Суд: Вінницький міський суд Вінницької області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Недбале ставлення до військової служби
Дата: 29 жовтня 2026 р.
Справа: №127/38233/26
Суддя: Борисюк І. Е.
Справа № 127/38233/26
Провадження 3/127/7011/26
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2026 рокум. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Борисюк І.Е., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності військовослужбовця – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 2 ст. 17215 КУпАП, –
ВСТАНОВИВ:
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшов адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 17215 КУпАП.
30.09.2026 прокурором Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного округу Михайловським М.В. складено протокол про адміністративне правопорушення б/н про те, що « ОСОБА_1 будучи військовою службовою особою та перебуваючи в складі групи оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час здійснення 10.09.2026 близько 08 год. 00 хв. у м. Вінниці по вулиці Сонячна, поблизу будинку № 3 заходів оповіщення громадянина ОСОБА_2 , маючи при собі відеокамеру, неналежно поставився до виконання покладених на нього обов`язків військової служби, а саме: не застосував технічні прилади та засоби фото- і відеофіксації, внаслідок чого не забезпечив обов`язкову фото- та відеофіксацію проведення зазначених заходів оповіщення». Таким чином, військовослужбовець ОСОБА_1 порушив вимоги ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту ЗСУ та ст.ст. 9, 11, 16 Статуту ВС ЗСУ, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 17215 КУпАП.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча був повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. Водночас, в матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 про розгляд справи без його участі та визнання ним вини в повному обсязі. Також ОСОБА_1 у своїй заяві просив призначити йому покарання у виді мінімального штрафу.
Клопотання про відкладення судового засідання від ОСОБА_1 не надходило.
Водночас, ч. 2 ст. 268 КУпАП визначено, що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 17215 КУпАП, не є обов`язковою.
Враховуючи вищевикладене та положення ст. 268 КУпАП, суд ухвалив провести розгляд справи у відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Клопотання про забезпечення та/або витребування доказів, виклик свідків тощо від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, до суду не надходили
Відповідно до ч. 2 ст. 17215 КУпАП діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене в умовах особливого періоду, а саме: недбале ставлення військової службової особи до військової служби, тягне за собою адміністративну відповідальність.
Згідно із абз. 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період – це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і наразі триває.
Судом встановлено, що солдат ОСОБА_1 проходить військову службу на посаді старшого стрільця 1 відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 з 18.08.2026.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (по стройовій частині) № 232 від 20.08.2026 солдата ОСОБА_1 відряджено до ІНФОРМАЦІЯ_2 для визначених завдань з 20.08.2026 до окремого розпорядження.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (з адміністративно-господарської діяльності) № 638 від 09.09.2026, 10.09.2026 було створено групу оповіщення в складі мобільних блок постів пересувних мобільних груп, та інших груп із представника ТЦК та СП, з призначенням старших груп, до складу якої входив, зокрема, ОСОБА_1 , як те вбачається із додатку до даного наказу.
В ході розгляду справи судом встановлено ОСОБА_1 будучи військовою службовою особою та перебуваючи в складі групи оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час здійснення 10.09.2026 близько 08 год. 00 хв. у м. Вінниці по вулиці Сонячна, поблизу будинку № 3 заходів оповіщення громадянина ОСОБА_2 , маючи при собі відеокамеру, неналежно поставився до виконання покладених на нього обов`язків військової служби, а саме: не застосував технічні прилади та засоби фото- і відеофіксації, внаслідок чого не забезпечив обов`язкову фото- та відеофіксацію проведення зазначених заходів оповіщення.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (з адміністративно-господарської діяльності) № 458 від 15.09.2026, в ході проведення службової перевірки було встановлено порушення ОСОБА_1 вимог Статуту внутрішньої служби ЗСУ, Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період та п. 5 розділу ІІ наказу МОУ № 532 від 06.08.2024 і притягнуто його до дисциплінарної відповідальності з накладенням дисциплінарного стягнення у вигляді «Зауваження».
Об`єктивна сторона діяння передбаченого ст. 17215 КУпАП, в даному випадку, характеризується суспільно-небезпечною бездіяльністю у вигляді недбалого ставлення до служби та суспільно-небезпечними наслідками, які можуть настати в результаті цього.
Об`єктивна сторона характеризується невиконанням або неналежним виконанням військовою службовою особою своїх обов`язків, передбачених законами, військовими статутами, положеннями, наказами командування.
Недбале ставлення до служби означає невиконання або неналежне виконання військовою службовою особою своїх службових обов`язків через недбале чи несумлінне ставлення до них, яке не пов`язане з реальною неможливістю проявити ставлення до своїх службових обов`язків, як-то через хворобу, у зв`язку з виконанням інших покладених на неї обов`язків внаслідок нетривалої роботи на посаді або за відсутності досвіду тощо.
Встановлений законодавством порядок несення та проходження військової служби (військовий правопорядок) - це сукупність таких, що виникають у процесі життя і бойової діяльності військ, суспільних відносин, закріплених у законах, військових статутах, положеннях про проходження служби різними категоріями військовослужбовців та інших актах законодавства.
До складу цього порядку належать: порядок підлеглості та військової честі; порядок проходження військової служби; порядок експлуатації озброєння і військової техніки та користування військовим майном; порядок несення спеціальних служб; порядок зберігання військової таємниці; порядок здійснення своїх повноважень військовими службовими особами Збройних Сил України та інших військових формувань; порядок виконання військового обов`язку в бою та в інших особливих умовах; порядок дотримання звичаїв та правил ведення війни.
Відповідно до ст.ст. 9, 11, 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців, зокрема такі обов`язки: знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; бути пильним; сприяти командирам (начальникам) і старшим за військовим званням у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил поведінки військовослужбовців .
Згідно Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, під час вручення повістки здійснюється фото- і відеофіксація із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації представником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейським. Якщо особа підлягає оповіщенню відповідно до розпорядження голови (начальника) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації) або відповідного керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки про проведення заходів мобілізації чи виклик резервістів та військовозобов`язаних районного (міського) територіального центру комплектування, їй вручається повістка. У разі відмови резервіста або військовозобов`язаного від отримання повістки представником, який уповноважений вручати повістки, складається акт відмови від отримання повістки, який підписується не менш як двома членами групи оповіщення. Акт відмови від отримання повістки оголошується громадянину. Акт відмови від отримання повістки подається керівнику районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для вжиття заходів до притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності. Акт відмови від отримання повістки реєструється в районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Також, п. 49 вищевказаного Статуту визначено, що військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов`язані завжди пам`ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.
Згідно із ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту ЗСУ, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України», військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі. Військова дисципліна досягається, зокрема, шляхом:
- виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов`язку, вірності Військовій присязі;
- особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог статутів Збройних Сил України;
- формування правової культури військовослужбовців.
Військова дисципліна, крім іншого, зобов`язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; поводитися гідністю і честю, поважати честь і гідність кожної людини.
Суд також звертає увагу на те, що вчинення правопорушення в умовах воєнного стану є обставиною, яка обтяжує покарання. Це наи?більш несприятливии? для суспільства час, тяжкі обставини та умови, в яких опинилося суспільство, що свідчить про підвищении? ступінь суспільноі? небезпеки порушень, які вчиняються в умовах воєнного стану.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, судом встановлено недбале ставлення ОСОБА_1 до військової служби, що в свою чергу містить ознаки діяння за яке передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 17215 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до переконання в тому, що ОСОБА_1 винний у скоєнні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 17215 КУпАП, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення б/н від 30.09.2026 та наявними в матеріалах справи належними доказами.
Санкція ч. 2 ст. 17215 КУпАП передбачає альтернативний вид адміністративного стягнення. Тому, вирішуючи який саме вид адміністративного стягнення слід застосувати до правопорушника, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення має на меті не тільки кару, а й виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, і запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, а при його призначенні, згідно із ст. 33 КУпАП, суд повинен ураховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.
Судом враховано, що ОСОБА_1 раніше до адміністративної відповідальності не притягався; внаслідок вчиненого адміністративного правопорушення негативних наслідків для інших осіб не настало; ставлення особи до вчиненого. Водночас, судом прийнято до уваги те, що правопорушення ОСОБА_1 вчинено під час дії воєнного стану, що є обтяжуючою обставиною.
Особі, яка вчинила адміністративне правопорушення, має бути призначено стягнення, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових правопорушень. Відповідно до принципів співмірності та індивідуалізації покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій.
У свою чергу справедливість, як одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.
Враховуючи характер скоєного правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, а також те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, з метою дотримання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, забезпечуючи при цьому належну рівновагу, тобто пропорційність між метою судового рішення та його негативними наслідками для прав, свобод та інтересів осіб, суд прийшов до переконання за доцільне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення, передбачене ч. 2 ст. 17215 КУпАП, у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Суд прийшов до висновку, що у даній справі таке стягнення є необхідним та достатнім.
Відповідно до ч. 1 ст. 401 КУпАП і п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, на яку накладено стягнення, стягується судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 665, 60 гривень.
Керуючись п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 9, 23, 24, 33-35, 38, ч. 1 ст. 401, ч. 2 ст. 17215, ст.ст. 221, 251, 268, 277, 280, 283-285, 287-289, 294 КУпАП, суд, –
ПОСТАНОВИВ:
Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 17215 КУпАП, та стягнути з нього штраф в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян – 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок на користь держави.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.
У разі несплати правопорушником штрафу у встановлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання, у порядку якого з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, зазначений у постанові про стягнення штрафу , та витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Вінницького апеляційного суду.
ОСОБА_1 : ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання зареєстроване у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 .
Суддя
Оригінал: reyestr.court.gov.ua