Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №297/3063/26 — Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа № 297/3063/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі:

головуючого ІЛЬТЬО І. І.,

при секретарі судового засідання Гарані О. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Берегове цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Берегівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Берегівського районного суду Закарпатської області із заявою про встановлення факту смерті його матері — ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка, за твердженням заявника, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Вуглегірськ Донецької області, що є тимчасово окупованою територією України.

В обґрунтування заявлених вимог заявник зазначає, що він є сином померлої, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в селі Новопенівськ Хмельницької області. Після реєстрації шлюбу його мати змінила дошлюбне прізвище ОСОБА_3 на ОСОБА_4 . Заявник вказує, що його мати постійно проживала на території Донецької області, а саме в місті Вуглегірськ, де настала її смерть.

У зв`язку з тимчасовою окупацією зазначеної території державна реєстрація смерті була проведена органами, які діють на непідконтрольній Україні території, у зв`язку із чим, заявник не має можливості здійснити державну реєстрацію смерті матері в установленому законодавством України порядку на підставі наявних документів.

Заявник звертався до Берегівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану з питання державної реєстрації смерті матері, однак отримав відмову у проведенні такої реєстрації у зв`язку з відсутністю документів, передбачених законодавством України.

З огляду на викладене заявник просить встановити факт смерті його матері для проведення державної реєстрації смерті в Україні та отримання відповідного свідоцтва.

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 28 жовтня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду.

Учасники справи в судове засідання не з`явились.

Відповідно до частини 2 статті 317 ЦПК України, справи про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду.

Неявка заявника не перешкоджає розгляду справи в порядку, передбаченому зазначеною нормою.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши письмові докази в їх сукупності, перевіривши обставини, на які посилається заявник, суд доходить таких висновків.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 293 ЦПК України окреме провадження — це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав.

Пунктом 8 частини 1 статті 315 ЦПК України, передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

За змістом частини 1 статті 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами, якщо встановлення такого факту впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси, до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання заявника.

Таким чином, законодавець передбачив спеціальний процесуальний порядок судового встановлення факту смерті особи, яка померла на тимчасово окупованій території України, з метою забезпечення реалізації прав громадян в умовах об`єктивної неможливості отримання документів установленого державою зразка.

Судом досліджено копію паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , якою підтверджуються анкетні дані заявника.

Із копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , а його батьками зазначені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Судом також досліджено документи про реєстрацію шлюбу, зокрема витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо дошлюбного прізвища матері заявника та зміни її прізвища після укладення шлюбу.

Зазначені документи дозволяють простежити зміну прізвища матері заявника з ОСОБА_3 на ОСОБА_4 та ідентифікувати її як одну й ту саму особу. Вказані письмові докази у своїй сукупності підтверджують родинний зв`язок заявника з особою, факт смерті якої він просить встановити.

Отже, заявник є сином померлої, а тому належить до кола осіб, які відповідно до частини першої статті 317 ЦПК України мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту смерті.

На підтвердження обставин, викладених у заяві, заявником долучено копію свідоцтва про смерть, виданого органом реєстрації актів цивільного стану, що функціонує на тимчасово окупованій території Донецької області.

Із зазначеного документа вбачається, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_6 в місті Вуглегірськ Донецької області. У документі містяться відомості про особу померлої, дату та місце смерті, реквізити актового запису, а також орган, яким здійснено відповідну реєстрацію.

Крім того, заявником надано свідоцтво про смерть, оформлене за законодавством Російської Федерації, та його переклад українською мовою.

Зміст зазначених документів свідчить про здійснення реєстраційних дій щодо смерті ОСОБА_7 на території, яка перебуває під тимчасовою окупацією.

Суд враховує, що зазначені документи видані органами, створеними та функціонуючими поза правовим полем України.

Разом із тим сам факт походження документа від органу, який діє на тимчасово окупованій території, не виключає можливості дослідження відомостей, що містяться в ньому, як доказової інформації в цивільному судочинстві.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статей 77, 78, 79, 80 ЦПК України докази повинні відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи питання щодо належності, допустимості та достатності наданих заявником доказів, суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 12 травня 2021 року у справі № 220/1582/20, від 25 жовтня 2023 року у справі № 607/1612/23 та від 11 вересня 2024 року у справі № 183/3496/24.

Верховний Суд виходить із того, що рішення про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України повинно ґрунтуватися на повному та всебічному з`ясуванні обставин справи, дослідженні всіх наданих доказів у їх сукупності, у тому числі відомостей, які містяться в документах, виданих органами та установами, що функціонують на тимчасово окупованій території України.

При цьому, формальне невизнання документів, виданих окупаційними органами, не може саме собою бути підставою для відмови у встановленні юридичного факту, оскільки такий підхід створював би непропорційні перешкоди для реалізації прав особи.

Разом із тим, як наголошено Верховним Судом у постанові від 16 вересня 2026 року у справі № 619/5907/25, особливості доказування в умовах тимчасової окупації не звільняють суд від необхідності встановити на підставі належних, допустимих та достатніх доказів фактичне настання смерті конкретної особи у визначений час.

Отже, суд оцінює подані заявником документи не як акти, що породжують юридичні наслідки відповідно до законодавства України, а як джерела відомостей про обставини смерті, які підлягають перевірці та оцінці відповідно до статей 76–81, 89 ЦПК України.

З урахуванням спеціального порядку, встановленого статтею 317 ЦПК України, суд повинен забезпечити ефективний захист прав заявника, уникаючи надмірного формалізму, проте дотримуючись вимог повноти та об`єктивності дослідження доказів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Статтею 9 зазначеного Закону встановлено правовий режим діяльності органів та осіб на тимчасово окупованій території, а також визначено правові наслідки видання ними актів і документів.

При цьому, законодавство України передбачає спеціальне правове регулювання документів, які підтверджують факти народження, смерті, реєстрації та розірвання шлюбу на тимчасово окупованій території України.

Суд враховує, що оцінка відомостей, викладених у таких документах, не означає визнання законності діяльності окупаційних органів чи легітимізації їхніх владних повноважень.

Такий підхід узгоджується з міжнародно-правовим принципом, відомим як «намібійські винятки», сформульованим у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року щодо правових наслідків присутності Південної Африки в Намібії.

Суть зазначеного принципу полягає в тому, що невизнання незаконної влади не повинно призводити до невизнання таких життєво важливих для людини юридичних фактів, як народження, смерть чи укладення шлюбу, якщо це спричиняє істотне обмеження прав людини.

Верховний Суд у постановах від 12 травня 2021 року у справі № 220/1582/20, від 7 вересня 2022 року у справі № 759/531/21 та від 23 березня 2023 року у справі № 753/8033/22 сформулював підхід, відповідно до якого рішення у справах про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території має ґрунтуватися на повному і всебічному дослідженні всіх поданих доказів, у тому числі інформації, що міститься в документах, виданих на такій території.

Водночас Верховний Суд наголошує, що застосування зазначеного принципу не звільняє суд від обов`язку перевірити достовірність відповідних відомостей та оцінити їх у сукупності з іншими матеріалами справи.

Зокрема, у постанові від 18 лютого 2026 року у справі № 183/1557/25 Верховний Суд підтвердив можливість урахування таких документів у сукупності з іншими доказами для забезпечення ефективного захисту прав громадян України.

Отже, суд не може відмовити в оцінці поданих документів виключно з формальних підстав їх походження з тимчасово окупованої території.

З матеріалів справи встановлено, що заявник звертався до Берегівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану із заявою щодо державної реєстрації смерті матері.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою, або рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час чи про оголошення її померлою.

Суд враховує, що у зв`язку з тимчасовою окупацією міста Вуглегірськ Донецької області заявник об`єктивно позбавлений можливості отримати відповідний документ у загальному порядку від уповноважених органів України.

Відтак судове встановлення факту смерті є належним способом захисту прав заявника, оскільки дає можливість провести державну реєстрацію смерті матері відповідно до законодавства України.

Відповідно до статті 49 ЦК України, смерть фізичної особи підлягає державній реєстрації.

Встановлення факту смерті матері заявника має для останнього юридичне значення, оскільки створює правові передумови для проведення державної реєстрації смерті, отримання свідоцтва про смерть державного зразка та реалізації інших особистих немайнових і майнових прав, пов`язаних зі смертю члена сім`ї.

Відповідно до статті 319 ЦПК України, у рішенні суду про встановлення факту, що має юридичне значення, повинні бути зазначені відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Судове рішення про встановлення факту смерті не замінює свідоцтва про смерть, а є підставою для проведення відповідної державної реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану.

Оцінюючи зібрані у справі докази відповідно до статті 89 ЦПК України, суд бере до уваги, що заявником підтверджено родинний зв`язок із померлою, надано документи, які містять відомості про смерть матері на тимчасово окупованій території України, а також підтверджено неможливість проведення державної реєстрації смерті в загальному порядку.

Враховуючи вищенаведене, заява ОСОБА_1 , заінтересована особа Берегівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 4 статті 317 ЦПК України, рішення суду у справах про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України підлягає негайному виконанню.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76–81, 89, 258, 259, 263–265, 293, 294, 315–319, 354, 355 ЦПК України, статтею 49 ЦК України, статтею 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», суд

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Берегівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України — задовольнити.

Встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки села Новоленськ, Волочиського району, Хмельницької області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Вуглегірськ Донецької області, Україна, на тимчасово окупованій території України.

Рішення суду підлягає негайному виконанню.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Копію рішення суду невідкладно надіслати до Берегівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану для проведення державної реєстрації смерті.

Рішення може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Іван ІЛЬТЬО