Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №380/2454/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2026 рокусправа № 380/2454/26 м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі - відповідач, ГУНП у Львівській області), у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУ НП у Львівській області генерала поліції третього рангу Олександра Шляховського №5522 від 31.12.2025 «Про порушення службової дисципліни та застосування дисциплінарних стягнень до окремих працівників ГУ НП у Львівській області», відповідно до якого відносно інспектора взводу №2 роти №2 батальйону поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький) ГУ НП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_2 було застосовано найсуворіше дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУ НП у Львівській області генерала поліції третього рангу Олександра Шляховського №12о/с від 07.01.2026 «Про особовий склад», відповідно до якого інспектора взводу №2 роти №2 батальйону поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький) ГУ НП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_1 було звільнено;

- поновити ОСОБА_1 на раніше займаній посаді;

- стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день винесення рішення судом першої інстанції.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що звільнення відбулося за наслідками службового розслідування, проведеного з істотними порушеннями вимог Дисциплінарного статуту Національної поліції України та Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України. Стверджує, що дисциплінарна комісія не дослідила посадову інструкцію та затверджений графік несення служби, у зв`язку з чим неможливо встановити режим служби позивача та факт його обов`язкової присутності на службі у дні, які кваліфіковано як прогули. Наголошує, що його відсутність на службі в період з 29.11.2025 по 05.12.2025 зумовлена не його волевиявленням, а фактичним утриманням у приміщеннях територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки без можливості вільно залишити приміщення та без доступу до засобів зв`язку, унаслідок чого він був позбавлений можливості повідомити керівництво про причини відсутності. Вказує, що комісія не скеровувала запитів до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки і до закладів охорони здоров`я для встановлення причин відсутності, не дослідила відомостей, що характеризують позивача, його попередню службову діяльність та відсутність дисциплінарних стягнень. Позивач також зазначає, що обов`язок поліцейського у позаслужбовий час отримувати дозвіл керівництва на виїзд за межі області не встановлений законом чи підзаконним нормативно-правовим актом, а ґрунтується виключно на службових телеграмах та внутрішніх розпорядженнях, які не є нормативно-правовими актами. Вважає застосоване стягнення у вигляді звільнення непропорційним, оскільки комісія не здійснила індивідуалізованої оцінки його поведінки та не встановила негативних наслідків для служби. Вважаючи оскаржувані накази протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою судді від 17.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

13.03.2026 відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив. Свою позицію мотивує тим, що за наслідками службового розслідування встановлено грубе порушення позивачем службової дисципліни. Зазначає, що 29.11.2025 позивач здійснив виїзд за межі Львівської області без подання рапорту та без дозволу керівництва, під час зупинки транспортного засобу працівниками поліції в Закарпатській області не повідомив про свій статус поліцейського, а також, будучи оперуповноваженим, неналежно виконував функціональні обов`язки під час розгляду матеріалів за зверненнями громадян та веденні справ оперативного супроводження. Наголошує, що в умовах воєнного стану служба в поліції здійснюється у посиленому варіанті, а до поліцейського висуваються підвищені вимоги щодо дотримання службової дисципліни. Вважає, що обрання виду стягнення перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення, а звільнення зі служби застосовано правомірно. Крім того, відповідач зазначає про пропуск позивачем строку звернення до суду. Просить відмовити в задоволенні позову повністю.

17.03.2026 позивач подав відповідь на відзив, у якій підтримав позовні вимоги та додатково зазначив, що покладення в основу дисциплінарного рішення висновків про можливе вчинення кримінального правопорушення за відсутності обвинувального вироку суду суперечить конституційному принципу презумпції невинуватості. Наголосив, що використання відповідачем відомостей з матеріалів кримінального провадження без дозволу слідчого або прокурора суперечить вимогам кримінального процесуального законодавства. Підтримав доводи про недоведеність факту прогулів, відсутність нормативно-правового акта, що встановлює обов`язок отримувати дозвіл на виїзд за межі області, та про непропорційність застосованого стягнення.

24.07.2026 представниця позивача подала клопотання про долучення доказів.

Ухвалою суду від 25.08.2026 витребувано додаткові докази у справі.

Ухвалою суду від 25.08.2026 виправлено описку в ухвалі від 25.08.2026 про витребування доказів.

26.08.2026 відповідач надав витребувані докази.

Ухвалою суду від 30.10.2026 у задоволенні клопотання Головного управління Національної поліції у Львівській області про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Частиною 5 ст.262 КАС України унормовано, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Оскільки відсутнє клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач з 07.10.2015 проходив службу в Національній поліції України. З 01.01.2019 наказом ГУНП у Львівській області його призначено на посаду оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції №1 Львівського районного управління поліції №1 ГУНП у Львівській області.

01.12.2025 до ГУНП у Львівській області від Львівського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України надійшло подання про призначення службового розслідування з приводу можливого порушення службової дисципліни оперуповноваженим сектору кримінальної поліції відділу поліції №1 Львівського районного управління поліції №1 ГУНП у Львівській області капітаном поліції ОСОБА_1 .

Наказом ГУНП у Львівській області від 01.12.2025 №5096 «Про призначення службового розслідування, створення дисциплінарної комісії» призначено службове розслідування та створено дисциплінарну комісію. Строк проведення службового розслідування продовжено наказом ГУНП від 11.12.2025 №5264.

Підставою для призначення службового розслідування стали подання Львівського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України та інформаційна довідка ГУНП в Закарпатській області, за змістом якої 29.11.2025 нарядом поліції відділення поліції №2 (Воловець) Мукачівського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області на 719-му кілометрі автодороги М-06 «Київ-Чоп» зупинено транспортний засіб марки «Mercedes Sprinter», державний номерний знак НОМЕР_1 , за кермом якого перебував ОСОБА_3 , а в якості пасажира - позивач. Під час візуального огляду салону автомобіля виявлено ознаки подвійної перегородки, де в подальшому виявлено картонні коробки з тютюновими виробами без марок акцизного податку. За цим фактом до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.11.2025 внесено відомості за №12025071090000210 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204 Кримінального кодексу України.

За результатами службового розслідування 30.12.2025 складено висновок, затверджений уповноваженим керівником, за змістом якого дисциплінарна комісія дійшла висновку про наявність у діях позивача ознак грубого порушення службової дисципліни. У висновку зазначено, що позивач 29.11.2025 здійснив виїзд за межі Львівської області без подання рапорту та без дозволу керівництва; під час зупинки транспортного засобу не повідомив працівникам поліції про свій статус поліцейського; неналежно виконував функціональні обов`язки під час розгляду матеріалів інформаційно-комунікаційної системи за зверненнями громадян (ЄО №23547 від 14.07.2025 за зверненням ОСОБА_4 та ЄО №35349 від 26.10.2025 за зверненням ОСОБА_5 ) та під час ведення справ оперативного супроводження кримінальних проваджень; несвоєчасно вніс відомості до внутрішнього опису секретних документів.

На підставі висновку службового розслідування наказом ГУНП у Львівській області №5522 від 31.12.2025 «Про порушення службової дисципліни та застосування дисциплінарних стягнень до окремих працівників ГУ НП у Львівській області» до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Наказом ГУНП у Львівській області №12о/с від 07.01.2026 «Про особовий склад» позивача звільнено зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Не погодившись із вказаними наказами, позивач пред`явив цей позов до суду.

Змістом спірних правовідносин є правомірність наказу ГУНП у Львівській області №5522 від 31.12.2025 про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції та наказу №12о/с від 07.01.2026 про звільнення позивача.

Надаючи правову оцінку цим правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми чинного законодавства та робить висновки по суті спору.

Частиною 2 ст.19 Конституції України унормовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII).

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону №580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Частиною 1 ст.18 Закону №580-VIII передбачено обов`язки поліцейського, зокрема: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського (п.1); професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва (п.2).

Згідно з ч.1 ст.19 Закону №580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначає Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» (далі - Дисциплінарний статут).

Частиною 1 ст.1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Статтею 11 Дисциплінарного статуту передбачено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Згідно зі ст.12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

За змістом ч.3 ст.13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Відповідно до ч.1 ст.14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Частиною 2 цієї статті передбачено, що службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Згідно з ч.1, 3 ст.19 Дисциплінарного статуту за результатами службового розслідування уповноважена особа складає висновок, у якому, зокрема, зазначаються: обставини справи, у тому числі обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; пояснення поліцейського та інших осіб, яким відомі обставини справи; документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; причини та умови, що призвели до вчинення проступку, а також обставини, що знімають з поліцейського звинувачення.

Частиною 8 ст.19 Дисциплінарного статуту передбачено, що під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування визначає Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893 (далі - Порядок №893).

Згідно з п.1 розділу V Порядку №893 службове розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що підставою для застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення є вчинення дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії чи бездіяльності, наявність та обставини якого встановлюються за результатами службового розслідування. Службове розслідування має бути проведене з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини та ступеня тяжкості проступку, а висновок за його результатами - містити оцінку доказів, що підтверджують або спростовують факт вчинення проступку, а також обставин, що знімають з поліцейського звинувачення.

Верховний Суд у своїй практиці послідовно виходить із того, що обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин справи та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень (постанови Верховного Суду від 01.04.2020 у справі №806/647/15, від 21.01.2021 у справі №826/4681/18, від 28.10.2021 у справі №520/1578/2020, від 09.02.2022 у справі №160/12290/20, від 23.11.2023 у справі №420/14443/22).

Разом з тим дискреційний характер повноважень щодо обрання виду стягнення не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку довести факт вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, за який його притягнуто до відповідальності, а також додержання встановленої процедури притягнення до дисциплінарної відповідальності. Перевіряючи оскаржувані накази на предмет відповідності критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 КАС України, суд керується наступним.

Із висновку службового розслідування від 30.12.2025 та змісту наказу №5522 від 31.12.2025 вбачається, що підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби стала сукупність обставин, які дисциплінарна комісія кваліфікувала як грубе порушення службової дисципліни: здійснення виїзду за межі Львівської області без подання рапорту та без дозволу керівництва; неповідомлення позивачем працівникам поліції про свій статус поліцейського під час зупинки транспортного засобу; причетність позивача до перевезення тютюнових виробів без марок акцизного податку; неналежне виконання функціональних обов`язків під час розгляду матеріалів за зверненнями громадян та ведення справ оперативного супроводження кримінальних проваджень; несвоєчасне внесення відомостей до внутрішнього опису секретних документів.

Щодо посилань відповідача на причетність позивача до незаконного перевезення тютюнових виробів суд зазначає таке. Відповідно до ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Станом на час прийняття оскаржуваних наказів та розгляду цієї справи обвинувальний вирок суду щодо позивача відсутній. Відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.204 Кримінального кодексу України, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, самі по собі не встановлюють факту вчинення позивачем кримінального правопорушення. За таких обставин посилання відповідача на причетність позивача до перевезення тютюнових виробів як на підставу для притягнення до дисциплінарної відповідальності є передчасними, оскільки ця обставина не підтверджена обвинувальним вироком суду та не могла бути покладена в основу висновку про вчинення дисциплінарного проступку.

Щодо виїзду позивача за межі Львівської області без дозволу керівництва та неповідомлення про свій статус поліцейського суд зазначає таке. Із матеріалів справи вбачається, що обов`язок поліцейського повідомляти керівництво про виїзд за межі області та отримувати відповідний дозвіл дисциплінарна комісія обґрунтовує посиланням на службові телеграми ГУНП від 09.06.2025 №91942-2025, накази та розпорядження внутрішнього характеру, а також рішення оперативних нарад. Водночас у матеріалах справи відсутні докази ознайомлення позивача під підпис із конкретним актом, який установлював би такий обов`язок та відповідні обмеження. Разом з тим суд враховує, що встановлені комісією обставини щодо виїзду позивача за межі області та його поведінки під час зупинки транспортного засобу не були єдиною та самостійною підставою для звільнення, а оцінювалися комісією в сукупності з іншими обставинами, зокрема з відсутністю позивача на службі та неналежним виконанням ним функціональних обов`язків.

Перевіряючи додержання відповідачем вимог щодо повноти, всебічності та об`єктивності службового розслідування в частині встановлення факту відсутності позивача на службі без поважних причин, суд встановив таке. Як вбачається зі змісту висновку службового розслідування, однією з підстав притягнення позивача до відповідальності визначено його відсутність на службі без поважних причин у визначені дні, що кваліфіковано комісією як прогули в умовах воєнного стану.

Водночас із висновку службового розслідування не вбачається, що дисциплінарна комісія дослідила та долучила до матеріалів розслідування посадову інструкцію позивача та затверджений графік несення служби, на підставі яких можливо було б установити режим служби позивача та факт його обов`язкової присутності на службі у конкретні дні, які кваліфіковано як прогули. За відсутності таких документів установити факт обов`язкової присутності позивача на службі у відповідні дати неможливо.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач у поясненнях, наданих під час службового розслідування, а також у позовній заяві та відповіді на відзив послідовно зазначав про те, що в період з 29.11.2025 по 05.12.2025 він фактично перебував у приміщеннях територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, куди був доставлений та де утримувався протягом кількох діб без можливості вільно залишити приміщення та без доступу до засобів зв`язку. Дисциплінарна комісія не надала цим обставинам належної оцінки, не з`ясувала їх, не скеровувала запитів до відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для підтвердження чи спростування факту та періоду перебування позивача в їх приміщеннях, а також до закладів охорони здоров`я для встановлення відомостей про можливе перебування позивача на лікуванні. Наведене свідчить про те, що причини відсутності позивача на службі у відповідний період комісією не встановлені.

Суд враховує, що встановлення поважності чи неповажності причин відсутності поліцейського на службі має істотне значення для кваліфікації такої відсутності як дисциплінарного проступку, оскільки дисциплінарним проступком є саме винна протиправна поведінка. З`ясування причин відсутності поліцейського на службі, у тому числі перевірка обставин, на які такий поліцейський посилається як на поважні причини відсутності, є складовою обов`язку дисциплінарної комісії щодо повного, всебічного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення та вини поліцейського, передбаченого ч.2 ст.14 Дисциплінарного статуту та п.1 розділу V Порядку №893.

Обмежившись констатацією факту відсутності позивача на службі без встановлення причин такої відсутності та без перевірки обставин, на які позивач посилався як на поважні причини, дисциплінарна комісія не з`ясувала наявності чи відсутності вини позивача, що є обов`язковою ознакою дисциплінарного проступку. За таких умов висновок комісії про вчинення позивачем дисциплінарного проступку у вигляді відсутності на службі без поважних причин зроблено без повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи.

Щодо неналежного виконання позивачем функціональних обов`язків під час розгляду матеріалів за зверненнями громадян та ведення справ оперативного супроводження кримінальних проваджень, а також несвоєчасного внесення відомостей до внутрішнього опису секретних документів суд зазначає, що ці обставини також оцінювалися комісією у сукупності з наведеними вище. Разом з тим, встановивши неповноту службового розслідування в частині з`ясування причин відсутності позивача на службі, яка стала однією з визначальних підстав для застосування до нього найсуворішого виду стягнення, суд позбавлений можливості дійти висновку, що звільнення позивача застосовано за доведеності всіх обставин, покладених в основу оскаржуваних наказів.

Крім того, зі змісту висновку службового розслідування не вбачається, що дисциплінарна комісія під час визначення виду стягнення дослідила та навела відомості, що характеризують позивача, його попередню службову діяльність, ставлення до служби, наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень, як того вимагають ч.8 ст.19 Дисциплінарного статуту та п.8 ч.3 ст.19 цього Статуту щодо змісту висновку. Ненаведення таких відомостей за умови застосування до поліцейського найсуворішого виду дисциплінарного стягнення свідчить про те, що індивідуалізованої оцінки поведінки позивача комісією фактично не здійснено.

Аналіз установлених у справі обставин у взаємозв`язку з наведеними нормами дає підстави для висновку, що службове розслідування, за наслідками якого прийнято оскаржувані накази, проведено без повного, всебічного та об`єктивного з`ясування всіх обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення питання про наявність у діях позивача дисциплінарного проступку. Дисциплінарна комісія не встановила причин відсутності позивача на службі, не перевірила обставин, на які він посилався як на поважні причини, поклала в основу висновку про вчинення проступку не підтверджену обвинувальним вироком суду обставину причетності позивача до кримінального правопорушення, а також не навела відомостей, що характеризують позивача, попри застосування до нього найсуворішого виду дисциплінарного стягнення.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що обрання виду стягнення перебуває у площині його дискреційних повноважень, а тому звільнення застосовано правомірно. Дискреційний характер повноважень щодо обрання виду стягнення не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку довести факт вчинення поліцейським дисциплінарного проступку за наслідками проведеного з дотриманням установленої процедури службового розслідування. Оскільки в цій справі службове розслідування проведено з порушенням вимог щодо повноти, всебічності та об`єктивності з`ясування обставин, наведені доводи відповідача не спростовують висновків суду.

Доводи відповідача про те, що позивач у позовній заяві не спростовує наявності в його діях складу дисциплінарного проступку, а лише висловлює незгоду з притягненням до адміністративної відповідальності, суд відхиляє, оскільки зі змісту позовної заяви та відповіді на відзив вбачається, що позивач заперечує як факт вчинення ним дисциплінарного проступку, так і додержання відповідачем процедури притягнення до дисциплінарної відповідальності. За правилами ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення правомірності свого рішення покладається саме на відповідача як на суб`єкта владних повноважень, який цього обов`язку в цій справі не виконав.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. За правилами ч.1 ст.90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч.1 ст.245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. За змістом п.2, 4 ч.2 цієї статті у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, а також про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Таким чином, шляхом співставлення зібраних у справі доказів, з урахуванням встановленого КАС України обов`язку доведення правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, суд доходить висновку, що наказ ГУНП у Львівській області №5522 від 31.12.2025 у частині застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції та наказ №12о/с від 07.01.2026 про звільнення позивача прийняті без додержання встановленої процедури притягнення до дисциплінарної відповідальності та за недоведеності факту вчинення позивачем дисциплінарного проступку, а тому не відповідають критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 КАС України, у зв`язку із чим такі слід визнати протиправними та скасувати.

Оскільки оскаржувані накази про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби та про звільнення визнано протиправними та скасовано, порушене право позивача підлягає відновленню шляхом поновлення його на раніше займаній посаді, з якої його звільнено. З огляду на наведене, вимога позивача про поновлення на раніше займаній посаді підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд зазначає таке.

Закон №580-VIII не визначає порядку обчислення виплат, що належать поліцейському за час вимушеного прогулу. Відповідно до п.4 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIII до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються до цих правовідносин в частині, що не суперечить цьому Закону. Частиною 1 ст.235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) передбачено, що у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Згідно з ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Відповідно до ст.27 Закону України від 24.03.1995 №108/95-ВР «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий порядок визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100). Згідно з підп.«з» п.1 Порядку №100 цей Порядок застосовується у випадках вимушеного прогулу та за час затримки виконання рішення суду. За абзацом четвертим п.2 Порядку №100 середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 5 Порядку №100 визначено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Абзацом першим п.8 Порядку №100 передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком; середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. За абзацом четвертим п.8 Порядку №100 середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Верховний Суд у складі суддів палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.11.2018 у справі №808/928/16 зазначив, що при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає сума заробітку за робочі дні, виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку №100. Обчислення загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу шляхом множення середньоденної заробітної плати на число календарних, а не робочих днів, у зазначеній постанові визнано таким, що суперечить змісту наведених норм права та практиці їх застосування. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 у справі №755/12623/19 виснувала, що середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою.

У даній справі мали місце наступні обставини. Позивача звільнено зі служби в поліції наказом ГУНП у Львівській області №12о/с від 07.01.2026, а тому розрахунковим періодом є два календарні місяці, що передують місяцю звільнення, - листопад і грудень 2025 року. Згідно з довідкою про грошове забезпечення від 20.02.2026 №34/78 позивачу нараховано грошове забезпечення за листопад 2025 року в сумі 26884,80 грн, за грудень 2025 року - в сумі 26739,21 грн, а всього 53624,01 грн. Грошове забезпечення нараховано за обидва місяці розрахункового періоду. Відомостей про виплати, які за п.4 Порядку №100 не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, довідка не містить, іншого розрахунку сторони суду не подали.

Довідка про грошове забезпечення не містить відомостей про кількість фактично відпрацьованих позивачем робочих днів, а графік несення служби позивача до матеріалів справи не долучено. За таких умов суд визначає кількість робочих днів розрахункового періоду за п`ятиденним робочим тижнем. При цьому за ч.6 ст.6 Закону України від 15.03.2022 №2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану не застосовуються норми ст.73 КЗпП України, якою встановлено святкові і неробочі дні, у зв`язку з чим такі дні з підрахунку робочих днів не виключаються. За наведеного у листопаді 2025 року - 20 робочих днів, у грудні 2025 року - 23 робочі дні, а всього в розрахунковому періоді - 43 робочі дні. Середньоденний заробіток позивача становить 1247,07 грн (53624,01 грн : 43 робочі дні).

Часом вимушеного прогулу позивача є період з 08.01.2026, тобто з дня, наступного за днем звільнення, по 30.10.2026 - день ухвалення цього рішення. Кількість робочих днів у цьому періоді за п`ятиденним робочим тижнем становить 212. Відтак середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 264378,84 грн (1247,07 грн х 212 робочих днів).

Верховний Суд у постанові від 05.08.2020 у справі №817/893/17 зазначив, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів, а утримання податків і обов`язкових платежів здійснюється під час виплати такого заробітку. Тому визначена судом сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу стягується без урахування податків та інших обов`язкових платежів, які утримуються з неї при виплаті.

З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті вищенаведених норм, суд доходить висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08.01.2026 по 30.10.2026 у розмірі 264 378,84 грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць, та про поновлення на публічній службі. З огляду на наведене, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць, що становить 37412,10 грн, підлягає негайному виконанню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується таким. Відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. Оскільки предметом цього позову є, зокрема, поновлення позивача на службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, позивач звільнений від сплати судового збору, а тому питання про його розподіл судом не вирішується.

Керуючись ст.2, 6, 8-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 371 КАС України, суд

у х в а л и в:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області №5522 від 31.12.2025 «Про порушення службової дисципліни та застосування дисциплінарних стягнень до окремих працівників ГУ НП у Львівській області» в частині застосування до капітана поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

3. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області №12о/с від 07.01.2026 «Про особовий склад» у частині звільнення капітана поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції.

4. Поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора взводу №2 роти №2 батальйону поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький) ГУ НП у Львівській області, з 08 січня 2026 року.

5. Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області (місцезнаходження: пл. Генерала Григоренка, буд.3, м.Львів, 79007; ЄДРПОУ 40108833) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08.01.2026 по 30.10.2026 у розмірі 264378,84 грн без урахування податків та інших обов`язкових платежів, які утримуються з цієї суми під час її виплати.

6. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора взводу №2 роти №2 батальйону поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький) ГУ НП у Львівській області та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 37412,10 грн допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач - Головне управління Національної поліції у Львівській області (місцезнаходження: пл. Генерала Григоренка, буд.3, м. Львів, 79007; ЄДРПОУ 40108833).

СуддяАндрусів Уляна Богданівна