Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №135/44/26 — Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/44/26

Провадження № 2/135/201/26

РІШЕННЯ

Іменем України

21.10.2026 Ладижинський міський суд Вінницької області в складі:

судді Корнієнка О.М.,

з участю секретаря судових засідань Кузьміних О.В.,

позивача ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Ладижин Вінницької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Міністерства оборони України, Тростянецький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання батьківства,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання батьківства. В позові зазначила, що вона з 2008 року мешкала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 . Між ними були відносини як чоловіка та дружини, вони мали спільний бюджет та велике домашнє господарство, піклувалися один про одного, проводили спільно час з родичами та друзями один одного, що підтверджується спільними фотознімками. У позивачки та ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син – ОСОБА_5 . ОСОБА_4 як під час вагітності, так і після народження дитини, визнавав, що ОСОБА_5 є його сином. Він супроводжував її під час візитів у жіночу консультацію, забрав її з дитиною з пологового будинку, приймав активну участь у виховання та утриманні їх спільного сина, дарував йому подарунки, вітав на свята, проводив з ним спільно час, що підтверджується їх спільними фотознімками. Без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 позивач проживала до 2025 року. У свідоцтві про народження дитини ОСОБА_5 позивачка зазначила відомості про батька – ОСОБА_6 та відомості про матір – ОСОБА_1 . Запис про батька в актовому записі зроблений зі слів матері.

У зв`язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України ОСОБА_4 пішов захищати територіальну цілісність України та був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації. Відповідно до витягу з наказу №384 від 14.08.2025 року командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) рядового ОСОБА_4 , який прибув для подальшого проходження військової служби з військової частини НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 , призначеного наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 9 серпня 2025 року №300, в район виконання завдання для безпосередньої участі у бойових діях у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, в Сумській області угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », зараховано на всі види забезпечення з 14 серпня 2025 року, на продовольче забезпечення зараховано з 15 серпня 2025 року. Призначено на посаду стрільця-номера обслуги 1 механізованого взводу 7 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , та з 14 серпня 2025 року вважався таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання обов`язків. Відповідно до акту службового розслідування за фактом зникнення безвісти під час виконання бойового завдання рядового ОСОБА_7 від 15.09.2025 року, вважається стрілець-номер обслуги 1 механізованого взводу 7 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 рядовий ОСОБА_8 , таким, що зник безвісти під час виконання обов`язків військової служби. Зникнення безвісти пов`язане із захистом Батьківщини, участю у заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації на території Сумської області. Більше того в акті службового розслідування за фактом зникнення безвісти під час виконання бойового завдання рядового ОСОБА_7 близькими родичами вказано мати – ОСОБА_3 та цивільну дружину – ОСОБА_1 .

Юридично ОСОБА_4 не є батьком ОСОБА_5 , так як до зникнення безвісти ОСОБА_4 не встиг подати відповідну заяву до органів реєстрації актів цивільного стану, а наразі без рішення суду про підтвердження між ними родинних відносин та визнання батьківства ОСОБА_4 відносно ОСОБА_5 є неможливим. Встановлення факту батьківства ОСОБА_4 щодо ОСОБА_5 позивачу необхідно для одержання виплат і надання пільг, передбачених чиним законодавством України. Тому позивач просить суд визнати ОСОБА_4 батьком ОСОБА_5 .

В судовому засіданні позивач та її представник ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги, та просили їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, судом неодноразово вживались заходи щодо його належного повідомлення про день, час та місце розгляду справи, шляхом направлення кореспонденції за зареєстрованою адресою місця проживання, а також шляхом розміщення відповідного оголошення про виклик на сайті суду.

Представник третьої особи Міністерства оборони України в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи.

Представник третьої особи Тростянецького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи. Згідно поданої заяви просили розглянути справу без участі їх представника, заперечень проти позову не мають.

Відповідач ОСОБА_3 позов визнала, підтвердила правдивість пояснень ОСОБА_1 .

Позивач ОСОБА_1 , будучи допитаною в судовому засіданні як свідок, суду вказала, що проживала разом із ОСОБА_4 однією сім`єю з 2008 року. Жили в квартирі ОСОБА_9 в АДРЕСА_1 . Спочатку проживали втрьох, з ними проживала її донька. ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народився син ОСОБА_10 , почали жити у квартирі вчотирьох. Відомості про батька вона вказала зі своїх слів через те, що вони не були одружені, а ОСОБА_11 не наполягав на внесенні відомостей у свідоцтво про народження сина через те, що був під слідством на час народження дитини і не хотів йому будь-яким чином зашкодити, якщо його засудять. ОСОБА_12 ставився до дитини як батько до сина, гуляв з ним, водив в дитсадок, приймав участь в батьківських зборах в дитсадку, школі. Як і інші батьки допомагав проводити ремонтні роботи в школі в класі. Вони неодноразово фотографувались сім`єю, із дітьми. Їхній син ОСОБА_10 фотографувався із обома бабусями. Позивач вказала та пояснила долучені до справи фотографії, зокрема, ті, на яких зображені син ОСОБА_10 , його батько ОСОБА_11 , бабусі з її сином, зокрема, мати ОСОБА_13 .

Відповідач ОСОБА_3 , будучи допитаною в судовому засіданні як свідок, вказала, що ОСОБА_4 є її сином. Пам`ятає, як син познайомив її зі своєю дівчиною ОСОБА_14 . Вона прийшла проживати невісткою в квартиру, яка раніше належала їй та сину. ОСОБА_15 з дитиною та її син ОСОБА_11 проживали разом в квартирі. Потім в них народився син ОСОБА_10 . Постійно питала сина чому він не записав себе батьком дитини. Її син ОСОБА_11 постійно з народження сина брав участь в його вихованні, вони вдвох з ОСОБА_15 виховували дитину. ОСОБА_16 на даний час постійно її навідує. На долучених до справи фотографіях є її син і онук. Після отримання повідомлення про зникнення сина безвісти, вона зверталась у військову частину, в якій проходив службу син, де їй повідомили, що не відбирали біологічний матеріал в сина. Спочатку експертні установи усно їм відмовляли в проведенні експертизи щодо споріднення її та онука. Потім вони звернулися в «Маму, папу», їздили в м. Вінниця, здавали необхідні аналізи.

Заслухавши учасників справи, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню зважаючи на таке.

Частина перша статті 2 ЦПК України передбачає, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст.121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

Відповідно до ч.1 ст.126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до ч.1 ст.128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Відповідно до ч.2 ст.128 СК України підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.3 ст.128 СК України позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

Відповідно до ч.4 ст.128 СК України позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Статтею 134 СК України передбачено, що на підставі заяви осіб, зазначених у статтях 126 і 127 цього Кодексу, або рішення суду, орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до Книги реєстрації народжень та видає нове свідоцтво про народження.

Відповідно до ч.1 ст.135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Положеннями ст. 7 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої постановою ВР№789-XII від 27.02.1991 року встановлено, що дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім`я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Статтею 8 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці зобов`язуються поважати право дитини на збереження індивідуальності, включаючи громадянство, ім`я та сімейні зв`язки, як передбачається законом, не допускаючи протизаконного втручання.

Згідно висновків, викладених в постанові Верховного Суду у справі № 361/2653/15-ц від 15.04.2021, предметом доказування у справах про визнання батьківства або про встановлення факту батьківства є встановлення походження дитини від певної особи.

Тлумачення норм статті 130 СК України свідчить, що законом не встановлено переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України (стаття 128 СК України).

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15 травня 2006 року рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них. Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це, у тому числі висновку судово-генетичної експертизи.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 17.02.2021 у справі № 373/2257/18 (провадження № 61-15136св20), доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини. Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо).

Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Дослідивши наявні у справи докази в їх сукупності, судом встановлено, що ОСОБА_4 є рідним батьком, а ОСОБА_1 є рідною матір`ю неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Встановлено, що в 2008 році ОСОБА_4 та ОСОБА_1 почали проживати разом однією сім`єю без реєстрації шлюбу. За час спільного проживання без реєстрації шлюбу у них ІНФОРМАЦІЯ_4 народився син ОСОБА_10 . Запис про батька в актовому записі про народження зроблено зі слів матері на підставі ч.1 ст.135 СК України.

Вказані обставини підтверджуються сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.

З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 20.09.2011 видно, що ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Ладижин Вінницької області. Батьками записані ОСОБА_6 та ОСОБА_1 .

З Витягу з Держаного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного Кодексу України №00054308729 від 22.10.2025 видно, що батьком ОСОБА_5 записаний ОСОБА_6 , а матір`ю записана ОСОБА_1 .

Таким чином встановлено, що в актовому записі про народження та свідоцтві про народження дитини батьком дитини зі слів матері на підставі ч.1 ст.135 СК України вказаний – ОСОБА_6 .

З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 30.04.1976 видно, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 в м.Немирів Вінницької області. Батьками записані ОСОБА_17 та ОСОБА_3 . Остання є відповідачем по справі та бабою онука ОСОБА_10 .

У зв`язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України ОСОБА_4 був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації. Брав участь у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, в Сумській області, в угрупованні військ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

У 2025 році зник безвісти під час виконання бойового завдання, що підтверджується Актом службового розслідування за фактом зникнення безвісти під час виконання бойового завдання рядового ОСОБА_7 від 15.09.2025 та Наказом командира військової частини НОМЕР_1 за №4330 від 05.09.2025.

Набуття правового статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, не зменшує обсяг цивільної правоздатності такої особи (частина перша статті 8 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин»).

Відтак, якщо особа вважається зниклою безвісти, встановлення батьківства такої особи здійснюється шляхом подання позову про визнання батьківства в порядку позовного провадження. Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 09 липня 2025 року у справі № 201/1017/25.

Судом встановлено, що за час спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , останній визнавав своє батьківство відносно сина ОСОБА_5 та виконував усі обов`язки батька.

Дане підтверджується показами позивача ОСОБА_1 та показами відповідача ОСОБА_3 , які повністю узгоджуються між собою.

Також судом були дослідженні надані позивачем фотознімки, на яких, зокрема, зображений ОСОБА_4 разом із ОСОБА_1 та сином ОСОБА_5 , інші фотосвітлини сім`ї ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . Зокрема, зображення онука ОСОБА_10 із бабусями як по лінії батька, так і матері. Осіб, зображених на фотографіях, зазначила позивач ОСОБА_1 при цьому відповідач підтвердила ідентифікацію на фотографіях вказаних осіб.

Визнання відповідачем ОСОБА_3 неповнолітнього ОСОБА_5 своїм онуком, який за її показами постійно її навідує, зображення їх разом на фотографіях, серед інших доказів, підтверджує їх родинні стосунки.

Крім того, суд враховує і добросовісність позиції сторін по справі щодо їх намагання експертним шляхом підтвердити родинні відносини ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Так, згідно повідомлення військової частини НОМЕР_1 видно, що у рядового ОСОБА_9 не відбирали біологічний матеріал.

За клопотанням представника позивача у справі було призначено судову молекулярно - генетичну експертизу, на вирішення якої було поставлено питання чи є біологічна спорідненість між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , а також чи може бути ОСОБА_3 родичем ОСОБА_5 по чоловічій/материнській лінії.

Згідно відповіді Вінницького НДЕКЦ за №19/102/10/2-17705-2026 від 20.07.2026 вбачається, що вирішити питання стосовно біологічної спорідненості між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 та чи можуть бути дані особи родичами по чоловічій/материнській лінії не представляється за можливе, оскільки дані питання відповідно до методики проведення молекулярно-генетичних досліджень, виходять за межі спеціальних знань експерта.

Разом з тим, згідно наданого позивачем висновку молекулярно-генетичного дослідження №51268 від 31.12.2025 зробленого медико-генетичним центром «Мама Папа» вбачається ймовірність того, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є біологічною бабусею, тобто матір`ю батька дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , народженої матір`ю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , в рамках проведеного дослідження, складає 99,9999%.

Суд бере до уваги даний висновок лабораторного дослідження, так як він не суперечить іншим дослідженим судом доказам, зокрема показам сторін, наданих в судовому засіданні та письмовим доказам у справі.

Крім того, судом також взято до уваги той факт, що відповідач ОСОБА_3 , яка є матір`ю ОСОБА_4 не заперечила факту батьківства її сина щодо ОСОБА_5 .

Визнання позову відповідачем ОСОБА_3 не суперечить закону.

Негативних наслідків для дитини у випадку визнання ОСОБА_4 його батьком, судом не встановлено.

Зазначені обставини у їх сукупності дають підстави для висновку про необхідність задоволення позовних вимог про визнання батьківства.

В зв`язку із задоволенням позовних вимог про визнання батьківства, слід внести відповідні зміни до актового запису про народження дитини в частині відомостей про батька дитини.

На підставі викладеного, керуючись ст. 125, 126, 128, 134, 135 СК України, ст. 3, 12, 81, 89, 259, 260, 261, 268, 280-282 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , уродженця м.Немирів Вінницької області, громадянина України, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , уродженця м.Ладижин Вінницької області.

Внести зміни до актового запису №197 від 20 вересня 2011 року, складеного Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Ладижинського міського управління юстиції Вінницької області, про народження ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Ладижин Вінницької області, вказавши у графі батько – « ОСОБА_4 » ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , уродженець м.Немирів Вінницької області, громадянин України) замість « ОСОБА_6 », а в графі прізвище дитини вказати – « ОСОБА_18 » замість « ОСОБА_19 ».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня повного складення до Вінницького апеляційного суду.

Повне судове рішення складено 30.10.2026.

Суддя