Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №504/1397/26 — Доброславський районний суд Одеської області

Справа № 504/1397/26

Номер провадження 2/504/3021/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2026с-ще Доброслав

Доброславський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Литвинюк А.В.,

секретаря судового засідання Данько Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

Представник позивача звернувся до суду із вказаним позовом до відповідача, в якому просив стягнути заборгованість за кредитним договором №318869332 від 10.03.2020 року у розмірі 28342,04 грн, а також судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань.

Крім того, у позовній заяві представником позивача заявлено клопотання про витребування від АТ КБ «Приватбанк» (ЄДРПОУ: 14360570) доказів щодо належності банківської картки № НОМЕР_1 ОСОБА_1 , фактів зарахування коштів на платіжну карту № НОМЕР_1 за період від 10.03.2020 року до 15.03.2020 року в сумі 6 000,00 грн, на платіжну карту № НОМЕР_1 за період від 13.03.2020 року до 18.03.2020 року в сумі 2 200,00 грн, на платіжну карту №4149-43XX-XXXX-8775 за період від 16.03.2020 року до 21.03.2020 року в сумі 2 800,00 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2026 року справу розподілено судді Литвинюк А.В.

Ухвалою суду від 03.04.2026 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Клопотання представника позивача задоволено та витребувано з АТ КБ «Приватбанк» зазначену інформацію.

07.05.2026 року через систему «Електронний суд» надійшов відзив від ОСОБА_1 , в якому він повністю заперечує проти факту укладання кредитного договору з ТОВ «ФК «Ейс» та просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

07.05.2026 року через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив від представника позивача Сахарової О.І., в якій вона вказує на те, що укладений кредитний договір між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 є чинним, тому просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

13.05.2026 року на виконання вказаної ухвали до суду надійшли витребувані судом докази від АТ КБ «Приватбанк», з яких вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) емітовано банківську картку № НОМЕР_3 , проте факти зарахування коштів на платіжну карту № НОМЕР_1 за період від 10.03.2020 року до 15.03.2020 року в сумі 6 000,00 грн, на платіжну карту № НОМЕР_1 за період від 13.03.2020 року до 18.03.2020 року в сумі 2 200,00 грн, на платіжну карту №4149-43XX-XXXX-8775 за період від 16.03.2020 року до 21.03.2020 року в сумі 2800,00 грн відсутні.

26.10.2026 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача Багно В.С. надійшло клопотання про витребування доказів від ТОВ «Лайфселл» інформації щодо належності номерів мобільного телефону ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 27.10.2026 року клопотання представника відповідача залишено без розгляду.

В судове засідання призначене 27.10.2026 року сторони не з`явились, будучи належним чином повідомлені про час та місце слухання справи. Разом з тим, представник позивача в позовній заяві просить проводити розгляд справи у відсутність сторони позивача, представник відповідача ОСОБА_2 надав заяву про розгляд справи у його відсутність від 26.10.2026 року.

У зв`язку із неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі фіксування судового процесу не здійснювалось (ч.2 ст.247 ЦПК України).

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з позовної заяви, 10.03.2020 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 318869332 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

10.03.2026 року відповідач ОСОБА_1 підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора 88MC4Z9Q.

Відповідно до п.1.1 зазначеного договору, кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 6 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога».

10.03.2020 року ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 6 000,00 грн на банківську карту вказану в кредитному договорі.

Отже, первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №3d487059-1a2b-4ef2-9534-4742060563c3 від 10.03.2020 року.

13.03.2020 року між кредитором та відповідачем було укладено додаткову угоду, згідно якої суму кредиту було збільшено на 2 200 грн.

Кошти згідно додаткової угоди були перераховані відповідачу, що підтверджується платіжним дорученням № 52fe94f9-b7cd-4cc5-aa9b-1fd075030ec8 від 13.03.2020 року.

16.03.2020 року між кредитором та відповідачем було укладено додаткову угоду, згідно якої суму кредиту було збільшено на 2 800 грн.

Кошти згідно додаткової угоди були перераховані відповідачу, що підтверджується платіжним дорученням № 860b0305-e605-4ac3-8205-8936cb0adca8 від 16.03.2020 року.

28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) уклали договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №81 від 01.06.2021 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №318869332 від 10.03.2020 року на загальну суму 26 098,04 грн.

05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №9 від 30.05.2023 року до договору факторингу № 05/0820-01 від 30.05.2023 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №318869332 від 10.03.2020 року на загальну суму 28342,04 грн.

11.07.2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» уклали договір факторингу №11/07/25-Е, відповідно до умов якого фактор зобов`язуються передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників.

Відповідно до п.1.2 зазначеного договору перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.

Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу №11/07/25-Е від 11.07.2025 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 ,

за кредитним договором №318869332 від 10.03.2020 року на загальну суму 28 342,04 грн.

Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості, на момент подання позовної заяви, за кредитним договором №318869332 від 10.03.2020 року, становить 28 342,04 грн, яка складається з: заборгованості по основному боргу (тіло кредиту) 11 000,00 грн, заборгованості по відсоткам 17 342,04 грн.

З кредитного договору вбачається, що сторонами у ньому зазначені ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 .

Пунктом 4.1. Договору кредитної лінії передбачено, що його невід`ємною частиною є правила та паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення договору. Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця: www.moneyveo.ua.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ТОВ «ФК «ЕЙС» зазначало, що кредитний договір від №318869332 від 10.03.2020 був підписаний відповідачем ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, одноразовий персональний ідентифікатор № 88MC4Z9Q був направлений позичальнику 10.03.2020 року о 17:53:05 годині на номер мобільного телефону, який вказаний ним в заявці на отримання грошових коштів - НОМЕР_4 . Одноразовий персональний ідентифікатор був введений позичальником у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства 10.03.2020 року о 17:53:05 годині, після чого відповідач натиснув кнопку «Продовжити»», що є підписанням договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Відразу після вчинених дій 10.03.2020 товариством були перераховані грошові кошти 6 000,00 грн на банківську карту № НОМЕР_1 , яка належить відповідачу, що підтверджено відповідним платіжним дорученням.

Всупереч зазначеного із відповіді АТ КБ «Приватбанк» від 03.05.2026 року № 20.1.0.0.0/7-260423/110150-БТ вказано, що номер мобільного телефону НОМЕР_4 не міститься в анкетних даних ОСОБА_1 , факти зарахування коштів у розмірі 6 000 грн від 10.03.2020 року, 2 800 грн від 13.03.2020 року, 2 200 грн від 16.03.2020 року на платіжну картку №4149-43XX-XXXX-8775 не підтверджуються.

Відтак, ТОВ «ФК «ЕЙС» не надало суду належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин. Факт укладання ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 договору кредитної лінії, погодження ними умов кредитування та надання відповідачу кредиту не підтверджено належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами.

Судом встановлено, що сторонами кредитного договору від №318869332 від 10.03.2020 року є ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 .

Вказаний договір містить інформацію про його підписання за допомогою одноразового ідентифікатора лише позичальником ОСОБА_1 , підписів уповноваженої особи первісного кредитора договір не містить.

Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Суд при вирішенні спору враховує правовий висновок про застосування ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» у взаємозв`язку зі ст. 207 ЦК України, викладений у Постанові Верховного суду від 29.05.2024 у справі № 545/1750/21 за участі ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», згідно з яким: «Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів».

Вищенаведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23.03.2020 у справі №404/502/18; від 09.09.2020 у справі №732/670/19.

Дослідивши надані позивачем копії електронних документів, у тому числі договору кредитної лінії від 10.03.2020 року, не відповідають вищевказаним вимогам: електронні підписи обох сторін у дату 10.03.2020 року саме як електронні дані - не нанесені; сторони у письмовій формі у жодному документі попередньо не погоджували можливість застосування аналогу відтворення власноручних підписів методом копіювання або підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором; власноручних підписів теж немає.

Отже суду не надані електронні докази які б містили такі властивості файлу з копією кредитного договору, які б дозволили встановити його створення та погодження саме цього тексту у зазначену у тексті дату.

На підтвердження укладення договору ТОВ «ФК «ЕЙС» надано довідку щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», в якій зазначено, що договір №318869332 від 10.03.2020 був підписаний відповідачем з використанням одноразового ідентифікатора № 88MC4Z9Q, направленого йому 10.03.2020 року о 17:53:05 годині на номер мобільного телефону вказаний ним в заявці на отримання грошових коштів 0732000880.

Проте вказана довідка не була підписана жодною посадовою особою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». З форми та змісту довідки неможливо встановити достовірність зазначеній у ній обставин.

В матеріалах справи відсутні докази, з яких можна було б установити, що ОСОБА_1 пройшов ідентифікацію у інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» при вході в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», через номер телефону НОМЕР_4 , який він сам зазначив.

При цьому позивач заперечує факт заповнення формуляру заявки або іншої форми про прийняття пропозиції в електронній формі, отримання одноразового ідентифікатора, а також вчинення інших дій, які можна розцінювати як прийняття пропозиції укласти електронний договір.

Суд надаючи оцінку наданій стороною позивача виписці з особового рахунку за кредитним договором №318869332 від 10.03.2020, враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 13.06.2018 у справі № 733/608/16 ц, провадження № 61-5191св18, відповідно до якої Суд щодо первинних бухгалтерських документів як доказів зазначив, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9 Закону України від № «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в редакції, чинній на момент вчинення відповідних правочинів або виникнення відповідних прав та обов`язків, далі- Закон про бухгалтерський облік).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис»; або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону про бухгалтерський облік).

Первинні документи складаються на паперових носіях або в електронній формі та мають містити такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства (банку), що склало документ; зміст та обсяг операції (короткий зміст операції та підстава для її здійснення), одиницю її виміру; посади осіб, відповідальних за здійснення операції і правильність її оформлення; особистий підпис (електронний цифровий підпис) та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції (абзац другий пункту 4.10. Положення 254).

Інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного) (пункт 5.1 Положення 254).

Банки обов`язково мають складати на паперових та/або електронних носіях, зокрема, такі регістри як особові рахунки та виписки з них (згідно із абзацом першим пункту 5.3. Положення 254).

Отже надана позивачем «Виписка з особового рахунку за Кредитним договором № №318869332 від 10.03.2020 року ПІБ: ОСОБА_1 » не є первинними документом в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не містить інформації про переказ коштів від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та з призначенням платежу за кредитним договором №318869332 від 10.03.2020 року.

Суд, оцінивши вказаний доказ з точки зору належності та достатності, дійшов висновку, що вказана виписка не відповідає вказаним критеріям, складена безпосередньо відповідачем та не підтверджує здійснення будь-яких операцій, у тому числі й перерахування первісним кредитором кредитних коштів відповідачу та навпаки.

Щодо наданих позивачем платіжних доручень №3d487059-1a2b-4ef2-9534-4742060563c3 від 10.03.2020 року, №52fe94f9-b7cd-4cc5-aa9b-1fd075030ec8 від 13.03.2020 року, №860b0305-e605-4ac3-8205-8936cb0adca8 від 16.03.2020 року суд зазначає.

Дослідивши вказані платіжні доручення, суд встановив, що вони містять інформацію про отримувача коштів, яким зазначений ОСОБА_1 , суми переказів – 6 000 грн, 2 800 грн, 2 200 грн, номер картки - 4149-43XX-XXXX-8775.

Водночас, копії вказаних платіжних доручень не містять відмітки про час їх прийняття та виконання банком, не містять повного номера картки, з чого можна було б встановити факт перерахування коштів на картковий рахунок саме ОСОБА_1 .

Оригінали платіжних доручень, які суд витребував у первісного кредитора та АТ КБ «Приватбанк» суду не надані.

Також дослідивши вказані платіжні доручення, встановлено, що вони підписані від імені директора первісного кредитора С.Сінченка нанесеними методом копіювання, а не директора Андронікової О.О (яка була станом на 10.03.2020 року).

Платіжні доручення засвідчені представником ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», а не уповноваженим працівником банківської установи, копії платіжних доручень від 10.03.2020 року, 13.03.2020 року та 16.03.2020 року, у яких відсутні відмітки банку платника, якими зазначено АТ КБ «Приватбанк», про фактичне проведення платежу та відсутні реквізити отримувача - номер рахунку та банківська установа, відсутній повний номер картки отримувача.

Вказані платіжні доручення не містять обов`язкових реквізитів банківського первинного документа, підписані особою яка не мала повноважень на дати 10.03.2020 року, 13.03.2020 року та 16.03.2020 року.

Вимоги до розрахункових документів встановлені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою НБУ №22 від 21.01.2004 року.

Зокрема, пунктом 2.1. Інструкції, розрахункові документи складаються на бланках, форми яких наведені в додатках до цієї Інструкції. Реквізити розрахункових документів, їх реєстрів та відомості заповнюються згідно з вимогами, зазначеними в указівках щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, їх реєстрів та відомості (додаток 9) та відповідних главах цієї Інструкції.

Пунктом 2.4. Інструкції передбачено, що банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції: банк платника перевіряє заповнення таких реквізитів: "Платник", "Код платника", "Рахунок платника", "Банк платника" та "Підписи платника" (якщо згідно з формою документа вимагається його заповнення); банк отримувача - заповнення таких реквізитів: "Отримувач", "Код отримувача", "Рахунок отримувача", "Банк отримувача" та "Підписи отримувача" (якщо згідно з формою документа вимагається його заповнення).

У пункті 2.5. Інструкції зазначено, що якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання згідно з пунктами 2.15 і 2.18 цієї глави та пунктом 11.11 глави 11 цієї Інструкції. Також банки повертають без виконання розрахункові документи, якщо, зокрема: у розрахунковому документі не заповнено хоча б один із реквізитів заповнення якого передбачено його формою, крім реквізиту "Дата валютування"; платіжне доручення подано до банку з порушенням законодавства України, або не може бути виконано відповідно до законодавства України; порушено інші вимоги цієї глави, глав 5, 6 і 12 цієї Інструкції.

У додатку № 9 до Інструкції викладені Указівки щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, їх реєстрів та відомості, у т.ч. пп. 15/17 «Рахунок отримувача» - зазначається номер рахунку отримувача у банку, пп. 12/13 «Банк отримувача» - зазначається найменування банку (філії) отримувача.

Отже, платіжне доручення, в якому відсутній повний номер рахунку отримувача та банк отримувача банк платника зобов`язаний повернути без виконання.

Первісний кредитор та позивач не надали суду засвідчене банком платіжне доручення, у тому числі на виконання ухвали про витребування доказів.

Згідно з п. 2.14. тієї ж Інструкції, Банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов`язково заповнює реквізити «Дата надходження» і «Дата виконання», а банк стягувача - «Дата находження в банк стягувача» (якщо ці реквізити передбачені формою документа) засвідчуючи їх підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку.

Відсутність заповнення банком платника такого реквізиту, на думку суду, вказує на те, що копії наданих платіжних доручень не виконувалися.

Про обґрунтованість таких висновків суду також свідчить витребувана з АТ КБ «Приватбанк» інформація від 03.05.2026 року № 20.1.0.0.0/7-260423/110150-БТ, відповідно до якої платіж з переказу грошових коштів на платіжну картку ОСОБА_1 № 4149-43XX-XXXX-8775 за кредитним договором №318869332 від 10.03.2020 року у сумах 6 000 грн, 2 800 грн, 2 200 грн, згідно з платіжними дорученнями ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» №3d487059-1a2b-4ef2-9534-4742060563c3 від 10.03.2020 року, №52fe94f9-b7cd-4cc5-aa9b-1fd075030ec8 від 13.03.2020 року, №860b0305-e605-4ac3-8205-8936cb0adca8 від 16.03.2020 року (номери платіжних доручень, складені первісним кредитором) відсутні.

Отже, суд, надаючи оцінку платіжним дорученням як доказам дійшов висновку про невідповідність їх критеріям належності, допустимості та достовірності, а тому вказані докази відхиляє та не бере до уваги.

Отже докази перерахування на платіжну картку відповідача кредитних коштів у загальному розмірі 11 000,00 грн (6000+2800+2200) первісним кредитором, як і отримання їх ОСОБА_1 відсутні.

Передумовою виникнення у відповідача обов`язку повернути позивачу кошти, ще й з відсотками та комісією, є виконання первісним кредитором власного обов`язку видати кредитні кошти, що передбачено зокрема пунктом 1.1. копії договору. Аналогічне передбачено внутрішніми Правилами надання грошових коштів у позику первісного кредитора долученими до позову 11.6. Усі платежі та розрахунки, зазначені у цих правилах та у електронному договорі, здійснюються в національній валюті України, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок клієнта, шляхом грошового переказу клієнту без відкриття рахунку або на банківські рахунки кредитодавця.

Таким чином, належні докази видачі кредитних коштів первісним кредитором відсутні. Їх відсутність свідчить про те, що у первісного кредитора не виникли права, які міг набути від нього позивач. Відсутність таких доказів є підставою відмови у позові.

За встановлених обставин, перевірених отриманими судом доказів, оцінивши їх на відповідність критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності, виходячи з внутрішнього переконання, суд дійшов висновку про недоведеність стороною позивача факту укладання саме відповідачем кредитного договору від 10.03.2020 року, виконання первісним кредитором взятих на себе зобов`язань щодо перерахування кредитних коштів у загальному розмірі 11 000,00 грн саме відповідачу, отримання цих коштів останнім, виникнення у первісного кредитора прав, які міг би набути позивач, щодо повернення кредитних коштів, та як наслідок виникнення у ОСОБА_1 обов`язку з повернення таких коштів.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Надані стороною позивача докази у своїй сукупності не є належними, допустимими та достатніми для доведення заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором кредитної лінії від №318869332 від 10.03.2020 року.

Отже суд дає висновок про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 207, , 610-612, 615, 626-629, 638-639, 1052, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 4, 7, 8, 12, 77, 80, 81, 83, 128-130, 141, 247, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №318869332 від 10.03.2020 року відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя : Литвинюк А. В.