Суд: Дніпровський районний суд Дніпропетровської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи про звільнення майна з-під арешту (виключення майна з опису)
Дата: 06 жовтня 2026 р.
Справа: №175/4148/26
Суддя: Бойко О. М.
Справа № 175/4148/26
Провадження № 2/175/1094/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
07 жовтня 2026 року с-ще. Слобожанське
Дніпровський районний суд Дніпропетровської області
в складі: головуючого судді – Бойко О.М.
із секретарем судового засідання – Грицай К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Краматорського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області, третя особа: Приватний нотаріус Соловйова Світлана Семенівна, Служба у справах дітей Краматорської міської ради, про звільнення майна з під арешту,–
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Дніпровського районного суду Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Краматорського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області, третя особа: Приватний нотаріус Соловйова Світлана Семенівна, Служба у справах дітей Краматорської міської ради, про звільнення майна з під арешту.
04 березня 2026 року до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява.
Ухвалою суду від 16 березня 2026 року дану справу прийнято до розгляду судді Бойка О.М.
В позовних вимогах позивач просить суд зняти арешт з частки квартири загальною площею 46,8 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , який накладено на підставі постанови Державної виконавчої служби управління юстиції м. Краматорська №Б/п від 28.10.2002 року, реєстраційний номер обтяження: 2217459 від 25.07.2005 року.
Обґрунтовує свої вимоги тим, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 21 вересня 1998 року, квартира АДРЕСА_2 , належить ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у рівних частках по 1/3 частки.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік ОСОБА_2 . Після його смерті залишилась спадкова маса яка складається з частки квартири АДРЕСА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер син ОСОБА_3 . Після його смерті залишилась спадкова маса яка складається з частки квартири АДРЕСА_2 .
Після смерті ОСОБА_3 у встановлений законом строк спадщину прийняли Позивач та його малолітня донька — ОСОБА_4 .
Після смерті ОСОБА_2 Позивач у встановлений законом строк і час вона прийняли спадщину після чоловіка.
Проте, коли Позивач зверталась до нотаріуса для видачі документів на частину померлого чоловіка, то приватним нотаріусом Краматорського районного нотаріального округу Донецької області її було повідомлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на майно спадкодавця ОСОБА_2 накладений арешт, реєстраційний номер обтяження: 2217459.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав, Тип обтяження: заборона (архівний запис), реєстраційний номер обтяження: 2217459, зареєстровано 25.07.2005 року 12:22:58 за №2217459 реєстратором Третя краматорська державна нотаріальна контора, підстава обтяження постанова Державної виконавчої служби управління юстиції м. Краматорська №Б/п від 28.10.2002 року.
03.09.2025 року до Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції Краматорського відділу державної виконавчої служби у Краматорському району Донецької області було направлено заяву №б/н від 03.09.2025 року щодо арешту на майно спадкодавця ОСОБА_2 .
Листом Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції Краматорського відділу державної виконавчої служби у Краматорському району Донецької області №22.12-8098/66754/8 від 08.10.2025 року, було повідомлено, що у зв`язку з тим, що інформація журналу реєстрації загальної вхідної кореспонденції згідно Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву становить 3 роки. Тому надати матеріали виконавчого провадження не має можливості та станом на теперішній час у Краматорському відділі державної виконавчої служби Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зареєстрованих виконавчих проваджень стосовно ОСОБА_2 на виконанні відсутні.
Таким чином, в 2002 році постановою Державної виконавчої служби управління юстиції м. Краматорська №Б/п від 28.10.2002 року на частину квартири було накладено арешт, проте станом на теперішній час вказане виконавче провадження знищено за закінченням строку зберігання та станом на теперішній час у Краматорському відділі державної виконавчої служби Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не має зареєстрованих виконавчих проваджень стосовно ОСОБА_2 .
Таким чином, з огляду на те, що обставини на підставі яких було накладено арешт на нерухоме майно станом на сьогоднішній день відпали, виконавче провадження у межах якого накладався арешт завершено, а продовження дії арешту на вказане нерухоме майно порушує права позивача, щодо володіння, користування та розпорядження майном підлягає судовому захисту шляхом зняття арешту з нерухомого майна.
У судовому засіданні позивач не з`явилась. Про час та місце була належним чином повідомлена. Надала заяву про розгляд справи без її участі в якій позовні вимоги підтримала.
Відповідач, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, правом на подання відзиву не скористався.
За даних обставин суд вважав за можливе провести заочний розгляд справи за правилами Глави 11 Розділу 3 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 55 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-яким не забороненим законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши наданні докази, суд встановив, що наявні підстави для задоволення позову з огляду на наступне.
Судом фактично встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 21 вересня 1998 року, квартира АДРЕСА_2 , належить ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у рівних частках по 1/3 частки.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік ОСОБА_2 . Після його смерті залишилась спадкова маса яка складається з частки квартири АДРЕСА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер син ОСОБА_3 . Після його смерті залишилась спадкова маса яка складається з частки квартири АДРЕСА_2 .
Після смерті ОСОБА_3 у встановлений законом строк спадщину прийняли Позивач та його малолітня донька — ОСОБА_4 .
Після смерті ОСОБА_2 Позивач у встановлений законом строк і час вона прийняли спадщину після чоловіка.
Проте, коли Позивач зверталась до нотаріуса для видачі документів на частину померлого чоловіка, то приватним нотаріусом Краматорського районного нотаріального округу Донецької області її було повідомлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на майно спадкодавця ОСОБА_2 накладений арешт, реєстраційний номер обтяження: 2217459.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав, Тип обтяження: заборона (архівний запис), реєстраційний номер обтяження: 2217459, зареєстровано 25.07.2005 року 12:22:58 за №2217459 реєстратором Третя краматорська державна нотаріальна контора, підстава обтяження постанова Державної виконавчої служби управління юстиції м. Краматорська №Б/п від 28.10.2002 року.
03.09.2025 року до Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції Краматорського відділу державної виконавчої служби у Краматорському району Донецької області було направлено заяву №б/н від 03.09.2025 року щодо арешту на майно спадкодавця ОСОБА_2 .
Листом Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції Краматорського відділу державної виконавчої служби у Краматорському району Донецької області №22.12-8098/66754/8 від 08.10.2025 року, було повідомлено, що у зв`язку з тим, що інформація журналу реєстрації загальної вхідної кореспонденції згідно Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву становить 3 роки. Тому надати матеріали виконавчого провадження не має можливості та станом на теперішній час у Краматорському відділі державної виконавчої служби Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зареєстрованих виконавчих проваджень стосовно ОСОБА_2 на виконанні відсутні.
Відповідно до ст. 41 Конституції України та частини першої ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно з ч. 1 ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Таким чином, непорушність права власності є беззаперечною.
Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у ст. 316, 317, 319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.
За загальним правилом власник самостійно користується, володіє та розпоряджається своїм майном.
Таким чином, в 2002 році постановою Державної виконавчої служби управління юстиції м. Краматорська №Б/п від 28.10.2002 року на частину квартири було накладено арешт, проте станом на теперішній час вказане виконавче провадження знищено за закінченням строку зберігання та станом на теперішній час у Краматорському відділі державної виконавчої служби Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не має зареєстрованих виконавчих проваджень стосовно ОСОБА_2 .
Згідно ч. 1 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Відповідно до ч. 2 цього Закону передбачено, що арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
У відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Згідно ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувана про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.
Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Відповідно до пункту 9.9. Порядку №2274/5 у редакції чинній на дату завершення виконавчого провадження строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить З (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік.
Таким чином, виконавче провадження є завершеним, оскільки факт його завершення за наслідком спливу, зокрема трирічного строку зберігання, є підставою для його знищення, виконавчі провадження, в тому числі про стягнення виконавчого збору відсутні, відповідно підстави для продовження дії арешт майна відсутні, оскільки арешт носить тимчасовий характер та застосовується для забезпечення виконання зобов`язань.
У свою чергу, статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої України приєдналась 17.07.1997 відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 1 1 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно із ст. 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном, як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.
Відповідно до висновку Верховного Суду України від 15.03.2013 у справі №6-26цс13, вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.
У постанові Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року в справі № 203/3435/21 (провадження № 61-5467св22) констатовано, що наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувана, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Тобто, наявність арешту на майно за відсутності правових підстав для цього порушує право власності позивача, внаслідок чого він позбавлений змоги в повному обсязі користуватися га розпоряджатися належним на праві власності майном та власний розсуд.
Таким чином, з огляду на те, що обставини на підставі яких було накладено арешт на нерухоме майно станом на сьогоднішній день відпали, виконавче провадження у межах якого накладався арешт завершено, а продовження дії арешту на вказане нерухоме майно порушує права позивача, щодо володіння, користування та розпорядження майном підлягає судовому захисту шляхом зняття арешту з нерухомого майна.
Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов?язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці. зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року, заява №38722/02). Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен
забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ст.82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Всі ці складові могли бути з`ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК України, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин.
Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст.81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст.43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Слід також зазначити, що позивач в разі наявності труднощів щодо витребування доказів по справі, відповідно до статті 84 ЦПК України, могла би скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд, дослідивши матеріали справи, надані до неї докази та посилання на докази, прослухавши ствердження сторін по справі, вважає, що позовні вимоги слід задовольнити.
Отже, на підставі вищезазначеного, та керуючись ст.ст. 2, 4, 76, 80, 81, 89, 263, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Краматорського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області, третя особа: Приватний нотаріус Соловйова Світлана Семенівна, Служба у справах дітей Краматорської міської ради, про звільнення майна з під арешту – задовольнити.
Зняти арешт з частки квартири загальною площею 46,8 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , який накладено на підставі постанови Державної виконавчої служби управління юстиції м. Краматорська №Б/п від 28.10.2002 року, реєстраційний номер обтяження: 2217459 від 25.07.2005 року.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на рішення може бути подано протягом тридцяти днів до Дніпровського апеляційного суду з дня складання повного судового рішення.
Суддя Бойко О.М.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua