Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №380/11903/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року

справа №380/11903/26

провадження № П/380/12016/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Чаплик І.Д., розглянувши у письмовому провадженні у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в

ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернулась до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (місцезнаходження: 69035, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 158Б; ЄДРПОУ: 20490012), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ: 13814885), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області №134750011897 від 02.01.2026 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 з 29.12.2025 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням періоду роботи з 23.07.1990 по 21.10.2005 в КП “Буська районна друкарня”.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 29.12.2025 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 02.01.2026 №134750011897 позивачеві відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку із недостатністю наявного у неї пільгового стажу за Списком №2. Не погоджуючись із таким рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернулась до суду із цим позовом.

Ухвалою від 15.06.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, подати відзив на позовну заяву та всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідач – Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області 29.06.2026 подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Відзив обґрунтований тим, що страховий стаж позивача становить 26 років 11місяців 05 днів. Внаслідок розгляду документів, які додані до заяви про призначення пенсії позивачем до страхового стажу зараховано всі періоди роботи. Пільговий стаж за Списком 2 становить 3 роки 3 місяці згідно рішення комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду у Львівській області про результати розгляду заяви про підтвердження стажу роботи від 5.08.2025 № 39247/53-16). Згідно рішення комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду у Львівській області про результати розгляду заяви про підтвердження стажу роботи від 5.08.2025 № 39247/53-16) прийнято рішення підтвердити позивачці стаж роботи на пільгових умовах за списком № 2 з 01.10.1990 по 31.03.1993, з 01.09.1993 по 30.11.1993, 01.01.1994 по 30.06.1994 у Буській районній друкарні (КП «Буська районна друкарня»), яка ліквідована. У разі ліквідації підприємства архівні довідки підлягають розгляду Комісією з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах в порядку, передбаченому Постановою правління Пенсійного фонду України № 18-1 від 10.11.2006 «Про затвердження порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії».

Відповідач – Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області 03.07.2026 подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Відзив обґрунтований тим, що відповідно до частини 1 статті 114 Закону № 1058 право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, а пенсії за вислугу років– на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті розміри пенсій для осіб визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону 1058 право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад та показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць,– після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Аналізуючи матеріали електронної пенсійної справи згідно рішення комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду у Львівській області про результати розгляду заяви про підтвердження стажу роботи від 5.08.2025 №39247/53-16) прийнято рішення підтвердити позивачці стаж роботи на пільгових умовах за списком № 2 з 01.10.1990 по 31.03.1993, з 01.09.1993 по 30.11.1993, 01.01.1994 по 30.06.1994 у Буській районній друкарні (КП "Буська районна друкарня"), яка ліквідована.

Представник позивача 09.07.2026 подала відповідь на відзив, у якій заперечила проти доводів відповідачів та просила задовольнити позовні вимоги.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.

Позивач, ОСОБА_1 , є громадянкою України, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 .

Згідно із трудовою книжкою серії НОМЕР_3 позивач має наступний трудовий стаж:

-01.09.1987-27.06.1989 – навчання у СПТУ-58;

-03.07.1989 – прийнята на роботу в Львівську обласну книжкову друкарню;

-01.02.1990 – звільнена з роботи за власним бажанням;

-13.02.1990 – прийнята на роботу до хлібозаводу;

-24.06.1990 – звільнена з роботи за власним бажанням;

-23.07.1990 – прийнята на роботу в Буську районну друкарню палітурницею;

-01.10.1990 – переведена на посаду складача на рядковиливних машинах V розряду;

-21.10.2005 – звільнена з посади за згодою сторін;

-02.11.2005 – розпочато виплату допомоги по безробіттю;

-13.03.2006 – припинено виплату допомоги по безробіттю;

-14.03.2006 – розпочато виплату матеріальної допомоги в період профнавчання;

-21.06.2006 – припинено виплату матеріальної допомоги в період профнавчання;

-22.06.2006 – продовжено виплату допомоги по безробіттю;

-02.07.2006 – припинено виплату допомоги з безробіття;

-03.07.2006 – прийнята на роботу оператором комп`ютерного набору;

-06.02.2015 – звільнена з посади за згодою сторін;

-11.06.2015 – розпочато виплату допомоги з безробіття;

-13.08.2015 – припинено виплату допомоги з безробіття.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 05.08.2025 №39247/53-13 підтверджено ОСОБА_1 стаж роботи на пільгових умовах за списком № 2 у Буській районній друкарні (КП “Буська районна друкарня”) з 01.10.1990 по 31.03.1993, з 01.09.1993 по 30.11.1993, 01.01.1994 по 30.06.1994.

18.08.2025 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Вказана заява розглядалась за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 27.08.2025 №134750011897 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

29.12.2025 позивач повторно звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Вказана заява розглядалась за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 02.01.2026 №134750011897 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Рішення обґрунтоване тим, що відповідно до п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія за віком на пільгових умовах призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які не мають зазначеного вище стажу робіт із шкідливими і важкими умовами праці, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Згідно наданих документів страховий стаж складає 26 років 11 місяців 5 днів. Пільговий стаж по Списку № 2 - 3 роки 3 місяці 0 днів (згідно рішення комісії при Головному управління Пенсійного фонду України у Львівській області про результати розгляду заяви про підтвердження стажу роботи від 05.08.2025 № 39247/53-16). За доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди роботи. Враховуючи вище викладене, прийнято рішення відмовити у призначенні пенсії відповідно до п.2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернулась до суду із цим позовом.

При вирішенні спору суд керується такими нормами права.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.

Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 (надалі по тексту - Закон №1788-XII) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 (надалі по тексту - Закон №1058-ІV).

Відповідно до статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи, зокрема, громадянами України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Частиною першою статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:

1) пенсія за віком;

2) пенсія по інвалідності;

3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною першою статті 10 Закону №1058-IV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

50 років - по 31 березня 1965 року включно;

50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року;

51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року;

51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року;

52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року;

52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року;

53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року;

53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року;

54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року;

54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року;

55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.

За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу:

з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок;

з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок;

з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок;

з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок;

з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону:

чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи;

жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Таким чином, правовою підставою для виникнення в особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є набуття нею відповідного стажу при виконанні робіт, передбачених Списком №2.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18.11.2005 затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі – Порядок №383). Згідно з пунктом 10 цього Порядку для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637.

Як визначено пунктом 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

За змістом положень статті 62 Закону № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637).

Також, згідно зі статтею 48 Кодексу законів про працю України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відсутності записів у ній, наявності неправильних чи неточних записів у трудовій книжці відповідач вправі вимагати від заявника подання додаткових документів на підтвердження страхового стажу.

Отже, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутністю трудової книжки або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 по справі №234/13910/17 та від 20.01.2021 по справі №588/647/17.

За змістом позовних вимог рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 02.01.2026 №134750011897 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу за Списком №2. Зокрема, пільговий страховий стаж, встановлений відповідачем, становить 3 роки 3 місяці 0 днів, в той час як відповідно до п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Суд зазначає, що як нормами Закону №1788-ХІІ в редакції згідно з рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, так і нормами Закону №1058-IV передбачено обов`язкову наявність не менше 10 років стажу на роботах, віднесених до робіт із шкідливими і важкими умовами праці відповідно Списку №2 у жінок для призначення відповідної пенсії за віком на пільгових умовах.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач працювала у КП «Буська районна друкарня» з 23.07.1990 палітурницею, а з 01.10.1990 по 21.10.2005 складачем на рядковідливних машинах.

У період виконання позивачем робіт за вказаними посадами були чинні Список 1 виробництв, цехів, професій та посад на підземних роботах, на роботах зі шкідливими умовами праці та в гарячих цехах, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах та Список №2 виробництв, цехів, професій та посад з важкими умовами праці, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173 та Список №1 виробництв, робіт, професій, посад та показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці, зайнятість у яких дає право на пенсію за віком (за старістю) на пільгових умовах і Список №2 виробництв, робіт, професій, посад та показників зі шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість у яких дає право на пенсію за віком (за старістю) на пільгових умовах, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10. При цьому, згідно із нормами вказаної постанови, посада палітурника не була віднесена до списку №2 ні відповідно до норм Постанови РМ СРСР №1173, ні відповідно до норм Постанови КМ СРСР №10. В той же час, підрозділом «а» розділу XXVII «Поліграфічне виробництво» Списку №2, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173 було віднесено до робіт із шкідливими і важкими умовами праці посади лінотипіста, а позицією 2270000а-14807 підрозділу 2270000а розділу XXV «Поліграфічне та кінокопіювальне виробництво» Списку №2, передбаченого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10 було віднесено до робіт із шкідливими і важкими умовами праці посаду набірника на рядковідливних машинах.

Водночас, судом також встановлено, що Комунальне підприємство «Буська районна друкарня», де позивач виконувала роботи на посадах, віднесених до Списку №2 було припинене 16.10.2006 у зв`язку з його ліквідацією. Відомості про правонаступника вказаного підприємства у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні.

Абзацом 8 пункту 20 Порядку №637 передбачено, що у разі відсутності правонаступника, а також у разі знищення архівів у зв`язку з воєнними (бойовими) діями підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи, а також до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням із Мінсоцполітики та Мінфіном.

Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 (із змінами), пункту 12 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 № 121 (із змінами) Правлінням Пенсійного фонду України було затверджено Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії від 10.11.2006 №18-1 (далі – Порядок №18-1).

Відповідно до пункту 1 Порядку №18-1, цей Порядок визначає процедуру підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи, зокрема, для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлену для окремої категорії працівників, у разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника.

Згідно із пунктом 2 Порядку №18-1 дія цього Порядку поширюється, зокрема, на осіб, які працювали на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Вказаним Порядком №18-1 визначено склад Комісій з питань підтвердження стажу та їх основні завдання.

Так, відповідно до пункту 5 Порядку №8-1 Комісії діють у відповідності до цього Порядку. Склад Комісій затверджується начальником головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Головою Комісії є начальник головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Пунктом 6 Порядку №18-1 передбачено, що основним завданням Комісії є розгляд заяв про підтвердження стажу роботи та прийняття за результатами їх розгляду рішень про підтвердження (відмову в підтвердженні) стажу роботи.

У відповідності до пункту 14 Порядку №18-1 Комісії розглядають заяви про підтвердження стажу роботи, на бажання заявника, у його присутності або в присутності його законного представника, або представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Комісії приймають рішення щодо підтвердження стажу роботи або про відмову в його підтвердженні та не пізніше п`яти робочих днів з дня його прийняття повідомляють заявника про прийняте рішення.

Пунктом 15 Порядку №18-1 передбачено, що рішення Комісій можуть бути оскаржені в Пенсійному фонді України або в судовому порядку.

Отже, вирішення питання про зарахування до пільгового стажу по Списку №2 періоду роботи на підприємстві, яке ліквідоване, віднесено до виключної компетенції Комісій при Головних управліннях Пенсійного фонду в областях.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.06.2020 у справі №332/1327/17.

У спірному випадку позивач реалізувала відповідне право та звернулась до Комісії, у відповідності до Порядку №18-1, із заявою про підтвердження періодів роботи, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Рішенням Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області про результати розгляду заяви про підтвердження стажу роботи від 05.08.2025 №39247/53-13 підтверджено ОСОБА_1 стаж роботи на пільгових умовах за Списком №2 у Буській районній друкарні (КП “Буська районна друкарня”) з 01.10.1990 по 31.03.1993, з 01.09.1993 по 30.11.1993, 01.01.1994 по 30.06.1994. Тобто, предметом розгляду Комісії було підтвердження саме стажу роботи, який є спірним за змістом правовідносин, щодо яких виник спір.

Суд приходить до висновку, що саме відомості, встановлені вказаним рішенням Комісії про зарахування пільгового стажу у фактично відпрацьованих днях були взяті до уваги Головним управлінням ПФУ в Запорізькій області при прийнятті рішення про відмову у призначенні пенсії за віком, внаслідок якого позивач звернулась до суду. Проте вказане рішення Комісії ГУ ПФУ у Львівській області було чинним на момент прийняття оспорюваного рішення від 02.01.2026 №134750011897 та на момент звернення позивача до суду. Тому суд вважає, що у зв`язку з чинністю зазначеного рішення Комісії ГУ ПФУ у Львівській області у ГУ ПФУ в Запорізькій області були відсутні підстави для обчислення пільгового стажу позивача в іншому розмірі, ніж встановленому рішенням від 05.08.2025 №39247/53-13.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17 грудня 2004 року у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовним органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 02 червня 2006 року у справі «Волохи проти України» (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. «…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання».

Тобто, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.

Статтею 58 Закону №1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, тобто Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Верховним Судом у постанові від 07.03.2018 у справі №233/2084/17 зазначено, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду

Оскільки, дискреційними повноваженнями з питань визначення (встановлення) пільгового стажу наділені саме відповідні Комісії при Головних управліннях ПФУ, то за наявності чинного рішення Комісії про визначення стажу, суд дійшов висновку про відсутність можливості для зарахування спірних періодів роботи до пільгового стажу та призначення пільгової пенсії за віком. Тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Водночас суд зазначає, що позивач не позбавлена права у встановленому порядку, у разі скасування рішення Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області про результати розгляду заяви про підтвердження стажу роботи від 05.08.2025 №39247/53-13 в адміністративному чи судовому порядку повторно звернутися до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії з урахуванням цього стажу.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно із частиною першою статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову повністю.

Судові витрати, на підставі вимог статті 139 КАС України, при відмові в задоволенні позову, розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

у задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (місцезнаходження: 69035, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 158Б; ЄДРПОУ: 20490012), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ: 13814885) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії – відмовити повністю.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п.15.5 п.15 розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Чаплик І.Д.