Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №199/10974/26 — Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Справа № 199/10974/26

(2-а/199/144/26)

РІШЕННЯ

Іменем України

30.10.2026 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра в складі: головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Парицькій В.Е. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження у залі суду міста Дніпра адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, в якому просив суд скасувати постанову за справою про адміністративне правопорушення №212/2 від 18.08.2025 року, якою було накладено стягнення на ОСОБА_1 та закрити справу про адміністративне правопорушення, у зв`язку з відсутністю складу та події адміністративного правопорушення

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що позивач 21.10.2017 року був знятий з військового обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі пп 4 пункту 5.2.3 наказу Міністерства оборони України від 09.06.2006 року № 342.

Позивач був поставлений на військовий облік в ІНФОРМАЦІЯ_3 13.08.2025 року, 22.05.2026 року – знятий з військового обліку у зв`язку із мобілізацією та на даний час проходить військову службу.

Позивач після того, як виявив, що рахунок його банківської картки заблоковано, звернувся до Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та лише 11.07.2026 року дізнався про відкриття 15.04.2026 року державним виконавцем Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кисельовим Ігорем Володимировичем виконавче провадження з виконання постанови №212/2 виданої 18.08.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_4 про: стягнення з ОСОБА_1 штраф в розмірі 34000,00 грн.

Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковник ОСОБА_2 від 18.08.2025 року № 212/2 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП було вирішено накласти на громадянина ОСОБА_1 штраф у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто у сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Відповідно до вказаної постанови, громадянина ОСОБА_1 до 04.05.2024 року було визнано обмежено придатним до військової служби, в порушення вимог абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», розд. ІІ п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист від 21.03.2024 року № 3621-ІХ, пп. 2 п. 69 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560, самостійно не звернувся до ТЦК, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військову-лікарську комісію для проходження медичного огляду та визначення придатності до військової служби, чим вчинив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, відповідальність за яке передбачено ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Позивач вважає дану постанову незаконною, оскільки докази належного повідомлення позивача про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення відсутні. Крім того як вбачається із військового квитка позивача, станом на момент складання протоколу про адміністративне правопорушення від 09.08.2025 року № 212/2 позивач ще взагалі не перебував на військовому обліку, а лише 13.08.2025 року був поставлений на військовий облік – але не в ІНФОРМАЦІЯ_5 , а в ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач взагалі ніколи не проживав та не був зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_5 та жодних повісток від цього ТЦК та СП ніколи не отримував. Таким чином, відповідачем було складено протокол про адміністративне правопорушення щодо позивача, який не був на момент його складання військовозобов`язаним (не перебував на військовому обліку), що вказує на відсутність складу адміністративного правопорушення – а саме суб`єкта його вчинення. Крім того враховуючи зняття з військового обліку позивача 21.10.2007 року його медичний огляд не проводився взагалі, оскільки позивач з 21.10.2007 року втратив статус військовозобов`язаного. Позивач обмежено придатним до військової служби до 04.05.2024 року, як зазначається в оскаржуваній постанові, не визнавався. Відповідач в оскаржуваній постанові помилково вважав, що у позивача виник обов`язок згідно з вимогами пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» пройти повторний медичний огляд до 05 червня 2025 року. Справа про адміністративне правопорушення розглянута не за місцем вчинення правопорушення.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Судове засідання проведено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, де посилався на законність винесеної постанови.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковник ОСОБА_2 від 18.08.2025 року № 212/2 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП було вирішено накласти на громадянина ОСОБА_1 штраф у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто у сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Відповідно до вказаної постанови, громадянина ОСОБА_1 до 04.05.2024 року було визнано обмежено придатним до військової служби, в порушення вимог абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», розд. ІІ п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист від 21.03.2024 року № 3621-ІХ, пп. 2 п. 69 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560, самостійно не звернувся до ТЦК, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військову-лікарську комісію для проходження медичного огляду та визначення придатності до військової служби, чим вчинив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, відповідальність за яке передбачено ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно до ч.3 статті 210 КУпАП порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку вчинені в особливий період тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян

З наведеного слідує, що для кваліфікації дій за частиною 3 статті 210-1 КУпАП необхідним є встановлення кваліфікуючої ознаки правопорушення - вчинення такого порушення в особливий період.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року № 1932-ХІІ, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до Указу Президента України №303/2014 від 17 березня 2014 року «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 17 березня 2014 року № 1126-VІ, в Україні оголошено часткову мобілізацію, отже з того часу настав особливий період, який триває по теперішній час, оскільки рішення про демобілізацію, затвердженого Верховною Радою України (ст. 11 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію») не приймалось. Щодо факту запровадження особливого періоду в Україні з 18 березня 2014 року наголосив Верховний Суд України у постанові від 30 травня 2018 року в справі №521/12726/16-ц.

Крім того, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні було введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та діє станом по сьогоднішній день.

Отже як на момент притягнення позивача до адміністративної відповідальності (24.12.2025), так і в період не проходження повторного медичного огляду, зазначеного в постанові, діяв особливий період.

Диспозиція ст. 210 КУпАП є бланкетною та відсилає до спеціального законодавства та підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють правовідносини щодо правил військового обліку.

Згідно з абзацом 4 частини 1 Закон № 3543-XII громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Законом України «Про внесенні змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» № 3621-ІХ від 21 березня 2024 року виключено таку підставу для зняття з військового обліку призовників та взяття на військовий облік військовозобов`язаних громадян, яких за станом здоров`я визнано непридатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3621-IX було встановлено, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, протягом дев`яти місяців з дня набрання чинності цим Законом (тобто до 04 лютого 2025 року) підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби.

15 лютого 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №4235-ІХ від 12 лютого 2025 року (далі за текстом Закон №4235-ІХ), яким внесені зміни до Закону №3621-IX та п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення викладено в новій редакції: «Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду».

Системний аналіз вказаних норм дає підстави стверджувати, що обов`язок з проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби покладається на громадян України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності вказаним вище Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю). Вказані громадяни зобов`язані з 15 лютого 2025 року (дати набрання чинності Закону № 4235-ІХ) до 05 червня 2025 року самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

В матеріалах справи міститься протокол про адміністративне правопорушення № 212/2 від 09 серпня 2025 року, у якому зафіксовано, що ОСОБА_1 був ознайомлений із положеннями ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, а також під власний підпис підтвердив, що йому повідомлено дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Таким чином, позивач був обізнаний про існування адміністративного провадження. Час розгляду справи.

Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право, зокрема, давати пояснення, подавати докази та заявляти клопотання.

Позивач таким правом фактично скористався, надав пояснення, що містяться у протоколі № 212/2 від 09.08.2025 року.

Зі змісту пояснень та самої позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 зазначає про те, що раніше був визнаний ВЛК «обмежено придатним», у зв`язку з чим, за його твердженням, він не знав про необхідність проходження повторного медичного огляду.

Отже, сам позивач не заперечував того факту, що повторний медичний огляд ним не був пройдений.

04 травня 2024 року набрав чинності Закон України № 3621-IX, яким було скасовано статус «обмежено придатний до військової служби».

Надалі Законом України № 4235-IX від 12.02.2025 року відповідні положення було змінено та встановлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які до набрання чинності Законом № 3621-IX були визнані обмежено придатними до військової служби, крім осіб, визнаних особами з інвалідністю, зобов`язані до 05 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

При цьому законом прямо передбачено обов`язок таких громадян самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет для отримання направлення на військово-лікарську комісію.

Саме невиконання цього встановленого законом обов`язку стало предметом адміністративного провадження.

Суд зазначає, що позивач, будучи громадянином України чоловічої статі віком від 25 до 60 років, який був визнаний обмежено придатними до військової служби, не виключений з військового обліку, був зобов`язаний до 05.06.2025 пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, самостійно ініціювавши проходження ВЛК шляхом звернення до ТЦК або звернення через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста.

Суду не надано доказів вжиття позивачем заходів задля отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду та проходження такого огляду до 05.06.2025.

Невиконання цих дій у встановлений строк є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Приписами п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», встановлено, щзо громадяни зобов`язані до 05 червня 2025 року самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Крім того, суд враховує, що згідно з ч. 9 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Водночас, строк до 05.06.2025 встановлений для добровільного виконання вимоги закону, проте завершення цього строку не відміняє необхідність його виконання. Відповідно, весь час після 05.06.2025 особа, яка не виконала вимогу закону, знаходиться у стані триваючого правопорушення.

Триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону (постанова Верховного суду від 23 листопада 2018 року у справі №489/4756/16-а).

Станом на дату прийняття спірної постанови, позивач вказані вище вимоги не виконав, тобто правопорушення за статтею 210-1 КУпАП, вчинене позивачем, кваліфікується як триваюче.

При цьому, дата 05.06.2025 не може кваліфікуватись датою виявлення правопорушення, оскільки саме по собі встановлення факту невиконання особою обов`язку у випадку триваючого правопорушення не перериває його тривалості та не є моментом його остаточного виявлення у розумінні закону.

Враховуючи, що позивач продовжував перебувати у стані безперервного невиконання покладеного на нього обов`язку щодо проходження повторного медичного огляду, правопорушення залишалося триваючим до моменту притягнення його до адміністративної відповідальності.

Оцінивши наведені позивачем доводи на підтвердження заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування постанови про адміністративне правопорушення, оскільки доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення позивачем надано не було. Підтвердження наявності обставин, що виключають адміністративну відповідальність належними і допустимими доказами доведено не було.

Частиною третьою статті 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення

Аналіз зазначених норм права та встановлені в судовому засіданні обставини, дають суду підстави для висновку про правомірність винесеної відповідачем постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача, а тому її необхідно залишити без змін, а позовну заяву без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

З урахуванням положень статті 139 КАС України, а також беручи до уваги те, що позовну заяву позивача залишено без задоволення, витрати позивача пов`язані зі сплатою судового збору слід залишити без відшкодування.

Керуючись ст. 2, 5, 77, 243 246, 139, 250, 255, 286, 293 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - залишити без задоволення.

Постанову, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 № 212/2 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 18 серпня 2025 року, відносно ОСОБА_1 , якою на останнього накладеного штраф у розмірі 17000,00 грн. - залишити без змін.

Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі у десятиденний строк з проголошення судового рішення апеляційної скарги.

Суддя В.В. Руденко