Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №320/12840/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2026 року м. Київ № 320/12840/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Головного управління ДПС у м. Києві

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТІВЕРС"

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Головного управління ДПС у м. Києві (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТІВЕРС" (далі - відповідач) про стягнення податкового боргу у розмірі 100180,26 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за Товариством з обмеженою відповідальністю «СТВЕРС» обліковується податковий борг у загальному розмірі 100 180,26 грн, який виник у зв`язку з несплатою грошових зобов`язань, визначених контролюючим органом. Посилаючись на положення статей 14, 16, 20, 41, 42, 57, 59, 77 та 95 Податкового кодексу України, позивач зазначає, що несплата платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання у встановлені законодавством строки є підставою для застосування передбачених законом заходів примусового стягнення податкового боргу. Оскільки станом на час звернення до суду заборгованість відповідачем не погашена, позивач вважає наявними правові підстави для стягнення коштів з рахунків відповідача у банках, що його обслуговують, у розмірі 100 180,26 грн, у зв`язку з чим просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Донець В.А.) від 23.05.2024 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, на підставі розпорядження керівника апарату Київського окружного адміністративного суду проведено повторний автоматизований розподіл адміністративної справи № 320/12840/24, яку передано на розгляд головуючій судді Пановій Г.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 прийнято до провадження адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Про прийняття справи до провадження відповідач був проінформований шляхом направлення ухвали суду про відкриття провадження у справі засобами поштового зв`язку Укрпошта, на адресу місцезнаходження відповідача (відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань): 01103, м. Київ, шосе Залізничне, буд. 21, кв. (офіс) 14, що підтверджується відомостями списку згрупованих відправлень та рекомендованим повідомленням № 0601188706308, яке було повернуто за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до частини шостої статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України днем вручення судового рішення є, серед іншого: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до приписів частини п`ятої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.

Приписами частини першої другої статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено що, у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач своїм правом про надання письмового відзиву не скористався, будь-яких заяв чи клопотань по суті спору не надав.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено про таке.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «СТВЕРС» перебуває на обліку в органах Державної податкової служби України як платник податків.

Контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.02.2019 № 0007831404, яким відповідачу визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 56 539,07 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 14 210,00 грн.

Крім того, на підставі зазначеного податкового повідомлення-рішення контролюючим органом нараховано пеню відповідно до статті 129 Податкового кодексу України в розмірі 27 904,19 грн.

Також контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.09.2020 № 0826910416, яким відповідачу нараховано штрафні санкції з податку на прибуток у розмірі 1 017,00 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 21.02.2019 № 0007841404 відповідачу застосовано адміністративні штрафи та інші санкції в розмірі 510,00 грн.

Згідно з відомостями інформаційно-комунікаційної системи Державної податкової служби України «Податковий блок», за відповідачем обліковується податкова заборгованість у загальному розмірі 100 180,26 грн.

У зв`язку з наявністю податкового боргу Головним управлінням ДПС у м. Києві сформовано та направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «СТВЕРС» податкову вимогу від 28.03.2023 № 0001720-1302-2655.

Водночас зазначене поштове відправлення повернулося на адресу контролюючого органу з відміткою поштового відділення «не знайдено».

За твердженням позивача, станом на час звернення до суду зазначена сума податкового боргу відповідачем у добровільному порядку не сплачена.

Вважаючи, що наявність непогашеного податкового боргу є підставою для застосування передбачених Податковим кодексом України заходів його примусового стягнення, Головне управління ДПС у м. Києві звернулося до суду з цим адміністративним позовом про стягнення з відповідача коштів у розмірі 100 180,26 грн.

При вирішенні спору, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема порядок адміністрування податків, права та обов`язки платників податків, повноваження контролюючих органів, а також порядок погашення податкового боргу, регулюються Податковим кодексом України (далі – ПК України).

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків охоплює суму коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, у тому числі штрафні (фінансові) санкції.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Отже, виникнення податкового боргу законодавець пов`язує із сукупністю юридично значущих обставин, а саме наявністю визначеного та узгодженого грошового зобов`язання, закінченням установленого законом строку для його добровільної сплати та фактичною несплатою відповідної суми платником податків.

Згідно з пунктом 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або інших показників у випадках, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 57.3 статті 57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1– 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до положень статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Системний аналіз наведених положень податкового законодавства свідчить, що визначення контролюючим органом грошового зобов`язання шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення саме по собі не є безумовною підставою для його примусового стягнення. Необхідною передумовою застосування відповідних заходів є набуття таким зобов`язанням статусу узгодженого та несплата його платником податків у встановлений законом строк.

Як встановлено судом, за Товариством з обмеженою відповідальністю «СТВЕРС» обліковується заборгованість у загальному розмірі 100 180,26 грн, яка сформувалася внаслідок несплати грошових зобов`язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями від 21.02.2019 № 0007831404, від 22.09.2020 № 0826910416 та від 21.02.2019 № 0007841404, а також нарахованої пені.

Зокрема, заборгованість складається із грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 56 539,07 грн, штрафних санкцій з цього податку у розмірі 14 210,00 грн, пені у розмірі 27 904,19 грн, штрафних санкцій з податку на прибуток у розмірі 1 017,00 грн та адміністративних штрафів й інших санкцій у розмірі 510,00 грн.

Наведені суми у своїй сукупності становлять 100 180,26 грн, стягнення яких є предметом розгляду цієї адміністративної справи.

Суд зазначає, що предметом доказування у справах про стягнення податкового боргу є насамперед обставини існування узгодженого грошового зобов`язання, його несплати у визначений законом строк, дотримання контролюючим органом установленої процедури стягнення та наявності непогашеної заборгованості на час вирішення спору.

При цьому предметом такого спору не є безпосередня перевірка правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень, на підставі яких виникли грошові зобов`язання, оскільки законодавством передбачено окремий порядок їх адміністративного та судового оскарження.

Водночас ця обставина не звільняє суд від обов`язку перевірити, чи набули визначені контролюючим органом грошові зобов`язання статусу узгоджених, оскільки саме узгодженість відповідних сум є необхідною правовою передумовою виникнення податкового боргу.

Отже, за умови належного вручення відповідачу податкових повідомлень-рішень, відсутності їх оскарження у встановленому порядку та несплати визначених ними сум у передбачені законом строки відповідні грошові зобов`язання набувають статусу узгоджених, а несплачені суми - статусу податкового боргу.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі, коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога є передбаченим законодавством способом офіційного повідомлення платника податків про наявність податкового боргу та необхідність його погашення, а її належне направлення є однією з обов`язкових передумов подальшого застосування заходів примусового стягнення.

Як встановлено судом, контролюючим органом сформовано та направлено Товариству з обмеженою відповідальністю «СТВЕРС» податкову вимогу від 28.03.2023 № 0001720-1302-2655, яка повернулася з відміткою поштового відділення «не знайдено».

За приписами пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відповідно до пункту 42.5 статті 42 ПК України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходженням фактичного місця розташування платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Отже, податкове законодавство не пов`язує належність направлення податкової вимоги виключно з фактом її особистого отримання платником податків, а передбачає правові наслідки і для випадків, коли фактичне вручення відповідного документа виявилося неможливим із визначених законом причин.

Сам по собі факт повернення поштового відправлення з відміткою «не знайдено» не свідчить про порушення контролюючим органом процедури направлення податкової вимоги, якщо її було направлено належним способом за податковою адресою платника податків.

Інше тлумачення наведених правових норм фактично ставило б можливість реалізації контролюючим органом передбачених законом повноважень у залежність від фактичного перебування платника податків за його зареєстрованим місцезнаходженням та отримання ним поштової кореспонденції, що суперечило б меті законодавчого регулювання процедури погашення податкового боргу.

Разом із тим для встановлення факту належного вручення податкової вимоги визначальними є докази її направлення за належною адресою та відомості поштового оператора про причини й дату неможливості вручення.

За умови підтвердження зазначених обставин матеріалами справи податкова вимога від 28.03.2023 № 0001720-1302-2655 вважається належним чином врученою відповідачу відповідно до положень статті 42 ПК України.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податків, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений у повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Таким чином, законодавство не покладає на контролюючий орган обов`язку повторного направлення податкової вимоги у разі зміни розміру заборгованості за умови безперервного існування непогашеного податкового боргу.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 95.1 статті 95 ПК України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності – шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває в податковій заставі.

Відповідно до пункту 95.2 статті 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Згідно з пунктом 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг, що обслуговують такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Аналіз наведених положень свідчить, що право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про стягнення коштів з рахунків платника податків виникає за наявності непогашеного податкового боргу та за умови дотримання встановленої законодавством процедури, яка передує застосуванню заходів його примусового погашення.

При цьому судове рішення про стягнення коштів з рахунків платника податків є правовою підставою для подальшого здійснення контролюючим органом відповідних заходів стягнення, а не безпосереднім способом визначення чи донарахування податкового зобов`язання.

З огляду на викладене, визначальним для вирішення цієї справи є встановлення факту існування непогашеного податкового боргу відповідача, підтвердження його розміру належними доказами, а також дотримання контролюючим органом процедури направлення податкової вимоги та строку, встановленого пунктом 95.2 статті 95 ПК України.

Отже, оскільки судом встановлено наявність у відповідача податкового боргу, щодо наявності та розміру якого відповідачем не подано до суду відзиву на позов, доказів його сплати, а вжиті контролюючим органом заходи не призвели до його погашення, наявні підстави для стягнення з відповідача податкового боргу.

Згідно з приписами ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Водночас доказів сплати зазначеної заборгованості, припинення податкового обов`язку з інших передбачених законом підстав, скасування відповідних грошових зобов`язань або відсутності податкового боргу відповідачем суду не надано.

З урахуванням наведеного, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 77, 90, 241-247, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ТОВ "СТІВЕРС" (ЄДРПОУ: 33600658, місцезнаходження: 01103, м. Київ, шосе Залізничне, буд. 21, кв. (оф.) 14). податковий борг у розмірі 100 180 (сто тисяч сто вісімдесят) грн 26 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Панова Г. В.