Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №162/748/26 — Любешівський районний суд Волинської області

Справа № 162/748/26

Провадження № 2/162/567/2026

ЛЮБЕШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року селище Любешів

Любешівський районний суд Волинської області у складі судді Глинянчука В.Д., з участю секретаря судового засідання Смаль Т.П., розглянувши справу за цивільним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

1. Відомості про рух справи. Заяви і клопотання, процесуальні дії у справі.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (далі – ТОВ «ФК «Ейс», ТОВ «Ейс») надійшов до Любешівського районного суду Волинської області 28 серпня 2026 року.

Ухвалою суду від 02 вересня 2026 року відкрито спрощене провадження у справі. Постановлено розглянути справу з повідомленням сторін. Розгляд справи відкладався у зв`язку із задоволенням клопотання представника позивача про витребування доказів.

На призначену дату судового розгляду 29 жовтня 2026 року сторони не з`явилися.

Відповідачка будь-яких заяв по суті справи не подала.

Ухвалою від 29 жовтня 2026 року постановлено провести заочний розгляд цієї справи.

Згідно з частиною другою статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК) фіксування судового засідання технічним засобом не здійснювалось.

2. Стислий виклад позиції позивача.

ТОВ «ФК «Ейс» у позовній заяві вказує, що 21 листопада 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі – ТОВ «Манівео») та відповідачкою ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір № 344424950, згідно з яким відповідачка отримала 3500 гривень кредиту.

В подальшому відповідачка збільшила суму кредиту до 12 тисяч гривень.

ТОВ «Манівео» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» (далі – ТОВ «Таліон плюс») 28 листопада 2018 року уклали договір факторингу № 28/1118-01, який згодом було пролонговано відповідно до додаткових угод. Відповідно до цих договорів, реєстру прав вимог № 68 від 04 березня 2020 року клієнт відступив фактору право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором №344424950 від 21 листопада 2019 року.

Між ТОВ «Таліон плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (далі – ТОВ «Онлайн Фінанс») 05 серпня 2020 року укладено договір факторингу № 05/0820-01. Відповідно до цього договору, реєстру прав вимог № 3 від 29 січня 2021 року клієнт відступив фактору право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором №344424950 від 21 листопада 2019 року.

ТОВ «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» 05 червня 2025 року уклали договір факторингу № 05/06/25-Е, згідно умов якого позивач набув право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором №344424950 від 21 листопада 2019 року. Відповідно до реєстру боржників від 05 червня 2025 ТОВ «ФК «Ейс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 на суму 40440 гривень, з яких 12 тисяч гривень – заборгованість по тілу кредиту, 21612 гривень – заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 6828 гривень – штрафні санкції (пеня, штрафи).

Позивач звертає увагу суду на те, що вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляються, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 33612 гривень.

Крім вказаної суми, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 2662,40 гривні, пов`язані з оплатою судового збору, та 7 тисяч гривень витрат на професійну правничу допомогу.

3. Стислий виклад позиції відповідача.

Відповідачка будь-яких заяв по суті справи не подала.

4. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

ТОВ «Манівео» та ОСОБА_1 в електронній формі уклали договір № 344424950, згідно з яким відповідачка отримала 3500 гривень кредиту. Кредит надається строком на 30 днів.

За користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються щоденно у розмірі 1,47 % від суми кредиту за кожний день користування ним.

Додатковими угодами від 21 листопада 2019 року до договору №344424950 сторони домовилися збільшити суму кредиту на загальну суму 12000 гривень.

Договір підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового цифрового ідентифікатора.

На виконання ухвали суду АТ КБ «Приватбанк» 13 жовтня 2026 року надало інформацію про рух коштів за картковим рахунком платіжної картки № НОМЕР_1 ОСОБА_1 за період з 21 листопада 2019 року по 26 листопада 2019 року .Згідно наданої інформації на картковий рахунок платіжної картки ОСОБА_1 21 листопада 2019 року зараховувалось чотири платежі на зарахування коштів, три – по 3500 гривень та один – на суму 1500 гривень.

Внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов`язань за договором № 344424950 від 21 листопада 2019 року у ОСОБА_1 виникла заборгованість.

ТОВ «Манівео» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» (далі – ТОВ «Таліон плюс») 28 листопада 2018 року уклали договір факторингу № 28/1118-01, який згодом було пролонговано відповідно до додаткових угод. Відповідно до цих договорів, реєстру прав вимог № 68 від 04 березня 2020 року клієнт відступив фактору право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором №344424950 від 21 листопада 2019 року.

Між ТОВ «Таліон плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (далі – ТОВ «Онлайн Фінанс») 05 серпня 2020 року укладено договір факторингу № 05/0820-01. Відповідно до цього договору, реєстру прав вимог № 3 від 29 січня 2021 року клієнт відступив фактору право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором №344424950 від 21 листопада 2019 року.

ТОВ «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» 05 червня 2025 року уклали договір факторингу № 05/06/25-Е, згідно умов якого позивач набув право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором №344424950 від 21 листопада 2019 року. Відповідно до реєстру боржників № б/н від 05 червня 2025 ТОВ «ФК «Ейс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 на суму 40440 гривень, з яких 12 тисяч гривень – заборгованість по тілу кредиту, 21612 гривень – заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 6828 гривень - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляються.

5. Норми права, які застосував суд.

Згідно з пунктами 3, 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України (далі -- ЦК) засадами цивільного судочинства зокрема є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 629 ЦК договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої, третьої статті 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до статті 1077 ЦК у редакції, яка діяла на момент відступлення прав вимоги до відповідачки, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно з пунктами 4, 10, 11 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» споживче кредитування - правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Відповідно до частин першої-восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір, крім визначених Цивільним кодексом України істотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію про: технологію (порядок) укладення договору; порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору; можливість та порядок внесення змін до умов договору; спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов`язань; технічні засоби ідентифікації сторони; порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); посилання на умови, що включаються до договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа; спосіб зберігання та пред`явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них; умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів; можливість вибору мови, що використовується під час укладення та виконання договору; інші відомості. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Згідно із статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

6. Мотиви суду щодо позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першої статті 89 ЦПК встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При укладенні кредитного договору ОСОБА_1 надала кредитодавцю свої персональні дані, підписала договір одноразовим цифровим ідентифікатором. Таким чином, договір підписано сторонами у належній формі та у передбачений законом спосіб.

Аналіз доданих до позовної заяви договорів факторингу, додаткових угод, витягів з реєстрів боржників тощо, приводить суд до висновку про набуття ТОВ «Ейс» права грошової вимоги до ОСОБА_1 відповідно до договору № 344424950 від 21 листопада 2019 року.

Між тим, пред`явлені до стягнення суми суд вважає завищеними з таких міркувань.

Суд констатує, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування.

Саме такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року справа № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року справа № 310/11534/13 та від 31 жовтня 2018 року справа № 202/4494/16.

ТОВ «Манівео» надало відповідачці ОСОБА_1 кредит на суму 12000 гривень на 30 днів з дня отримання кредиту, тобто з 21 листопада 2019 року по 21 грудня 2019 року. Протягом цього періоду діяла процентна ставка у 1,47 % від суми кредиту за кожний день користування. Доказів того, що первісний кредитор та позичальник пролонгували період, суду не надано. Таким чином, у період з 21 листопада 2019 року по 21 грудня 2019 року ОСОБА_1 мала сплатити 5292 гривні відсотків (12000? 1,47 % ? 30).

Таким чином, позов ТОВ «Ейс» підлягає до частково задоволення. Суд присуджує до стягнення з ОСОБА_1 відповідно до договору № 344424950 від 21 листопада 2019 року заборгованість по тілу кредиту у розмірі 12000 гривень та 5292 гривні відсотків.

7. Питання розподілу судових витрат.

ТОВ «Ейс» при поданні позовної заяви сплатило 2662,4 гривень судового збору, які у зв`язку із частковим задоволенням позову відповідно до статті 141 ЦПК необхідно стягнути з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог (51,45 % від заявлених вимог).

Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000 гривень суд зазначає таке.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За правилами частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача подано до суду наступні документи: договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20 січня 2026 року, укладений між ТОВ «ФК «Ейс» та адвокатським бюро «Тимошенко та партнери» та додаткову угоду до нього № 25770982633 від 19 червня 2026; акт прийому-передачі наданих послуг від 25 червня 2026, згідно з яким АБ «Тимошенко та партнери» надало правову допомогу ТОВ «ФК «Ейс» у справі про тягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором на загальну суму 7000 гривень.

Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід ураховувати позицію Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд зауважує, що справа не входить до категорії складних та розглядалась у спрощеному провадженні без участі представника позивача.Крім того, послуги надані адвокатом, є типовими для позивача оскільки стягнення заборгованості також є предметом його діяльності, відповідно не потребують витрати значного часу на складання документів та визначення правових позицій.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Зазначене викладено у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року в справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).

Отже, суд дійшов висновку про стягнення із відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 1500 гривень, що відповідатиме принципам розумності, пропорційності та справедливості.

8. Висновок суду щодо позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 264, 265, 282 ЦПК, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за договором № 344424950 від 21 листопада 2019 року, що укладений між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога», у сумі 17292 (сімнадцять тисяч двісті дев`яносто дві) гривні, з яких 12000 (дванадцять тисяч) гривень – тіло кредиту, 5292 (п`ять тисяч двісті дев`яносто дві) гривні – відсотки.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 у користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» 1369 (одну тисячу триста шістдесят дев`ять) гривень 80 копійок судових витрат, пов`язаних з оплатою судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору при поданні позовної заяви, у розмірі 1292 (одна тисяча двісті дев`яносто дві) гривні 60 копійок – залишити за позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс».

Стягнути із ОСОБА_1 у користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» 1500 (одну тисячу п`ятсот) гривень витрат, пов`язаних з правничою допомогою.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Найменування позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»; місцезнаходження позивача: 02049, місто Київ, вулиця Юрія Поправки, будинок № 6, кабінет 13; ЄДРПОУ позивача: 42986956.

Ім`я відповідачки: ОСОБА_1 ; місце реєстрації відповідачки: АДРЕСА_1 ; РНОКПП відповідачки: НОМЕР_2 .

Суддя В.Д. Глинянчук