Суд: Ширяївський районний суд Одеської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 28 жовтня 2026 р.
Справа: №518/1051/26
Суддя: Гуржій А. В.
Ширяївський районний суд Одеської області
29.10.2026Справа №: 518/1051/26 Провадження № 2/518/696/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2026 року селище Ширяєве
Ширяївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Гуржій А.В.,
за участю секретаря судового засідання Майнич В.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2026 року товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (надалі - ТОВ «Коллект Центр», позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 (далі – відповідач) заборгованість за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.02.2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та відповідачем укладено кредитний договір, за умовами якого останній надано кредит у розмірі 3 200,00 грн строком на один рік. Позивач зазначав, що свої зобов`язання щодо надання кредитних коштів первісний кредитор виконав, однак відповідач кредит не повернула та проценти за користування ним не сплатила.
Право вимоги за вказаним кредитним договором, за твердженням позивача, перейшло до ТОВ «Коллект Центр» на підставі договорів відступлення права вимоги від 01.12. 2021 року та 10.01.2023 року. Посилаючись на неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань, позивач просить задовольнити позов у повному обсязі.
Ухвалою Ширяївського районного суду Одеської області від 15.06.2026 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано з АТ «Універсал банк» інформацію.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не викликались.
Представник позивача в прохальній частині позовної заяви просив здійснювати розгляд справи за його відсутності.
Відповідачу ухвала надсилалася в електронний кабінет в системі «Електронний суд».
Відповідач ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву, у якому просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на сплив строку позовної давності, неправомірність нарахування процентів у розмірі 45 928,96 грн, які, на її думку, фактично є прихованою неустойкою, а також неспівмірність заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 16 000,00 грн.
Представник позивача подав відповідь на відзив, у якій заперечував проти доводів відповідача, зазначаючи, що розрахунок заборгованості здійснений відповідно до умов кредитного договору, проценти є платою за користування кредитом, а не штрафними санкціями. Також позивач вказував на погодження сторонами збільшеної до 10 років позовної давності та зупинення її перебігу у зв`язку з карантином і воєнним станом. Щодо витрат на правничу допомогу зазначав, що відповідач не довела їх неспівмірності. Просив позов задовольнити в повному обсязі.
Згідно з вимогами ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Таким чином, розглянувши подані позивачем документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадженням, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.
Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи та прийняті судом, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Фактичні обставини справи.
Судом встановлено, що 23.02.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2105459767039, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 3 200,00 грн строком на 1 рік. Процентна ставка за користування кредитом становила 1,40 % за кожен день користування кредитом з подальшим її збільшенням відповідно до умов договору.
На підтвердження укладення договору позивачем надано копію кредитного договору з додатками, а на підтвердження перерахування кредитних коштів — документи платіжної організації, згідно з якими 23.02.2021 здійснено переказ 3 200,00 грн на платіжну картку відповідача за номером карти НОМЕР_1 , вказану відповідачем.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 2105459767039 від 23.02.2021, складеного первісним кредитором ТОВ «Служба МК», за період з 23.02.2021 до 30.11.2021 нараховано проценти за користування кредитом у загальному розмірі 25 984,00 грн, з яких 672,00 грн сплачено 09.03.2021. Сума основного боргу становила 3 200,00 грн та залишилася непогашеною. Станом на 30.11.2021 загальна заборгованість за розрахунком становила 28 512,00 грн, з яких 3 200,00 грн — тіло кредиту та 25 312,00 грн — несплачені проценти.
Відповідно до листа ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 09.12.2025, на запит ТОВ «Служба миттєвого кредитування» підтверджено здійснення 23.02.2021 о 18:40:18 переказу грошових коштів у розмірі 3 200,00 грн на банківську картку № НОМЕР_1 , емітовану MONObank, за договором № 2105459767039.
Також судом встановлено, що 01.12.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір відступлення права вимоги № 1-12, а 10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» — договір № 10-01/2023, на підставі яких, за твердженням позивача, до останнього перейшло право вимоги за кредитним договором відповідача.
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість за кредитним договором становить 49 128,96 грн, з яких 3 200,00 грн — заборгованість за тілом кредиту та 45 928,96 грн — заборгованість за процентами.
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення.
Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується пунктом 3 частини 1 статті 3 ЦК України.
Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно якого сторони вільні в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 530 ЦК України зобов`язання підлягає виконанню у строк встановлений договором.
Визначення поняття зобов`язання міститься у частині 1 статті 509 ЦК України.
Відповідно до цієї норми зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (стаття 510 ЦК України).
Згідно положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформленою в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Ці правила є публічною пропозицією (офертою), у розумінні статей 641, 644 ЦК України, на укладення договору кредиту, та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Електронний договір та всі додаткові угоди до нього, підписані електронними підписами одноразовими ідентифікаторами, за правовими наслідками прирівнюються до договорів, укладених у письмовій формі, та мають таку саму юридичну силу для сторін, як документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами сторін.
Відповідно до частини 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12 січня 2021 року дійшов висновку: «Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа.
Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Наявність або відсутність обставин та фактів встановлюється на підставі доказів сторін, якими відповідно до частини 2статті 76 ЦПК України є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показання свідків.
Положеннями статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно із частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідачем в свою чергу жодних належних доказів на спростування позовних вимог не надано.
У порушення норм закону та умов договору відповідач за вказаним договором зобов`язань належним чином не виконував, у результаті чого у відповідача утворилася заборгованість по поверненню кредитних коштів.
Позивачем долучено до матеріалів справи документи, які підтверджують перерахування на рахунок відповідача грошових коштів.
Згідно з відповіддю АТ «Універсал банк» № БТ/Е-28459 від 23.06.2026 року, в банку на ім`я ОСОБА_1 емітувалась, зокрема платіжна картка № НОМЕР_2 . По рахунку відповідача було зарахування коштів за період з 23.02.2021 року по 05.03.2021 року в розмірі 3200,00 грн.
Отже, позивачем доведено виконання кредитором кредитного договору. При цьому у матеріалах справи є докази, які б свідчили про часткове виконання відповідачем взятих зобов`язань за кредитним договором, а саме часткова оплата заборгованості в сумі 672,00 грн. первісному кредитору.
Щодо доводів відповідача про сплив позовної давності.
Відповідач у відзиві посилалася на сплив позовної давності, натомість позивач у відповіді на відзив заперечував проти цього доводу, зазначаючи, що умовами кредитного договору позовну давність збільшено до 10 років, а її перебіг продовжувався у зв`язку з карантином та введенням воєнного стану.
Вирішуючи зазначене питання, суд має врахувати, що відповідно до статей 256, 257 ЦК України загальна позовна давність становить три роки. За змістом статті 259 ЦК України письмовим договором позовна давність може бути збільшена за домовленістю сторін.
Саме по собі посилання позивача на умову договору про збільшення позовної давності до 10 років не звільняє його від обов`язку довести, що така умова була погоджена сторонами та є складовою укладеного відповідачем кредитного договору.
Крім того, пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачалося продовження строків позовної давності на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України у зв`язку з поширенням COVID-19. Пунктом 19 цих положень у відповідних редакціях передбачалося продовження, а згодом зупинення перебігу позовної давності у зв`язку з воєнним станом. Водночас пункт 19 було виключено Законом України № 4434-IX, який набрав чинності 04.09.2025.
Отже, доводи відповідача про сплив позовної давності підлягають оцінці з урахуванням строку виконання зобов`язання, погоджених сторонами умов договору та законодавчих положень, які діяли протягом відповідного періоду. Самого посилання на те, що з дати настання повернення кредиту та відсотків за договором минуло понад три роки, недостатньо для висновку про сплив позовної давності.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позивач, як новий кредитор за кредитним договором, набув право вимоги до відповідача, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, а тому, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість відповідача за кредитним договором, задовольнивши позов частково.
Разом з тим, суд зазначає, що у постановах великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 2024494/16-ц та від 18 січня 2023 року у справі № 686/13446/15 зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів пролонгації строку кредитування або погодження сторонами нових умов нарахування процентів після спливу строку дії договору.
З огляду на те, що строк кредитування закінчився року, нарахування процентів за період після строку кредитування є неправомірним. При цьому позивачем не надано належних та допустимих доказів пролонгації договору або погодження сторонами нових умов кредитування.
Оцінивши надані докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що між первісним кредитором та відповідачем виникли кредитні правовідносини, за якими відповідач отримала кредитні кошти в розмірі 3200,00 грн та зобов`язалася повернути їх і сплатити проценти за користування кредитом.
Згідно з розрахунком заборгованості, складеним первісним кредитором ТОВ «Служба МК», станом на 30.11.2021 за кредитним договором № 2105459767039 від 23.02.2021 обліковувалася заборгованість у розмірі 28512,00 грн, яка складається з 3 200,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 25312,00 грн несплачених процентів. При цьому 672,00 грн процентів були сплачені відповідачем, а пеня та штрафні санкції не нараховувалися.
Водночас наданий розрахунок не підтверджує наявності заборгованості в заявленому позивачем розмірі 49128,96 грн, оскільки не містить належного обґрунтування виникнення різниці в сумі 20616,96 грн. Доказів, які б давали змогу перевірити правомірність та правильність подальшого нарахування цієї суми, позивачем не надано.
За таких обставин суд вважає доведеними позовні вимоги в частині стягнення 28512,00 грн. заборгованості, а в іншій частині позову належить відмовити.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до частин 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Ураховуючи зазначені вимоги процесуального закону, та те, що позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1545,26 грн. сплаченого судового збору, оскільки позов задоволено на 58,04%.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу.
У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 16000,00 грн.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
У цьому випадку позивач підтверджує понесення витрат на професійну правничу допомогу такими доказами: договором на надання правничої допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2024 року підписаною між ТОВ «Коллект Центр» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», а також витягом з акта № 21 про надання правничої допомоги від 30.04.2026 року, відповідно до якого вартість наданих послуг становить 16000 грн.
Частиною 4 статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
Жодним чином не заперечуючи права позивача отримати всі види професійної правничої допомоги, а так само не заперечуючи кваліфікацію адвоката, який надав якісні послуги відповідно до замовлення, суд на засадах пропорційності, враховуючи наведене вище та відповідно критеріїв статті 143 ЦПК України, зокрема, співмірності і розумності, оцінює очікувані понесення позивачем витрати з точки зору мінімально необхідного їх розміру, що підлягає віднесенню на сторону відповідача з покладенням на останнього обов`язку відшкодувати такі витрати, суд вважає необхідним зменшити розмір заявлених судових витрат на професійну правничу допомогу до 2000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 81, 89, 141, 178, 247, 261, 263-265 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за Договором № 2105459767039 від 23.02.2021 у розмірі 28512,00 грн. (двадцять вісім тисяч п`ятсот дванадцять гривень 00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судовий збір у розмірі 1545,26 грн. (одна тисяча п`ятсот сорок п`ять гривень 26 копійок) та витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 грн.( дві тисячі гривень, 00 копійок).
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», адреса: код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя А.В. Гуржій
Оригінал: reyestr.court.gov.ua