Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №522/18435/26-Е — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/18435/26-Е

Провадження № 2/522/12104/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

30 жовтня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд міста Одеси у складі головуючої – судді Косіциної В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

17 вересня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якій позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 40 329,63 гривень та здійснити розподіл судових витрат.

За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями, вона передана на розгляд судді Косіциній В.В.

Разом із позовною заявою надійшло клопотання представника позивача – Руденка Костянтина Васильовича про витребування доказів, у якому заявник просив витребувати з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» наступну інформацію:

- чи було емітовано на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) платіжну карту № НОМЕР_2 ;

- надати виписку з карткового рахунку про рух грошових коштів відкритого до платіжної карти № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за період з 10.06.2025 по 15.06.2025 з відображенням часу зарахування коштів

- надати інформацію чи було зарахування 7 000,00 гривень 10.06.2025 на платіжну картку № НОМЕР_2 ;

- надати інформацію про номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_2 в період з 10.06.2025 по 15.06.2025;

- надати інформацію про всі номера телефону, які знаходяться в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Ухвалою суду від 18 вересня 2026 року провадження у справі – відкрито. Встановлено, що справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу надано 15-ти денний термін з моменту отримання копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Клопотання представника позивача – Руденка Костянтина Васильовича про витребування доказів – задоволено.

Копію ухвали суду від 18.09.2026 було доставлено до електронного кабінету відповідача 19.09.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Ухвала суду від 18 вересня 2026 року була доставлена відповідачу в електронний кабінет в підсистемі «Електронний Суд» 19 вересня 2026 року.

01 жовтня 2026 року та 09 жовтня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надійшли відповіді на виконання ухвали суду від 18.09.2026.

Будь-яких інших заяв або клопотань від учасників справи – не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4,5 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи те, що відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, про відкриття провадження був повідомлений належним чином а також те, що позивач не заперечував проти ухвалення заочного рішення, суд, керуючись положеннями ст. 280 ЦПК України вважає за можливе ухвалити у справі заочне рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказах.

Суд, вивчивши та дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

10 червня 2025 року між ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №35286, за яким, Товариство зобов`язується надати позичальникові грошові кошти в розмірі 7000,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в строки, визначені цим Договором.

Відповідно до пункту 1.2. кредитного договору від 10.06.2025 №35286 процентна ставка за користування кредитом становить – 1% від суми кредиту за кожний день (річна процентна ставка становить 365%) користування кредитом. Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою.

У пункті 1.3. договору сторони встановили, що строк надання кредиту та строк дії договору становить 730 днів, з сплатою кредиту в кінці строку користування згідно додатку №1 до договору. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 20 днів.

У постанові КЦС ВС від 30.08.2023 у справі № 753/20537/18 зазначено, що виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідачі відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості.

Відповідно до пункту 1.6. кредитного договору від 10.06.2025 №35286 товариство переказує суми кредиту на електронний платіжний засіб № НОМЕР_2 , що належить позичальникові.

Факт виконання ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» перед ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором від 10.06.2025 №35286 підтверджується відповіддю від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 09.10.2026, зі змісту якої вбачається, що банківська картка № НОМЕР_2 емітована на ім`я ОСОБА_1 . Також банком було надано виписку про рух коштів по рахунку, що належить ОСОБА_1 за період з 10.06.2025 по 15.06.2025, відповідно до якої 10.06.2025 на банківську картку № НОМЕР_2 було здійснено зарахування коштів у сумі 7 000,00 гривень.

Відповідно до положень ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Ч. 2 ст. 1050 ЦК України в становлено, що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Судом встановлено, що відповідач своєчасно не повернув грошові кошти для погашення заборгованості за кредитним договором, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також статей 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором - не виконав.

Доказів зворотного відповідачем надано - не було.

Відповідно до наданого ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» детального розрахунку заборгованості за кредитним договором від 10.06.2025 №35286, розмір заборгованості ОСОБА_1 становить 47 258,49 та складається з:

- строкова заборгованість за сумою кредиту у розмірі - 6928,86 грн.;

- простроченої заборгованості по несплаченим процентам за користування кредитом у розмірі 26 329,63;

- заборгованість за штрафами у розмірі 14 000,00 грн.

Проте, позивач просить суд стягнути з відповідача виключно прострочену заборгованість по несплаченим процентам за користування кредитом у розмірі – 26 329,63 та заборгованість за штрафами у розмірі 14 000,00 гривень.

Щодо вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені), суд зазначає наступне.

У п. 3.5. договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 10.06.2025 №35286 сторони погодили, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання Позичальником зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, Позичальник зобов`язаний сплатити Товариству штраф: у розмірі 1120.00гривень на 4 (четвертий) день такого невиконання та/або неналежного виконання; та у розмірі 280.00 гривень починаючи з 5 (п`ятого) дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.

За приписами статей 611, 612 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина перша статті 549 ЦК України). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. А пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя цієї статті).

За змістом положень параграфу 2 глави 49 ЦК України особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо повернення позики чи сплати процентів за позикою) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18)).

Згідно зі статтею 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Проценти на неустойку не нараховуються.

Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.

У пункті 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України вказано, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23) вказав, що з аналізу положень пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення та статей 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, слід дійти висновку про те, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.

Варто також зазначити, що норми ЦК України в питанні нарахування пені є загальними та поступаються в пріоритеті застосування нормам спеціального законодавства ЗУ «Про споживче кредитування», оскільки за змістом ч. 2 ст. 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України.

Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проєкт закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проєкт закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроєкт розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проєктом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.

Так, основним регулятором договірних відносин є ЦК України, а не окремі закони, що вбачається з аналізу висновків постанови ВС від 10.10.2018 у справі № 362/2159/15-ц.

Водночас, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» встановлено, що у разі прострочення споживачем у період з 01.03.2020 до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

З системного аналізу як приписів п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування», так і п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, вбачається, що відповідні положення ЗУ «Про споживче кредитування» не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування пені під час воєнного стану в державі, а стосуються унормування цивільного законодавства у зв`язку з іншими обставинами, а саме прийняття ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг".

Зазначені висновки також висловлені у постановах Черкаського апеляційного суду від 07 січня 2026 року у справі №694/1157/25, Харківського апеляційного суду від 29 грудня 2025 року у справі № 644/3288/25, Дніпровського апеляційного суду від 24 грудня 2025 року у справі №199/4513/25, Кропивницького апеляційного суду від 03 грудня 2025 року у справі № 389/1290/25.

За таких обставин, кредитор у порушення вимог пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України здійснив неправомірне нарахування неустойки, а розрахунок заборгованості на думку суду повинен виглядати наступним чином:

- прострочена заборгованість по несплаченим процентам за користування кредитом у розмірі 26 329,63.

Тому, враховуючи зазначене, суд доходить до висновку про часткове задоволення позовної заяви шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВОЇ КОМПАНІЇ «ПРОЦЕНТ» заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 10.06.2025 №35286 у розмірі 26 329,63 гривень.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

03 червня 2024 року між ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» та адвокатом Руденком Костянтином Васильовичем було укладено договір про надання юридичних послуг № 03/06/2024, за яким адвокат зобов`язався надавати юридичні послуги на умовах та в порядку, визначених договором, а ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» зобов`язалося прийняти такі послуги та здійснити їх оплату в обсягах, визначених договором.

У п. 3.1. Договору вказано, що вартість складання позовної заяви про стягнення заборгованості з боржника становить 9 000,00 гривень; вартість складання та подання адвокатського запиту – 1 000,00 гривень.

Згідно витягу до реєстру №1 до акту приймання-передачі наданих послуг №164 до договору №03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03 червня 2024 року, що складений 29.05.2026, адвокатом були надані наступні види послуг:

- Складання та подання позовної заяви до суду про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за Кредитним договором №35286 від 10.06.2025 року та клопотання про витребування доказів – 9 000,00 гривень;

- Складання адвокатського запиту про витребування доказів по боржнику з ОСОБА_1 за Кредитним договором № 35286 від 10.06.2025 року– 1 000,00 гривень.

На підтвердження оплати наданих послуг, позивачем було надано платіжну інструкцію кредитового переказу коштів від 29.05.2026 № 153.

У відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Також, суд звертає увагу, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 49 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Наталія Михайленко проти України», від 30 травня 2013 року, заява 49069/11).

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 р. по справі №905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зазначено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар. Останній може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги.

Правовий висновок щодо того, що суд може з власної ініціативи суду зменшувати розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, за критерієм співмірності розміру цих витрат, викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у cправі № 686/5757/23. На момент ухвалення рішення, Велика Палата Верховного суду не відступила від висновку, викладеного у постанові ВП ВС від 26 червня 2024 року у cправі № 686/5757/23.

На думку суду, заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає принципам співмірності, розумності та справедливості з огляду на наступне.

Щодо складання позовної заяви та клопотання про витребування доказів, то суд звертає увагу на те, що сама позовна заява не значна за обсягом та складається з 6 аркушів, а складання такої заяви не вимагає значного проміжку часу, оскільки, за своєю формою та змістом така позовна заява є типовою.

Додатки до позовної заяви не містять будь-яких доказів, які б були отримані представником позивача самостійно, а тому, це дає підстави вважати, що адвокат не вчиняв будь-яких дій задля їх отримання.

Також, разом з позовною заявою до Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання представника ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» - адвоката Руденка Костянтина Васильовича про витребування доказів, яке за своїм обсягом є незначним та за своєю суттю є типовим документом, який не вимагає від адвоката значного проміжку часу для його складання.

Суд звертає увагу на те, що правовідносини які виникли між сторонами ґрунтуються на кредитних правовідносинах. Зазначена категорія справ характеризується низьким рівнем складності.

Визначаючи вартість такої послуги, як складання та подання позову, суд виходить з того, що спірні правовідносини характеризуються чітким правовим регулювання це Цивільний кодекс України, Закон України «Про споживче кредитування», а тому, від представника позивача не вимагалося здійснення пошуку додаткового законодавства, що свідчить про сталість та єдність законодавства у цій сфері.

При цьому, судова практика у цій сфері стала та узгоджена між собою, що не вимагає від представника витрати значного часу для її пошуку та/або узгодження правових позицій.

На думку суду, справа не становить значного суспільного інтересу, та впливає виключно відносини між кредитором та боржником, а тому, суд вважає, що вартість такої послуги, яка б відповідала критеріям розумності та справедливості повинна становити 3 000,00 гривень.

Щодо витрат на складання адвокатського запиту, то відповідно до ч.1 ст.1076 ЦК України, банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта.

Відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених законом про банки і банківську діяльність.

У статті 62 Закону України «Про банки та банківську діяльність», встановлено вичерпний перелік осіб, яким може бути розкрита інформація щодо юридичних та фізичних осіб, що становить банківську таємницю. При цьому, адвокати не включені до кола осіб, на запити яких така інформація буде розкрита, тобто, представник позивача в будь-якому випадку не міг її самостійно отримати.

Тому, суд вважає, що така дія є виключною ініціативою представника позивача, а тому, такі витрати не підлягають відшкодуванню.

Тому, враховуючи зазначене, суд вважає, що вартість послуги із складання та подання позовної заяви та клопотання про витребування доказів, яка б відповідала критерію співмірності, розумності та справедливості становить 3 000,00 гривень.

Проте відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ціна позову – 40 329,63 гривень.

Розмір задоволених позовних вимог – 26 329,63 гривень.

Питома вага – 0,652 (26 329,63 / 40 329,63).

Витрати на професійну правничу допомогу – 1 956,00 гривень (3 000,00 * 0,652).

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, сума витрат на професійну правничу допомогу, яка була б пропорційна задоволеним позовним вимогам та яка підлягає стягненню з відповідача становить 1 956,00 гривень.

Щодо судового збору суд зазначає наступне.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору.

Згідно платіжної інструкції кредитового переказу коштів від 19.08.2026 №11, ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» сплатило в якості судового збору грошову суму у розмірі 2 662,40 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ціна позову – 40 329,63 гривень.

Розмір задоволених позовних вимог – 26 329,63 гривень.

Питома вага – 0,652 (26 329,63 / 40 329,63).

Сума судового збору, пропорційна заявленим позовним вимога – 1 735,88 гривень (2 662,40*0,652).

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, з відповідача в порядку розподілу судових витрат підлягає стягненню сума сплаченого судового збору, пропорційна до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1 735,88 гривень.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 530, 612, 625, 628, 638 ЦК України, ст.ст. 77, 79, 80, 141, 263 – 265, 279, 282-283 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з відповідача – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , на користь позивача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ», м. Київ, вул. Гавела Вацлава, буд. 4, ЄДРПОУ – 41466388, заборгованість за кредитним договором від 10.06.2025 №35286 у розмірі 26 329 (двадцять шість тисяч триста двадцять дев`ять) гривень 63 (шістдесят три) копійки.

Стягнути з відповідача – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , на користь позивача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ», м. Київ, вул. Гавела Вацлава, буд. 4, ЄДРПОУ – 41466388, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в сумі 1 956 (одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят шість) гривень 00 (нуль) копійок.

Стягнути з відповідача – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , на користь позивача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ», м. Київ, вул. Гавела Вацлава, буд. 4, ЄДРПОУ – 41466388, суму сплаченого судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в сумі 1 735 (одна тисяча сімсот тридцять п`ять) гривень 88 (вісімдесят вісім) копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вказаний строк може бути поновлений судом за заявою відповідача, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання.

Текст рішення складено та підписано 30 жовтня 2026 року.

Суддя Косіцина В.В.