Суд: Балтський районний суд Одеської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 28 жовтня 2026 р.
Справа: №493/198/26
Суддя: Тітова Т. П.
Справа № 493/198/26
Провадження № 2/493/465/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2026 року м. Балта Одеської області
Балтський районний суд Одеської області в складі:
ГОЛОВУЮЧОГО-СУДДІ ТІТОВОЇ Т.П.
ЗА УЧАСТЮ СЕКРЕТАРЯ ЧАБАНЮК І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в залі суду в м. Балті цивільну справу за позовом ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В С Т А Н О В И В:
04.02.2026 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» звернулося до Балтського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Згідно автоматизованого розподілу від 04.02.2026 року, зазначена справа була розподілена на суддю ОСОБА_2 .
Ухвалою судді Мясківської І.М. від 06.02.2026 року провадження у даній цивільній справі відкрито, постановлено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом до суду сторін.
04.05.2026 року у зв`язку із прийняттям 28.04.2026 року Вищою радою правосуддя рішення № 773/0/15-26 про звільнення з посади головуючого по справі судді Мясківської І.М., у зв`язку з поданням заяви про відставку, дану цивільну справу було перерозподілено в провадження головуючого судді Тітової Т.П.
Ухвалою судді Тітової Т.П. від 06.05.2026 року дану цивільну справу прийнято до свого провадження та призначено до судового розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження з викликом до суду сторін.
Свою вимогу позивач мотивує тим, що 24.04.2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 5767507, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» надало відповідачу грошові кошти в розмірі 5000,00 грн., а останній зобов`язувався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у термін встановлений договором та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки (терміни), що визначенні договором.
ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначеними умовами кредитного договору.
Відповідач у свою чергу не виконав умов кредитного договору.
28.07.2025 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 28072025, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 за договором № 5767507.
Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 28072025 від 28.07.2025 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 14287,50 грн., з яких: 5000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 8937,50 грн. - заборгованість за відсотками; 350,00 грн. - сума комісії за надання кредиту; 0,00 грн. заборгованість по комісії за обслуговування кредиту; та 0,00 - заборгованість за неустойкою (штраф, пеня).
Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки первісного кредитора.
3 моменту отримання права вимоги до відповідача позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 5767507 в розмірі 14287,50 грн.
Посилаючись на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в загальній сумі 14287,50 грн. та понесені ним судові витрати.
24.03.2026 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначив, що не погоджується з викладеними обставинами у позовній заяві, вважає позов безпідставним та необґрунтованим з таких підстав. Щодо відсутності доказів отримання новим кредитором прав вимоги зазначив, що на підтвердження факту переходу прав вимоги від первісного кредитора позивачем не надано належних доказів, що підтверджують перехід до позивача прав вимог у сумі, яка вказана в додатках до договору факторингу. Позивач не надав належних доказів переходу права вимоги до нього за кредитними договорами, зокрема: реєстр прав вимоги (витяги з них) не містить достатніх даних, що підтверджують обсяг та зміст переданих прав, зокрема інформації про залишок заборгованості, підстави її нарахування, дату на яку розраховано розмір заборгованості та відомостей про передачу кредитної справи; витяг із реєстру (сторінка з даними про відповідача) не має підписів та печаток, що робить його неналежним доказом згідно зі ст. 76 ЦПК України, оскільки неможливо встановити, чи дійсно дана сторінка є частиною реєстру; позивач не надав доказів сплати за договорами факторингу, що є обов`язковим для підтвердження реального переходу прав. Позивачем не надано та матеріали справи не містять належних та допустимих доказів підтвердження сплати позивачем як новим кредитором коштів первісному кредитору за передачу права грошової вимоги, та зарахування їх на рахунок первісного кредитора, саме за кредитну заборгованість відповідача. Відсутність доказів на підтвердження сплати новим кредитором грошових коштів первісному кредитору та інших належних доказів, позбавляє можливості встановити та перевірити обставини, які підлягають доказуванню у справі, а саме що позивач дійсно набув права вимоги за кредитним договором в зазначеній позивачем сумі. Щодо недоведення погодження конкретних умов кредитного договору/договору позики, наданих позивачем. Позивач стверджує, що договір позики (кредиту) підписано шляхом відтворення одноразового ідентифікатора. На підтвердження даної обставини позивач надав копію цього Договору позики/кредиту без його підпису як позичальника. Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що наявні в матеріалах справи договори (у вигляді паперової копії) було створено у порядку, визначеному ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» та що вони підписувалися електронними підписами уповноважених на те осіб (з можливістю ідентифікувати підписантів), що є обов`язковим реквізитом електронного документа. Договір позики, який долучає представник позивача в якості копій до позовної заяви, відповідно не погоджував зазначені в поданих документах процентні ставки, строки кредитування, комісії, штрафні санкції та інші кабальні умови кредитування. Жоден поданий позивачем доказ не підтверджує, що саме цю редакцію договору він розумів та узгодив із позивачем. Також не надано жодного переконливого доказу належності саме йому «одноразового ідентифікатора», який зазначений в цьому електронному примірнику договору. Щодо відсутності доказів перерахування коштів (тіла кредиту) зазначив, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є виключно первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку). Водночас, в даному випадку надані позивачем розрахунки заборгованості фактично не можна вважати розрахунками, оскільки вони не містять жодної формули/методики розрахування заборгованості за кожен день, а лише зазначає розмір боргу на дату відступлення заборгованості, що свідчить про неможливість перевірки нарахувань судом як по тілу кредиту, так і по процентам за користування кредитом та неустойкою. Відсутність належного розрахунку заборгованості з боку первісного кредитора не дозволяє переконатися, що заявлені суми по процентам були розраховані вірно та з урахуванням законодавства, зокрема ЗУ «Про споживче кредитування», яким обмежено розмір процентів по споживчим кредитам. Розрахунок не було складено первісним кредитором, а складено безпосередньо позивачем - ТОВ «ФК «ЄАПБ», який нібито є новим кредитором після відступлення права вимоги. Тобто файл апріорі не може бути належним підтвердженням здійснення переказу кредитних коштів, оскільки повністю перебуває в залежності від позивача, який не є учасником первинних кредитних відносин і не володіє повним обсягом оригінальних даних щодо видачі кредиту, нарахувань, часткового погашення чи інших операцій. Матеріали справи не містять жодного належного, достатнього та допустимого доказу перерахування йому вказаних сум позик (платіжне доручення, квитанція, чек тощо). Позивач не довів обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зокрема не довів укладення кредитного договору та факт видачі кредиту йому первісним кредитором, не довів погодження розміру відсотків, які він просить стягнути за період користування кредитними коштами, не підтвердив перерахування коштів первісному кредитору за отримання грошових вимог, а тому в задоволенні позову просив відмовити повністю.
27.03.2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому вона зазначила таке. Для укладення вищевказаного договору в електронному вигляді дані вносились шляхом заповнення відповідних форм на сайті товариства позичальником власноруч! Кредитний договір був укладений з позичальником в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису. ОСОБА_1 через особистий кабінет на веб-сайті позикодавця подав заявку на отримання позики за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання позики, після чого позикодавець надіслав відповідачу за допомогою засобів зв`язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач використав для підтвердження підписання договорів. Відповідно до платіжного доручення 98903209 кредитні кошти було перераховано на банківську карту № НОМЕР_1 . Перерахування коштів на платіжну карту відповідача за укладеними договорами було безпосередньо здійснено оператором онлайн послуг платіжної інфраструктури, які не здійснюють операцій з готівковими грошима, а перекази коштів здійснюються виключно у безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються. Як вбачається з розрахунку заборгованості № 5767507 від 24.04.2023 року, відсотки нараховуються відповідно до п.п. 1.5.2., а саме по 52,50 грн в день. З 05.10.2023 року відсотки нараховуються відповідно до п.п. 1.5.3, а саме по 150,00 грн вдень. Крім того, в розрахунку міститься інформація про оплату боргу. Оплата боргу є підтвердженням визнання відповідачем заборгованості за кредитним договором, відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2019 року у справі № 526/405/13. Жодних заперечень з приводу того, що відповідач не погодився з умовами та правилами надання кредиту під час укладення та підписання договору чи про зарахування та розподілення сплачених коштів відповідачем висловлено не було. Таким чином, ТОВ «ФК«ЄАПБ» вважає, що первісний кредитодавець виконав свої зобов`язання за договором, надавши відповідачу позику, а останній користувався кредитними коштами, проте не виконав зобов`язання за договором, допустив заборгованість.
Представник позивача в судове засідання не з`явилася, однак просила справу розглянути за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити, про що зазначила у відповіді на відзив.
Відповідач в судові засідання не з`явився, не повідомивши суд про причини своєї неявки, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчать довідки про доставку електронного документу.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судові засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 24.04.2025 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 5767507, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» надало відповідачу грошові кошти у розмірі 5000,00 грн., строком на 105 днів з 24.04.2023 року, а ОСОБА_1 зобов`язувався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом, дата остаточного погашення заборгованості 02.05.2026 року (п. п. 1.2., 1.3. та 1.4. договору).
Відповідно до п. п. 1.5., 1.5.1., 1.5.2., 1.5.3., 1.6. договору загальні витрати позичальника за пільговий період складають 1137,50 грн. в грошовому виразі та 14562,00 відсотків річних у процентному значенні, загальні витрати позичальника за кредитом (за весь строк кредитування) складають 14637,50 грн. в грошовому виразі та 1018,00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка за весь строк кредитування). Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника за пільговий період складає 6137,50 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника за весь строк кредитування складає 19637,50 грн. Комісія за надання кредиту: 350 грн., яка нараховується за ставкою 7,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 787,50 грн., які нараховуються за ставкою 1,05 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 13500,00 грн., які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду. Тип процентної ставки за цим договором: фіксована.
Згідно із п. 2.1 договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_2 .
Кредитний договір укладено в електронному вигляді, шляхом підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором W55692 відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію».
ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в розмірі 5000,00 грн., що вбачається з копії платіжного доручення № 98903209 від 24.04.2023 року.
28.07.2025 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 28072025, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 за договором № 5767507.
Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 28072025 від 28.07.2025 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 14287,50 грн., з яких: 5000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 8937,50 грн. - заборгованість за відсотками; 350,00 грн. - сума комісії за надання кредиту; 0,00 грн. заборгованість по комісії за обслуговування кредиту; та 0,00 - заборгованість за неустойкою (штраф, пеня).
Зазначені обставини підтверджуються: договором про споживчий кредит № 5767507 від 24.04.2023 року; графіком платежів за договором про споживчий кредит № 5767507 від 24.04.2023 року, паспортом споживчого кредиту № 5767507, анкетою-заявою на кредит № 5767507 від 24.04.2023 року; копією платіжного доручення 98903209 від 24.04.2023 року; випискою ТОВ «Мілоан» про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 5767507; договором факторингу № 28072025 від 28.07.2025 року; актом приймання-передачі реєстру боржників від 28.07.2025 року до договору факторингу № 28072025 від 28.07.2025 року; витягом з реєстру боржників.
Крім того, факт перерахування коштів первісним кредитором підтверджено відповіддю АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 11.06.2026 року № 20.1.0.0.0/7-260603/64072-БТ, яка надійшла на адресу суду на виконання ухвали Балтського районного суду Одеської області про витребування доказів на підтвердження зарахування грошових коштів в сумі 5000,00 грн. на картковий рахунок відповідача.
П. 5 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Згідно ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.
Відповідно до ч. 6 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства (ч. 7 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
На підставі ч. 13 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із ст.64 ЦПК України.
Зі змісту абз. 3 ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» вбачається, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Зі змісту ч. 1 ст. 205 ЦК України вбачається, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (ч. 3 цієї статті).
Ч. 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Як передбачено ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Ч. 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Ч. 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Оскільки матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем первісному кредитору або позивачу отриманої у кредит за вказаним договором суми кредиту у розмірі 5000,00 грн., відтак, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за тілом кредиту та відсотками, що були обумовлені договором є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Що стосується стягнення заборгованості по комісії за надання кредиту в сумі 350 грн., то суд зазначає таке.
Згідно ч. 3 ст. 55 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п. 3 ч. 3 ст. 47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність»), зокрема надання споживчого кредиту.
Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо).
Інакше кажучи, банк не уповноважений стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.
З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.
Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21).
Згідно з п. 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06.11.2023 у справі № 204/224/21, провадження № 61-4202сво22 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування».
З огляду на викладене, супутня послуга банку, визначена як надання кредиту має надаватися клієнту банку безоплатно. За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення простроченої заборгованості по сплаті комісії за надання кредиту у розмірі 350,00 грн. не підлягають задоволенню.
З врахуванням встановлених обставин справи, суд вважає, що відповідач ОСОБА_1 , отримавши від ТОВ «Мілоан» кредитні кошти, у добровільному порядку та у встановлені договором строки, їх не повернув, проценти у встановленому договором розмірі не сплатив, ним не надано суду доказів на підтвердження належного виконання зобов`язання за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів, тому позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 13937,50 грн., з яких: 5000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу та 8937,50 грн. – сума заборгованості по процентам за користування кредитом, в решті позову слід відмовити.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню судові витрати за сплачений позивачем судовий збір, який позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір в сумі 2662,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 149942 від 20.01.2026 року, а оскільки позовні вимоги підлягають до часткового задоволення 97,55%, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2597,17 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 81, 141, 247, 263, 265, 268 ЦПК України, ст. ст. 205, 207, 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 612, 625, 626, 628, 629, 630, 639, 1054 ЦК України, ст. ст. 3, 11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», суд
В И Р І Ш И В:
Позов ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 07400, Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, 2, реквізити IBAN № НОМЕР_4 у АТ «ТАСкомбанк») заборгованість за договором № 5767507 про надання споживчого кредиту від 24.04.2023 року в сумі 13937,50 грн., з яких: 5000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу та 8937,50 грн. – сума заборгованості по процентам за користування кредитом, а також судовий збір в сумі 2597,17 грн., а всього: 16534 (шістнадцять тисяч п`ятсот тридцять чотири) грн. 67 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 29.10.2026 року.
СУДДЯ
Оригінал: reyestr.court.gov.ua