Вирок від 29 жовтня 2026 р. у справі №161/12051/25 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/12051/25

Провадження № 1-кп/161/603/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 30 жовтня 2026 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області під головуванням:

судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря - ОСОБА_2 ,

прокурорів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

обвинуваченого - ОСОБА_5 ,

захисника - ОСОБА_6 ,

потерпілої - ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025030580001355, що надійшов з Волинського апеляційного суду, відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Луцька Волинської області, громадянина України, українця, непрацюючого, з середньою освітою, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 16.08.2023 за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців, звільнений по відбуттю покарання,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

Так, ОСОБА_5 26.04.2025, близько 19 години 30 хвилин, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, переконавшись у тому, що за його діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, повторно, таємно з метою особистого збагачення, в умовах воєнного стану, який введений на території України відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, в подальшому неодноразово продовженого, востаннє Указом Президента України від 14.01.2025 № 26/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» та Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 15.01.2025 № 4220-ІХ, шляхом віднайдення ключа від квартири АДРЕСА_3 зазначеного будинку, який знаходився в електричному розподільчому щитку під?їзду, незаконно проник до вказаної житлової квартири, де намагався здійснити крадіжку ювелірних виробів, а саме: срібного кільця з вставкою у вигляді камінця червоного кольору та прозорих камінців, 925 проби, чистою масою срібла 2.5 г, вартість якого за ціною брухту дорогоцінних металів згідно висновку експерта № CE-19/103-25/7282-ТВ від 10.06.2025 станом на 26.04.2025 становила 97 гривень 45 копійок, пару срібних сережок з вставками у вигляді камінців червоного кольору та прозорих камінців, 925 проби, чистою масою 4.3 г, вартість яких за ціною брухту дорогоцінних металів згідно висновку експерта № CE-19/103-25/7282-ТВ від 10.06.2025 станом на 26.04.2025 становила 167 гривень 61 копійка, золотої каблучки, 585 проби, чистою масою 3 г, із вставкою каміння «Swarowski», вартість якої станом на 26.04.2025 за ціною брухту дорогоцінних металів згідно висновку експерта № CE-19/103-25/7213-ТВ складала 7 694 гривні 73 копійки, всього на загальну суму 7 959 гривень 79 копійок.

В подальшому, ОСОБА_5 , перебуваючи в квартирі за вищевказаною адресою, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, був виявлений потерпілою ОСОБА_7 , яка зайшла до помешкання та намагалась його затримати, розуміючи, що його дії були помічені та виявлені, бажаючи досягти злочинного наміру, діючи умисно, продовжив їх відкрито, з метою заволодіння викраденим майном, тримаючи його при собі, вибіг з місця вчинення злочину, чим повторно відкрито викрав вказане майно спричинивши потерпілій ОСОБА_7 майнової шкоди на загальну суму 7 959 гривень 79 копійок.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_5 своїми умисними протиправними діями, які виразились у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненому повторно, поєднаному з проникненням у житло, в умовах воєнного стану, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 186 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненні інкримінованого правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, не визнав.

Суду дав показання, що він орендував квартиру у свого товариша, який повідомив йому, що ключ від квартири знаходитиметься або в поштовій скринці, або в електрощитку. Прибувши до будинку, він у під`їзді шукав ключ, який знайшов в електрощитку. Зайшовши до квартири, побачив у ній жіночі та дитячі речі, що його здивувало, оскільки товариш не повідомляв йому про наявність у нього дружини чи дітей.

Зазначив, що можливо брав у руки жіночу сумку. Водночас, хоча і не заперечив, що проник до квартири АДРЕСА_4 , проте заперечив, що брав будь-яке майно.

Крім того, стверджував, що на відеозаписі з камер спостереження зображений не він.

Просив виправдати його за ч. 4 ст. 186 КК України, або перекваліфікувати його дії за ч. 1 ст. 162 КК України.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_5 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, його винність у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненому повторно, поєднаному з проникненням у житло, в умовах воєнного стану, повністю підтверджується зібраними в ході досудового розслідування та дослідженими під час судового розгляду доказами в кримінальному провадженні.

Так, допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_7 повідомила, що в день проникнення обвинуваченого до квартири її батько мав скласти шафу, однак зробити цього не вдалося, тому ключі від квартири він залишив у звичному для них місці – електрощитку. Коли вона повернулася додому, то виявила, що квартира відчинена. Вважаючи, що дома перебувають її доньки, запитала: «Діти, це ви?». У квартирі були розкидані речі, а в одній із кімнат вона побачила обвинуваченого, який одягав рюкзак. Потерпіла також повідомила, що сумка з коштовностями була відкрита, а належні їй коштовності зникли. Після цього обвинувачений відштовхнув її та вибіг із квартири. Вона наздогнала його на сходовій клітці під`їзду й намагалася затримати, однак він вирвався та втік. Повернувшись до квартири, вона зателефонувала сину, після чого вони разом побігли шукати обвинуваченого. Знайшовши його в магазині «Сільпо», що на Київському майдані, син затримав його біля магазину, коли той з нього виходив. Вважає, що обвинуваченого могли підіслати, оскільки незадовго до цього вона продала будинок в селі Боратин.

Крім того, просила призначити обвинуваченому ОСОБА_5 суворе покарання.

Свідок ОСОБА_8 повідомив суду, що він є колишнім цивільним чоловіком потерпілої. Безпосереднім очевидцем подій він не був, однак зазначив, що в день проникнення обвинуваченого до квартири потерпіла зателефонувала йому та повідомила, що до квартири хтось проник. Також підтвердив, що перебував разом із потерпілою біля магазину, коли її син затримав обвинуваченого.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду показала, що безпосереднім очевидцем подій вона не була. Повідомила, що в день проникнення до квартири її сусідки чула в під`їзді крики. Зазначила, що час і місце цих подій можуть відповідати тим, які зазначені в обвинувачені. Крім того, вказала, що їй було відомо про те, що потерпіла залишала ключі від своєї квартири в електрощитку, який не замикався на ключ. Про викрадення речей у сусідки в квартирі дізналася від працівників поліції.

Інших відомостей, які мають значення для вирішення даного кримінального провадження по суті пред`явленого обвинувачення, свідок не повідомляла.

Свідок ОСОБА_10 повідомила суду, що, вийшовши у двір, побачила працівників поліції, які запропонували їй взяти участь як понятій під час проведення огляду двору. Підтвердила, що була присутня під час проведення зазначеної слідчої дії та безпосередньо бачила, як працівники поліції відшукували розкидані по двору речі. Зазначила, що після їх відшукання працівники поліції зібрали речі в одному місці та сфотографували їх. Про будь-які порушення під час проведення огляду не повідомляла.

Свідок ОСОБА_11 суду дала показання, що їй було відомо про пограбування квартири. Підтвердила, що була понятою під час огляду двору та безпосередньо бачила, як працівники поліції відшукували речі, розкидані в різних місцях двору на певній відстані одна від одної. Зазначила, що після відшукання речей працівники поліції зібрали їх в одному місці та сфотографували. Також підтвердила, що на фототаблиці до протоколу огляду зображені саме ті речі, які були виявлені під час проведення зазначеної слідчої дії. Зауважень щодо порядку проведення огляду не мала, порушень під час проведення слідчої дії не було.

Окрім показань потерпілої ОСОБА_12 та свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 винність ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, об`єктивно підтверджується також і іншими доказами дослідженими безпосередньо у кримінальному провадженні.

Так, з протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію від 26.04.2025 вбачається, що ОСОБА_7 повідомила, що 26.04.2025, близько 19:30 год., ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом віднайдення ключа від квартири АДРЕСА_3 , проник до вказаної квартири, звідки здійснив крадіжку золотих виробів, а саме: кільця золотого з коралом червоного кольору, кільця золотого з камінням Сваровські та золотих сережок з червоним коралом, чим завдав майнової шкоди.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 26.04.2025 з фототаблицями, який був проведений на підставі добровільної згоди власника – потерпілої ОСОБА_7 , встановлено, що слідчий СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_14 , в присутності понятих, в період з 21 год. 07 хв. по 21 год. 48 хв., провів огляд місця події у квартирі за адресою: АДРЕСА_5 , в ході якого зафіксовано порушення обстановки у квартирі у вигляді розкиданих по всій поверхні кімнати речей, які знаходяться не на своїх місцях, відчинених дверцятах на шафах, речей розміщених в шафі в хаотичному порядку. Також під час огляду місця події за допомогою дактилоплівки вилучено два сліди низу взуття, один слід пальця руки, змиви з бігунців (собачок) замків кишені сумки, сліди руки з шафи, з поверхні вхідних дверей, з холодильника, з коробки з-під таблеток.

Згідно з протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 26.04.2025 під час затримання ОСОБА_5 , якого затримано 26.04.2025 о 19 год. 50 хв. в кімнаті для проведення слідчих дій № 1 Луцького РУП ГУНП у Волинській області за адресою: м. Луцьк, вул. Звитяжна, 2, проведено особистий обшук затриманого, в ході якого вилучено речі у які він був одягнутий, а також скляну пляшку «Коньяк України ординарний «П?ять зірочок «ДОВБУШ», місткістю 0,5 л (порожня), мобільний телефон марки «moto g24 power» блакитного кольору в прозорому силіконовому чохлі, ІМЕІ1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 . З поверхні скляної пляшки за участі спеціаліста-криміналіста СКЗ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_15 вилучено сліди рук на 5 (п`яти) липких стрічках шляхом опилювання поверхні скляної пляшки. Жодних зауважень від учасників (від самого затриманого чи його захисника, в тому числі і щодо підстав затримання) не надходило.

Водночас, окремо необхідно зазначити, що вилучення у ОСОБА_5 скляної пляшки «Коньяк України ординарний «П?ять зірочок «ДОВБУШ», що зафіксовано вищевказаним протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, суд не оцінює, як доказ на підтвердження винуватості обвинуваченого, оскільки в обвинувальному акті вказану пляшку як викрадений предмет не зазначено.

При цьому, суд звертає увагу, що ОСОБА_5 жодного разу не запитав про підстави затримання та не з`ясовував у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, хоча у випадку не вчинення ним жодного із злочинів він обов`язково проти цього б заперечував, натомість він зазначив, що підстави затримання йому зрозумілі.

Вилучені речі оглянуто слідчим СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_14 , що зафіксовано у протоколі огляду від 30.05.2025, постановою від 28.04.2025 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, а ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02.05.2025 на них накладено арешт.

З дослідженого протоколу огляду місця події від 27.04.2025 з додатком до нього у вигляді фототаблиць, встановлено, що слідчий СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_14 , в присутності понятих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , в період з 07 год. 24 хв. по 07 год. 47 хв., провів огляд місця події за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Любомира Гузара, поблизу будинку № 2, а саме відкритої ділянки, де в трав`яному насадженні виявлено та вилучено кільце золотого типу із вставкою каміння червоного кольору, сережки золотого типу по центру на кожній з камінням червоного кольору, золотий виріб у вигляді хрестика, які поміщено в сейф-пакет № ICR0136877.

Протоколом огляду речей від 03.06.2025 зафіксовано проведення слідчим СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_14 за участі потерпілої ОСОБА_7 огляду предметів, які знаходяться в сейф-пакеті № ICR0136877, що виявлені та вилучені 27.04.2025 в ході проведення огляду місця події, що за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Любомира Гузара, поблизу буд. 2, а саме: двох сережок золотого типу із вставками каміння червоного кольору, кільце золотого типу із вставкою каміння червоного кольору, аксесуар у вигляді хрестика золотого типу. В ході проведення огляду вказаних предметів потерпіла ОСОБА_7 заявила, що в об`єктах огляду вона впізнає предмети, які в неї було викрадено 26.04.2025 з приміщення квартири АДРЕСА_4 .

Також протоколом огляду предмету від 03.06.2025 зафіксовано проведення слідчим СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_14 за участі майстра-ювеліра ОСОБА_16 огляду вищевказаних ювелірних виробів.

Постановою слідчого СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_14 від 28.04.2025 вилучені речі визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, а ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02.05.2025 на них накладено арешт.

Протоколом огляду предмету (відеозапису) від 27.04.2025 з доданим до нього диском, який наданий керівником ОСББ «Щусєва 2 та 4» ОСОБА_17 на запит слідчого СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_14 в порядку ст. 93, 98 КПК України, та досліджений судом безпосередньо у судовому засіданні, зафіксовано проведення слідчим СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_14 огляду відеозаписів з відеокамер, що розташовані в під`їзді будинку по вулиці Л.Гузара у м. Луцьку, та на будинку № 2, що за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Любомира Гузара, і охоплює прибудинкову територію, на яких зображено події, які відбулися 26.04.2025 у під`їзді та прибудинковій території за вказаною адресою.

На оглянутому відеозаписі з камери, що розташована у під`їзді будинку по вул. Любомира Гузара зображено, як о 19:22:54 26.04.2025 в кадрі з?являється особа чоловічої статі, одягнена в кофту чорного кольору, із вставками на рукавах з обох сторін, штани чорного кольору, має на спині рюкзак, торкається руками поштових скриньок, намагаючись їх відчинити. В подальшому, особа чоловічої статі відчинивши одну із них, піднімається на сходинкову клітку та зупиняється на ній перебуваючи під камерою, а потім піднімається поверхом вище. О 19 год. 33 хв. до під`їзду зайшла потерпіла та рухається поверхом вище. О 19:36:10 особа чоловічої статі спускається з вищого поверху та вибігає з під`їзду. О 19 год. 37 хв. за вказаною особою вибігає потерпіла, тримаючи у руці телефон.

На відеозаписі з зовнішньої камери, яка розташована на будинку АДРЕСА_2 , та охоплює прибудинкову територію, о 19 год. 36 хв. зображено, як особа чоловічої статі рухається в дворі під`їзду та в подальшому починає бігти в напрямку дитячого майданчика. У дворі особа чоловічої статі біжучи робить характерний рух, викидаючи щось з руки, та продовжує бігти в напрямку майданчика.

В ході огляду відеозапису свідок ОСОБА_18 , як особу чоловічої статі, яка зображена на відеозаписі, впізнав ОСОБА_5 .

Постановою слідчого СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_14 від 27.04.2025 оптичний диск, на якому наявні відеозаписи, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

Згідно з висновком експерта № СЕ-19/103-25/6641-Д від 12.06.2025 вісім слідів пальців рук розмірами: 24х15 мм, 19х10 мм, 33х13 мм, 32х14 мм, 22х13 мм, 21х9 мм, 23х15 мм, 17х13 мм, виявлені та вилучені під час проведення огляду місця події від 26.04.2025 за адресою: АДРЕСА_5 , придатні для ідентифікації за ними особи (осіб). Вісім слідів пальців рук розмірами: 41х15 мм, 19х9 мм, 12х10 мм, 13х11 мм, 12х9 мм, 17х13 мм, 21х14 мм, 11х10 мм, виявлені та вилучені під час проведення огляду місця події, не придатні для ідентифікації за ними особи (осіб). Один слід пальця руки розміром 23х15 мм, виявлений та вилучений під час проведення огляду місця події від 26.04.2025 за адресою: АДРЕСА_5 , залишений мізинцем правої руки особи, дактилокарта якої заповнена на ім?я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Два сліди пальців рук розмірами 22х13 мм, 21х9 мм, виявлені та вилучені під час проведення огляду місця події від 26.04.2025 за адресою: АДРЕСА_5 , залишені відповідно середнім та вказівним пальцями правої руки особи, дактилокарта якої заповнена на ім?я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . П?ять слідів пальців рук розмірами: 24х15 мм, 19х10 мм, 33х13 мм, 32х14 мм, 17х13 мм, виявлені та вилучені під час проведення огляду місця події від 26.04.2025 за адресою: АДРЕСА_5 , залишені не пальцями рук осіб, дактилокарти яких заповнені на ім?я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а іншою особою (особами).

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/103-25/7213-ТВ від 03.06.2025 ринкова вартість бувшої у використанні каблучки, виготовленої із золота 585 проби чистою масою 3 г станом на 26.04.2025 за ціною брухту дорогоцінних металів складала 7 694,73 грн. (сім тисяч шістсот дев`яносто чотири гривні 73 копійки) без ПДВ.

Висновком експерта № СЕ-19/103-25/7282-ТВ від 10.06.2025 встановлено, що ринкова вартість бувшого у користуванні срібного кільця з вставкою у вигляді камінця червоного кольору та прозорих камінців, 925 проби, чистою масою срібла без вставки 2,5 г за ціною брухту дорогоцінних металів без врахування вартості вставок, станом на 26.04.2025 складала 97,45 грн. (дев`яносто сім гривень 45 копійок) без ПДВ. Ринкова вартість бувшої у користуванні пари срібних сережок з вставками у вигляди камінців червоного кольору та прозорих камінців, 925 проби, чистою масою срібла без вставок 4,3 г, станом на 26.04.2025 складала 167,61 грн. (сто шістдесят сім гривень 61 копійка) без ПДВ.

Інших доказів, які б за своїм змістом мали значення для вирішення кримінального провадження по суті пред`явленого обвинувачення в ході судового розгляду сторонами, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, визначений КПК України, враховуючи, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження, створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.

Докази, що наведені вище, узгоджуються між собою та з показаннями потерпілої й свідків, доповнюють один одного, не містять суперечностей і не викликають сумнівів щодо їх достатності та достовірності, а також виключають будь-які сумніви щодо вчинення обвинуваченим дій, що ставляться йому у провину.

Разом з цим, щодо доводів сторони захисту про належність/неналежність в якості допустимого доказу відеозапису, який наданий керівником ОСББ «Щусєва 2 та 4», що зафіксовано протоколом огляду предмету (відеозапису) від 27.04.2025, так як він не є первинним відеозаписом, а записаний на особистий пристрій працівника поліції чи іншої особи, на якому відео є вибірковим і непослідовним, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Критерії визнання доказів недопустимими обумовлюють диференційований порядок вирішення питання щодо їх недопустимості: під час будь-якого судового розгляду у разі встановлення очевидної недопустимості доказу (ч. 4 ст. 87, ч. 2 ст. 89 КПК України) – у випадках, коли такі докази отримані внаслідок істотного та очевидного порушення прав та свобод людини і їх недопустимість обумовлена такими обставинами, які у будь-якому випадку не можуть бути усунуті в ході подальшого судового розгляду; у нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення по суті (ч. 1 ст. 89 КПК України) – якщо при отриманні доказів допущено процесуальні порушення, які тягнуть інші порушення прав людини та потребують оцінки на підставі всієї сукупності доказів; зумовлюють сумніви у достовірності здобутих відомостей та суд має вирішити питання щодо можливості усунення вказаного сумніву на підставі сукупності інших зібраних допустимих доказів.

Вирішуючи на підставі ч. 1 ст. 87 КПК України питання щодо допустимості доказу, який отриманий з істотним порушенням фундаментальних прав чи свобод людини, суд має обґрунтувати, яке саме фундаментальне право чи свобода особи були порушені, в чому саме полягає істотність такого порушення в тій мірі, що обумовлює недопустимість доказу, та за відповідності ситуації переліку критеріїв, наведених в ч. 2 ст. 87 КПК України, послатись на конкретний пункт цієї норми.

У разі встановлення іншого порушення прав і свобод людини, крім істотних, суд в кожному конкретному випадку має перевірити, у тому числі, чи вплинуло таке порушення на загальну справедливість судового розгляду за критеріями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики ЄСПЛ та національного законодавства.

Крім того, при вирішенні питання щодо допустимості фактичних даних, отриманих з порушенням процесуального закону, суд в кожному конкретному випадку має встановити: чи спричинило це порушення появу обґрунтованих сумнівів у достовірності фактичних даних, отриманих в результаті проведення процесуальної дії; чи можливо усунути такі сумніви за допомогою інших доказів чи додаткових процесуальних засобів доказування. У цьому випадку докази, отримані з порушеннями КПК України, можуть бути використані судом як допустимі лише у разі, якщо: ці порушення не є істотними, тобто не могли вплинути та не впливають на достовірність отриманих фактичних даних; порушення є суттєвими (такими, що породжують сумніви у достовірності доказів), втім такі сумніви можуть бути усунуті іншими зібраними допустимими доказами. У разі встановлення порушення, що породжує сумніви в достовірності отриманих фактичних даних, які неможливо усунути на основі інших доказів чи за допомогою проведення додаткових процесуальних дій, суд має визнати такий доказ недопустимим. Суд здійснює встановлення достовірності доказу шляхом дослідження та аналізу його змісту, перевірки та співставлення з іншими доказами на предмет об`єктивного взаємозв`язку та взаємоузгодження.

При цьому, вирішуючи питання про застосування правил статті 87 КПК України, суд виходить з того, що ці положення можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи, гарантованих у документах, що згадані в цій статті.

Оцінюючи доводи сторони захисту про недопустимість в якості доказу відеозаписів, які надані керівником ОСББ «Щусєва 2 та 4», оскільки вони не є первинними відеофайлами із камер зовнішнього відеоспостереження, а записані на інший технічний пристрій, суд виходить із того, що відеозаписи є електронними документами в розумінні пунктів 1, 3 ч. 2 ст. 99 КПК України.

Відповідно до приписів ст. 99 КПК України документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у тому числі матеріали звукозапису та електронні носії інформації. За приписами ч. 3 цієї статті оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа – його відображення, якому надається таке ж значення як документу.

Постановою Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29 березня 2021 року в справі № 554/5090/16-к (провадження № 51-1878кмо21) розтлумачено порядок оцінки електронного доказу та його допустимості. Один і той же електронний документ може існувати на різних носіях. Всі ідентичні за своїм змістом екземпляри електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення.

Відповідно до приписів ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» у випадку його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа, де матеріальний носій є способом збереження інформації, який має значення тільки коли електронний документ виступає речовим доказом. Головною особливістю електронного документа є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія.

Долучений до матеріалів провадження в якості доказу диск з відеозаписами обставин подій, які відбулися 26.04.2025, близько 19 год. 30 хв., в під`їзді будинку № 2, що по вулиці Л.Гузара у м. Луцьку, та на прибудинковій території, є самостійним джерелом доказу, похідним від інформації, що зберігається на комп`ютері в електронному вигляді у вигляді файлів.

Отже, безпідставними є твердження сторони захисту про недопустимість як доказу відеозаписів, оскільки по суті відеозаписи, які надані суду, є відображенням відеозаписів із камер зовнішнього відеоспостереження і їм надається таке ж значення як документу.

Разом з тим, відповідно до матеріалів провадження, диск з відповідними записами слідчий отримав на запит від керівника ОСББ «Щусєва 2 та 4», дослідив їх та в процесуальний спосіб приєднав до матеріалів кримінального провадження. При цьому, не зазначення в протоколі огляду предмету (відеозапису) технічного носія, який використовувався під час запису відео із камер зовнішнього відеоспостереження, та його характеристик, не ставить під сумнів належність та допустимість як доказів відеозаписів, з огляду на положення статей 85-87 КПК України.

Крім того, будь-яких даних про те, що вказані відеозаписи отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або ж здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, до суду не подано.

Відеозаписи, на думку суду, отримані у встановленому кримінальним процесуальним законодавством порядку, походять із належного процесуального джерела, належним суб`єктом, у належному процесуальному порядку з належним оформленням джерела фактичних даних.

В свою чергу, посилання сторони захисту на те, що наданий суду відеозапис є вибірковим і непослідовним не заслуговують на увагу, оскільки прокурор подає ті докази, які доводять, зокрема існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, при цьому такі доводи не спростовують достовірності інформації, відображеної на відеозаписах, які були оглянуті безпосередньо в судовому засіданні, так як вони містять інформацію, яка має значення у кримінальному провадженні, і відображають події, які відбулися 26.04.2025, близько 19 год. 30 хв., в під`їзді будинку АДРЕСА_6 , та на прибудинковій території. При цьому, сам обвинувачений ОСОБА_5 не заперечив, що перебував у вказаному місці у зазначений час та в під`їзді шукав ключі від квартири, оскільки попередньо домовився із своїм знайомим про оренду.

Водночас, щодо версії обвинуваченого ОСОБА_5 про те, що він помилково потрапив у квартиру АДРЕСА_4 , суд зазначає, що визнає її неспроможною з огляду на наступне.

Так, обвинувачений ОСОБА_5 під час судового розгляду не заперечував факт проникнення 26.04.2025 в квартиру АДРЕСА_4 , а зосереджувався виключно на запереченні викрадення у вказаній квартирі будь-якого майна.

Разом з цим, такі доводи обвинуваченого ОСОБА_5 суперечать дослідженим в ході судового розгляду доказам.

Оцінюючи відеозапис, який наданий керівником ОСББ «Щусєва 2 та 4», що зафіксовано протоколом огляду предмету (відеозапису) від 27.04.2025, на якому зображені події, які відбулися 26.04.2025, близько 19 год. 30 хв., в під`їзді будинку АДРЕСА_6 , та на прибудинковій території, суд звертає увагу, що після того, як до під`їзду заходить потерпіла ОСОБА_7 та рухається поверхом вище, обвинувачений ОСОБА_5 через короткий проміжок часу швидко спускається зі сходів та вибігає з під`їзду.

Крім того, суд звертає увагу на те, що після того, як до квартири зайшла потерпіла ОСОБА_7 , обвинувачений ОСОБА_5 не намагався поговорити з нею, прояснити причини свого перебування у квартирі, повідомити про нібито помилку, або ж з`ясувати чи не потрапив він до чужого житла помилково, а відштовхнув потерпілу та без будь-якого словесного контакту вибіг із квартири й під`їзду, побіг в напрямку дитячого майданчику, намагаючись утекти, що вказує на те, що обвинувачений ОСОБА_5 розумів, що у вказане житло він проник та знаходився там незаконно, а не помилково. Тобто така поведінка обвинуваченого ОСОБА_5 не узгоджується з його версією про випадкове потрапляння до квартири та свідчить про усвідомлення ним незаконності свого перебування в ній.

Разом із тим, протоколом огляду місця події від 26.04.2025 з фототаблицями до нього зафіксовано порушення обстановки у квартирі за адресою: АДРЕСА_5 , зокрема розкидані по кімнатах речі, відчинені дверцята шаф, а також речі розміщені в шафах в хаотичному порядку. Зазначене свідчить про те, що ОСОБА_5 , який своє перебування в цій квартирі не заперечує, шукав майно, яке мало б матеріальну цінність.

При цьому, ОСОБА_5 в ході його допиту не повідомляв, що речі в квартирі були розкидані ще до його приходу.

Вказане, на думку суду, доводить, що проникнення до житла ОСОБА_5 розцінював, як спосіб доступу до майна, на заволодіння якого у нього був умисел.

Таким чином, на переконання суду, характер виявленого безладу у квартирі, показання потерпілої ОСОБА_7 щодо обставин виявлення обвинуваченого та його подальша поведінка свідчать про те, що обвинувачений ОСОБА_5 проник до житла саме з метою відшукання та викрадення чужого майна, тобто діяв із корисливих мотивів, спрямованих на протиправне заволодіння чужим майном.

В свою чергу, з протоколу огляду місця події з додатками у формі фото-таблиці (місцевості поблизу будинку) від 27.04.2025 вбачається, що за адресою: АДРЕСА_2 , в ході огляду ділянки місцевості в трав`яному насадженні виявлено та вилучено ювелірні вироби, які належать потерпілій ОСОБА_7 .

Огляд місця події проведено за участю потерпілої ОСОБА_7 та у присутності понятих ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , які, як вбачається з протоколу, підписали його без зауважень.

Під час допиту ОСОБА_10 і ОСОБА_11 підтвердили законність проведеного огляду місця події та вказали, що знайдені під час зазначеної слідчої дії в дворі ювелірні вироби зносилися працівниками поліції в одне місце, після чого разом були відфотографовані слідчим.

Судом не встановлено об`єктивних даних, які б свідчили на те, що залучені в ході огляду місця події поняті були будь-яким чином заінтересовані у результатах цієї слідчої дії.

Слід також зазначити, що свідки ОСОБА_10 і ОСОБА_11 через понад рік після проведення огляду місця події без жодних вагань і заминок послідовно зазначили, як відбувалося проведення вказаної слідчої дії, а саме те, що відшукані працівниками поліції речі знаходилися в різних місцях двору, на певній відстані одна від одної, після чого їх зібрали в одному місці та сфотографували.

Таким чином, відомості, що зафіксовані в протоколі огляду місця події з додатками у формі фототаблиці (місцевості поблизу будинку) від 27.04.2025 та показання свідків ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , які брали участь у вказаній слідчій дії в якості понятих, спростовують показання ОСОБА_5 , що належні потерпілій ОСОБА_7 ювелірні вироби були підкинуті.

Те, що камера відеоспостереження, яка розміщена за адресою: АДРЕСА_2 , не фіксувала проведення вказаного огляду місця події, на що звертала увагу сторона захисту, саме по собі жодним чином не спростовує відображених відомостей, зафіксованих в протоколі огляду місця події від 27.04.2025 та фототаблицях, оскільки вони в повній мірі узгоджуються з показаннями понятих – свідків ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , які є послідовними та логічним, адже вони чітко описують перебіг проведення огляду місця події під час якого було знайдено викрадені у квартирі потерпілої ОСОБА_20 ювелірні вироби.

За таких обставин, фактичні дані, отримані з різних процесуальних джерел (огляд місця події, показання свідків), перебувають у взаємозв`язку і доповнюють один одного, утворюючи сукупність доказів, що не залишає розумного сумніву у тому, що ювелірні вироби були знайдені працівниками поліції в ході огляду місця події, а не підкинуті кимось щоб обмовити обвинуваченого ОСОБА_5 .

Таким чином, судом критично оцінюються показання обвинуваченого ОСОБА_5 про те, що він помилково проник у квартиру АДРЕСА_4 , і жодних речей там не брав, оскільки вони є суперечливими, не відповідають обставинам справи, встановленим під час судового провадження, такі показання обвинуваченого суд розцінює як спосіб захисту та намагання уникнути відповідальності за фактично вчинене ним кримінальне правопорушення.

Отже, розглянувши кримінальне провадження з дотриманням положень ч. 1 ст. 337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, дослідивши безпосередньо в судовому засіданні наведені вище письмові докази та відеозаписи у їх сукупності, надавши їм належну правову оцінку, відповідно до вимог ст. 94 КПК України, дотримуючись вимог ст. 86, 87 КК України, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, враховуючи, що показання потерпілої ОСОБА_7 та свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , дані ними безпосередньо в судовому засіданні, є послідовними, відповідають іншим обставинам справи та підтверджуються дослідженими письмовими доказами, висновками експертів, які, на думку суду, є належними та допустимими, не викликають сумнівів у їх достовірності, оскільки підстав ставити їх під сумнів у суду немає, тому суд бере їх за основу при постановленні даного вироку та приходить висновку про винуватість ОСОБА_5 у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненому повторно, поєднаному з проникненням у житло, в умовах воєнного стану, кваліфікуючи його дії за ч. 4 ст. 186 КК України.

Підстав для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

Виходячи з зазначеного, судом поза розумним сумнівом, достовірно встановлено, що ОСОБА_5 своїми умисними протиправними діями, які виразились у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненому повторно, поєднаному з проникненням у житло, в умовах воєнного стану, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 186 КК України.

Під час судових дебатів прокурор Луцької окружної прокуратури ОСОБА_3 просила призначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання за ч. 4 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 9 (дев`ять) років.

При обранні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке, згідно з ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів і дані про особу винного.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , передбачених ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_5 покарання суд враховує, що він вчинив умисне корисливе кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, крім того свою вину не визнав та не розкаявся, жалю з приводу вчиненого, осуду своєї поведінки, бажання виправити ситуацію та готовності нести покарання не висловлював, раніше неодноразово судимий за вчинення умисних корисливих кримінальних правопорушень, судимість не знята та не погашена в установленому законом порядку, неодноразово відбував реальну міру покарання у виді позбавлення волі, що не призвело до позитивних змін в його особистості й не створило в нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві, тобто, на думку суду, належних висновків для себе не зробив, оскільки повторно вчинив умисний корисливий злочин, що свідчить про його вперте небажання стати на шлях виправлення та перевиховання і про його підвищену суспільну небезпечність, при цьому вчинення кримінальних правопорушень обрав способом систематичного покращення власного матеріального становища, неодружений, осіб на утриманні не має, непрацевлаштований, суспільно-корисною працею не займається, на обліку у лікаря нарколога не перебуває, у 2002 році лікувався стаціонарно у КП «Волинська обласна психіатрична лікарня м. Луцька» з діагнозом «Несоціалізований розлад поведінки дитячого віку».

Таким чином, суд, з врахуванням наведеного, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, його відношення до скоєного, думки потерпілої, яка просила призначити суворе покарання, що сама по собі не є вирішальною, але враховується судом в сукупності з іншими обставинами, відсутності пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, а також приймаючи до уваги принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_5 не можливе без ізоляції від суспільства та призначає йому покарання за ч. 4 ст. 186 КК України, в межах санкції частини статті, у виді позбавлення волі на певний строк.

В свою чергу, необхідно зазначити, що суд, із урахуванням обставин, які оцінював при призначенні покарання, дійшов висновку про відсутність підстав для призначення ОСОБА_5 покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України, а також про неможливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі положень ст. 75 КК України.

На переконання суду, таке покарання, враховуючи фактичні обставини справи, є справедливим, оскільки співвідноситься між поставленою метою та засобами її досягнення.

На думку суду, обране покарання буде необхідним і достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого та попередження вчинення як ним нових кримінальних правопорушень, так і іншими особами.

Крім цього, суд вважає, що таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.

В свою чергу, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув`язнення, може пом`якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування.

Із відомостей, що містяться в протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 26.04.2025 вбачається, що ОСОБА_5 затримано 26.04.2025.

Отже, відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України, у строк покарання ОСОБА_5 слід зарахувати строк попереднього ув`язнення з 26.04.2025 по день набрання вироком законної сили включно, із розрахунку, що один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

Окрім того, на думку суду, застосований щодо ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слід залишити до набрання вироком законної сили.

Речові докази, згідно з ст. 100 КПК України, відповідно, залишити в матеріалах кримінального провадження, повернути за належністю законним володільцям, знищити.

Процесуальні витрати, згідно з ст. 124 КПК України, що підтверджені документально, покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 .

Арешт, накладений на майно, відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, – скасувати.

Керуючись ст. 370, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з моменту набрання даним вироком законної сили.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у строк покарання термін попереднього ув`язнення, починаючи з 26.04.2025 по день набрання вироком законної сили включно, із розрахунку, що один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

Запобіжний захід застосований щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою – залишити до набрання вироком законної сили.

Речові докази:

-оптичний диск – залишити в матеріалах кримінального провадження;

-кільце золотого типу із вставкою каміння червоного кольору; дві сережки золотого типу із вставками каміння червоного кольору; золотий виріб у вигляді хрестика із кріпленням «о-подібної форми» – повернути за належністю законному володільцю;

-кофту чорного кольору з капюшоном з логотипом марки «Карра» білого кольору на лівій передній частині та білими елементами з логотипом марки «Карра» на обох рукавах; кросівки сірого кольору з логотипом марки «NIKE»; мобільний телефон марки «moto g24 power» блакитного кольору в прозорому силіконовому чохлі, ІМЕI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 – повернути за належністю законним володільцям;

-скляну пляшку «Коньяк України ординарний «П`ять зірочок «ДОВБУШ», місткістю 0,5 л (порожня); сліди рук на 5 липких стрічках з поверхні скляної пляшки – знищити.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави 11 588 (одинадцять тисяч п`ятсот вісімдесят вісім) грн. 20 коп. процесуальних витрат за проведення судової трасологічної експертизи № СЕ-19/103-25/6282-ТР від 28.05.2025, судової дактилоскопічної експертизи № СЕ-19/103-25/6641-Д від 12.06.2025, судових товарознавчих експертиз № СЕ-19/103-25/7213-ТВ від 03.06.2025 та № СЕ-19/103-25/7282-ТВ від 10.06.2025.

Арешт майна, відповідно до ухвал слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02.05.2025 (справа № 161/8222/25, провадження № 1-кс/161/2556/25), від 02.05.2025 (справа № 161/8220/25, провадження № 1-кс/161/2555/25) – скасувати.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою – в той же строк з моменту вручення копії вироку, через Луцький міськрайонний суд Волинської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Луцького міськрайонного суду ОСОБА_1