Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №150/435/26 — Чернівецький районний суд Вінницької області

"30" жовтня 2026 р.

Справа №150/435/26

Провадження по справі №2/150/382/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 року с. Мазурівка

Чернівецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючої: судді Цимбалюк Л.П.,

при секретарі Савковій С.А.,

з участю учасників цивільного процесу:

відповідача ОСОБА_1 (дистанційно за допомогою власних технічних засобів),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» звернулося до районного суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути із відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором №1015122 від 06.02.2020 у розмірі 14632 гривні 40 копійок, судові витрати в розмірі 2662,40 гривень та 8000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу. Свої вимоги мотивує тим, що 06.02.2020 між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1015122, який відповідач підписав електронним цифровим підписом.

29.12.2020 між ТОВ «МІЛОАН» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №58-МЛ, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «МІЛОАН», включно і до кредитора ОСОБА_1 за кредитним договором №1015122 від 06.02.2020. Всупереч умовам договору позики відповідач не виконав свого зобов`язання. Таким чином, відповідач ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед позивачем за кредитним договором №1015122 від 06.02.2020 в розмірі 14632,40 грн., з яких: 3880,00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 9157,2,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, 1200,00 грн. - прострочена заборгованість за комісіями, 395,2 грн. - заборгованість по штрафах/пені, тому позивач вимушений звернутися до суду з вказаним позовом.

Позивач в судове засідання не з`явився, скориставшись своїм правом, передбаченим ч.3 ст.211 ЦПК України, подано заяву про розгляд справи у його відсутність, вимоги, викладені в позові, підтримує та просить їх задоволити. Як стверджується в додаткових поясненнях представника ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» Усенко М.І., визначальним для початку розрахунку строку позовної давності є не дата укладання договору, або дата закінчення строку його дії, а дата, до якої боржник повинен виконати своє зобов`язання за договором. Відповідно до п.1.4 Договору термін повернення кредиту 21.02.2020. Таким чином, строк позовної давності не є пропущеним, оскільки з 02.04.2020 по 03.09.2025 на період карантину та воєнного стану строки позовної давності були зупинені. Окрім того, представником позивача Усенко М.І. зазначається про те, сума та розрахунок заборгованості за Договором про споживчий кредит №1015122 від 06.02.2020 були передані Позивачу від первинного кредитора ТОВ «Мілоан» згідно Договору відступлення прав вимог № 58-МЛ від 29.12.2020. Разом з позовною заявою Позивачем надані документи, які містять інформацію з розрахунком заборгованості, а саме виписка з особового рахунка за Кредитним договором №1015122 від 06.02.2020 та виписка про щоденні нарахування та погашення, яка містить детальний розрахунок нарахувань.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги не визнаються, заперечується проти їх задоволення. Обгрунтовуючи свої заперечення проти вимог ТОВ «ФК «Кредит - Капітал», ОСОБА_2 посилається на те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами: факт існування заборгованості саме у заявленому розмірі; належний перехід права вимоги; факт отримання відповідачем кредитних коштів саме у спосіб, визначений законом; правильність нарахування процентів, комісій та штрафних санкцій; дотримання строків звернення до суду. ОСОБА_1 вважає найсуттєвішою обставиною, яка має вирішальне значення для правильного вирішення спору, це сплив строку позовної давності, який є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Відповідачем при цьому заначається, що кредитний договір укладено 06.02.2020, кредитні кошти були перераховані у цей же день; право вимоги перейшло до позивача 29.12.2020 року; із позовом позивач звернувся лише 14.04.2026 року, тобто більш ніж через шість років після виникнення кредитних правовідносин.З огляду на зазначене на переконання ОСОБА_1 вбачається очевидний пропуск позивачем загальної трирічної позовної давності.

В судовому засіданні відповідачем ОСОБА_1 визнаються позовні вимоги в частині стягнення простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 3880,00 грн., а також в частині стягнення комісії в розмірі 1200,00 грн. і судового збору в розмірі 2662,40 грн. Частково визнаються позовні вимоги щодо стягнення простроченї заборгованості за сумою відсотків та не визнаються позовні вимоги в частинві стягнення штрафу/пені і правової допомоги.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 06.02.2020 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №1015122, який відповідач підписав електронним цифровим підписом одноразовим ідентифікатором W92116.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначений умовами кредитного договору.

Відповідач, у свою чергу, не виконав умов кредитного договору.

Крім того, положеннями кредитного договору передбачено, що договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами сторін та діє до повного виконання споживачем зобов`язань за ним.

29.12.2020 між ТОВ «МІЛОАН» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №58-МЛ, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «МІЛОАН», включно і до кредитора ОСОБА_1 за кредитним договором №1015122 від 06.02.2020.

Термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена, у зв`язку з чим ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" вимушене звернутись з даним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в судовому порядку з метою захисту та поновлення порушених прав, а саме повернення кредитних коштів, відсотків у зв`язку з неналежним виконанням позичальником зобов`язання за кредитним договором.

Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 14632,40 грн., з яких: 3880,00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 9157,2,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, 1200,00 грн. - прострочена заборгованість за комісіями, 395,2 грн. - заборгованість по штрафах/пені.

Згідно додатку №1 до договору про надання споживчого кредиту №1015122 від 06.02.2020 відповідач ОСОБА_1 ознайомилася із графіком платежів.

У паспорті споживчого кредиту, підписаного відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора W92116, зазначено основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та інші важливі правові аспекти.

Відповідно до наданої ТОВ «МІЛОАН» довідки про ідентифікацію клієнт ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з якою укладено договір №1015122 від 06.02.2020 ідентифікований аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора W92116, час відправки ідентифікатора позичальнику 06.02.2020 11:36:07, номер телефону НОМЕР_2 .

Плвтіжним дорученням №14868620 від 06.02.2020 підтверджено перерахування товариством з обмеженою відповідальністю коштів в розмірі 4000 грн. позичальнику ОСОБА_1 .

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №1015122 від 29.12.2020 та витягу з реєстру боржників до договору факторингу №58-МЛ від 29.12.2020, заборгованість ОСОБА_1 не погашена та становить 14632,40 грн., з яких: 3880,00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 9157,2,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, 1200,00 грн. - прострочена заборгованість за комісіями, 395,2 грн. - заборгованість по штрафах/пені.

Відповідно до умов Кредитного договору сума кредиту становить 4000,00 грн. Кредит надається строком на 15 днів з 06.02.2020 (п. 1.3. договору). Сукупна вартість кредиту складає 3000.00 грн. в грошовому виразі та 1,825,00 відсотків річних у процентному значенні, і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору. Сукупна вартість кредиту розрахована виходячи з припущення, що Кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та що Позикодавець і Позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі. Комісія за надання кредиту: 1200.00 грн., яка нараховується за ставкою 30.00 відсотків від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1 договору). Проценти за користування кредитом: 1800.00 грн., які нараховуються за ставкою 3.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 3,00 відсотки від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Особливості нарахування процентів визначені п. 2.2.3 цього Договору. П. 2.3.1. Кредитного договору передбачено право Позичальника на продовження строку користування кредитними коштами на умовах п. 1.5.2. Кредитного договору без сплати неустойки. Можливі строки продовження та максимальні ставки комісії за продовження становлять: на 3 дні - комісія 4% від поточного залишку кредиту; на 7 днів - комісія 5% від поточного залишку кредиту; на 15 днів - комісія 10% від поточного залишку кредиту.

Відповідно до п. 2.2.3. Кредитного договору Проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом Позичальником, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним п.1.4, якщо Позичальник всупереч умовам цього Договору продовжує користуватись кредитом.

Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то у випадку невиконання Позичальником умов цього Договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти за користування кредитом з дня наступного за днем визначеним п. 1.4 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п. 1.6. Договору протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути припинено Товариством в односторонньому порядку.

В пункті 4.1. Кредитного договору зазначається, що у разі прострочення Позичальником зобов`язань повернення кредиту та/або сплати процентів користування та/або інших платежів згідно з умовами цього Договору, Позичальник починаючи з дня наступного за днем спливу терміну (дати), вказаного в п.1.4 цього Договору з урахуванням угод про продовженням строку користування/повернення кредиту та оновлених графіків розрахунків, що складаються у зв`язку з укладенням цих угод, зобов`язаний сплатити на користь Товариства пеню у розмірі 2.00 відсотків від суми невиконаного грошового зобов`язання, за кожен день прострочення, але у будь-якому випадку не більше 50 відсотків від загальної суми кредиту одержаного Позичальником за цим Договором. Вказана пеня розраховується по дату повного погашення простроченої заборгованості, включаючи день такого погашення або до досягнення максимально можливого розміру визначеного цим пунктом.

Як вбачається із матеріалів справи нарахування відсотків здійснювалось наступним чином: 1) З 06.02.2020 по 21.02.2020 (15 днів відповідно до п. 1.3. Кредитного договору) нараховувались проценти за ставкою 3% від фактичного залишку кредиту за кожен день (п. 1.5.2. Кредитного договору). Відповідно: 3% від 4000,00 грн = 120,00 грн.; 120,00 * 15 = 1800,00 грн. Станом на 21.02.220 загальна заборгованість за Кредитним договором становила 7000,00 грн, що складається з наступного: 4000,00 грн - тіло; 1200,00 грн - комісія за надання кредиту; 1800,00 грн - проценти нараховані за період з 06.02.2020 по 12.08.2026 4 21.02.2020. 2) У зв`язку з продовженням користування кредитними коштами після спливу терміну пролонгованого строку з 22.02.2020 розпочалось нарахування процентів відповідно до п. 2.2.3. Кредитного договору та пеня в розмірі 2% від суми тіла кредиту, що може складати не більше 50% від тіла кредиту. 2.1. Відповідно: 3% від 4000,00 грн = 120,00 грн.; 120.00 грн * 3 дні = 360,00 грн - нараховані проценти з 22.02.2020 по 24.02.2020. 2% від 4000,00 грн = 80,00 грн; 80,00 грн * 3 днів = 240.00 грн - нарахована пеня. 2.2. Відповідно: 3% від 3880,00 грн = 116,40 грн.; 116,40 грн * 60 днів = 6984,00 грн. 2% від 3880,00 грн = 77,60 грн; 77,60 грн * 19 днів = 1474.40 грн - нарахована пеня. 23.03.2020 року відбулось списання відсотків по сторно за порушення зобов`язання, а саме 1319,20 грн.

24.02.2020 відповідач скористався п. 2.3. Кредитного договору та здійснив пролонгацію кредиту на 3 дні, за що сплатив 120,00 грн комісії (3% від поточного залишку кредиту, відповідно до п. 2.3.1. Кредитного договору). Також сплатив 336,00 грн процентів та 120 грн тіла кредиту. З 25.02.2020 по 27.02.2020 нараховувались проценти згідно п. 1.5.2. Кредитного договору за ставкою 3% від фактичного залишку кредиту за кожен день (п. 1.5.2. Кредитного договору). Відповідно: 3% від 3880,00 грн = 116,40 грн.; 5116,40 грн * 3 днів = 349.20 грн - нараховані проценти з 25.02.2020 по 27.02.2020.

Станом на 27.04.2020, після всіх нарахувань та погашень, сума боргу становила 14632,4 грн, що складалось з наступного: 3880,00 грн - тіло; 1200,00 грн - комісія за надання кредиту; 1800,00 + 360,00 + 6984,00 + 349,20 - 336,20 (сплачені відсотки) = 9157,2 грн - проценти; 1474,40 + 240,00 - 1319,20 (сторно по штрафах/пені) = 395,20 грн пеня.

Як вбачається із повідомлення АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», наданого на виконання ухвали Чернівецького районного суду Вінницької області від 19.06.2026 щодо витребування доказів по справі, на ім`я ОСОБА_1 . Банком було емітовано картку № НОМЕР_3 , на яку 06.02.2020 по 13.02.2020 надійшло зарахування коштів у сумі 4000,00 грн.

01.04.2026 за вих.№20301424/4877 на адресу ОСОБА_1 ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» направлено досудову вимогу про негайне погашення заборгованості у сумі 14632 грн. 40 коп.

Таким чином встановлено, що між сторонами існують зобов`язальні правовідносини, що виникли з кредитного договору.

Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам, суд враховує наступне.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов`язків.

За приписом ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 ст.205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, якими є: умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до абз. 1 ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з правилами ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.2 Закону України «Про електронну комерцію»).

У силу ч.5 ст.18 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та не розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (абз. 2 ч.2 ст.639 ЦК України).

Частиною 1 ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч.2 ст.1056-1 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст. ст. 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У силу ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до правил ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Матеріалами справи підтверджується факт переходу права грошової вимоги від первісного кредитора до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за кредитним договором, укладеним між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем.

Що стосується заяви відповідача про застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.

У відповідності до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 06 листопада 2013 року в справі № 6-116цс13, за змістом ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони прав на позов.

Таким чином, керуючись нормою ч. 1 ст. 261 ЦК України, строк позовної давності починає відраховуватися з моменту відступлення права вимоги, а саме після підписання Договору про відступлення прав вимоги, адже тільки з цього моменту позивач довідався про порушення відповідачем кредитних зобов`язань.

Цивільним кодексом України визначено два види строків позовної давності: а) загальний; б) спеціальні.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Загальні строки позовної давності є абстрактними, поширюються на всі цивільні правовідносини, за винятком тих, щодо яких законом встановлений інший строк або які взагалі виведені з-під дії строків позовної давності.

Загальний строк позовної давності складає три роки і не залежить від суб`єктного складу правовідносин (стаття 257 ЦК України).

Спеціальна позовна давність визначена статтею 258 ЦК України.

Суд вказує, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У той же час пунктом 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Отже, зазначений карантин введеного з 12.03.2020р. Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року № 211 (із наступними змінами і доповненнями), який тривав до 30 червня 2023 року.

Разом з тим, згідно з п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні№ від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Таким чином, з урахуванням введення карантину з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) 12.03.2020р., а також введення воєнного стану в Україні 24.02.2022р., строк дії якого продовжено по даний час, 3-річний строк позовної давності, передбачений ст.257 ЦК України, не сплив та був продовжений на строк дії такого карантину, а в подальшому зупинений у зв`язку із введенням воєнного стану, тобто строк позовної давності щодо позовної вимоги про стягнення заборгованості пред`явлено у межах строку позовної давності.

Щодо стягнення заборгованості за комісією (пов`язаною з наданням кредиту) - 1200,00 грн. суд зазначає наступне.

За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно із ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту".

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно із ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Такий правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки 1200 грн. комісії, задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення неустойки у розмірі 395,2 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Воєнний стан в Україні запроваджено Указом Президента «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, з 05:30 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому його дія продовжувалася і триває на цей час.

Кредитний договір №1015122 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено 06.02.2020, тобто до введення в Україні воєнного стану, тому заборгованість по штрафах/пені не підлягає списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасного погашення кредитної заборгованості та процентів за кредитом в строки, передбачені умовами кредитного договору, та з огляду на встановлені судом фактичні обставини справи, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь заборгованості, а саме суми заборгованості за основною сумою боргу та суми заборгованості за відсотками обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розмір вказаної заборгованості за кредитним договором відповідач не спростував.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем відповідно до вимог ч.1 ст.81 ЦПК України належним чином доведено обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог щодо стягнення кредитної заборгованості.

На підставі вказаних норм закону, враховуючи, що відповідач не виконав свої зобов`язання щодо погашення суми кредиту, суд вважає, що з відповідача необхідно стягнути на користь позивача заборговану суму відповідно до кредитного договору.

При винесенні рішення, суд керується статтею 13 ЦПК України, щодо розгляду судом справ в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

При вирішенні питання про стягнення із відповідача на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» судових витрат, судом враховується те, що відповідачем не подано до суду відзиву (зокрема, щодо визнання позовних вимог про стягнення кредитної заборгованості, що виключає можливість вирішення питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, як те передбачено частиною першою статті 142 ЦПК України.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет на 2026 рік» від 03.12.2025, №4695-IX встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 3328 гривень 00 копійок.

Відтак, сума судового збору, що підлягає до сплати за звернення юридичної особи до суду із позовною заявою майнового характеру становить не менше 3328 гривень та не більше 1164800 гривень.

Матеріалами справи підтверджено сплату позивачем при зверненні до суду судового збору в розмірі 2662 гривень 40 копійок, про що свідчить платіжна інструкція (безготівковий переказ в національній валюті) №36547 від 12.03.2026, оскільки, позовну заяву подано ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до суду в електронному вигляді з використанням підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», тому позивачем сплачено судовий збір у відповідності до підпункту 1 пункту 1 частини 2 статті; Закону України «Про судовий збір» (1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімумум для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) та розраховано з урахуванням положень ч.3 ст.4 вище вказаного Закону, тобто із застосуванням пониженого коефіцієнту 0,8 (3328,00 грн. х 0,8=2662,40 грн.).

Приймаючи до уваги часткове задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2444,06 грн. (2622,40 грн (сума судового збору, сплаченого за подання позовної заяви)/14632,40 грн. (ціна позову) х 13432,40 грн. (розмір позовних вимог, який підлягає до задоволення) грн.

Вище викладене дає суду підстави для задоволення позовних вимог і в частині стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» понесених ним при зверненні до суду судових витрат, зокрема, судового збору.

Згідно з ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 1-6 ст.137 ЦПК України).

Згідно із ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При визначенні розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача суд приймає до уваги правові висновки, висловлені Верховним Судом у постановах від 20.05.2020 у справі № 240/3888/19 та від 11.12.2019 у справі № 2040/6747/18. Зокрема про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, усі понесені витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, установить, що розмір гонорару, визначений стороною та адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору. Ураховуються такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо, які застосовуються за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів і обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Враховуючи те, що предмет спору є типовим для позивача та не складним, а також те, що складення позовної заяви не потребувало значних витрат часу адвоката, дана справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, а обґрунтованість понесених витрат у заявленому обсязі недоведено, суд, враховуючи принципи справедливості та співмірності, доходить висновку, що витрати на правничу допомогу підлягають стягненню у розмірі 4000 грн.

На підставі ст., ст.525, 526, 538, 549- 551,611, 614, 1048, 1049, 1054 ЦК України, керуючись ст., ст.10, 11, 81, 141, 263 - 265, 274, 279, 280, 282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - НОМЕР_4 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, р/р НОМЕР_5 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», місце реєстрації 79029, Львівська область, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1 корпус 28, 4-й поверх), заборгованість за договором про надання кредиту №1015122 від 06.02.2020 у розмірі 13432 (тринадцяти тисяч чотирьохсот тридцяти двох) гривень 40 копійок, яка складається із наступного:

- 3880,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту;

- 9157,2 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом;

-395,2 грн. - заборгованість по штрафах/пені.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» судові витрати, понесені при зверненні до суду - судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2444 (двох тисяч чотирьохсот сорока чотирьох) гривень 06 копійок та 4000 (чотири тисячі) гривень витрат на правову допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Згідно вимог ст.265 ч.5 п.4 ЦПК України реквізити сторін:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: 79029, Львівська область, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1 корпус 28, 4-й поверх, код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_5 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК».

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації згідно відомостей ЄДДР - АДРЕСА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - НОМЕР_1 ).

СУДДЯ: Л.П. ЦИМБАЛЮК