Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №380/12405/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року

справа №380/12405/26

провадження № П/380/12522/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Чаплик І.Д., розглянувши у письмовому провадженні у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в

ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ: 13814885), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо визначення ОСОБА_1 надміру виплачених сум пенсії за період з 08.03.2022 по 30.09.2022, покладення на нього обов`язку повернути зазначені кошти, а також щодо проведення перерахунку пенсії у зв`язку із встановленням статусу «працюючого пенсіонера» та зменшення розміру пенсійної виплати за період з 01.10.2022 по 31.05.2023;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період з 01.10.2022 по 31.05.2023, виходячи з розміру пенсії, який існував до проведення протиправного перерахунку, скасувати утримання надміру виплачених сум пенсії та здійснити виплату усіх сум пенсії, які не були виплачені або були утримані внаслідок протиправних дій відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зазначає, що у період з 08.03.2022 по 30.05.2023 проходив військову службу у Збройних Силах України за призовом під час мобілізації. У зв`язку із цим Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області було проведено перерахунок пенсії позивача у зв`язку із встановленням йому статусу працюючого пенсіонера. Розмір пенсії після проведеного перерахунку становив 7653,18 грн, а також за період з 08.03.2022 по 30.09.2022 виникла переплата пенсії. Листом від 02.06.2026 №1300-0903-8/86753 відповідач повідомив позивача про необхідність погашення переплати пенсії за вказаний період. Не погоджуючись із такими діями відповідача позивач звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою від 22.06.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, подати відзив на позовну заяву та всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідач 08.07.2026 подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Відзив обґрунтований тим, що згідно із матеріалами електронної пенсійної справи позивачу призначено пенсію по інвалідності як особі з інвалідністю Ш групи внаслідок профзахворювання в розмірі пенсії за віком з 09.12.2019, як не працюючому пенсіонеру відповідно до Закону № 1058. Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу встановлено факт працевлаштування з 08.03.2022 (військова частина НОМЕР_2 ). Рішенням від 02.09.2022 № 133950004430 позивачу проведено перерахунок пенсії в зв`язку з працевлаштуванням. Розмір пенсії після проведеного перерахунку становив 7653,18 грн. За період з 08.03.2022 по 30.09.2022 виникла переплата пенсії. Отже, рішення щодо утримання переплати пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області не приймалося, стягнення переплати не проводиться, а тому не може бути підставою для оскарження в даній справі щодо дії чи бездіяльності пенсійного органу.

Ухвалою від 11.08.2026 суд витребував у Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 .

Витребувані матеріали надійшли до суду 27.08.2026.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Сторони належним чином повідомлялися про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Розмір пенсійної виплати з 01.03.2022 становив 14 797,86 грн.

У період з 08.03.2022 до 30.05.2023 позивач проходив військову службу у Збройних Силах України за призовом під час мобілізації.

Рішенням від 02.09.2022 № 133950004430 позивачу проведено перерахунок пенсії в зв`язку з працевлаштуванням. Розмір пенсії після проведеного перерахунку становив 7653,18 грн.

За заявою позивача рішенням від 06.06.2023 №133950004430 позивачу проведено перерахунок пенсії. Після проведеного перерахунку розмір пенсійної виплати з 31.05.2023 становить 16816,51 гри.

Листом від 15.05.2026 №1300-0306-8/77808 відповідач повідомив позивача, що в результаті перерахунку пенсії по інвалідності в розмірі пенсії у зв`язку із працевлаштуванням з 08.03.2022, виникла переплата пенсії за період з 08.03.2022 по 30.09.2022. У зв`язку із цим запропоновано позивачеві звернутися до сервісного центру ПФУ для вирішення питання про погашення переплати його пенсії.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо проведення перерахунку пенсії у зв`язку із встановленням статусу працюючого пенсіонера, зменшення розміру пенсійної виплати за період з 01.10.2022 по 31.05.2023 та вимоги про повернення надмірно виплаченої суми пенсії, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Статтею 1 Закону № 1058-ІV встановлено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «;Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи, зокрема, громадянами України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Частиною першою статті 9 Закону №1058-ІV установлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною другою статті 9 Закону №1058-ІV визначено, що за рахунок коштів накопичувальної системи пенсійного страхування, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках Накопичувального фонду або на індивідуальних пенсійних рахунках у відповідних недержавних пенсійних фондах суб`єктах другого рівня системи пенсійного забезпечення, здійснюються такі пенсійні виплати, як довічні пенсії і одноразова виплата.

Відповідно до статті 10 Закону №1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Відповідно до частин 1, 3 статті 30 Закону №1058-IV пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону. Пенсія по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Відповідно до частин 1 та 2 статті 33 Закону № 1058-IV пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: особам з інвалідністю I групи - 100 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю II групи - 90 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.

Абзацом 8 частини другої статті 33 Закону №1058-IV визначено, що непрацюючі особи з інвалідністю II групи, яким установлено інвалідність після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, та особи з інвалідністю III групи за їх вибором мають право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону, за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 28 цього Закону.

Тобто, з наведених норм права можна дійти висновку, що право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком мають виключно особи з інвалідністю, які не працюють.

Як вже встановлено судом з матеріалів справи, позивач з 09.12.2019 отримував пенсію як особа з інвалідністю ІІІ групи в розмірі пенсії за віком. У зв`язку із призовом позивача на військову службу під час мобілізації з 08.03.2022 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області було проведено перерахунок пенсії позивача та визначено її розмір у 7653,18 грн. За період проходження позивачем військової служби з 08.03.2022 по 30.09.2022 виникла переплата йому пенсії у зв`язку із надмірним її нарахуванням.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, було введено воєнний стан. Строк дії Указу в подальшому продовжено відповідними Указами Президента України (№ 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, №254/2023 від 01.05.2023, №451/2023 від 26.07.2023, №734/2023 від 06.11.2023, №50/2024 від 05.02.2024, №271/2024 від 08.05.2024, №469/2024 від 23.07.2024, №704/2024 від 28.10.2024, №26/2025 від 14.01.2025, №235/2025 від 15.04.2025, №478/2025 від 14.07.2025, від 20.10.2025 №793/2025, від 12.01.2026 №40/2026, від 27.04.2026 №342/2026, від 13.07.2026 №596/2026) з 2 серпня 2026 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Відповідно до визначення терміну «працюючий пенсіонер», в розумінні Закону №1058-IV, це особа, якій призначено пенсію та яка є застрахованою відповідно до пунктів 1-7, 11-13 частини першої статті 11 цього Закону.

Стаття 11 Закону № 1058-IV визначає осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню.

Так, загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), поліцейські, особи рядового і начальницького складу, у тому числі ті, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Про військовий обов`язок і військову службу» (пункт 11 частини 1 статті 11 Закону № 1058-IV).

Відтак, Закон № 1058-IV відносить до працюючих пенсіонерів осіб пенсіонерів, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Про військовий обов`язок і військову службу».

Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» у статті 1 визначає, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:

- допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць;

- призовники - особи, приписані до призовних дільниць;

- військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;

- військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;

резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Отже, позивач з 08.03.2022 до 30.05.2023 перебував у статусі військовослужбовця.

Соціальний захист військовослужбовців, відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

За змістом статті 9 цього ж Закону Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (частина 1 цього Закону).

Платниками єдиного внеску є, у тому числі, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами, допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства для таких осіб: військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, у тому числі тих, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та «Про військовий обов`язок і військову службу» (стаття 4 цього Закону).

З огляду на зазначене правове регулювання, суд приходить до висновку, що позивач під час проходження ним військової служби за призовом під час мобілізації підпадав під визначення працюючого пенсіонера.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04.12.2024 у справі №340/1173/23.

Таким чином, позивач втратив свій статус як непрацюючий пенсіонер під час проходження ним військової служби та як наслідок втратив право на отримання пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком відповідно до статті 33 Закону №1058-IV, з чого суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо перерахунку його пенсії по інвалідності за фактом зміни обставин, які давали право на її нарахування та виплату, за період з 08.03.2022 по 30.09.2022, не були протиправними, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог у цій частині.

Як передбачено частиною першою статті 50 Закону №1058-IV, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Аналогічне положення закріплене у статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII, за яким суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Водночас суд звертає увагу, що механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, врегульований Порядком відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 №6-4 (далі - Порядок №6-4).

Згідно з пунктом 3 вказаного Порядку №6-4 суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії.

Зміст наведених норм вказує на те, що відповідач наділений повноваженнями на прийняття рішень про стягнення надміру виплачених сум пенсій за умови зловживання зі сторони пенсіонера.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 16 Закону №1058-IV, застрахована особа зобов`язана повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду про зміну даних, що вносяться до її персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування, виїзд за межі держави та про обставини, що спричиняють зміну статусу застрахованої особи, протягом десяти днів з моменту їх виникнення.

Відповідно до пункту 4 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 (далі – Порядок №3-1), заява про призначення пенсії в разі втрати годувальника за померлого годувальника, який отримував пенсію відповідно до Закону, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення) (початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування), прийняття (звільнення) на (зі) службу (служби), виплату недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, виплату одноразової грошової допомоги може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) з використанням кваліфікованого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436.

У разі подання заяви засобами Порталу Дія та за умови реалізації технічної можливості щодо її формування та подання, формування заяви здійснюється засобами Порталу Дія відповідно до відомостей, зазначених у додатках до цього Порядку. Відомості, необхідні для формування заяви, можуть бути отримані шляхом електронної інформаційної взаємодії з інформаційно-комунікаційними системами та публічними електронними реєстрами органів державної влади.

Таким чином, вказаний Порядок чітко вказує на спосіб, у який пенсіонер повинен повідомити пенсійний орган у разі його працевлаштування після призначення пенсії, а саме подання заяви. Жодних інших способів законодавець не передбачив.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.04.2020 у справі № 676/1176/17 та від 27.03.2020 у справі №757/38162/14-а.

Отже, наведеними нормами визначено прямий обов`язок пенсіонера повідомляти органи Пенсійного фонду про зміну статусу застрахованої особи, в тому числі, про працевлаштування.

З огляду на зазначене, законодавець пов`язує повернення надміру виплачених сум пенсії із зловживанням пенсіонера або поданням страхувальником недостовірних даних.

Верховний Суд вже аналізував норми права, якими врегульовано питання повернення надміру виплачених сум пенсії. Зокрема, у постанові від 25.10.2021 у справі №554/4736/17 Верховний Суд зазначив, що відповідальність може бути покладена на громадянина на підставі частини 1 статті 103 Закону № 1788-ХІІ виключно внаслідок зловживання з боку пенсіонера, яке може полягати, зокрема, в поданні ним документів з явно неправильними відомостями. Тобто, умовою є свідомі, активні та навмисні дії з боку пенсіонера, які призвели до надмірної виплати йому пенсії.

Верховний Суд у постанові від 26.10.2021 в справі №712/9879/17 вказав, що діючим законодавством визначаються дві самостійні підстави для відшкодування зайво сплаченої пенсії, кожна з яких визначає суб`єкта, на якого покладається такий обов`язок в залежності від того, хто із цих суб`єктів вчинив відповідні дії, що призвели до такої зайвої сплати. У випадку зловживань з боку пенсіонера - обов`язок відшкодування може бути покладений на нього, а у випадку подання недостовірних відомостей страхувальником - обов`язок відшкодування зайвих виплат покладається на цього страхувальника.

Враховуючи зазначене, для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, має достеменно встановити факт переплати пенсії у зв`язку із поданням недостовірних відомостей, що враховуються при її обчисленні, та з чиєї вини нараховано суми соціальних виплат у розмірі, що суперечить вимогам Закону.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі №489/205/16-а, від 03.10.2019 у справі №487/3380/16-а, від 11.02.2020 у справі №761/41107/16-а, від 18.08.2020 у справі №638/10460/17, від 22.04.2021 у справі №688/742/17, яку в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України суд враховує при вирішенні цієї справи.

В силу положень частини першої статті 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення", зловживанням з боку пенсіонера уважається як подання документів з явно неправильними відомостями так і неподання відомостей.

Водночас, аналіз наведених норм свідчить про те, що законодавець пов`язує повернення надміру виплачених сум пенсії з добровільним волевиявленням пенсіонера, з рішенням територіального органу Пенсійного фонду України про стягнення або з рішенням суду.

При цьому добровільне повернення коштів залежить виключно від волі пенсіонера, тоді як примусовий обов`язок повернути кошти може виникнути у нього лише на підставі рішення територіального органу Пенсійного фонду України про стягнення або судового рішення.

У постанові від 02.08.2024 у справі № 200/2534/22 Верховний Суд також зазначив, що для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, має достеменно встановити факт переплати пенсії у зв`язку з поданням недостовірних відомостей, що враховуються при її обчисленні, та з чиєї вини нараховано суми соціальних виплат у розмірі, що суперечить вимогам закону.

Таким чином, саме рішення територіального органу Пенсійного фонду України про стягнення (утримання) надміру виплачених сум пенсії є тим індивідуальним актом, який породжує для пенсіонера відповідний обов`язок і щодо якого суд перевіряє наявність передбачених статтею 50 Закону № 1058-IV підстав.

Відповідно до пункту 19 частини першої статті 4 КАС України індивідуальний акт – це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті (рішенні) особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, відповідач не приймав рішення про утримання з позивача переплати пенсії, а лише надіслав лист-повідомлення від 15.05.2026 №1300-0306-8/77808, у якому повідомив позивача про наявність переплати пенсії за період з 08.03.2022 по 30.09.2022 та запропонував останньому добровільно її погасити.

Такий лист за своєю правовою природою є інформаційним, не містить владного волевиявлення відповідача щодо стягнення з позивача коштів, не породжує для позивача обов`язку їх повернути і не тягне жодних правових наслідків у разі невиконання викладеної в ньому пропозиції, крім можливості стягнення її за рішенням територіального управління ПФУ або суду, прямо передбаченої статтею 50 Закону № 1058-IV.

Отже, на момент звернення позивача до суду відповідач не прийняв рішення та не вчинив дій, які б змінили обсяг прав позивача або поклали на нього обов`язок повернути надмірно виплачені суми пенсії, а тому позовна вимога про визнання протиправними дій щодо скасування утримання надміру виплачених сум пенсії не спрямована на захист реально порушеного права.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання відповідача здійснити виплату усіх сум пенсії, які не були виплачені або були утримані внаслідок протиправних дій відповідача суд зазначає, що така вимога стосується дій, які відповідачем не вчинялися і можуть бути вчинені лише в майбутньому шляхом прийняття окремого рішення або звернення до суду.

Задоволення такої вимоги означало б наперед вирішення питання про правомірність рішення, яке ще не прийнято, без дослідження обставин, які мають бути покладені в його основу, а також позбавлення відповідача можливості звернутися до суду з позовом про стягнення, що прямо передбачено статтею 50 Закону № 1058-IV.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що вирішуючи кожний конкретний спір на підставі всіх установлених обставин, суд повинен установити, на захист якого права подано відповідний позов, чи порушене, не визнане або оспорюване таке право відповідачем (відповідачами), а також з`ясувати, чи призведе задоволення заявлених вимог до реального та ефективного поновлення порушеного права, та залежно від з`ясованого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Відповідно до правових позицій Великої Палати Верховного Суду, зокрема, у постановах від 28 листопада 2018 року у справі №607/6092/18, від 05 червня 2019 року у справі №607/6865/18, від 11 червня 2019 року у справі №917/1338/18, визначення предмета, підстав позову та відповідача у спорі - це право, яке належить позивачу; натомість установлення обґрунтованості позову - це обов`язок суду, який здійснюється під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

У постанові від 26 липня 2022 року у справі №826/6664/17 Верховним Судом зроблено висновок, що під ефективним поновленням слід розуміти реальний позитивний вплив судового рішення про задоволення позову на виявлену під час судового розгляду обставину порушення/невизнання/оспорювання або запобігання виникненню спору щодо права, на захист якого був поданий позов. Водночас відмова в позові з підстав обрання неефективного способу захисту може мати місце тоді, коли в судовому процесі відсутній будь-який сенс у розрізі питання щодо реальної можливості захисту прав позивача в обраний ним спосіб.

За наслідками дослідження матеріалів справи суд приходить до висновку, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту свого права з огляду на відсутність на момент звернення до суду протиправних дій відповідача у вигляді прийняття рішення про утримання надміру виплачених сум пенсії за період з 08.03.2022 по 30.09.2022, а позовні вимоги фактично спрямовані на врегулювання спірних правовідносин, які ще не настали, а можуть настанути у майбутньому. Водночас, за статтею 5 КАС України, захисту підлягають лише порушені права та законні інтереси осіб, а не ті, які можуть бути порушені у майбутньому.

При цьому позивач не позбавлений права оскаржити до суду рішення про стягнення надміру виплачених сум пенсії у разі його прийняття відповідачем, а в разі звернення відповідача до суду з позовом про стягнення заперечувати проти нього, посилаючись, зокрема, на відсутність з його боку зловживань та на інші обставини, наведені в позовній заяві, оскільки саме в межах такого спору ці доводи підлягатимуть оцінці по суті з урахуванням висновків Верховного Суду щодо застосування статті 50 Закону № 1058-IV.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно із частиною першою статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову повністю.

Судові витрати, на підставі вимог статті 139 КАС України, при відмові в задоволенні позову, розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

у задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ: 13814885) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії – відмовити повністю.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п.15.5 п.15 розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Чаплик І.Д.