, сформульованим виразно, чітко й зрозуміло, не допускав подвійного тлумачення та був реальним для виконання. Зазначений наказ командира обвинувачений до керівництва вищого рівня або до суду не оскаржував, жодних обставин, які могли б об`єктивно перешкодити обвинуваченому виконати цей наказ, під час судового розгляду встановлено не було.

Також суд не може прийняти до уваги посилання обвинуваченого на ті обставини, що в його діях немає складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, оскільки від виконання наказу він відкрито не відмовлявся, а лише повідомив про неможливість його виконання через незадовільний стан здоров`я. Суд визнає такі посилання обвинуваченого неспроможними, виходячи із викладеного далі. Так, положеннями ст. 402 КК України передбачена відповідальність за непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника, а також інше умисне невиконання наказу. У цьому випадку безпосереднім об`єктом злочину є установлений порядок підлеглості. З об`єктивної сторони це кримінальне правопорушення вчиняється шляхом відкритої відмови виконати наказ начальника (непокори) або в іншому умисному невиконанні наказу. Згідно зі ст. 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України командир має право віддавати накази та розпорядження, а підлеглий зобов`язаний їх виконувати сумлінно, точно та у встановлений строк, крім випадків віддавання явно злочинного наказу та розпорядження. Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав. Непокора є небезпечним військовим злочином, який посягає на встановлений порядок підлеглості та військової честі і породжує неорганізованість та безладдя у військових частинах, негативно позначається на боєготовності та боєздатності військових формувань. Відповідно до приписів п. 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання; підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою. За приписами п. 35 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв`язку. Наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення. Під наказом розуміється одна з форм реалізації владних функцій, організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов`язків військової службової особи, змістом якої є пряма, обов`язкова для виконання вимога начальника про вчинення або невчинення підлеглим (групою підлеглих) певних дій по службі. Наказ завжди має бути конкретним. Наказ (розпорядження) – це обов`язкова для виконання вимога командира (начальника) про вчинення або невчинення підлеглим певних дій по службі, який віддається письмово, усно або іншим способом. Він може бути звернений до одного або до групи військовослужбовців і має за мету досягнення конкретного результату (зробити щось, не робити чогось). Підлеглий не повинен обговорювати наказ начальника. Згідно з положеннями Дисциплінарного статуту Збройних Сил України відповідальність за наказ несе начальник, який його віддав. Відкрита відмова від виконання наказу визначає найбільш зухвалу форму невиконання. При такій непокорі підлеглий у категоричній формі усно або письмово заявляє, що він виконувати наказ не буде. Підлеглий також може мовчки демонстративно вчиняти дії, які свідчать про те, що наказ виконуватися не буде. Відмова може бути заявлена віч-на-віч або прилюдно. Публічна непокора, особливо перед строєм, як правило, буде свідчити про підвищену суспільну небезпеку. Непокору слід вважати закінченим злочином з моменту відкритої відмови виконати наказ або з моменту навмисного його невиконання незалежно від настання наслідків. З суб`єктивної сторони відкрита відмова виконати наказ начальника вчиняється тільки з прямим умислом. Мотиви вчинення цього злочину можуть бути різними і, для його кваліфікації значення не мають. Суб`єкт злочину військовослужбовець, який за своїм службовим становищем чи військовим званням є підлеглим начальнику, що віддає наказ. У ч. 4 ст. 402 КК України передбачена підвищена кримінальна відповідальність за непокору, вчинену в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці. Під час судового розгляду судом встановлено, що обвинуваченим був вчинений злочин, передбачений ч. 4 ст. 402 КК України. При цьому посилання обвинуваченого про невиконання ним наказу через незадовільний стан здоров`я є необґрунтованими, оскільки мотиви вчинення цього злочину можуть бути різними і для кваліфікації злочину не мають жодного значення. Надані обвинуваченим медичні документи не спростовують зазначених вище висновків суду про наявність в його діях складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, оскільки вони стосуються періодів часу перед та після скоєння інкримінованого обвинуваченому злочину, відомості про стан здоров`я обвинуваченого, отримані ним травми та його перебування на лікуванні відображені у довідці військово-лікарської комісії від 14 січня 2025 року № 1325 та були безумовно враховані військово-лікарською комісією під час вирішення питання про придатність обвинуваченого до проходження військової служби. Зазначений висновок військово-лікарської комісії про придатність обвинуваченого до військової служби, викладений у відповідній довідці від 14 січня 2025 року № 1325, обвинувачений не оскаржував. Крім того, в день скоєння інкримінованого обвинуваченому злочину останній був обстежений декількома лікарями, якими також було зроблено висновок про відсутність як будь-якої гострої патології, так і про відсутність протипоказань до несення військової служби. Будь-яких інших відомостей про те, що станом на час вчинення інкримінованого злочину обвинувачений мав такі проблеми зі здоров`ям, які б перешкодили чи могли перешкодити йому виконувати вказаний вище наказ, обвинуваченим суду не надано, відсутні такі докази й в матеріалах кримінального провадження. Тому така версія сторони захисту є вочевидь необґрунтованою.

Суд, аналізуючи вищезазначені докази, вважає, що ці докази є належними, допустимими та достовірними, вони є взаємопов`язаними, такими, що узгоджуються між собою та підтверджують один одного, мають значення для цього кримінального провадження, а їх сукупність є достатньою для висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, доведена під час судового розгляду поза розумним сумнівом.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ЯКІ ПОМ'ЯКШУЮТЬ АБО ОБТЯЖУЮТЬ ПОКАРАННЯ.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає: вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких інших обставин.

При цьому зазначені в обвинувальному акті такі обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого, – щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, суд вважає за необхідне виключити, виходячи з викладеного далі. Так, щире каяття, характеризуюче ставлення винної особи до вчиненого нею злочину, означає, що особа визнає свою вину, дає правдиві показання, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, що склалася, співчуває потерпілому, демонструє готовність понести заслужене покарання. Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття – це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження. Про щирість каяття особи свідчить і поведінка обвинуваченого після вчинення злочину. Якщо особа сприяє розкриттю вчиненого нею злочину (викриває співучасників, видає знаряддя та засоби вчинення злочину, видає або допомагає у розшуку майна здобутого злочинним шляхом, надає інші докази тощо), добровільно відшкодовує завдані збитки або усуває завдану шкоду, такі дії об`єктивно підтверджують щире каяття особи. Крім того, системний аналіз кримінального закону свідчить про те, що щире каяття особи можливе на будь-якій стадії кримінального процесу, як до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (наприклад, при з`явленні із зізнанням), так і після їх внесення, на досудовому розслідуванні або під час розгляду справи у суді. Для визнання щирого каяття обставиною, яка пом`якшує покарання, не має значення, на якій стадії воно відбулося, головне встановити фактори, які б свідчили про справжність, щирість каяття. Таким чином, можна зробити висновок, що щире каяття – це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню заданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди. Крім того, активне сприяння розкриттю злочину – це добровільна допомога слідству з боку підозрюваного чи обвинуваченого, яка полягає в наданні конкретних фактів, доказів, викритті співучасників, сприянні у їхньому затриманні чи розшуку, а також видачі знарядь злочину або викраденого майна. Як було встановлено судом, обвинувачений не з`явився із зізнанням, він не сприяв розкриттю злочину, під час досудового розслідування хоча він і визнавав свою провину, однак наразі, під час судового розгляду обвинувачений свою провину не визнає, свій вчинок він не засуджує, готовності змінити свою поведінку обвинувачений не демонструє, що об`єктивно не підтверджує його щире каяття. Так само й обставин активного сприяння обвинуваченим розкриттю злочину не встановлено.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

ІV. МОТИВИ ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ.

При визначені виду та міри покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особистість винного, його вік та соціальне положення, характер, мотиви та обставини вчиненого кримінального правопорушення, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, обвинувачений ОСОБА_4 має постійне місце мешкання, є учасником бойових дій, військовослужбовцем, за місцем служби характеризується задовільно, протягом проходження військової служби був нагороджений недержавною нагородою (знаком народної пошани), вперше притягується до кримінальної відповідальності, на обліку у лікарів психіатра та нарколога як особа, яка страждає будь-якими захворюваннями наркологічного та/або психічного характеру, не значиться.

Суд, враховуючи, що вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення є тяжким злочином, який посягає на встановлений порядок несення військової служби, безпосереднім об`єктом якого є установлений порядок підлеглості, боєздатність військового підрозділу прямо пов`язана зі станом військової дисципліни, а неминучим наслідком порушення встановленого порядку несення військової служби в умовах ведення бойових дій є неможливість виконання бойових завдань, поразка на полі бою, наступ ворога, знищення населених пунктів, інфраструктури, що вказує на значну суспільну небезпечність вчиненого діяння, обставини, які пом`якшують покарання, особистість обвинуваченого та його поведінку, вважає, що його виправлення та перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства. Тому обвинуваченому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк у межах, визначених відповідною санкцією статті (частиною статті). Саме таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Підстав для застосування положень ст. 69 КК України, так само як і положень ст. 75 КК України судом не встановлено.

V. МОТИВИ УХВАЛЕННЯ ІНШИХ РІШЕНЬ ЩОДО ПИТАНЬ, ЯКІ ВИРІШУЮТЬСЯ СУДОМ ПРИ УХВАЛЕННІ ВИРОКУ, ТА ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНУ, ЯКИМ КЕРУВАВСЯ СУД.

Під час досудового розслідування обвинуваченому був обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою, який в подальшому ухвалою суду був продовжений. При цьому жодних обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому запобіжному заході у виді тримання під вартою відпала, судом не встановлено, тому суд вважає за необхідне запобіжний захід обвинуваченому до набрання вироком законної сили залишити той самий – тримання під вартою.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винним за ч. 4 ст. 402 КК України та призначити йому покарання у виді шести років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з дня набрання вироком законної сили.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити той самий – тримання під вартою.

Зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_4 строк попереднього ув`язнення в період часу з 04 березня 2025 року по день набрання вироком законної сили, виходячи з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Дніпровський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: