Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №420/11832/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/11832/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді: Юхтенко Л.Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄРПОУ 20987385, місце знаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 24 квітня 2026 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місце знаходження: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83), в який позивач просить:

Визнати протиправними вищевказані дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у негайному погашенні ОСОБА_1 , заборгованості по справі №420/12126/20 та компенсації суми інфляції.

Зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 , виплату у повному обсязі заборгованості по справі №420/12126/20 та компенсації суми інфляції шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого доходу за період з 01.02.2020 року по 28.02.2021 року на індекс інфляції в період невиплати доходу.

Ухвалою від 29 квітня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, в порядку ч.5 ст. 262 КАС України.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач перебуває на обліку ГУПФУ в Одеській області та отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ.

Позивач зазначив, що ГУ ПФУ в Одеській області на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.01.2021 року по справі №420/12126/20 здійснено перерахунок його пенсії з 01.02.2020 року

Перерахована пенсія виплачується з березня 2021 року, а заборгованість за період з 01.02.2020 року по 28.02.2021 року, яка складає 288647, 14 грн., включено до реєстру судових рішень та не було виплачено до теперішнього часу.

Позивач зазначив, що він 02.05.2025 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з проханням погасити вказану заборгованість, але ГУ ПФУ почали погашення заборгованості дрібними сумами та не систематично, тому досі заборгованість не погашена, тільки сума боргу незначно зменшена (на 562,05грн.) до 288085,14 грн.

Позивач зазначає, що за вказаний період часу починаючи з 01.02.2020 року інфляція виросла більш ніж на 70% та платоспроможність вказаної суми заборгованості зніжувалась на даний відсоток.

Позивач зазначає, що 05.02.2026 року він повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з проханням негайно погасити вказану заборгованість та до неї додати суму компенсації рівну індексу інфляції за період часу з 28.02.2021 року.

Листом від 05.03.2026 року за № 11535-7081/Ш-02/8-1500/26 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області відмовило позивачу у негайному погашенні заборгованості по справі № 420/12126/20 та компенсації суми інфляції, пославшись на п. 14 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний Бюджет України на 2026 рік», постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 року № 821 та те, що в рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 12.01.2021 року по справі № 420/12126/20 відсутні зобов`язання щодо нарахування суми інфляції.

Позивач вважає зазначені дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області протиправними та такими, що грубо порушують його соціальні права і свободи, суттєво обмежують зміст та обсяг моїх пенсійних прав, що заборонено Конституцією України.

Так, позивач зазначає, що згідно з ч. 2 Закону України № 2050-ІІІ від 19.10.2000 року «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Що стосується Постанова №821 КМУ від 14.07.2025 року позивач зазначає, що Кабінет Міністрів України не наділений повноваженнями щодо встановлення механізму виконання судових рішень шляхом прийняття постанов, а зазначена Постанова по суті спрямована на легалізацію дій по невиконанню судових рішень, оскільки ставить їх виконання у залежність від виділення Кабінетом Міністрів України коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат. Умови пенсійного забезпечення визначаються виключно Законом України від 09.07.2003 №1058- IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі по тексту також Закон №1058), який є загальним законом, та Законом України №1697-VII, який є спеціальним законом, а зміна умов пенсійного забезпечення може здійснюватися лише шляхом внесення змін до відповідних законів.

При цьому, позивач звертає увагу, що закони №1697-VII та №1058-ІУ не передбачають можливості виплати пенсії частинами або в залежності від бюджетних обмежень у разі її нарахування на виконання судового рішення.

До суду 13 травня 2026 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача позовні вимоги не визнає та просить відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.01.2021 по справі № 420/12126/20, що набрало законної сили 12.02.2021, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області проведено перерахунок позивача пенсії з 01.02.2020 у розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати без обмеження максимального розміру на підставі довідки Одеської обласної прокуратури від 16.10.2020 № 375 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії.

Сума доплати за період з 01.02.2020 по 31.05.2021 складала 444035,61 грн.

Представник відповідача зазначає, що фінансування пенсій, призначених за нормами Закону України від 14.10.2014 № 1697- VII «Про прокуратуру», у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них компенсаційних виплат, встановлених законодавством, забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Представник відповідача зазначає, що Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 (далі - Порядок).

Порядком визначено механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, зокрема, за період, що передує даті набрання законної сили рішенням суду, за джерелами їх виплати (фінансування).

Позивачу згідно з рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.01.2021 по справі № 420/12126/20 виплачено 155950,47грн, а саме:

за період з березня 2021 року по травень 2021 року виплачено 155388,42 грн;

за період з жовтня 2025 року по грудень 2025 року виплачено 562,05 грн.

Залишок невиплачених коштів станом на теперішній час складає 288085,14 грн, які обліковуються в переліку боргів ПКМУ № 821.

Відтак представник відповідача зазначає, що сума коштів, що обчислена на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.01.2021 по справі № 420/12126/20 виплачуватиметься в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат.

Щодо додавання до суми заборгованості обчисленої згідно рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.01.2021 по справі № 420/12126/20 суми інфляції за період з 28 лютого 2021 по лютий 2026 року представник відповідача зазначив, що в рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 12.01.2021 по справі № 420/12126/20 відсутні зобов`язання щодо нарахування суми інфляції, а доплата пенсії на виконання рішення суду підлягає виплаті в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат, у Головного управління відсутні підстави для додавання суми інфляції за період з 28 лютого 2021 по лютий 2026 року до суми заборгованості обчисленої згідно рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.01.2021 по справі № 420/12126/20.

Також представник відповідача звернув увагу, що зі змісту норм статей 1, 2, 4 Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 можна дійти висновку, що ними фактично встановлено (визначено) обов`язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу (в тому числі пенсії) громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості з перерахованої пенсії.

Водночас, на його думку, на цій стадії правовідносин між сторонами відсутні підстави для зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу компенсації за втрату частини доходів.

Своєю чергою до суду 12 травня 2026 року від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач наполягав на задоволенні позовних вимог.

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, судом встановлено таке.

Матеріалами пенсійної справи підтверджено, що позивач перебуває на обліку Головного управління ПФУ в Одеській області та отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень суд встановив, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.01.2021 року по справі № 420/12126/20 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у вигляді обмеження ОСОБА_1 з 01.01.2025 року розміру пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 року «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2025 року без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 року №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», з урахуванням раніше проведених йому виплат пенсії.

Рішення суду набрало законної сили 20 жовтня 2025 року.

Суд встановив, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.01.2021 по справі № 420/12126/20, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області проведено перерахунок позивача пенсії з 01.02.2020 у розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати без обмеження максимального розміру на підставі довідки Одеської обласної прокуратури від 16.10.2020 № 375 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії.

Сума доплати за період з 01.02.2020 по 31.05.2021 складала 444035,61 грн.

Відповідач зазначив, що позивачу згідно з рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.01.2021 по справі № 420/12126/20 виплачено 155950,47грн, а саме: за період з березня 2021 року по травень 2021 року виплачено 155388,42 грн; за період з жовтня 2025 року по грудень 2025 року виплачено 562,05 грн.

Залишок невиплачених коштів станом на теперішній час складає 288085,14 грн та включено до реєстру судових рішень.

Суд встановив, що 05.02.2026 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з проханням виплатити заборгованість за вказаним судовим рішенням та виплатити суму компенсації рівну індексу інфляції за період часу з 28.02.2021 року.

Листом від 05.03.2026 року за № 11535-7081/Ш-02/8-1500/26 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області відмовило позивачу у негайному погашенні заборгованості по справі № 420/12126/20 та компенсації суми інфляції, пославшись на п. 14 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний Бюджет України на 2026 рік», постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 року № 821 та те, що в рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 12.01.2021 року по справі № 420/12126/20 відсутні зобов`язання щодо нарахування суми інфляції.

Проаналізувавши положення чинного законодавства, обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню частково, з огляду на таке.

Відповідно до ст.1 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати № 2050-III від 19 жовтня 2000 року (далі - Закон № 2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 Закону №2050-III визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно зі ст.3 Закону сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно з п.1 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі, - Порядок №159), компенсація проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Статтею 4 Закону №2050-III встановлено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Положення вказаної статті відображені у п.5 Порядку №159.

Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком №159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії).

При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. У зв`язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права викладено Верховним Судом у постановах від 21.06.2018 (справа №523/1124/17), від 03.07.2018 (справа № 521/940/17) від 15.04.2019 (справа №727/7818/16-а), 14.04.2021 року (справа № 465/322/17).

Згідно з положеннями статті 4 Закону №2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Таким чином, основною умовою виплати суми компенсації є виплата заборгованості.

Тобто, Закон №2050-III фактично прив`язує виплату компенсації до виплати заборгованості, яка їй передує.

Повертаючись до обставин у цій справі, суд зазначає, що позивачу згідно з рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.01.2021 по справі № 420/12126/20 виплачено 155950,47 грн, а саме: за період з березня 2021 року по травень 2021 року виплачено 155388,42 грн; за період з жовтня 2025 року по грудень 2025 року виплачено 562,05 грн.

Таким чином, на дату виплати вказаних сум у позивача виникло право на виплату сум компенсації втрати доходу.

Разом з цим, відповідачем не надано докази виплати позивачу компенсації втрати доходів з одночасною виплатою суми 155950,47 грн, а саме: за період з березня 2021 року по травень 2021 року в сумі 155388,42 грн; за період з жовтня 2025 року по грудень 2025 року в сумі 562,05 грн.

З наведених підстав, суд доходить висновку, що в цій частині позовні вимоги є правомірними та належать задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів: суми 155950,47 грн, а саме: за період з березня 2021 року по травень 2021 року в сумі 155388,42 грн; за період з жовтня 2025 року по грудень 2025 року в сумі 562,05 грн. та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів: суми 155950,47 грн, а саме: за період з березня 2021 року по травень 2021 року в сумі 155388,42 грн; за період з жовтня 2025 року по грудень 2025 року в сумі 562,05 грн.

Також суд вважає прийнятним застосування висновків Верховного Суду у наведеній вище постанові від 02.04.2024 у справі №560/8194/20, згідно з яким дії відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону №2050-ІІІ не обов`язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.

Зазначену норму варто тлумачити у її системному зв`язку з нормами статей 2-4 Закону № 2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись, у цій справі органами Пенсійного фонду України, у місяці, в якому проведено виплату заборгованості. Відповідно невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням.

Також судом встановлено, що залишок невиплачених коштів станом на теперішній час складає 288085,14 грн та включено до реєстру судових рішень.

Таким чином, вказана заборгованість в розмірі 288085,14 грн ще не виплачена позивачу, а отже у відповідача не виникло обов`язку щодо нарахування та виплати компенсації втрати таких доходів, а у позивача не виникло право на отримання такої компенсації.

Тому у цій частині позовні вимоги є безпідставними та передчасними, а отже не належать задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині виплати заборгованості по справі № 420/12126/20 суд зазначає таке.

Так, матеріалами справи достовірно встановлено, що заборгованість, яку позивач просить стягнути на свою користь з відповідача виникла як наслідок виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/12126/20.

Згідно з статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частинами другою та четвертою статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом.

Відповідно до статті 373 Кодексу адміністративного судочинства України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а на підставі аналізу положень Закону України «Про виконавче провадження» дійшла висновку, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

За таких встановлених судом обставин, суд доходить висновку, що у цій частині позовні вимоги є безпідставними та не належать задоволенню.

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, оцінюючи встановлені факти, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково правомірними та належать задоволенню частково.

У зв`язку з тим, що позов задоволено частково, сплачений судовий збір належить стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до частини задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄРПОУ 20987385, місце знаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄРПОУ 20987385, місце знаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) компенсації втрати частини доходів: суми 155950,47 грн, а саме: за період з березня 2021 року по травень 2021 року в сумі 155388,42 грн; за період з жовтня 2025 року по грудень 2025 року в сумі 562,05 грн.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄРПОУ 20987385, місце знаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) компенсації втрати частини доходів: суми 155950,47 грн, а саме: за період з березня 2021 року по травень 2021 року в сумі 155388,42 грн; за період з жовтня 2025 року по грудень 2025 року в сумі 562,05 грн.

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄРПОУ 20987385, місце знаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням п.15.5 п. 15 ч.1 Перехідних положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя Л.Р. Юхтенко