Суд: Київський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: стягнення податкового боргу
Дата: 29 жовтня 2026 р.
Справа: №320/23303/25
Суддя: Панова Г. В.
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 жовтня 2026 року м. Київ № 320/23303/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом Головного управління Державної податкової служби у м. Києві
до ТОВ «ЯРАБУД»
про стягнення податкового боргу,
ВСТАНОВИВ:
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління Державної податкової служби у м. Києві з позовом до ТОВ «ЯРАБУД», в якому позивач просить суд стягнути кошти платника податків ТОВ «ЯРАБУД» з усіх рахунків відкритих у банках, що обслуговують такого платника на суму податкового боргу у розмірі 36 691,01 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЯРАБУД» перебуває на обліку в органах Державної податкової служби України як платник податків та має податковий борг у загальному розмірі 36 691,01 грн, який виник унаслідок несплати самостійно задекларованих грошових зобов`язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств. Вказане податкове повідомлення-рішення у встановленому законом порядку не оскаржувалось, а визначене ним грошове зобов`язання набуло статусу узгодженого. враховуючи, що сума податкового боргу відповідачем добровільно не сплачена та станом на час звернення до суду, Головне управління ДПС в м. Києві звернулося до суду з цим позовом про її стягнення.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.07.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання.
Про відкриття провадження відповідач був проінформований шляхом направлення ухвали суду про відкриття провадження у справі засобами поштового зв`язку Укрпошта, на адресу місцезнаходження відповідача (відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань): 04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 4А, оф. 206, що підтверджується відомостями списку згрупованих відправлень та рекомендованим повідомленням № R 067065732111, яке було повернуто за закінченням терміну зберігання.
Відповідно до частини шостої статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України днем вручення судового рішення є, серед іншого: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до приписів частини п`ятої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.
Приписами частини першої другої статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено що, у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідач своїм правом про надання письмового відзиву не скористався, будь-яких заяв чи клопотань по суті спору не надав.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено про таке.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЯРАБУД» (код ЄДРПОУ 42735138) перебуває на обліку в органах Державної податкової служби України як платник податків.
ТОВ «ЯРАБУД» подано до контролюючого органу податкову декларацію від 10.09.2022 № 26576663, у якій самостійно визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 22 647,00 грн.
Крім того, відповідачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість від 20.12.2023 № 9346476756, відповідно до якої самостійно задекларовано грошове зобов`язання в розмірі 6 643,01 грн.
Також ТОВ «ЯРАБУД» подано податкову декларацію з податку на додану вартість від 21.01.2024 № 9376576431, у якій самостійно визначено податкове зобов`язання в розмірі 7 401,00 грн.
Таким чином, загальна сума самостійно задекларованих відповідачем грошових зобов`язань, на які посилається позивач, становить 36 691,01 грн, з яких 14 044,01 грн – податок на додану вартість та 22 647,00 грн - податок на прибуток підприємств, що підтверджується даними облікової картки платника - відповідача.
У зв`язку з наявністю податкової заборгованості контролюючим органом сформовано та направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯРАБУД» податкову вимогу від 04.04.2023 № 0004276-1303-2615.
Водночас зазначене поштове відправлення повернулося на адресу контролюючого органу у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання.
Відповідно до відомостей інтегрованої картки платника податків, наданих контролюючим органом, за ТОВ «ЯРАБУД» обліковується податковий борг у загальному розмірі 36 691,01 грн, зокрема з податку на додану вартість у розмірі 14 044,01 грн та з податку на прибуток підприємств у розмірі 22 647,00 грн.
За твердженням позивача, станом на час звернення до суду зазначена заборгованість відповідачем у добровільному порядку не погашена.
Вважаючи, що несплата відповідачем узгоджених грошових зобов`язань у встановлені законодавством строки є підставою для застосування передбачених Податковим кодексом України заходів примусового стягнення податкового боргу, Головне управління ДПС у м. Києві звернулося до суду з цим адміністративним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯРАБУД» коштів у розмірі 36 691,01 грн.
При вирішенні спору, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України (далі – ПК України), яким, зокрема, визначено порядок адміністрування податків, права та обов`язки платників податків, повноваження контролюючих органів, а також порядок погашення податкового боргу.
За приписами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Згідно з пунктом 36.5 статті 36 ПК України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Пунктом 46.1 статті 46 ПК України визначено, що податкова декларація, розрахунок, звіт документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання.
Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.
При цьому самостійно визначене платником податків грошове зобов`язання не підлягає оскарженню.
Згідно з пунктом 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, системний аналіз наведених положень податкового законодавства свідчить, що законодавець покладає на платника податків обов`язок не лише самостійно визначати належні до сплати суми податків та зборів, але й забезпечувати їх фактичне надходження до відповідного бюджету у встановлені строки.
При цьому правовою особливістю самостійно задекларованого грошового зобов`язання є те, що його узгодженість виникає безпосередньо в силу закону внаслідок подання платником податків відповідної податкової декларації, а не в результаті прийняття контролюючим органом окремого рішення.
Таким чином, самостійне декларування платником податків грошового зобов`язання є юридично значущою дією, з якою податкове законодавство пов`язує виникнення обов`язку щодо сплати визначеної суми, а її несплата у встановлений строк є підставою для набуття такою заборгованістю статусу податкового боргу.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг – це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
З аналізу зазначеної норми вбачається, що для виникнення податкового боргу необхідною є наявність двох взаємопов`язаних обставин: узгодженості відповідного грошового зобов`язання та несплати його у встановлений законодавством строк.
Як встановлено судом, Товариством з обмеженою відповідальністю «ЯРАБУД» самостійно визначено грошові зобов`язання з податку на додану вартість у податкових деклараціях від 20.12.2023 № 9346476756 на суму 6 643,01 грн та від 21.01.2024 № 9376576431 на суму 7 401,00 грн.
Крім того, за відповідачем обліковується заборгованість з податку на прибуток підприємств у розмірі 22 647,00 грн, яку позивач пов`язує з податковою декларацією від 10.09.2022 № 26576663.
Таким чином, заявлена до стягнення сума становить 36 691,01 грн, з яких 14 044,01 грн – заборгованість з податку на додану вартість та 22 647,00 грн - заборгованість з податку на прибуток підприємств.
Суд звертає увагу, що визначення відповідних сум грошових зобов`язань здійснювалося самим платником податків, а не контролюючим органом за результатами проведення перевірки.
Отже, вказані суми не потребували додаткового узгодження шляхом прийняття податкових повідомлень-рішень, оскільки відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України вони набули статусу узгоджених у зв`язку з їх самостійним декларуванням.
Водночас подання податкової декларації та самостійне визначення в ній грошового зобов`язання не припиняє податкового обов`язку платника податків. Належним виконанням такого обов`язку є саме сплата відповідної суми у встановлені законом строки.
У цьому контексті суд зазначає, що облік контролюючим органом самостійно задекларованих, але несплачених сум грошових зобов`язань є наслідком невиконання платником податків свого обов`язку щодо їх сплати та сам собою не створює нового грошового зобов`язання.
Наявність податкового боргу у розмірі 36 691,01 грн позивач підтверджує відомостями інтегрованої картки платника податків.
Порядок ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування затверджений наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 № 5.
За змістом зазначеного Порядку інтегрована картка платника є формою оперативного обліку податків, зборів та платежів, у якій відображаються облікові операції, пов`язані з нарахуванням, сплатою, поверненням та іншими змінами сум відповідних платежів.
Отже, відомості інтегрованої картки платника податків дають змогу встановити стан розрахунків платника з бюджетом, зокрема розмір нарахованих грошових зобов`язань, здійснені платежі та залишок непогашеної заборгованості.
Разом із тим відомості інтегрованої картки підлягають оцінці судом у сукупності з податковими деклараціями та іншими доказами, які підтверджують виникнення і фактичний розмір відповідного боргу.
З огляду на наведене суд зазначає, що несплата відповідачем самостійно задекларованих грошових зобов`язань у встановлені законодавством строки за умови відсутності їх погашення є підставою для визнання відповідних сум податковим боргом у розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно з пунктом 59.4 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відтак у випадку несплати самостійно задекларованих грошових зобов`язань контролюючий орган має право направити платнику податків податкову вимогу без попереднього прийняття податкового повідомлення-рішення.
Як убачається з матеріалів позовної заяви, Головним управлінням ДПС у м. Києві сформовано та направлено Товариству з обмеженою відповідальністю «ЯРАБУД» податкову вимогу від 04.04.2023 № 0004276-1303-2615.
Вказане поштове відправлення повернулося до контролюючого органу у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання.
Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Пунктом 42.5 статті 42 ПК України передбачено, що у разі неможливості вручення поштою документа платнику податків у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходженням фактичного місця розташування платника податків або з інших причин документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Таким чином, податкове законодавство пов`язує належність вручення документа не лише з його фактичним отриманням платником податків, а й із дотриманням контролюючим органом установленого порядку направлення відповідного документа.
Повернення поштового відправлення у зв`язку із закінченням строку його зберігання саме по собі не спростовує факту належного направлення податкової вимоги, якщо контролюючим органом доведено, що її було направлено рекомендованим листом із повідомленням про вручення за належною податковою адресою платника податків.
Норми статті 42 ПК України спрямовані на забезпечення правової визначеності у відносинах між платником податків та контролюючим органом і не допускають поставлення правових наслідків належного направлення документа у виключну залежність від фактичного отримання платником поштового відправлення.
Водночас застосування передбаченої цією статтею презумпції вручення документа можливе лише за умови підтвердження належними доказами його направлення у встановленому законом порядку.
Відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується або зменшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податків, що існує на день погашення.
При цьому, якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений у повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Отже, законодавець прямо передбачив можливість зміни розміру податкового боргу після направлення платнику податків податкової вимоги без необхідності повторного застосування процедури його повідомлення.
Зміст наведеної норми свідчить, що податкова вимога стосується не виключно певної фіксованої суми заборгованості, зазначеної на дату її формування, а податкового боргу платника податків, який продовжує існувати після її направлення.
Відтак збільшення податкової заборгованості внаслідок виникнення нових узгоджених, але несплачених грошових зобов`язань не зумовлює обов`язку контролюючого органу формувати та направляти нову податкову вимогу за умови, що раніше існуючий податковий борг не було повністю погашено.
При цьому визначальне правове значення має не тотожність складових податкового боргу на дату направлення податкової вимоги та на дату звернення до суду, а безперервність існування податкового боргу платника податків.
Інше тлумачення положень пункту 59.5 статті 59 ПК України фактично нівелювало б установлене законодавцем правило щодо відсутності необхідності повторного направлення податкової вимоги у разі зміни розміру податкового боргу.
Водночас суд наголошує, що застосування зазначеного положення можливе лише за умови, що на момент направлення первинної податкової вимоги у платника податків існував податковий борг, який надалі не був погашений у повному обсязі.
У разі повного погашення такого боргу і подальшого виникнення нових податкових зобов`язань, не сплачених у встановлені строки, контролюючий орган зобов`язаний дотриматися процедури направлення нової податкової вимоги.
Таким чином, та обставина, що податкові декларації з податку на додану вартість, на яких ґрунтується частина позовних вимог, подані після направлення податкової вимоги від 04.04.2023, не виключає можливості стягнення відповідних сум на підставі такої вимоги, якщо матеріалами справи підтверджено безперервність існування податкового боргу відповідача.
Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Пунктом 95.1 статті 95 ПК України визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Відповідно до пункту 95.2 статті 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Згідно з пунктом 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг, що обслуговують такого платника податків, та з рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що право контролюючого органу на судове стягнення податкового боргу виникає за наявності сукупності передбачених законом передумов, а саме: існування узгодженого грошового зобов`язання, несплати такого зобов`язання у встановлений строк, належного направлення платнику податків податкової вимоги та спливу передбаченого пунктом 95.2 статті 95 ПК України строку.
За своєю правовою природою примусове стягнення податкового боргу не є заходом відповідальності за порушення податкового законодавства, а становить спеціальний правовий механізм забезпечення виконання платником податків уже існуючого та невиконаного грошового обов`язку перед бюджетом.
З огляду на викладене суд зазначає, що належним чином установлені обставини несплати відповідачем узгоджених сум податкових зобов`язань та дотримання контролюючим органом процедури, передбаченої статтями 59 і 95 ПК України, є достатніми правовими підставами для застосування судового механізму стягнення податкового боргу.
При цьому відсутність добровільного погашення боргу після належного направлення податкової вимоги свідчить про невиконання платником податків передбаченого законодавством обов`язку та зумовлює необхідність застосування встановлених законом заходів його примусового виконання.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Отже, вирішуючи спір про стягнення податкового боргу, суд має перевірити наявність належних доказів, які підтверджують узгодженість грошових зобов`язань, їх несплату, розмір непогашеної заборгованості та дотримання контролюючим органом визначеної законом процедури примусового стягнення.
Встановлення зазначених обставин у їх сукупності дає підстави для висновку про правомірність заявлених контролюючим органом вимог щодо стягнення податкового боргу.
Таким чином, за умови підтвердження матеріалами справи факту безперервного існування податкового боргу після направлення податкової вимоги від 04.04.2023 № 0004276-1303-2615, належності її направлення відповідачу, а також відсутності погашення заявленої до стягнення заборгованості суд доходить висновку про наявність передбачених податковим законодавством правових підстав для задоволення позовних вимог Головного управління ДПС у м. Києві про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯРАБУД» податкового боргу в загальному розмірі 36 691,01 грн.
Згідно з приписами ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Водночас доказів сплати зазначеної заборгованості, припинення податкового обов`язку з інших передбачених законом підстав, скасування відповідних грошових зобов`язань або відсутності податкового боргу відповідачем суду не надано.
З урахуванням наведеного, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 77, 90, 241-247, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ВИРІШИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Стягнути кошти платника податків ТОВ "ЯРАБУД" (ЄДРПОУ: 42735138, місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 4А, оф. 206) з усіх рахунків відкритих у банках, що обслуговують такого платника на суму податкового боргу у розмірі 36 691 (тридцять шість тисяч шістсот дев`яносто одна) грн 01 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Панова Г. В.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua