Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №766/12861/26 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа №766/12861/26

Провадження №2/522/12190/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

29 жовтня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд міста Одеси у складі головуючої – судді Косіциної В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

21 вересня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси за підсудністю надійшла позовна заява ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 17 904,73 гривень, а також здійснити розподіл судових витрат.

Разом із позовною заявою представником позивача було надано суду клопотання про витребування доказів.

За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями, справа передана на розгляд судді Косіциній В.В.

Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси від 23 вересня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито. Встановлено, що справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу надано 15-ти денний термін з моменту отримання копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Клопотання представника позивача про витребування доказів – задоволено.

Копію ухвали від 23 вересня 2026 року було направлено за зареєстрованим місцем проживання відповідача листом з рекомендованим повідомленням про вручення, який, згідно сервісу перевірки статусу відправлень АТ «УКРПОШТА», повернуто відправнику із зазначенням причини: «закінчення встановленого терміну зберігання».

07 жовтня 2026 року від АТ «СЕНС БАНК» надійшла витребувана судом інформація в ухвалі від 23.09.2026.

Будь яких інших заяв або клопотань від учасників справи не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України, разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи те, що відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, про відкриття провадження був повідомлений належним чином а також те, що позивач не заперечував проти ухвалення заочного рішення, суд, керуючись положеннями ст. 280 ЦПК України вважає за можливе ухвалити у справі заочне рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказах.

Суд, вивчивши та дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

21 липня 2019 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про акцепт публічної пропозиції АТ «АЛЬФА-БАНК» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «АЛЬФА-БАНК».

Також 21 липня 2019 року ОСОБА_1 підписав оферту на укладання угоди про надання кредиту №482865486 та графік платежів, відповідно до умов якої ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 24 548,70 гривень за який зобов`язався сплачувати денну проценту ставку в розмірі 0,01% в день, строк кредитування визначено до 22.01.2022.

У постанові КЦС ВС від 30.08.2023 у справі № 753/20537/18 зазначено, що виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідачі відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості.

Відповідно до пункту 3. кредитного договору від 21.07.2019 №482865486, кредит надається позичальнику для оплати/часткової оплати товарів згідно з переліком, що вказаний у специфікації від 21.07.2019 №482865486 у загальній сумі 24 548,70 гривень (шляхом переказу на рахунок ТОВ «САВ-ДІСТРИБЬЮШН» №26000300216949, відкритий у ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ».

Відповідно до протоколу від 18.08.2022 №2/2022 позачергових загальних зборів акціонерів АТ «АЛЬФА-БАНК» – найменування АТ «АЛЬФА-БАНК» було змінено на АТ «СЕНС БАНК».

Факт виконання АТ «АЛЬФА-БАНК» зобов`язань за кредитним договором від 21.07.2019 №482865486 перед ОСОБА_1 , в частині надання кредитних коштів, підтверджується відповіддю з АТ «СЕНС БАНК» від 30.09.2026 №17149-БТ-32.3/2026, відповідно до змісту якої ОСОБА_1 є клієнтом банком. На підтвердження надання кредитних коштів банком було надано: виписки по рахункам обліку кредитної заборгованості за період з 21.07.2019 по 17.05.2021; розрахунок заборгованості за кредитним договором від 21.07.2019 №482865486, станом на 17.05.2021 та меморіальний ордер від 22.07.2019 №3019457 на суму 24 548,70 гривень.

17 травня 2021 року між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС» було укладено договір факторингу №2, відповідно до умов якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає фактору, а фактор набуває належне клієнтові право вимоги до боржників за договорами, перелік яких міститься в додатку № 1-1 до договору, що додається до даного договору на паперовому носії та за яким було відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 21.07.2019 №482865486, що підтверджується реєстром боржників від 17.05.2021.

Згідно пункту 2.3. договору факторингу від 17.05.2021 №2, право вимоги вважається відступленим фактору з дати повної (остаточної) оплати фактором ціни прав вимоги відповідно до п. 4.2. цього договору. В дату здійснення повної (остаточної) оплати фактором ціни прав вимоги відповідно до п. 4.2. цього договору сторони відписують акт приймання-передачі реєстру боржників, за формою встановленою в додатку №2 цього договору.

Відповідно до пункту 4.2. договору факторингу від 17.05.2021 №2 фактор зобов`язаний передати в розпорядження клієнту грошові кошти і сплатити клієнтові ціну прав вимоги в розмірі 16 500 000,00 гривень.

Факт виконання ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС» перед АТ «АЛЬФА-БАНК» грошових зобов`язань за договором факторингу від 17.05.2021 №2 підтверджується платіжним дорученням від 17.05.2021 №253 на суму 16 500 000,00 гривень.

17 травня 2021 року між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС» було підписано додаток 1-1 до договору факторингу від 17.05.2021 №2 – характеристику права вимоги, переданих фактору клієнтом за договором та боржників за основними договору (реєстр боржників).

18 травня 2021 року між ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було підписано договір факторингу №18-05/21, відповідно до змісту якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає фактору, а фактор набуває належне клієнтові право вимоги до боржників за договорами, перелік яких міститься в додатку № 1-1 до договору, що додається до даного договору на паперовому носії та за яким було відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 21.07.2019 №482865486, що підтверджується копією витягу з додатку 1-1 до договору факторингу від 18.05.2021 №18-05/21.

Згідно пункту 2.3. договору факторингу від 18.05.2021 №18-05/21, право вимоги вважається відступленим фактору з дати підписання сторонами акту приймання-передачі реєстру боржників, за формою встановленою в додатку №2 до договору.

18 травня 2021 року між ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було підписано додаток 1-1 до договору факторингу від 18.05.2021 №18-05/21– характеристику права вимоги, переданих фактору клієнтом за договором та боржників за основними договору (реєстр боржників) та акт приймання передачі реєстру боржників від 18.05.2021 до договору факторингу від 18.05.2021 №18-05/21.

10 січня 2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» було підписано договір про відступлення прав вимоги №10-01/2023, відповідно до умов якого первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, зазначених у додатках №1 та № 3 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників, за договорами позики, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них. Новий кредитор сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначених цим договором та за яким було відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 21.07.2019 №482865486, що підтверджується копією витягу з додатку №3 до договору факторингу від 10.01.2023 №10-01/2023.

Відповідно до пункту 5.2. договору про відступлення прав вимоги від 10.01.2023 №10-01/2023, права вимоги вважаються відступленими первісним кредитором та набутими новим кредитором в день належного підписання сторонами акту приймання-передачі реєстру боржників в друкованому вигляді.

10 січня 2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» було підписано акт прийому-передачі реєстру боржників зо договором про відступлення прав вимоги від 10.01.2023 №10-01/2023, акт прийому-передачі реєстру боржників в електронному вигляді, права вимоги за якими відступаються за договором про відступлення прав вимоги від 10.01.2023 №10-01/2023 та сам реєстр боржників від 10.01.2023.

Відповідно до положень ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Ч. 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки

Судом встановлено, що відповідач своєчасно не повернув грошові кошти для погашення заборгованості за кредитним договором, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договорів, що має відображення у розрахунках заборгованості за договорами. Таким чином, у порушення умов кредитних договорів, а також статей 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором – не виконав.

Доказів зворотного відповідачем надано – не було.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором, розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 21.07.2019 №482865486, становить 17 904,73 гривень та складається з:

- заборгованості за тілом кредиту у розмірі – 16 790,65 гривень;

- заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі – 599,89 гривень;

- заборгованості за неустойкою у розмірі – 200,00 гривень;

- заборгованості за інфляційними втратами у розмірі – 268,65 гривень;

- заборгованості за 3% річних у розмірі – 45,54 гривень.

Суд погоджується із зазначеними розрахунками та доходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

01 липня 2024 року між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС» було укладено договір про надання правової допомоги №01-07/2024, за яким клієнт доручив, а виконавець прийняв на себе обов`язок надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором.

01 травня 2026 року ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернулося до АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС» із заявкою на надання юридичної допомоги №2924 у якій сторони погодили надання юридичних послуг по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , а саме:

- надання усної консультації – 3 000,00 гривень (2 години витраченого часу по 1 500,00 гривень за 1 годину);

- складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду – 6 000,00 гривень (2 години витраченого часу по 3 000,00 гривень за 1 годину).

Згідно витягу з акту №22 про надання юридичної допомоги від 29.05.2026, адвокатом в межах заявки були надані наступні види послуг:

- надання усної консультації – 3 000,00 гривень (2 години витраченого часу по 1 500,00 гривень за 1 годину);

- складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду – 6 000,00 гривень (2 години витраченого часу по 3 000,00 гривень за 1 годину).

У відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Також, суд звертає увагу, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 49 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Наталія Михайленко проти України», від 30 травня 2013 року, заява 49069/11).

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 р. по справі №905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зазначено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар. Останній може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги.

На думку суду, заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає принципам співмірності, розумності та справедливості з огляду на наступне.

Щодо витрат на надання консультації із правових питань, то на думку суду такі витрати є виключною ініціативою представника, оскільки, позивач участі у судових засіданнях – не брав, власну позицію щодо справи – не висловлювали, а позовна заява складалася безпосередньо адвокатом, будь-яких заяв або клопотань самостійно – не подавав. Будь-яких доводів на підтвердження того, що надання такої послуги як консультація не є невідворотною та неминучою – позивачем надано не було. Окрім того, у змісті заявки та витягу з акту не розкрито, з приводу якого саме питання (яких документів) надавалася така консультація. Тому, суд вважає, що підстави для відшкодування витрат за зазначену послугу – відсутні.

Щодо витрат на складання та подання позовної заяви, суд зазначає, що сама позовна заява – не значна за обсягом та складається з 10 аркушів, а її складання не вимагає значного проміжку часу, оскільки, за своєю формою та змістом така позовна заява є типовою.

Додатки до позовної заяви не містять будь-яких доказів, які б були отримані представником позивача самостійно, а тому, це дає підстави вважати, що адвокат не вчиняв будь-яких дій задля їх отримання (в тому числі шляхом подання адвокатських запитів)

Суд звертає увагу на те, що правовідносини які виникли між сторонами ґрунтуються на кредитних правовідносинах. Зазначена категорія справ характеризується низьким рівнем складності.

Визначаючи вартість такої послуги, як складання та подання позову, суд виходить з того, що спірні правовідносини характеризуються чітким правовим регулювання – це Цивільний кодекс України, Закон України «Про споживче кредитування» та Закон України «Про електронну комерцію», а тому, від представника позивача не вимагалося здійснення пошуку додаткового законодавства, що свідчить про сталість та єдність законодавства у цій сфері.

При цьому, судова практика у цій сфері стала та узгоджена між собою, що не вимагає від представника витрати значного часу для її пошуку та/або узгодження правових позицій.

На думку суду, справа не становить значного суспільного інтересу, та впливає виключно відносини між кредитором та боржником.

Тому, враховуючи зазначене, суд вважає, що вартість послуги із складання та подання позовної заяви, яка б відповідала критерію співмірності, розумності та справедливості, становить 3 000,00 гривень.

Щодо суми сплаченого судового збору, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору, розмір якого становить 2 662,40 гривень.

Відповідно до платіжної інструкції кредитового переказу коштів від 30.06.2026 №0667120006, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» сплатило 2 662,40 гривень в якості судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі, вимога позивача про стягнення суми сплаченого судового збору – підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 27, 64, 76, 81, 95, 133, 141, ч. 4 ст. 223, ч. 2 ст. 247, 258-259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити.

Стягнути з відповідача – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 , на користь відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306, ЄДРПОУ – 44276926 заборгованість за кредитним договором від 21.07.2019 №482865486 у розмірі 17 904 (сімнадцять тисяч дев`ятсот чотири) гривні 73 (сімдесят три) копійки.

Стягнути з відповідача – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 , на користь відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306, ЄДРПОУ – 44276926 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 (нуль) копійок.

Стягнути з відповідача – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 , на користь відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306, ЄДРПОУ – 44276926 суму сплаченого судового збору у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 (сорок) копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вказаний строк може бути поновлений судом за заявою відповідача, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання.

Текст рішення складено та підписано 29 жовтня 2026 року.

Суддя Косіцина В.В.

29.10.26