Суд: Приморський районний суд м. Одеси
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Грабіж
Дата: 22 жовтня 2026 р.
Справа: №522/12007/26
Суддя: Переверзева Л. І.
Справа №522/12007/26
Провадження №1-кп/522/2950/26
ВИРОК
Іменем України
23 жовтня 2026 року м. Одеса
Приморський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретаря - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Одесі обвинувальний акт з угодою про визнання винуватості у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026162510000524 від 09.05.2026 року за обвинуваченням-
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м. Одеси, з середньою освітою, неодруженого, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, в силу ст.89 КК України,
-у вчиненні кримінального правопорушеня, передбаченного статтею 186 ч.4 КК України
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, українця, уродженця м. Бар, Барського р-н, Вінницької області, з середньою освітою, неодруженого, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , який на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу за мобілізацією на посаді старшого розвідника 1 розвідувального відділення розвідувального взводу спеціального призначення 3 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «молодший сержант», раніше не судимого, в силу ст. 89 КК України,
-у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого статтею 186 ч.4 КК України,
За участю сторін кримінального провадження:
Прокурора - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
Потерпілого - ОСОБА_10 .
Захисника - адвоката - ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
Обвинувачених - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
ВСТАНОВИВ:
Згідно із вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІX із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан на всій території України строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався.
Відтак, з 24.02.2022 по теперішній час діє воєнний стан на всій території України.
Так, 08.05.2026 близько 23 години 40 хвилин, більш точного часу судом не встановлено, в період дії воєнного стану, ОСОБА_4 разом із ОСОБА_5 , знаходились біля магазину «Одяг з Європи» у м. Одеса, за адресою: вул. Мала Арнаутська, 105, де помітили раніше невідому їм компанію людей, серед яких був потерпілий ОСОБА_10 .
Побачивши, що останній відірвався від своєї компанії у ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виник злочинний намір на відкрите заволодіння чужим майном. Діючи з вказаною метою, без обговорення між собою того, хто і які дії має вчинити відносно потерпілого, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 почали переслідувати ОСОБА_14 .
Реалізуючи спільний злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб та в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , слідуючи за потерпілим, перебуваючи за адресою: м. Одеса, вул. Старорізнична, буд. 13, розпочали із ним розмову, в ході якої ОСОБА_5 раптово дістав із кишені та застосував відносно ОСОБА_14 газовий балончик сльозогінної та подразнювальної дії, чим тимчасово дезорієнтував останнього та позбавив можливості чинити опір.
Одночасно ОСОБА_4 , діючи узгоджено з ОСОБА_5 , почав наносити потерпілому удари руками в область голови, з метою спричинити фізичний біль та пригнітити можливий опір з боку потерпілого.
Після цього ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , продовжуючи свої спільні злочині дії, спрямовані на заволодіння чужим майном, розуміючи, що потерпілий дезорієнтований в наслідок застосування відносно нього насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров`я останнього та розуміючи, що він не може чинити опір та перешкоджати їхнім злочинним діям, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_4 зняв із плеча потерпілого належну йому сумку темно-синього кольору, яка була одягнена через плече, в якій знаходились: мобільний телефон марки «Xiaomi» моделі «Redmi 10C» у корпусі синього кольору з сім-карткою з номером НОМЕР_2 та сім-карткою з номером НОМЕР_3 у чохлі сіро-чорного кольору вартістю 1 550 грн, паспорт громадянина України на ім`я потерпілого, який не становив для потерпілого матеріальної цінності, павербанк (зарядний пристрій) чорного кольору, вартістю 744,66 грн та окуляри, які не становлять матеріальної цінності для потерпілого. Після чого ОСОБА_4 разом із ОСОБА_5 з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинили потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму у розмірі 2 294, 66 грн.
Під час судового розгляду між Прокуророром Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_7 і обвинуваченим ОСОБА_5 була укладена угода про визнання винуватості. Згідно з угодою, ОСОБА_5 беззастережно визнав себе винним в обсязі обвинувачення за статтею 186 ч.4 КК України.
При визначенні міри покарання сторонами враховано положення ст. 65 КК України про те що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення має бути призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_5 , відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відшкодування матеріальної та моральної шкоди потерпілому.
Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_5 , передбачені ст. 67 КК України не встановлені.
Також сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_5 повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене статтею 186 ч.4 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки, із застосуванням статті 69 КК України.
Суд вважає можливим застосувати вимоги статті 69 КК України при призначенні покарання ОСОБА_5 , окрім пом`якшуючих обставин, а саме щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відшкодування матеріальної та моральної шкоди потерпілому, суд враховує, що ОСОБА_5 є військовослужбовцем, який брав безпосередню участь у захисті Батьківщини, виконував бойові завдання із забезпечення оборони держави та захисту її територіальної цілісності. За проявлену мужність, стійкість, сумлінне виконання військового обов`язку та відданість Українському народові був нагороджений заохочувальною відзнакою військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України «За незламність», а також почесною відзнакою Харківської обласної ради «Слобожанська слава». Крім того, (відповідно до довідки медичної (військово-лікарської) комісії ДУ «ТМО МВС України в Одеській області» від 11.12.2025 № 906/4) ОСОБА_5 має тяжкі наслідки бойового поранення та каліцтва, безпосередньо пов`язаного із захистом Батьківщини, а саме: ізольоване кульове наскрізне поранення з вогнепальними багатоуламковими переломами обох кісток лівої гомілки, турнікетний синдром лівої нижньої кінцівки на рівні стегна, що призвів до ампутації лівої нижньої кінцівки на рівні верхньої третини стегна, наслідки мінно-вибухової травми та акубаротравми, астено-невротичний синдром посттравматичного та соматогенного генезу з вираженим інсомнічним розладом, окремими проявами посттравматичного стресового розладу, хронічним больовим синдромом, фантомними болями, наслідками перелому кісток носа у вигляді деформації зовнішнього носа та викривлення носової перегородки, що супроводжується різко утрудненим носовим диханням, вазомоторним ринітом і цефалгічним синдромом.
В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз`яснені обвинуваченому.
Розглядаючи питання про затвердження угоди, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно з п.1 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
Крім того, ч. 4 ст. 469 КПК України встановлює, що угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Судом встановлено, що потерпілим ОСОБА_10 надана згода на укладення угоди між прокурором та обвинуваченими про визнання винуватості. У згоді зазначено, що потерпілий не заперечує проти укладання угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченими, зокрема щодо міри покарання. На підтвердження позиції потерпілого суду надано відповідну письмову заяву, підписану особисто потерпілим.
Прокурор в судовому засіданні зазначив, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просив цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання.
Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні також просив вказану угоду з прокурором затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання та інші передбачені угодою заходи, при цьому беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 186 ч.4 КК України, в обсязі обвинувачення, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання.
Захисник ОСОБА_12 в судовому засіданні просила затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та обвинуваченим, як таку, що відповідає вимогам закону.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_5 визнав себе винуватим, згідно зі статтею 12 КК України є тяжким злочином.
Злочином, вчиненим ОСОБА_5 шкода завдана потерпілому ОСОБА_10 , який надав згоду на укладення між прокурором та обвинуваченим угоди про визнання винуватості. Крім того заподіяні збитки на момент розгляду угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим повністю відшкодовані, про що свідчить власноручна розписка потерпілого ОСОБА_10 .
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільною, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому, судом з`ясовано, що ОСОБА_5 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені статтею 474 ч.4 КПК України, а також наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені статтею 473 ч.2 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.
Враховуючи викладене та те, що умови угоди про визнання винуватості між прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_7 і обвинуваченим ОСОБА_5 відповідають вимогам КПК України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для затвердження даної угоди.
За таких обставин, суд вважає доведеним в судовому засіданні те, що ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене статтею 186 ч.4 КК України, а саме - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.
Також під час судового розгляду між Прокуророром Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_7 і обвинуваченим ОСОБА_4 була укладена угода про визнання винуватості. Згідно з угодою, ОСОБА_4 беззастережно визнав себе винним в обсязі обвинувачення за статтею 186 ч.4 КК України.
При визначенні міри покарання сторонами враховано положення ст. 65 КК України про те що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення має бути призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_4 , відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відшкодування матеріальної та моральної шкоди потерпілому.
Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , передбачені ст. 67 КК України не встановлені.
Також сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_4 повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене статтею 186 ч.4 КК України із застосуванням статті 69 КК України, перейшовши до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції цієї статті, у виді штрафу в розмірі десять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 170 000 (сто сімдесят тисяч) гривень,
Суд вважає можливим застосувати вомоги статті 69 КК України при призначенні покарання ОСОБА_4 , та окрім пом`якшуючих обставин, а саме щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відшкодування матеріальної та моральної шкоди потерпілому у сумі 8000 (вісім тисяч) грн., суд враховує, що ОСОБА_4 зобов`язується після набрання вироком законної сили добровільно перерахувати благодійний внесок в сумі 100000 (сто тисяч) гривень на підтримку оборони України, а саме на рахунок військової частини НОМЕР_4 Національної Гвардії України.
Крім того, взяте обвинуваченим ОСОБА_4 на себе додаткове зобов`язання внести суттєвий матеріальний внесок на підтримку обороноздатності держави, перерахувавши кошти на потреби Збройних Сил України (на військової частини НОМЕР_4 Національної Гвардії України) у розмірі 100000 (сто тисяч) грн, визнається судом як пом`якшуюча обставина покарання ОСОБА_4 .
Така позиція суду, узгоджується з висновком Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеної у постанові від 19.07.2023 по справі №442/2407/22 (провадження №51-2963км23), якою підтверджено, що можливість віднесення добровільного перерахування грошових коштів на підтримку ЗСУ в умовах воєнного стану до обставин, що свідчать про щире каяття обвинуваченого та обумовлює можливість пом`якшення покарання.
В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз`яснені обвинуваченому.
Розглядаючи питання про затвердження угоди, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно з п.1 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
Крім того, ч. 4 ст. 469 КПК України встановлює, що угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Судом встановлено, що потерпілим ОСОБА_10 надана згода на укладення угоди між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості. У згоді зазначено, що потерпілий не заперечує проти укладання угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим, зокрема щодо міри покарання. На підтвердження позиції потерпілого суду надано відповідну письмову заяву, підписану особисто потерпілим.
Прокурор в судовому засіданні зазначив, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просив цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні також просив вказану угоду з прокурором затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання та інші передбачені угодою заходи, при цьому беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 186 ч.4 КК України, в обсязі обвинувачення, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання.
Захисники ОСОБА_13 та ОСОБА_11 в судовому засіданні просили затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та обвинуваченим, як таку, що відповідає вимогам закону.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_4 визнав себе винуватим, згідно зі статтею 12 КК України є тяжким злочином.
Злочином, вчиненим ОСОБА_4 шкода завдана потерпілому ОСОБА_10 , який надав згоду на укладення між прокурором та обвинуваченим угоди про визнання винуватості. Крім того заподіяні збитки на момент розгляду угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим повністю відшкодовані, про що свідчить власноручна розписка потерпілого ОСОБА_10 .
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільною, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому, судом з`ясовано, що ОСОБА_4 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені статтею 474 ч.4 КПК України, а також наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені статтею 473 ч.2 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.
Враховуючи викладене та те, що умови угоди про визнання винуватості між прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_7 і обвинуваченим ОСОБА_4 відповідають вимогам КПК України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для затвердження даної угоди.
За таких обставин, суд вважає доведеним в судовому засіданні те, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене статтею 186 ч.4 КК України, а саме - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.
Окремо суд звертає увагу на взяті обвинуваченим ОСОБА_4 на себе додаткові зобов`язання, а саме - перерахувати на потреби Збройних Сил України благодійну допомогу в сумі 100 000 грн (сто тисяч гривень) протягом місяця з дня набрання вироком законної сили.
Суд вважає необхідним стягнути зі ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на користь держави, в рівних частках, вартість проведеної судової товарознавчої експертизи № СЕ -19/116 -26/ 12622-ТВ від 29 травня 2026 року в сумі 2888 гривень 16 копійок, та вартість проведеної судової експертизи з дослідження речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин №СЕ-19/116-26/12562-ФХД від 08.06.2026 року у сумі 6739 гривень 04 копійки, згідно довідок. Таким чином, загальна сума процесуальних витрат становить 9627 гривень 20 копійок, що підлягає стягненню зі ОСОБА_5 та ОСОБА_4 по 4813 гривень 60 копійок з кожного.»
Запобіжний заход у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили суд вважає необхідним вважати продовженим і залишити без змін.
Також суд вважає необхідним в строк відбування покарання ОСОБА_5 зарахувати строк його знаходження під вартою з 9 травня 2026 року до набрання вироком чинності, із розрахунку, що одному дню позбавлення волі відповідає один день попереднього ув`язнення.
Запобіжний заход у вигляді застави, обраний відносно ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили суд вважає необхідним залишити без змін.
Після набрання вироком законної сили, запобіжний захід у виді застави скасувати та повернути, внесену заставу за ОСОБА_4 на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 11.05.2026 року, заставодавцю.
Речовий доказ - чорні окуляри «Рей-бен», вилучені в ході огляду місця події від 09.05.2026 року та поміщені до спеціального сейф-пакету NPU 5237992 - суд вважає необхідним повернути потерпілому.
Речові докази - паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_10 , мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi 10C» в корпусі синього кольору, павербанк чорного кольору - які знаходяться на зберіганні у потерпілого - суд вважає необхідним залишити в користування потерпілому.
Речові докази - DVD-R диск, який отриманий від «Універсам Аврора» та DVD-R диск, який отриманий від КУ «Центр інтегрованої системи відеоспостереження та відеоаналітики міста Одеси (Центр «007»)», які зберігаються в матеріалах кримінального провадженняим - суд вважає необхідним зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Речовий доказ - сейф-пакет №INZ2062695, який переданий до камери зберіганеня речових доказів ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області - суд вважає необхідним знищити.
Суд вважає необхідним скасувати арешт, накладений ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 12.05.2026 року на чорні окуляри «Рей-бен».
Суд вважає необхідним скасувати арешт, накладений ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 12.05.2026 року на мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi 10C» в корпусі синього кольору.
Суд вважає необхідним скасувати арешт, накладений ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 12.05.2026 року на газовий балончик сірого кольору з маркуванням «ТЕРЕН 4».
Керуючись статтями 368, 374 КПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 23 жовтня 2026 року між Прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_7 і обвинуваченим ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні внесеного 09.05.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026162510000524.
Визнати ОСОБА_5 винним у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 186 ч.4 КК України та призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 23 жовтня 2026 року покарання
За статтею 186 ч.4 КК України у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі, із застосуванням вимог статті 69 КК України.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили вважати продовженим і залишити без змін.
Строк відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з моменту набрання вироком законної сили. В строк відбування покарання зарахувати строк знаходження ОСОБА_5 під вартою з 9 травня 2026 року до набрання вироком законної сили, із розрахунку, що одному дню позбавлення волі відповідає один день попереднього ув`язнення.
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 23 жовтня 2026 року між Прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_7 і обвинуваченим ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні внесеного 09.05.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026162510000524.
Визнати ОСОБА_4 винним у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 186 ч.4 КК України та призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 23 жовтня 2026 року покарання
За статтею 186 ч.4 КК України у вигляді штрафу в розмірі десять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 170 000 (сто сімдесят тисяч) гривень, із застосуванням статті 69 КК України.
Запобіжний захід у вигляді застави, обраний відносно ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити без змін.
Після набрання вироком законної сили, запобіжний захід у виді застави скасувати та повернути, внесену заставу за ОСОБА_4 на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 11.05.2026 року, заставодавцю.
Стягнути зі ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на користь держави, в рівних частках, вартість проведеної судової товарознавчої експертизи № СЕ -19/116 -26/ 12622-ТВ від 29 травня 2026 року в сумі 2888 гривень 16 копійок, вартість проведеної судової експертизи з дослідження речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин №СЕ-19/116-26/12562-ФХД від 08.06.2026 року у сумі 6739 гривень 04 копійки, згідно довідки, що складає загальну суму 9627,20 та підлягає стягненню зі ОСОБА_5 та ОСОБА_4 по 4813 гривень 60 копійок з кожного.
Речовий доказ - чорні окуляри «Рей-бен», вилучені в ході огляду місця події від 09.05.2026 року та поміщені до спеціального сейф-пакету NPU 5237992 - повернути потерпілому.
Речові докази - паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_10 , мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi 10C» в корпусі синього кольору, павербанк сорного кольору - які знаходяться на зберіганні у потерпілого - залишити в користуванні потерпілого.
Речові докази - DVD-R диск, який отриманий від «Універсам Аврора» та DVD-R диск, який отриманий від КУ «Центр інтегрованої системи відеоспостереження та відеоаналітики міста Одеси (Центр «007»)», які зберігаються в матеріалах кримінального провадженняим - зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Речовий доказ - сейф-пакет №INZ2062695 та переданий до камери зберіганеня речових доказів ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області - знищити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 12.05.2026 року, на чорні окуляри «Рей-бен».
Скасувати арешт, накладений ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 12.05.2026 року, на мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi 10C» в корпусі синього кольору.
Скасувати арешт, накладений ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 12.05.2026 року, на газовий балончик сірого кольору з маркуванням «ТЕРЕН 4».
Вирок може бути оскаржений до Одеського Апеляційного суду через Приморський районний суд міста Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору.
Суддя Приморського
районного суду м. Одеси ОСОБА_1
Оригінал: reyestr.court.gov.ua