Суд: Харківський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: визначення митної вартості товару
Дата: 28 жовтня 2026 р.
Справа: №520/23593/26
Суддя: Зеленов А.С.
Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
29 жовтня 2026 року № 520/23593/26
Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Зеленова А.С. розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРО МОБІЛІТІ» (вул. Леся Курбаса, буд.12, кім.406,м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл.,61058, код ЄДРПОУ44839644) до Київської митниці (бульв. Гавела Вацлава, буд.8 a, м. Київ,03124, код ЄДРПОУ43997555) про визнання протиправним та скасування рішення,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив суд:
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UA100390/2026/000002/1 від 25.03.2026 року.
Ухвалою суду від 18.08.2026 відкрито спрощене провадження у справі.
В обґрунтування позовної заяви представник позивача вказує, що 25.03.2026 Київською митницею (надалі - Відповідач) було прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UA100390/2026/000002/1, згідно якого митна вартість товарів Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРО МОБІЛІТІ» (надалі - Позивач) була значною мірою збільшена. Зі змісту оскаржуваного Рішення від 25.03.2026 вбачається, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих разом з митною декларацією від 11.03.2026 №226UA100390104292U1 документів встановлено, що документи начебто не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно оскаржуваного рішення, відбулося коригування товарів Позивача. Позивач не згоден зі вказаним рішенням, вважає його протиправним, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Київська митниця заперечує проти задоволення позовних вимог ТОВ «Електро Мобіліті» про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 25.03.2026 № UA100390/2026/000002/1. Відповідач наголошує, що контроль правильності визначення митної вартості є виключною компетенцією митних органів, а декларант зобов`язаний надавати достовірні, об`єктивні та документально підтверджені відомості, які піддаються обчисленню (ст. 52, 53, 54, 318 МК України). Вказує, що під час опрацювання електронної митної декларації № 26UA100390104292U1 від 23.03.2026 на товар «Автомобілі легкові» (виробник BYD Auto Co., Ltd, Китай) митний орган встановив, що подані документи не підтверджують усі числові значення складових митної вартості, зокрема: Відсутність страхових документів: Поставка здійснювалася на умовах CIF-Chornomorsk, що згідно з Incoterms покладає обов`язок страхування на продавця (покриття 110% вартості). Страховий поліс до митного оформлення спочатку надано не було. Питання щодо фрахту: Згідно з коносаментом від 09.01.2026 № 263489209 фрахт є передплаченим («freight prepaid»), але відповідні банківські платіжні документи відсутні. Відповідальною за оплату зазначена компанія «N-Trans LLC», від якої відомості не надходили. Приховані додаткові витрати: За даними відкритих джерел (searates.com, maersk.com) виявлено додаткові витрати на обробку/зберігання контейнера MRSU6061123 у порту Port Said East (EG) з 16.02.2026 по 12.03.2026, які впливають на митну вартість згідно з ч. 10 ст. 58 МКУ. Невизначеність складових ціни: У контракті та інвойсі не деталізовано, які саме витрати (фрахт, страхування тощо) включено до загальної ціни, що заважає перевірити числові значення. Проблеми з митною декларацією країни відправлення: Копія китайської декларації № 370820260000013652 була подана без належного перекладу та не містила дати кінцевого контролю вивезення. Крім того, її аналіз виявив залучення третіх осіб: відправником вказано «Xiamen Modern Commercial Automobile Service», тоді як в основних документах експортером є «HYUNDAI MOTORS CENTER (XIAMEN) CO., LTD», а відправником - «SHANGHAI LIANGZHOU LOGISTICS CO., LTD». Інформація про ці договірні відносини у митниці відсутня. Дефекти платіжних документів: Платіжні інструкції № 371 та № 377 надані з порушенням вимог Постанови НБУ № 216 (відсутні обов`язкові підписи відповідальних осіб). Митний орган скористався правом, передбаченим ч. 3 ст. 53 МКУ, та запропонував декларанту надати додаткові документи. Надісланий декларантом поліс страхування (Cargo Transportation Insurance Policy) не містив посилань на інвойс чи договір, не мав номерів кузовів авто (лише загальне «BYD SONG L.3 UNITS»), не підтверджував факт повної сплати страхової премії та був наданий без належного сертифікованого перекладу. Наданий переклад китайської декларації також не був завірений належним чином, а лист-пояснення продавця мав лише інформативний характер і не спростував розбіжностей. З огляду на невідповідність заявленої вартості критерію «дійсної вартості» (згідно зі ст. VII ГАТТ аналогічні товари оформлювалися за вищими рівнями) та неможливість документально перевірити складові ціни за основним методом, митниця перейшла до інших методів. Застосувати методи 2– 5 (за ціною договору щодо ідентичних/подібних товарів, на основі віднімання чи додавання вартості) виявилося неможливим через відсутність у митного органу необхідної та деталізованої інформації від виробника або ринкових даних щодо повного збігу характеристик. У зв`язку з цим, після проведення консультацій, митну вартість було визначено за резервним (шостим) методом (ст. 64 МКУ). За основу взято раніше визнані митними органами вартості для аналогічних нових гібридних автомобілів марки BYD (модель Song L Dm-i, 2025 р.в.) із розрахунку 19 000 дол. США за одиницю. Базою даних послужили митні декларації від 02.02.2026 та 07.03.2026. Товар випущено у вільний обіг під гарантійні зобов`язання (ч. 7 ст. 55 МКУ) за митною декларацією від 25.03.2026 № 26UA100390104618U9. Різниця між заявленими декларантом та сплаченими за рішенням митниці платежами склала 75 894,63 грн. Вказує, що оскільки дії посадових осіб митниці є повністю правомірними та обґрунтованими, Київська митниця просить суд повністю відмовити ТОВ «Електро Мобіліті» у задоволенні позову.
Представник позивача у відповіді на відзив вказує, що подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом. Натомість, Відповідачем не підтверджено належними доводами та доказами наявність у поданих Позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар. Просить вимоги задовольнити повністю.
Матеріалами справи підтверджено, що 09.12.2025 між Позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРО МОБІЛІТІ», як покупцем, та Hyundai Motors Center (Xiamen) Co., Ltd (Хюндай Моторс Сентер (Сямень) Ко. Лтд.), як продавцем, було укладено зовнішньоекономічний Договір купівлі-продажу № JFEI-25-784 (надалі – Контракт), згідно якого продавець придбав перелічені транспортні засоби у постачальника для продажу та експорту покупцю, а саме: транспортні засоби BYD SONG L DMI 112KM, GREY, 2025 у кількості 3 шт за ціною 17 200 Доларів США за 1 шт.
Ціна на умовах: CIF ЧОРНОМОРСЬК (п. 1.1 Контракту).
Дата поставки товару до 09.03.2026 (п. 2.1 Контракту).
Покупець повинен попередньо сплатити 20% від повної вартості транспортного засобу на рахунок продавця шляхом банківського переказу протягом 5 днів після підписання цього договору, а решту за 21 день до прибуття в порт призначення (п. 3.1 Контракту).
09.12.2025 постачальником виписано комерційний рахунок № JFEI-25-784 на суму 51 600 Доларів США на товар Автомобіль BYD SONG L DMI 112KM, GREY, 2025 у кількості 3 шт за ціною 17 200 Доларів США за 1 шт.
Оплата підтверджується банківським переказом в іноземній валюті згідно платіжної інструкції № 374 від 10.12.2025. Призначенням платежу вказується: «prepayment for the contract JFEI-25-784 from 09/12/2025, to the invoiceJFEI-25-784 from 09/12/2025 for electric mobile», тобто передоплата за договором JFEI-25-784 від 09.12.2025 згідно рахунку-фактури JFEI-25-784 від 09.12.2025.
08.01.2026 постачальник склав електронну митну декларацію в своїй країні за № 370820260000013652, митниця КНР перевірила та випустила товари.
09.01.2026 продавцем Hyundai Motors Center (Xiamen) Co., Ltd (Хюндай Моторс Сентер (Сямень) Ко. Лтд.) здійснено страхування товару, про що свідчить Поліс страхування вантажних перевезень № 13754100220260000171.
Коносаментом (Bill Of Lading For Ocean Transport Or Multimodal Transport) № 263489209 від 09.01.2026 прийнято вантаж на борт судна.
27.01.2026 Позивачем була здійснена оплата банківським переказом в іноземній валюті згідно платіжної інструкції № 378 у розмірі 41 280 Доларів США.
25.03.2026, з метою митного оформлення ввезеного на територію України товару, уповноваженим представником Позивача було подано електронну митну декларацію № 26UA100390104292U1 з вартістю товару згідно рахунку 17 200 Доларів США за 1 транспортний засіб, як це підтверджується первинними документами.
Декларантом обрано перший метод визначення митної вартості - за ціною договору.
25.03.2026 за результатами аналізу поданої митної декларації та доданих до неї документів митним органом прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UA100390/2026/000002/1.
Також встановлено, що відповідач звертався до позивача із запитом про надання додаткових документів, зокрема:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару,
6) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
7) відомості, що містять обґрунтовані дані про вартість перевезення оцінюваних товарів, яка підлягає обчисленню та перевірці, передбачені положеннями наказу №599 та згідно Закону України від 01.07.2004 №1955-17 «Про транспортно- експедиторську діяльність» документи від осіб, залучених до перевезення;
8) інвойс, виданий до коносаменту.
9) страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;
10) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;
11) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару,
12) копію митної декларації країни відправлення з урахуванням вимог ст. 254 Кодексу.
На вказаний запит позивачем була надана відповідь у листі за вих.№23032026 від 24.03.2026, що у нього відсутні будь-які інші документи.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд вказує, що статтею 49 МК України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч.ч. 4, 5 ст.58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.
Відповідно до ч.3 ст.318 МК України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Статтею 50 МК України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Частиною 1 статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.
При декларуванні товарів позивач визначив їх митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно з умовами контракту, інвойсів та інших документів постачальника.
Застосувавши замість визначеного позивачем першого методу другорядний метод визначення митної вартості товару, Київською митницею необґрунтовано неможливість застосування наступних після першого методів визначення митної вартості товарів.
Згідно ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з ч.2 ст.53 МК України, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Зокрема, ст.58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Разом з тим, відповідно до вимог ст.57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
Тобто, відповідно до норм Митного кодексу України митним органом при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів повинна бути зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
Відповідно до ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Також згідно ч.6 ст.53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митного органу є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Аналіз оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару підтверджують, що митним органом не зазначено конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі вже наданих документів, а також необґрунтовано необхідність перевірки спірних відомостей.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
У митних процедурах вимоги до доказів законом не врегульовано, тому до процедур митного контролю можуть бути за аналогією застосовані відповідні правила з адміністративного судочинства. Вимога належності доказів означає, що суб`єкт, який вирішує справу по суті, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.
У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару До того ж, декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено.
Щодо доводів митного органу про ненадання декларантом страхового полісу та пов`язану з цим неможливість верифікації включення витрат на страхування до митної вартості товару відповідно до частини другої статті 54 МК України, суд зазначає таке.
Як вбачається з матеріалів справи, поставка спірного товару здійснювалася на умовах CIF (згідно з Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс).
Відповідно до базових правил Інкотермс, умови поставки CIF («Вартість, страхування, фрахт») покладають на продавця обов`язок не лише оплатити фрахт для доставки товару до визначеного порту призначення, а й за власний рахунок забезпечити морське страхування вантажу на користь покупця проти ризику його втрати чи пошкодження під час перевезення. Водночас у покупця (декларанта) відсутній юридичний обов`язок щодо укладення договорів перевезення чи страхування, а також безпосереднього понесення таких витрат (пункти А.3, Б.3 умов поставки CIF).
Зазначена специфіка міжнародних торговельних термінів підтверджується усталеною практикою Верховного Суду. Зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.07.2020 року у справі № 815/71/18 та від 22.07.2021 року у справі № 540/1918/20 наголошено, що за умовами поставки товару «CIF» транспортні витрати і страхування, включаючи страховий платіж, вже включені у вартість товарів, а у покупця немає обов`язку на укладення договору перевезення та страхування.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18.07.2019 року по справі № 821/829/18, де зазначено, що неотримання в умовах зовнішньоекономічного контракту відомостей про зарахування даних витрат до загальної суми контракту (ціни товару) протилежного не доводить, оскільки сторони контракту, узгодивши умови поставки товару згідно з офіційними правилами Інкотермс, тим самим встановили, що витрати на страхування та транспортування входять до ціни товару.
Понесені продавцем витрати у зв`язку з виконанням договорів транспортування та страхування у випадку поставки товару на умовах CIF сплачуються самим покупцем (п. Б.6 умов поставки CIF за Інкотермс) та включаються до вартості товару, у зв`язку з чим повторно до митної вартості не додаються. За таких обставин вимоги Відповідача про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних відомостей є неправомірними, а коригування митної вартості на цій підставі - необґрунтованим.
Більш того, як наслідок того, що наданий до митного оформлення Товар був поставлений на умовах CIF, декларант взагалі не зобов`язаний надавати документи, які містять відомості про вартість страхування. умови поставки CIF передбачають включення у ціну договору не тільки ціни товару, але і витрат на фрахт та страхування, у зв`язку з чим вимоги Митниці про необхідність надати документи, які містять відомості про вартість страхування, є безпідставними, оскільки остання вже включена у вартість імпортованого товару.
Окремого страхування товару декларантом не здійснювалося, а правила Інкотермс не передбачають обов`язкового надання покупцю (декларанту) документів щодо страхування товару, окрім як на його окрему вимогу. За таких обставин посилання Київської митниці на відсутність страхового полісу як на підставу для сумніву в задекларованій митній вартості товару є протиправними та повністю спростовуються дослідженими письмовими доказами.
Щодо доводів митного органу про те, що декларантом не конкретизовано окремі складові ціни товару, зокрема не відображено покомпонентно вартість фрахту, страхування та інших витрат, пов`язаних із переміщенням вантажу до місця призначення, що, на думку відповідача, унеможливлює перевірку числових значень цих послуг, суд зазначає таке.
Посилання митного органу на непідтвердження окремих цифрових значень фрахту за умови його включення до ціни товару є формальними та не впливають на правильність визначення митної вартості за ціною контракту. Клькісні відомості таких витрат у цьому випадку не є самостійними складовими митної вартості, не включаються до неї додатково, а отже, не підлягають окремому підрахунку та перевірці митним органом.
Оскільки поставка спірного товару здійснювалася на умовах CIF / CHORNOMORSK (відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Інкотермс), витрати з морського перевезення вантажу були покладені на продавця та апріорі інтегровані у структуру собівартості й кінцеву контрактну ціну товару. За таких обставин, для перевірки митної вартості не має значення момент фактичної сплати фрахту продавцем перевізнику, адже цей платіж повністю охоплюється сумою, виставленою до сплати покупцю у поданих до митного оформлення інвойсах. Позивач об`єктивно не мав юридичного обов`язку надавати додаткові калькуляційні документи щодо вартості перевезення, логістики чи вантажно-розвантажувальних робіт.
Факт включення транспортних та супутніх витрат до ціни товару безпосередньо підтверджується долученим до матеріалів справи коносаментом (Bill of Lading) № 263489209 від 09.01.2026 року, який містить відмітку "FREIGHT PREPAID" (фрахт передплачено) та відмітку "SHIPPED ON BOARD" (вантаж прийнято на борт).
У міжнародній практиці перевезень напис "FREIGHT PREPAID" засвідчує, що фрахт підлягає збору до видачі вантажу одержувачу і за погодженням із морським перевізником оплачується відправником у порту відвантаження. Напис "SHIPPED ON BOARD" підтверджує фактичне завантаження товару на борт судна, що зумовлює виникнення обов`язку фрахтувальника щодо оплати фрахту судновласнику.
Коносамент із зазначеними відмітками є належним доказом включення транспортно-експедиційних витрат до ціни товару. Цей документ виконує три базові функції: підтверджує укладення договору морського перевезення, засвідчує факт прийняття вантажу та є товаросупроводжувальним (товаророзпорядчим) документом, що дає право на одержання вантажу.
Оскільки умови поставки CIF передбачають також обов`язок продавця забезпечити страхування, 09.01.2026 року іноземним постачальником Hyundai Motors Center (Xiamen) Co., Ltd було здійснено страхування вантажу, що підтверджується Полісом страхування вантажних перевезень № 13754100220260000171. На виконання умов ЗЕД-контракту позивач 27.01.2026 року здійснив повну оплату за товар банківським переказом в іноземній валюті згідно з платіжною інструкцією № 378 на суму 41 280 доларів США.
Матеріалами справи доведено, що надісланий декларанту офіційний лист продавця Hyundai Motors Center (Xiamen) Co., Ltd від 24.03.2026 року повністю роз`яснює структуру контрактної вартості. Постачальник підтвердив, що до загальної ціни, вказаної у контракті та інвойсах, включено: ціну самого транспортного засобу, всі транспортні витрати від складу до порту відправлення, витрати на завантаження в контейнер, портові збори та митні формальності в порту відправлення, вартість оформлення сертифіката про походження, вартість стандартного морського страхування та морський фрахт до порту призначення.
Крім того, у зазначеному листі продавець обґрунтовано вказав, що відповідно до Правил INCOTERMS 2020 та Рекомендації № 5 Європейської економічної комісії ООН «Скорочення Інкотермс», при продажу на умовах CIF продавець зобов`язаний включити витрати на фрахт і страхування до ціни товару, проте вказані міжнародні стандарти не зобов`язують продавця виділяти ці витрати в інвойсі окремими рядками.
Суд також враховує відображені в коносаменті відомості, де в графі «Shipper» зазначено лінійного агента Shanghai Liangzhou Logistics Co., Ltd, який надавав логістичні та експедиційні послуги. Безпосереднє виконання митних формальностей від імені постачальника здійснював його структурний підрозділ Xiamen Hyundai Modern Commercial Automobile Service Co., Ltd з використанням власної Експортної ліцензії, що чітко відображено в експортній митній декларації КНР № 370820260000013652.
Таким чином, сукупність поданих позивачем під час митного оформлення первинних документів повністю й ідентифіковано відображала об`єктивні числові значення складових митної вартості товару за основним методом (за ціною договору).
Обставини, якими Київська митниця мотивувала необхідність витребування додаткових документів та подальше коригування вартості, є необґрунтованими й спростовуються матеріалами справи. Сама по собі вказівка митного органу на наявність розбіжностей чи відсутність покомпонентного виділення фрахту та страхування, за відсутності доказів недостовірності наданих даних, не є законною підставою для відмови у застосуванні першого методу визначення митної вартості товарів.
У постанові Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №520/10386/2020 зазначено. що в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган обов`язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості за шостим (резервним) методом. Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися.
Щодо доводів митного органу про нібито додатково понесені витрати на обробку товарів у транзитних портах по маршруту слідування вантажу (зокрема, Port Said East (EG), Port Ambarli (TR)), та посилань відповідача на необхідність врахування розподілу витрат відповідно до розділу В9 правил Інкотермс для умов поставки CIF, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що Державна митна служба України у своєму листі від 29.12.2010 року № 11/2-10.16/17217-ЕП «Щодо Інкотермс 2010» офіційно інформувала керівників митних органів, що розподіл витрат між продавцем та покупцем при здійсненні поставки товарів на умовах CIF згідно з Офіційними правилами Інкотермс 2010 повністю відповідає аналогічному розподілу витрат, який був передбачений правилами Інкотермс 2000.
Згідно з базовим принципом розподілу обов`язків на умовах поставки CIF, визначеним у розділі А6 («Розподіл витрат»), продавець зобов`язаний нести абсолютно всі витрати, пов`язані з товаром, до моменту здійснення його фактичної поставки (переходу через поручні судна / завантаження на борт у порту відвантаження). Тобто, відповідно до офіційних правил тлумачення, саме іноземний продавець несе витрати на оплату фрахту, а також усі інші супутні витрати, що виникають під час транспортування вантажу лінійними суднами до узгодженого порту призначення.
Аналіз положень пункту «b» розділу Б3 («Договір перевезення та страхування») свідчить, що у покупця (декларанта) відсутній будь-який обов`язок перед продавцем щодо укладення договорів страхування чи додаткового фінансування етапів перевезення на маршруті слідування.
Окрім того, норми пункту «б» розділу А3 правил Інкотермс підтверджують, що покладений на продавця обов`язок забезпечити мінімальне страхування вантажу на користь покупця є фіксованим у межах ціни договору. Жодних додаткових зобов`язань щодо оплати проміжних етапів логістики, портової обробки чи перевалки в транзитних вузлах (таких як Port Said East чи Port Ambarli) на покупця не покладається. Страхування ризиків або покриття додаткових експлуатаційних витрат суднами на маршруті є виключно елементом внутрішньої калькуляції собівартості послуг перевізника, які вже повністю оплачені продавцем у складі фрахту до кінцевого порту призначення.
За таких обставин, оскільки за умовами поставки CIF усі транзитні витрати на обробку вантажу та його транспортування вздовж усього логістичного маршруту здійснюються за рахунок продавця та закладаються ним у кінцеву фактурну вартість товару, у позивача був відсутній обов`язок окремо декларувати чи документально підтверджувати витрати у транзитних портах. Твердження Київської митниці про вплив операцій у портах Port Said East та Port Ambarli на зміну складових митної вартості позивача є безпідставними та ґрунтуються на помилковому тлумаченні правил Інкотермс, що свідчить про протиправність оскаржуваного рішення про коригування.
Аналіз вищезазначених обставин у їх сукупності свідчить про те, що погоджуючи умови поставки CIF, сторони зовнішньоекономічного контракту виходили з того, що узгоджена ціна продажу товару вже включає в себе як безпосередню вартість самого товару, так і всі супутні транспортні витрати, витрати на маркування, пакування тощо. Вказаний факт повністю підтверджується долученим до матеріалів справи Листом іноземного постачальника Hyundai Motors Center (Xiamen) Co., Ltd (Хюндай Моторс Сентер (Сямень) Ко. Лтд.) від 24.03.2026 року.
Відповідно до статті А.6 («Розподіл витрат») Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Інкотермс, продавець зобов`язаний нести всі витрати, пов`язані з товаром, до моменту його переходу через поручні судна в названому порту відвантаження, а також сплатити, коли це належить, витрати на здійснення експортних митних процедур, включаючи всі мита, податки та інші збори, що підлягають сплаті при експорті товару.
Крім того, за приписами статті А.9 («Перевірка - упаковка - маркування») Правил Інкотермс, на продавця покладається обов`язок за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для його безпечного перевезення, а також нанесення на упаковку належного маркування.
Таким чином, такі складові, як вартість пакування та маркування товару, витрати на завантаження товару в контейнер, його доставка до порту відправлення, портові збори, завантаження на борт судна та митне очищення на експорт, за умовами поставки CIF уже інтегровані продавцем у кінцеву ціну товару.
З огляду на те, що Позивачем не було понесено жодних окремих додаткових витрат на транспортування, логістику чи страхування вантажу понад суму, визначену в інвойсах, вказані компоненти не є додатковими витратами в розумінні частини десятої статті 58 Митного кодексу України. За таких обставин, витребування митним органом окремих калькуляційних документів на підтвердження числових значень цих складових та коригування митної вартості на цій підставі є протиправним, оскільки суперечить базовим принципам міжнародного торговельного права та наданим суду первинним доказам.
Щодо висновків митного органу про те, що згідно з відомостями коносаменту особою, відповідальною за оплату морського фрахту («invoice party»), визначено третю особу - «N-Trans LLC», від якої до митного оформлення не надано відповідних документів, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що наданий до матеріалів справи офіційний Лист продавця Hyundai Motors Center (Xiamen) Co., Ltd від 24.03.2026 року повністю спростовує вказані твердження відповідача. Іноземний постачальник роз`яснив, що відповідно до положень Конвенції ООН «Про морські перевезення вантажів» (Гамбурзькі правила, 1978 рік) та Міжнародної конвенції про уніфікацію деяких правил про коносамент (Брюссельська конвенція / Правила Гаага-Вісбі від 25.08.1924 року), юридичне зобов`язання щодо сплати вартості морського фрахту за коносаментом MBL № 263489209 покладається виключно на особу, вказану в графі «Consignee» (Вантажоодержувач), якою у цих правовідносинах є LLC ELECTRO MOBILITY (позивач).
Натомість відображена у графі «notify party» коносаменту особа - LLC «N-TRANS» виступає лінійним агентом та експедитором, який здійснює виключно портове експедирування і логістичний супровід товару в морському порту прибуття. За своєю правовою природою та за міжнародними правилами морського судноплавства на вказаного експедитора не покладено і не могло бути покладено обов`язку зі сплати морського фрахту.
Додатково іноземний постачальник у листі звернув увагу суду на специфіку ціноутворення морських ліній, зазначивши, що за усталеною морською практикою вартість перевезення через прямий морський сервіс (порт відправлення - порт призначення) без трансшипментів (проміжних портів перевалки контейнера з одного судна на інше) є дорожчою, але забезпечує мінімальний строк доставки. Наявність трансшипментів хоч і збільшує транзитний час, проте суттєво знижує вартість морського фрахту для відправника.
Поставка товару, який пред`являвся Позивачем до митного оформлення, здійснювалася на імперативних умовах CIF, відповідно до яких у кінцеву фактурну вартість товару вже інтегровано: страхування, фрахт морської лінії, пакування, маркування, завантажувально-розвантажувальні роботи в порту країни відправника, вартість послуг агента та витрати на митне очищення вантажу при експорті. Усі ці компоненти логістики оплачуються безпосередньо іноземним продавцем і закладаються у вартість товару, відображену в інвойсі.
З огляду на обрання сторонами умов поставки CIF та наявність у коносаменті відмітки "FREIGHT PREPAID" (фрахт передплачено), заявлена декларантом ціна контракту є остаточною і для цілей митного оцінювання не потребує штучного коригування.
Суд зазначає, що митним органом жодним чином не обґрунтовано, яким саме чином надання або ненадання відомостей від особи, зазначеної як «invoice party» в коносаменті, здатне вплинути на структуру та числове значення ціни товару, за умови, що фрахт уже був повністю оплачений відправником до моменту відвантаження. За таких обставин висновки Київської митниці про необхідність витребування додаткових документів від N-Trans LLC є безпідставними.
Щодо доводів митного органу про те, що залучення третіх осіб до процесу відвантаження та розбіжності у відомостях про відправника вантажу (згідно з неофіційним перекладом експортної декларації КНР № 370820260000013652 експортером вказано «Xiamen Modern Commercial Automobile Service», за іншими документами продавцем є HYUNDAI MOTORS CENTER (XIAMEN) CO., LTD, а відправником — SHANGHAI LIANGZHOU LOGISTICS CO., LTD) вказують на наявність недосліджених договірних відносин, які впливають на митну вартість, суд зазначає таке.
Зазначені твердження Київської митниці є необґрунтованими, ґрунтуються на помилковому тлумаченні суті міжнародних логістичних операцій та суперечать принципам митного законодавства України з огляду на таке.
У загальноприйнятій міжнародній торговельній та митній практиці (зокрема, при здійсненні поставок з Китайської Народної Республіки) поняття «експортер» та «відправник» (shipper/consignor) за правовою природою не є тотожними. Експортер — це безпосередня сторона зовнішньоекономічного контракту (продавець товару), яка набуває прав та обов`язків за угодою, тоді як відправник — це суб`єкт, який здійснює виключно фізичне відвантаження та логістичний супровід вантажу. Чинне законодавство не містить вимог щодо обов`язкового збігу цих осіб в одному суб`єкті господарювання. Особа, яка фактично здійснює відвантаження, не є стороною ЗЕД-контракту, не бере участі у формуванні ціни товару та не впливає на складові його митної вартості. Відтак, сам по собі факт розбіжності між відправником та експортером не свідчить про правопорушення.
Вказані обставини ланцюжка постачання повністю й вичерпно роз`яснені у долученому до матеріалів справи Листі продавця Hyundai Motors Center (Xiamen) Co., Ltd від 24.03.2026 року. Іноземний постачальник офіційно підтвердив, що:
1. Митними формальностями від імені продавця HYUNDAI MOTORS CENTER (XIAMEN) CO., LTD займався його спеціалізований внутрішній підрозділ Xiamen Hyundai Modern Commercial Automobile Service Co., Ltd, який здійснив безпосереднє митне оформлення в органах Митної адміністрації КНР за експортною митною декларацією № 370820260000013652 з використанням власної Експортної ліцензії.
2. У графі «Shipper» коносаменту MBL № 263489209 вказано дані лінійного агента SHANGHAI LIANGZHOU LOGISTICS CO., LTD, який залучався виключно для надання транспортно-експедиційних послуг, портового експедирування, завантаження та морської доставки.
Крім того, у зазначеному Листі від 24.03.2026 року продавець вчергове наголосив, що оскільки поставка здійснювалася на імперативних умовах CIF, до загальної ціни продажу за контрактом та інвойсами вже були включені всі без винятку витрати, які несе їхня компанія до порту призначення: ціна самого товару, транспортування від складу до порту відправлення, завантаження в контейнер, портові збори та митні формальності в країні експорту, оформлення сертифіката про походження, вартість морського фрахту та стандартного страхування вантажу.
З огляду на те, що всі витрати з переміщення та страхування товару були понесені виключно іноземним продавцем і закладені в кінцеву ціну контракту, у позивача (декларанта) був відсутній обов`язок документально підтверджувати числовий вираз цих складових окремо.
У зв`язку з цим, твердження відповідача про залучення сторонніх третіх осіб та необхідність дослідження їхніх внутрішніх правовідносин з продавцем не мають жодного правового значення для визначення митної вартості за першим методом. Надані декларантом документи у своїй сукупності є послідовними, усувають будь-які обґрунтовані сумніви та повністю підтверджують задекларовану вартість, що свідчить про протиправність оскаржуваного рішення митного органу про коригування митної вартості.
Також, особа, яка фактично здійснює відвантаження: не є стороною контракту; не формує ціну товару; не впливає на складові митної вартості. Отже, твердження Київської митниці про необхідність дослідження відносин із відправником не має жодного значення для визначення митної вартості.
Щодо доводів митного органу про те, що копія митної декларації країни відправлення (КНР) № 370820260000013652 подана без перекладу українською мовою на порушення статті 254 Митного кодексу (МК) України, а також не містить дати кінцевого контролю вивезення товарів, що, за твердженням відповідача, робить її неостаточною та такою, що не підтверджує здійснення експорту, суд зазначає таке.
Згідно з положеннями статті 254 МК України, документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад документів українською мовою тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є безпосередньо необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.
Вказана норма процесуально закріплює три альтернативні варіанти мови подання документів. Правова позиція Верховного Суду, висловлена у постановах від 06.02.2020 у справі № 520/10709/18, від 31.03.2020 у справі № 160/7049/19 та від 25.11.2020 у справі № 640/4941/19, чітко обмежує право митного органу вимагати переклад лише тими випадками, коли без перекладу неможливо верифікувати числові чи базові дані декларації.
Законодавчого переліку «мов міжнародного спілкування» в Україні не визначено, проте за звичаями ділового обороту та міжнародного права до них відносяться мови, які офіційно застосовуються об`єднаннями держав. Відповідно до Правила 51 Процедури Генеральної Асамблеї ООН, членом якої є Україна, китайська мова визнана офіційною та робочою мовою. Відтак, надана позивачем експортна декларація КНР складена іноземною мовою міжнародного спілкування, що повністю відповідає першому абзацу статті 254 МК України.
Суд зазначає, що під час митного оформлення відповідач не висував позивачу вимог щодо надання перекладу цього документа. Крім того, зазначена митна декларація викладена у загальноприйнятій офіційній формі, а всі ключові відомості щодо характеристик вантажу, його кількості та вартості були виражені в числових значеннях, що давало відповідачу об`єктивну можливість безперешкодно співставити їх із даними української митної декларації.
Стосовно твердження про відсутність у китайській декларації дати кінцевого контролю вивезення товарів, суд наголошує, що такі відомості жодним чином не стосуються ціни товару. Митна декларація країни відправлення є виключно допоміжним документом, який підтверджує факт декларування вантажу до експорту в країні походження, але в розумінні частини другої статті 53 МК України вона не є документом, який підтверджує або визначає митну вартість товарів.
Заповнення граф експортної декларації є виключною прерогативою іноземного продавця (митного агента в КНР) і здійснюється за внутрішніми правилами країни відправлення та судноплавних ліній. Покупець (позивач) позбавлений будь-якої правової чи технічної можливості втручатися в процес її формування чи вимагати внесення додаткових відміток про кінцевий контроль.
Сам факт реального здійснення експорту та трансакційна ціна вантажу повністю підтверджуються наявним у справі пакетом первинної документації: зовнішньоекономічним контрактом, інвойсами, коносаментом та платіжними інструкціями. Київською митницею не обґрунтовано та не доведено, як саме відсутність штампа про дату кінцевого контролю вивезення на сервері чи бланку митниці КНР впливає на зміну вартості майна чи спростовує перші чотири методи оцінки. За таких обставин, вказані доводи відповідача визнаються судом безпідставними.
Щодо доводів митного органу про те, що надані декларантом платіжні інструкції № 374 від 10.12.2025 року та № 378 від 27.01.2026 року оформлені без дотримання вимог Постанови Правління Національного банку України від 28.07.2008 року № 216 (зокрема, в частині відсутності власноручних або електронних підписів відповідальних осіб платника та банку), що, на думку відповідача, ставить під сумнів факт належної оплати товару, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 40 Закону України «Про платіжні послуги» та пункту 14 розділу ІІ Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління НБУ № 216, платіжна інструкція в іноземній валюті має містити вичерпний перелік обов`язкових реквізитів, що дають змогу ідентифікувати платника, отримувача, суму та призначення платежу, а також засвідчуватися підписами (кодами автентифікації) відповідальних осіб і контролерів установи банку.
Дослідивши надані Позивачем платіжні документи (повідомлення системи SWIFT) № 374 від 10.12.2025 року та № 378 від 27.01.2026 року, суд встановив, що вони містять чітке посилання на реквізити зовнішньоекономічного контракту, дату здійснення операцій, суму у валюті, найменування банку-відправника та банку-отримувача, а також унікальний код відправлення. Наведені документи у своїй сукупності з доданими інвойсами та специфікаціями дозволяють беззаперечно ідентифікувати їх як такі, на виконання яких Позивачем було здійснено оплату саме за спірний імпортований товар.
Суд наголошує, що технічні особливості оформлення внутрішньобанківських документів або відсутність певних графічних відміток підписів на роздрукованих електронних повідомленнях системи SWIFT не можуть спростовувати факт реального руху коштів за зовнішньоекономічною операцією та не свідчать про недостовірність задекларованої митної вартості.
Зазначений висновок повністю узгоджується із послідовною та усталеною практикою Верховного Суду. Так, у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 815/329/17 та від 01 березня 2023 року у справі № 420/18880/21 зазначено, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий чи безготівковий), а також її часові рамки (передоплата, післяплата або відстрочка платежу) жодним чином не впливають на ціну (розмір оплати) товару, яка чітко передбачена зовнішньоекономічним контрактом.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 11 червня 2019 року у справі № 813/1755/17 висловлено правову позицію, згідно з якою у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є виключно ціна товару та інші числові складові митної вартості. У свою чергу, умови та технічні параметри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. Відомості про умови оплати не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а можливі формальні розбіжності чи технічні недоліки в платіжних інструкціях не можуть бути законною підставою для твердження про наявність суперечностей у даних про митну вартість товару.
Зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості взагалі не вбачається, яким саме чином обставини відсутності окремих підписів у платіжній інструкції вплинули або могли вплинути на правильність визначення позивачем числових значень митної вартості. Оскільки надані документи чітко ідентифікують ціну трансакції, а відповідач не надав жодних доказів на спростування здійснення банківських переказів, його сумніви є безпідставними.
Щодо доводів митного органу про те, що «Аналізуючи додатково надані документи встановлено наступне. Згідно Cargo Transportation Insurance Policy від 08.01.2026 № 13754100220260000171, розділ «Premium» страхове покриття діє за умови повної сплати премії (застрахована особа повинна сплатити Страховій компанії узгоджену премію в повному обсязі). Разом з тим, до митного органу не надано відомостей щодо вартості таких витрат. Окрім зазначеного, такі витрати не відображені і контракті ні у рахунку–проформі/інвойсі. Окрім зазначеного, наданий поліс не містить посилань на інвойс, зовнішньоекономічний договір та у графі «Description of Goods» наведено тільки узагальнену інформацію «BYD SONG L.3 UNITS», без зазначення унікальних ідентифікаційних ознак транспортних засобів, а саме номерів кузова транспортного засобу. Це унеможливлює встановлення зв`язку між даним страховим документом та партією товару, що декларується за МД 23.03.2026 № 26UA100390104292U1. Також, даний документ надано до митного органу без належного перекладу відповідно до статті 254 Кодексу та п. 2.5 наказу міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631).», суд зазначає таке.
Відсутність у страховому полісі посилання на інвойс, контракт або номер кузова транспортного засобу (товару) не позбавляє можливості визначити, який саме товар було застраховано, не містить інформації щодо включення або не включення вартості упаковки та пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакуванням до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, а також не впливає на визначення митної вартості товару.
Суд вказує, що позивач не повинен був надавати жодного документу, що стосується страхування, оскільки витрати на страхування ніс продавець, вони включені до ціни на товар та не є складовими митної вартості.
Натомість, якщо митниця має сумніви щодо включення витрат на страхування до ціни товару чи вважає, що здійснене додаткове страхування, то саме митниця повинна довести наявність цього факту.
Отже, положеннями Договору з посиланням на Правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010 передбачено, щострахування здійснює виключно Продавець.
Умовами поставки CIF витрати на страхування покладено на Продавця, таке зобов`язання міститься у контракті, а отже витрати на страхування не є складовими митної вартості, вони є виключно частиною ціни, яку Позивач не повинен доводити.
Також, умови поставки CIF покладає на продавця обов`язок придбання морського страхування на користь покупця проти ризику втрати або пошкодження товару під час перевезення. Тобто, продавець зобов`язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. У даному випадку продавець забезпечив страхування.
Умови поставки CIF Інкотермс не вказують ціну за товар і спосіб оплати, торговий термін CIF вказує, яка зі сторін договору купівлі-продажу повинна здійснити необхідні для перевезення, страхування та митного оформлення дії, коли і де продавець передає товар покупцеві, а також які витрати несе кожна зі сторін. В даному випадку, враховуючи умови зовнішньоекономічного контракту (CIF) страхові платежі, що сплачені за рахунок постачальника товару, не впливають та не можуть вплинути на правильність визначення позивачем митної вартості товарів.
Таким чином, виявлені митним органом обставини не впливають на правильність визначення позивачем митної вартості товару, оскільки витрати на страхування товарів вже входять до ціни товару.
Торговельний термін CIF регулює виключно розподіл дій, ризиків та витрат між сторонами угоди, а не спосіб формування підсумкових митних баз митницею. Оскільки витрати на страхування 3 одиниць автомобілів BYD SONG L уже увійшли до складу ціни, виявлені митним органом обставини є формальними, не впливають на правильність визначення митної вартості за першим методом, а рішення про коригування є протиправним.
Щодо доводів митного органу про те, що переклад копії митної декларації країни відправлення виконаний із порушенням вимог пункту 2.5 Порядку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 року № 631 (зокрема, в частині відсутності напису «Перекладено вірно», особистого підпису перекладача та печатки підприємства), у зв`язку з чим вказаний документ не став підставою для підтвердження ціни товару, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 2.5 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Мінфіну № 631, правильність перекладу документів, що надаються декларантом відповідно до статті 254 Митного кодексу України, засвідчується шляхом вчинення напису "Перекладено вірно", проставлянням особистого підпису особи, яка здійснила переклад, та печатки підприємства, співробітник якого зробив переклад.
Оцінюючи твердження відповідача про те, що технічні недоліки в оформленні тексту перекладу позбавляють експортну декларацію доказового значення, суд вважає їх абсолютно необґрунтованими та такими, що суперечать загальним засадам митного оцінювання.
Сама по собі форма внутрішнього завірення чи технічного оформлення тексту перекладу жодним чином не змінює, не спотворює та не спростовує числові (вартісні та кількісні) показники, які містяться в оригіналі документа країни походження (КНР).
Згідно з частиною першою статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Предметом дослідження у цих правовідносинах є автентичність фінансових та кількісних даних про товар, а не формальні лінгвістичні та діловодні відмітки на супровідних аркушах перекладу.
Оскільки відповідач прийняв до розгляду копію експортної декларації та її переклад, зафіксував ідентичність відображених у них числових даних із показниками інвойсів та української митної декларації, а також не надав жодних доказів недостовірності самого змісту документа, формальна відсутність штампа «Перекладено вірно» не може бути правовою підставою для невизнання ціни контракту. Відтак, посилання митного органу на приписи Наказу Мінфіну № 631 як на привід для винесення рішення про коригування митної вартості є неправомірними.
Щодо доводів митного органу про те, що заявлена декларантом митна вартість товарів є нижчою за рівень митної вартості подібних товарів, оформлених раніше (з урахуванням найменування, країни виробництва, торговельної марки та призначення), що, на думку відповідача, суперечить поняттю «дійсної вартості» у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ), суд зазначає таке.
Згідно з положеннями статті VII ГАТТ, під «дійсною вартістю» розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається чи пропонується для продажу при нормальному ході торгівлі в умовах вільної конкуренції. Водночас правові механізми верифікації цієї вартості чітко регламентовані національним законодавством - Митним кодексом (МК) України.
Як убачається з матеріалів справи, обґрунтовуючи свої сумніви, Київська митниця посилається суто на цифровий аналіз спеціалізованих баз даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС) Держмитслужби України та Автоматизованої системи митного оформлення (АСМО) «Інспектор». Проте відповідач не надав жодних доказів того, що декларантом у митних деклараціях було зазначено не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснено розрахунок або внесено недостовірні відомості.
Зазначена позиція митного органу повністю суперечить усталеній та обов`язковій практиці Верховного Суду. Так, у постанові Верховного Суду від 12.03.2025 року у справі № 1.380.2019.002933 суд наголосив, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару порівняно з іншими митними оформленнями не може розцінюватися як заниження вартості декларантом. Більше того, інформаційна база митниці не містить повних об`єктивних та документально підтверджених даних (зокрема, щодо відсутності коригувань чи наявності судових рішень по інших деклараціях), які підлягають безумовному калькулюванню.
Аналогічний підхід відображено у постанові Верховного Суду від 27.02.2025 року у справі № 300/784/24, де суд відхилив аналогічні доводи контролюючого органу про заниження ціни відносно подібних та аналогічних товарів за відсутності доведених фактів підробки чи очевидних числових розбіжностей у пакувальних листах та інвойсах декларанта.
Суд вважає застосування митницею цінових індикаторів з АСМО «Інспектор» без належного порівняльного аналізу необґрунтованим. Відомості згаданих інформаційних систем мають виключно допоміжний, орієнтовний та інформаційний характер (ризик-індикатори АСАУР). Самі по собі вони не містять параметрів, необхідних для об`єктивного висновку про схожість, подібність чи ідентичність товарів. Об`єктивне судження про аналогічність майна може бути з`ясоване лише шляхом детального порівняння змісту первинних документів поточної операції з первинними документами (характеристиками, артикулами, хімічним складом) раніше імпортованого вантажу, чого відповідачем зроблено не було. Вказане повністю узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 25.02.2021 року у справі № 810/3295/17 та від 09.11.2022 року у справі № 520/10381/2020. Торговельні відносини є різноманітними, базуються на свободі договору, а на ціну впливає безліч чинників: обсяги поставок, умови оплати, сезонні знижки та репутація виробника.
Окремим і самостійним порушенням з боку відповідача є недотримання вимог статті 57 МК України щодо послідовності застосування методів визначення митної вартості. Як підкреслив Верховний Суд у постанові від 04.11.2021 року у справі № 120/2634/19-а, митний орган зобов`язаний детально обґрунтувати причини, через які не був застосований кожен із методів, що передує обраному (зокрема, перший основний метод - за ціною договору). Також перед обранням другорядних чи резервного методів митниця зобов`язана провести процедуру консультацій з декларантом відповідно до статей 59 та 60 МК України. У спірних правовідносинах відповідач у порушення засад адміністративного судочинства щодо тягаря доказування (частина друга статті 77 КАС України) не навів жодних мотивів неможливості застосування проміжних методів.
Суд наголошує, що наявність належним чином вказаних сумнівів у правильності задекларованої вартості є першочерговою та обов`язковою умовою, з якою закон пов`язує право витребовувати додаткові документи й застосовувати другорядні методи оцінки.
За змістом митного законодавства України, сумніви митниці визнаються обґрунтованими виключно у разі, якщо надані декларантом первинні документи містять очевидні числові розбіжності, ознаки підробки або не містять відомостей, що підтверджують складові вартості чи фактично сплачену ціну. При цьому на митний орган покладається обов`язок чітко зазначити конкретні обставини, які викликали такі сумніви, та довести причини неможливості їх перевірки на підставі вже наданих документів. Рішення суб`єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях чи абстрактній недовірі; висновки цього органу повинні базуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Аналіз змісту оскаржуваного рішення про коригування свідчить, що під час митного оформлення відповідачем не було висловлено й доведено жодних обґрунтованих сумнівів щодо розбіжностей саме у числових значеннях складових митної вартості товарів. Подані позивачем до митного оформлення документи (зокрема, контракт, інвойси, коносаменти з відмітками про передплату фрахту та страховий поліс) містили всі необхідні реквізити та відомості, які повністю й несуперечливо ідентифікували оцінюваний товар (3 одиниці автомобілів BYD SONG L) та підтверджували ціну операції.
Оскільки вказані документи не містили жодних текстуальних чи арифметичних розбіжностей або ознак підробки, суд доходить висновку про відсутність у відповідача правових підстав для витребування додаткових документів у декларанта. Зауваження Київської митниці, викладені у спірному рішенні (зокрема, щодо відсутності покомпонентного відображення фрахту, страхового поліса та технічних зауважень до форми завірення його перекладу), є безпідставними. Вони мають суто формальний характер і за своєю правовою природою не належать до чинників, які впливають на формування митної вартості або перешкоджають встановленню дійсної ціни договору.
У порушення вимог частини другої статті 77 КАС України відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду належних доказів того, що подані позивачем для митного оформлення первинні документи були недостатніми чи у своїй сукупності викликали об`єктивний сумнів у достовірності наданої інформації. Натомість матеріали справи свідчать, що відповідач мав у своєму розпорядженні повний і вичерпний пакет документів, який давав можливість безперешкодно встановити дійсну митну вартість товару за першим методом (за ціною договору). З огляду на вищевикладене, рішення про коригування митної вартості є протиправними.
Відповідно до ч.3 ст.318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст.8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.
Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок, що рішення митниці є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З урахуванням встановлених фактів, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України Керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В И Р І Ш И В:
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРО МОБІЛІТІ» (вул. Леся Курбаса, буд.12, кім.406,м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл.,61058, код ЄДРПОУ44839644) до Київської митниці (бульв. Гавела Вацлава, буд.8 А,м. Київ,03124, код ЄДРПОУ43997555) про визнання протиправним та скасування рішення, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UА100390/2026/000002/1 від 25.03.2026.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (бульв. Гавела Вацлава, буд.8 А,м. Київ,03124, код ЄДРПОУ43997555) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЛЕКТРО МОБІЛІТІ (вул. Леся Курбаса, буд.12, кім.406,м. Харків,Харківський р-н, Харківська обл.,61058, код ЄДРПОУ44839644) судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 3549,42 грн.
Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Зеленов А.С.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua