Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №640/22855/21 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2026 р. справа № 640/22855/21

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Главач І.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ЛІО С" до Київської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія ЛІО С" (надалі, також – позивач, ТОВ "Компанія ЛІО С") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської митниці Державної митної служби України (надалі, також – відповідач, Київська митниця, митний орган), в якому просить:

– визнати протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA100300/2021/000375/2 від 05.08.2021.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія ЛІО С" подало електронну митну декларацію № UA100380/2021/019789 для митного оформлення придбаного позивачем товару. Декларантом було обрано за основу перший (основний) метод визначення митної вартості, на основі якого було визначено митну вартість, подано митну декларацію, а також всі документи, які підтверджують вартість придбаного товару. Однак, за результатами розгляду поданої електронної митної декларації та інших, необхідних для митного оформлення документів, Київська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товару № UA100380/2021/000375/2 від 05.08.2021 року, в рядку 33 якого як обставину для прийняття такого рішення вказано, що: "Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за вартістю, визначеною деклараном, у зв`язку з невідповідністю обраного декларантом методу визначення митної вартості товару. Заявлена митна вартість даних товарів нижча від подібних і аналогічних товарів, митне оформлення яких здійснено. Надані декларантом документи містять наступні розбіжності, які впивають на складові формування митної вартості, зокрема: прайс-лист не містить інформації щодо валюти розрахунку та умов поставки, за умовами пункту 8.2 контракту, продавець після відвантаження товару надсилає рахунок-проформу, однак така не надавалася митному органу, відсутні документи, які підтверджують розподіл витрат на навантаження/завантаження товару, відсутнє підтвердження страхування товару, також не надано інформації щодо ліцензійних платежів на товари торговельної марки "BRADAS", декларація країни-відправлення подана без дотримання вимог статті 254 Митного кодексу України. Відповідно до частини 3 статті 53 декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана, зокрема банківські платіжні документи, інші платіжні документи, які підтверджують вартість товару, виписку з бухгалтерської документації, каталоги, прейскуранти, специфікації, прайс-листи виробника товару, копію митної декларації країни-відправлення, висновок про вартість товару підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Документи не надано. …Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували: для товару № 11 – МД від 29.03.2021 № UA500020/2021/11194, для товару № 12 – МД від 21.05.2021 № UA500020/2021/17943, для товару № 16 – МД від 25.08.2020 № UA100020/2020/38699, для товару № 17 – МД від 28.01.2021 № UA100300/2021/1925, для товару № 21 – МД від 17.05.2021 № UA807170/2021/29969, для товару № 42 – МД від 30.03.2021 № UA100440/2021/175441 за якими здійснено митне оформлення подібних (аналогічних) товарів". На думку позивача, ним під час митного оформлення було надано усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару, згідно з вимогами Митного кодексу України, а тому, вищезазначений акт відповідача є незаконними, необґрунтованими та таким, що підлягає скасуванню, оскільки порушує норми законодавства щодо його прийняття. Таким чином, просить позов задовольнити (т. І, а.с. 1-78).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.08.2021 справу № 640/22855/21 передано на розгляд головуючому судді Григорович П.О. (т. І, а.с. 79).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (т. І, а.с. 80-81).

08.09.2021 до відділу документального забезпечення – канцелярії Окружного адміністративного суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву із викладом заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову. Так, відповідач зазначає, що під час митного оформлення товару було встановлено, що надані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Зокрема, прайс-лист не містить інформації щодо валюти розрахунку та умов поставки, за умовами пункту 8.2 контракту, продавець після відвантаження товару надсилає рахунок-проформу, однак така не надавалася митному органу, відсутні документи, які підтверджують розподіл витрат на навантаження/завантаження товару, відсутнє підтвердження страхування товару, також не надано інформації щодо ліцензійних платежів на товари торговельної марки "BRADAS", декларація країни-відправлення подана без дотримання вимог статті 254 Митного кодексу України. Відповідно до частини 3 статті 53 декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана, зокрема банківські платіжні документи, інші платіжні документи, які підтверджують вартість товару, виписку з бухгалтерської документації, каталоги, прейскуранти, специфікації, прайс-листи виробника товару, копію митної декларації країни-відправлення, висновок про вартість товару підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Документи не надано. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували: для товару № 11 – МД від 29.03.2021 № UA500020/2021/11194, для товару № 12 – МД від 21.05.2021 № UA500020/2021/17943, для товару № 16 – МД від 25.08.2020 № UA100020/2020/38699, для товару № 17 – МД від 28.01.2021 № UA100300/2021/1925, для товару № 21 – МД від 17.05.2021 № UA807170/2021/29969, для товару № 42 – МД від 30.03.2021 № UA100440/2021/175441 за якими здійснено митне оформлення подібних (аналогічних) товарів". Отже, виходячи з вищенаведеного, митна декларація не могла бути оформлена за основним методом за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині 3 статті 53 МК України. Крім того, відповідач зазначає про помилковість методу визначення митної вартості товару, оскільки позивачем обраний основний метод – за ціною договору (контракту), коли натомість необхідно було застосувати резервний. Також звертає увагу суду на недоведеність позивачем понесення транспортних витрат та необґрунтованість визначення їх розміру, а також можливе залучення до транспортування товару третіх осіб, що ставить під сумнів всі аспекти визначення митної вартості товару. Таким чином, просить у задоволенні позову відмовити (т. І, а.с. 84 – т. ІІ, а.с. 129).

13.09.2021 на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач заперечив проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву з мотивів, наведених у раніше поданій позовній заяві (т. ІІ, а.с. 130-176).

31.12.2021 до відділу документального забезпечення – канцелярії Окружного адміністративного суду міста Києва від позивача надійшла заява про допущення описки в частині номеру оскаржуваного позивачем рішення із клопотанням вважати правильним номер оскаржуваного рішення – UA100380/2021/000375/2 від 05.08.2021 (т. ІІ, а.с. 177).

На виконання положень Закону № 2825-IX та відповідно до Порядку № 399 справу № 640/22855/21 передано на розгляд до Івано-Франківського окружного адміністративного суду (т. ІІІ, а.с. 1).

Справа надійшла до Івано-Франківського окружного адміністративного суду 04.03.2025, про що свідчить штамп вхідної реєстрації.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2025 справу № 640/22855/21 передано на розгляд головуючому судді Главачу І.А. (т. ІІІ, а.с. 2).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 справу прийнято до розгляду Івано-Франківським окружним адміністративним судом за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (т. ІІІ, а.с. 3-5).

21.03.2025 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про врахування відзиву на позовну заяву (т. ІІІ, а.с. 7-13).

26.03.2025 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові пояснення по справі (т. ІІІ, а.с. 14-18).

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у щорічній відпустці з 21.04.2025 по 16.05.2025 згідно наказу від 04.04.2025 № 80-В, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання (т. ІІІ, а.с. 19), у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.

30.04.2025 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про врахування додаткових пояснень в новій редакції (т. ІІІ, а.с. 20-24).

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 07.08.2025 по 22.08.2025 згідно наказу від 25.07.2025 № 213-В, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання (т. ІІІ, а.с. 25), у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 23.08.2025 по 03.09.2025 згідно наказу від 20.08.2025 № 261-В, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання (т. ІІІ, а.с. 25), у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 23.09.2025 по 07.10.2025 згідно наказу від 15.09.2025 № 290-В, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання (т. ІІІ, а.с. 33), у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував на лікарняному з 30.10.2025 по 07.11.2025, у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк періоду непрацездатності.

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував на лікарняному з 19.01.2026 по 30.01.2026, у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк періоду непрацездатності.

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 17.03.2026 по 20.03.2026 згідно наказу від 11.03.2026 № 19-В, у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував на лікарняному з 18.05.2026 по 22.05.2026, у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк періоду непрацездатності.

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 14.08.2026 по 28.08.2026 згідно наказу від 27.07.2026 № 153-В, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання (т. ІІІ, а.с. 33), у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 24.09.2026 по 22.10.2026 згідно наказу від 09.09.2026 № 203-В, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання (т. ІІІ, а.с. 33), у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступне.

01.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія ЛІО С" (покупець) і нерезидентом компанією "BRADAS Sp z.o.o." (Республіка Польща), укладений зовнішньоекономічний договір № 019PL, згідно якого продавець продає, а покупець купляє товар, а саме: частини поливальних систем та систем зрошення для сільського та присадибного господарства, садові та промислові шланги, фітинги, садові інструменти, хомути для шлангів, муфти та інше у різних формах, кількості та різноманітності за цінами, зазначеними у рахунках-фактурах до контракту, які є частиною цього контракту. На кожну окрему поставку в специфікаціях будуть зазначені кількість, розважування товару. Ціна, сортність та кількість товару на кожну поставку зазначається в специфікаціях до даного контракту. В загальному випадку специфікацією є рахунок-фактура. Умова поставки – FCA м. Олесно, Польща, завантаження за рахунок продавця. Оплата товару – протягом 150 днів покупець перераховує кошти продавцю в розмірі 100% вартості товару після його митного оформлення покупцем. Валютою контракту є долар США, загальна сума контракту становить 10000000 доларів США. Щодо упаковки, зауважується, що товар розміщується на піддонах, а упаковка є разовою та не підлягає для подальшого використання (т. І, а.с. 34, 40-43).

Додатковою угодою № 2 від 25.04.2020 до контракту, визнано діючим прайс-лист від 25.04.2020 (т. І, а.с. 45).

03.08.2021 нерезидентом компанією "BRADAS Sp z.o.o." видано рахунок № EX/HU/245/2021 на товари в загальній кількості 345 найменувань (т. І, а.с. 48-65).

03.08.2021 відправлений товар було прийнято у "BRADAS Sp z.o.o." перевізником у м. Олесно, що відображено у міжнародній товарно-транспортній накладній серії CMR № 807733, вага брутто 12288,34 кг (т. І, а.с. 71).

В подальшому, позивачем подавалася митна декларація країни-відправлення № 21PL331020E0719178 від 03.08.2021, за змістом якого здійснюється експортне переміщення товару в кількості 50 категорій, вага нетто – 12288,34 кг (т. І, а.с. 66-68).

05.08.2021 ТОВ "Імпортно-експортна компанія "Торгдіал" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ЛІО С" подала електронну митну декларацію № UA100380/2021/019789 для митного оформлення придбаного позивачем товару, який ввозиться на територію України, в кількості 50 категорій, ціна 1460888,03 грн, обмінний курс – 26,91 грн (т. І, а.с. 91-120). Декларантом було обрано за основу перший (основний) метод визначення митної вартості, на основі якого було визначено митну вартість, подано митну декларацію, а також всі документи, які підтверджують вартість товару.

В графі "22" (загальна сума за розрахунком) декларації на перший товар визначено ціну 53545,90 доларів США. Митну вартість товару визначено за першим (1) методом, тобто за першим (основним), на підтвердження чого заповнено графу "43" митної декларації (т. І, а.с. 23-30).

Судом встановлено, та не заперечується сторонами, що декларантом одночасно із митною декларацією № UA100380/2021/019868 надано відповідачу такі документи:

– Договір № 019PL від 01.11.2019 (т. І, а.с. 34, 40-43);

– Додаткові угоди до договору № 1-4 (т. І, а.с. 44-47);

– Рахунок-фактура № EX/HU/245/2021 від 03.08.2021 (т. І, а.с. 48-54);

– Міжнародна товарно-транспортна накладна серії CMR № 807733 (т. І, а.с. 71);

– Сертифікат про походження товару № PL/MF/AL 0166349 від 03.08.2021 (т. І, а.с. 69-70);

– Митна декларація країни-відправлення № 21PL331020E0719178 від 03.08.2021 (т. І, а.с. 66-68);

– Рахунок-фактура № 112 від 03.08.2021 (т. І, а.с. 74);

– Акт виконаних робіт № 112 від 05.08.2021 (т. І, а.с. 75);

– Заявка № 20 від 28.07.2021 (т. І, а.с. 72);

– Довідка про транспортні витрати № 20 від 28.07.2021 (т. І, а.с. 73).

За результатами аналізу поданої декларантом позивача до митного оформлення МД та долучених документів, митним органом прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товару № UA100430/2021/000375/2 від 05.08.2021, у якому збільшено вартість імпортованих товарів № 11 до 826,72 доларів США, замість заявлених декларантом 713,44 доларів США, № 12 до 10400,74 доларів США, замість заявлених декларантом 7326,57 доларів США, № 16 до 13690,01 доларів США, замість заявлених декларантом 5559,34 доларів США, № 17 до 1792,00 доларів США, замість заявлених декларантом 812,60 доларів США, № 21 до 161,99 доларів США, замість заявлених декларантом 135,00 доларів США, № 42 до 1227,60 доларів США, замість заявлених декларантом 361,00 доларів США (т. ІІ, а.с. 121-124).

Так, у рішенні про коригування митної вартості митний орган вказав, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за вартістю, визначеною деклараном, у зв`язку з невідповідністю обраного декларантом методу визначення митної вартості товару. Заявлена митна вартість даних товарів нижча від подібних і аналогічних товарів, митне оформлення яких здійснено. Надані декларантом документи містять наступні розбіжності, які впивають на складові формування митної вартості, зокрема: прайс-лист не містить інформації щодо валюти розрахунку та умов поставки, за умовами пункту 8.2 контракту, продавець після відвантаження товару надсилає рахунок-проформу, однак така не надавалася митному органу, відсутні документи, які підтверджують розподіл витрат на навантаження/завантаження товару, відсутнє підтвердження страхування товару, також не надано інформації щодо ліцензійних платежів на товари торговельної марки "BRADAS", декларація країни-відправлення подана без дотримання вимог статті 254 Митного кодексу України. Відповідно до частини 3 статті 53 декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана, зокрема банківські платіжні документи, інші платіжні документи, які підтверджують вартість товару, виписку з бухгалтерської документації, каталоги, прейскуранти, специфікації, прайс-листи виробника товару, копію митної декларації країни-відправлення, висновок про вартість товару підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Документи не надано (т. ІІ, а.с. 124).

Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували: для товару № 11 – МД від 29.03.2021 № UA500020/2021/11194, для товару № 12 – МД від 21.05.2021 № UA500020/2021/17943, для товару № 16 – МД від 25.08.2020 № UA100020/2020/38699, для товару № 17 – МД від 28.01.2021 № UA100300/2021/1925, для товару № 21 – МД від 17.05.2021 № UA807170/2021/29969, для товару № 42 – МД від 30.03.2021 № UA100440/2021/175441 за якими здійснено митне оформлення подібних (аналогічних) товарів на основі яких збільшено вартість імпортованих товарів № 11 до 826,72 доларів США, замість заявлених декларантом 713,44 доларів США, № 12 до 10400,74 доларів США, замість заявлених декларантом 7326,57 доларів США, № 16 до 13690,01 доларів США, замість заявлених декларантом 5559,34 доларів США, № 17 до 1792,00 доларів США, замість заявлених декларантом 812,60 доларів США, № 21 до 161,99 доларів США, замість заявлених декларантом 135,00 доларів США, № 42 до 1227,60 доларів США, замість заявлених декларантом 361,00 доларів США (а.с. 121-124).

Не погоджуючись із коригуванням митної вартості товару, позивач звернувся до суду з метою захисту порушеного права шляхом скасування оскаржуваного рішення.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Правовідносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012).

Згідно із частиною 1 статті 7 Митного кодексу України (надалі, також – МК України), встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної митної політики, становлять митну справу.

Відповідно до пункту 24 частини 1 статті 4 МК України, митний контроль це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно частин 1, 2, 3 статті 318 МК України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Частиною першою статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно з частинами 2-5 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, – банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності – інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, – страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі, якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах 2 та 3 цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Як передбачено частинами 1-3, 6 та 7 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Частинами 1-4 статті 57 МК України визначено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод – за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Суд зазначає, що обов`язок доведення митної ціни товару покладено на позивача. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК України заборонено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки саме з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Такі висновки відповідають правовій позиції в подібних правовідносинах, які викладені в постановах Верховного Суду від 12.03.2019 № 820/8016/15, від 24.01.2019 № 820/636/17 та Верховного Суду України від 31.03.2015 в справі № 21-127а15.

Судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за 50-ма категоріями, та стосовно надання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. При цьому, позиція відповідача полягає у тому, що при поданні декларації обраний метод визначення митної вартості не відповідає вимогам статті 57 МК України, а саме, позивачем обрано перший (основний) метод – за ціною договору (контракту), в той час, коли необхідно було застосовувати другорядний (резервний) метод.

Під час здійснення процедур митного контролю програмно-інформаційним модулем автоматичною системою аналізу і управління ризиками (АСАУР) за митною декларацією від 05.08.2021 року № UA100380/2021/019789 було згенеровано форми митного контролю за напрямком визначення митної вартості.

Як зазначалось судом, у частині 2 статті 53 МК України міститься вичерпний перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Як було встановлено, декларантом разом із декларацією було подано ряд документів, зокрема: договір № 019PL від 01.11.2019 (т. І, а.с. 34, 40-43); додаткові угоди до договору № 1-4 (т. І, а.с. 44-47); рахунок-фактура № EX/HU/245/2021 від 03.08.2021 (т. І, а.с. 48-54); міжнародна товарно-транспортна накладна серії CMR № 807733 (т. І, а.с. 71); сертифікат про походження товару № PL/MF/AL 0166349 від 03.08.2021 (т. І, а.с. 69-70); митна декларація країни-відправлення № 21PL331020E0719178 від 03.08.2021 (т. І, а.с. 66-68); рахунок-фактура № 112 від 03.08.2021 (т. І, а.с. 74); акт виконаних робіт № 112 від 05.08.2021 (т. І, а.с. 75); заявка № 20 від 28.07.2021 (т. І, а.с. 72); довідка про транспортні витрати № 20 від 28.07.2021 (т. І, а.с. 73).

Однак, незважаючи на подані документи, відповідач висунув вимогу про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана, зокрема банківські платіжні документи, інші платіжні документи, які підтверджують вартість товару, виписку з бухгалтерської документації, каталоги, прейскуранти, специфікації, прайс-листи виробника товару, копію митної декларації країни-відправлення, висновок про вартість товару підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Оскільки додаткових документів позивачем не було надано, відповідач визначив митну вартість товару за наявними у митниці документами про митне оформлення подібного (аналогічного) товару для товару № 11 – МД від 29.03.2021 № UA500020/2021/11194, для товару № 12 – МД від 21.05.2021 № UA500020/2021/17943, для товару № 16 – МД від 25.08.2020 № UA100020/2020/38699, для товару № 17 – МД від 28.01.2021 № UA100300/2021/1925, для товару № 21 – МД від 17.05.2021 № UA807170/2021/29969, для товару № 42 – МД від 30.03.2021 № UA100440/2021/175441 за якими здійснено митне оформлення подібних (аналогічних) товарів.

Відповідач у відзиві зазначає серед недоліків поданих позивачем документів, зокрема те, що надані декларантом документи містять наступні розбіжності, які впивають на складові формування митної вартості, зокрема те, що: прайс-лист не містить інформації щодо валюти розрахунку та умов поставки, за умовами пункту 8.2 контракту, продавець після відвантаження товару надсилає рахунок-проформу, однак така не надавалася митному органу, відсутні документи, які підтверджують розподіл витрат на навантаження/завантаження товару, відсутнє підтвердження страхування товару, також не надано інформації щодо ліцензійних платежів на товари торговельної марки "BRADAS", декларація країни-відправлення подана без дотримання вимог статті 254 Митного кодексу України.

Щодо доводів митного органу про необхідність подання додаткових документів, зокрема каталогів, прейскурантів, специфікацій, прайс-листів виробника товару, копію митної декларації країни-відправлення, висновок про вартість товару підготовлений спеціалізованою експертною організацією, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, – банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності – інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, – страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, норми Митного кодексу України відносять визначений митним органом перелік документів, які позивачу слід надати для визнання митної вартості товарів до додаткових документів, наявність яких не є обов`язковою для визнання митної вартості товарів. Суд звертає увагу, що наявність даних документів не є обов`язковою для митного оформлення товару, що підтверджується нормами статті 53 Митного кодексу України, з огляду на що, навіть у випадку відсутності таких документів, мають братися до уваги всі подані заявником документи в їх цілісному аналізі.

Зважаючи на це, дії відповідача щодо коригування митної вартості товарів, у зв`язку з ненаданням позивачем додаткових документів для визнання митної вартості товару не відповідають вимогам чинного законодавства та не можуть слугувати підставою для такого коригування митної вартості.

З приводу доводів відповідача про розбіжність у наданих до митного оформлення документах, суд зазначає наступне.

01.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія ЛІО С" (покупець) і нерезидентом компанією "BRADAS Sp z.o.o." (Республіка Польща), укладений зовнішньоекономічний договір № 019PL, згідно якого продавець продає, а покупець купляє товар, а саме: частини поливальних систем та систем зрошення для сільського та присадибного господарства, садові та промислові шланги, фітинги, садові інструменти, хомути для шлангів, муфти та інше у різних формах, кількості та різноманітності за цінами, зазначеними у рахунках-фактурах до контракту, які є частиною цього контракту. На кожну окрему поставку в специфікаціях будуть зазначені кількість, розважування товару. Ціна, сортність та кількість товару на кожну поставку зазначається в специфікаціях до даного контракту. В загальному випадку специфікацією є рахунок-фактура. Умова поставки – FCA м. Олесно, Польща, завантаження за рахунок продавця. Оплата товару – протягом 150 днів покупець перераховує кошти продавцю в розмірі 100% вартості товару після його митного оформлення покупцем. Валютою контракту є долар США, загальна сума контракту становить 10000000 доларів США. Щодо упаковки, зауважується, що товар розміщується на піддонах, а упаковка є разовою та не підлягає для подальшого використання. Також даним контрактом передбачено, що ціна включає в себе вартість упаковки.

03.08.2021 нерезидентом компанією "BRADAS Sp z.o.o." видано рахунок № EX/HU/245/2021 на товари в загальній кількості 345 найменувань.

Тобто, ТОВ "Компанія Ліо С" надано відомості щодо ціни товару відповідно до вимог зовнішньоекономічного контракту. Разом з цим, відповідачем не наведено жодного обґрунтування, яким чином вказані недоліки вплинули на визначення митної вартості. Таким чином, наведені доводи, як підстави для коригування митної вартості, на думку суду, є безпідставними.

За умовами контракту поставка товару здійснюється на умовах Інкотермс FCA та передбачає здійснення завантаження товару за рахунок продавця (пункт 5 Контракту).

Згідно офіційного тлумачення торговельних термінів Міжнародних правил торгівлі ІНКОТЕРМС термін FCA, або Франко перевізник (...назва місця) означає, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Слід зазначити, що вибір місця постачання вплине на зобов`язання з навантаження й розвантаження товару в даному місці. Якщо постачання здійснюється в приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження. Якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець за відвантаження товару відповідальності не несе.

Зі змісту зазначеного терміну вбачається, що базис поставки на умовах FCA покладає зобов`язання по завантаженню на продавця.

А тому, така складова митної вартості товару, що був поставлений, як витрати на навантаження/вивантаження у даному конкретному випадку не потребують додаткового підтвердження.

Відповідно, твердження відповідача про те, що позивачем документально не підтверджено (не включено) таку складову митної вартості як витрати на навантаження/завантаження, є безпідставним.

Щодо посилання відповідача на те, що відповідно до п.8.2 контракту продавець надсилає після відвантаження товару рахунок-проформу, який не надано до митного оформлення, то вказані доводи не можуть бути взяті до уваги як підстави коригування митної вартості, оскільки таким рахунком і є поданий товариством до митного оформлення інвойс. Доказів того, що рахунок-проформа має бути за іншою формою чи має чітко встановлену форму відповідачем не надано.

Щодо того, що заявлені за митною декларацією товари торговельної марки "BRADAS", але не надані документи, що містять відомості про наявність чи відсутність ліцензійних платежів за користування такою торгівельною маркою, то вказані платежі не включено до митної вартості, а тому посилання Київської митниці Держмитслужби на ці обставини, як підстави для коригування митної вартості, є незаконними та необґрунтованими.

З приводу вимог про надання банківських документів, які підтверджують факт оплати придбаного товару, суд зауважує, що положеннями угоди № 019PL передбачено, що оплата товару здійснюється покупцем протягом 150 днів шляхом перерахунку коштів продавцю в розмірі 100% вартості товару після його митного оформлення покупцем. Таким чином, станом на дату подання митної декларації відповідні документи є відсутніми, що, в свою чергу відповідає договірним відносинам між сторонами та не може слугувати підставою для коригування митної вартості товару.

Таким чином, доводи відповідача в частині наявності відхилень митної вартості суд відхиляє як необґрунтовані.

Крім того, суд зауважує, що відповідачем у прийнятому рішенні не враховано характеристик товару, зокрема те, чи є дані товари повністю аналогічними за своїми характеристиками, чи є однаковим виробник відповідного товару, їхній склад та інші аспекти, встановлення та обґрунтування яких є необхідним для коригування митної вартості відповідного товару.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що метод визначення митної вартості за другорядним (резервним) було застосовано без врахування особливостей фізичних характеристик товару, який задекларовано позивачем, внаслідок чого скоригована сума митної вартості товару визначена ним помилково.

Щодо зазначеного у спірному рішенні твердження, що заявлена митна вартість товару не була належним чином підтверджена, в силу чого було застосовано визначення вартості за другорядним (резервним) методом, то суд зазначає наступне.

Як встановлено судом подані позивачем до митного оформлення документи щодо ціни товару не містили розбіжностей, оскільки згідно договору № 019PL від 01.11.2019 (т. І, а.с. 34, 40-43); додаткових угод до договору № 1-4 (т. І, а.с. 44-47); рахунку-фактури (інвойсу) № EX/HU/245/2021 від 03.08.2021 (т. І, а.с. 48-54); міжнародної товарно-транспортної накладної серії CMR № 807733 (т. І, а.с. 71); сертифікату про походження товару № PL/MF/AL 0166349 від 03.08.2021 (т. І, а.с. 69-70); митної декларації країни-відправлення № 21PL331020E0719178 від 03.08.2021 (т. І, а.с. 66-68), здійснювалося перевезення товару, а саме товару за асортиментом 345 найменувань, загальною масою 12288,34 кг (брутто), загальна сума 53545,90 доларів США, пакування в кількості 50 коробок.

Митним органом не зазначено в чому полягала невідповідність заявленої митної вартості та необхідність подання додаткових документів.

Суд звертає увагу, що зазначені документи містять усі необхідні реквізити, детальний опис товару, який дає можливість ідентифікувати його, а також кількість та ціну товару та відповідають за назвою і змістом вимогам пунктів 1-4 частини 2 статті 53 МК України.

Отже, подані до митного оформлення документи підтверджують ціну придбання товару, не містять розбіжностей, а також дають можливість повністю ідентифікувати товар, за придбання якого були сплачені відповідні кошти.

Жодних обґрунтованих сумнів щодо невірного визначення декларантом митної вартості товару, конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів відповідачем зазначено не було.

Також, ні в спірному рішенні, ні у відзиві на позов відповідач не наводить даних щодо конкретної суми розбіжностей чи сумнівів. При цьому сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

Суд також приймає до уваги позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи № 809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Так, відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст поданих декларантом документів, в тому числі будь-яких відомостей про отримання від компетентних органів Республіки Польща інформації про невідповідність виданих нерезидентом документів вимогам нормативно-правових актів.

В даному випадку, дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що під час митного оформлення декларантом надано усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар, містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, та які підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Проте всупереч вимогам вищенаведеної норми, рішення про коригування митної вартості товарів не містять такої інформації, що не дає підстав вважати їх обґрунтованими та мотивованими у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Так, у рішенні про коригування митної вартості товарів митний орган повинен не просто зазначити, зокрема, обставину відсутності в нього інформації щодо оформлення ідентичних товарів (як підставу незастосування методу за ціною договору щодо ідентичних товарів), а навести цінову інформацію з бази даних про оформлення товарів, що мають ознаки, найбільш схожі на ознаки задекларованих товарів, та пояснити з урахуванням положень статей 59, 60 МКУ, чому ця інформація не може бути взята за основу для визначення митної вартості.

Таким чином, при обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів митний орган повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.

Верховний Суд у своїй постанові від 02.07.2020 у справі № 804/2061/17 (провадження № К/9901/2090/18 зазначив: "…Між тим, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів №500060702/2017/000010/1 від 25.02.2017 року, у ньому зазначено лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 ч. 2ст. 55 Митного кодексу України.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

При цьому Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами, як помилково вважає митний орган…".

Суд вважає, що відповідачем не обґрунтовано митну вартість імпортованих товарів № 11 до 826,72 доларів США, замість заявлених декларантом 713,44 доларів США, № 12 до 10400,74 доларів США, замість заявлених декларантом 7326,57 доларів США, № 16 до 13690,01 доларів США, замість заявлених декларантом 5559,34 доларів США, № 17 до 1792,00 доларів США, замість заявлених декларантом 812,60 доларів США, № 21 до 161,99 доларів США, замість заявлених декларантом 135,00 доларів США, № 42 до 1227,60 доларів США, замість заявлених декларантом 361,00 доларів США. Крім того, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за методом за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. У свою чергу, декларант позивача надав наявні у нього документи, що підтверджують митну вартість товару, підстави його придбання, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно, їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

Суд також враховує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Суд наголошує, що принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Аналіз вищевикладених норм права та фактичних обставин свідчить про те, що відповідачем необґрунтовано прийнято рішення про визначення митної вартості товару, оскільки всупереч законодавчо встановлених вимог, не було підтверджено факт обґрунтованості сумнівів у достовірності поданих позивачем відомостей про митну вартість товару.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої декларантом позивача митної вартості товару, тому рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим та таким, що не відповідає нормам МК України і підлягає скасуванню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява № 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, № 303-A, пункт 29).

Крім того, згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про повне обґрунтування заявлених позовних вимог, тому позов підлягає задоволенню повністю.

Суд вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд користується повноваженнями, передбаченими частиною другою статті 9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: самостійно визначає формулювання резолютивної частини рішення суду, з метою її більш ефективного виконання та надання повного захисту правам позивача.

Щодо судових витрат, суд зазначає наступне.

Частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Документально підтвердженими судовими витратами в даній справі є витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 2270,00 грн згідно платіжної інструкції № 450 від 09.08.2021 (т. І, а.с. 8).

Як наслідок, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Державної митної служби України підлягає стягненню сплачений судовий збір в розмірі 2270,00 грн.

Інші витрати, питання про розподіл яких може бути вирішено судом, відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару Київської митниці Державної митної служби України № UA100380/2021/000375/2 від 05.08.2021 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43997555, бульв. Гавела Вацлава, буд. 8-А, м. Київ, 03124) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ЛІО С" (код ЄДРПОУ 40062633, вул. Тимофія Строкача, буд. 1, м. Київ, 03148) сплачений судовий збір, що становить 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 (нуль) копійок.

Копію рішення надіслати учасникам справи через підсистему "Електронний суд".

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія ЛІО С" (код ЄДРПОУ 40062633, вул. Тимофія Строкача, буд. 1, м. Київ, 03148);

відповідач – Київська митниця Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43997555, бульв. Гавела Вацлава, буд. 8-А, м. Київ, 03124).

Суддя Главач І.А.