Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №520/22044/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2026 р. № 520/22044/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитра Волошина, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАБРИКА ЧИСТОТИ І КРАСИ" до Харківської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови.

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАБРИКА ЧИСТОТИ І КРАСИ" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів № UA807000/2026/000170/2 від 02 липня 2026 року;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2026/000267 від 02 липня 2026 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови у прийнятті митної декларації є протиправними та підлягають скасуванню. Вказує, що позивачем надавалися всі необхідні документи для митного оформлення до митного органу.

Ухвалою судді від 28.07.2026 відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання копії ухвали про відкриття спрощеного провадження у справі. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення протягом п`яти календарних днів з моменту отримання відповідних документів.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження доставлена сторонам по справі до електронного кабінету через систему «Електронний суд», що підтверджується довідками про доставку до електронного кабінету ЄСІТС.

Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що рішення про коригування митної вартості та картка відмови, винесені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений нормами МКУ та інших підзаконних нормативних актів, а також з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідних рішень, тому обставини для скасування рішення про коригування митної вартості відсутні.

Представник позивача надав до суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якій підтримав свою правову позицію, викладену у позовній заяві, у зв`язку з чим просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розгляд справи по суті здійснюється з урахуванням надмірного навантаження в Харківському окружному адміністративному суді та днів перебування судді у відпустці у період з 10.08.2026 по 23.08.2026.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд установив такі обставини.

Між Lentex Spolka Akcyjna, Республіка Польща, як Продавцем та ТОВ «Фабрика Чистоти і Краси» як Покупцем 19.05.2026 укладено зовнішньоекономічний контракт №PL/150122050/2026-0089 (а.с.71-82).

Відповідно до п. 2.1 Контракту Продавець продає, а Покупець придбає та оплачує продукт: неткані матеріали, іменований далі "Товар", в асортименті, кількостях та цінах, відповідно до Інвойсів (Invoce), в яких вказується строк поставки, виставлених Продавцем на кожну партію Товару, на умовах, зазначених у цьому Контракті.

Згідно з п. 2.2 Контракту кожна партія Товару замовляється Покупцем відповідно до п. 5 Контракту та підтверджується Продавцем шляхом виставлення Проформи-інвойсу (Proforma Invoice).

Пунктами 3.1, 3.2 Контракту передбачено, що сторони домовилися, що ціни на товар вказуватимуться у Інвойсах, що виставляються на кожну партію товару, відповідно до цього Контракту. Ціни вказуються в Євро, включають ціну упаковки, маркування, завантаження та закріплення в транспортному засобі. Ціна не включає податок ПДВ, митних та інших оплат і податків. Загальна вартість Контракту становить вартість всього Товару, який постачається згідно зі всіма оплаченими Proforma Invoice.

Пунктами 4.1-4.5 Контракту передбачено оплату 30 відсотків вартості як передоплати та решти 70 відсотків після повідомлення про готовність товару до відвантаження. Платежі здійснюються в євро банківським переказом, а підтвердженням платежу є SWIFT-повідомлення банку Покупця.

Відповідно до пункту 5.1 Контракту поставка здійснюється на умовах FCA Incoterms 2010 (Incoterms 2010): Люблінець, Польща.

Продавець 03.06.2026 виставив проформу-інвойс №2026-0089/0001 на суму 16260,00 євро щодо замовлення нетканих матеріалів загальною кількістю 7 800 кг (а.с.52).

Позивач 04.06.2026 перерахував Продавцю 4878,00 євро, що підтверджується SWIFT-повідомленням з ідентифікатором платіжної інструкції №562224576 (а.с.19).

Позивач 15.06.2026 здійснив другий переказ у сумі 13824,00 євро, підтверджений SWIFT-повідомленням № 563372008 (а.с.50).Загальна сума двох платежів становила 18702,00 євро.

Продавець 25.06.2026 оформив Proforma Invoice / Specification № 2026/EE 0000323 щодо партії нетканого матеріалу UNCOATED SPUNLACE NONWOVENS за кодом 56039290 у кількості 2 430 кг за ціною 2,10 євро за один кілограм, загальною вартістю 5 103,00 євро. У документі зазначено країну походження - Польща, вагу нетто 2 430 кг, вагу брутто 2 620 кг, умову оплати PREPAYMENT (передплата) та умови поставки FCA Lubliniec (а.с.95).

Того ж дня Lentex Spolka Akcyjna оформила комерційний інвойс (комерційна фактура) № 2026/EE-0000323 на ту саму партію товару. В інвойсі зазначено код CN 56039290, індекс товару 124B035Z2616000, кількість 2 430 кг, ціну 2,10 євро за один кілограм, загальну вартість 5 103,00 євро, країну походження Польщу, вагу нетто 2 430 кг, вагу брутто 2 620 кг, Контракт № PL/150122050/2026-0089, статус оплати Paid та дату оплати 15 червня 2026 року. Інвойс зареєстровано в польській системі електронних фактур KSeF за ідентифікаційним номером 5750007888-20260625-6D195EC00005-C8 (а.с.53).

Оскільки поставка здійснювалася на умовах FCA Lubliniec, подальше перевезення організовував позивач.

Між ТОВ «Фабрика Чистоти і Краси» та ФОП ОСОБА_1 укладено договір транспортного експедирування у міжнародних сполученнях № 26112024 від 26.11.2024 (а.с.33-36).

Між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «ДІМЕНТ» укладено договір транспортної експедиції з організації автомобільних перевезень вантажів № 030724 від 03.07.2024 (а.с.37-39).

Заявкою від 18.06.2026 до договору №26112024 сторони погодили умови надання транспортно-експедиційних послуг (а.с.40).

ФОП ОСОБА_1 виставила рахунок на оплату №250 від 24.06.2026 на суму 250414,00 грн без ПДВ (а.с.96).

Відповідно до довідки про експедиційно-транспортні витрати вих. №24/06-2026 від 24.06.2026 загальна вартість міжнародного перевезення до митного переходу Ягодин - Дорогуськ становила 205 414,00 грн, а перевезення територією України від митного переходу до села Подвірки - 45 000,00 грн. Разом ці суми становлять 250414,00 грн і відповідають рахунку №250. У межах міжнародної частини перевезення довідкою окремо віднесено 137 761,80 грн до вантажу Frey + Lau GmbH, 19 942,00 грн до вантажу Bell Flavors and Fragrances GmbH та 47 710,20 грн до вантажу нетканого полотна Lentex Spolka Akcyjna за CMR А № 821940, масою брутто 2 620 кг, за маршрутом Люблінець - Ягодин. Сума цих складових становить 205 414,00 грн. У довідці зазначено, що страхування вантажу не здійснювалося (а.с.32).

Митним органом Республіки Польща 25.06.2026 оформлено експортну митну декларацію Wywozowy Dokument Towarzyszacy MRN 26PL331020001KF9B2. У ній зазначено експортера Lentex Spolka Akcyjna, одержувача ТОВ «Фабрика Чистоти і Краси», умови поставки FCA PL Lubliniec, фактурну вартість 5 103,00 євро, товар UNCOATED SPUNLACE NONWOVENS за кодом 56039290, масу нетто 2 430 кг, масу брутто 2 620 кг, дев`ять пакувальних місць, транспортний засіб, CMR № 821940 та комерційний інвойс № 2026/EE-0000323 від 25 червня 2026 року (а.с.86, 89).

Того ж дня оформлено сертифікат з перевезення товару EUR.1 № PL/MF/AU0353244, у якому зазначено експортера, одержувача, походження товару з Польщі, призначення в Україну, нетканий матеріал за кодом 5603, кількість 2 430 кг, дев`ять пакувальних місць, масу брутто 2 620 кг та інвойс № 2026/EE-0000323 (а.с.17-18).

Міжнародною товарно-транспортною накладною CMR А №821940 від 25.06.2026 оформлено перевезення товару від Lentex Spolka Akcyjna у місті Люблінець до ТОВ «Фабрика Чистоти і Краси» у селі Подвірки. У CMR зазначено дев`ять вантажних місць, масу брутто 2 620 кг, інвойс № 2026/EE-0000323 та пакувальний документ № 2026-0089/0002 (а.с.105).

Так, 27.06.2026 оформлено підтвердження вивезення товару CC599C за MRN 26PL331020001KF9B2. Документ містить дату прийняття та випуску експортної декларації — 25 червня 2026 року, дату фактичного вивезення - 27 червня 2026 року, фактурну вартість 5 103,00 євро, умови поставки FCA Lubliniec, код товару 56039290, масу нетто 2 430 кг, масу брутто 2 620 кг, дев`ять пакувальних місць, посилання на комерційний інвойс № 2026/EE-0000323, пакувальний документ № 2026 0089/0002 та CMR А № 821940.

Регіональне торговельно-виробниче підприємство «ГРАНІД» у формі ТОВ 30.06.2026 склало звіт про оцінку майна № 30/06/2026/01 (а.с.41-48).

Позивач 02.07.2026 подав митну декларацію типу ІМ 40 ДЕ № 26UA807200009608U0 та заявив митну вартість за основним методом - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (а.с.27-28).

Разом із митною декларацією № 26UA807200009608U0 та в межах її оформлення позивач подав документи, відомості про які відображено у графі 44 декларації та додаткових матеріалах: зовнішньоекономічний контракт № PL/150122050/2026-0089 від 19 травня 2026 року; проформу-інвойс № 2026-0089/0001 від 03 червня 2026 року; Proforma Invoice / Specification № 2026/EE-0000323 від 25 червня 2026 року; комерційний інвойс № 2026/EE-0000323 від 25 червня 2026 року; пакувальний документ № 2026-0089/0002 від 25 червня 2026 року; CMR А № 821940 від 25 червня 2026 року; сертифікат EUR.1 № PL/MF/AU 0353244 від 25 червня 2026 року; експортну митну декларацію MRN 26PL331020001KF9B2 від 25 червня 2026 року; SWIFT-повідомлення № 562224576 від 04 червня 2026 року та № 563372008 від 15 червня 2026 року; рахунок на оплату № 250 від 24 червня 2026 року; довідку про експедиційно-транспортні витрати вих. № 24/06-2026 від 24 червня 2026 року; виписку з бухгалтерської документації станом на 30 червня 2026 року; прайс без номера від 19 травня 2026 року; звіт про оцінку майна № 30/06/2026/01 від 30 червня 2026 року; договір транспортного експедирування № 26112024 від 26 листопада 2024 року; договір транспортної експедиції № 030724 від 03 липня 2024 року; заявку на автоперевезення від 18 червня 2026 року; технічний паспорт S-WAK/P/160/26 від 02 червня 2026 року; підтвердження вивезення CC599C за MRN 26PL331020001KF9B2 від 27 червня 2026 року.

Позивач отримав електронне повідомлення №563103 про необхідність подання документів для підтвердження заявленої митної вартості.

Позивач направив лист № 0207 від 02.07.2026, в якому повідомив про подання документів разом із митною декларацією та зазначив, що інших документів, крім уже поданих, надати не має можливості (а.с.95).

Позивач отримав електронне повідомлення №563151, в якому ньому відповідач поінформував про проведення консультації та запропонував протягом десяти календарних днів надати за наявності додаткові документи й інформацію (а.с.100).

Позивач отримав електронне повідомлення №563180, в якому відповідач зазначив ціновий показник 3,97 долара США за один кілограм, що, за даними митного органу, відповідало 4,3646 євро за один кілограм (а.с.101).

Позивач отримав електронне повідомлення №563181, в я кому відповідач зазначив інший доларовий показник — 4,97 долара США за один кілограм, але той самий євровий показник — 4,3646 євро за один кілограм (а.с.102).

Харківською митницею 02.07.2026 було винесено рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2026/000170/2 (а.с.97-99) та картку відмови №UA807200/2026/000267 (а.с.70).

З метою випуску товару у вільний обіг позивач 03.07.2026 подав митну декларацію №26UA807200009710U9 (а.с.87-88).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

За змістом частини 1 статті 246 Митного кодексу України (у редакції від 04.01.2026) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини 1 статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частиною 6 статті 264 Митного кодексу України визначено, що митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом частини 1 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частинами 1-3 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант на письмову вимогу митного органу зобов`язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч. 5, 6 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару.

Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Отже, митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, які зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта.

Ненадання витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 05.03.2019 по справі №815/143/17, від 09.04.2019 по справі №825/1575/17.

У постанові від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-а Верховний Суд зазначив, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Судом установлено, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару контролюючий орган указав:

- подані декларантом основні документи містять розбіжності та не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, у тому числі ціни, що була фактично сплачена чи підлягала сплаті;

- невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у ст. 58 МКУ, у частині достовірності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, у тому числі ціни, що була фактично сплачена чи підлягала сплаті.

За результатами розгляду наданих для підтвердження митної вартості документів встановлено таке:

- декларантом надана митна декларація країни відправлення №MRN26PL331020001KF9B2 без перекладу (стаття 254 МКУ);

- у наданому прайс-листі від 19.05.2026 № б/н ціна за товар зазначена без урахування умов поставки згідно з ІНКОТЕРМС, що впливає на ціноутворення. Також у прайс-листі визначено, що товар може бути першого або другого ґатунку, але відповідна інформація в сертифікаті якості відсутня;

- у банківських платіжних інструкціях від 04.06.2026 № 562224576 та від 15.06.2026 №563372008 у графі «Інформація про переказ» зазначена проформа від 03.06.2026 № 2026-0089/0001 (сума за проформою складає 16 260 EUR). Сума двох платіжних інструкцій складає більшу суму, а саме 18 702 EUR;

- згідно з пунктом 3.1 зовнішньоекономічного контракту від 19.05.2026 №PL/150122050/2026-0089 визначено, що у ціну товару, серед іншого, входить завантаження товару, що не відповідає умовам поставки FCA, за яких покупець повинен оплачувати навантаження товару на транспортний засіб. Згідно з довідкою про транспортні витрати №24/06-2026, дані послуги не зазначені;

- у наданому висновку експерта № 30/06/2026/01 від 30.06.2026 джерелом для оцінки товару взято всесвітню торговельну платформу Alibaba.com та експертом було проаналізовано китайських виробників товарів та надано відповідні фотографії даної інформації, у зв`язку з цим висновок не може слугувати підставою для підтвердження заявленої митної вартості товарів;

- відсутні банківські/платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг;

- у зв`язку з неможливістю надання декларантом усіх витребуваних додаткових документів, передбачених п. 3 ст. 53 МКУ, та вимогою надати рішення про визначення митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 МК України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Згідно з вимогами п. 2 ч. 2 ст. 52 МК України декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України, має право упевнюватися в достовірності або точності будь - якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості та у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

З матеріалів справи вбачається, що позивач надав розширений пакет документів для підтвердження правильності та достовірності визначення ним митної вартості задекларованих товарів.

Щодо доводів митного органу про те, що декларантом надана митна декларація країни відправлення №MRN26PL331020001KF9B2 без перекладу (стаття 254 МКУ), суд зазначає таке.

Відповідно до статті 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Таким чином, переклад копії митної декларації країни відправлення на українську мову вимагається митними органами виключно у разі, якщо дані, які містяться в ній, є необхідними для перевірки митної вартості Товару, яка не зазначена Продавцем у зазначеному документі, що виключає необхідність у його перекладі.

Судом установлено, що позивач 02.07.2026 отримав електронне повідомлення №563151, в якому відповідач запропонував протягом десяти календарних днів надати, зокрема, але не виключно, копію митної декларації країни відправлення з перекладом (згідно зі ст. 254 МКУ) (а.с.100).

При цьому оскаржуване рішення також було винесено 02.07.2026.

Отже, суд зазначає, що відповідач запропонував надати переклад митної декларації країни відправлення повідомленням від 02.07.2026, однак того самого дня прийняв оскаржуване рішення, не забезпечивши позивачу можливості виконати цю вимогу у встановлений десятиденний строк.

Крім того, в оскаржуваному рішенні відповідач не зазначив, які конкретно відомості декларації №MRN26PL331020001KF9B2 залишилися неперевіреними через відсутність перекладу та яким чином це вплинуло на підтвердження ціни товару або числових значень складових його митної вартості.

За таких обставин посилання відповідача на відсутність перекладу не може бути належною підставою для прийняття оскаржуваного рішення, у зв`язку з чим суд відхиляє відповідні доводи відповідача.

Щодо доводів митного органу про те, що у наданому висновку експерта №30/06/2026/01 від 30.06.2026 джерелом для оцінки товару взято всесвітню торговельну платформу Alibaba.com та експертом було проаналізовано китайських виробників товарів та надано відповідні фотографії даної інформації, у зв`язку з цим висновок не може слугувати підставою для підтвердження заявленої митної вартості товарів, суд зазначає, що наданий позивачем висновок експерта не є документом, що підтверджує митну вартість у розумінні ч. 2 ст. 53 МК України, а є додатковим документом на підтвердження відсутності заниження рівня митної вартості товару.

Суд зазначає, що експертний висновок носить консультаційний характер та по своїй суті є результатом практичної діяльності фахівця оцінювача щодо визначення вартості об`єкта оцінювання, а тому такий висновок може вказувати лише на можливу достовірність контрактної вартості товару, з урахуванням того, що розбіжностей з іншими документами, наданими при розмитненні, висновки експерта не містять.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в складі Касаційного адміністративного суду в постанові від 31.07.2024 у справі № 815/2564/18.

За доводами позивача, викладеними в позовній заяві, зауваження митного органу ґрунтується на вибірковій оцінці Звіту, який стосується нетканих матеріалів польського виробника Lentex S.A. та визначає їхню вартість у розмірі 2,10 євро за кілограм. Використання інформації з Alibaba.com не доводить, що оцінка здійснювалася виключно за пропозиціями китайських виробників. При цьому митний орган не обґрунтував непорівнюваність товарів і вплив відповідних відмінностей на їхню вартість. Заявлену ціну підтверджено контрактом, інвойсом та іншими первинними документами, тому зауваження до Звіту не спростовують митної вартості й не є достатньою підставою для відмови в застосуванні основного методу її визначення (а.с. 10-11).

Таким чином, суд не приймає до уваги зазначені доводи відповідача.

Щодо такої підстави для винесення оскаржуваного рішення як у наданому прайс-листі від 19.05.2026 № б/н ціна за товар зазначена без урахування умов поставки згідно з ІНКОТЕРМС, що впливає на ціноутворення, та те, що у прайс-листі визначено, що товар може бути першого або другого ґатунку, але відповідна інформація в сертифікаті якості відсутня, суд зазначає, що такі документи як каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи продукції складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару. Обов`язкової вимоги щодо отримання від суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено.

Таким чином, відомості, наведені у вказаних документах виробника товару, не мають імперативного характеру, а, отже, у разі їх наявності можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації (постанова ВС від 27.01.2022 року у справі №810/3667/15).

Верховним Судом у постанові від 08.12.2022 року у справі № 420/2792/19 зроблено висновок, що прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. При цьому, прайс-лист є документом довільної форми й чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись не лише виробником товару, а й продавцем у довільній формі на власний розсуд; наявність же чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо умов поставки, лише сама по собі не може свідчити про заниження митної вартості товарів.

Отже, прайс-листи є документами довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до змісту та форми прайс-листів, а тому посилання відповідача на недоліки наданих позивачем прайс-листів на підставі здійснення дослідження загальносвітової практики не є належним обґрунтуванням коригування митної вартості, жодним нормативним джерелом з боку відповідача не підтверджено та ґрунтується виключно на його суб`єктивних припущеннях.

У постанові від 02.06.2022 у справі №460/2674/20 Верховний Суд дійшов наступних висновків: « 60. Щодо доводів митниці про те, що долучений декларантом документ прейскурант (прайс-лист) виробника товарів складений не для широкого осіб та не містить терміну дії, у зв`язку з чим витребував додаткові документи, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив, з огляду на наступне: термін дії прайс листа не є обов`язковим реквізитом такого виду документу, а тому може у ньому не зазначатися; продавець самостійно визначає ціни для своїх контрагентів, що є однією з базових основ забезпечення свободи підприємницької діяльності.

61. Разом з тим, суд касаційної інстанції звертає увагу на постанову від 23 жовтня 2020 року у справі № 810/690/17 де Верховний Суд вказує, що прайс-лист: по-перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, по-друге, прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по-третє, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів. Тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару».

Таким чином, можна зробити висновок, що прайс-лист є додатковим (не підтверджуючим митну вартість) документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару.

При цьому за доводами позивача, викладеними у позовній заяві, зазначені обставини не утворюють розбіжностей у документах та не впливають на можливість визначення ціни, фактично сплаченої за конкретну партію товару. Прайс-лист містить загальну цінову інформацію виробника щодо асортименту продукції та не є документом, яким сторони визначали всі умови поставки конкретної партії. Умови спірної поставки були прямо погоджені в інших документах, поданих митному органу. Зокрема, Контрактом № PL/150122050/2026-0089 від 19.05.2026 передбачено поставку товару на умовах FCA Lubliniec. Такі самі умови зазначено у проформі інвойсі № 2026-0089/0001 від 03.06.2026, Proforma Invoice / Specification № 2026/EE 0000323 від 25.06.2026, пакувальному документі № 2026-0089/0002 від 25.06.2026 та митній декларації країни відправлення. Отже, відсутність посилання на умови Інкотермс безпосередньо у прайс-листі не означає, що умови поставки не були визначені або не могли бути враховані під час перевірки митної вартості. Вони чітко встановлені документами, які безпосередньо стосуються конкретної зовнішньоекономічної операції (а.с.8-8 звор.).

Отже, твердження відповідача про недоліки прайс-листа до митної декларації є необґрунтованими та не підтвердженими жодними нормативно-правовими документами чи встановленими чинним законодавством нормами.

Також відповідач у відзиві на позовну заяву вказав, що під час митного оформлення декларації спрацювали ризики згенеровані АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товарів.

Суд зазначає, що застосування Митницею з причини спрацювання модуля АСАУР ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України суд уважає необґрунтованим, оскільки самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об`єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з`ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 09.11.2022 у справі № 520/10381/2020.

Щодо ненадання декларантом усіх витребуваних додаткових документів, передбачених частиною 3 ст. 53 МКУ, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару.

У той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

У спірному випадку суд не вбачає ознак недостовірності задекларованої вартості.

Також, як установлено судом з матеріалів справи, то декларантом надано до контролюючого органу необхідні документи, а відповідачем, у свою чергу, не наведено обґрунтованих підстав для витребування у позивача додаткових документів та подальшого прийняття рішення про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до правової позиції Верховного суду (постанова від 02.07.2020 у справі №803/916/17) контроль правильності обчислення декларантом митної вартості здійснюють митні органи у визначений законом спосіб у разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей "Декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ніш митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість. За таких обставин, Суд вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що позивачем подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами та доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена".

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак, ураховуючи викладене, суд зазначає, що відповідачем не надано до суду належних та достатніх доказів правомірності винесеного рішення про коригування митної вартості.

Так, як установлено судом, відповідачем під час винесення спірного рішення, не було наведено належних обґрунтувань щодо наявності сумніву в числових значеннях або недостовірності наданих документів, що могло б бути підставою для запиту додаткових документів. При цьому, такий запит повинен містити як обґрунтування причин запиту, так і конкретизацію того, які саме складові митної вартості не підтверджені або викликали сумніви, в чому саме полягають розбіжності, чи впливають вони на митну вартість, які додаткові документи можуть спростувати ці сумніви.

У відзиві на позов суд не встановив указаних доводів та обставин.

Суд також ураховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

З приводу доводів митного органу про те, що товари позивача були оформлені та випущені у вільний обіг за новою електронною митною декларацією №26UA807200009710U9 від 03.07.2026 (а.с.87-88) і на теперішній час саме ця декларація має юридичну силу, а тому оскаржувана картка відмови вичерпала свою дію фактом її виконання позивачем шляхом здійснення декларування товарів за новою митною декларацією, суд зазначає таке.

Подання декларантом «нової декларації із зазначенням митної вартості, визначеної у рішенні про коригування митної вартості» не може бути доказом відсутності спору у сторін з приводу винесеного рішення про коригування митної вартості, оскільки якщо і припустити, що декларант на момент подання такої «нової декларації» погоджувався із рішенням про коригування митної вартості, то це не позбавляє його протягом шести місяців (з моменту отримання такого рішення) здійснити повний правовий аналіз такого рішення, дій, бездіяльності митного органу, що йому передували та встановити обставини стосовно порушення прав (інтересів) такої особи та звернутись до суду за захистом порушеного права.

Зі змісту положень МК України та КАС України слідує, що положення вказаних нормативно-правових актів не містять жодних обмежень та винятків для декларанта з приводу неможливості оскаржити ним до суду рішення митного органу про коригування митної вартості та захистити порушене право впродовж шести місяців (з моменту його отримання) в залежності від того, як випущено товар у вільний обіг «під гарантію» або шляхом подання «нової декларації із зазначенням митної вартості, визначеної у рішенні про коригування митної вартості».

Водночас, як слідує із ч.7 ст.55 МК України у випадку незгоди декларанта з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу на строк 90 днів з дня випуску товарів.

Будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним. Національним законодавством не передбачено чіткої та передбачуваної норми закону, за якою декларант позбавляється права на захист його прав (щодо можливості скасування рішення про коригування митної вартості постановленого з порушенням закону) у випадку, якщо про обставини щодо порушеного права декларант дізнався за наслідками правового аналізу оскаржуваного рішення, дій (бездіяльності), який здійснено після випуску товарів у вільний обіг, шляхом подання «нової декларації із зазначенням митної вартості, визначеної у рішенні про коригування митної вартості».

На аналогічний спосіб застосування наведених норм вказує і низка судових рішень Верховного Суду, зокрема: від 24 січня 2019 року у справі №821/1697/17, від 22 квітня 2019 року у справі №815/6242/17, 09 квітня 2019 року у справі №825/1990/17, у яких надано правову оцінку рішенню про коригування митної вартості після випуску товару у вільний обіг незалежно від застосованого методу випуску у вільний обіг - «під гарантію» або шляхом подання «нової декларації із зазначенням митної вартості, визначеної у рішенні про коригування митної вартості» та зазначено, що встановивши обставини щодо прийняття рішення в порушення закону, суд приймає рішення стосовно задоволення вимог декларанта шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення і тим самим визнає право декларанта на захист його порушеного права у вигляді визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості незалежно від застосованого декларантом способу випуску товару у вільний обіг «під гарантію» чи «за новою декларацією».

Отже, випущення товару у вільний обіг за новою митною декларацією не позбавляє права позивача на захист його порушеного права в даній справі незалежно від застосованого ним способу випуску товару у вільний обіг.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.05.2022 у справі №520/3246/2020.

Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, оскаржуване рішення є необґрунтованим та прийнятим без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

З огляду на викладене, рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2026/000170/2 від 02.07.2026 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2026/000267 від 02.07.2026, прийняті Харківською митницею, є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАБРИКА ЧИСТОТИ І КРАСИ" (вул. Сумський шлях, буд. 53 Є, с.Подвірки, Харківський р-н, Харківська обл.,62371, ЄДРПОУ 38734531) до Харківської митниці (вул.Миколаївська, буд.16-Б, м.Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61005, ЄДРПОУ 44017626) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2026/000170/2 від 02.07.2026 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2026/000267 від 02.07.2026, прийняті Харківською митницею.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАБРИКА ЧИСТОТИ І КРАСИ" за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Дмитро ВОЛОШИН