Вирок від 29 жовтня 2026 р. у справі №134/1896/26 — Крижопільський районний суд Вінницької області

Суд: Крижопільський районний суд Вінницької області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів

Дата: 29 жовтня 2026 р.

Справа: №134/1896/26

Суддя: Кантониста О. О.

Справа № 134/1896/26

1-кп/134/121/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2026 року с-ще Крижопіль

Крижопільський районний суд Вінницької області

у складі: головуючої судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши в приміщенні суду в селищі Крижопіль в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026025190000068 від 20.09.2026, про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Радянське Крижопільського району Вінницької області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України,

встановив:

Солдат ОСОБА_3 , перебуваючи на посаді інструктора 1 навчальної роти 1 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , у порушення вимог ст. ст. 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 19.09.2026 близько 18 год. 00 хв., керуючи автомобілем марки «ВАЗ 21099», державний номерний знак НОМЕР_2 , рухався по автомобільній дорозі Т-02-02 сполученням с. Городківка – с-ще Крижопіль та був зупинений інспектором СРПП ВП № 1 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області лейтенантом поліції ОСОБА_4 , який відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» здійснив перевірку документів ОСОБА_3 .

На вимогу інспектора СРПП ВП № 1 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області лейтенанта поліції ОСОБА_4 пред`явити для перевірки документи, які водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі відповідно до п. 2.1 а) Правил дорожнього руху України, а саме: посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, достовірно знаючи, що його посвідчення водія виготовлене не встановленим законом способом, пред`явив та надав у руки поліцейському ОСОБА_4 для перевірки з метою підтвердження його права керування транспортним засобом завідомо підроблений офіційний документ – посвідчення водія серії НОМЕР_3 , заповнене на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , видане 12.08.2022 ТСЦ 8042.

При цьому ОСОБА_3 вищевказане посвідчення водія у передбачений Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 року № 340, спосіб не отримував, медичний огляд у порядку, встановленому МОЗ, а також підготовку відповідно до встановлених планів і програм не проходив, теоретичний та практичний іспити у територіальному сервісному центрі МВС не складав.

Бланк посвідчення водія з серійним номером НОМЕР_3 , яке заповнене на ім`я ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , видане 12.08.2022 ТСЦ 8042, не відповідає встановленим зразкам аналогічних бланків посвідчень водія, що перебувають в офіційному обігу на території України, оскільки штрихи фонових зображень (захисної сітки, мікротексту), бланкового тексту, серії, номеру бланку та вихідних даних підприємства-виробника нанесено за допомогою друкуючого пристрою зі струменевим способом формування зображень.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 4 ст. 358 КК України, тобто використання завідомо підробленого документа.

Зазначені обставини були встановлені органом досудового розслідування та учасниками судового провадження не оспорюються, про що подана відповідна заява обвинуваченим ОСОБА_3 , за участю захисника – адвоката ОСОБА_5 , у якій обвинувачений беззаперечно визнав свою вину у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, погодився зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами та повідомив, що ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження. Крім того, обвинувачений та його захисник надали згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні. Обвинувачений просить призначити йому покарання у виді штрафу.

Обвинувальний акт розглядається у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, на підставі вивчення обвинувального акта та доданих до нього матеріалів із ухваленням вироку без зазначення доказів на підтвердження встановлених обставин відповідно до ч. 2 ст. 382 КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснювалося.

Суд, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження, дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, тобто у використанні завідомо підробленого документа.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно зі ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належать, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад кримінального правопорушення та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Згідно з п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 року, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п. 3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.

Призначаючи покарання ОСОБА_3 , суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України є кримінальним проступком, дані про особу обвинуваченого, який в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, є військовослужбовцем, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується задовільно.

Обставинами, які пом`якшують покарання, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

З урахуванням обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, відповідно до принципу індивідуалізації покарання, суд вважає, що ОСОБА_3 необхідно призначити покарання за ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу в межах санкції частини статті, що відповідає загальним засадам призначення покарання, викладеним у ст. 65 КК України, та є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень відповідно до вимог ст. 50 КК України.

Документально підтверджені витрати на проведення експертизи № СЕ-19/102-26/19518-ДД від 30.09.2026 у сумі 3 369,52 грн (три тисячі триста шістдесят дев`ять гривень 52 копійки) відповідно до вимог ст. 124 КПК України підлягають стягненню на користь держави з обвинуваченого ОСОБА_3 .

Питання про долю речових доказів суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Керуючись ст. ст. 374, 381, 382 КПК України, суд –

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Стягнути зі ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на проведення експертизи у сумі 3 369,52 грн (три тисячі триста шістдесят дев`ять гривень 52 копійки).

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Крижопільського районного суду Вінницької області від 21 вересня 2026 року на посвідчення водія на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_3 від 12.08.2022.

Речовий доказ у кримінальному провадженні – посвідчення водія на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_3 від 12.08.2022, яке знаходиться на зберіганні у кімнаті зберігання речових доказів відділення поліції № 1 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області (вул. Полковника Зеленського, 1А, селище Крижопіль Тульчинського району Вінницької області) – знищити.

Відповідно до ч. 1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Крижопільський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учасникам кримінального провадження.

Суддя

Оригінал: reyestr.court.gov.ua