Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №320/35409/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2026 року Київ справа №320/35409/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши за правилами загального позовного провадження у письмовому провадження за наявними у справі матеріалами в приміщенні суду м. Києва адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “УЛЬМА ОПАЛУБКА УКРАЇНА” (адреса 01013, м. Київ, вул. Набережно-Печерська дорога 7, 2-й корпус, 3-й поверх; ЄДРПОУ 31563803) до Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві (адреса Україна, 04116, місто Київ, вул. Шолуденка, будинок 33/19; ЄДРПОУ 44116011) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

встановив:

Суть спору та процесуальні дії у справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю “УЛЬМА ОПАЛУБКА УКРАЇНА” звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.03.2025 № 0271830701 (форма «Р»);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.03.2025 № 0271820701 форма «Р»;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.03.2025 № 0271790701 форма «ПН»;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.06.2025 року № 0542460707 форма «С»;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.03.2025 № 0286722303 форма «Д»;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.03.2025 № 00229780708 форма «С».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.07.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити одноособово за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовче провадження у справі.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.09.2025 постановлено оголосити перерву у підготовчому засіданні.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.10.2025 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду справи по суті.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 постановлено оголосити перерву в судовому засіданні.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.01.2026 постановлено оголосити перерву в судовому засіданні.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.02.2026 постановлено оголосити перерву в судовому засіданні.

Довідкою Київського окружного адміністративного суду від 24.02.2026 встановлено, що судове засідання, яке призначене на 24.02.2026 не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.03.2026 оголошено перерву в судовому засіданні о 12.01 год у зв`язку з повітряною тривогою. Надалі о 12.04 судове засідання продовжено та протокольною ухвалою постановлено здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Правова позиція сторін.

Позивач зазначає, що у період з 29.01.2025 по 18.02.2025 ГУ ДПС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «УЛЬМА ОПАЛУБКА УКРАЇНА» щодо дотримання вимог податкового, валютного законодавства, законодавства про єдиний внесок та іншого законодавства за період з 01.04.2018 по 30.09.2024. За результатами перевірки складено акт від 25.02.2025 №15561/Ж5/26-15-07-01-02-20/31563803, на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.03.2025 №0271830701, №0271820701, №0271790701, №0272120707, від 31.03.2025 №0286722303 та від 17.03.2025 №00229780708. Не погоджуючись із зазначеними рішеннями, позивач оскаржив до ДПС України податкові повідомлення-рішення, крім податкового повідомлення-рішення від 17.03.2025 №00229780708.

Позивач вважає рішення ДПС України та спірні податкові повідомлення-рішення протиправними, оскільки вони прийняті без повного дослідження документів та фактичних обставин здійснення господарської діяльності товариства. Позивач стверджує, що під час перевірки надав контролюючому органу всі первинні документи, регістри бухгалтерського обліку та інші документи, які належним чином оформлені, містять усі обов`язкові реквізити та підтверджують відображення господарських операцій у бухгалтерському і податковому обліку. Жодних зауважень щодо дефектності або неналежного оформлення цих документів акт перевірки не містить, тому висновок контролюючого органу про порушення вимог пункту 44.1 статті 44 ПК України є необґрунтованим.

Щодо донарахування податку на прибуток позивач зазначає, що всі витрати відображені відповідно до вимог П(С)БО 16 та підтверджуються регістрами бухгалтерського обліку. Витрати на оплату юридичних послуг ФОП ОСОБА_1 підтверджуються договором, звітом про фактично надані послуги, актом виконаних робіт, банківськими документами та фактичним результатом виконання договору погашенням проблемної заборгованості шляхом переведення боргу на нового боржника, який здійснив оплату. Позивач вважає, що господарська операція була реальною, договір є чинним, а висновки контролюючого органу про відсутність підтвердження надання послуг є безпідставними.

Також позивач не погоджується з висновком контролюючого органу щодо неправомірного списання безнадійної дебіторської заборгованості ТОВ «ГЕРЦ». На думку позивача, за договором про переведення боргу кожен із передбачених графіком платежів був окремим зобов`язанням, а тому після спливу строку позовної давності товариство правомірно списало непогашену заборгованість у сумі 884 144,76 грн як безнадійну. Відтак відсутні підстави для донарахування податку на прибуток та застосування штрафних санкцій.

Стосовно донарахування ПДВ та застосування штрафу за не реєстрацію податкових накладних позивач зазначає, що списані елементи опалубки були знищені внаслідок бойових дій під час збройної агресії Російської Федерації. Майно було передано в оренду контрагентам, а після відновлення діяльності товариства проведено аналіз його стану, інвентаризацію та оформлено відповідні звіти. Крім того, отримано листи контрагентів, документи СБУ та витяг з ЄРДР, які підтверджують втрату майна. На підставі рішення комісії та наказу товариства елементи опалубки були списані як знищені внаслідок бойових дій. Позивач вважає, що в умовах воєнного стану у нього був відсутній обов`язок нараховувати податкові зобов`язання з ПДВ та реєструвати податкові накладні, а контролюючий орган безпідставно не врахував надані документи та офіційну позицію ДПС України щодо підтвердження знищення майна внаслідок форс-мажорних обставин.

Щодо операцій, здійснених у межах реалізації міжнародного проєкту «Новий безпечний конфайнмент», позивач зазначає, що імпортовані товари використовувалися виключно для виконання договору поставки будівельних лісів та надання послуг у межах проєкту міжнародної технічної допомоги. Такі операції відповідно до пункту 197.11 статті 197 ПК України звільняються від оподаткування ПДВ, тому висновки контролюючого органу про необхідність нарахування податкових зобов`язань за пунктом 198.5 ПК України є необґрунтованими.

Позивач також заперечує донарахування податку на доходи нерезидентів при виплаті роялті компанії ULMA CYE SOCIEDAD COOPERATIVA (Іспанія). Він зазначає, що надав контролюючому органу ліцензійні договори, довідки про резидентство та нотаріально посвідчений переклад документа власника програмного забезпечення Autodesk, який підтверджує право іспанської компанії самостійно передавати ліцензії третім особам та отримувати відповідний дохід. На думку позивача, компанія не є агентом Autodesk, а тому виплата роялті здійснювалася правомірно.

Щодо застосування штрафних санкцій за порушення законодавства про РРО позивач зазначає, що розрахунки з покупцями здійснювалися через касу підприємства з оформленням прибуткових касових ордерів та видачею квитанцій із зазначенням первинних документів, які були підставою для здійснення операцій.

Стосовно застосування пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності позивач вказує, що зазначене порушення вже було предметом окремої документальної позапланової перевірки у 2023 році, за результатами якої прийнято податкове повідомлення-рішення та сплачено відповідну суму пені. На думку позивача, під час проведення планової перевірки контролюючий орган повторно перевірив ті самі обставини за тим самим контрактом і повторно застосував відповідальність за вже встановлене та сплачене порушення, що є неправомірним.

12.08.2025 представник Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві скористався правом на подання письмового відзиву на позовну заяву, із змісту якого вбачається, що останній просить суд заявлені позовні вимоги позивача залишити без задоволення.

Відповідач зазначає, що у ході перевірки встановлено взаємовідносини ТОВ «УЛЬМА ОПАЛУБКА УКРАЇНА» з ФОП ОСОБА_1 , який за договором від 03.05.2023 №03052023-01 та актом від 19.12.2023 надавав послуги з правової допомоги щодо стягнення заборгованості з ТОВ «БК «ЕКСТРА-ІНВЕСТ» у сумі 3 356 252,46 грн. Заборгованість погашена новим боржником АТ «ОНУР ТААХХУТ...» за договором від 06.12.2023 (платіжна інструкція №4708). Проте на запити від 04.02.2025 №3, від 07.01.2025 №4 та від 11.02.2025 №5 щодо підтвердження наданих ФОП послуг (листи боржникам, супроводження листування з ДВС, підготовка документів для суду) позивачем не надано жодного підтверджуючого документа. Крім того, за даними ЄДРСР позивач не подавав позовів до ТОВ «БК «ЕКСТРА-ІНВЕСТ», що суперечить переліку послуг в акті. Таким чином, у порушення п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п. 134.1 ст. 134 ПК України, ст. 9 Закону №996-XIV, п. 1.2, 1.3, 3.6 Положення №88, п. 5– 7 П(С)БО 16 занижено фінансовий результат за 2023 рік на 503 438 грн.

Представник Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві вказав, що за договором від 20.10.2015 №20-10-15/2 про заміну боржника ТОВ «ГЕРЦ» визнало борг 1 084 144,76 грн з розстроченням до 10.09.2016 щомісячними платежами по 100 000 грн. У 2018 році боржник частково погасив 100 000 грн п`ятьма платежами (квітень–серпень), після чого залишок склав 884 144,76 грн. Хоча перебіг позовної давності зупиняється на період воєнного стану (п. 19 Прикінцевих положень ЦК України), він перервався саме в 2018 році внаслідок часткового погашення боргу (ст. 264 ЦК України), а не пізніше. Позивач не вживав жодних заходів, у тому числі судових, для стягнення боргу, однак 30.09.2024 списав заборгованість 884 144,76 грн, включивши суму до додатку РІ декларації за ІІІ квартали 2024 року (рядок 2.2.2), чим неправомірно зменшив фінансовий результат до оподаткування. Оскільки строк давності на момент списання давно сплив, дії позивача суперечать пп. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 ПК України.

Стосовно ПДВ та податкових накладних відповідач вказує, що наказом від 31.12.2022 №29-АГ списано елементи опалубки, передані в оренду ТОВ «РУБІКОН-МОНОЛІТ», ТОВ «КОРУМ ШАХТСПЕЦБУД», ТОВ «БК ЖИТЛОПРОМБУД», ТОВ «БУДПРОФІ ГРУП», знищені внаслідок бойових дій, на загальну суму 6 936 496,73 грн (за даними рах. 976). Податкові накладні за цими операціями складено та зареєстровано лише в 2023 році на 6 790 915,49 грн (у т.ч. ПДВ 1 131 819,25 грн). Лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 адресований необмеженому колу осіб і має загальний інформаційний характер без доведення причинно-наслідкового зв`язку з конкретним зобов`язанням позивача; сертифікатів ТПП чи актів ДСНС щодо конкретних об`єктів не надано. Отже, на думку відповідача, підстав для звільнення від нарахування податкових зобов`язань немає, відтак у порушення п. 185.1, 187.1, 188.1, 189.1 ст. 185– 189, пп. «г» п. 198.5 ст. 198 ПК України не нараховано ПДВ на 6 936 495 грн, що призвело до заниження зобов`язань за грудень 2022 року на 1 387 299 грн.

Представник Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві вказав, що за договором від 16.03.2012 №200 287 (VINCI Construction Grands / Bouygues Travaux Publics, Грантова угода «Чорнобильський фонд «Укриття») позивач у 2018– 2019 рр. імпортував обладнання за контрактами з АТ «ULMA CONSTRUCCION POLSKA» (Польща), сплативши ПДВ 577 809,7 грн (декларації за вересень 2018, лютий і липень 2019, рядок 11.1), а надалі реалізував це обладнання на суму 3 683 449,04 грн за нульовою (пільговою) ставкою. Оскільки товар придбавався зі сплатою ПДВ, а реалізовувався в межах пільгової операції, позивач мав нарахувати податкові зобов`язання за пп. «б» п. 198.5 ст. 198 ПК України, чого не зробив, занизивши ПДВ на 577 809,7 грн (вересень 2018 - 389 289 грн, лютий 2019 - 150 324 грн, липень 2019 - 38 197 грн); також позивачем не складено й не зареєстровано податкові накладні ні за операціями списання опалубки, ні за імпортом (порушення п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України).

Щодо податку на прибуток нерезидента: за ліцензійними договорами від 01.07.2019, 15.07.2020 та 04.01.2021 №141141 з «ULMA CYE SOCIEDAD COOPERATIVA» (Іспанія) позивач отримав невиключну ліцензію на 5 примірників Autodesk. До перевірки не надано підтвердження від власника торгової марки «AUTODESK» (США) щодо прав на роялті. Наданий нотаріальний переклад довідки від 25.04.2019 підтверджує лише придбання 165 ліцензій на глобальне використання без права передачі іншим суб`єктам господарювання. Тому застосування пільгової ставки 5% при виплаті роялті порушує ст. 7 Конвенції між СРСР та Іспанією про уникнення подвійного оподаткування (1985/1986), а також п. 103.3 ст. 103 та пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток нерезидента за 2021– 2022 роки на 113 796 грн.

Щодо РРО представник Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві вказав, що за рахунком 301 обсяги готівкових операцій склали 2 492 580,01 грн (2018), 1 191 486,32 грн (2019), 426 024,40 грн (2020), 0 грн (2021– 2024). Відповідно до первинних документів (договорів, касових ордерів, квитанцій) позивач реалізував товари й послуги з оплатою готівкою на загальну суму 4 110 090,73 грн (кореспонденція Дт 301 – Кт 361), перше порушення - 02.04.2018 на 10 000 грн, наступні - до 18.08.2020 на 4 100 090,73 грн. Оскільки основний вид діяльності позивача за КВЕД - оренда будівельних машин (77.32), готівкові розрахунки мали здійснюватися із РРО/ПРРО, чого зроблено не було, що є порушенням п. 1 ст. 3 Закону №265/95-ВР на загальну суму 1 820 409,99 грн (з урахуванням рішення ДПС за скаргою).

14.08.2025 представник ТОВ «УЛЬМА ОПАЛУБКА УКРАЇНА» скерував письмову відповідь на відзив, у якому вказано, що ознайомившись із відзивом Головного управління ДПС у м. Києві на адміністративний позов, позивач не погоджується з викладеними у ньому доводами.

Так, позивач вважає, що відповідач не врахував, що одночасно із поданням заперечень на акт перевірки позивачем було надано додаткові документи, а саме: копію Звіту про фактично надані послуги від 19.12.2023; копію Вимоги № 156 від 15.09.2023; копію Вимоги № 156/1 від 15.09.2023.

Представник ТОВ «УЛЬМА ОПАЛУБКА УКРАЇНА» вказує, що будь-якого обґрунтування відсутності зв`язку спірних господарських операцій із господарською діяльністю позивача відповідачем не наведено. Натомість надані позивачем документи та пояснення підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, розкривають зміст наданих послуг та підтверджують досягнення їх кінцевого результату, який відповідає господарській діяльності як ТОВ «УЛЬМА ОПАЛУБКА УКРАЇНА», так і ФОП ОСОБА_1 .

Щодо списання безнадійної заборгованості ТОВ «ГЕРЦ» Компанія управління будівельними проектами», представник позивача зазначає, що у своєму відзиві відповідач не заперечує, що умовами договору сторони погодили погашення заборгованості частинами із визначенням конкретних строків виконання кожного окремого платежу. Таким чином, сторони встановили окремі зобов`язання щодо кожного платежу із самостійними строками їх виконання. Щодо кожного окремого платежу перебіг позовної давності розпочинається самостійно: стосовно першого платежу з 11 листопада 2015 року, стосовно другого з 11 грудня 2015 року тощо. Крім того, у постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 зазначено, що якщо виконання зобов`язання передбачене частинами або у вигляді періодичних платежів, то визнання боржником лише окремої частини боргу не перериває перебіг позовної давності щодо інших невизнаних платежів. З огляду на викладене списання позивачем заборгованості ТОВ «ГЕРЦ» Компанія управління будівельними проектами» як безнадійної, на думку позивача, було здійснено правомірно.

Щодо донарахування податку на додану вартість та не реєстрації податкових накладних представник ТОВ «УЛЬМА ОПАЛУБКА УКРАЇНА» наголошує, що твердження відповідача про порушення позивачем положень статті 189 та підпункту «б» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України є безпідставними, оскільки операції з постачання товарів і послуг у межах договору від 06.03.2012 № 200287 звільнялися від оподаткування на підставі пункту 197.11 статті 197 ПК України, а тому на них не поширюються вимоги пункту 198.5 статті 198 ПК України.

Щодо списання елементів опалубки та відповідних висновків про заниження податку на додану вартість і не реєстрацію податкових накладних представник ТОВ «УЛЬМА ОПАЛУБКА УКРАЇНА» зазначив, що відповідач не дослідив фактичні обставини справи та не надав належної оцінки документам, які були подані позивачем як під час проведення перевірки, так і в межах адміністративного оскарження.

Щодо донарахування податку на доходи нерезидентів під час виплати роялті представник ТОВ «УЛЬМА ОПАЛУБКА УКРАЇНА» зазначив, що висновок відповідача про відсутність права на передачу ліцензій іншим суб`єктам господарювання не відповідає змісту Довідки про відповідність ліцензій від 25.04.2019, яка не містить таких обмежень. Зазначає, що умовами ліцензійних договорів від 01.07.2019 № 141141, від 15.07.2020 № 141141 та від 04.01.2021 № 141141 прямо передбачено право компанії «ULMA CYE SOCIEDAD COOPERATIVA» передавати ліцензії на використання програмного забезпечення відповідно до контрактів, укладених із компанією «AUTODESK, S.A.». Оскільки ТОВ «УЛЬМА ОПАЛУБКА УКРАЇНА» не є стороною договорів між ліцензіаром та компанією «AUTODESK, S.A.», позивачу не можуть бути відомі їх умови. Під час укладення ліцензійних договорів та здійснення виплати доходу у вигляді роялті позивач діяв на підставі наявних документів, які підтверджували правомірність застосування пільгової ставки податку у розмірі 5 відсотків при виплаті роялті компанії «ULMA CYE SOCIEDAD COOPERATIVA» (Іспанія).

Щодо порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» вказано, висновки контролюючого органу зроблені виключно на підставі загального переліку проведених операцій та отриманих коштів без належного дослідження фактичних обставин та первинних документів. Представник ТОВ «УЛЬМА ОПАЛУБКА УКРАЇНА» просить суд врахувати відповідь на відзив та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

09.10.2025 стороною відповідача подано клопотання про долучення додаткових пояснень та доказів до матеріалів справи, у якому зазначено, що під час перевірки не підтверджено реальність господарських операцій позивача з ФОП ОСОБА_1 , оскільки, на думку відповідача, не надано належних документів, які б підтверджували фактичне надання послуг та їх використання у господарській діяльності.

14.01.2026 стороною відповідача подано клопотання про долучення додаткових пояснень до матеріалів справи, у якому зазначено, що за результатами перевірки встановлено порушення позивачем вимог частини другої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» у зв`язку з несвоєчасним надходженням валютної виручки за контрактом від 24.03.2014 № 9/UKR/2014, укладеним з компанією «Ulma Construccion Polska S.A.» (Польща). Відповідач зазначає, що доводи позивача про повторне притягнення до відповідальності за одне й те саме правопорушення є безпідставними, оскільки попередньою позаплановою перевіркою нараховано пеню за інший епізод порушення. Крім того, відповідач вказує на відсутність документів, які б підтверджували наявність підстав для продовження строків розрахунків, звернення до суду чи міжнародного арбітражу, а також форс-мажорних обставин, та просить суд долучити подані пояснення до матеріалів справи і врахувати їх при вирішенні спору по суті.

23.02.2026 ТОВ «УЛЬМА ОПАЛУБКА Україна» подало до суду додаткові пояснення.

Щодо взаємовідносин із ФОП ОСОБА_1 позивач зауважує, що одночасно із запереченням на акт перевірки Товариством додатково подано копію Звіту про фактично надані послуги від 19.12.2023, копію Вимоги №156 та №156/1 від 15.09.2023. Позивач також посилається на постанову ВС від 10.05.2018 у справі №820/1763/16, за якою ступінь деталізації опису операції у первинному документі законодавством не встановлена достатньо, щоб на підставі наявних документів можна було дійти висновку про фактичне понесення витрат; акт наданих послуг із зазначенням напряму послуг за договором є достатнім доказом виконання операції, а відсутність максимальної деталізації не свідчить про її відсутність.

Щодо списання заборгованості ТОВ «ГЕРЦ» позивач повторно зазначає, що не можна застосовувати до всіх платежів єдиний загальний строк позовної давності, вважаючи, що виконання одного платежу перериває давність за всіма іншими, оскільки це суперечить ч. 5 ст. 261 ЦК України, за якою за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання кожного такого зобов`язання окремо.

Щодо ПДВ та податкових накладних представник повторно вказує обґрунтування викладене в позовній заяві та відповіді на відзив. Також, посилається на індивідуальні податкові консультації ДПС (зокрема ІПК від 24.10.2024 №4954/ІПК/99-00-21-03-02ІПК та від 02.02.2026 №651/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК), згідно з якими механізм пільги за п. 197.11 регламентований Порядком №153 та відповідно до яких

платник зі статусом субпідрядника, що забезпечує реалізацію проєкту МТД і самостійно здійснює закупівлі за кошти МТД, звільняється від нарахування податкових зобов`язань за п. 198.5 та ст. 199 ПК України без подання додаткових документів до ДПС, за умови збереження копії реєстраційної картки, плану закупівлі та контракту.

Щодо роялті позивач наголошує, що надана ним довідка від 25.04.2019 підтверджує право «ULMA CYE SOCIEDAD COOPERATIVA» на вільне використання й передачу ліцензії іншим компаніям без обмежень і без обов`язку перераховувати весь дохід власнику ПЗ, отже ця компанія не є агентом AT Autodesk, а самостійно розпоряджається ліцензією та доходом від неї, відповідаючи критерію бенефіціарного власника.

На підставі викладеного та відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 44 КАС України позивач просить суд долучити ці пояснення до матеріалів справи та задовольнити позов у повному обсязі.

Позиція сторін по справі, висловлена у судовому засіданні.

Уповноважений представник Товариства з обмеженою відповідальністю “УЛЬМА ОПАЛУБКА УКРАЇНА” надав усні пояснення, у яких зазначив про обґрунтованість заявлених позовних вимог, підтримав позов у повному обсязі та просив суд ухвалити рішення про його задоволення.

Представники Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві у судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог та просили суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Фактичні обставини справи встановлені судом.

На підставі наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 16.01.2025 №307-п у період з 29.01.2025 по 18.02.2025 проведено планову виїзну перевірку ТОВ «УЛЬМА ОПАЛУБКА УКРАЇНА» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2018 по 30.09.2024, валютного законодавства за той самий період та законодавства про єдиний соціальний внесок.

У ході перевірки контролюючим органом вручено генеральному директору позивача запити від 04.02.2025 №3, від 07.01.2025 №4 та від 11.02.2025 №5 щодо надання документів на підтвердження конкретних послуг ФОП ОСОБА_1 (підготовка листів боржникам, супроводження листування з Державною виконавчою службою, підготовка документів для звернення до суду).

За результатами перевірки складено Акт від 25.02.2025 №15561/ж5/26-15-07-01-02-20/31563803.

Листом від 11.03.2025 № 30 позивачем скеровано відповідачу заперечення на акт перевірки, до яких долучено Звіт про фактично надані послуги від 19.12.2023 ФОП ОСОБА_1 , копію Вимоги № 156 від 15.09.2023 та копію Вимоги № 156/1 від 15.09.2023.

Листом від 24.03.2025 Головне управління ДПС у м. Києві повідомило позивача, що заперечення ТОВ «УЛЬМА ОПАЛУБКА УКРАЇНА» від 11.03.2025 № 30 на акт перевірки від 25.02.2025 № 15561/ж5/26-15-07-01-02-20/31563803 розглянуто.

На підставі висновків Акта перевірки контролюючим органом прийнято такі податкові повідомлення-рішення:

1. №0271830701 від 26.03.2025 (форма «Р») щодо заниження податку на прибуток на загальну суму 249 765 грн (у т.ч. за 2023 рік 90 619 грн, за ІІ квартал 2024 року 159 146 грн), з нарахуванням грошового зобов`язання у розмірі 312 206 грн, у тому числі штрафних санкцій 62 441 грн (з посиланням на порушення пп. 44.1, 44.2 ст. 44, п. 134.1 ст. 134, п. 139.2 ст. 139 ПК України, ст. 9 Закону №996-XIV, П(С)БО 16);

2. №0271820701 від 26.03.2025 (форма «Р») щодо заниження податку на додану вартість на загальну суму 2 012 538 грн за періоди з грудня 2018 по грудень 2022 року, з нарахуванням 2 515 673 грн, у т.ч. штрафних санкцій 503 135 грн (статті 185, 187, 188, 189, 192, 198 ПК України);

3. №0271790701 від 26.03.2025 (форма «ПН») щодо не складення та не реєстрації податкових накладних за операціями зі списання елементів опалубки та імпорту товарів у межах міжнародної технічної допомоги, зі штрафом 13 600 грн (ст. 198, 201 ПК України, п. 120-1.2 ст. 120-1 ПК України);

4. №0272120707 від 26.03.2025 (форма «С») щодо порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», зі штрафом 6 160 136,10 грн;

5. №0286722303 від 31.03.2025 (форма «Д») щодо заниження податку на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 113 796 грн за 2021– 2022 роки у зв`язку з виплатою роялті компанії «ULMA CYE SOCIEDAD COOPERATIVA» (Іспанія) (ст. 103, пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 ПК України);

6. №00229780708 від 17.03.2025 (форма «С») щодо порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», з пенею у розмірі 305 610,99 грн.

Щодо вище вказаних податкових повідомлень-рішень №1– 5 позивачем подано скаргу до ДПС України в порядку адміністративного оскарження.

Разом з цим, суд встановив, що ППР №00229780708 в адміністративному порядку не оскаржувалося.

Рішенням ДПС України від 10.06.2025 №16683/6/99-00-06-01-01-06 скаргу задоволено частково, податкове повідомлення-рішення № 0272120707 скасовано в частині застосування штрафу у сумі 3 429 521,11 грн, а в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Відповідно до договору про надання послуг від 03.05.2023 №03052023-01 ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) надавав позивачу послуги з правової допомоги щодо стягнення проблемної заборгованості з ТОВ «БК «ЕКСТРА-ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 42628574) у сумі 3 356 252,46 грн, з фіксованою винагородою у розмірі 15% від суми заборгованості (503 438 грн).

Факт надання послуг підтверджується актом виконаних робіт від 19.12.2023, звітом про фактично надані послуги від 19.12.2023, а оплата послуг платіжним дорученням №30571 від 16.01.2024.

За результатом виконання договору укладено договір про переведення боргу від 06.12.2023 б/н, за яким заборгованість ТОВ «БК «ЕКСТРА-ІНВЕСТ» переведено на нового боржника АТ «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ», яким погашено заборгованість у сумі 3 356 252 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №4708 від 19.12.2023.

Щодо заборгованості ТОВ «Компанія з управління будівельними проектами «ГЕРЦ» судом встановлено, що вона виникла за договором оренди №131/11-13 від 13.11.2013, укладеним між позивачем (Орендодавець) та ТОВ «Компанія з управління будівельними проектами «ГЕРЦ» (Орендар).

За договором про заміну боржника у зобов`язанні №20-10-15/2 від 20.10.2015, укладеним між позивачем, зазначеним первісним боржником та новим боржником ТОВ «ГЕРЦ» Компанія управління будівельними проектами», новий боржник визнав борг у сумі 1 084 144,76 грн з ПДВ та зобов`язався сплатити його частинами за графіком: по 100 000 грн щомісяця з 10 листопада 2015 року по 10 серпня 2016 року та 84 144,76 грн не пізніше 10 вересня 2016 року. У квітні–серпні 2018 року новий боржник п`ятьма платежами (по 20 000 грн кожен: 24.04, 22.05, 22.06, 27.07, 31.08.2018) сплатив 100 000 грн, після чого залишок заборгованості становив 884 144,76 грн.

Станом на 30.09.2024 позивачем списано цю заборгованість з рахунку 361 «Розрахунки з іншими дебіторами» як безнадійну, з відображенням у додатку РІ декларації з податку на прибуток за ІІІ квартали 2024 року (рядок 2.2.2).

Щодо списання елементів опалубки та ПДВ на суму 1 387 299 грн, судом встановлено, що позивач передав елементи опалубки в оренду за договорами: №083/01-21 від 31.12.2020 з ТОВ «БК ЖИТЛОПРОМБУД», №066/01-21 від 31.12.2020 з ТОВ «БУДПРОФІ ГРУП», №046/03-20 від 07.04.2020 з ТОВ «РУБІКОН-МОНОЛІТ» та №390/09-21 від 17.09.2021 з ТОВ «КОРУМ ШАХТСПЕЦБУД».

На підставі наказу №18-АГ-1 від 11.08.2022 проведено аналіз стану переданого в оренду майна, за результатами якого складено звіти від 24.11.2022, 29.11.2022 та 30.11.2022, якими виявлено відсутність майна у орендарів.

На підтвердження знищення майна внаслідок бойових дій контрагентами надано документи, зокрема листи ТОВ «КОРУМ ШАХТСПЕЦБУД» від 16.06.2022 № 3-0294 та ТОВ «РУБІКОН-МОНОЛІТ» вх.№ 12 від 21.06.2022, лист Служби безпеки України від 22.03.2023 № 6/505, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 42022252020000011 від 24.02.2022.

Наказом позивача від 31.12.2022 №29-АГ «Про списання елементів опалубки, своєчасно не повернутих з оренди (втрачених)» на підставі пропозицій комісії від 19.12.2022 та 23.12.2022 списано з обліку основні фонди елементи опалубки, передані в оренду зазначеним контрагентам, по залишковій вартості на загальну суму 6 936 496,73 грн (за даними рахунку 976 «Списання необоротних активів»).

За даними Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що податкові накладні за цими операціями складено та зареєстровано у 2023 році на загальну суму 6 790 915,49 грн, у тому числі ПДВ у розмірі 1 131 819,25 грн.

Щодо постачання будівельних лісів за Грантовою угодою, судом встановлено, що 16.03.2012 між компаніями VINCI Construction Grands та Bouygues Travaux Publics (діють у рамках Свідоцтва №186, виданого Міністерством економіки України 12.12.2007) та позивачем укладено договір №200 287 поставки будівельних лісів та надання послуг у межах Грантової угоди (Чорнобильський фонд «Укриття»: Новий безпечний конфайнмент) від 07.08.2007, за реєстраційною карткою проєкту №2103-17.

Відповідно до контрактів з АТ «ULMA CONSTRUCCION POLSKA» (Польща) позивачем у 2018– 2019 роках імпортовано обладнання (зокрема настил з драбиною ALU-Comp, пластину скоби, стартер BRIO-MK) на митну територію України у режимі імпорту зі сплатою ПДВ митним органам у розмірі 577 809,77 грн, відображеного в податкових деклараціях за вересень 2018 року, лютий та липень 2019 року (рядок 11.1).

Надалі позивачем здійснено реалізацію цього обладнання на митній території України на користь «Вінсі Конструксьон Гран Проже/Буйг Траво Пюблик» (згідно із актами наданих послуг від 02.07.2019, 15.11.2018, 22.02.2019, 04.02.2019, 28.02.2018) на суму 3 683 449,04 грн з оподаткуванням за нульовою (пільговою) ставкою ПДВ.

Судом встановлено, що між позивачем та компанією «ULMA CYE SOCIEDAD COOPERATIVA» (Іспанія) укладено ліцензійний договір від 04.01.2021 №141141, за якими Ліцензіар надав право використання 5 примірників з 5 робочих місць комп`ютерної програми Autodesk (ліцензія ID86830ACD_2018_OF, серійний номер 56637041771) для виконання проектних розрахунків з опалубки та риштувань.

Відповідно до пункту 1.5. Договору від 04.01.2021 №141141 право Ліцензіара на передачу ліцензії Ліцензіату визначене контрактом між Ліцензіаром та компанією «AUTODESK, S.A.».

Передача примірників Програми та права використання Програми підтверджується актами прийому-передачі № 1 від 31.07.2021, № 2 від 31.08.2021, № 3 від 30.09.2021, № 4 від 31.10.2021, № 5 від 30.11.2021, № 6 від 31.12.2021.

Відповідно до Довідки про відповідність ліцензії від 25.04.2019, виданої AT Autodesk (Іспанія) на адресу «ULMA CYE SOCIEDAD COOPERATIVA» (Іспанія) після набуття компанією 165 ліцензій на глобальне використання програмного забезпечення експлуатація ним буде законною, а Autodesk зобов`язується не проводити аудиторських перевірок протягом наступних 12 місяців; також довідкою засвідчено, що Autodesk є зареєстрованою торговельною маркою Autodesk, Ink. у США та/або інших країнах.

Окрім цього, судом встановлено, що основним видом діяльності позивача згідно з установчими документами є надання в оренду будівельних машин і устаткування (КВЕД 77.32) відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За даними бухгалтерського обліку по рахунку 301 (відповідно до звітів по проводках) обсяги готівкових операцій становили: за період з 01.04.2018 по 31.12.2018 - 2 492 580,01 грн, за 2019 рік - 1 191 486,32 грн, за 2020 рік - 426 024,40 грн, за період з 01.01.2021 по 30.09.2024 - 0 грн.

Згідно із розпорядженням № 1/1 від 05.01.2018 «Про касову дисципліну» місцем проведення касових операцій визначено робоче місце касира в кабінеті відділу бухгалтерії за адресою: м. Київ, пров. Деревообробний 3, база УСМ-2, 2 корпус, 3 поверх, визначено відповідальних осіб, порядок приймання та видачі готівки, покладено контроль за веденням касових операцій на головного бухгалтера та передбачено ознайомлення відповідальних працівників із зазначеним розпорядженням.

Відповідно до виписок з банківського рахунку позивача за період з 20.11.2018 по 18.08.2020 позивачем реалізовано товарів та надано послуг з оплатою готівкою через касу підприємства на загальну суму 4 110 090,73 грн, що відображено кореспонденцією рахунків Дт 301 – Кт 361.

Рішенням ДПС України за результатами розгляду скарги загальна сума штрафних санкцій за вказаним епізодом скоригована до 1 820 409,99 грн (за новим ППР від 12.06.2025 №0542460707).

Щодо валютних порушень (пеня 305 610,99 грн), суд встановив, що податковим органом порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності за ч. 2 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» виявлено по контракту №9/UKR/2014 від 24.03.2014 з компанією «ULMA CONSTRUCCION POLSKA S.A.» (Польща) за період з 28.12.2022 по 27.02.2023.

Судом також встановлено, що за результатами проведеної Головним управлінням ДПС у м. Києві документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства за розрахунками за цим самим контрактом (Акт від 21.07.2023 №49929/26-15-07-02-03-03/31563803) контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.08.2023 №00530440702, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення граничних строків розрахунків за вказаним контрактом у розмірі 46 369,76 грн. Зазначені штрафні санкції позивачем сплачено у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №29526 від 16.08.2023.

Релевантні джерела права, оцінка та висновки суду.

Згідно з ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюється, зокрема система оподаткування, податки і збори.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

Згідно з п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України (далі – ПК України) платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п. 36.1 ст. 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 36.5 ст. 36 ПК України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України визначено, що контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту, що відносяться до повноважень митних органів), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пунктом 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів відповідно до підпункту 62.1.2 пункту 62.2 статті 62 ПК України.

Податковий контроль відповідно до підпункту 62.1.3 пункту 62.2 статті 62 ПК України здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Умови, порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичних перевірок, строки проведення перевірок та оформлення їх результатів визначені статтями 75, 80, 81 ПК України.

За змістом абзацу 1 пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Стаття 77 ПК України унормовує порядок проведення документальних планових перевірок.

Відповідно до пункту 77.1 статті 77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

Згідно з пунктом 77.2 статті 77 ПК України до плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Порядок формування, затвердження плану-графіка та внесення змін до нього, а також перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Внесення змін до плану-графіка проведення документальних планових перевірок на поточний рік допускається не частіше одного разу в першому та одного разу в другому кварталі такого року, крім випадків коли зміни пов`язані із змінами найменування платника податків, що вже був включений до плану-графіка, та/або виправлення технічних помилок.

Документальна перевірка платника податків, який був включений до плану-графіка проведення документальних планових перевірок на поточний рік внаслідок внесення змін у такому році (інших ніж зміни найменування платника податків, що вже був включений до плану-графіка, та/або виправлення технічних помилок), може бути розпочата не раніше 1 липня поточного року в разі внесення змін до плану-графіка проведення документальних перевірок на поточний рік у першому кварталі такого року і не раніше 1 жовтня поточного року в разі внесення змін до плану-графіка проведення документальних перевірок на поточний рік у другому кварталі такого року.

Оновлений план-графік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 30 числа останнього місяця кварталу (у випадках змін найменування платника податків, що вже був включений до плану-графіка, та/або виправлення технічних помилок - до 30 числа місяця, що передує місяцю, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки).

Платники податків - юридичні особи, що відповідають критеріям, визначеним пунктом 44 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу, та у яких сума сплаченого до бюджету податку на додану вартість становить не менше п`яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, а також самозайняті особи, сума сплачених податків яких становить не менше п`яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки. Зазначена норма не поширюється на таких платників податків у разі порушення ними статей 45, 49, 50, 51, 57 цього Кодексу.

Як зазначено у п. 77.3. статті 77 ПК України, забороняється проведення документальної планової перевірки за окремими видами зобов`язань перед бюджетами, крім правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати митних платежів, податків, зборів та єдиного внеску при виплаті (нарахуванні) доходів фізичним особам, податку з доходів фізичних осіб та зобов`язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами.

Про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом (пункт 77.4 статті 77 ПК України).

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Згідно з пунктом 77.5 77 ПК України у разі планування перевірок одного й того самого платника податків контролюючими органами та органами державного фінансового контролю у звітному періоді такі перевірки проводяться зазначеними органами одночасно. Порядок координації проведення таких перевірок та залучення до перевірок інших органів, передбачених законом, визначається Кабінетом Міністрів України.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу (пункт 77.6 статті 77 ПК України).

Строки проведення документальної планової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу (пункт 77.7 статті 77 ПК України).

Відповідно до п. 77.8 статті 77 ПК України перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу (пункт 77.9 статті 77 ПК України).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Аналіз наведених норм ПК України свідчить, що у податковому обліку господарські операції та витрати за ними мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. Податковий кредит має бути обов`язково підтверджений податковою накладною.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов`язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Щодо заниження податку на прибуток

Щодо взаємовідносин з ФОП ОСОБА_1 .

Так, судом встановлено, що відповідно до договору про надання послуг від 03.05.2023 №03052023-01 ФОП ОСОБА_1 надавав позивачу послуги з правової допомоги щодо стягнення проблемної заборгованості з ТОВ «БК «ЕКСТРА-ІНВЕСТ» у сумі 3 356 252,46 грн, з фіксованою винагородою у розмірі 15% від суми заборгованості (503 438 грн).

Факт надання послуг підтверджується актом виконаних робіт від 19.12.2023, звітом про фактично надані послуги від 19.12.2023, а оплата послуг платіжним дорученням №30571 від 16.01.2024.

За результатом виконання договору укладено договір про переведення боргу від 06.12.2023 б/н, за яким заборгованість ТОВ «БК «ЕКСТРА-ІНВЕСТ» переведено на нового боржника АТ «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ», яким погашено заборгованість у сумі 3 356 252 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №4708 від 19.12.2023.

Також, у ході перевірки контролюючим органом вручено генеральному директору позивача запити від 04.02.2025 №3, від 07.01.2025 № 4 та від 11.02.2025 №5 щодо надання документів на підтвердження конкретних послуг ФОП ОСОБА_1 (підготовка листів боржникам, супроводження листування з Державною виконавчою службою, підготовка документів для звернення до суду).

Листом від 11.03.2025 № 30 позивачем скеровано відповідачу заперечення на акт перевірки, до яких долучено Звіт про фактично надані послуги від 19.12.2023 ФОП ОСОБА_1 , копію Вимоги № 156 від 15.09.2023 та копію Вимоги № 156/1 від 15.09.2023.

Контролюючим органом вказано, що позивачем не надано жодного документа, які підтверджують надання вищевказаних ФОП ОСОБА_1 . Відповідачем вказано, що позивач не подавав позовні заяви до суду на ТОВ «БК «ЕКСТРА-ІНВЕСТ. Також, зазначено, що документів не надано й до заперечення на акт перевірки.

Однак, суд не може погодитися із цими твердженнями, оскільки до заперечень долучено Звіт про фактично надані послуги від 19.12.2023 ФОП ОСОБА_1 , копію Вимоги № 156 від 15.09.2023 та копію Вимоги № 156/1 від 15.09.2023 що само по собі спростовує твердження відповідача про ненадання жодних документів щодо взаємовідносин із ФОП ОСОБА_1 .

На переконання суду, надані позивачем документи на підтвердження реальності господарських операцій з вказаними контрагентами, відповідають вимогам, передбаченим ст. 73 - 76 Кодексу адміністративного судочинства України, та у встановленому порядку підтверджують факт здійснення таких операцій.

Суд зазначає, що нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів/послуг має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд зауважує на тому, що у справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які за висновком контролюючого органу є нереальними, практика правозастосування Верховного Суду є сталою, яка, якщо її узагальнити, полягає в тому, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податків господарських договорах, що має підтверджуватись первинними документами відповідно до вимог, встановлених правовими нормами, зокрема й щодо змісту (обов`язкових реквізитів).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 16.05.2024 (справа № 420/4433/23; адміністративне провадження № К/990/14773/24) зазначив, що наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки у їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

Верховний Суд у постанові від 16.09.2026 № 20/46732/23 зазначає, що при вирішенні спорів щодо реальності господарських операцій суди мають оцінювати не окремий документ ізольовано, а всю сукупність обставин: зміст договору, первинні документи, податкові накладні, документи щодо оприбуткування, рух активів, подальше використання товарів або послуг у господарській діяльності платника, оплату або наявність кредиторської заборгованості, поведінку сторін, а також доводи контролюючого органу щодо неможливості фактичного виконання операції.

Суд звертає увагу, що належного обґрунтування нереальності господарської діяльності платника податків Акт проведення перевірки не містить. Наданим до заперечення документів відповідач оцінки не надав.

За приписами частини першої статті 202 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV (далі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Приписами частини першої статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є неодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьої статті 205 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Положеннями статті 228 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Враховуючи, що взаємовідносини між ТОВ «УЛЬМА ОПАЛУБКА УКРАЇНА» та його контрагентом ФОП ОСОБА_1 були спрямовані на отримання реальних послуг з подальшим використанням результатів їх надання в господарській діяльності Товариства, у розумінні частини першої статті 202 ЦК України, зазначені правовідносини необхідно розглядати як правочин.

Оскільки, під час укладання договорів з наведеним контрагентом сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх зміст не суперечив ЦК України та іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, їх моральним засадам, був вчинений у письмовій формі, то згідно з вимогами статей 203- 204 ЦК України, взаємовідносини між ТОВ «УЛЬМА ОПАЛУБКА» з даним виконавцем були правомірними. При цьому, відповідно до положень статті 204 ЦК України взаємовідносини між вказаними сторонами договорів є правомірними до тих пір, поки їх недійсність не буде визнана судом.

Таким чином, суд вважає, що висновки контролюючого органу про те, що позивачем вчинено порушення п. 44.1, п. 44.2. ст. 44, п. 134.1 ст. 134 ПКУ, ст. 9 Закону України № 996-ХІV, п.1.2, п.1.3, п.3.6 Положення №88, п. 5, п. 6, п. 7 П(С)БО 16 "Витрати" та відповідно занижено фінансовий результат до оподаткування на загальну суму 503 438 грн., в тому числі за 2023 рік на суму 503 438 гривень є необґрунтованими.

Щодо списання безнадійної заборгованості

Відповідно до Акту перевірки, контролюючим органом зроблено висновок, що Товариство безпідставно списало 30.09.2024 року дебіторську заборгованість по рахунку 361 «Розрахунки з іншими дебіторами» на загальну суму 884 144,76 грн як безнадійну внаслідок сплину строку позовної давності. Позиція ДПС зводиться до того, що сплачені на рахунок Кредитора у квітні - серпні 2018 року 100 000,00 грн є визнанням Новим боржником боргу. Тому Актом перевірки ДПС донараховано Товариству 159 146,06 грн податку на прибуток по взаємовідносинам за договором від 20.10.2015 Nє 20-10-15/2 про заміну боржника у зобов`язанні (переведення боргу).

За договором від 20.10.2015 Nє 20-10-15/2 про заміну боржника у зобов`язанні (переведення боргу) укладеного з ТОВ «Компанія з управління будівельними проектами «ГЕРЦ» (надалі - Первісний боржник) та з ТОВ «ГЕРЦ» Компанія управління будівельними проектами» (надалі - Новий боржник), було переведено боргове (грошове) зобов?язання Первісного боржника на Нового боржника у сумі 1 084 144,76 грн.

За цим Договором Новий боржник повністю визнає та зобов`язується сплатити Кредитору шляхом перерахування на поточний рахунок суму боргу в розмірі 1 084 144,76 грн. частинами з розстроченням платежу за наступним графіком: 100 000 грн. не пізніше 10 листопада 2015 року; 100 000 грн. не пізніше 10 грудня 2015 року; 100 000 грн. не пізніше 10 січня 2016 року; 100 000 грн. не пізніше 10 лютого 2016 року; 100 000 грн. не пізніше 10 березня 2016 року; 100 000 грн. не пізніше 10 квітня 2016 року; 100 000 грн. не пізніше 10 травня 2016 року; 100 000 грн. не пізніше 10 червня 2016 року; 100 000 грн. не пізніше 10 липня 2016 року; 100 000 грн. не пізніше 10 серпня 2016 року; 84 144,76 грн. не пізніше 10 вересня 2016 року. (п. 3 Договору).

У 2018 році ТОВ «ГЕРЦ» Компанія управління будівельними проектами» сплатило заборгованість всього на 100 000 грн. (платіжні доручення: від 24.04.2018 на суму 20 000 грн., від 22.05.2018 на суму 20 000 грн., 22.06.2018 на суму 20 000 грн., 27.07.2018 на суму 20 000 грн., 31.08.2018 на суму 20 000 грн.). Станом на 31.08.2018 обліковувалась дебіторська заборгованість ТОВ «ГЕРЦ» Компанія управління будівельними проектами» на суму 884 144,76 гривень.

Контролюючим органом за результатами аналізу картки бухгалтерського обліку по рахунку 36 «Розрахунки з іншими дебіторами», наданої до перевірки ТОВ «УЛЬМА ОПАЛУБКА УКРАЇНА» було встановлено, що за даними бухгалтерського обліку 30.09.2024 позивачем було списано дебіторську заборгованість по рах. 361 «Розрахунки з іншими дебіторами» на загальну суму 884 144,76 гривень. ТОВ «УЛЬМА ОПАЛУБКА УКРАЇНА» включено вищевказану суму в додаток РІ декларації з податку на прибуток за ІІІ квартали 2024 року, рядок 2.2.2 «Сума коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів, на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (підпункт 139.2.2 пункту 139.2 статті 139 розділу ІІІ Податкового кодексу України)», що зменшує фінансовий результат до оподаткування.

Згідно з умовами договору від 20.10.2015 №20-10-15/2 про заміну боржника у зобов`язанні (переведення боргу) строк оплати кінцевого платежу встановлено до 10 вересня 2016 року.

Відповідно до частини першої статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із частиною першою статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини першої статі 260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. (частина перша статті 261 ЦК України).

За приписами частини п`ятої статті 261 ЦК України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Частиною першою статті 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

За положеннями частини третьої статті 264 ЦК України, після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Також суд враховує, що відповідно до пункту 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, (COVID-19), продовжуються на строк дії такого карантину.

Також, пунктом 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України визначено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Законом України «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 № 4434-IX пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України виключено.

Закон від 14.05.2025 № 4434-IX набрав чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, а саме 04.09.2025. Відповідно, з цього дня відновлено перебіг строків позовної давності.

У постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 826/8703/18 колегія зазначила, що до дій, які свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати зокрема підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 820/5386/16 та від 13.09.2019 у справі № 826/735/14.

Отже, враховуючи викладене, перебіг позовної давності по дебіторській заборгованості ТОВ «ГЕРЦ» Компанія управління будівельними проектами» перед ТОВ «УЛЬМА ОПАЛУБКА УКРАЇНА» в розмірі 884 144,76 грн. перервався в 2018 році, коли відбулось погашення заборгованості у сумі 100 000 грн.

Відповідно до положень пп. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 ПК України фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму коригування ( зменшення) резерву сумнівних боргів, на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Таким чином суд погоджується з доводами контролюючого органу про те, що ТОВ «УЛЬМА ОПАЛУБКА УКРАЇНА» безпідставно зменшено фінансовий результат до оподаткування в ІІІ кварталах 2024 року, так як строк позовної давності перервався в 2018 році, коли відбулось погашення заборгованості.

Відповідно висновок відповідача про те, що мало місце порушення пп.139.2.2, п.139.2, ст.139 ПКУ, а саме ТОВ «УЛЬМА ОПАЛУБКА УКРАЇНА» за ІІІ квартали 2024 року завищено суму дебіторської заборгованості понад суму створеного резерву сумнівних боргів у п.2.2.2 додатку РІ , в різницях які зменшують фінансовий результат до оподаткування на загальну суму 884 144,76 гривень є обґрунтованим та таким, що відповідає законодавчим приписам.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Верховним Судом у постанові від 18.05.2020 у справі № 200/12442/18-а сформовано висновок, що Наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб`єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі.

Указана правова позиція висловлена також Верховний Судом у постанові від 26.10.2026 у справі № 580/1907/25.

З цього приводу, суд зазначає, що контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 26.03.2025 № 0271830701 (форма «Р»), відповідно до якого сума грошового зобов`язання становить 312 206 грн 00 коп.

Відповідно до розрахунку податкового зобов`язання та штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток за період 2023 року сума заниженого податку становить 90 619 грн 00 коп. (що стосується взаємовідносин із ФОП ОСОБА_1 ), а за період 2024 року сума заниженого податку становить 159 146 грн.00 коп (щодо списання безнадійної заборгованості). Загальна сума штрафних санкцій визначена відповідно до п.123.2 ПК України у розмірі 25% та становить 62 441 грн 00 коп.

Ураховуючи той факт, судом визнано необґрунтованим висновок відповідача щодо нереальності господарської операції із ФОП ОСОБА_1 , суд вважає за доцільне скасувати рішення суб`єкта владних повноважень частково, а саме щодо заниження податку на прибуток у розмірі 90 619 грн 00 коп, а також штрафні санкції за цим епізодом.

Відповідно сума грошового зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням від 26.03.2025 № 0271830701 (форма «Р») становитиме 198 932 грн 50 коп., де сума заниженого податку становить 159 146 грн.00 коп., а сума штрафних санкцій, визначена відповідно до п.123.2 ПК України у розмірі 25%, - 39 786 грн 50 коп.

Таким чином, суд визнає податкове повідомлення-рішення від 26.03.2025 № 0271830701 (форма «Р») протиправним та скасовує його частково на суму 113 273 грн 50 коп.

Щодо заниження податку на додану вартість та не реєстрацію податкових накладних

Щодо списання елементів опалубки

Щодо списання елементів опалубки та ПДВ на суму 1 387 299 грн, судом встановлено, що позивач передав елементи опалубки в оренду за договорами: №083/01-21 від 31.12.2020 з ТОВ «БК ЖИТЛОПРОМБУД», №066/01-21 від 31.12.2020 з ТОВ «БУДПРОФІ ГРУП», №046/03-20 від 07.04.2020 з ТОВ «РУБІКОН-МОНОЛІТ» та №390/09-21 від 17.09.2021 з ТОВ «КОРУМ ШАХТСПЕЦБУД».

На підставі наказу №18-АГ-1 від 11.08.2022 проведено аналіз стану переданого в оренду майна, за результатами якого складено звіти від 24.11.2022, 29.11.2022 та 30.11.2022, якими виявлено відсутність майна у орендарів.

На підтвердження знищення майна внаслідок бойових дій контрагентами надано документи, зокрема листи ТОВ «КОРУМ ШАХТСПЕЦБУД» від 16.06.2022 № 3-0294 та ТОВ «РУБІКОН-МОНОЛІТ» вх.№ 12 від 21.06.2022, лист Служби безпеки України від 22.03.2023 № 6/505, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 42022252020000011 від 24.02.2022.

Наказом позивача від 31.12.2022 №29-АГ «Про списання елементів опалубки, своєчасно не повернутих з оренди (втрачених)» на підставі пропозицій комісії від 19.12.2022 та 23.12.2022 списано з обліку основні фонди елементи опалубки, передані в оренду зазначеним контрагентам, по залишковій вартості на загальну суму 6 936 496,73 грн (за даними рахунку 976 «Списання необоротних активів»).

За даними Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що податкові накладні за цими операціями складено та зареєстровано у 2023 році на загальну суму 6 790 915,49 грн, у тому числі ПДВ у розмірі 1 131 819,25 грн, що не заперечується позивачем.

Відповідно до пункту 6 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 “Витрати” (надалі – П(С)БО 16) витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Водночас нестачі й втрати від псування цінностей включаються до інших операційних витрат (пункт 20 П(С)БО 16).

З метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності на підприємстві проводиться інвентаризація. Організація, основні правила та порядок документального оформлення інвентаризації активів та зобов`язань, що перебувають на балансі суб`єкта господарювання, визначено у Положенні про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879, зареєстрованому у Міністерстві юстиції України 30.10.2014 за № 1365/26142 (надалі – Положення).

Пунктом 7 Положення передбачено випадки обов`язкової інвентаризації, яка проводиться в обсязі, визначеному керівником підприємства, зокрема у разі техногенних аварій, пожежі чи стихійного лиха (на день після закінчення явищ) або у разі встановлення фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей (на день встановлення таких фактів).

Згідно з пунктом 8 Положення підприємства, що знаходяться на тимчасово окупованій території та/або на території проведення антитерористичної операції (або їх структурні підрозділи (відокремлене майно) перебувають на зазначених територіях), проводять інвентаризацію у випадках, обов`язкових для її проведення, тоді, коли стане можливим забезпечити безпечний та безперешкодний доступ уповноважених осіб до активів, первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, в яких відображені зобов`язання та власний капітал цих підприємств.

Зазначені підприємства зобов`язані провести інвентаризацію станом на 01 число місяця, що настає за місяцем, у якому зникли перешкоди доступу до активів, первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, та відобразити результати інвентаризації в бухгалтерському обліку відповідного звітного періоду. Інвентаризація об`єктів державної власності проводиться відповідно до Методики проведення інвентаризації об`єктів державної власності, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2005 року № 1121.

У статті 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Зважаючи на зазначене, врахування у складі витрат платника податку втрат від псування або знищення його майна внаслідок настання форс-мажорних обставин повинно здійснюватися на підставі відповідних первинних документів, за умови проведення обов`язкової інвентаризації відповідно до наявних підстав для такої інвентаризації та за наявності сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

Так, у позовній заяві посилається на лист ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 як на підставу засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до пункту 6.1. розділу 6 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) затвердженого Рішенням президії ТПП України 15.07.2014 № 40(3) (надалі – Регламент засвідчення ТПП), підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 3.1 РЕГЛАМЕНТУ, визначених як непереборний вплив на виконання відповідного зобов`язання таким чином, що унеможливлює його виконання у термін, що настав (наявність причинно наслідкового зв`язку між обставиною та неможливістю виконання зобов`язання в термін, передбачений відповідно законодавством, відомчими нормативними актами, договором, контрактом, угодою, типовим договором тощо).

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору, контракту, угоді тощо, а також по податкових та інших зобов`язаннях/обов`язках, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. (пункту 6.2. розділу 6 Регламенту засвідчення ТПП).

За положеннями пункту 6.10. розділу 6 Регламенту засвідчення ТПП, якщо уповноважена особа на підставі аналізу наданих заявником документів, даних, інформації, доказів дійшла до висновку про наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які об`єктивно унеможливили/унеможливлюють виконання зобов`язання заявника, термін виконання якого настав або настане найближчим часом, то вона приймає рішення про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Відповідно до пункту 6.11. розділу 6 Регламенту засвідчення ТПП, за результатами розгляду документів ТПП України / регіональна ТПП видає сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

У постанові Верховного Суду від 13.09.2023 у справі № 910/7679/22 судом зазначено наступне: «Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (ч.1 ст.617 ЦК, ч.2 ст.218 Господарського кодексу України та ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні").

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам.

Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Президент України видав Указ №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", на підставі якого в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан.

ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).

Вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

У постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі №910/8580/22 (що прийнята після подання касаційної скарги у даній справі) зазначено, що лист ТПП від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин.

У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №912/750/22 викладено висновок про те, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не можна вважати сертифікатом у розумінні ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні", а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.

Отже, лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс мажорних обставин для всіх без виключення суб`єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб`єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

ТПП засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб (абз.3 ч.3 ст.14 Закону "Про ТПП в Україні").

Згідно з ч.1 ст.14-1 Закону "Про ТПП в Україні" ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Водночас сертифікат ТПП не є єдиним або обов`язковим доказом існування форс мажорних обставин; наявність форс-мажорних обставин може доводитися й іншими доказами, якщо інше не передбачено законом бо договором.

Зважаючи на такі висновки, сформовані Верховним Судом, колегія суддів зазначає, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 є документом загального інформаційного характеру, цей лист не може вважатися сертифікатом ТПП, виданим відповідно до положень ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" і не є доказом настання форс-мажору (обставин непереборної сили) для певного суб`єкта господарювання у конкретному зобов`язанні.

Окрім того, у постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22 суд зазначає, що лист ТПП України від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного Договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин.

При цьому позивач не був позбавлений можливості звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, саме за спірним зобов`язанням.

Таким чином, посилання на лист ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 є безпідставним та спростовується вищезазначеним.

ТОВ «УЛЬМА ОПАЛУБКА УКРАЇНА» не надано до перевірки сертифікатів Торгово-промислової палати України, що засвідчують форс-мажорні обставини по вищевказаним об`єктах, актів ДСНС України чи інших документів.

Згідно з п. 198.5 ст. 198 Податкового Кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Таким чином, у разі якщо підприємством здійснюється списання з обліку основних фондів своєчасно неповернутих (втрачених) орендарями, в зв`язку з чим такі основні фонди визнаються такими, які не може бути використані в межах господарської діяльності платника ПДВ, зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкові накладні.

Ураховуючи наведене, висновок контролюючого органу, що мало місце в порушення п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст.188, п. 189.1. ст. 189, п.п. «г» п.198.5. ст.198 ПК України, а саме що ТОВ «УЛЬМА ОПАЛУБКА не нараховано податок на додану вартість на суму 6 936 495 грн., що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість за грудень 2022 року на суму 1 387 299,0 гривень, є обґрунтованим та таким, що відповідача законодавчим приписам.

Щодо постачання будівельних лісів та надання послуг в межах виконання Грантової угоди

Щодо постачання будівельних лісів за Грантовою угодою, судом встановлено, що 16.03.2012 між компаніями VINCI Construction Grands та Bouygues Travaux Publics (діють у рамках Свідоцтва №186, виданого Міністерством економіки України 12.12.2007) та позивачем укладено договір №200 287 поставки будівельних лісів та надання послуг у межах Грантової угоди (Чорнобильський фонд «Укриття»: Новий безпечний конфайнмент) від 07.08.2007, за реєстраційною карткою проєкту Міжнародної технічної допомоги №2103-17.

Відповідно до контрактів з АТ «ULMA CONSTRUCCION POLSKA» (Польща) позивачем у 2018– 2019 роках імпортовано обладнання (зокрема настил з драбиною ALU-Comp, пластину скоби, стартер BRIO-MK) на митну територію України у режимі імпорту зі сплатою ПДВ митним органам у розмірі 577 809,77 грн, відображеного в податкових деклараціях за вересень 2018 року, лютий та липень 2019 року (рядок 11.1).

На момент поставки товару, а саме імпорту, пільгову ставку ПДВ, яка встановлена відповідно до п.211.1 ст. 211 ПКУ на період виконання робіт з підготовки до зняття і зняття енергоблоків Чорнобильської АЕС з експлуатації та перетворення об`єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему, які виконуються за рахунок коштів міжнародної технічної допомоги, що надається на безоплатній та безповоротній основі, або за рахунок коштів, які передбачаються в Державному бюджеті України як внесок України до Чорнобильського фонду "Укриття" для виконання міжнародної програми - Плану здійснення заходів на об`єкті "Укриття" відповідно до положень Рамкової угоди між Україною та Європейським банком реконструкції та розвитку щодо діяльності Чорнобильського фонду "Укриття" в Україні та Угоди про грант (проект ядерної безпеки Чорнобильської АЕС) між Європейським банком реконструкції та розвитку, Урядом України і Чорнобильською атомною електростанцією: звільняються від оподаткування операції з імпорту товарів (сировини, матеріалів, устаткування та обладнання) Товариством не застосовано.

Надалі позивачем здійснено реалізацію цього обладнання на митній території України на користь «Вінсі Конструксьон Гран Проже/Буйг Траво Пюблик» (згідно із актами наданих послуг від 02.07.2019, 15.11.2018, 22.02.2019, 04.02.2019, 28.02.2018) на суму 3 683 449,04 грн з оподаткуванням за нульовою (пільговою) ставкою ПДВ.

Факт наданих послуг не заперечується відповідачем та підтверджений зазначеними вище актами наданих послуг згідно з договором №200 287 поставки будівельних лісів та надання послуг від 16.03.2012.

Відповідно до п.198.5 ст.198 Кодексу «Платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу).

Пунктом 197.11 статті 197 ПК України передбачено, що звільняються від оподаткування операції із: постачання товарів та послуг на митній території України та ввезення на митну територію України товарів як міжнародної технічної допомоги, яка надається відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана у встановленому законодавством порядку; постачання товарів та послуг на митній території України та ввезення на митну територію України товарів, що фінансуються за рахунок міжнародної технічної допомоги, яка надається відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана у встановленому законодавством порядку; ввезення на митну територію України майна як гуманітарної допомоги, наданої згідно з нормами Закону України "Про гуманітарну допомогу".

Порядок застосування податкових пільг з ПДВ при наданні МТД, які визначені міжнародними угодами, регулюються абзацами другим та третім пункту 197.11 статті 197 розділу V ПКУ. Механізм реалізації такої пільги регламентований Порядком залучення, використання та моніторингу міжнародної технічної допомоги, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 15 лютого 2002 р. № 153 (далі – Порядок № 153).

Підставою для застосування податкової пільги у межах реалізації проєкту МТД є реєстраційна картка проєкту (програми), оформлена згідно з Порядком № 153. Державна реєстрація/перереєстрація проєктів МТД проводиться Секретаріатом Кабінету Міністрів України.

У разі якщо платник має письмову угоду з виконавцем або реципієнтом та забезпечує реалізацію проєкту (програми) в частині або в цілому, а також самостійно проводить процедури закупівлі за рахунок коштів МТД в рамках проєкту (програми), то він буде мати статус субпідрядників у розумінні положень Порядку № 153.

Операції з постачання платником, який має статус субпідрядника у розумінні положень Порядку № 153, товарів/послуг (обладнання) виконавцю або безпосередньо реципієнту (Товариству) відповідно до договору у рамках проєкту МТД та у межах граничної суми, зазначеної у плані закупівлі, звільнятимуться від оподаткування ПДВ (у разі дотримання вимог міжнародної угоди, пункту 197.11 статті 197 розділу V ПКУ та Порядку № 153). За такими операціями субпідрядник податкові зобов`язання з ПДВ не визначатиме і до бюджету не сплачуватиме.

Подання документів до ДПС для отримання підстав для застосування пільгового режиму оподаткування ПДВ, встановленого пунктом 197.11 статті 197 розділу V ПКУ, нормами ПКУ та Порядком № 153 не передбачено.

З метою підтвердження правомірності застосування такого пільгового режиму оподаткування платник податку має зберігати у справі: копію реєстраційної картки проекту МТД, в рамках якого здійснено закупівлю товарів, робіт, послуг, засвідченої печаткою партнерів з розвитку або виконавця проекту МТД; копію плану закупівлі, засвідченої печаткою партнерів з розвитку або виконавця проекту МТД; копію контракту на постачання товарів, виконання робіт та надання послуг, засвідченої підписом та печаткою виконавця проекту (у контракті зазначається, що закупівля товарів, робіт і послуг здійснюється коштом проекту МТД та відповідає категорії (типу) товарів, робіт і послуг, зазначених у плані закупівлі).

При реалізації товарів/послуг у межах виконання проекту МТД, звільнення від оподаткування ПДВ яких передбачено пунктом 197.11 статті 197 розділу V ПКУ, податкові зобов`язання з ПДВ на підставі пункту 198.5 статті 198 та статті 199 розділу V ПКУ за операціями з постачання таких товарів/послуг платником ПДВ не нараховуватимуться.

Таким чином, у разі дотримання умов, передбачених міжнародною угодою, пунктом 197.11 статті 197 розділу V ПКУ та Порядком № 153, операції платників, які мають статус субпідрядника у розумінні положень Порядку № 153 та забезпечують реалізацію проекту МТД, а також самостійно проводять процедури закупівлі за рахунок коштів МТД в рамках проекту (програми), з постачання Товариству товарів/послуг (обладнання) у рамках проекту МТД та у межах затвердженого плану закупівлі звільняються від оподаткування ПДВ.

Податковим органом не заперечується факт надання міжнародного технічної допомоги і безпосередньо у Акті проведення перевірки на сторінці 49 акту вказано, що операції з постачання товарів/послуг у рамках проекту МТД та в межах затвердженого плану закупівлі товарів, робіт і послуг, що придбаваються виконавцями проектів МТД за кошти МТД, звільняються від оподаткування ПДВ.

Таким чином, висновок про порушення п. 189.1. ст. 189, пп «б» п.198.5. ст.198 ПКУ, а саме, що ТОВ «УЛЬМА ОПАЛУБКА УКРАЇНА» не нараховано податок на додану вартість на суму 577 809,7 грн., в т.ч. за вересень 2018 року на суму 389 289 грн. (уточнений розрахунок поданий 21.11.2018), за лютий 2019 року на суму 150 324 грн., за липень 2019 на суму 38 197 гривень є необґрунтованим, а податкове повідомлення-рішення в цій частині підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Верховним Судом у постанові від 18.05.2020 у справі № 200/12442/18-а сформовано висновок, що Наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб`єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі.

Указана правова позиція висловлена також Верховний Судом у постанові від 26.10.2026 у справі № 580/1907/25.

З цього приводу, суд зазначає, що контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 26.03.2025 № 0271820701 (форма «Р»), відповідно до якого сума усього грошового зобов`язання становить 2 515 673 грн 00 коп.

Відповідно до розрахунку фінансових санкцій за порушення вимог ПК України, в результаті якого занижено податок на додану вартість сума податкового зобов`язання становить 2 012 538 грн. 00 коп. Загальна сума штрафних санкцій визначена у розмірі 25% та становить 503 135 грн 00 коп.

Ураховуючи той факт, судом визнано необґрунтованим висновок відповідача щодо не нарахування податку на додану вартість на суму 577 809,7 грн., в т. ч. за грудень 2018 року на суму 389 289 грн. (уточнений розрахунок поданий 21.11.2018), за лютий 2019 року на суму 150 324 грн., за липень 2019 на суму 38 197 гривень, суд вважає за доцільне скасувати рішення суб`єкта владних повноважень частково, а саме щодо визначення податкового зобов`язання у розмірі 577 810 грн.00 коп, та застосованих штрафних санкцій у розмірі 144 452 грн 00 коп., що разом становить 722 262 грн 00 коп.

Відповідно сума грошового зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням від 26.03.2025 № 0271820701 (форма «Р») становитиме 1 793 411 грн 00 коп., де сума заниженого податку становить 1 434 728 грн.00 коп., а сума штрафних санкцій, визначена у розмірі 25%, - 358 683 грн 00 коп.

Щодо податкового повідомлення рішення від 26.03.2025 № 0271790701 суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).

Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних № 1246 від 29.12.2010 (далі - Порядок № 1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Відповідно, указане рішення прийняте контролюючим органом у зв`язку із тим, що на думку податкового органу позивачем порушено п.201.1, п.201.10 ст. 201 ПК України, внаслідок чого не складено і не зареєстровано податкові накладні на суму списаних елементів опалубки та на суму операцій з постачання товарів, що здійснюються в рамках міжнародної технічної допомоги.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 120-1.2. статті 120-1. ПК України у разі відсутності реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, та/або податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, що зазначена в податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3400 гривень.

Беручи до уваги те, що суд дійшов висновку, що позивачем не порушено п. 189.1. ст. 189, пп «б» п.198.5. ст.198 ПКУ, в частині не нарахування податку на додану вартість на суму 577 809,7 грн., в т.ч. за вересень 2018 року на суму 389 289 грн. (уточнений розрахунок поданий 21.11.2018), за лютий 2019 року на суму 150 324 грн., за липень 2019 на суму 38 197 гривень, обов`язку складати і реєструвати податкові накладні на суму операцій з постачання товарів, що здійснюються в рамках міжнародної технічної допомоги, у позивача не виникало.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Верховним Судом у постанові від 18.05.2020 у справі № 200/12442/18-а сформовано висновок, що Наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб`єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі.

Указана правова позиція висловлена також Верховний Судом у постанові від 26.10.2026 у справі № 580/1907/25.

З цього приводу, суд зазначає, що контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 26.03.2025 № 0271790701, відповідно до якого загальна сума штрафних санкцій становить 13600 грн 00 коп.

Оскільки обов`язку складати і реєструвати податкові накладні на суму операцій з постачання товарів, що здійснюються в рамках міжнародної технічної допомоги на суму 577 809,7 грн., в т. ч. за вересень 2018 року на суму 389 289 грн. (уточнений розрахунок поданий 21.11.2018), за лютий 2019 року на суму 150 324 грн., за липень 2019 на суму 38 197 гривень, у позивача не виникало, в цій частині податкове повідомлення рішення від 26.03.2025 № 0271790701 Форма «ПН» на суму штрафної санкції у розмірі 10 200 грн 00 коп. є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Таким чином, сума штрафної санкції за податковим повідомленням-рішенням від 26.03.2025 № 0271790701 становить 3400 грн. 00 коп.

Щодо заниження податку на прибуток іноземних юридичних осіб під час виплати доходу із джерелом його походження з України у вигляді роялті

Судом встановлено, що між позивачем (Ліцензіат) та компанією «ULMA CYE SOCIEDAD COOPERATIVA» (Іспанія) (Ліцензіар) укладено ліцензійний договір від 04.01.2021 №141141, за якими Ліцензіар надав право використання 5 примірників з 5 робочих місць комп`ютерної програми Autodesk (ліцензія ID86830ACD_2018_OF, серійний номер 56637041771) для виконання проектних розрахунків з опалубки та риштувань.

Відповідно до пункту 1.5. Договору від 04.01.2021 №141141 право Ліцензіара на передачу ліцензії Ліцензіату визначене контрактом між Ліцензіаром та компанією «AUTODESK, S.A.».

Передача примірників Програми та права використання Програми підтверджується актами прийому-передачі № 1 від 31.07.2021, № 2 від 31.08.2021, № 3 від 30.09.2021, № 4 від 31.10.2021, № 5 від 30.11.2021, № 6 від 31.12.2021.

Відповідно до змісту Довідки про відповідність ліцензії від 25.04.2019, виданої AT Autodesk (Іспанія) на адресу «ULMA CYE SOCIEDAD COOPERATIVA» (Іспанія) після набуття компанією 165 ліцензій на глобальне використання програмного забезпечення експлуатація ним буде законною, а Autodesk зобов`язується не проводити аудиторських перевірок протягом наступних 12 місяців.

Також довідкою засвідчено, що Autodesk є зареєстрованою торговельною маркою Autodesk, Ink. у США та/або інших країнах.

Довідкою свідчить про те, що 165 ліцензій було надано на глобальне використання та експлуатацію програмного забезпечення (що підпадає під термін «роялті») без права передачі його іншим суб`єктам господарювання.

Спірним питання у цій справі є право на застосування зменшеної ставки податку у розмірі 5%, передбачену Конвенцією між Урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік та Урядом Іспанії про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна від 1 березня 1985 року (на підставі статті 7 Закону України «Про правонаступництво України»).

Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно з пунктами 103.1, 103.2, 103.3 статті 103 ПК України застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.

Бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів.

При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.

Підпунктами 141.4.1, 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 ПК України передбачено, що доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту такими доходами, зокрема, є проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов`язаннями, випущеними (виданими) резидентом.

Резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3-141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Відповідно до статті 7 Конвенції між Урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік та Урядом Іспанії про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна від 1 березня 1985 року пільгова ставка податку при виплаті доходів із джерелом походження з України у вигляді роялті компанії становить 5%.

Докладне визначення терміну "бенефіціарний власник" наведено в Коментарях до Модельної конвенції ОЕСР.

Відповідно до пункту 9 Коментарів до статті 11, вимогу щодо бенефіціарного власника додано до пункту другого статті 11 для того, щоб роз`яснити значення слів "і сплачуються резиденту", які використовуються в пункті 1. Зрозумілим є той факт, що країна джерела не зобов`язана поступатись у праві оподатковувати проценти на тій лише підставі, що проценти були сплачені саме резиденту Держави, з якою укладено міжнародний договір. Термін "фактичний власник доходу" використовується не у вузькому технічному сенсі, а розуміється в контексті та світлі завдань і цілей Конвенції, включаючи уникнення подвійного оподаткування, попередження випадків ухилення від сплати податків та уникнення оподаткування.

Пільга або звільнення від оподаткування по будь-якому із видів доходу, що надається Державою, з якої походить дохід, резиденту іншої Договірної держави з метою уникнення повністю або частково подвійного оподаткування, яке може виникнути у зв`язку із повторним оподаткуванням такого доходу Державою резиденства. Коли цей вид доходу отримує резидент Договірної Держави, що діє як агент чи номінальний отримувач, надання Державою, з якої походить дохід, такої пільги або звільнення виключно на підставі статусу безпосереднього отримувача доходу як резидента іншої Договірної Держави буде суперечити цілям та завданням Конвенції. Безпосередній отримувач в цій ситуації кваліфікуватиметься як резидент, однак цей статус не призводить до потенційного подвійного оподаткування, оскільки отримувач не розглядається як власник доходу для цілей оподаткування в Державі резиденства. Надання державою, з якої походить дохід, пільги або звільнення від оподаткування також буде суперечити цілям та завданням Конвенції, якщо резидент Договірної Держави, не використовуючи такі інструменти, як агентування або номінальної власності, буде діяти як проміжна ланка для іншої особи, котра фактично отримує вигоду від відповідного доходу. Проміжна ланка не може розглядатися як фактичний власник, якщо навіть за свого формального статусу власника, на практиці вона має досить вузькі повноваження щодо такого доходу, що надає можливість її розглядати як просту довірену особу, або управляючу особу, що діє від імені зацікавлених осіб (пункт 10 Коментарів до статті 11).

Верховний Суд у постанові від 8 березня 2026 року у справі 620/7208/24 виснував, що право на застосування зменшеної ставки податку, передбачену відповідним міжнародним договором України, виникає, за умови одночасного виконання таких вимог: - нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України; - нерезидентом надано довідку (або її нотаріально засвідчену копію), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України; - нерезидент є бенефіціарним власником доходу.

Для визначення особи як фактичного отримувача доходу, така особа повинна володіти не тільки правом на отримання доходу, але повинна бути і особою, яка визначає подальшу економічну долю доходу.

Тобто, коли отримувач процентів має право отримувати вигоду та визначати подальшу економічну долю доходу і не пов`язаний договірними або юридичними зобов`язаннями щодо перерахування такого доходу іншій особі, отримувач є бенефіціарним власником доходу.

Передбачені міжнародними договорами пільги зі сплати податку не можуть бути застосовані у випадку, коли нерезидент діє як проміжна ланка в інтересах іншої особи, яка фактично отримує вигоду від доходу. Зокрема, не можуть бути застосовані пільгові ставки податку у випадку, коли дохід (у рамках угоди або серії угод) з джерелом його походження з України виплачується таким чином, що нерезидент (проміжна ланка, яка має вузькі, обмежені повноваження у відношенні доходу), який претендує на отримання пільгової ставки податку з доходів у вигляді роялті, дивідендів, процентів, виплачує весь дохід (його більшу частину) іншому нерезиденту, який би не міг застосувати пільгову ставку у разі, коли б такий дохід виплачувався останньому.

Так, у момент виплати доходу достатньою підставою для застосування зниженої ставки податку є наявність довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України і така довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

Чинним законодавством не встановлено форми документу, що підтверджує статус контрагента як бенефіціарного власника доходу, та який повинна мати особа на момент проведення виплати.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що платник податків сформував дані податкового обліку необґрунтовано та з порушенням вимог податкового законодавства, або на підставі документів, які містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Верховний Суд постанові від 8 березня 2026 року у справі 620/7208/24 вказує, що для того щоб нерезидент визнавався бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу, такий нерезидент не повинен виконувати "транзитну" роль (бути виключно посередником) у русі коштів. Як зазначено в розділі цієї постанови "Правове регулювання", нормативно закріпленою ознакою посередницької функції нерезидента є, зокрема, те, що зазначена особа не має достатньо повноважень або у випадку, підтвердженому фактами та обставинами, не має права користуватися та розпоряджатися таким доходом.

Якісною стороною цього критерію є відсутність кореспондуючого обов`язку передати права на дохід третій особі (самостійне визначення нерезидентом економічної долі доходу). Кількісний критерій полягає у тому, що компанія нерезидент не повинна передавати отриманий дохід або переважну його частину на користь іншої особи (незалежно від способу оформлення такої передачі).

Повертаючись до обставин цієї справи, суд звертає увагу, що у тексті Довідки про відповідність ліцензій від 25.04.2019 йде мова про те, що компанія «Autodesk підтверджує, що після набуття вашою компанією 165 ліцензій на глобальне використання, експлуатація вашою компанією нашого програмного забезпечення буде законною, і ми зобов`язуємося не проводити жодних аудиторських перевірок протягом наступних 12 місяців».

Довідка свідчить про те, що 165 ліцензій було надано на глобальне використання та експлуатацію програмного забезпечення (що підпадає під термін «роялті») без права передачі його іншим суб`єктам господарювання.

Також, у тексті довідки зазначено, що Autodesk є зареєстрованою торговельною маркою Autodesk, Ink. У США та/або інших країнах.

Відповідно до статті 12 Конвенції між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи та капітал, яка була підписана 4 березня 1994 року, ратифікована Верховною Радою України 26 травня 1995 року (Закон № 180/95-ВР) і набрала чинності 5 червня 2000 року Роялті, якими фактично володіє резидент Договірної Держави, можуть оподатковуватись у тій Державі.

Також частиною другою цієї статті зазначено, що Однак, такі роялті можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо фактичним володарем цих роялті є резидент іншої Договірної Держави, податок, який стягується, не повинен перевищувати 10 відсотків від загальної суми роялті.

Однак позивачем до перевірки не надано заяв (листів) від реального власника торгової марки «Autodesk», а саме, компанії «AUTODESK» (США) щодо права власності на торгову марку «Autodesk» та на право її використання та отримання доходів у вигляді роялті.

Відповідно до підпункту 141.4.2. пункту 141.4. статті 141 ПК України резидент, у тому числі фізична особа - підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб`єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа - підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4-141.4.5 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Вимоги цього абзацу не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва на території України.

Згідно із пунктом 125-1.1. статті 125-1 ненарахування та/або неутримання, та/або несплата (неперерахування), та/або нарахування, сплата (перерахування) не в повному обсязі податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь нерезидента або іншого платника податків, а також нерезидентом, на якого покладено обов`язок сплачувати податок у порядку, встановленому розділом III цього Кодексу тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 10 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Таким чином, висновок відповідача про порушення п.103.3 ст.103 та п.п. 141.4.2 п.141.4 ст. 141 Кодексу, а саме те, що ТОВ «УЛЬМА ОПАЛУБКА УКРАЇНА» при виплаті доходу нерезиденту із джерелом його походження з України у вигляді роялті занижено податок на прибуток іноземних юридичних осіб за 2021 та 2022 роки на загальну суму 113 796 гривень є обґрунтованим, а податкове повідомлення-рішення від 31.03.2025 № 0286722303 Форма «Д» є таким, що не підлягає скасуванню.

Стосовно порушення щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг регулює Закон України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265/95-ВР). Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Пунктом 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР передбачено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції; застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування.

Згідно з п. 2 ст. 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання зобов`язані видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Пунктом 3 ст. 3 Закону № 265/95-ВР визначено, що суб`єкти господарювання зобов`язані застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування.

Статтею 9 Закону № 265/95-ВР визначено випадки коли реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій, та розрахункові книжки не застосовуються.

Зокрема, пунктом 1 частини першої Закону № 265/95-ВР визначено, що реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій, та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва (крім технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, лікарських засобів, виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння) підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних уповноваженою особою відповідного суб`єкта господарювання, а пунктом 12 цієї ж частини указаної статті Закону № 265/95-ВР визначено, що реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій, та розрахункові книжки не застосовуються якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (склади, місця зберігання товарів, оптова торгівля тощо).

Відповідно до пункту другого Порядку визначення продукції власного виробництва підприємств з іноземними інвестиціями, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 05.09.96 №1061 "Про затвердження Порядку визначення продукції власного виробництва підприємств з іноземними інвестиціями " продукцією власного виробництва визнається продукція, яка була вироблена або піддана достатній переробці чи обробці підприємством з використанням власного або орендованого майна (далі – Порядок 1061).

Крім того, пунктом четвертим Порядку №1061 визначено, що переробка чи обробка продукції підприємством визнається достатньою: - якщо виготовлена продукція класифікується в іншій тарифній позиції (на рівні перших чотирьох знаків цифрового коду Товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності), ніж вироби і матеріали, придбані підприємством і використані ним для виготовлення цієї продукції, - або частка добавленої вартості продукції під час її переробки чи обробки становить не менш як 50%, якщо інше не передбачено законодавством. При цьому добавленою вартістю є різниця між собівартістю продукції та вартістю використаних матеріалів, сировини, комплектуючих.

Ведення касових операцій у національній валюті юридичними особами (крім банків) та їх відокремлених підрозділів незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності під час здійснення ними діяльності з виробництва, реалізації придбання товарів чи іншої господарської діяльності здійснюється відповідно до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148 (далі - Положення № 148).

Згідно з підпунктом 10 пункту 3 Положення № 148, прибутковий або видатковий касовий ордер - первинний документ, що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси.

Тобто прибутковий касовий ордер може використовуватися, як первинний розрахунковий документ виключно для оформлення надходження готівки до каси юридичної особи (підприємства).

З урахуванням викладеного, що при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва (крім технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, лікарських засобів, виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння) можна не застосовувати РРО або програмний РРО лише при реєстрації розрахункових операцій, що дозволено проводити із оформленням прибуткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, які оформлюються виключно в касі Підприємства.

Розпорядженням №1/1 від 05.01.2018 р. Про касову дисципліну визначено місце проведення касових операцій робоче місце касира в кабінеті відділу бухгалтерії, розташованому за адресою: м. Київ, пров. Деревообробний 3, база УСМ-2, 2 корпус, 3 поверх.

На виконання вимог Положення №148 позивачем здійснювалось оформлення прибуткових касових ордерів, з подальшою інкасацією грошових коштів у банківську установу, що підтверджується копією виписки по банківському рахунку, а також ведення касової книги, з відображенням проведених операції, а також відображенням зазначених операцій у бухгалтерському обліку позивача, що не заперечується відповідачем.

За даними бухгалтерського обліку по рахунку 301 (відповідно до звітів по проводках) обсяги готівкових операцій становили: за період з 01.04.2018 по 31.12.2018 - 2 492 580,01 грн, за 2019 рік - 1 191 486,32 грн, за 2020 рік - 426 024,40 грн, за період з 01.01.2021 по 30.09.2024 - 0 грн.

Відповідно до виписок з банківського рахунку позивача за період з 20.11.2018 по 18.08.2020 позивачем реалізовано товарів та надано послуг з оплатою готівкою через касу підприємства на загальну суму 4 110 090,73 грн, що відображено кореспонденцією рахунків Дт 301 – Кт 361.

Натомість Акт проведеної перевірки не містить дослідження обставин, чи була реалізована продукція, продукцією саме власного виробництва.

Так, на сторінці 86 Акту перевірки відповідачем лише констатовано, що ТОВ «УЛЬМА ОПАЛУБКА УКРАЇНА» проводились розрахункові операції в готівковій формі з реалізації товарів та надання послуг без застосування реєстратора розрахункових операцій та/або програмного реєстратора розрахункових операцій за період, який перевіряється на загальну суму 4 110 090,73 грн.

Посилання на пункт четвертий Порядку №1061, яким визначено, що переробка чи обробка продукції підприємством визнається достатньою за умови, якщо виготовлена продукція класифікується в іншій тарифній позиції (на рівні перших чотирьох знаків цифрового коду Товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності), ніж вироби і матеріали, придбані підприємством і використані ним для виготовлення цієї продукції, або частка добавленої вартості продукції під час її переробки чи обробки становить не менш як 50%, якщо інше не передбачено законодавством з`являється лише у відповіді на подані позивачем заперечення без конкретизації чи обґрунтування застосування цього пункту.

Ураховуючи наведене, суд вважає, що податковим органом не дотримано вимог частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, якими передбачено, що рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 12.06.2025 року № 0542460707 форма «С», яким визначено фінансові санкції у сумі 2 730 614 грн 99 коп., є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та відповідальність за порушення ними валютного законодавства визначено Законом України «Про валюту і валютні операції» № 2473-VIII від 21.06.2018 із змінами і доповненнями (далі – Закон № 2473-VIII).

Згідно з частиною 1 статті 13 Закону № 2473-VIII Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Згідно з пунктом 21 розділу ІІ Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 5, граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Згідно з пунктом 142 постанови Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року N 18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану" (із змінами і доповненнями) граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року.

Відповідно до пункту 143 Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (із змінами і доповненнями) граничні строки розрахунків, зазначені в пункті 142 цієї постанови не поширюються на операцію з експорту, імпорту товарів (уключаючи незавершені розрахунки за операцією), сума якої (в еквіваленті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком України на дату здійснення операції) є меншою, ніж розмір, передбачений статтею 20 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (далі - незначна сума), крім дроблення операцій з експорту товарів або дроблення валютних операцій.

Відповідно до п.п. 7 п. 2 розділу І "Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті" затвердженої постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 5, незначний розмір валютної операції (далі – незначний розмір) – розмір валютної операції (в еквіваленті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком на дату здійснення операції), який є меншим, ніж розмір, що установлений для фінансових операцій, що підлягають обов`язковому фінансовому моніторингу згідно із законодавством у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Відповідно до п.п. 7 п. 2 розділу І Положення, незначний розмір валютної Документ сформований в системі «Електронний суд» 08.01.2026 3 операції - розмір валютної операції (в еквіваленті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком на дату здійснення операції), який є меншим, ніж розмір, передбачений статтею 20 Закону України від 06.12.2019 № 361-ІХ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», який на сьогодні складає 400 тис. гривень (до 28.04.2020 150 000 грн., з 28.04.2020 – 400 000 грн.).

Відповідно до частини 2 статті 13 Закону № 2473-VIII, у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України.

Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

Відповідно до підпункту 5 пункту 1 постанови Правління Національного банку України від 14.05.2019 № 67 «Про встановлення винятків та (або) особливостей запровадження граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і внесення змін до деяких нормативно-правових актів» граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, визначені в пункті 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 5 (зі змінами), не поширюються на послуги, роботи (крім транспортних і страхових послуг та/або робіт), права інтелектуальної власності та (або) інші немайнові права, що експортуються. Згідно з частиною 4 статті 13 Закону № 2473-VIII, за окремими операціями з експорту та імпорту товарів граничні строки розрахунків, встановлені Національним банком України, можуть бути подовжені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, шляхом видачі висновку.

Відповідно до абз. 1 частини 6 статті 13 Закону № 2473-VIII, у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.

Згідно з абз. 2 частини 6 статті 13 Закону № 2473-VIII, підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).

Згідно з абз. 1,2 частини 7 статті 13 Закону № 2473-VIII, у разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку строк, встановлений відповідно до цієї статті, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви (прийняття до провадження відповідного документа) і пеня за порушення строку в цей період не нараховується.

Суд вище встановив, що податковим органом порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності за ч. 2 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» виявлено по контракту №9/UKR/2014 від 24.03.2014 з компанією «ULMA CONSTRUCCION POLSKA S.A.» (Польща) за період з 28.12.2022 по 27.02.2023.

Судом також встановлено, що за результатами проведеної Головним управлінням ДПС у м. Києві документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства за розрахунками за цим самим контрактом (Акт від 21.07.2023 №49929/26-15-07-02-03-03/31563803) контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.08.2023 №00530440702, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення граничних строків розрахунків за вказаним контрактом у розмірі 46 369,76 грн.

Зазначені штрафні санкції позивачем сплачено у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №29526 від 16.08.2023.

Перевіркою проведення розрахунків у грошовій формі при здійсненні експортних операцій за контрактом від 24.03.2014 № 9/UKR/2014 з "Ulma Construccion Polska S.A.." (Польща) встановлено, що у перевіряємому періоді на виконання умов даного контракту ТОВ «УЛЬМА ОПАЛУБКА УКРАЇНА» відвантажено товар компанії "Ulma Construccion Polska S.A." (Польща) на загальну суму 3 681 213,31 євро (еквів. 131 620 060,75 грн.). Граничний термін надходження коштів наведено в додатку 18 до Акта перевірки.

Валютні кошти від компанії "Ulma Construccion Polska S.A.." (Польща) на рахунок ТОВ «УЛЬМА ОПАЛУБКА УКРАЇНА» надійшли на загальну суму 3 632 066,45 євро (еквів. 139 313 973,80 грн.), у тому числі з порушенням граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів на загальну суму 311 566,13 євро (еквів. 2 223 795,88 грн.). Кількість днів прострочення наведена у додатку 20.

Крім того, в періоді, що перевіряється, згідно листів ДПС України від 06.12.2022 № 15770/7/99-00-07-05-01-07 (вх. Головного управління ДПС у м. Києві від 07.12.2022 №6909/8), від 01.02.2023 № 2247/7/99-00-07-05-02-07 (вх. Головного управління ДПС у м. Києві від 01.02.2023 № 1166/8), від 24.02.2023 № 4218/7/99-00 07-05-02-07 (вх. Головного управління ДПС у м. Києві від 24.02.2023 № 2169/8) щодо інформації, наданої НБУ уповноваженими банками про порушення ТОВ «УЛЬМА ОПАЛУБКА УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 31563803) законодавчо встановлених строків розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом від 24.03.2014 № 9/UKR/2014.

На підставі листів ДПС України була проведена позапланова перевірка по контракту від 24.03.2014 № 9/UKR/2014. Актом позапланової перевірки від 21.07.2023 № 49926/26-15-07-02-03-03/31563803 (перевіряємий період 01.01.2017 14.07.2023) встановлено несвоєчасне надходження валютних коштів в сумі 28 988,48 євро (еквів. 1 130 086,90 грн.) за експортним контрактом вiд 24.03.2014 № 9/UKR/2014, укладеним з компанією "Ulma Construccion Polska S.A." (Польща).

Донарахована за результатами перевірки пеня сплачена до бюджету в повному обсязі, про що вже було зазначено судом.

Копія зазначено акта перевірки надана позивачем разом із позовною заявою та наявна у матеріалах справи.

Водночас, зі змісту акта позапланової перевірки слідує, що Відповідачем нараховано пеню за порушення граничних термінів розрахунків у сфері ЗЕД за митною декларацією (акту, CMR) № 29131 від 15.04.2022. Вказана інформація відображена у додатку № 2 до акта позапланової перевірки, розрахунок наведено у додатку 4 зазначеного акта. Також, вказана інформація підтверджується у додатку 18 до акта планової перевірки на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Таким чином, доводи ТОВ «УЛЬМА ОПАЛУБКА УКАЇНА» про повторне притягнення платника податків за одне й теж правопорушення є помилковим та не відповідають дійсним обставинам справи.

Відповідно, перевіркою встановлено порушення позивачем частини другою статті 13 Закону № 2473-VIII несвоєчасне надходження валютної виручки на загальну суму 311 566,13 євро (еквівалент 12 223 795,88 грн.) за контрактом від 24.03.2014 № 9/UKR/2014 з "Ulma Construccion Polska S.A." (Польща).

Відповідно до частини 5 статті 13 Закону № 2473-VIII, порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості.

Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару). Згідно з частиною 8 статті 13 Закону № 2473-VIII, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п`ятою цієї статті.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 17.03.2025 № 00229780708 форма «С» є обґрунтованим та таким, що не підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ураховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у частково.

Судові витрати по справі.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Відповідно до вимог частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного частка задоволених вимог у гривневому еквіваленті становить 3 576 350 грн 49 коп. із 5 991 500 грн 98 коп, що відповідає 59,69%.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 30 280 грн 00 коп, що підтверджується квитанцією № 1562 від 09.07.2025 року, копія якої долучена до матеріалів справи.

Відповідно, судовий збір який підлягає стягненню з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві становить 18 074 грн 13 коп.

Враховуючи задоволення позову, вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві (адреса: 04116, місто Київ, вул. Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 44116011).

На підставі наведеного та керуючись статтями 9, 14, 72-77, 78, 90, 139, 143, 205, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.03.2025 № 0271830701 (форма «Р») частково на суму 113 273 (сто тринадцять тисяч двісті сімдесят три) грн 50 коп.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.03.2025 № 0271820701 форма «Р» частково на суму 722 262 (сімсот двадцять дві тисячі двісті шістдесят дві) грн 00 коп.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.03.2025 № 0271790701 форма «ПН» частково на суму 10 200 (десять тисяч двісті) грн 00 коп.

5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.06.2025 року № 0542460707 форма «С».

6. В решті частини позовних вимог - відмовити.

6. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “УЛЬМА ОПАЛУБКА УКРАЇНА” (адреса 01013, м. Київ, вул. Набережно-Печерська дорога 7, 2-й корпус, 3-й поверх; ЄДРПОУ 31563803) витрати по сплаті судового збору у розмірі 18 074 (вісімнадцять тисяч сімдесят чотири) грн 13 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011).

7. Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Вісьтак М.Я.