Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №214/274/26 — Металургійний районний суд міста Кривого Рогу

МЕТАЛУРГІЙНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

Справа № 214/274/26

Провадження № 2/210/1072/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29 жовтня 2026 року

Суддя Металургійного районного суду міста Кривого Рогу Сільченко В.Є., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про повернення безпідставно набутого майна,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути з Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі на її користь грошові кошти в сумі 2 958 гривень 27 копійок.

Згідно з позовом, вона зазначила, що у провадженні вказаного відділу державної виконавчої служби перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса від 28.01.2020 року про стягнення з позивача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Управління активами» кредитної заборгованості в сумі 27 092 гривні 74 копійки.

У вказаному виконавчому провадженні було стягнуто, зокрема, 38 гривень 79 копійок витрат виконавчого провадження, 180 гривень витрат виконавчого провадження, 30 гривень 21 копійку витрат виконавчого провадження ( усі-окремими платіжними дорученнями) та 2 709 гривень 27 копійок виконавчого збору на користь держави.

У подальшому рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу від 30.12.2024 року за позовом цього ж позивача до ТОВ «Фінансова компанія «Управління активами» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, на підставі якого здійснювалося стягнення, визнано таким, що не підлягає виконанню.

Виходячи з викладеного, позивач вважає грошові кошти, стягнуті відповідачем, такими, що безпідставно ним набуті, та на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України просить стягнути їх з відповідача.

Відповідач у судове засідання не з`явився, надав відзив, згідно з яким не погоджується з позовом та просить у його задоволенні відмовити, оскільки всі вказані грошові кошти було стягнуто до визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Сам факт стягнення зазначених грошових коштів сторонами не спростовується.

Суд, дослідивши докази та матеріали, що маються у справі, доходить таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

За правилами частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Таким чином, згідно прямого припису вказаної норми Закону, у даному випадку відповідач отримав грошові кошти у вигляді витрат виконавчого провадження та виконавчого збору («майно» у широкому сенсі тлумачення згідно глави 83 ЦК України) на підставі, яка «згодом відпала».

Отже, посилання відповідача на те, що на момент їх стягнення підстава їх набуття ще не відпала, не можуть слугувати причиною відмови в позові, оскільки вказаний випадок прямо передбачений реченням 2 ч.1 ст.1212 ЦК України.

При цьому, суд зазначає наступне:

Згідно позовних вимог, грошові кошти, стягнуті відповідачем в ході даного виконавчого провадження поділяються на 2 типи: витрати виконавчого провадження та виконавчий збір.

Згідно ч.1 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Таким чином, згідно вказаної норми Закону, відповідач не набував безпідставно майно у вигляді грошових коштів у сумі 2 709 гривень 27 копійок виконавчого збору, оскільки згідно наведеної норми Закону, виконавчий збір стягується до Державного бюджету України, а не у власність/володіння/розпорядження органу державної виконавчої служби.

Таким чином, відповідач у справі не є належним по відношенню до вказаної суми грошових коштів, оскільки він вказані кошти не набував і не наділений правом розпорядження коштами Державного бюджету України, а тому позовні вимоги у даній частині задоволенню не підлягають.

При цьому, згідно ч.2 ст.42 Закону України «Про виконавче провадження», витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Згідно ч.3 ст.42 Закону України «Про виконавче провадження», витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті (авансового внеску стягувача чи стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження).

Таким чином, відповідач дійсно безпідставно набув на підставі, яка згодом відпала ( в сенсі формулювання ч.1 ст.1212 ЦК України) грошові кошти позивача у вигляді 38 гривень 79 копійок витрат виконавчого провадження, 180 гривень витрат виконавчого провадження, 30 гривень 21 копійку витрат виконавчого провадження на загальну суму 249 грн, оскільки вони були зараховані на рахунки відповідача та могли ним використовуватися на витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень згідно ч.2 ст.42 Закону України «Про виконавче провадження».

На підставі викладеного суд доходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню виключно у даній частині.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-81, 141, 264, 265, 273, 280-284, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про повернення безпідставно набутого майна – задовольнити частково.

Стягнути з Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (код ЄДРПОУ 34545897) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , грошові кошти у розмірі 249 грн (двісті сорок дев`ять гривень).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду складено та підписано 29 жовтня 2026 року.

Суддя: В. Є. Сільченко