Вирок від 29 жовтня 2026 р. у справі №522/14881/26 — Приморський районний суд м. Одеси

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ1

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого – судді ОСОБА_1

за участю:

секретаря судового засідання – ОСОБА_2

прокурорів – ОСОБА_3 , ОСОБА_4

представника потерпілих – адвоката ОСОБА_5

захисника – ОСОБА_6

потерпілих – ОСОБА_7 , ОСОБА_8

обвинуваченого – ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12024162510001593 від 16.11.2024 року за обвинуваченням:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, тимчасово непрацюючого, одруженого, особи з інвалідністю 3 групи, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, -

встановив:

15.11.2024 приблизно о 22:15 год., у темний час доби, при штучному освітленні проїзної частини, в умовах достатньої видимості і сухого дорожнього покриття водій ОСОБА_9 , керуючи технічно справним автомобілем «Volkswagen Touareg», р.н.з. НОМЕР_1 , здійснював рух по лівій смузі свого напрямку руху проїзної частини проспекту Шевченко у Приморському районі м. Одеси з боку вул. Армійської в напрямку провулка Шампанського, на якій організовано двосторонній рух по дві смуги для руху у кожному напрямку, зустрічні напрямки руху розділені дорожньою розміткою 1.3 Правил дорожнього руху України.

Рухаючись в районі буд. 19 по проспекту Шевченко, водій ОСОБА_9 проявив злочинну недбалість, був не уважним і не стежив за дорожньою обстановкою, що позбавило його можливості безпечно керувати транспортним засобом, постійно контролювати його рух та вчасно реагувати на можливу зміну для нього дорожньої обстановки, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не дотримався вимог дорожньої розмітки 1.3 ПДР повороту ліворуч з виїздом на зустрічну смугу для руху, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем «BMW 323-І», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_7 , який здійснював рух проїзною частиною проспекту Шевченко з боку провулку Шампанський в напрямку вулиці Армійській, в салоні якого перебував пасажир ОСОБА_8 .

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «BMW323-I», державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_8 , отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, з якими був доставлений та госпіталізований до КНП «Міська клінічна лікарня № 1» ОМР.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_7 , отримав тяжкі тілесні ушкодження, з якими був доставлений та госпіталізований до КНП «Міська клінічна лікарня № 11» ОМР.

ОСОБА_8 в результаті дорожньо-транспортної пригоди отримав тілесні ушкодження у вигляді закритих уламкових переломів обох кісток правої гомілки в нижній третині зі зміщенням уламків. Зазначене тілесне ушкодження утворилося від дії тупого твердого предмета та могло бути отримано в умовах ДТП (зіткнення автомобілів) 15.11.2024 і відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

ОСОБА_7 в результаті дорожньо-транспортної пригоди отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді закритого уламкового перелому правої стегнової кістки у верхній третині зі зміщенням уламків, забійно-рвану рану голови.

Вказане тілесне ушкодження утворилося від дії тупого твердого предмета та могло бути отримано в умовах ДТП (зіткнення автомобілів) 15.11.2024 і відноситься до тяжких тілесних ушкоджень.

У даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля «Volkswagen Touareg», державний номерний знак НОМЕР_1 , повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 10.1, 11.4 та дорожньої розмітки 1.3 Правил дорожнього руху України.

Водій автомобіля «Volkswagen Touareg», державний номерний знак НОМЕР_3 , мав технічну можливість запобігти зіткненню транспортних засобів шляхом виконання вимог п.п. 10.1, 11.4 та дорожньої розмітки 1.3 Правил дорожнього руху України.

Дії водія автомобіля «Volkswagen Touareg», державний номерний знак НОМЕР_4 , не відповідали вимогам п.п. 10.1, 11.4 та дорожньої розмітки 1.3 Правил дорожнього руху України, і знаходяться у причинному зв`язку із настанням дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, водій ОСОБА_9 своїми необережними діями у формі злочинної недбалості допустив порушення вимог п. п. 2.3. (б), п.п. 10.1, 11.4 та дорожньої розмітки 1.3 Правил дорожнього руху України, які вказують на те, що:

п. 2.3 ПДР «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

6) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

п. 10.1. «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;

п. 11.4. «На дорогах з двостороннім рухом, які мають щонайменше дві смуги для руху в одному напрямку, забороняється виїжджати на призначений для зустрічного руху бік дороги»;

- дорожня розмітка 1.3. «Розмітка 1.3 поділяє транспортні потоки протилежних напрямків на дорогах, які мають чотири і більше смуг руху або на ділянках доріг з трьома (2 + 1) смугами. Лінію перетинати забороняється»,

- чим спричинив потерпілому ОСОБА_8 тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості та потерпілому ОСОБА_7 – тяжкі тілесні ушкодження.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 , свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненні вказаного злочину, підтвердив обставини злочину, не піддавши сумніву фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті.

Приймаючи до уваги повне визнання обвинуваченим своєї вини в обсязі пред`явленого йому обвинувачення, а також те, що він не піддав сумніву фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, у суду не виникає сумнівів в добровільності позиції обвинуваченого, у суду також не виникає сумнівів в добровільності позиції інших учасників судового провадження.

У зв`язку з цим, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України суд, за згодою учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та визнав можливим обмежити обсяг досліджуваних доказів допитом обвинуваченого ОСОБА_9 , потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , дослідженням доказів, що характеризують особу обвинуваченого, а також документів та доказів, які стосуються речових доказів, процесуальних витрат та заходів забезпечення кримінального провадження. При цьому судом роз`яснено учасникам судового провадження, що вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини справи в апеляційному порядку.

Обвинувачений ОСОБА_9 , у судовому засіданні дав суду показання про те, що дійсно 15.11.2024 він керував автомобілем «Volkswagen Touareg», державний номерний знак НОМЕР_1 , їхав по проспекту Шевченка в м. Одеса та не доїхавши до перехрестя не помітив 2 суцільні смуги та почав маневр, а саме поворот в провулок в результаті чого сталася ДТП, оскільки в нього в`їхав автомобіль «BMW323-I». Крім того, ОСОБА_9 також пояснив, що відшкодував всі збитки потерпілим, заявив, що щиро кається у скоєному, зробив для себе позитивні висновки та повністю підтверджує обставини, викладені в обвинувальному акті.

Потерпілий ОСОБА_8 у судовому засіданні зазначив, що 15.11.2024 року він їхав на пасажирському сидінні автомобіля, під керуванням водія ОСОБА_7 , який здійснював рух проїзною частиною проспекту Шевченко з боку провулку Шампанський в напрямку вулиці Армійській та не доїхавши до перехрестя помітив, що в сторону центру на їхню смугу через 2 суцільні смуги виїхав автомобіль «Volkswagen Touareg». Відбулося зіткнення. В результаті даної ДТП отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості. Обвинувачений ОСОБА_9 шкоду йому відшкодував повністю, претензій він до нього не має, покарання просить визначити на розсуд суду, на позбавленні волі не наполягає та просив його суворо не карати.

Потерпілий ОСОБА_7 у судовому засіданні зазначив, що він 15.11.2024 приблизно о 23 год. керував автомобілем «BMW323-I», їхав по проспекту Шевченка в м. Одеса в сторону міста, та побачив, що перед ними повернув автомобіль «Volkswagen Touareg», через подвійну суцільну смугу, в результаті чого сталося ДТП. Крім того потерпілий пояснив, що він рухався також з перевищенням швидкості приблизно 100 км/год., тобто також порушив Правила дорожнього руху. В результаті даної ДТП він зламав ногу, вдарився головою, а також у нього виникли ускладнення на хребті, загалом він отримав тяжкі тілесні ушкодження. Будь-яких претензій до обвинуваченого ОСОБА_9 він не має, шкоду йому повністю відшкодовано, покарання просив визначити на розсуд суду, зазначивши, що на позбавленні волі не наполягає та просив його суворо не карати.

Таким чином, допитавши обвинуваченого, потерпілих, дослідивши письмові докази, з`ясувавши ступінь участі його у спричиненні злочинного наслідку, суд вважає, що зібрані докази є належними, допустимими та достовірними, і є достатніми для ухвалення обвинувального вироку.

Досліджені судом докази дають підстави для висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_9 , про винуватість останнього в його вчиненні, про наявність фактичних підстав для визнання ним винуватості та про відповідність встановлених стороною обвинувачення обставин та формулюванню обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Тому, суд вважає доведеною винність ОСОБА_9 у вчиненні ним злочину, та кваліфікує його дії за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_9 , суд у відповідності до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_9 , вчинив злочин, який у відповідності до положень ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів та відповідно до розділу Особливої частини КК України є злочином проти безпеки руху та експлуатації транспорту, вчиненим з необережності.

ОСОБА_9 , наразі офіційно не працевлаштований, але пояснив, що на життя підробляє неофіційно, ще має посвідчення моряка, що також є способом його заробітку, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , одружений, в сім`ї має на утриманні неповнолітніх дітей, раніше не судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

До обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_9 , суд відносить щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку.

Суд враховує, що щире каяття ґрунтується на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки і характеризується щирим осудом цієї поведінки, визнанням своєї провини, висловленні жалю з приводу вчиненого, бажанням виправити ситуацію, що склалася, а також готовністю підлягати кримінальній відповідальності. Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в визнанні негативних наслідків злочину, намаганні особи виправити наслідки вчиненого.

Вказане знайшло підтвердження як в показаннях так і в поведінці обвинуваченого після вчинення злочину, і в судовому засіданні.

Так, висновок суду про наявність такої обставини, що пом`якшує покарання винного як щире каяття ґрунтується на поведінці ОСОБА_9 після вчинення злочину, який відшкодував потерпілим завдані матеріальні та моральні збитки в повному обсязі, що підтверджується нотаріально посвідченими заявами потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . У судовому засіданні ОСОБА_9 , надавав правдиві показання, критично оцінював свою поведінку, заявив про готовність понести покарання за вчинене, висловлювався про співчуття потерпілим та заявив, що в подальшому уважніше слідкуватиме за дорожнім рухом та виконуватиме ПДР України.

Обставин, які згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_9 судом не встановлено.

Згідно з п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005р. №14 при призначенні покарання за ст.286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину.

З урахуванням вказаних обставин, суд у відповідності до вимог закону України про кримінальну відповідальність та передбачених цим законом санкцій вважає, що ОСОБА_9 необхідно для його виправлення та запобігання нових злочинів призначити покарання у виді позбавлення волі в межах мінімального строку, передбаченого санкцією ч.2 ст. 286 КК України із застосуванням додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

В даному випадку, за переконанням суду, покарання у виді позбавлення волі у мінімальних межах можливого призначення покарання у виді позбавлення волі, передбаченого санкцією ч.2 ст.286 КК України, повністю досягне мети його призначення та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченого, які створять у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки, у зв`язку з чим суд не вбачає необхідності призначати більш суворе покарання винному.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому додаткового покарання, передбаченого санкцією ч.2 ст.286 КК України у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд враховує обставини вчиненого злочину, наслідки, які настали в результаті його вчинення, характер і мотиви допущених порушень ПДР та поведінку обвинуваченого після вчинення злочину, а тому приходить до висновку про доцільність та необхідність призначення йому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на один рік шість місяців.

Суд переконаний, що застосуванням до обвинуваченого додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами буде досягнута мета такого покарання, оскільки задля отримання повторного права керування транспортними засобами обвинувачений додатково вивчить Правила дорожнього руху України та пройде додаткові навчання щодо покращення навичок водіння автомобіля, що допоможе йому дійти до чіткого усвідомлення про необхідність суворого дотримання Правил дорожнього руху під час керування джерелом підвищеної небезпеки, у зв`язку з чим суд відхиляє доводи сторони захисту про можливість не призначення обвинуваченому додаткового покарання у цій справі.

Суд вважає вказане покарання необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_9 , та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, що повністю узгоджується із принципами законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Таке покарання обвинуваченому, на переконання суду, буде відповідати принципу пропорційності обмеження прав та легітимної мети покарання, який передбачений Європейською конвенцією захисту прав людини і основоположних свобод та відповідатиме особі обвинуваченого.

Така позиція суду узгоджується з Постановою Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання».

Водночас, вирішуючи питання про необхідність реального відбування обвинуваченим покарання у виді позбавлення волі за вчинений злочин, судом враховується позиція ЄСПЛ у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), у якій Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

При цьому суд також враховує правову позицію Верховного Суду колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду, висловлену Постанові від 03.10.2023 року (справа № 357/14380/21 провадження № 51-2323км23), згідно якої Верховний суд зазначив, що законодавцем саме суду надано дискреційні повноваження щодо визначення виду та міри покарання за вчинення того чи іншого злочину.

Дотримання загальних засад призначення покарання на підставі статей 50, 65 КК України є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, який би ґрунтувався на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяв досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.

При обранні форми реалізації кримінальної відповідальності суд у визначених законом межах наділений правом вибору не лише виду та розміру покарання, а й порядку його відбування. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст.75 КК України, відповідно до якої якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Системне тлумачення цих правових норм дозволяє дійти висновку, що питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання, при цьому, з огляду на положення ст.75 КК України, законодавець підкреслює важливість такої цілі покарання як виправлення засудженого, передбачивши, що при призначенні низки покарань, у тому числі у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, при цьому суд має врахувати не тільки тяжкість кримінального правопорушення, особу винного, але й інші обставини справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_9 від початку кримінального провадження відносно нього визнавав свою вину у вчиненому, не заперечував обставин кримінального правопорушення, усвідомив протиправність своєї поведінки та її наслідки.

Крім того, обвинуваченим добровільно перераховано благодійну допомогу на потреби Збройних сил України для цілей оборони України (квитанція №ПН121 від 28.10.2026 на суму 80 000 грн.). Таку обставину, серед інших суд визнає такою, що підтверджую щире каяття обвинуваченого у вчиненому та обумовлює можливість застосування до нього пом`якшених заходів державного примусу та кримінально правових наслідків за вчинений злочин. Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеної у постанові від 19.07.2023 по справі №442/2407/22 (провадження №51-2963км23), якою підтверджено можливість віднесення добровільного перерахування грошових коштів на підтримку ЗСУ в умовах воєнного стану до пом`якшуючих обставин.

Оцінюючи особу обвинуваченого та можливість звільнення його від відбування покарання з випробуванням, суд також враховує надані стороною захисту документи щодо його сімейного стану, стану здоров`я обвинуваченого та його дружини. ОСОБА_9 є особою з інвалідністю ІІІ групи, проживає разом із дружиною, яка страждає на тяжке захворювання і потребує постійного медичного лікування. Сім`я ОСОБА_9 є багатодітною, що підтверджено відповідним свідоцтвом, в сім`ї виховується троє дітей, які не досягли повноліття 2011, 2020, 2023 р.н. Четверта дитина, яка виховувалась у сім`ї досягла повноліття у березні цього року. Вказані обставини свідчать про наявність у ОСОБА_9 сталих соціальних і сімейних зв`язків, які мають для нього істотне значення та є додатковим чинником, що сприяє його належній поведінці у майбутньому.

Наявність трьох дітей суд не розцінює як самостійну та безумовну підставу для звільнення від відбування покарання, однак враховує цю обставину в сукупності з іншими даними про особу обвинуваченого, оскільки сталі сімейні зв`язки, відповідальність за утримання та виховання дітей, а також необхідність виконання сімейних обов`язків є такими соціальними чинниками, які можуть позитивно впливати на поведінку особи обвинуваченого та процес його виправлення.

Суд також враховує, що в умовах дії в Україні воєнного стану позбавлення ОСОБА_9 можливості виконувати обов`язки щодо утримання, виховання та забезпечення трьох дітей, двоє з яких малолітні, один – неповнолітній та хворої дружини матиме істотні наслідки не лише для самого засудженого, а й для членів його сім`ї. За встановлених судом обставин суд не вбачає необхідності створення такого додаткового тягаря, оскільки переконаний, що цілі покарання можуть бути досягнуті без реального відбування призначеного покарання.

Крім того, суд враховує поведінку потерпілого, яка передувала дорожньо-транспортній пригоді. Як убачається з матеріалів кримінального провадження та пояснень ОСОБА_7 , останній також допустив порушення Правил дорожнього руху (рухався зі швидкістю 100 км/год), у зв`язку з чим щодо нього було розпочато окреме кримінальне провадження щодо тих же обставин, які розглядаються у цій справі. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 16 вересня 2026 року ОСОБА_7 , який обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України, звільнено від кримінальної відповідальності на підставі статті 46 КК України у зв`язку з примиренням винного з потерпілим, а відповідне кримінальне провадження закрито на підставі пункту 1 частини другої статті 284 КПК України. Зазначена обставина сама по собі не звільняє ОСОБА_9 від відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення та не зменшує встановленого судом ступеня його вини, однак оцінюється судом у контексті конкретних обставин дорожньо-транспортної пригоди та необхідності забезпечення індивідуалізації покарання ОСОБА_9 .

Отже, оцінюючи можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства з призначенням йому випробування, судом враховується і обопільне порушення Правил дорожнього руху України як з боку обвинуваченого, так і з боку потерпілого ОСОБА_7 , який в момент події рухався в межах населеного пункту зі швидкістю близько 100 км/год, тобто з порушенням пункту 12.4 ПДР України. Тому суд констатує, що невідповідність поведінки потерпілого вимогам ПДР, що стала солідарною причиною дорожньо-транспортної пригоди, суттєво зменшує ступінь суспільної небезпечності дій самого обвинуваченого ОСОБА_9 . Суд констатує, що неправомірні дії потерпілого певною мірою спровокували розвиток аварійної ситуації, у зв`язку з чим обсяг кримінально-правової засуджуваності дій обвинуваченого зменшується. Суд вважає, що невідповідність поведінки потерпілого вимогам ПДР, що стала солідарною причиною дорожньо-транспортної пригоди, суттєво зменшує ступінь суспільної небезпечності дій самого обвинуваченого та є належною правовою підставою для застосування інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. Суд вважає, що за умов відсутності обтяжуючих обставин, повного відшкодування шкоди потерпілим, які в свою чергу не наполягали на реальному позбавленні волі обвинуваченого та обопільного порушення ПДР, призначення покарання обвинуваченому у виді реального позбавлення волі суперечитиме принципу справедливості та індивідуалізації каральних заходів від держави.

Окремо суд враховує позицію потерпілих, які в судовому засіданні просили не призначати ОСОБА_9 покарання, пов`язане з його реальним відбуванням. Хоча позиція потерпілих не є визначальною для вирішення питання про вид та порядок відбування покарання, суд не може залишити її поза увагою, оскільки вона характеризує ставлення потерпілих до наслідків кримінального правопорушення та є однією з обставин, що оцінюються при індивідуалізації кримінально-правового впливу на обвинуваченого.

У сукупності наведені обставини — вчинення кримінального правопорушення з необережності, відсутність у ОСОБА_9 попередніх притягнень до кримінальної відповідальності, добровільну благодійну допомогу на потреби Збройних сил України для цілей оборони України, наявність постійного місця проживання та сталих соціальних зв`язків, утримання трьох неповнолітніх дітей та хворої дружини, поведінка іншого водія (потерпілого ОСОБА_7 ), а також позиція потерпілих щодо небажання призначення покарання, яке підлягало б реальному відбуванню, — дають суду підстави для висновку, що виправлення ОСОБА_9 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень можливі без його ізоляції від суспільства із застосуванням іспитового строку з покладенням обов`язків, передбачених статтею 76 КК України, що буде достатнім заходом контролю за його поведінкою та належним засобом досягнення цілей покарання.

Таким чином, суд вважає, що в даному конкретному випадку реальне відбування ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі не є необхідним для досягнення цілей покарання та становило б надмірний особистий тягар як для самого засудженого, так і для його сім`ї, тоді як звільнення від відбування призначеного основного покарання з випробуванням відповідає принципам індивідуалізації, гуманізму та пропорційності покарання.

Саме таке покарання суд вважає пропорційним, необхідним, достатнім і справедливим для виправлення винного та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень і, в даному випадку мета застосування кримінального покарання буде досягнута при призначенні ОСОБА_9 , саме такого виду покарання, яке, за переконанням суду не становитиме особистого надмірного тягаря для винного.

В силу положень ч. 1 ст. 76 КК України, суд звільняючи ОСОБА_9 , від відбування основного покарання з випробуванням, покладає на нього обов`язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Вирішуючи питання щодо запобіжного заходу, суд зазначає, що у ході судового розгляду встановлено обставини, які суттєво знижують встановлені раніше процесуальні ризики, передбачені ст.177 КПК України.

Суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_9 протягом усього часу досудового розслідування та судового розгляду виявляв зразкову процесуальну поведінку, беззаперечно з`являвся за кожним викликом, повністю визнав свою вину, щиро покаявся та в повному обсязі добровільно відшкодував завдані збитки потерпілій стороні, тому потреба у триманні особи під домашнім арештом на етапі очікування набрання вироком законної сили наразі відпала. Разом з тим, для забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_9 до моменту набрання вироком законної сили та гарантування його належної процесуальної поведінки, суд вважає за доцільне змінити обраний стосовно обвинуваченого запобіжний захід з домашнього арешту на особисте зобов`язання, поклавши на нього обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК, які є достатніми на даній стадії судового провадження.

В силу ч.4 ст.174 КПК України, з набранням вироком законної сили слід скасувати накладений арешт на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 30.12.2024 року (справа № 522/20276/24, провадження № 1-кс/522/6402/24).

У відповідності до ч.2 ст.124 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_9 , мають бути стягнуті на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів для проведення експертиз, а саме:

- судової експертизи за експертною спеціальністю 10.2 «Дослідження технічного стану транспортних засобів» №24-6456 від 22.01.2025 р. у сумі 3968 (три тисячі дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 16 копійок;

- судової експертизи за експертною спеціальністю 10.2 «Дослідження технічного стану транспортних засобів» за № 24-6454 від 22.01.2025 р. у сумі 4013 (чотири тисячі тринадцять) гривень 60 копійок;

- судової експертизи за експертною спеціальністю 10.4 «Транспортно-трасологічні дослідження» № 24-6455 від 23.01.2025 р. у сумі 4059 (чотири тисячі п`ятдесят дев`ять) гривень 04 копійок;

- судової експертизи за експертними спеціальностями 10.1 «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод» 10.9 «дослідження комп`ютерної техніки та програмних продуктів» № 24-6743, №24-6743/1 від 23.01.2025 р. у сумі 14 161 (чотирнадцять тисяч сто шістдесят одна) гривня 20 копійок;

- судової експертизи за експертними спеціальностями 10.1 «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод», 10.9 «Дослідження комп`ютерної техніки та програмних продуктів» № 1621-34-25, №1621-34-25/1від 23.04.2025 вартістю 9 329 (дев`ять тисяч триста двадцять дев`ять) гривень 76 копійок;

- судової експертизи за експертними спеціальностями 10.1 «дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод», 6.1 «дослідження фотозображень та технічних засобів їх виготовлення» (висновок № KCE-19/111-25/55423 від 31.12.2025) вартістю 10 696 (десять тисяч шістсот дев`яносто шість) гривень 80 копійок.

- судової експертизи за експертними спеціальностями 10.1 «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод», 6.1 «дослідження фотозображень та технічних засобів їх виготовлення» № KCE-19/11-25/9213 від 10.07.2025 вартістю 7131 (сім тисяч сто тридцять одна) гривня 20 копійок;

А всього підлягає стягненню з обвинуваченого на користь держави документально підтверджених витрат на залучення експертів в сумі 53 359,76 грн. (п`ятдесят три тисячі триста п`ятдесят дев`ять гривень сімдесят шість копійок).

Речові докази, визнані такими та долучені до матеріалів провадження постановами слідчих СВ ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області від 16.11.2024 р.; від 20.11.2024 р.; від 03.12.2024 р.; від 06.12.2024 р.; від 03.04.2025 р., а саме:

- автомобіль «Volkswagen Touareg», р.н.з. НОМЕР_4 , та автомобіль «BMW 323-І», р.н.з. НОМЕР_2 , які передані на зберігання під розписку законним володільцям, слід вважати повернутими законним володільцям;

- компакт-диск DVD-R стандартного розміру з логотипом «Media» 4.7 GB, з написом «Обжора 15.11.2024», компакт-диск DVD-R стандартного розміру з логотипом «Media» 4.7 GB, з написом «Профитроли 15.11.2024», компакт-диск DVD-R стандартного розміру з логотипом «ЦЕНТР-077» 4,7 GB, з написом «01.1-13/420з», компакт-диск CD-R стандартного розміру з логотипом «Verbatium» 700МВ, з серійним номером «LН3186 АL16080653 D3» з записом ДТП, які зберігаються у матеріалах кримінального провадження, слід залишити в матеріалах кримінального провадження, до якого вони долучені.

Керуючись ст. ст. 369 – 371, 373 – 375 КПК, суд –

ухвалив:

ОСОБА_9 , визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначити йому покарання за ч.2 ст.286 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_9 , звільнити від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік 6 (шість місяців).

На підставі ч.1 ст.76 КК України, покласти на ОСОБА_9 , наступні обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід, застосований до обвинуваченого ОСОБА_9 у виді нічного домашнього арешту, змінити на запобіжний захід у виді особистого зобов`язання до набрання вироком законної сили.

У відповідності до ч.5 ст.194 КПК України до набрання вироком законної сили покласти на обвинуваченого ОСОБА_9 обов`язки:

1) прибувати за кожною вимогою до суду;

2) не відлучатися з місця проживання без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи, засоби зв`язку.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_9 наслідки невиконання покладених на нього обов`язків, а саме: у разі, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до суду, без поважних причин, не повідомить про причину своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, запобіжний захід відносно нього може бути змінено на більш суворий.

Стягнути з ОСОБА_9 на користь держави документально підтверджені витрати на проведення експертиз:

- судової експертизи за експертною спеціальністю 10.2 «Дослідження технічного стану транспортних засобів» №24-6456 від 22.01.2025 р. у сумі 3968 (три тисячі дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 16 копійок;

- судової експертизи за експертною спеціальністю 10.2 «Дослідження технічного стану транспортних засобів» за № 24-6454 від 22.01.2025 р. у сумі 4013 (чотири тисячі тринадцять) гривень 60 копійок;

- судової експертизи за експертною спеціальністю 10.4 «Транспортно-трасологічні дослідження» № 24-6455 від 23.01.2025 р. у сумі 4059 (чотири тисячі п`ятдесят дев`ять) гривень 04 копійок;

- судової експертизи за експертними спеціальностями 10.1 «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод» 10.9 «дослідження комп`ютерної техніки та програмних продуктів» № 24-6743, №24-6743/1 від 23.01.2025 р. у сумі 14 161 (чотирнадцять тисяч сто шістдесят одна) гривня 20 копійок;

- судової експертизи за експертними спеціальностями 10.1 «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод», 10.9 «Дослідження комп`ютерної техніки та програмних продуктів» № 1621-34-25, №1621-34-25/1від 23.04.2025 у сумі 9 329 (дев`ять тисяч триста двадцять дев`ять) гривень 76 копійок;

- судової експертизи за експертними спеціальностями 10.1 «дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод», 6.1 «дослідження фотозображень та технічних засобів їх виготовлення» (висновок № KCE-19/111-25/55423 від 31.12.2025) у сумі 10 696 (десять тисяч шістсот дев`яносто шість) гривень 80 копійок.

- судової експертизи за експертними спеціальностями 10.1 «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод», 6.1 «дослідження фотозображень та технічних засобів їх виготовлення» № KCE-19/11-25/9213 від 10.07.2025 у сумі 7131 (сім тисяч сто тридцять одна) гривня 20 копійок.

А всього стягнутиз ОСОБА_9 на користь держави документально підтверджених витрат на залучення експертів у сумі 53 359,76 грн. (п`ятдесят три тисячі триста п`ятдесят дев`ять гривень сімдесят шість копійок).

З набранням вироком законної сили арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 30.12.2024 року (справа № 522/20276/24, провадження № 1-кс/522/6402/24), – скасувати.

Речові докази, визнані такими та долучені до матеріалів провадження постановами слідчих СВ ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області від 16.11.2024 р.; від 20.11.2024 р.; від 03.12.2024 р.; від 06.12.2024 р.; від 03.04.2025 р., а саме:

- автомобіль «Volkswagen Touareg», НОМЕР_4 , та автомобіль «BMW 323-І», НОМЕР_2 , які передані на зберігання під розписку законним володільцям, – вважати повернутими законним володільцям;

- компакт-диск DVD-R стандартного розміру з логотипом «Media» 4.7 GB, з написом «Обжора 15.11.2024», компакт-диск DVD-R стандартного розміру з логотипом «Media» 4.7 GB, з написом «Профитроли 15.11.2024», компакт-диск DVD-R стандартного розміру з логотипом «ЦЕНТР-077» 4,7 GB, з написом «01.1-13/420з», компакт-диск CD-R стандартного розміру з логотипом «Verbatium» 700МВ, з серійним номером «LН3186 АL16080653 D3» з записом ДТП, які зберігаються у матеріалах кримінального провадження, – залишити в матеріалах кримінального провадження, до якого вони долучені.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Одеським апеляційним судом.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Не пізніше наступного дня після ухвалення вироку надіслати його копію учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя

Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1

Єдиний унікальний номер справи: №522/14881/26

Номер провадження № 1-кп/522/3063/26

Головуючий суддя – ОСОБА_1