Рішення від 19 жовтня 2026 р. у справі №199/14381/26 — Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Справа № 199/14381/26

(2/199/9251/26)

РІШЕННЯ

Іменем України

20.10.2026 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра в складі: головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Мацак А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Дніпра цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Шахівської сільської військової адміністрації Покровського району Донецької області про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з даним позовом до відповідача, зазначивши, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача, ОСОБА_2 . На день смерті разом з ним проживала його дружина ОСОБА_3 , яка фактично прийняла спадщину після смерті свого чоловіка.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача ОСОБА_3 .

На день смерті разом з нею проживала її донька ОСОБА_1 , яка фактично прийняла спадщину після смерті своєї матері, в тому числі і ту, яку спадкодавиця прийняла, але не оформила спадкових прав після смерті свого чоловіка, ОСОБА_2 .

Інші спадкоємці після смерті ОСОБА_3 із заявами про прийняття спадщини не звертались, отже, позивачка є єдиною спадкоємицею майна після смерті своєї матері.

Відповідно до довідок Шахівської сільської військової адміністрації Покровського району Донецької області домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 , побудоване 1962 року, відноситься до суспільної групи «колгоспний двір», головою двору була ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно відповіді Шахівської сільської військової адміністрації від 02.09.2026 року спірне домоволодіння відноситься до суспільної групи «колгоспний двір», станом на 15.04.1991 року в ньому зареєстровані та мешкали ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Враховуючи, що ОСОБА_3 прийняла спадщину після смерті свого чоловіка, то остання на час смерті володіла спірним домоволодінням одноосібно.

Відповідно до довідки ТОВ «Добропільське БТІ» №1505 від 28.07.2026 року реєстрація права власності на спірне домоволодіння не проводилась.

Домоволодіння знаходиться на території активних бойових дій. Позивачка припускає, що воно частково або повністю зруйноване.

У зв`язку з викладеним позивач просила суд визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , загальною площею – 45,1 кв.м., житловою площею – 33,3 кв.м., в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалю Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 06 жовтня 2026 року було відкрито провадження по даній справі.

Позивач до судового засідання не з`явилась, представник позивача подав заяву про розгляд справи за їх відсутності, просив позов задовольнити.

Представник відповідача до судового засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Судом встановлено, що відповідно до довідки (витягу з по господарської книги) 1991-1995 рік, житловий будинок по АДРЕСА_1 , відносився до домоволодіння до суспільної групи «колгоспний двір».

У списках членів господарства зазначені: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які були станом на 15.04.1991 року зареєстровані у вищевказаному житловому будинку, відповідно до відповіді Шахівської сільської військової адміністрації Покровського району Донецької області.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 . Позивач по справі є донькою останніх.

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб спадкоємців.

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини й не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

За змістом статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той із подружжя, який його пережив, та батьки.

Частиною першою статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Згідно з частиною п`ятою цієї статті незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Статтею 1296 ЦК України передбачено право спадкоємця, який прийняв спадщину, одержати свідоцтво про право на спадщину. Водночас відсутність такого свідоцтва не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно зі статтею 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, до складу якої входить нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

Вирішуючи питання про належність спірного домоволодіння спадкодавцеві, суд ураховує, що правовий режим нерухомого майна визначається законодавством, чинним на час його набуття.

Оскільки житловий будинок, згідно з технічним паспортом, споруджений у 1950 році, питання щодо виникнення права власності на нього необхідно вирішувати з урахуванням законодавства, яке діяло на час спорудження будинку.

Відповідно до статей 120123 Цивільного кодексу Української РСР майно колгоспного двору належало його членам на праві спільної сумісної власності, а розмір частки кожного члена двору визначався з урахуванням установлених законом правил.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», право власності на майно колишнього колгоспного двору, яке збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір часток визначається виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Згідно Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів, затверджених ЦСУ СССР 13 квітня 1979 року №112/5, документами погосподарського обліку є (форми первісного обліку для сільських рад народних депутатів форма №1) - «Погосподарська книга».

Погосподарські книги - документи первинного обліку в сільських Радах народних депутатів з 1935 року. Складаються з окремих особових рахунків на кожне господарство, що знаходиться на території сільради. В особових рахунках містяться відомості про членів сім`ї, які проживають в господарстві, а також дані щодо землі, будівель і худоби, що знаходяться в особистому користуванні.

Відповідно пункту 7 Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів, затверджених ЦСУ СССР 12 травня 1985 року № 5-24/26, дані книги погосподарського обліку використовуються, зокрема, для обліку житлових будинків, що належать громадянам на праві приватної власності.

До компетенції виконкомів місцевих рад на час забудови спірного будинку відносилось питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих рад. Записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади, що підтверджують право приватної власності.

Обов`язок власників забезпечити державну реєстрацію прав власності на всі без винятку об`єкти нерухомості введено лише з 29 червня 1998 року. Саме з цього дня набрала чинності Інструкція про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики від 9 червня 1998 №121.

Таким чином, права, набуті (шляхом створення або придбання нерухомості) у власність до 29 червня 1998 року з дотриманням установленого порядку набуття, однак без держреєстрації, можна вважати такими, що виникли та набуті в установленому законом порядку.

Відповідно до частини першої статті 120 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Згідно із частиною другою статті 123 ЦК УРСР розмір частки члена двору встановлюється, виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що передбачено ст. 81 ЦПК України.

Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із врахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності для вирішення справи, дійшов таких висновків.

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Верховний Суд у постанові від 31 січня 2024 року висловив правову позицію, згідно з якою питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину (судова справа № 175/654/22, провадження № 61-11126св23).

Згідно з постановою КЦС ВС у справі № 527/1818/17 від 17 травня 2018 року, суд повинен з`ясувати коло всіх спадкоємців у справі про спадщину, оскільки від цього залежить правильний розподіл прав та обов`язків, визначення обов`язкових часток або розгляд спорів про майно.

Постановою приватного нотаріусу Івано-Франківського районного нотаріального округу Дзери М.Л., позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , оскільки позивачем, як єдиним спадкоємцем, не надано правовстановлюючі документи на спадкове майно.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що позивач і спадкодавець були зареєстровані за різними адресами. Заяву про прийняття спадщини позивачем подана 19.08.2026, у той час як спадщина була відкрита 16.05.2019 року.

Статтею 1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно до ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Проте позивачем не надано належних та допустимих доказів тому, що позивач прийняла спадщину відповідно до вказаних вимог закону. Суд позбавлений можливості перевірити прийняття спадщини позивачем після смерті матері відповідно до ст. 1268 ЦК України, оскільки матеріали спадкової справи у суду відсутні, а позивачем не заявлялось клопотання про її витребування.

Крім того, позивачем суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження кола спадкоємців та прийняття ними спадщини відповідно до вимог закону після смерті батька, ОСОБА_2 , витяг зі спадкового реєстру та спадкова справа суду не надавалась, клопотання про їх витребування позивачем та її представником заявлено не було, таким чином суд позбавлений можливості перевірити доводи позивача щодо фактичного прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , його дружиною ОСОБА_3 .

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до відповідача слід відмовити.

Згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України з урахуванням того, що суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог, судовий збір слід покласти за рахунок позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 247, 258, 263 265, 273, 315 - 319 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У позові ОСОБА_1 до Шахівської сільської військової адміністрації Покровського району Донецької області про визнання права власності, - відмовити.

Судові витрати позивача віднести за її рахунок.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі у тридцятиденний строк з дня проголошення судового рішення апеляційної скарги.

Суддя В.В. Руденко