Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №932/2128/26 — Шевченківський районний суд міста Дніпра

Справа № 932/2128/26

Провадження № 2/932/614/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

12 жовтня 2026 року м. Дніпро

Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Малінова О.С.

при секретарі Ликової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (місце проживання згідно позовної заяви: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в інтересах якого діє адвокат Соболь Анна Юріївна до ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання згідно позовної заяви: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про припинення стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

До Шевченківського районного суду міста Дніпра надійшла вказана позовна заява. В обґрунтування позову позивач зазначив, що з 12 квітня 2014 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська № 200/26735/15-ц від 08.04.2016 року розірвано. Від шлюбу мають дитину – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 жовтня 2015 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнуто аліменти у розмірі частини усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 12 серпня 2015 року і до досягнення дитиною повноліття. Починаючи з 25 червня 2023 року син проживає разом із ним. Відповідачка ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про визначення місця проживання дитини, у задоволенні позовних вимог відповідачці було відмовлено. Просить суд припинити стягнення аліментів, які стягуються на підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 жовтня 2015 року по справі № 200/16574/15-ц.

Ухвалою суду від 02 квітня 2026 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам встановлено строк на подання заяв по суті справи.

Позивач ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилися, надали до суду заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги просили задовольнити, не заперечували проти розгляду справи в заочному порядку.

Відповідачка ОСОБА_2 належним чином викликався до суду, однак у судове засідання не з`явився, причини неявки до суду не повідомив, письмових заяв чи клопотань не надав. Правом на подання відзиву на позов не скористався.

Через це суд, спираючись на норми ст. 247, 280 ЦПК України, розглянув справу у заочному порядку, за відсутності сторін, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та ухвалив заочне рішення.

Судом встановлено, що з 12 квітня 2014 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська № 200/26735/15-ц від 08.04.2016 року розірвано.

Від шлюбу мають дитину – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 жовтня 2015 № 200/16574/15-ц року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнуто аліменти у розмірі частини усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 12 серпня 2015 року і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідачка ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про визначення місця проживання дитини, у задоволенні позовних вимог відповідачці було відмовлено, що підтверджується копією рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 08 травня 2025 року № 932/12650/24, копією постанови Дніпровського апеляційного суду від 24 вересня 2025 року.

З позовної заяви вбачається, що починаючи з 25 червня 2023 року син проживає разом із позивачем ОСОБА_1 , що підтверджується копію розпорядження голови адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради від 30.01.2025 р. № 15-р про визначення графіку зустрічей дитини з матір`ю, що дитина проживає разом з батьком за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч.2 ст. 18 СК України, згідно з нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.

Згідно ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.02.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Стаття 179 СК України передбачає, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.

Відповідно до Закону, батьки зобов`язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов`язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховується судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.

Положеннями ч. 2, 3 ст. 181 СК України визначено, що за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до п.17 постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», право на звернення до суду із заявою про стягнення аліментів і, відповідно, право на отримання аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина.

Згідно ст. 273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати.

Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у ст. 267 - 271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

З аналізу статей 267 - 271 СК України вбачається, що припинення стягнення аліментів є можливим у тому випадку, коли одержувач аліментів, наприклад, мати дитини, не витрачає отримувані нею аліменти на дитину, або ж у випадку, коли дитина з певного часу перебуває на утриманні іншого з батьків, з якого вже стягуються аліменти. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім`я одержувача аліментів - матері дитини. При цьому обов`язок батька - платника аліментів утримувати дитину не припиняється.

З наведеного слідує, що факт проживання дитини з батьком, з якого стягуються аліменти на користь матері на її утримання, є істотною обставиною для звільнення позивача від сплати аліментів.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України) та на підстави припинення сплати аліментів. Стаття 92 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом, а ст. 273 СК України додатково вказує на підстави припинення виплати аліментів.

Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження, а відсутність імперативної заборони на припинення виплати аліментів, за положеннями ст. 273 СК України має на меті скасування їх присудження.

Судом встановлено, що дитина сторін не проживає з матір`ю ОСОБА_2 , на користь якої були стягнуті аліменти з позивача - батька дитини, а проживає зі своїм батьком, позивачем у справі.

Відповідно ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Як встановлено судом, син сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з батьком - позивачем по справі та перебуває на його утриманні, тобто змінились обставини, що впливають на стягнення аліментів на користь відповідача.

Враховуючи загальні принципи регулювання сімейних відносин, способи захисту сімейних прав, суд вважає за необхідне захистити порушене право позивача шляхом припинення примусового стягнення на користь відповідача аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Припинення стягнення аліментів здійснюється за загальними принципами стягнення аліментів, враховуючи, що аліменти є поточними місячними платежами для поточного забезпечення потреб дитини, а також з метою необґрунтованого перерахування відповідачу аліментів за той період, коли дитина з ним не проживала і знаходилась у платника аліментів, то стягнення аліментів має бути припинено з дати подання позову до суду, тобто з 17 лютого 2026 року.

Суд всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази у цілому, доходить висновку, що позовні вимоги позивача щодо припинення стягнення з нього аліментів, є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача 1331,20 грн. сплаченого судового збору.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76-82, 89, 223, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 280, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання згідно позовної заяви: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в інтересах якого діє адвокат Соболь Анна Юріївна до ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання згідно позовної заяви: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про припинення стягнення аліментів, задовольнити.

Припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які стягуються на підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 жовтня 2015 року по справі № 200/16574/15-ц, починаючи з 17 лютого 2026 року.

Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання згідно позовної заяви: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (місце проживання згідно позовної заяви: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України та може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя О.С.Малінов