Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №175/11690/26 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 175/11690/26

Провадження № 2/175/3483/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 року с-ще. Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Бойко О.М.,

із секретарем судового засідання Грицай К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про зміну способу стягнення аліментів,-

В С Т А Н О В И В :

В липні 2026 року позивач звернувся до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 , про зміну способу стягнення аліментів.

В позовній заяві просить суд:

Змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 30 серпня 2023 року у справі № 175/3488/22.

Визначити новий спосіб стягнення аліментів з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше мінімального розміру аліментів, встановленого статтею 182 Сімейного кодексу України, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття, та стягнути судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 24 вересня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб. Від шлюбу сторони мають сина — ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2022 року у справі № 175/1076/22 шлюб між сторонами розірвано. Цим же рішенням визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 разом із матір`ю — ОСОБА_1 .

У подальшому рішенням Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 30 серпня 2023 року у справі № 175/3488/22 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень щомісячно, починаючи з 11 листопада 2022 року і до досягнення дитиною повноліття. Рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 30 серпня 2023 року у справі №175/3488/22 набрало законної сили та є обов`язковим до виконання.

Позивач зазначає, що малолітній ОСОБА_3 з народження має тяжкі наслідки натальної травми шийного відділу хребта, тотальну верхню правосторонню плегію та синдром Горнера.

Ще у 2014 році дитині було проведено оперативне лікування за межами України. Незважаючи на проведене лікування, дитина й надалі має обмеження функцій правої верхньої кінцівки, перебуває під постійним медичним наглядом, потребує систематичного лікування, реабілітаційних заходів, спеціалізованого медичного супроводу та постійного догляду.

Крім того, після ухвалення рішення про стягнення аліментів у дитини виявлено інші захворювання, що потребують додаткового лікування, медичного обстеження та фінансових витрат. Відтак обсяг необхідного матеріального забезпечення дитини є значно більшим, ніж звичайні витрати на утримання малолітньої дитини.

Так, за ствердженнями позивача, після ухвалення Дніпровським районним судом Дніпропетровської області рішення від 30 серпня 2023 року у справі № 175/3488/22 стан здоров`я малолітнього ОСОБА_3 істотно погіршився, що підтверджується доданими до позовної заяви медичними документами. Зокрема, дитині встановлено інвалідність та підтверджено наявність захворювання – моноплегія верхньої кінцівки з вираженими стійкими руховими порушеннями, що потребує постійного медичного спостереження, лікування та реабілітації.

У зв`язку з погіршенням стану здоров`я дитини позивачка після ухвалення зазначеного судового рішення була вимушена регулярно нести додаткові витрати на забезпечення її лікування, проходження медичних обстежень, консультацій лікарів, придбання лікарських засобів, виробів медичного призначення та інших товарів і послуг, необхідних для підтримання стану здоров`я сина.

Наведені обставини виникли після ухвалення рішення суду про стягнення аліментів та не могли бути враховані судом під час вирішення справи № 175/3488/22.

В свою чергу, погіршення стану здоров`я дитини та пов`язане з цим збільшення витрат на її лікування, медичне забезпечення і реабілітацію свідчать про істотне збільшення її матеріальних потреб порівняно з тими, які існували на момент ухвалення рішення про стягнення аліментів.

Отже, на думку позивачки, визначений рішенням суду розмір аліментів на сьогодні не забезпечує належного рівня утримання дитини з урахуванням її фактичного стану здоров`я, збільшення обсягу необхідної медичної допомоги та пов`язаних із цим витрат, що є самостійною підставою для зміни способу стягнення аліментів відповідно до статей 182 та 192 Сімейного кодексу України.

Вказані обставини об`єктивно впливають як на матеріальне становище ОСОБА_1 , так і на можливість самостійно забезпечувати значний обсяг витрат, необхідних для лікування, розвитку та належного утримання дитини, яка має особливі потреби, а тому звернулась до суду із вказаним позовом.

Відповідач надав відзив на позовну заяву в якому визнав позовні вимоги частково та погоджується на зміну способу стягнення аліментів з нього, проте, у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше мінімального розміру аліментів, встановленого статтею 182 Сімейного кодексу України, щомісячно.

Представник позивача, у судовому засіданні не з`явився.

Представник відповідача у судовому засіданні не з`явився. Про час та місце був належним чином повідомлений.

Відповідно до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень Цивільного процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Судом встановлено, що 24 вересня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб. Від шлюбу сторони мають сина — ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2022 року у справі № 175/1076/22 шлюб між сторонами розірвано. Цим же рішенням визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 разом із матір`ю — ОСОБА_1 .

У подальшому рішенням Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 30 серпня 2023 року у справі № 175/3488/22 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень щомісячно, починаючи з 11 листопада 2022 року і до досягнення дитиною повноліття. Рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 30 серпня 2023 року у справі №175/3488/22 набрало законної сили та є обов`язковим до виконання.

Позивач зазначає, що малолітній ОСОБА_3 з народження має тяжкі наслідки натальної травми шийного відділу хребта, тотальну верхню правосторонню плегію та синдром Горнера.

Ще у 2014 році дитині було проведено оперативне лікування за межами України. Незважаючи на проведене лікування, дитина й надалі має обмеження функцій правої верхньої кінцівки, перебуває під постійним медичним наглядом, потребує систематичного лікування, реабілітаційних заходів, спеціалізованого медичного супроводу та постійного догляду.

Крім того, після ухвалення рішення про стягнення аліментів у дитини виявлено інші захворювання, що потребують додаткового лікування, медичного обстеження та фінансових витрат. Відтак обсяг необхідного матеріального забезпечення дитини є значно більшим, ніж звичайні витрати на утримання малолітньої дитини.

Так, за ствердженнями позивача, після ухвалення Дніпровським районним судом Дніпропетровської області рішення від 30 серпня 2023 року у справі № 175/3488/22 стан здоров`я малолітнього ОСОБА_3 істотно погіршився, що підтверджується доданими до позовної заяви медичними документами. Зокрема, дитині встановлено інвалідність та підтверджено наявність захворювання – моноплегія верхньої кінцівки з вираженими стійкими руховими порушеннями, що потребує постійного медичного спостереження, лікування та реабілітації.

У зв`язку з погіршенням стану здоров`я дитини позивачка після ухвалення зазначеного судового рішення була вимушена регулярно нести додаткові витрати на забезпечення її лікування, проходження медичних обстежень, консультацій лікарів, придбання лікарських засобів, виробів медичного призначення та інших товарів і послуг, необхідних для підтримання стану здоров`я сина.

Наведені обставини виникли після ухвалення рішення суду про стягнення аліментів та не могли бути враховані судом під час вирішення справи № 175/3488/22.

В свою чергу, погіршення стану здоров`я дитини та пов`язане з цим збільшення витрат на її лікування, медичне забезпечення і реабілітацію свідчать про істотне збільшення її матеріальних потреб порівняно з тими, які існували на момент ухвалення рішення про стягнення аліментів.

Отже, на думку позивачки, визначений рішенням суду розмір аліментів на сьогодні не забезпечує належного рівня утримання дитини з урахуванням її фактичного стану здоров`я, збільшення обсягу необхідної медичної допомоги та пов`язаних із цим витрат, що є самостійною підставою для зміни способу стягнення аліментів відповідно до статей 182 та 192 Сімейного кодексу України.

Вказані обставини об`єктивно впливають як на матеріальне становище ОСОБА_1 , так і на можливість самостійно забезпечувати значний обсяг витрат, необхідних для лікування, розвитку та належного утримання дитини, яка має особливі потреби, а тому звернулась до суду із вказаним позовом.

Водночас відповідно до статей 141 та 180 Сімейного кодексу України розірвання шлюбу між батьками або проживання їх окремо не впливає на обсяг їхніх прав та обов`язків щодо дитини. Обов`язок щодо матеріального забезпечення дитини покладається на обох батьків у рівній мірі відповідно до їх матеріального становища та можливостей.

Зміна способу стягнення аліментів у даному випадку спрямована не лише на перегляд форми виконання відповідачем свого батьківського обов`язку, а насамперед на забезпечення принципу справедливого та пропорційного розподілу обов`язку щодо утримання дитини між її батьками відповідно до їх реальних матеріальних можливостей.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до статті 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану.

Однак, зміна сімейного стану є самостійною, незалежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів. Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22 (провадження № 61-7814св22), від 10 жовтня 2023 року у справі № № 682/2454/22 (провадження № 61-10748 св 23).

Звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, Позивачка посилається на те, що при винесенні судового наказу Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області не було взято до уваги той факт, що на утриманні ОСОБА_4 ще перебуває двоє дітей.

Згідно статті 273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати.

При визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі №6-143цс13 та у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у справі №554/3355/20 (провадження № 61-7397св21) зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.

Однак, суд не може погодитись із новим розміром стягнення у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу), оскільки вважає цей розмір надмірним та необґрунтованим, а також таким, що може створити надмірний тягар на відповідача.

Суд, вважає, що достатнім та обґрунтованим розміром стягнення аліментів має бути 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше мінімального розміру аліментів, встановленого статтею 182 Сімейного кодексу України, щомісячно, що не створить тягар для відповідача та буде адекватним та співмірним з інтересами дитини для її найкращого розвитку.

Щодо витрат на переклад додатків, то обсяг документів, наданий стороною позивача щодо проведення досліджень за межами території України необґрунтований, тому як такі дослідження проводяться в України, а тому такі витрати є необов`язковими та є ініціативою лише позивача, отже повинні вважатись її частиною витрат на дитину.

Тому, в задоволенні цієї вимоги суд вбачає за доцільне відмовити.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Такий розмір частки від усіх доходів позивача буде відповідати інтересам дитини, враховуючи, що обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері так і батька.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу у розмірі 50000,00 грн. на користь позивача та 25000,00 грн. на користь відповідача, слід вказати наступне.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з положеннями частин першої-шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення (постанова Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі 205/5969/15-ц).

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до правової позиції викладеної у Додатковій Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Однак, суд вважає, що заявлені сторонами розмірі витрат понесенні на професійну правничу допомогу є необґрунтованим та неспівмірними із складністю судової справи та її розглядом.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу підлягають відшкодуванню з відповідача у розмірі 5000,00 грн. на користь позивача, а також 5000,00 грн. з позивача на користь відповідача, оскільки позовні вимоги задоволенні частково.

На підставі викладено та керуючись ст.ст. 141, 263-268, 273, 274 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про зміну способу стягнення аліментів – задовольнити частково.

Змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 30 серпня 2023 року у справі № 175/3488/22.

Визначити новий спосіб стягнення аліментів з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ) на утримання малолітньої дитини сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/4 з усіх видів заробітку (доходу) платника, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, з дня набрання рішенням суду законної сили до досягнення дитиною повноліття тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 включно.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ) судові витрати у вигляді витрат пов`язаних із отриманням професійної правничої допомоги у розмірі 5000,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) судові витрати у вигляді витрат пов`язаних із отриманням професійної правничої допомоги у розмірі 5000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Держави судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1331,20 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бойко О.М.