Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №380/8266/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року

справа №380/8266/26

провадження № П/380/8351/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Чаплик І.Д., розглянувши у письмовому провадженні у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області та ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі,

в с т а н о в и в

Заступник керівника Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя (адреса місцезнаходження: 69006, м. Запоріжжя, вул. Фанатська, 14; ЄДРПОУ: 02909973) звернулась до суду із позовом в інтересах держави в особі Запорізької міської ради (місцезнаходження: 69105, м. Запоріжжя, пр-т Соборний, 206; ЄДРПОУ: 04053915) до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (адреса місцезнаходження: 79019, м. Львів, вул. Чорновола, 4; ЄДРПОУ: 39769942), в якому просить:

скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,1000 га із цільовим призначенням « 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», категорія земель: землі житлової та громадської забудови, кадастровий номер 2310100000:06:018:0145, дата державної реєстрації – 05.12.2025, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 з одночасним закриттям поземельної книги.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відділом № 1 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Львівській області 05.12.2025 здійснено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:06:018:0145 площею 0,1000 га, розташованої по АДРЕСА_1 , якій визначено категорію земель «землі житлової та громадської забудови» та цільове призначення « 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)». Вказана реєстрація проведена за заявою громадянина ОСОБА_1 . Проте позивач вказує, що зазначена реєстрація здійснена протиправно у зв`язку із тим, що 27.11.2023 державним реєстратором виконавчого комітету П`ятихатської міської ради Дніпропетровської області Рогач Т.В., на підставі рішення про державну реєстрацію прав від 29.11.2023 № 70454347, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності за ОСОБА_1 на закінчений будівництвом об`єкт (житловий будинок) загальною площею 25,4 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 . Згодом, наказом Міністерства юстиції України від 16.04.2025 № 1070/5 скаргу Запорізької міської ради задоволено та анульовано рішення державного реєстратора виконавчого комітету П`ятихатської міської ради Дніпровської області Рогач Т.В. від 29.11.2023 № 70454347, що стало підставою для реєстрації за ОСОБА_1 зазначеного житлового будинку. Отже, державна реєстрація земельної ділянки була проведена за фактичної відсутності житлового будинку, який став підставою для визначення відповідної категорії земельної ділянки. Окрім того, зазначає, що подана заявником для реєстрації цільового призначення земельної ділянки технічна документація не містить відомостей та документів, які б свідчили про наявність розпорядчих документів щодо надання дозволу на її розробку та передачі зазначеної земельної ділянки у власність/ користування будь-яким особам, у т.ч. ОСОБА_1 , а також вказує, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:06:018:0145 повністю знаходиться в межах прибережної захисної смуги річки Дніпро та належить до земель водного фонду, на якій законом заборонено будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних). Вказані обставини стали підставою для звернення до суду із позовом в даній справі.

Ухвалою від 04.05.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з моменту вручення ухвали подати відзив на позовну заяву та усі докази, які підтверджують заперечення проти позову. Залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Відповідач 13.05.2026 подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Відзив обґрунтований тим, що здійснення державної реєстрації земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номеру є складовими процесу формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Сама по собі державна реєстрація земельної ділянки не призводить до виникнення, зміни чи припинення права власності чи інших речових прав на земельну ділянку. Як вбачається із матеріалів справи, зокрема, Витягу із Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:06:018:0145, який долучений до позовної заяви, 05.12.2025 її державну реєстрацію здійснював Відділ №1 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Львівській області. Відповідно до інформації Відділу №1 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Львівській області та відомостей Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:06:018:0145, площею 0,1000 га, цільове призначення – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (02.01), місце розташування – АДРЕСА_1 , зареєстрована у Державному земельному кадастрі за заявою ОСОБА_1 на підставі Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), 09.07.2024, ФОП ОСОБА_2 . За результатами перевірки Державним кадастровим реєстратором Відділу №1 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Львівській області 05.12.2025 здійснено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,1000 га та присвоєно кадастровий номер 2310100000:06:018:0145. На підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику видано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Зауважує, що після опрацювання заяви про державну реєстрацію земельної ділянки, державний кадастровий реєстратор, який здійснював її реєстрацію чи надавав вмотивовану відмову у реєстрації не має технічної можливості для отримання доступу до інформації про вказану ділянку, оскільки програмним забезпеченням Державного земельного кадастру в автоматичному порядку така заява із сформованими документами була повернута територіальному органу Держгеокадастру за місцезнаходженням земельної ділянки.

У відзиві відповідач також просив залучити до участі у справі третьою особою, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Головне управління Держгеокадастру в Запорізькій області.

Представник прокуратури 18.05.2026 подала відповідь на відзив, у якій зазначила, що подана ОСОБА_1 для державної реєстрації земельної ділянки технічна документація із землеустрою розроблена саме на підставі підроблених документів. Також зазначає, що розташування спірної земельної ділянки (що має особливу цінність та підлягає особливій охороні) у межах прибережної смуги річки Дніпро згідно з чинним законодавством свідчить про її належність до земель водного фонду, що унеможливлює передання цієї ділянки у приватну власність з цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)».

Ухвалою від 20.05.2026 клопотання відповідача про залучення третьої особи задоволено та залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

Запорізька міська рада 21.05.2026 подала до суду пояснення щодо позову, у яких зазначила, що державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:06:018:0145 здійснена на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка розроблена ФОП ОСОБА_2 виключно на підставі заяви ОСОБА_1 . Проте, Запорізькою міською радою рішення про надання у користування/власність спірної земельної ділянки не приймалися, договори оренди землі не укладалися. Отже, під час розроблення документації із землеустрою відносно спірної земельної ділянки порушено вимоги ст. ст. 20, 123 ЗК України, ст.ст. 29, 55 Закону України «Про землеустрій», а також ст.24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», за відсутності відповідного рішення Запорізької міської ради, не перевіривши факт наявності чи відсутності в натурі (на місцевості) будівель та споруд на проектованій земельній ділянці, як і наявності прибережної захисної смуги річки Дніпро, в результаті чого до Державного земельного кадастру були внесені недостовірні відомості про земельну ділянку водного фонду, що призвело до порушення прав та/або законних інтересів територіальної громади міста Запоріжжя. Таким чином, перешкодами у користуванні державою спірною земельною ділянкою є державна реєстрація у Державному земельному кадастрі земельної ділянки, а відтак прокурором обрано вказаний спосіб захисту порушених прав та інтересів держави у спірних правовідносинах, який в повному обсязі відповідає критерію ефективності, адже співвідноситься зі змістом права, за захистом якого звертається позивач, характеру порушення цього права та спричиненими цим порушенням наслідками.

Третя особа – Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області 05.06.2026 подала до суду письмові пояснення, у яких зазначила, що державний кадастровий реєстратор при здійсненні реєстрації земельної ділянки не зобов`язаний перевіряти самостійно відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Разом з тим, ст. 28 Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено права та обов`язки розробників документації із землеустрою. Відповідно розробники документації із землеустрою зобов`язані, серед іншого, дотримуватися законодавства України, що регулює земельні відносини, а також державних стандартів, норм і правил при здійсненні землеустрою. Розробники документації із землеустрою несуть відповідно до закону відповідальність за достовірність, якість і безпеку заходів, передбачених цією документацією. У разі невиконання або неналежного виконання умов договору при здійсненні землеустрою, розробники документації із землеустрою несуть відповідальність, передбачену договором і законом.

09.10.2026 та 16.10.2026 представник прокуратури подала клопотання про прискорення розгляду справи.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

27.11.2023 громадянином ОСОБА_1 було подано заяву до виконавчого комітету П`ятихатської міської ради Дніпропетровської області №58212399 про державну реєстрацію набуття права власності на закінчений будівництвом об`єкт (житловий будинок) за адресою: АДРЕСА_1 . До заяви були долучені: витяг з ЄДЕССБ серії TI01 №5479-7269-5785-6635 від 26.05.2023; витяг від підприємства бюро технічної інвентаризації №1486 від 06.11.2023; рішення Ленінської районної ради народних депутатів №191/2 від 18.08.1994.

Державним реєстратором прав на нерухоме майно виконавчого комітету П`ятихатської міської ради Дніпропетровської області Рогач Тетяною Валентинівною за наслідками розгляду заяви прийнято рішення від 29.11.2023 №70454347 про проведення державної реєстрації прав за Заявою.

Департаментом правового забезпечення Запорізької міської ради 20.02.2025 було подано скаргу до Міністерства юстиції України на рішення державного реєстратора, на підставі якого зареєстровано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Чекригіна Олександра Валерійовича від 16.04.2025 №78434632 скасовано реєстрацію речових прав за заявою.

24.11.2025 громадянином ОСОБА_1 було подано заяву №ЗВ-9706043902025 про реєстрацію земельної ділянки площею 0.1 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом із заявою громадянином ОСОБА_1 було подано Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 09.07.2024, виготовлену ФОП ОСОБА_2 .

Відділом № 1 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Львівській області 05.12.2025 було проведено державну реєстрацію земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,1000 га із цільовим призначенням « 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», категорія земель: землі житлової та громадської забудови, кадастровий номер 2310100000:06:018:0145.

Згідно із листом-відповіддю Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради від 10.02.2026 №04.01-08/0385 земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:06:018:0145 перебуває у межах прибережної захисної зони р. Дніпро. Вказана інформація також підтверджується витягом з Генерального плану м. Запоріжжя, затвердженого рішенням міської ради від 15.09.2004 №4, зі змінами, внесеними рішенням міської ради від 27.09.2017 №31.

Вважаючи протиправною державну реєстрацію земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,1000 га із цільовим призначенням « 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», категорія земель: землі житлової та громадської забудови, кадастровий номер 2310100000:06:018:0145, прокуратура звернулась до суду із цим позовом в інтересах держави.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано такі обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності з статтею 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі статтею 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Спеціальним законом, що регулює земельні правовідносини в Україні, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III (далі – ЗК України).

Згідно з частиною 1 статті 79-1 ЗК України (тут і далі у редакції, чинній на момент спірних правовідносин), формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою та регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування визначає Закон України від 22.05.2003 №858-IV «Про землеустрій».

Відповідно до статті 22 Закону України «Про землеустрій» землеустрій здійснюється на підставі: а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою (у тому числі при розробленні містобудівної документації); б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; в) судових рішень.

У частинах 3, 4 статті 55 Закону України «Про землеустрій» встановлено, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється за рішенням власника (розпорядника) земельної ділянки, землекористувача. У разі передачі у власність та користування земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування технічна документація розробляється на підставі дозволу, виданого відповідним органом (крім випадків, якщо відповідно до закону розроблення технічної документації здійснюється без надання такого дозволу).

За змістом частини 2 статті 20 ЗК України віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється, зокрема, щодо земельних ділянок, якими розпоряджаються Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, - за рішенням відповідного органу.

Відповідно до статті 58 ЗК України, до земель водного фонду належать землі, зайняті:

а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами;

б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами;

в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;

г) береговими смугами водних шляхів;

ґ) штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.

Для створення сприятливого режиму вздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водних об`єктів встановлюються водоохоронні зони, межі яких зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації на місцевому та регіональному рівнях. Відомості про межі водоохоронних зон вносяться до Державного земельного кадастру. Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в таких зонах встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини четвертої статті 59 ЗК України, громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і внутрішнього водного транспорту в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини першої статті 60 ЗК України, вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Відповідно до частини першої, пункту «г» частини другої статті 61 ЗК України, прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється, зокрема, будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій, майданчиків для занять спортом на відкритому повітрі, об`єктів фізичної культури і спорту, які не є об`єктами нерухомості), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.

Відповідно до пункту «д» частини четвертої статті 84 ЗК України, до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом

Регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково обґрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об`єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування здійснює Водний кодекс України (далі – ВК України).

Відповідно до статті 4 ВК України, до земель водного фонду належать землі, зайняті:

морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами;

прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами;

гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;

береговими смугами водних шляхів.

Відповідно до частин першої, сьомої статті 88 ВК України, з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги в межах населених пунктів встановлюються згідно з комплексними планами просторового розвитку територій територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, а в разі їх відсутності або якщо зазначеною містобудівною документацією межі таких смуг не встановлені, вони визначаються шириною 100 метрів від урізу води морів, морських заток і лиманів, а для інших водних об`єктів - згідно з частиною другою цієї статті. Межі прибережних захисних смуг, пляжних зон зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації та позначаються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування на місцевості інформаційними знаками. Відомості про межі прибережних захисних смуг, пляжних зон вносяться до Державного земельного кадастру як відомості про обмеження у використанні земель.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 89 ВК України, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється, зокрема, будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій, майданчиків для занять спортом на відкритому повітрі, об`єктів фізичної культури і спорту, які не є об`єктами нерухомості), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.

Відповідно до частини першої статті 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно із статтею 102 ЗК України, державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом.

Правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру визначає Закон України від 07.07.2011 №3613-VI «Про Державний земельний кадастр» (далі – Закон №3613-VI).

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону №3613-VI, Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні системи, меліоративні мережі та інші складові частини меліоративної системи, складові частини меліоративних мереж;

державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера;

заява в електронній формі - заява про внесення або отримання відомостей з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, яка формується і подається з використанням Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, у тому числі через інтегровану з ним інформаційну систему центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Статтею 3 Закону №3613-VI передбачено, що державний земельний кадастр базується на таких основних принципах як об`єктивність, достовірність та повнота відомостей у Державному земельному кадастрі; внесення відомостей до Державного земельного кадастру виключно на підставі та відповідно вимог Закону.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №3613-VI внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з частинами четвертою, шостою цієї ж статті, державний кадастровий реєстратор, зокрема: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою та містобудівної документації; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки. Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій.

Статтею 16 вказаного Закону №3613-VI регламентовано, що земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Частиною першою статті 21 вказаного Закону №3613-VI передбачено підстави та основні вимоги щодо внесення відомостей до Державного земельного кадастру, зокрема відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру: на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок у випадках, визначених ст.79-1 ЗК України, при їх формуванні; на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті107 ЗК України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками; на підставі технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель - за результатами інвентаризації земель; на підставі проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) - у разі виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв).

Згідно з пунктом «а» частини другої цієї ж статті, відомості про цільове призначення земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру, зокрема щодо категорії земель: на підставі відповідної документації із землеустрою, що розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються; на підставі заяви власника (розпорядника, у визначених законом випадках - користувача) земельної ділянки та комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту - щодо земельних ділянок, цільове призначення яких змінюється на підставі такої документації; на підставі технічної документації із землеустрою - щодо інвентаризації земель.

Частинами 1, 2, 3 статті 24 Закону №3613-VI, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою, зокрема, особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи;

Частинами 4-6 цієї ж статті передбачено, що для державної реєстрації земельної ділянки державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються:

заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин;

документація із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки, в електронній формі та формі електронного документа.

У разі якщо відповідно до закону поділ, об`єднання земельних ділянок здійснюються за погодженням з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, фізичними чи юридичними особами, до заяви про державну реєстрацію земельної ділянки, сформованої в результаті поділу або об`єднання земельних ділянок, також додаються документи, що належним чином підтверджують таку згоду.

Заява з доданими документами надсилається заявником засобами телекомунікаційного зв`язку.

Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви:

перевіряє відповідність документів вимогам законодавства;

за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є:

подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі;

невідповідність поданих документів вимогам законодавства;

знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Пунктом 110 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (далі – Порядок №1051) передбачено, що для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстраторові, який здійснює таку реєстрацію, в електронній формі подаються:

1) заява про державну реєстрацію земельної ділянки за формою згідно з додатком 22;

2) документація із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки;

3) електронний документ.

У разі коли відповідно до закону поділ, об`єднання земельних ділянок здійснюються за погодженням з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, фізичними чи юридичними особами, до заяви про державну реєстрацію земельної ділянки, сформованої в результаті поділу або об`єднання земельних ділянок, також додаються документи, що належним чином підтверджують таку згоду.

У пункті 111 вказаного Порядку №1051 визначено, що Державний кадастровий реєстратор для здійснення державної реєстрації земельної ділянки протягом 14 календарних днів з дня реєстрації відповідної заяви перевіряє:

1) відповідність поданих документів вимогам, передбаченим пунктом 67 цього Порядку;

2) електронний документ відповідно до пункту 74 цього Порядку;

3) наявність документа, що підтверджує згоду органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, фізичної чи юридичної особи про поділ, об`єднання земельних ділянок, з нотаріально засвідченою справжністю підпису на такому документі - у разі, коли відповідно до закону поділ, об`єднання земельних ділянок здійснюються за погодженням з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, фізичними чи юридичними особами.

За результатами перевірки Державний кадастровий реєстратор виконує одну з таких дій:

здійснює державну реєстрацію земельної ділянки:

приймає рішення про відмову у державній реєстрації земельної ділянки відповідно до пунктів 70, 73, 77-85 цього Порядку.

Відповідно до частини 10 статті 24 Закону №3613-VI державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі:

-поділу чи об`єднання земельних ділянок;

-якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника;

-ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Аналогічні підстави для скасування державної реєстрації земельних ділянок містяться й у пункті 114 Порядку №1051.

Відповідно до частин 2, 4 статті 25 Закону №3613-IV, поземельна книга відкривається одночасно з державною реєстрацією земельної ділянки. Поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Як уже встановлено судом, спірна реєстрація земельної ділянки площею 0,1000 га із цільовим призначенням «02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», категорія земель: землі житлової та громадської забудови, кадастровий номер 2310100000:06:018:0145, дата державної реєстрації – 05.12.2025, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 була проведена за заявою громадянина ОСОБА_1 . На підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), виготовленої 09.07.2024 на замовлення ОСОБА_1 ФОП ОСОБА_2 державним кадастровим реєстратором відділу №1 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, за заявою ОСОБА_1 від 24.11.2025 №ЗВ-9706043902025 про державну реєстрацію земельної ділянки, внесено відомості (здійснено реєстрацію) до Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:06:018:0145 та зокрема зазначено: категорія земель - землі рекреаційного призначення; вид цільового призначення - 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); площа земельної ділянки - 0,1000 га; дата державної реєстрації земельної ділянки: 05.12.2025. Також у відомостях Державного земельного кадастру зазначено про наявність обмеження у вигляді прибережної захисної смуги вздовж річок, навколо водойм та на островах, а як вбачається із Генерального плану м. Запоріжжя, затвердженого рішенням міської ради від 15.09.2004 №4, зі змінами, внесеними рішенням міської ради від 27.09.2017 №31, вказана спірна земельна ділянка належить до земель перебуває у межах прибережної захисної зони р. Дніпро.

Отже, суд приходить до висновку, що оскільки вказана спірна земельна ділянка розташована у межах прибережної смуги річки Дніпро, вказане згідно з чинним законодавством свідчить про її належність до земель водного фонду.

При цьому, як уже зазначено судом, згідно з чинними нормами ЗК України та ВК України, забороняється передача земель водного фонду у приватну власність, а також забороняється будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій, майданчиків для занять спортом на відкритому повітрі, об`єктів фізичної культури і спорту, які не є об`єктами нерухомості), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.

Водночас, за приписами статті 20 ЗК України при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення. Віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється щодо: земельних ділянок, якими розпоряджаються Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, - за рішенням відповідного органу.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що визначення цільового призначення земельної ділянки належить до компетенції відповідних органів влади, яка реалізується шляхом прийняття ними рішення, і відповідні дані вносяться до державного земельного кадастру (далі - ДЗК), що є офіційним джерелом інформації про земельні ділянки.

При цьому, у матеріалах справи відсутні докази прийняття Запорізькою міською радою рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) із відповідним (вказаним вище) цільовим призначенням.

Тобто, позивач самостійно зазначив вид цільового призначення - 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що суперечить інтересам землекористувача та дійсному використанню земельної ділянки. При цьому для кадастрової реєстрації земельних ділянок не було надано повного пакету документів, передбаченого чинним законодавством. У свою чергу, при здійсненні спірної реєстрації відповідачем не було взято до уваги того, що розроблена на замовлення ОСОБА_1 технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не містить відповідного рішення землевласника/землекористувача спірних земель, а відтак не відповідає вимогам статей 22, 55 Закону України «Про землеустрій», статті 20, частини 1 статті 122 ЗК України.

Подібний за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.01.2025 у справі №460/57/24.

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. У контексті оцінки доводів позову суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

При цьому, суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З урахуванням вищенаведеного та приймаючи до уваги те, що відповідачем було проведено у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,1000 га із цільовим призначенням « 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», категорія земель: землі житлової та громадської забудови, кадастровий номер 2310100000:06:018:0145, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 без повної та належної перевірки правовстановлюючих документів для проведення такої реєстрації, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги позивача в частині скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 0,1000 га із цільовим призначенням « 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», категорія земель: землі житлової та громадської забудови, кадастровий номер 2310100000:06:018:0145, дата державної реєстрації – 05.12.2025, яка розташована за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Доблесна, 5-В з одночасним закриттям поземельної книги.

Відповідно до частини 2 статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини першої статті 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову повністю.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Оскільки, позивач не надав доказів понесення таких судових витрат, суд не має підстав вирішувати питання про їх розподіл.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 19-21, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,

в и р і ш и в :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,1000 га із цільовим призначенням « 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», категорія земель: землі житлової та громадської забудови, кадастровий номер 2310100000:06:018:0145, дата державної реєстрації – 05.12.2025, яка розташована за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Доблесна, 5-В з одночасним закриттям поземельної книги.

Судові витрати між сторонами не розподіляються.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із урахуванням п.п.15.5 п.15 P.VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Чаплик І.Д.