Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №520/22620/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Суд: Харківський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 29 жовтня 2026 р.

Справа: №520/22620/26

Суддя: Чучко В.М.

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

30 жовтня 2026 року № 520/22620/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2026 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (надалі – відповідач), про:

- визнання протиправним та скасування Рішення № 203040027213 від 09.04.2026 року Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 02.04.2026 року, шляхом зарахування до страхового стажу періоду догляду за дитиною, відповідно свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_1 від 14.04.1995 року та періоду догляду за дитиною відповідно свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_2 від 14.05.1996 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 02.04.2026 позивач звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Проте рішенням відповідача № 203040027213 від 09.04.2026 їй було відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу (11 років). При цьому відповідач протиправно не зарахував до її страхового стажу періоди догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку (народженими ІНФОРМАЦІЯ_1 та 24.04.1996) з підстав того, що за наданими документами нібито не прослідковується зміна прізвищ « ОСОБА_2 » — « ОСОБА_3 ». Позивач наголошує, що разом із заявою надала витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища та свідоцтво про шлюб, якими в повному обсязі підтверджується зміна нею прізвищ (з дівочого « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_2 » у першому шлюбі, який було розірвано, та в подальшому з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_3 » у наступному шлюбі).

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2026 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі без проведення судового засідання та повідомлення сторін. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

18 серпня 2026 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що на момент подання заяви (02.04.2026) позивач досягла 48 років та має ІІ групу інвалідності, у зв`язку з чим необхідний страховий стаж відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 11 років. За розрахунком пенсійного органу страховий стаж позивача склав 6 років 1 місяць 18 днів. Періоди догляду за дітьми до 3-річного віку згідно зі свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 від 14.04.1995 та серії НОМЕР_2 від 14.05.1996 не були зараховані до страхового стажу, оскільки за поданими документами не прослідковується зміна прізвищ « ОСОБА_2 » — « ОСОБА_3 ». Крім того, відповідач послався на п. 26 Порядку № 637 та вказав на дискреційний характер повноважень пенсійного органу щодо прийняття рішення про призначення пенсії за результатами розгляду поданих заявником документів. З врахування викладеного, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України № НОМЕР_3 , виданим 28.10.2022 органом 6311 (РНОКПП НОМЕР_4 ).

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 дошлюбне (дівоче) прізвище позивача — ОСОБА_5 .

Відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00057464516 від 01.04.2026, виданого Четвертим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, 30.07.1994 виконавчим комітетом Новотроїцької сільської ради Красноармійського району Донецької області було складено актовий запис про шлюб № 11 між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 . За результатами реєстрації шлюбу прізвище дружини змінено з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_2 ». Також у зазначеному Витягу містяться відомості про розірвання цього шлюбу (актовий запис про розірвання шлюбу № 14 від 03.03.2001, складений Красноармійським районним відділом РАГС Донецької області).

Перебуваючи у шлюбі на прізвищі « ОСОБА_2 », позивач народила двох дітей:

сина — ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 14.04.1995, у графі «Мати» якого зазначено: « ОСОБА_8 »;

доньку — ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 14.05.1996, у графі «Мати» якого зазначено: « ОСОБА_8 ».

Надалі, 03.12.2011 позивач (перебуваючи на дівочому прізвищі « ОСОБА_4 ») уклала шлюб із ОСОБА_10 , за результатами державної реєстрації якого її прізвище було змінено з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_3 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_6 від 03.12.2011, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Красноармійську Красноармійського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області.

Відповідно до Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 33/26/736/В від 05.03.2026 (рішення № 33/26/736/Р від 05.03.2026) позивачу з 16.02.2026 встановлено другу (ІІ) групу інвалідності з причини загального захворювання строком до 01.03.2028.

02.04.2026 року позивач (у віці 48 років 11 місяців 16 днів, непрацююча) звернулася до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За принципом екстериторіальності заяву та додані до неї документи розглядало Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 203040027213 від 09.04.2026 позивачу відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності на підставі статті 32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу (11 років). Як зазначено в оскаржуваному рішенні, страховий стаж особи становить 6 років 1 місяць 18 днів; при цьому за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди догляду за дітьми до 3-річного віку 28.01.1995 та 24.04.1996 згідно зі свідоцтвами про народження НОМЕР_1 від 14.04.1995 та НОМЕР_2 від 14.05.1996, оскільки не прослідковується зміна прізвищ « ОСОБА_2 » — « ОСОБА_3 ».

Вважаючи зазначене рішення протиправним, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.

За ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов`язком держави.

На підставі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як слідує зі ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі за текстом – Закон 1058-IV) передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно з частиною першою статті 30 Закону № 1058-IV пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності, за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Абзацом сьомим частини першої статті 32 Закону № 1058-IV визначено, що особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю ІІ та ІІІ груп у віці від 46 років до досягнення особою 48 років включно — 11 років.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом (тобто до 01.01.2004), зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з пунктом «ж» частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі — Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за її відсутності або відсутності відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів.

Пунктом 11 Порядку № 637 передбачено, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини — свідоцтва про смерть) та документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення від 09.04.2026 № 203040027213 та відзиву на позовну заяву, підставою для незарахування до страхового стажу позивача періодів догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку (народженими ІНФОРМАЦІЯ_1 та 24.04.1996) стало те, що, на думку відповідача, за поданими документами не прослідковується зміна прізвищ « ОСОБА_2 » — « ОСОБА_3 ». Жодних зауважень щодо факту непрацевлаштування позивача у вказані періоди чи оформлення самих свідоцтв про народження дітей оскаржуване рішення не містить.

Оцінюючи правомірність такого висновку пенсійного органу, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи документально підтверджено повний та послідовний хронологічний ланцюг зміни прізвищ позивача ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ):

- при народженні позивач мала дівоче прізвище « ОСОБА_4 » (свідоцтво про народження серії НОМЕР_5 );

- 30.07.1994 позивач уклала шлюб з ОСОБА_6 , змінивши дівоче прізвище « ОСОБА_4 » на прізвище « ОСОБА_2 », а 03.03.2001 цей шлюб було розірвано (Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00057464516 від 01.04.2026). Саме у період перебування в цьому шлюбі на прізвищі « ОСОБА_2 » у позивача народилися двоє дітей — 28.01.1995 та 24.04.1996 (свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 14.04.1995 та серії НОМЕР_2 від 14.05.1996);

- 03.12.2011 позивач, повернувши після розірвання першого шлюбу своє дівоче прізвище « ОСОБА_4 », уклала шлюб із ОСОБА_10 , за результатами якого змінила прізвище « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_3 » (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_6 від 03.12.2011).

Усі наведені офіційні документи містять тотожні ідентифікаційні дані позивача: ім`я та по батькові (« ОСОБА_11 »), дату народження (« ІНФОРМАЦІЯ_2 ») та місце народження (селище Філімоново Канського району Красноярського краю). Сукупність цих документів беззаперечно підтверджує перехід прізвищ « ОСОБА_4 » - « ОСОБА_2 » - « ОСОБА_4 » - « ОСОБА_3 » та належність свідоцтв про народження дітей серії НОМЕР_1 від 14.04.1995 і серії НОМЕР_2 від 14.05.1996 саме позивачу.

Більше того, відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей. Згідно з пунктом 4.2 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, орган Пенсійного фонду має право та можливість отримувати відомості з державних електронних реєстрів (зокрема, з Державного реєстру актів цивільного стану громадян) у порядку інформаційної взаємодії для уточнення відомостей про зміну прізвища особи. Проте відповідач своїх повноважень належним чином не реалізував, натомість безпідставно відмовив позивачу у зарахуванні спірних періодів до страхового стажу.

За таких обставин рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 203040027213 від 09.04.2026 є протиправним та підлягає скасуванню.

Разом з тим, щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 02.04.2026, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку — на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Як зазначено у відзиві на позовну заяву та в оскаржуваному рішенні, обрахований відповідачем (за формою РС-право станом на 18.10.2023) страховий стаж позивача без урахування спірних періодів догляду за дітьми склав 6 років 1 місяць 18 днів при необхідних 11 роках страхового стажу згідно з частиною першою статті 32 Закону № 1058-IV. У свою чергу, сукупний період догляду позивача за двома дітьми до досягнення ними трирічного віку згідно зі свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 від 14.04.1995 (дата народження першої дитини — ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та серії НОМЕР_2 від 14.05.1996 (дата народження другої дитини — ІНФОРМАЦІЯ_3 ) охоплює часовий проміжок з 28.01.1995 по 24.04.1999 (оскільки в період з 24.04.1996 по 28.01.1998 періоди догляду за першою та другою дитиною збігаються у часі й не підлягають подвійному обчисленню).

Оскільки відповідно до статей 24, 30, 32, 44 Закону № 1058-IV перевірка виконання всіх умов для призначення пенсії по інвалідності, остаточне обчислення загальної тривалості страхового стажу (у тому числі перевірка відомостей системи персоніфікованого обліку на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією) та прийняття рішення про призначення пенсії належать до виключної компетенції органів Пенсійного фонду України, суд не може підміняти собою суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України (далі — КАС України) у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача — суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. Якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача у цій справі є визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 203040027213 від 09.04.2026 та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 02.04.2026 про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до її страхового стажу періодів догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку відповідно до свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_1 від 14.04.1995 та свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_2 від 14.05.1996, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, у спірних правовідносинах, на думку суду, відповідач діяв з порушенням меж повноважень, визначених Законами України, необґрунтовано та не пропорційно, чим порушив вимоги ст. 18 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в тому числі, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано і пропорційно.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які б доводили необґрунтованість заявленого позову, відповідач суду не надав, а отже позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з урахуванням висновків суду, викладених у даному судовому рішенні.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 32, 139, 243 – 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 203040027213 від 09.04.2026 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) від 02.04.2026 про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із зарахуванням до її страхового стажу періоду догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_1 від 14.04.1995 та періоду догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_2 від 14.05.1996, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

4. В задоволенні іншої частини позову – відмовити.

Судове рішення складено та підписано 30 жовтня 2026 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Чучко В.М.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua