Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №493/1088/26 — Балтський районний суд Одеської області

Суд: Балтський районний суд Одеської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 28 жовтня 2026 р.

Справа: №493/1088/26

Суддя: Тітова Т. П.

Справа № 493/1088/26

Провадження № 2/493/940/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року м. Балта Одеської області

Балтський районний суд Одеської області в складі

головуючого судді – Тітової Т.П.

за участю секретар – Чабанюк І.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в залі суду в м. Балті цивільну справу за позовом ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

29.05.2026 року ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» звернулося до Балтського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою судді від 16.06.2026 року провадження у даній цивільній справі відкрито, постановлено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом до суду сторін.

Свою вимогу позивач мотивує тим, що 09.05.2025 року між ТОВ «Клай Інвест» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 282377 про надання коштів на умовах фінансового кредиту який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатору, що вважається даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Відповідно до Закону України «Про електрону комерцію» Електронний підпис одноразовим ідентифікатором прирівнюється до власноручного підпису.

Згідно умов кредитного договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором на наступних умовах: сума виданого кредиту: 4000,00 грн.; дата надання кредиту: 09.05.2025 року; строк кредиту 90 днів; валюта кредиту: UAH; відсоткова ставка 0,72 % (процентів) на добу.

Кредитодавець на виконання умов кредитного договору виконав свої зобов`язання, зокрема передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 4000,00 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача. Враховуючи наведене та порушення відповідачем строку повернення кредиту, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором складає 7620,80 грн., зокрема: 4000,00 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту; 2620,80 грн. прострочена заборгованість за відсотками; 1000,00 гривень послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту в порядку п. 1.4 договору.

19.12.2025 року між ТОВ «Клай Інвест» (Первісний кредитор) та ТОВ «ФК «Венера Фінанс» укладено договір факторингу № 19122025/1, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ «ФК «Венера Фінанс» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 19 грудня 2025 року до договору факторингу №19122025/1, ТОВ «ФК «Венера Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1

08.07.2026 року від представника позивача надійшла заява про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, в якій він просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15500 грн.

В зв`язку з чим, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 7620,80 грн., а також понесені судові витрати по справі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак просив розглянути справу без участі представника ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС», позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує, про що зазначив у позовній заяві та заяві від 08.07.2026 року.

Відповідач в судове засідання, яке було призначено на 15.07.2026 року не з`явився, не повідомивши суд про причини своєї неявки. Згідно відомостей з офіційного сайту Укрпошта відправлення повертається відправнику з причин закінчення встановленого терміну зберігання. Конверт з копією ухвали про відкриття провадження та призначення справи до розгляду повернувся на адресу суду 15.08.2026 року з довідкою «Укрпошти» з відміткою «адресат відсутній».

Справа тривалий час не призначалась до слухання, оскільки головуючий суддя з 17.07.2026 року по 11.09.2026 року перебувала у черговій щорічній відпустці на підставі наказу № 5-в/с від 30.06.2026 року.

В судове засідання, яке було призначено на 06.10.2026 року відповідач не з`явився, не повідомивши суд про причини своєї неявки. Конверт з судовою повісткою про його виклик до суду повернувся на адресу суду 29.07.2026 року з відміткою «адресат відсутній».

Крім того, відповідач повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи призначеної на 06.10.2026 року та на 29.10.2026 року шляхом оголошення на офіційному сайті Судової влади України.

У зв`язку з неявкою відповідача в судові засідання та не повідомленням про поважні причини такої неявки, ненаданням відповідачем відзиву на позов, судом застосовано, відповідно до ст. 280 ЦПК України, заочний розгляд справи.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судові засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 09.05.2025 року між ТОВ «Клай Інвест» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 282377 про надання коштів на умовах фінансового кредиту який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатору KL3971.

Згідно п. п. 1.1.-1.3. кредитного договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором на наступних умовах: сума виданого кредиту: 4000,00 грн.; строк кредиту 90 днів, тобто до 06.08.2025 року; відсоткова ставка262,8% річних від суми кредиту в розрахунку 0,72 % (процентів) на добу; тип процентної ставки – фіксована. Періодичність платежів кожні 14 днів.

Кредитодавець на виконання умов кредитного договору виконав свої зобов`язання, зокрема передав відповідачу ОСОБА_1 у власність грошові кошти в розмірі 4000,00 гривень шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача, а саме: НОМЕР_1 .

19.12.2025 року між ТОВ «Клай Інвест» (Первісний кредитор) та ТОВ «ФК «Венера Фінанс» укладено договір факторингу № 19122025/1, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ «ФК «Венера Фінанс» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників від 19 грудня 2025 року до договору факторингу №19122025/1, ТОВ «ФК «Венера Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 7620,80 грн.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, перерахованих в ст. 11 ЦК України, зокрема на підставі договорів.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Ст. ст. 526, 530 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства і в установлений строк відповідно до умов договору.

Ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідач ОСОБА_1 належним чином зобов`язання щодо повернення заборгованості за кредитним договором не виконав ні перед позикодавцем/первісним кредитором, ані перед позивачем/фактором ТОВ «ФК «Венера Фінанс».

Згідно виписки з особового рахунка за кредитним договором № 282377 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 20.02.2026 року складає 7620,80 грн., зокрема: 4000,00 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту; 2620,80 грн. прострочена заборгованість за відсотками; 1000,00 грн. прострочена заборгованість за комісією.

За положеннями п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Оскільки всупереч наведеним нормам закону та умовам спірного договору відповідач не виконав свої зобов`язання щодо погашення заборгованості за договором у встановлені ним строки, позовні вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентами належить задовольнити.

Що стосується комісії, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 цього ЗУ «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить ЗУ «Про споживче кредитування».

Згідно з ч. ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Так, у кредитному договорі № 282377 від 09.05.2025 року в п. 1.4. містяться умови про комісію за надання кредиту.

Аналіз умов кредитного договору свідчить про те, що комісія, встановлена в договорі, є платою безпосередньо за надання, обслуговування і повернення кредитних коштів позичальнику.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.

Тому суд приходить до висновку про те, що положення договору щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту суперечать положенням ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК «Венера Фінанс» заборгованості за комісією в розмірі 1000,00 грн.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, те, що фактично отримані та використані відповідачем ОСОБА_1 кредитні кошти у добровільному порядку ні первісному кредитору, а ні позивачу не повернуті, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК «Венера Фінанс» заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 6620,80 грн., оскільки позивач має право вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення суми кредитних коштів та відсотків.

Згідно ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог.

Як вбачається з наданої платіжної інструкції № 358 від 17.04.2026 року, за подання даного позову до суду, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Оскільки позовні вимоги підлягають до часткового задоволення 86,88%, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2313,09 грн.

Ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано договір про надання правової допомоги № 09/04/26 від 09.04.2026 року; акт про отримання правової допомоги від 07.07.2026 року, рахунок та платіжну інструкцію № 4670 від 07.07.2026 року, відповідно до яких вартість послуг становить 15500,00 грн.

Заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу не повною мірою відповідають критеріям реальності, неминучості, розумності, пропорційності, визначеним положеннями ст. 141 ЦПК України, з огляду на таке.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

- має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21);

- з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у ч. ч. 3-5, 9 ст. 141 ЦПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами) (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21).

Отже, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Суд керується тим, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, оскільки цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Отже, суд з власної ініціативи перевіряє, чи є судові витрати, зокрема, неминучими, реальними, розумними, пов`язаними з розглядом справи, фактично понесеними, пропорційними.

Водночас заявлені позивачем витрати не повною мірою відповідають критеріям реальності, неминучості, розумності, пропорційності, визначеним положеннями ст. 141 ЦПК України, з урахуванням критеріїв розумності, реальності, неминучості таких витрат, зважаючи на те, що ця справа є малозначною в силу вимог закону, розглядалася у порядку спрощеного позовного провадження, суд відповідно положень ст. 141 ЦПК України дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 530, 610, 611, 626, 628,629, 638, 1048, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 137, 141, 247, 263, 265, 273, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», суд

В И Р І Ш И В:

Позов ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ; останнє відоме місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» (місцезнаходження вул. Львівська 23, офіс 703, м. Київ, код ЄДРПОУ 43561872, IBAN: НОМЕР_3 в АТ «КОМІНБАНК», МФО 322540) заборгованість за кредитним договором № 282377 в розмірі 6620 (шість тисяч шістсот двадцять) грн. 80 коп., з яких: прострочена заборгованість за кредитом 4000,00 грн. та прострочена заборгованість за нарахованими процентами 2620,80 грн., а також судовий збір у розмірі 2313,09 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн., а всього: 10933 (десять тисяч дев`ятсот тридцять три) грн. 89 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складання. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст заочного рішення складено 29.10.2026 року.

СУДДЯ

Оригінал: reyestr.court.gov.ua