Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №159/4845/26 — Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/4845/26

Провадження № 2/159/2810/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі

головуючого судді - Смалюха Р.Я.,

за участю:

секретаря судового засідання - Клевецької О.М.,

позивача - не з`явилася,

представниці позивачів - не з`явилася,

відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ковельської міської ради Волинської області Волинської області про визнання права на завершення приватизації земельної ділянки та її державної реєстрації в порядку спадкування за законом,

встановив:

У липні 2026 року ОСОБА_1 (далі – позивачка) звернулися до Ковельського міськрайонного суду Волинської області з позовною заявою до Ковельської міської ради Волинської області Волинської області (далі – відповідач) про визнання права на завершення приватизації земельної ділянки та її державної реєстрації в порядку спадкування.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у 1983 році батько позивачки придбав житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами. Рішенням Ковельської міської ради від 24.12.2009 № 65/49 батькові було передано у приватну власність земельну ділянку площею 579 кв. м для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка). У подальшому батько замовив виготовлення технічної документації із землеустрою, 20 липня 1998 року здійснено державну реєстрацію земельної ділянки в Державному земельному кадастрі з присвоєнням кадастрового номера 0710400000:25:018:0023, однак за життя він не отримав державний акт на земельну ділянку та помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 07.08.2017.

Позивачка зазначає, що спадщину після смерті батька прийняла його дружина (мати позивачки) шляхом спільного проживання зі спадкодавцем, до складу якої увійшли житловий будинок та право на приватизацію вказаної земельної ділянки (спадкова справа № 373/2017). Водночас, мати позивачки за життя не оформила своїх спадкових прав та не завершила приватизацію земельної ділянки і померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 22.03.2024.

Крім того, позивачка зазначає, що за життя мати склала заповіт від 20.10.2017 № 1-962 на користь позивачки щодо всього майна. Позивачка прийняла спадщину за заповітом після смерті матері шляхом спільного проживання та після заведення спадкової справи № 285/2024 отримала 22 листопада 2024 року свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок. Однак нотаріус відмовив позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку площею 579 кв. м через відсутність правовстановлюючих документів на ім`я спадкодавця.

Також позивачка звертає увагу на те, що 29 червня 2026 року Ковельська міська рада Волинської області відмовила їй у завершенні процедури приватизації земельної ділянки та роз`яснила право на звернення до суду. У зв`язку з цим позивачка наголошує, що її спадкове право може бути реалізоване лише в судовому порядку.

На обґрунтування правових підстав позову позивачка посилається на приписи статей 1216, 1217, 1218, 1223, 1225, 1258, 1259 Цивільного кодексу України, статей 81, 125, 152 та абзацу 2 пункту 1 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України. Також посилається на правову позицію Верховного Суду у постанові від 07.02.2024 у справі № 201/1883/21 щодо відмови нотаріуса у видачі свідоцтва.

Керуючись положеннями статей 15, 16, 1296 Цивільного кодексу України та статей 4, 175, 176, 177 Цивільного процесуального кодексу України, позивачка просить позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у справі правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Ухвалою від 30.07.2026 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та витребував у нотаріуса спадкові справи після смерті батьків позивачки, підготовче засідання у справі призначив на 01.09.2026.

01.09.2026 у зв`язку з ненадходженням витребуваних документів, суд відклав розгляд справи на 21.09.2026.

04.09.2026 до суду надійшли копії витребуваних судом спадкових справ.

Ухвалою від 21.09.2026 суд закрив підготовче засідання у справі, розгляд справи призначив на 20.10.2026.

У судове засідання 20.10.2026 учасники справи не прибули, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Представник позивача подав клопотання про розгляд справи за його відсутності просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Верховний Суд у своїх постановах від 13 листопада 2020 року у справі № 359/5348/17 (провадження № 61-18620св19) та від 8 грудня 2021 року у справі № 369/10161/19 (провадження № 61-3468св21) наголосив, що якщо учасники судового процесу, зокрема сторони чи їхні представники, не з`явилися на судове засідання, але суд дійде висновку, що наявних матеріалів достатньо для ухвалення законного та обґрунтованого рішення, розгляд справи може бути завершено без її відкладення. Основним критерієм для відкладення справи є не відсутність сторони або її представника, а неможливість вирішення спору в межах відповідного судового засідання.

У цій справі суд вважає, що наявних матеріалів достатньо для прийняття законного та обґрунтованого рішення, тому вирішення спору по суті може відбутися без відкладення розгляду справи.

У зв`язку з неявкою учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів звукозапису не проводилася.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення, яка може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершується розгляд справи у яке не з`явились всі учасники такої справи (постанова КЦС ВС від 30.09.2022 у справі №761/38266/14).

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебувати у шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про одруження серія НОМЕР_1 від 26.01.2000.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 від 07.08.2017.

В Ковельській державній нотаріальній конторі Волинської області після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 було заведено спадкову справу 3373/2017.

Довідкою РЖКП №1 від 13.10.2017 підтверджується, що на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 з ним проживала дружина ОСОБА_3 .

У спадковій справі міститься заява позивачки від 20.10.2017 про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_3 від 22.03.2024.

Заповіт від імені ОСОБА_3 посвідчувався в Ковельській державній нотаріальній конторі Волинської області 20.10.2017 за №1-962, складеним на користь позивача.

Довідкою PЖKП №l від 07.08.2024, №938 підтверджується, що позивачка була зареєстрована за однією адресою з ОСОБА_3 на момент її смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_4 від 05.01.1967, копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 від 14.06.1986 підтверджується, що позивачка є дочкою ОСОБА_3

У матеріалах спадкової справи після смерті ОСОБА_3 міститься заява від 02.08.2024 її сина ОСОБА_4 про те, що він відмовляється від прийняття спадщини після смерті мами.

В Ковельській державній нотаріальній конторі Волинської області після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 було заведено спадкову справу №285/2024.

22 листопада 2024 року державний нотаріус Ковельської державної нотаріальної контори Волинської області видала мені свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спадщину, яка складається з цілого житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

02.07.2026 державним нотаріусом позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку площею 579 кв. м. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на земельну ділянку на спадкодавця.

Рішенням Ковельської міської ради від 24.12.2009, №65/49 ОСОБА_2 було передано у приватну власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 579 кв. м. в АДРЕСА_1 .

20 липня 1998 року було здійснено державну реєстрацію земельної ділянки, зареєстровано її в Державному земельному кадастрі та присвоєно кадастровий номер 0710400000:25:018:0023, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 11.06.2026.

Відповіддю ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 24.12.2025 підтверджується, що за життя ОСОБА_2 не отримав державний акт на передану йому у приватну власність земельну ділянку.

Відповіддю від 27 червня 2026 року Ковельська міська рада Волинської області відмовила позивачу у завершенні процедури приватизації земельної ділянки площею 579 кв. м. в АДРЕСА_1 і роз`яснила про право звернутися до суду.

Розглянувши та оцінивши подані учасниками справи обґрунтування, пояснення та докази, суд дійшов висновку, що спір у справі виник у сфері спадкових та земельних правовідносин, а саме щодо реалізації спадкоємцями права на завершення процедури приватизації земельної ділянки, яку розпочав, але не завершив спадкодавець.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України та Земельним кодексом України.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до п. «г» ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Суд зазначає, що за загальним правилом право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права (ст. 125 ЗК України).

Згідно з абзацом 2 п. 1 розділу X «Перехідні положення» ЗК України, рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Водночас, спадкодавець ОСОБА_2 вчинив активні дії, спрямовані на набуття права власності на спірну земельну ділянку: отримав відповідне рішення органу місцевого самоврядування, виготовив технічну документацію та здійснив державну реєстрацію земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, однак об`єктивно не зміг завершити цю процедуру через смерть.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд застосовує правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 квітня 2019 року у справі № 723/1061/17 (посилання в ЄДРСР https://reyestr.court.gov.ua/Review/81425623). Верховний Суд у цій постанові зазначив, що якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку. До складу спадщини входить право на завершення процедури приватизації земельної ділянки, яку спадкодавець розпочав за життя у встановленому порядку та не завершив у зв`язку зі смертю.

Суд погоджується з аргументами позивача, оскільки вони повністю підтверджуються матеріалами справи та релевантною практикою Верховного Суду.

Позивач у встановленому законом порядку прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 , яка у свою чергу спадкувала після смерті свого чоловіка ОСОБА_2 , а тому успадкувала всі майнові права спадкодавця, зокрема і право на завершення приватизації спірної земельної ділянки.

Крім того, суд встановив, що за життя ОСОБА_2 на підставі рішення Ковельської міської ради від 24.12.2009 №65/49 було передано у приватну власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 579 кв. м. в АДРЕСА_1 .

Спадкодавець виготовив технічну документацію та 20 липня 1998 рокуздійснив державну реєстрацію вказаної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі у зв`язку з чим земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 0710400000:25:018:0023.

Оскільки спадкодавець не завершив процедуру приватизації за життя, нотаріус позбавлений можливості видати позивачу свідоцтво про право на спадщину на вказану земельну ділянку.

Підсумовуючи наведене, вивчивши матеріали справи, повно, всебічно, об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази безпосередньо досліджені в судовому засіданні, з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а у сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку, застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, виходячи з мотивів наведених вище, керуючись внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Ковельської міської ради Волинської області належить задовольнити повністю та визнати за позивачем право на завершення приватизації спірної земельної ділянки.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України та враховуючи відповідне клопотання позивача, понесені судові витрати суд залишає за позивачами.

Керуючись статтями 12, 76-81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Ковельської міської ради Волинської області – задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті мами ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , право на завершення приватизації та реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» на земельну ділянку площею 579 кв.м. з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0710400000:25:018:0023.

Судові витрати залишити за позивачами.

Копію рішення направити сторонам у справі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або проголошення рішення судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_6 );

Відповідач - Ковельська міська рада Волинської області (45000, м. Ковель, вул. Незалежності, буд. 73; ЄДРПОУ 21735504).

Повне судове рішення складене 30.10.2026.

Головуючий Р.Я. Смалюх