Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №522/20668/25-Е — Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/20668/25-Е

Провадження № 2/522/700/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участі секретаря судового засідання – Мазовецької А.В.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Одеської міської ради, Приморський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання батьківства,

ВСТАНОВИВ:

12.09.2025 року через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Одеської міської ради, Приморський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання батьківства.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 влітку 2005 року за місцем свого тодішнього проживання у м. Севастополі, АР Крим, познайомився з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянкою росії, яка приїхала з м. Краснодар. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з літа 2005 року по весну 2015 року проживали у розумінні ст. 3 СК України однією сім`єю, тобто фактично це було проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу (ч. 2 ст. 21 СК України), оскільки їх шлюб в зазначений період не був зареєстрований в органі державної реєстрації актів цивільного стану. ІНФОРМАЦІЯ_2 під час проживання однією сім`єю у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 народилася дитина – донька ОСОБА_2 в м. Краснодар, Краснодарського району, росія. Оскільки мати дитини є громадянкою росії, а батько – громадянин України, то для спрощення процедури перетину кордону ними було вирішено не записувати позивача як батька, так як у такому випадку мати могла безперешкодно перетинати кордон між двома державами без нотаріальної згоди на це батька дитини. Фактично походження дитини було визначено в розумінні ч. 1 ст. 135 СК України за сімейним законодавством росії, тобто запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадився за прізвищем та громадянством матері (« ОСОБА_4 »), а ім`я та по батькові батька дитини були записані за її вказівкою. Позивач зауважує, що дитина має по-батькові « ОСОБА_5 », що відповідає його імені. Навесні 2014 року через захоплення росією влади у Криму ОСОБА_1 виїхав спочатку до м. Києва, а потім – до м. Одеси. В 2015 році ОСОБА_3 з дитиною ОСОБА_2 переїхали в Україну до позивача у м. Одеса, після чого почали всі разом проживати однією сім`єю. З червня 2015 року по серпень 2018 року сім`я проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Після цього сім`я переїхала в іншу квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . 28 травня 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 уклали між собою шлюб, зареєстрований Відділом ДРАЦС у Приморському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, про що 28.05.2015 складено відповідний актовий запис №580 та видано свідоцтво про шлюб Серії НОМЕР_1 . ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 померла. Дитина ОСОБА_2 продовжує проживати разом з позивачем. 25.09.2024 року позивач звернувся до медико-генетичного центру з метою підтвердження батьківства шляхом проведення аналізу ДНК. 04.10.2024 року був отриманий результат дослідження №44885-49012, в якому зазначається, що ймовірність батьківства позивача щодо дитини, ОСОБА_2 , становить 99,99999999%. З моменту народження до теперішнього часу позивач бере активну участь у житті дитини, ОСОБА_2 , проводить з нею багато часу, належно виконував та продовжує виконувати свої батьківські обов?язки, піклується про її матеріальний та психологічний добробут.

Фактично позивач завжди був батьком ОСОБА_2 , вважав її своєю дитиною, а вона його своїм батьком, але нині у силу обставин, що склалися, даний факт необхідно підтвердити юридично, у зв`язку з чим позивач звертається до суду з даною заявою.

Матеріали позовної заяви суддя отримала 15.09.2025 року.

Ухвалою суду від 22.09.2025 року позов залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків.

До суду 30.09.2025 року надійшла відповідь з ВОМІРМП УПРЕ ГУ ДМС в Одеській області за вх. №5188/22158 від 26.09.2025 щодо місця реєстрації відповідача, згідно якої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована з 26.09.2025 року за адресою: АДРЕСА_2 .

02.10.2025 року через підсистему «Електронний суд» надійшла заява представника ОСОБА_1 – адвоката Берзінь С.Л. на виконання ухвали суду про залишення позову без руху від 22.09.2025 року.

Ухвалою суду від 10.10.2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання на 10.11.2025 року.

13.10.2025 року через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання представника ОСОБА_1 – адвоката Берзінь С.Л. про долучення позовної заяви у новій редакції

22.10.2025 року через підсистему «Електронний суд» надійшли пояснення представника Служби у справах дітей Одеської міської ради – Чеботарьової А.О. щодо позову, згідно яких просять суд ухвалити, що Служба у справах дітей Одеської міської ради не є належним законним представником дитини та залучити до участі у справі належний орган опіки та піклування районної адміністрації Одеської міської ради.

27.10.2025 року через підсистему «Електронний суд» надійшли пояснення представника Приморського ВДРАЦС у місті Одесі ПМУМЮ (м. Одеса) – Соколової О.А. щодо позову, в яких зазначене наступне. При перевіці по архіву Приморського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян, актового запису про народження відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 – не виявлено. Правові відносини між Україною, російською федерацією та республікою білорусь у цивільних справах було врегульовано Конвенцією про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 року в редакції Протоколу до неї 1997 року (Конвенція). Проте Законом України №2783-IX 1 грудня 2022 року, зокрема, зупинено дію Конвенції у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь. Пунктом 1.3 Правил визначено, що заяви громадян України про поновлення актових записів цивільного стану, які були складені компетентними органами іноземних держав, розглядаються на загальних підставах з дотриманням вимог Правил. Згідно пункту 3.8 розділу ІІІ Правил, разом із заявою про поновлення втраченого актового запису цивільного стану подаються: архівна довідка, видана державним архівом в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі, якщо метричні книги або книги державної реєстрації актів цивільного стану передані на зберігання до державного архіву; документи (виписки з них), які підтверджують дані, необхідні для поновлення актового запису цивільного стану; свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану (про народження, смерть, шлюб, розірвання шлюбу тощо); інші документи, необхідні для розгляду заяви та вирішення питання по суті. Також просили розглядати справу за відсутності представника третьої особи та ухвалити рішення на розсуд суду.

27.10.2025 року через підсистему «Електронний суд» надійшла заява представника Служби у справах дітей Одеської міської ради – Чеботарьової А.О. про розгляд справи без участі.

У зв?язку з оголошенням повітряної тривоги у м. Одесі та Одеській області підготовче судове засідання призначене на 10.11.2025 року було відкладено на 01.12.2025 року.

18.11.2025 року через підсистему «Електронний суд» надійшла заява представника Служби у справах дітей Одеської міської ради – Чеботарьової А.О. про розгляд справи без участі.

У підготовче судове засідання 01.12.2025 року з?явилися позивач ОСОБА_1 , який зазначив, що необов?язково залучати до участі у справі орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації, оскільки відповідачці через 5 днів виповниться 18 років.

ОСОБА_2 також зазначила, що немає потреби у залучення до участі у справі органу опіки та піклування ПРА ОМР.

Представник ОСОБА_1 – адвокат Берзінь С.Л. щодо залучення до участі у справі органу опіки та піклування ПРА ОМР залишив на розсуд суду.

Протокольною ухвалою суду відкладено підготовче судове засідання на 09.12.2025 року з метою повторно виклику всіх учасників справи.

У підготовчому судовому засіданні 09.12.2025 року з?явилися ОСОБА_1 та його представник – адвокат Берзінь С.Л., позов підтримали в повному обсязі, не заперечували щодо закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті.

ОСОБА_2 позов визнала у повному обсязі, не заперечувала щодо закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті.

Інші учасники у підготовче судове засідання не з?явилися, у матеріалах справи містяться заяви представників Служби у справах дітей ОМР та Приморського ВДРАЦС у місті Одесі ПМУМЮ (м. Одеси) про розгляд справи за їх відсутністю.

Ухвалою суду від 09.12.2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.02.2026 року.

У зв?язку з відсутністю електропостачання у приміщенні Приморського районного суду м. Одеси, судове засідання призначене на 10.02.2026 року було відкладено на 10.03.2026 року.

23.02.2026 року через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання представника ОСОБА_1 – адвоката Берзінь С.Л. про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи, проведення якої доручити експертам Державної спеціалізованої установи «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» (Код ЄДРПОУ: 05480950, місцезнаходження: 65082, м. Одеса, пров. Валіховський, 4), та поставити питання про наявність кровного споріднення між позивачем – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та відповідачем – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки вирішення даного питання потребує спеціальних знань в області генетики.

У судове засідання 10.03.2026 року з`явилися ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , клопотання про призначення експертизи підтримали, просили задовольнити. ОСОБА_1 згоден на оплату даної експертизи.

Ухвалою суду від 11.03.2026 року призначено по справі судову молекулярно-генетичну експертизу, проведення якої доручено Комунальній установі «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи», провадження у справі було зупинено на час проведення зазначеної експертизи.

06.07.2026 року на адресу суду з Комунальної установи «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» надійшли матеріали справи №522/20668/25-Е разом з Висновком експерта від 02.07.2026 року за №473.

Матеріали справи з висновком експерта суддя отримала 08.07.2026 року.

Ухвалою суду від 29.07.2026 року поновлено провадження та призначено справу до судового розгляду на 15.10.2026 року.

У судове засідання 15.10.2026 року з?явилися позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 , надали пояснення, позов просили задовольнити у повному обсязі. ОСОБА_6 пояснила що жила разом з мамою і батьком в м.Одесі з дитинства, проте мама померла, а її батько- тобто позивач виявився що не вказаний як її батько. Вваж аж його своїм батьком і просить позов задовольнити, це також підтверджується і судовою експертизою. Інших родичів вона не має. Інші учасники у судове засідання не з?явилися, у матеріалах справи містяться заяви представників Служби у справах дітей ОМР та Приморського ВДРАЦС у місті Одесі ПМУМЮ (м. Одеси) про розгляд справи за їх відсутністю. Суд дослідив докази у справі та перейшов до стадії ухвалення рішення на 19.10.2026 року.

19.10.2026 року проголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

Відповідно до ст. 268 ЦПК України датою складення повного тексту рішення є 29.10.2026 року.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 11.12.2007 року Відділом реєстрації актів цивільного стану м. Краснодар управління реєстрації актів цивільного стану Краснодарського краю складено актовий запис №2978, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 . У графі «батько» запис відсутній, «мати» - ОСОБА_3 , громадянка росії.

Згідно з Довідкою про народження №2978 від 11.12.2007 року вбачається, що відомості про батька дитини внесені в актовий запис про народження на підставі заяви матері дитини.

Згідно із копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 28 травня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Приморському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб, про що складено відповідний актовий запис №580.

Згідно з Довідкою ДНАП ОМР № Г1-87367-ф/л від 04.06.2019 року про реєстрацію місця проживання/перебування фізичної особи на території м. Одеси, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована з 05.09.2018 року за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з Довідкою ДНАП ОМР № Г1-87375-Ф від 04.06.2019 року про реєстрацію місця проживання/перебування фізичної особи на території м. Одеси, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована з 05.09.2018 року за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно із копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 28 травня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Приморському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб, про що складено відповідний актовий запис №580.

07.06.2021 року ОСОБА_3 отримала посвідку на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_3 , орган видачі 5103.

01.07.2021 року ОСОБА_2 отримала посвідку на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_4 , орган видачі 5103.

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 померла, про що 12.09.2024 року було складено відповідний актовий запис №7005 та видано Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_5 .

Дитина ОСОБА_2 продовжує проживати разом з позивачем за зареєстрованим місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 . З моменту народження до теперішнього часу позивач бере активну участь у житті дитини, ОСОБА_2 , проводить з нею багато часу, належно виконував та продовжує виконувати свої батьківські обов?язки, піклується про її матеріальний та психологічний добробут.

Вищезазначене відповідачкою ОСОБА_2 підтверджено у судових засіданнях.

25.09.2024 року позивач звернувся до медико-генетичного центру з метою підтвердження батьківства шляхом проведення аналізу ДНК.

04.10.2024 року був отриманий результат дослідження №44885-49012 Аналіз ДНК на батьківство, в якому зазначається, що ймовірність батьківства ОСОБА_1 щодо дитини, ОСОБА_2 , становить 99,99999999%.

У висновку судового експерта-імунолога ДСУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» за ухвалою суду №473 від 28.04.2026 року зазначено, що молекулярно-генетичним аналізом ДНК встановлено, що громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , може являтися біологічним батьком громадянки ОСОБА_7 ?ї, ІНФОРМАЦІЯ_2 , з ймовірністю 99,98%; таким чином, батьківство практично доведене.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України, передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Охорона дитинства в Україні є стратегічним загальнонаціональним пріоритетом і має метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні. Державна політика у цій сфері ґрунтується на забезпеченні найкращих інтересів дитини.

Положеннями ст. 3, 7 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої постановою Верховної Ради України №789-XII від 27.02.1991 встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім`я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Статтею 8 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці зобов`язуються поважати право дитини на збереження індивідуальності, включаючи громадянство, ім`я та сімейні зв`язки, як передбачається законом, не допускаючи протизаконного втручання.

Національні органи влади, у справах про встановлення батьківства, користуються дискреційними повноваженнями, спрямованими на захист найкращих інтересів дитини та збалансування інтересів як дитини, так і передбачуваного біологічного батька, що не суперечить гарантіям, які містяться у статті 8 Конвенції (Krisztian Barnabas Toth v. Hungary, № 48494/06, 12 лютого 2013 року, § 33)

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

За ст. 52 Конституції України діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.

Відповідно до статті 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, відповідно до частини першої статті 122 СК України, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

При цьому положеннями статей 125, 126, 135 СК України врегульовано питання про визначення походження дитини, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою.

Як встановлено судом, дитина народилася, коли батько та матір не перебували у шлюбі між собою.

Так, відповідно до частини другої статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: 1) за заявою матері та батька дитини; 2) за рішенням суду.

Частиною першою статті 126 СК України передбачено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки чи чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

При народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою (частина перша статті 135 СК України).

Статтею 141 СК встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Отже, при вирішенні спору про визнання батьківства суд приділяє особливу увагу інтересам дитини, не ігноруючи при цьому інтереси ймовірного біологічного батька.

Згідно з п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» справи про визнання батьківства щодо дитини, яка народилася не раніше 1 січня 2004 року, суд має вирішувати відповідно до норм СК, зокрема ч. 2 ст. 128, на підставі будь-яких доказів, що засвідчують походження дитини від певної особи й зібрані з дотриманням норм цивільного процесуального законодавства.

Відповідно до п. 4, 9 даної Постанови справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні. У таких справах позови осіб, зазначених у частині 3 статті 128 СК України, приймаються до судового розгляду, якщо: - дитина народжена матір`ю, яка не перебуває у шлюбі, немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду і запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено за прізвищем матері, а ім`я та по батькові дитини записано за вказівкою матері (частина 1 статті 135 СК України). Рішення щодо визнання батьківства має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

За змістом ст. 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц зазначено, що СК України не визначає особливостей предмету доказування у цій категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (рішення ЄСПЛ у справі «Калачова проти росії» від 07 травня 2009 року, заява № 3451/05, § 34).

Верховний Суд у постановах від 31 січня 2024 року у справі № 752/13549/22 (провадження № 61-10510св23), від 13 вересня 2023 року у справі № 552/4291/22 (провадження № 61-6451св23) вказував, що висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є достатньою підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердження або спростування факту батьківства.

Таким чином, слід зазначити, що висновок експертизи з питання походження дитини є одним з ключових доказів, який підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі, оскільки жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч. 2 ст. 89 ЦПК України).

Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

Зазначений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 444/526/18, від 08 березня 2023 року у справі № 205/5698/21.

З огляду на наведене, рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них.

Відтак обставини, що входять до предмету доказування, можуть встановлюватися такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. При вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі вище перераховані докази в сукупності, а висновок експертизи є лише одним із видів доказів та засобів доказування. При цьому, доказами визнання батьківства можуть бути письмові документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування тощо). Спільне виховання дитини має місце, коли вона проживає з матір`ю та особою, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, або коли ця особа спілкується з дитиною, проявляє батьківську турботу щодо неї. Під спільним утриманням дитини слід розуміти у тому числі систематичне надання особою, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, допомоги в утриманні дитини незалежно від розміру такої допомоги.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом, у передбачених ЦПК України випадках.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, враховуючи пояснення сторін, визнання позову відповідачем у судових засіданнях, беручи до уваги висновок судового експерта-імунолога ДСУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» №473 від 28.04.2026 року (а.с.118-124), та з урахуванням що дитина перебуває під фактично батьківським піклуванням у позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними доказами, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 134 СК України на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове свідоцтво про народження.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» Актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків. Державній реєстрації відповідно до цього Закону підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

Згідно з ч.ч. 5, 6 ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» у разі якщо актовий запис цивільного стану, до якого необхідно внести зміни у зв`язку з усиновленням, скасуванням усиновлення, визнанням усиновлення недійсним, визнанням та встановленням факту батьківства, материнства, а також доповненням і виправленням відомостей, що в ньому містяться, було складено компетентним органом іноземної держави, з якою Україною не укладено договору про правову допомогу та правові відносини у цивільних і сімейних справах, або якщо законодавством іноземної держави встановлено інший порядок внесення змін, відмінний від передбаченого законодавством України, актовий запис цивільного стану попередньо поновлюється відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника. Про поновлення актового запису цивільного стану та внесення до нього відповідних змін повідомляється компетентному органу іноземної держави. Після внесення змін до актового запису цивільного стану заявнику повторно видається свідоцтво про державну реєстрацію акта цивільного стану.

Згідно підпункту 2.13.1 пункту 2.13 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та припинення їхньої дії, затверджених Наказом Міністерства юстиції України № 96/5 від 12.01.2011 року (далі - Правила), підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є: рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.

Отже, аналізуючи положення законодавства, суд вбачає, що рішення суду є підставою для внесення відповідних змін до актового запису народження дитини.

Із врахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 121, 122, 125, 126, 128 СК України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 43, 64, 76-81, 89, 95, 133, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Одеської міської ради, Приморський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання батьківства – задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України (РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_2 ), уродженця м. Севастополя Автономної Республіки Крим, батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , виданого 11.12.2007 року Відділом реєстрації актів цивільного стану м. Краснодар управління реєстрації актів цивільного стану Краснодарського краю).

Внести зміни до актового запису про народження №2978, який складений 11 грудня 2007 року Відділом реєстрації актів цивільного стану м. Краснодар управління реєстрації актів цивільного стану Краснодарського краю щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та записати батьком дитини - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_7 , виданий Шевченківським РВ ГУДМС України в місті Києві 08.11.2014 року, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ), уродженця м. Севастополя Автономної Республіки Крим.

Запис про матір – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити без змін.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч. 1 ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення суду складено 29.10.2026 року.

Суддя: Домусчі Л.В.