Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №523/5509/26 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/5509/26

Провадження №2/523/4574/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд м.Одеси у складі:

головуючого судді - Далеко К.О.,

за участю секретаря судового засідання – Дяченко Т.С.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №17 м. Одеси, в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей та додаткових витрат на доньку інваліда,

ВСТАНОВИВ:

І . Зміст вимог та заперечень учасників справи.

Доводи позову.

18.03.2026 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей та додаткових витрат на доньку інваліда, якою із урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 22.06.2026 року, просить:

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 по 350 доларів США на кожну дитину щомісячно, починаючи з дні пред`явлення позову до досягнення дітьми повноліття;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на лікування та реабілітацію доньки ОСОБА_6 , та за курси навчання сина в сумі 33864,00 грн.

В обґрунтування позову зазначила, що між сторонами було укладено шлюб. Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньку ОСОБА_7 ,лію ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є інвалідом віком до 18 років, має захворювання М41 (ювенільний ідіопатичний сколіоз III ступеня ГПВХ, що підтверджується медичним висновком №33/62 про дитину-інваліда від 24.05.2024 року. Майже півтора року як сторони припинили шлюбні відносини. Діти проживають разом із позивачем, та перебувають на її утриманні. Починаючи з листопада 2024 року по жовтень 2025 року відповідач періодично добровільно надавав дітям матеріальну допомогу. Відповідач здійсним грошові перекази на картку: 26.11.2024 – 295,00 дол. США, 15.12.2024 – 500,00 дол. США, 18.02.2025 – 1100,00 дол. США, 16.03.2025 – 500,00 дол. США, 16.03.2025 – 70,00 дол. США, 16.03.2025 – 30,00 дол. США, 16.06.2025 – 1000,00 дол. США, 15.07.2025 – 500,00 дол. США, 15.08.2025 – 1000,00 дол. США, 16.09.2025 – 500,00 дол. США, 16.10.2025 – 500,00 дол. США. Донька є дитиною інвалідом, має захворювання М41 (ювенільний ідіопатичний сколіоз III ступеня ГПВХ, та постійно потребує додаткових витрат. 21 лютого 2025 року та 09.02.2026 року для Юлії було придбано ортопедичний виріб. 06.03.2026 року протези на грудний, поперечний і крижовий відділ (корсети) вартістю 14170,00 грн. та 27 830,00 грн. Також здавались аналізи крові 27.05.2024 року та суму 1658,50 грн, та 13.02.2025 року на суму 2 314,00 грн. Згідн довідки до акта огляду МСЕК № 524597 від 18.02.2022 року, позивач є інвалідом 2 групи. З листопада 2025 року відповідач перестав в добровільному порядку надавати матеріальну допомогу на утримання дітей. Відповідач професійний моряк, вже напротязі більше 25 років ходить у рейси, працює на посаді шеф-кухаря судна на іноземних судових компаніях, має можливість надавати матеріальну допомогу неповнолітнім дітям. Наразі відповідач уклав контракт від 26 січня 2026 року з Столт Танкерс Сінгапур Пте Лтд. Позивач просить визначити суму аліментів в твердій грошовій сумі. Заробітна плата шеф-кухаря ОСОБА_2 в середньому становить 3500 доларів США, а так як він ходить в рейс (чотири місяці у рейсі, два вдома) вісім місяців в рік, то його заробітна плата складатиме 21000 доларів США в рік, в місяць 2625 доларів США. Позивач вважає що відповідач має можливість сплачувати аліменти в твердій грошовій сумі на кожну дитину у розмірі 350 доларів США. Нормативно позовна заява обґрунтована: ст. 141, ч.2 ст. 182, ст. 184, ч.1 ст. 185 Сімейного кодексу України.

Доводи відзиву на позов.

01.05.2026 року представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Осьмінін С.Д. подав до суду відзив на позовну заяву, яким позов частково визнав, просив визначити розмір аліментів у розмірі, співмірному доходам відповідача, у твердій грошовій сумі в національній валюті, а саме у розмірі 7500 грн на кожну дитину, що в цілому дорівнює 15000 гривень щомісячно до досягнення повноліття дітей. У задоволенні позовних вимоги в частині стягнення додаткових витрат в сумі 22 986,25 грн. відповідач позов не визнав. Обґрунтовано відзив на позов тим, що доводи позивача про припинення надання допомоги дітям не відповідають дійсності. Відповідач у жовтні 2025 року нарочно передав грошові кошти у розмірі 1000 доларів США спільній доньці ОСОБА_5 . В подальшому, відповідач здійснив наступні перекази на картку позивача: 1000 доларів США – 13.03.2026 року, 500 доларів США – 17.04.2026 року. Також були здійснені грошові перекази на банківську карту спільної доньки ОСОБА_5 , дані кошти за усною домовленістю. Були призначені для сплати спортивних секцій, які необхідні доньці для покращення здоров`я. 1000 грн. – 19.04.2026 року, 1000 гривень – 10.04.2026 року, 1000 гривень – 02.04.2026 року, 2000 гривень з- 08.03.2026 року, 4100 гривень – 29.12.2026 року. Відповідно, відповідач не ухилявся від утримання своїх дітей. Також платіжними квитанціями підтверджується сплата відповідачем аліментів на дітей у добровільному порядку. Щодо додаткових витрат на дитину, то вони фактично були понесені за рахунок коштів відповідача, як і усі інші витрати на лікування доньки. Твердження позивачки щодо розміру доходу відповідача не відповідають дійсності. Відповідач дійсно є моряком, але стабільного доходу він не має, контракти укладаються строково та часто не продовжуються. Трудовий договір наданий позивачкою є строковим, завершується 25.05.2026 року і подальшої співпраці у відповідача з даною компанією не буде, так як дана компанія продає судно на якому наразі працює відповідач. Заробітна плата відповідно до умов трудового договору складається з фіксованої базової заробітної плати 966 доларів США і додаткових надбавок. Кінцевий дохід кожного місяця різний. Відповідач досяг віку 51 рік, що з урахуванням характеру його роботи, об`єктивно обмежує його можливість виконувати трудові обов`язки. Крім того відповідач проживає за межами країни, де несе значні витрати на забезпечення свого проживання. Заявлений до стягнення розмір аліментів не підтверджений доказами витрат, не враховано реальний дохід відповідача, не враховано обов`язок позивачки брати участь в утриманні дітей, не враховано наявність інших утриманців. Відповідач має матір, яка з 2013 року є пенсіонеркою та отримує мінімальну пенсію, що є недостатньою для повноцінного функціонування, тому відповідач змушений фінансово підтримувати свою матір і регулярно надавати грошові кошти. Також відповідач вважає незаконним стягнення аліментів в іноземній валюті.

Доводи відповіді на відзив.

28.05.2026 року позивач подала до суду відповідь на відзив, який обґрунтувала наступним. Позивачка виходила з доведеного на час звернення до суду доходу відповідача. Якщо він зменшиться, то відповідач має право звернутися до суду із позовом про пропорційне зменшення розміру аліментів. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що компанія в якій працевлаштований відповідач, продає судно, та що це судно в компанії єдине. Чоловіку у 51 річному віці є працездатними. Відповідач не надав доказів наявності витрат на проживання та їх розміру. Відповідач не надав доказів свого дійсного розміру доходів, не погоджуючись із наведеними позивачем сумами. Відповідач надав банківські квитанції про перерахування: ОСОБА_9 (який не є сином відповідача): 4 100 грн. – 29 грудня 2025 р.; 2 000 грн. – 08 березня 2026 р.; 1 000 грн. – 02 квітня 2026 р. 1 000 грн. – 10 квітня 2026 р. 1 000 грн. – 19 квітня 2026 р. Невідомій особі: 8 500 грн. – 22 січня 2026 р. ОСОБА_10 (напевно, позивачці): 1 000 доларів США – 13 березня 2026 р. 500 доларів США – 17 квітня 2026 р. Серед зазначених банківських документах відсутні заробітку докази перерахування коштів донці ОСОБА_6 . В усіх платіжних квитанціях відсутнє позначення призначення платежу, чи то аліменти, чи то додаткові витрати, чи то інші платежі, які не пов`язані із аліментами та додатковими витратами. Відповідач не надав доказів розміру пенсії його матері, та доказів регулярності фінансової її підтримки, та розмір цієї підтримки.

ІІ. Клопотання та інші процесуальні рішення у справі.

Ухвалою суду від 08.04.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите спрощене позовне провадження по справі.

ІІІ. Позиції сторін.

Позивач ОСОБА_1 прийнявши участь у судовому засіданні позов підтримала, просила задовольнити, надала пояснення аналогічні викладеним у позові та відповіді на відзив. Повідомила, що наразі працює менеджером по продажам «Компанія Асканія». Останній раз відповідач дав грошові кошти у розмірі 500 доларів США. Також, було витрачено 24 тисячі гривень – син поступив в коледж «Марінеско, це навчання на рік. 18 000 гривень було витрачено на форму. В середньому відповідач надавав по 500 доларів на місяць, та по 1000 гривень дітям на карту.

Представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Осьмінін С.Д., прийнявши участь у судовому засіданні, частково визнав позов, підтримав доводи відзиву на позовну заяву. Надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на позов.

Заявами від 30.09.2026 року позивач та представник відповідача просили здійснити подальший розгляд справи у їх відсутність.

ІV. Фактичні обставини встановлені судом. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо аргументів наведених учасниками справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно та безсторонньо оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони з 11 березня 2000 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Пересипського районного суду м.Одеси від 23 квітня 2026 року розірвано.

Під час шлюбу у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження дітей.

Неповнолітні діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживають разом з матір`ю, позивачем по справі ОСОБА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 фактично проживає за межами України.

Позивач стверджує, що відповідач ОСОБА_2 є працездатною особою, має значний прибуток, оскільки працює на морських судах під іноземним прапором, шеф кухарем, зокрема уклав контракт 26 січня 2026 року з Столт Танкерс Сінгапур Пте Лтд. Разом із тим, необхідну допомогу на постійній основі на утримання дітей він не надає. Визначитися із розміром щомісячних аліментів на дітей, у позасудовому порядку, сторони не змогли.

Відповідно до частини першої, другої, статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Частинами 2, 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року (з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

За положеннями ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Відповідно до положень ч.3 ст.70 ЗУ „Про виконавче провадження" загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

Пред`явлення до суду позову про стягнення аліментів вказує на те, що сторони як батьки дітей не досягли домовленості щодо способу виконання ними обов`язку утримувати неповнолітніх дітей. Позов до суду подано матір`ю, з якою проживають неповнолітні діти, відтак право вибору способу стягнення аліментів належить саме ОСОБА_1 , вимоги якою заявлено про присудження аліментів у твердій грошовій сумі.

Таким чином, за рішенням суду кошти на утримання неповнолітніх дітей підлягають присудженню у твердій грошовій сумі.

Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, визначено статтею 182 СК України, частиною 1 даної норми матеріального права передбачено необхідність врахування, зокрема, наявності у платника аліментів інших дітей, непрацездатних батьків тощо.

Відповідач ОСОБА_2 частково визнав позовні вимоги, в частині стягнення аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей, по 7500 грн. на кожного, щомісячно.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам про стягнення аліментів, працездатності відповідача ОСОБА_2 , та викладеним ним обставинам того, що він не працює моряком, та не отримує стабільний дохід, допомагає матері, суд зазначає наступне.

Матеріали даної справи містять: копію трудового договору моряка, укладеного між ОСОБА_11 та судновласником Stolt Tankers Singapore Pte Ltd, як генеральним агентом для різних судновласників. Строк дії договору з 25.01.2026 по 25.05.2026. Базова заробітна плата 966,00 дол. США плюс надбавки (фіксована оплата понаднормованих годин - 718,00 дол. США, оплата відпустки – 309,12 дол. США, добові – 144,00 дол. США, надбавка за роботу на танкерах – 96,60 дол. США, сервісна надбавка – 463,28 дол. США. Місячна заробітна плата 2697,00 дол. США. Виплата здійснюється прямим переказом щомісяця.

Суд констатує, що сплив строку наявного в матеріалах справи контракту не спростовує обставин того, що ОСОБА_2 не продовжує працювати моряком за спеціальністю, після спливу строку контракту, та не може працювати.

Надаючи правову оцінку матеріальному становищу відповідача ОСОБА_2 , суд зазначає наступне.

Відповідно ст. ст. 76, 77, 78 ЦПК України - доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою, третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (постанова Верховного Суду від 01.07.2021 у справі N 917/549/20).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує (в тому числі і як свідок). Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі N 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі N 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі N 902/761/18, від 04.12.2019 у справі N 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі N 129/1033/13-ц (провадження N 14-400цс19).

Суд виходить із того, що Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, в підтвердження розміру своїх доходів, зокрема отриманих за межами України.

В свою чергу, Позивачка, знаходячись на території України, обмежена в можливості з`ясування доходів Відповідача за межами країни.

Так само і суд обмежений у витребуванні доказів в інтересах дітей, в порядку ч.2 ст. 13 ЦПК України, оскільки неможливо встановити банківську установу для витребування доказів в іншій країні.

Згідно із статті 48 Конституції України кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Розмір аліментів з урахуванням статті 48 Конституції України має забезпечувати такий достаток, який би забезпечив покриття поточних основоположних життєвих потреб.

Крім того, стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Постанова ВС від 10 вересня 2018 року у справі № 920/739/17.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Постанова ВС від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18).

На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами. Постанова ВС від 18 жовтня 2021 року у справі № 299/3611/19 (провадження № 61-9218св21)

З огляду на викладене, при визначенні матеріального становища відповідача, суд виходить із наявних матеріалів справи, та тих витрат які перераховував відповідач на картку позивачки.

Випискою АТ «Універсал Банк» по картці ОСОБА_1 , за період з 01.01.2025 по 18.02.2026, з 19.05.2026 по 19.05.2026, підтверджується надходження грошових коштів на її рахунок від ОСОБА_2 : 18.02.2025 – 1100 дол. США, 16.03.2025 – 500 дол. США, 70 дол. США, 30 дол. США, 16.06.2025 – 1000 дол. США, 15.07.2025 – 500 дол. США, 15.08.2025 – 1000 дол. США, 16.09.2025 – 500 дол. США, 16.10.2025 – 500 дол. США, 19.05.2026 – 500 дол. США (аліменти);

Випискою ПАТ «МТБ БАНК» з рахунку ОСОБА_1 за період з 04.01.2021 по 28.02.2024, підтверджується надходження на її рахунок грошових коштів за контрактами укладеними з відповідачем.

Згідно квитанції від 13.03.2026 № 9АН3-462С-НХ43-С2В9, ОСОБА_2 перерахував 1000 дол. США грн. Одержувач: ОСОБА_12 .

Згідно квитанції від 17.04.2026 № 43ТА-5180-923А-В09В, ОСОБА_2 перерахував 500 дол. США грн. Одержувач: ОСОБА_12 .

Згідно квитанції від 29.12.2025 № 599Р-АНХ7-М9ХХ-59В2, ОСОБА_2 перерахував 4100 грн. Одержувач: ОСОБА_13 .

Згідно квитанції від 08.03.2026 № Х3Т4-СКСЕ-2ХМ2-1МА8, ОСОБА_2 перерахував 2000 грн. Одержувач: ОСОБА_13 .

Згідно квитанції від 02.04.2026 № Х85М-4719-Т3МВ-ККНР, ОСОБА_2 перерахував 1000 грн. Одержувач: ОСОБА_13 .

Згідно квитанції від 10.04.2026 № 9А60-1Х55-В7ТР-5МКТ, ОСОБА_2 перерахував 1000 грн. Одержувач: ОСОБА_13 .

Згідно квитанції від 19.04.2026 № 332А-Р4ХТ-2234-КАВ3, ОСОБА_2 перерахував 1000 грн. Одержувач: ОСОБА_13 .

Проаналізувавши суми грошових коштів, які перераховував відповідач ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 , з 18.02.2025 року, з певними перервами з 04.2025 по 05.2025, з 11.2025 по 02.2026 року, суд констатує, що в середньому перераховувались грошові кошти у розмірі 500 доларів на місяць, що складає на дату складення повного тексту судового рішення 22 600,00 грн., тобто орієнтовно по 11 300,00 грн. на кожну дитину.

Зазначені обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи виписками по картці позивачки та квитанціями.

Також відповідач зазначив про перерахування на картку доньки грошових коштів, по 1000 грн., з певною періодичністю. Надаючи правову оцінку наведеним доводам відповідача, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів що картка на яку перераховувалось по 1000 грн., знаходиться у користуванні саме доньки сторін ОСОБА_5 .

Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів і ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.03.2020 року у справі №759/10277/18).

Щодо розміру аліментів слід зазначити, що відповідно до ч.3 ст.70 Закону України «Про виконавче провадження» та п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України про розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»: максимальний розмір аліментів, які стягуються з боржника не повинен перевищувати 50% заробітної плати цієї особи.

При ухваленні рішення про стягнення аліментів на дитину суд керується, насамперед, інтересами дитини, яка має право на достойний рівень матеріального забезпечення.

Сімейний кодекс України виходить із принципу рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.

З урахуванням встановлених обставин, суд не знаходить законних підстав для визначення розміру аліментів в сумі по 350 доларів США на кожну неповнолітню дитину, як пред`явлено позивачкою ОСОБА_1 , оскільки нею не доведено спроможності сплати відповідачем ОСОБА_2 саме такого розміру аліментів, а також недостатності раніше сплачених грошових коштів – в середньому 500 доларів на місяць, на двох дітей.

Враховуючи, що батьки мають рівні права та обов`язки щодо забезпечення дітей, недоведеність позивачем щомісячних витрат на дітей у розмірі 350 доларів США на місяць, на кожного, часткове визнання відповідачем позову у розмірі по 7500 грн. на кожну дитину, висновок суду про надання відповідачем допомоги на утримання дітей в середньому в розмірі 500 дол. США, відсутність доказів того що відповідач не може працювати моряком за кордоном, суд приходить до висновку що з ОСОБА_2 слід стягувати аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі, в розмірі по 12 000,00 гривень на кожного, щомісячно, але не менш, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття.

У разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я платника або одержувача аліментів, їх розмір може бути зменшено або збільшено за рішенням суду (ч.1 ст.192 СК України).

Згідно ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, тому аліменти слід присудити з 18.03.2026 року, тобто з дня пред`явлення позивачем вказаного позову.

Щодо стягнення додаткових витрат на дітей у розмірі , суд зазначає наступне.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними у кожному конкретному випадку.

Відповідно до частини другої статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Аналіз указаних норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу, тощо. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред`явила такий позов.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 749/106/17 (провадження № 6-1489цс17), постанові Верховного Суду від 17 травня 2018 року у справі № 643/11742/16-ц (провадження № 61-26879св18), постанові від 31 січня 2020 року по справі № 484/2230/17 (провадження № 61-1460св18).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року у справі № 640/15771/19 (провадження № 61-11061св21) зазначено, що «одним із різновидів аліментних зобов`язань між батьками і дітьми є зобов`язання батьків брати участь у додаткових витратах на дитину (частина перша статті185 СК України): той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається у цій статті. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв`язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку. Наявність фактично понесених або передбачуваних додаткових витрат має довести особа, яка заявляє позовні вимоги про їх стягнення».

Згідно медичного висновку №33/62 від 24.05.2024 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є дитиною з інвалідністю, має захворювання М41 (ювенільний ідіопатичний сколіоз III ступеня ГПВХ.

Суд зазначає, що наявним в матеріалах справи чеком VST bank підтверджується придбання позивачем 09.02.2026 року в Ортопедичному салоні - лямок до корсета (600,00 грн) та заміна 09.02.2026 року ліпучок (600,00 грн.).

Враховуючи діагноз встановлений ОСОБА_5 , суд вважає що половина понесених витрат – 600 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Разом із тим, відсутні правові підстави для стягнення 50% витрат за ортези на грудний, поперековий і крижовий відділи хребта (корсети).

Суд зазначає, що матеріали справи містять: 1) Рахунок на оплату Приватної фірми «ТЄЛЛУС» №30 від 21.02.2025 року на суму 14170,00 грн. – доплата за протезно-ортопедичний виріб 06 03 09 - ортези на грудний, поперековий і крижовий відділи хребта (корсети). 2) Рахунок на оплату Приватної фірми «ТЄЛЛУС» №14 від 09.02.2026 року на суму 27 830,00 грн. – протезно ортопедичний виріб 06 03 09 - ортези на грудний, поперековий і крижовий відділи хребта (корсети).

Разом із тим, матеріали справи не містять доказів оплати за наведеними рахунками позивача, що виключає стягнення у судовому порядку заявлених сум.

Згідно наявного в матеріалах справи замовлення аналізів від 27.05.2024, лікар ОСОБА_14 , підтверджується сума 1656,50 грн. Оплата наведеного замовлення підтверджується чеком АТ КБ Приватбанк від 27.05.2024.

Надаючи правову оцінку наявності правових підстав для стягнення 1656,50 грн., суд зазначає, що згідно позову сторони припинили подружні стосунки майже півтора роки тому. З огляду на викладене, станом на 27.05.2024 року сторони по справі спільно проживали, мали спільний бюджет, відповідно суд приходить до висновку про понесення наведених витрат за рахунок спільних коштів подружжя, що виключає їх стягнення як додаткових витрат.

Згідно консультативного висновку спеціаліста КНП «Дитячий консультативно-діагностичний центр», неповнолітня ОСОБА_5 була проконсультована лікарем гінекологом. Встановлений діагноз: Аменорея 4 міс, Деф. Віт. Д 14,9. Надано рекомендації.

Наявні в матеріалах справи чеки підтверджують придбання на суму 2 336,67 грн. наступних медичних препаратів:

-біоелектра магнезіум форте таблетки, Аптека №19, ПП «АКС» – 304,70 грн;

-декрістол, продеп, Аптека №23, ТОВ «АВ Фармтрейд» - 954,20 грн;

-менс краплі – 517,67 грн;

-циклодінон, Аптека №25, ТОВ «Аптека низьких цін Одеса» - 560,10 грн;

Суд зазначає, що рекомендації на купівлю наведених препаратів містяться в Консультативному висновку спеціаліста, тому 50% наведених витрат у розмірі 1168,34 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

У той же час, суд відмовляє у стягненні витрат за придбання: ітракон, Аптека №7, чек № 127809 – 411,00 грн; таблеток форксіга, Аптека №23, ТОВ «АВ ФАРМТРЕЙД» - 975,00 грн, оскільки в матеріалах справи відсутні рекомендації та направлення для купівлі наведених ліків для неповнолітньої ОСОБА_5 .

Матеріали справи містять:

-Замовлення Медичної лабораторії Смартлаб № 1000091081307 від 03.09.2025, пацієнт – ОСОБА_5 , мікроскопія урогенітального зішкрібу, пробопідготовка приносного матеріалу, на загальну суму 320,00 грн;

-Замовлення Медичної лабораторії Смартлаб № 1000096793564 від 09.02.2026, пацієнт – ОСОБА_5 , мікроскопія урогенітального зішкрібу, пробопідготовка приносного матеріалу, на загальну суму 340,00 грн;

Разом із тим, відсутня оплата за замовлення від 03.09.2025 року, тому суд відмовляє у стягненні цих витрат.

У той же час, в матеріалах справи наявний чек про оплату 313,00 грн. за Замовлення Медичної лабораторії Смартлаб № 1000096793564 від 09.02.2026, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 50% наведених витрат у сумі 156,50 грн.

Платіжною інструкцією від 15.02.2026 року підтверджується що позивач ОСОБА_1 здійснила оплату за підготовчі курси ОСОБА_4 в сумі 3380,00 грн., в Морехідному училищі ім. О.І. Марінеско НУ ОМА.

Суд вважає що 50% цих витрат підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 1690,00 грн.

Також, Довідкою ФОП ОСОБА_15 від 20.05.2026 року підтверджується, що ОСОБА_5 , дитина яка має інвалідність по захворюванню Ювенікогий Ідеопатичний сколіоз 3 ст ГПВХ, дійсно відвідує фітнес клуб ФОП ОСОБА_15 з 01.07.2025 року і до теперішнього часу, витрати за відвідування клубу по 12.05.2026 року складають 12 970,00 грн.

Довідкою ФОП ОСОБА_16 від 20.05.2026 року підтверджується, що ОСОБА_5 , дитина яка має інвалідність по захворюванню Ювенікогий Ідеопатичний сколіоз 3 ст ГПВХ, дійсно відвідує фітнес клуб ФОП ОСОБА_16 з 25.04.2025 року до 30.06.2025 року, витрати за відвідування клубу складають 710,00 грн.

Враховуючи діагноз дитини, суд відносить наведені витрати до додаткових витрат, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 50% понесених витрат у розмірі (12970,00 грн. + 710,00 грн. = 13680,00 грн. /2 = 6 840 грн.

З огляду на викладене, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 підлягають стягненню додаткові витрати на лікування та реабілітацію доньки ОСОБА_6 , та за курси навчання сина в сумі 10454,84 грн.

Щодо судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

З розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справ в суді, зазначеним позивачем у позовній заяві вбачається, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Враховуючи норми ст.141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути судовий збір на користь держави.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263 - 265 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та неповнолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 12 000,00 гривень, на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 18.03.2026 року до досягнення повноліття дітьми, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) додаткові витрати на утримання неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та неповнолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 10 454 (десять тисяч чотириста п`ятдесят чотири) грн. 84 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір в розмірі 1331,20 гривень.

В частині стягнення аліментів допустити негайне виконання рішення суду - у межах суми платежу за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 12.10.2026 року, у зв`язку із перебуванням судді Далеко К.О. на лікарняному з 05.10.2026 по 09.10.2026 включно.

Суддя: К.О. Далеко