Суд: Приморський районний суд м. Одеси
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: визнання права власності
Дата: 15 жовтня 2026 р.
Справа: №522/401/26-Е
Суддя: Науменко А. В.
Справа № 522/401/26-Е
Провадження 2 /522/4754/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАІНИ
16 жовтня 2026 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси, у складі:
головуючого - судді Науменко А.В.,
за участю секретаря судового засідання – Зелінська К.Ю..,
розглянувши позовну заяву в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України, Колективного підприємства «БУДОВА», Споживчого товариства «СУЗІР`Я БУДОВА», Товариства з обмеженою відповідальністю «УВГП-Система», Товариства з обмеженою відповідальністю «БАУБУД», Споживчого товариства «СУЗІР`Я ПЛЮС» про визнання права власності на об`єкт нерухомості
В С Т А Н О В И В:
До Приморського районного суду м. Одеси, за допомогою електронної системи «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 , подана в його інтересах представником – адвокатом Дімітріу В.В. до Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України, Колективного підприємства «БУДОВА», Споживчого товариства «СУЗІР`Я БУДОВА», Товариства з обмеженою відповідальністю «УВГП-Система», Товариства з обмеженою відповідальністю «БАУБУД», Споживчого товариства «СУЗІР`Я ПЛЮС» про визнання права власності на об`єкт нерухомості за адресою м. Одеса, проспект Лесі Українки 19-Д, а саме: машиномісце/паркомісце № НОМЕР_1 (реєстраційний номер 01.3074924.4645434.20250626.47.5626.15) загальною площею 13,8 кв. згідно з Договором асоційованого членства у споживчому товаристві № 298/М від 20.08.2019 р. та Додаткової угоди від 13.11.2019 про заміну сторони у Договорі асоційованого членства № 298/М від 20.08.2019 р.
За результатами автоматизованого розподілу справа передана на розгляд судді Приморського районного суду міста Одеси Науменко А.В.
Позивач обґрунтовує позов тим, що він є асоційованим членом споживчого товариства «Сузір`я Будова» та повністю і належним чином виконав свої зобов`язання за договором шляхом внесення паю у повному обсязі за інвестування будівництва машиномісця № НОМЕР_1 у житловому будинку з підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_1 . Попри введення об`єкта будівництва в експлуатацію та завершення всіх розрахунків, відповідачі вчинили неправомірні та фраудаторні дії, спрямовані на виведення активів товариства, штучне перекладання зобов`язань на новостворене СТ «Сузір`я Плюс» та вимагання безпідставних додаткових доплат під приводом судових рішень, які не мають юридичних наслідків для позивача. Оскільки згідно із положеннями Цивільного кодексу України, законів України «Про кооперацію» та «Про інвестиційну діяльність» інвестор, який повністю профінансував будівництво та за чиї кошти створено об`єкт, набуває первісне право власності на новостворене майно після введення його в експлуатацію, а дії відповідачів порушують його майнові права та право власності, позивач просить суд захистити його інтереси шляхом визнання за ним права власності на спірне машиномісце.
Ухвалою суду від 04.02.2026 року провадження по справі відкрито та призначено справу до судового розгляду в порядку загального позовного провадження.
Разом з позовною заявою надійшла заява представника позивача – адвоката Дімітріу В.В. про забезпечення позову, а саме з вимогами забезпечити позов шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомості, а саме машиномісце/паркомісце № НОМЕР_1 (реєстраційний номер 01.3074924.4645434.20250626.47.5626.15) загальною площею 13,8 кв.м. за місцезнаходженням Україна, Одеська область, Одеській район, місто Одеса, проспект Лесі Українки, 19-Д.
Заява мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до подальшого відчуження спірного об`єкту нерухомості на користь третіх осіб, що утруднить виконання рішення по справі.
У зв`язку з цим невжиття заходів для забезпечення позову може призвести до неможливості захисту майнових прав позивача.
Ухвалою суду від 04.02.2026 року вирішено заяву представника позивача - ОСОБА_2 про забезпечення позову задовольнити та накласти арешт на об`єкт нерухомості машиномісце/паркомісце № НОМЕР_1 (реєстраційний номер 01.3074924.4645434.20250626.47.5626.15) загальною площею 13,8 кв.м. за місцезнаходженням Україна, Одеська область, Одеській район, місто Одеса, проспект Лесі Українки, 19-Д.
19.02.2026 року від ТОВ «УВГП-Система» до суду надійшов відзив на позовну заяву.
Відповідач заперечує проти позову тим, що між позивачем та ТОВ «УВГП-Система» відсутні будь-які договірні правовідносини, а позивач не надав належних доказів реального порушення його прав чи інтересів саме з боку цього товариства. Відповідно до норм цивільного законодавства та усталеної судової практики, відсутність порушеного права або невідповідність обраного способу захисту є самостійною підставою для відмови в позові. Крім того, ТОВ «УВГП-Система» бере участь у будівництві на підставі договору про пайову участь для військовослужбовців ЗСУ від 25 листопада 2004 року, укладеного з Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України, яке внесло інвестицію у вигляді права на земельну ділянку та є первісним власником новоствореного нерухомого майна, а визначений договором розподіл об`єктів залишається чинним за результатами судового розгляду у справі № 916/1674/18, через що правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
19.02.2026 року від СТ «Сузір`я плюс» до суду надійшов відзив на позовну заяву.
Відповідач обґрунтовує свої заперечення тим, що СТ «Сузір`я Плюс» не є стороною договору асоційованого членства, укладеного між позивачем та СТ «Сузір`я Будова», і не бере участі у спірних правовідносинах. З огляду на те, що зобов`язання не створює обов`язків для третіх осіб, товариство жодним чином не порушувало прав чи законних інтересів позивача, а тому є неналежним відповідачем у даній справі, що є самостійною правовою підставою для відмови в задоволенні позовних вимог до нього.
20.02.2026 року від СТ «Сузір`я Будова» до суду надійшов відзив на позовну заяву.
Відповідач заперечує проти позову тим, що у споживчого товариства «Сузір`я Будова» відсутнє спірне машиномісце та майнові права на нього, оскільки предметом укладеного договору асоційованого членства була виключно участь позивача в діяльності кооперативу, а не безпосереднє набуття майна на етапі будівництва. У зв`язку зі збільшенням зобов`язань за результатами судової справи № 916/1674/18 перед Міністерством оборони України, СТ «Сузір`я Будова» правомірно розірвало договір про спільну діяльність з ТОВ «УВГП-Система», передало йому виконані будівельно-монтажні роботи та втратило право на подальшу передачу об`єктів інвесторам. Крім того, обраний позивачем спосіб захисту є неналежним, оскільки договір асоційованого членства не є договором інвестування, будівництво завершувалося іншими особами із залученням додаткових коштів, а відсутність порушеного права позивача з боку товариства є самостійною правовою підставою для відмови в задоволенні позову в повному обсязі.
23.02.2026 року від позивача до суду надійшов відзив на позовну заяву.
Позивач зазначив, що заперечення відповідача ТОВ «УВГП-Система» є необґрунтованими та такими, що підлягають відхиленню, оскільки порушення його майнових прав і права власності на паркомісце підтверджується фактами незаконного заволодіння та розпорядження товариством усіма активами СТ «Сузір`я Будова», передачі будівельно-монтажних робіт за актом всупереч умовам договору про спільну діяльність, а також укладення нових оспорюваних правочинів із СТ «Сузір`я Плюс» з метою перекладення власних зобов`язань на інвесторів. Позивач наголосив, що ТОВ «УВГП-Система» є лише девелопером, а не інвестором, і не мало повноважень розпоряджатися результатами інвестицій асоційованих членів, тоді як судове рішення у справі № 916/1674/18 не стосується позивача і не поширюється на нежитлові приміщення та машиномісця, які підлягають розподілу до ТОВ «УВГП-Система» та належать безпосередньо позивачу як особі, за чиї кошти було повністю збудовано спірний об`єкт.
25.02.2026 року від Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України до суду надійшов відзив на позовну заяву.
Відповідач заперечує проти позову тим, що Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України як замовник будівництва не має жодних договірних стосунків зі споживчим товариством «Сузір`я Будова», а укладений між товариством та ТОВ «УВГП-Система» договір про спільну діяльність суперечить інтересам держави і суспільства та порушує права Міністерства оборони щодо отримання частки житла для військовослужбовців. Рішенням Господарського суду Одеської області у справі № 916/4928/24 зазначений договір про спільну діяльність було визнано недійсним з моменту укладення, а у залучених товариств, відповідно, відсутні будь-які права на об`єкти будівництва. Оскільки майнові права на спірний об`єкт Південним УКБ МО України нікому не передавалися та притримані відповідно до вимог Цивільного кодексу України, правові підстави для задоволення позову про визнання права власності відсутні.
23.02.2026 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив.
Позивач зазначив, що заперечення СТ «Сузір`я Будова» є безпідставними та такими, що не спростовують позовних вимог, оскільки відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду асоційовані члени кооперативу, які повністю внесли пайові внески, фактично виступають інвесторами будівництва та набувають первісного права власності на новостворені об`єкти після введення їх в експлуатацію. Позивач наголосив, що Південне УКБ МОУ не є інвестором і не має прав на машиномісця, а укладені між афілійованими відповідачами додаткові угоди про розірвання договору про спільну діяльність та передачу активів є фраудаторними і нікчемними правочинами, вчиненими всупереч принципу добросовісності з метою уникнення виконання зобов`язань перед інвесторами та примушення їх до незаконних доплат у новоствореному кооперативі.
04.03.2026 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив в якому зазначив наступне.
Позивач зазначив, що заперечення Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України є необґрунтованими, оскільки предметом спору є машиномісце, яке не входить до складу житла військовослужбовців та ніяк не зачіпає частку Міністерства оборони за договором пайової участі. Позивач наголосив, що коло учасників будівництва не обмежується лише замовником і генеральним підрядником, адже реалізація проєкту стала можливою саме завдяки фінансуванню інвесторів — членів споживчого товариства «Сузір`я Будова». Крім того, судове рішення у господарській справі № 916/4928/24 не набрало законної сили та не має правових наслідків для позивача, який не залучався до участі в тій справі, а дії замовника порушують його право на мирне володіння майном і законні очікування добросовісного інвестора.
04.03.2026 року від позивача до суду надійшло клопотання про долучення доказів.
Позивач зазначив, що у зв`язку з пізнішим введенням паркінгу в експлуатацію та отриманням технічного паспорта виникла необхідність проведення судової будівельно-технічної експертизи для ідентифікації об`єкта спору. Згідно з висновком експерта № 02/03-1 від 02 березня 2026 року повністю підтверджується ідентичність та співпадіння будівельного номера машиномісця НОМЕР_2 за договором асоційованого членства з його новим номером 306 та реєстраційним номером згідно з технічним паспортом, у зв`язку з чим позивач просить суд поновити процесуальний строк та долучити вказаний висновок експертизи до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 20.05.2026 року підготовче провадження по справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судове засідання призначене на 16.10.2026 року сторони не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що споживче товариство «Сузір`я Будова» є споживчим житлово-будівельним кооперативом створеним його засновниками на добровільних засадах для організації будівництва житла, його експлуатації та надання інших послуг з метою задоволення споживчих потреб його членів в житлі та його експлуатації (п.1.1., 2.2 Статуту СТ «Сузір`я Будова» затвердженого рішенням Установчих зборів членів від 17.03.2016).
20.08.2019 року Споживче товариство «Сузір`я Будова» з однієї сторони та ОСОБА_1 з іншої сторони уклали договір асоційованого членства в споживчому товаристві №298/М, у якому вказано, що:
- відповідно до Статуту Товариства та цього Договору Товариство приймає Пайовика в асоційовані члени Товариства. Пайовик при підписанні даного Договору ознайомився з положеннями Статуту та згоден їх реалізовувати;
- Пайовик зобов?язується прийняти участь в реалізації статутних цілей і завдань Товариства шляхом внесення в повному обсязі своєї Частки в Товариство, з метою забезпечення Товариством будівництва Будинку за рахунок внесеного Пайовиком паю, а також прийняти на себе в розмірі Цільового внеску частину витрат, пов?язаних з утриманням Товариства і реалізацією статутних цілей і завдань, на умовах цього Договору, а Товариство зобов?язується забезпечити будівництво Будинку, і, після здачі Будинку в експлуатацію, передати Пайовикові закріплену за ним квартиру, за умови виконання Пайовиком зобов?язань за цим Договором. Розмір Частки, зазначений в пункті 2.1, є остаточним і включає в себе витрати Товариства на забезпечення будівництва Будинку та виконання всіх необхідних дій для завершення будівництва Будинку та здачі його в експлуатацію (Пай), а також, витрати на утримання Товариства та реалізацію їм заданих цілей і завдань (Цільовий Внесок), крім випадків, зазначених у п.2.8 цього Договору;
- Пайовик уповноважує Товариство виконати такі дії: - реалізувати статутні цілі і завдання відповідно до Статуту Товариства; - забезпечити будівництво Будинку; - розпорядитися внесеною ним Часткою відповідно до умов цього Договору та Статутом Товариства;
- характеристика Квартири закріплюється в Додатку №1 («Специфікація») до даного Договору, який є невід`ємною частиною Договору.
Відповідно до п.2.1 Договору №298/М від 20.08.2019, Пайовик в порядку і на умовах, передбачених цим Договором, зобов`язується внести Частку в розмірі 427987,00 грн.
Пунктом 4.2 Договору №4298/М від 20.08.2019 закріплено, що товариством зобов`язане, зокрема:
- забезпечити будівництвом Будинку в строк – 4 квартал 2021 року;
- закріпити машиномісце за Пайовиком за умови виконання п., 2.2, 2.3 цього Договору,
- після здачі Будинку в експлуатацію письмово повідомити Пайовика про готовність Товариства передати квартиру у володіння Пайовика в необхідності підписати Акт прийому-передачі Квартири;
- протягом 7 календарних днів з моменту підписання Сторонами Акту прийому-передачі Квартири до повної сплати ОСОБА_3 надати Пайовикові довідку про повну виплату паю, яка буде підставою для оформлення Пайовиком права власності на належне йому машиномісце.
Судом встановлено, що земельна ділянка площею 2,9225 за адресою: АДРЕСА_2 з цільовим призначенням: для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України належить Державі в особі органу державної влади – Одеська обласна державна адміністрація, про що свідчить інформаційна довідка від 12.05.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.
Правокористувачем земельної ділянки площею 2,9225 га за адресою: АДРЕСА_2 є Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 12.12.2016 .
Дозвіл на виконання будівельних робіт отримано замовником Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України 14.08.2018 щодо IV пускового комплекті та 31.08.2018 щодо V пускового комплексу .
25 листопада 2004 року між товариством з обмеженою відповідальністю «УВГП-Система» (пайовик) та Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України (замовник) укладено договір №227/УПБ-70Д про будівництво житла в порядку пайової участі для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей, відповідно до п.2.1 якого, предметом цього Договору є фінансування та будівництво «Пайовиком» в повному обсязі, згідно одержаної у встановленому законом порядку проектно-кошторисної документації на будівництво групи житлових будинків з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями, підземними паркінгами, обладнанням, інженерними мережами та спорудами, орієнтованою загальною площею 35 тис.кв.м. на земельній ділянці орієнтовною площею 2,5 га в АДРЕСА_2 (військове містечко № НОМЕР_3 ).
Згідно п.3.1 Договору №227/УПБ-70Д від 25.11.2004, Пайовик здійснює в повному обсязі фінансування будівництва об`єкту на умовах, передбачених дійсним Договором. Замовник вносить свою пайову участь у будівництво у вигляді виконання обов`язків, надання послуг, передбачених в п.4.1 Договору.
Пунктом 3.4 Договору №227/УПБ-70Д від 25.11.2004, розподіл Об`єкту між сторонами здійснюється наступним чином: замовнику: 20% від загальної площі житла Об`єкту, що на момент укладення угоди орієнтовно складає 7 000 кв.м.; пайовику: 80% від загальної площі житла Об`єкту, що на момент укладення угоди орієнтовно складає 28 000 кв.м., а також кінцеву будівельну продукцію, визначену проектно-кошторисною документацією, а саме будинок (секції), 100% вбудовано-прибудованих нежитлових приміщень, підземні паркінги, обладнання, інженерні мережі та споруди.
Пунктом 3.7 Договору №227/УПБ-70Д від 25.11.2004, пайовик має право надавати замовнику квартири в інших новозбудованих житлових будинках в м.Одесі в обсязі частки замовника, визначеної в п.3.4 Договору в термін до кінця 2007 року.
02 грудня 2005 року між товариством з обмеженою відповідальністю «УВГП-Система» (пайовик) та Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України (замовник) укладено додаткову угоду №1/70СП до договору №227/УПБ-70Д, згідно якої з метою скорочення термінів забезпечення житлом військовослужбовців та членів їх сімей та враховуючи те, що завершення будівництва об`єкту (м.Одеса, проспект Гагаріна 19-21) передбаченого чергами на 2007-2008 р., сторони домовились про те, що пайовик передає в 2005 році замовнику за його згодою готові квартири в інших будинках .
25 грудня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «УВГП-Система» (пайовик) та Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України (замовник) укладено додаткову угоду №2/70СП до договору №227/УПБ-70Д, умовами якої змінили терміни будівництва та інші умови. Зокрема, пункт 3.7 Договору викладено в наступній редакції: «Пайовик достроково передає Замовнику квартири відповідно до п. 3.4. Договору загальною площею 7 008,20 кв.м., у т.ч. 30 квартир загальною орієнтовною площею 2 568,5 кв.м. у АДРЕСА_3 , згідно додатку №1 до цієї додаткової угоди у строк до 20.12.200 р., 74 квартири в АДРЕСА_4 орієнтовною площею 4 439,7 кв.м. згідно додатку №2 до цієї додаткової угоди, за погодженням КЕВ м.Одеси у строк до 20.12.2009 р...».
Додатком до додаткової угоди №2/70СП від 25.12.2008 є адресний перелік квартир, якими затверджено квартири в будинку АДРЕСА_3 та в будинку АДРЕСА_5 , які передаються замовнику на виконання додаткової угоди до договору №227/УПБ-70Д від 25.11.2004, відповідно до якого загальна площа становить 7 008,2 кв.м.
16 жовтня 2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю «УВГП-Система» (пайовик) та Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України (замовник) укладено додаткову угоду №3/70СП до договору №227/УПБ-70Д, умовами якої, зокрема, пункт 3.4 Договору №227/УПБ-70Д викладено в новій редакції: «розподіл об`єкту між сторонами здійснюється наступним чином: замовнику – 7735 кв.м. Об`єкту; пайовику – решта площі Об`єкту, а також кінцеву будівельну продукцію визначену проектно-кошторисною документацією, а саме будинок (секції) 100% вбудовано-прибудованих приміщень, підземні паркінги, інженерні мережі та споруди, незалежно від ТЕП Об`єкту». Разом з тим площа об`єкта збільшено до 85 000 кв.м.
Однак, додаткова угода № 3/70 СП від 16.10.2015 до договору №227/УПБ-70 Д від 25.11.2004 про будівництво житла в порядку пайової участі для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей, укладена між Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю «УВГП-Система» визнана недійсною з моменту вчинення постановою Південного-Західного апеляційного господарського суду від 31 серпня 2022 року у справі № 916/1674/18, яка залишена без змін постановою Верховного суду від 14 грудня 2022 року.
10 квітня 2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю «УВГП-Система» (пайовик) та Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України (замовник), колективним підприємством «Будова» (генпідрядник) укладено додаткову угоду №303/36/4 до Договору про будівництво житла в порядку пайової участі для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей №227/УПБ-70Д від 25.11.2024.
Під час дії додаткової угоди №3/СП від 16.10.2015, яка в подальшому була визнана недійсною, а саме 29 серпня 2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю «УВГП-Система», споживчим товариством «Сузір`я Будова» та товариством з обмеженою відповідальністю «Баубуд» укладено договір про спільну діяльність №1/Г-19, відповідно до п.1.1 якого сторони уклали цей Договір про спільну господарську діяльність з метою будівництва групи житлових будинків з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями, підземними паркінгами, обладнаннями, інженерними мережами та спорудами, орієнтовною загальною площею квартир 85 000 кв.м. за адресою: м.Одеса, проспект Гагаріна, 19-21. Для досягнення мети за Договором Сторони зобов`язуються спільно та узгоджено здійснювати необхідні фактичні і юридичні дії. Договором передбачено, що зі сторони ТОВ «УВГП-Система» внеском в спільну діяльність є право на забудову земельної ділянки, всі необхідні документи. Зі сторони СТ «Сузір`я Будова» внеском у спільну діяльність є грошові кошти у сумі 679 796 000 грн, а також професійні знання, навички і вміння, ділова репутація і ділові зв`язки. Зі сторони ТОВ «Баубуд» внеском в спільну діяльність є професійні навички і вміння, ділова репутація і ділові зв`язки, проведення вивчення ринку з питань обрання генерального підрядника.
Між товариством з обмеженою відповідальністю «УВГП-Система», споживчим товариством «Сузір`я Будова» та товариством з обмеженою відповідальністю «Баубуд» 26 листопада 2019 року укладено додаткову угоду №2 до Договору про спільну діяльність №1/Г-19, якою зокрема внесено зміно у внесок СТ «Сузір`я Будова» який складає 680 000 000 грн і отримання СТ «Сузір`я Будова» 100 % квартир, а також залишок площі прибудованих та допоміжних приміщень за вирахуванням частки ТОВ «УВГП-Система», згідно п.5.2.1 та 100% місць у паркінгу в повному обсязі.
11 грудня 2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю «УВГП-Система» та споживчим товариством «Сузір`я Будова» укладено додаткову угоду №3 до Договору про спільну діяльність №1/Г-19, згідно якої внесено зміни до договору №1/Г-19 від 29.08.2016, зокрема, в частині можливості одностороннього розірвання договору у випадку суттєвого порушення умов договору.
ТОВ «УВГП-Система» листом від 25.08.2023 повідомила СТ «Сузір`я Будова», що за результатом розгляду судової справи №916/1674/18 Міністерство оборони України отримало право за умовами Договору 227/УПБ-70Д від 25.11.2004 на 17 000 кв.м. житла в об`єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_2 . На теперішній час Міністерство оборони має права на те ж саме нерухоме майно, на яке передбачені права СТ «Сузір`я Будова». З урахуванням частково проведених розрахунків, площа житла, що має бути передана Міністерству оборони України в об`єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_2 становить 11 019,34 кв.м. квартир, тому є неможливим розподіл результатів спільної діяльності між ТОВ «УВГП-Система» та СТ «Сузір`я Будова» згідно Договору про спільну діяльність №1/Г-19 від 29.08.2016, зокрема, передача СТ «Сузір`я Будова» 100% квартир.
25 січня 2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю «УВГП-Система» та споживчим товариством «Сузір`я Будова» укладено додаткову угоду №4 до Договору про спільну діяльність №1/Г-19, згідно якої сторони дійшли до згоди розірвати договір з 25 січня 2024 року. СТ «Сузір`я Будова» зобов`язане передати виконані роботи Генеральним підрядником ТОВ «УГВП-Система» в строк до 29.02.2024.
01 березня 2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю «УВГП-Система» та споживчим товариством «Сузір`я Будова» укладено додаткову угоду №5 до Договору про спільну діяльність №1/Г-19, згідно якої передача виконаних робіт перенесена до 01 березня 2024 року.
Як наслідок, 01 березня 2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю «УВГП-Система» та споживчим товариством «Сузір`я Будова» підписано акт №1 прийому-передачі будівельно-монтажних робіт до Договору про спільну діяльність №1/Г-19 від 29.08.2016 «Будівництво житлових будинків з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_2 , І черга будівництва (IV та V пускові комплекси)».
Суд звертає увагу, що рішенням Господарського суду Одеської області від 01 квітня 2025 року у справі №916/4928/24, яке набрало законної сили 18 червня 2025 року, позов Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України задоволено. Договір про спільну діяльність №1/Г-19 від 29.08.2016, укладений між ТОВ «УВГП-Системи», СТ «Сузір`я Будова» та ТОВ «Баубуд» визнано недійсним з моменту укладення. Застосовано наслідки недійсності правочину та визнано відсутнім передбачені Договором про спільну діяльність №1/Г-19 від 29.08.2016 права у ТОВ УВГП-Системи», СТ «Сузір`я Будова» та ТОВ «Баубуд» щодо об`єктів будівництва та збудованих об`єктів на земельній ділянці по АДРЕСА_6 .
Доводи позивача про те, що позивачі не були учасниками справи №916/4928/24, а тому в силу положень ст.82 ЦПК України, не слід брати до уваги таке рішення суд відхиляє, адже судом визнано недійсним договір про спільну діяльність від 29.08.2016 і це не є встановленою судом обставиною. Недійсність договору з моменту укладення встановлена рішенням, яке набрало законної сили і яке є обов`язковим для виконання, зокрема у правових наслідках недійсності правочину, на який посилається Верховний Суд в усталеній практиці
ТОВ «УГВП-Система» 26 січня 2024 року уклала договір про спільну діяльність №1/Г-19 з споживчим товариством «Сузір`я Плюс».
18 жовтня 2024 року Державна інспекція архітектури та містобудування України видала сертифікат №ІУ123241004661, яким засвідчила відповідність закінченого будівництва об`єкта проектній документації та підтвердила готовність до експлуатації будівництва житлових будинків з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_2 черга будівництва (ІV пусковий комплекс).
На підставі розпорядження Приморської районної адміністрації №107 від 03.03.2025 житловому будинку з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом (ІV пусковий комплекс) присвоєно адресу: будинок АДРЕСА_1 (проспект Гагаріна до перейменування).
На підставі розпорядження Приморської районної адміністрації №629 від 12.11.2025 житловому будинку з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом (V пусковий комплекс), ідентифікатор об`єкту будівництва 01.3074924.4645434.20250626.47.0000.79 присвоєно адресу: будинок АДРЕСА_1 , а з ідентифікатором об`єкту будівництва 01.3074879.4645246.20250626.13.0000.60 присвоєно адресу: будинок АДРЕСА_1 .
Отже, позивач вважає, що за ним слід визнати права власності на машиномісце, яке також здано в експлуатацію під час розгляд справи, на підставі укладеного договору асоційованого членства в споживчому товаристві «Сузір`я Будова», в той час як СТ «Сузір`я Будова» вказує на неможливість виконання вимог договору, у зв`язку з визнання недійсним договору про спільну діяльність на підставі якого СТ «Сузір`я Будова» здійснювало свою діяльність на об`єктів будівництва за адресою: АДРЕСА_7 ).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
У статті 626 ЦК України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (частина третя статті 626 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У частині першій статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Правовідносини сторін договору асоційованого членства в споживчому товаристві, який окрім, членських правовідносин містить положення про інвестиційні зобов`язання регулюються законами України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» та «Про інвестиційну діяльність».
Інвестор має право володіти, користуватися, розпоряджатися об`єктом і результатом інвестицій (об`єктами інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, а також майнові права). Інвестор має право на придбання необхідного йому майна у громадян і юридичних осіб безпосередньо або через посередників за цінами і на умовах, що визначаються за домовленістю сторін, якщо це не суперечить законодавству України, без обмеження за обсягом і номенклатурою (частина перша статті 4, частини п`ята та шоста статті 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність»).
У статті 2 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» визначено, що об`єкт інвестування - це квартира або приміщення соціально-побутового призначення (вбудовані в житлові будинки або окремо розташовані нежитлові приміщення, гаражний бокс, машиномісце тощо) в об`єкті будівництва, яке після завершення будівництва стає окремим майном.
Згідно зі статтею 177 ЦК України до об`єктів цивільних прав належать речі, майнові права та інше. Майном як особливим об`єктом вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (частина перша статті 190 ЦК України).
За правилами статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування). Майнове право є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право є обмеженим речовим правом, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.
У статті 190 ЦК України визначено, що майно є особливим об`єктом, яким вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Окремо вказано, що майнові права є неспоживчою річчю та визнаються речовими правами.
Отже, у ЦК України визначення майнового права немає, оскільки у статті 190 ЦК України лише зазначено, що майнові права є неспоживчою річчю і визнаються речовими правами. При цьому не викликає сумніву, що майнові права є об`єктом цивільних правовідносин.
Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (абзац третій частини другої статті 3 Закону України від 12 липня 2001 року № 2658-ІІІ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність»).
Концепція поняття «майно» у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а отже і «майном» (пункт 98 рішення Європейського суду з прав людини щодо прийнятності заяви у справі «Броньовські проти Польщі» («Broniowski v. Poland»), заява № 31443/96; пункт 22 рішення від 10 березня 2011 року у справі «Сук проти України», заява № 10972/05).
Майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.
Таким чином, майнове право - це обумовлене право на набуття в майбутньому права власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, необхідні й достатні для набуття речового права.
Вказане свідчить про те, що громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також у тому, що набуте ними на законних підставах право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.
СТ «Сузір`я Будова» в п.1.2 укладеного з позивачем договору, які визначають предмет договорів асоційованого членства у споживчому товаристві зобов`язалося забезпечити будівництво будинку і після його здачі в експлуатацію передати пайовику закріплене за ним приміщення, за умови виконання пайовиком зобов`язання за договором.
Згідно матеріалів справи, позивач здійснював оплату по договору.
Навіть за умови повної сплати за договором, на переконання суду позивач не може набути право власності на об`єкт нерухомості, адже внаслідок визнання недійсним договору про спільну діяльність №1/Г-19 укладеного між ТОВ «УВГП-Система» та СТ «Сузір`я Будова» 29.08.2018, СТ «Сузір`я Будова» не набуло жодних прав щодо результатів будівництва будинку за адресою: АДРЕСА_2 , а, тому, на час розгляду справи у СТ «Сузір`я Будова» відсутні повноваження щодо розпорядження результатами будівництва.
Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Як зазначено у статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникає, зокрема, з договорів та інших правочинів, має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За правилом статті 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У частині першій статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.
Згідно з частиною другою статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Після завершення будівництва та введення будинку в експлуатацію квартира як окремий об`єкт цивільних правовідносин ще не існує і набуває юридично статусу об`єкта цивільних правовідносин лише після державної реєстрації, здійсненої відповідно до закону (постанова Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 521/19092/17).
У статті 2 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV) визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пункт 9 частини першої статті 27 цього Закону).
Реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 зроблено висновок, що нормами законодавства встановлено первинний спосіб набуття права власності на річ, на яку раніше не було і не могло бути встановлено право власності інших осіб. Саме інвестор як особа, за кошти якої на підставі договору був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування. Державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийнято в експлуатацію у встановленому порядку. В іншому випадку інвестор не зможе визнати право власності на квартиру до введення будинку в експлуатацію. Згідно із частиною четвертою статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Отже, інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою.
Право власності на нерухоме майно виникає з моменту прийняття його в експлуатацію, якщо таке передбачено законом чи договором, а повноцінним об`єктом у розумінні ЦК України такий об`єкт стає після його державної реєстрації.
Захист прав на новостворене майно, прийняте в експлуатацію, у разі невизнання відповідачем прав позивача на спірне майно здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, то захист здійснюється на загальних засадах цивільного законодавства.
Отже, інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою.
Право власності на приміщення у об`єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_2 , не набуте позивачем, адже СТ «Сузір`я Будова» позбавлене права розпоряджатися майновими правами вищевказаного об`єкту будівництва, внаслідок визнання недійсним договору про спільну діяльність №1/Г-19 від 29.08.2016.
При тому, суд звертає увагу на те, що договір асоційованого членства укладенний між позивачем та СТ «Сузір`я Будова» не містить визначення конкретних об`єктів нерухомого майна, характеристика машиномісця визначені тільки у додатках №1 до Договорів – «Специфікація».
Згідно ст.876 ЦК України власником об`єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбаченого законом або договором.
Забудовником (замовником) будівництва за адресою: АДРЕСА_2 є Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України.
Генеральним підрядником будівництва є КП «Будова».
СТ «Сузір`я Будова» не було забудовником та не набуло права на спільну діяльність на об`єкті будівництва.
Позивач сплатив кошти на виконання договорів асоційованого членства у споживчому товаристві на рахунок СТ "Сузір`я Будова", що підтверджується наданими квитанціями, однак доказів того, що ці кошти передані далі саме на інвестування будівництва за будівельною адресою: м.Одеса, проспект Гагаріна, 19-21 суду представлено не було.
У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову про визнання права власності на квартиру, адже СТ «Сузір`я Будова» не могло розпоряджатися майновими права щодо цих об`єктів нерухомого майна.
Інші доводи представника позивача не спростовують висновків суду вказаних вище, а, тому, не приймаються до уваги.
Окрім того, суд звертає увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі при розгляді справи №761/23904/19 вказав, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.
Незалучення до участі у справі іншої особи, як належного співвідповідача, за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті, є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного суду від 20 січня 2021 року у справі№ 203/2/19 (провадження № 61-6983св20).
Визначення відповідачів, предмет спору та підстави позову є правом позивача. Разом з тим установлення належності відповідачів і обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується останнім під час розгляду справи. Визначення складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням потрібного кола осіб, які мають відповідати за позовом.
Сторони - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник).При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги. З огляду на зміст наведених норм захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача (аналогічний висновок викладено в пункті 7.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17).
Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. пункт 8.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 року у справі № 910/15792/20).
За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача (наведену правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 року у справі № 910/7122/17).
Заявлені позовні вимоги до відповідачів ТОВ «Баубуд», КП «Будова», СТ «Сузір`я Будова» та СТ «Сузір`я Плюс», ТОВ «УВГП-Система» задоволенню не підлягають, адже такі відповідачі є неналежним відповідачами та порушення прав та інтересів позивача з боку вказаних відповідачів судом не встановлено, оскільки лише Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України як замовник будівництва є особою за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово вказував, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").
Також, Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
З огляду на вищевикладене, відсутні підстави наводити доводи іншим аргументам учасників справи.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76,77, 141, 259, 263, 264, 265, 268,272,273 ЦПК України,
- У Х В А Л И В:
У задоволені позову ОСОБА_1 до Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України, Колективного підприємства «БУДОВА», Споживчого товариства «СУЗІР`Я БУДОВА», Товариства з обмеженою відповідальністю «УВГП-Система», Товариства з обмеженою відповідальністю «БАУБУД», Споживчого товариства «СУЗІР`Я ПЛЮС» про визнання права власності на об`єкт нерухомості – відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.
Суддя А.В. Науменко
Повний текст рішення виготовлений 30.10.2026 року.
Суддя А.В. Науменко
16.10.26
Оригінал: reyestr.court.gov.ua