Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №500/3547/26 — Тернопільський окружний адміністративний суд

Суд: Тернопільський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: осіб, звільнених з військової служби та членів їх сімей

Дата: 11 жовтня 2026 р.

Справа: №500/3547/26

Суддя: Подлісна Ірина Миколаївна

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/3547/26

12 жовтня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування п. 5 рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування п. 5 рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно із витягами із наказів командира НОМЕР_1 окремого стрілецького батальйону від 13.04.2024 № 31-РС, командира військової частини НОМЕР_2 від 13.04.2023 №110 солдата, стрільця-санітара 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу Збройних Сил України у зв`язку із смертю, пов`язаною із виконанням військової служби, пов`язаної з проходженням військової служби, (не пов`язаної із захистом Батьківщини).

Як вбачається із постанови про закриття кримінального провадження від 23.01.2024 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023100170000237 від 30.12.2023 за фактом смерті ОСОБА_2 у вагоні потягу №104 Львів – Краматорськ, закрито у зв`язку з встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Згідно з пунктом 8 протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії від 31.07.2025 №2025-031-1244-4480-7, зокрема, постановлено, що захворювання ОСОБА_2 , яке призвело до смерті, та причина смерті, так, пов`язані з проходженням військової служби.

Відповідно до висновку експерта Київського міського клінічного бюро судово медичної експертизи від 16.01.2024 № 011-5116-2023 Рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою ОГД та компенсаційних сум від 18 грудня 2025 року №110/В (пункт 5) відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги (відповідно до постанови КМ України від 25 грудня 2013 року №975): матері солдата ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) – ОСОБА_1 .

Позивач вважає п.5 рішення Комісії Міністерства оборони України протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 08.06.2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Даною ухвалою встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов через систему "Електронний суд" із відповідними письмовими доказами 17.06.2026. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає наступне.

Члени сім`ї померлого ОСОБА_2 не мають право на одержання одноразової грошової допомоги.

Щодо відсутності права на отримання ОГД, оскільки померлий перебував в стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до висновку експерта Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи від 16.01.2024 року №011-5116-2023 під час проведення судово-токсикологічного дослідження в крові ОСОБА_2 було виявлено етиловий спирт в концентрації 4,64 %, що відносно до живих осіб відноситься до тяжкого ступеню алкогольного сп`яніння. Смерть ОСОБА_2 , настала від хронічної ішемічної хвороби серця на фоні токсичного впливу алкоголю з розвитком серцевої недостатності.

На підставі викладеного представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити.

23.06.2026 до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача, відповідно до якої вказано на безпідставність та необґрунтованість відзиву відповідача, оскільки зазначені в ньому відомості не відповідають дійсності.

Ухвалою суду від 06.08.2026 продовжено строк розгляду справи на 2 місяці.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи не надходило.

На підставі статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судовий розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.

Повний текст судового рішення складено після виходу головуючої судді у справі з основної щорічної відпустки, в порядку черговості.

Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 06.02.2023 №38 солдата ОСОБА_2 , призваного по мобілізації, зараховано на посаду стрільця санітара 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 .

З Довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із агресією Російської Федерації проти України від 13.04.2024 № 251А, ОСОБА_2 , в період з 13.02.2023 по 12.12.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи у смт. Нью – Йорк Донецької області.

30.12.2023 внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, солдат ОСОБА_2 помер у потяга № 104 Львів – Краматорськ (вагон 13), під час зупинки на станції “Київ-Пасажирський”.

Відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 05.04.2024 року №177А “Про результати проведення спеціального розслідування для встановлення причин та умов, які сприяли смерті солдата ОСОБА_2 ” встановлено, що близько 03 год. 05 хв. 30.12.2023 в тамбурі потяга № 104 Львів – Краматорськ (вагон 13), маючи на меті вийти на свіже повітря на станції “Київ-Пасажирський” втратив свідомість і впав обличчям до підлоги, (з рота пішла кров з піною) та помер стрілець-санітар 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 , солдат ОСОБА_2 .

Останній повертався із основної щорічної відпустки, яку проводив за місцем свого проживання та реєстрації.

У Лікарському свідоцтві про смерть від 01.01.2024 № 010-51 та довідці про причину смерті від 04.01.2024 форми № 106/010 № 5116 основною причиною смерті ОСОБА_3 , є хронічна ішемічна хвороба серця.

Відповідно до висновку експерта Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи від 16.01.2024 року №011-5116-2023 під час проведення судово-токсикологічного дослідження в крові ОСОБА_2 було виявлено етиловий спирт в концентрації 4,64 %, що відносно до живих осіб відноситься до тяжкого ступеню алкогольного сп`яніння. Смерть ОСОБА_2 , настала від хронічної ішемічної хвороби серця на фоні токсичного впливу алкоголю з розвитком серцевої недостатності.

Згідно із витягами із наказів командира НОМЕР_1 окремого стрілецького батальйону від 13.04.2024 № 31-РС, командира військової частини НОМЕР_2 від 13.04.2023 № 110 солдата, стрільця-санітара 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу Збройних Сил України у зв`язку із смертю, пов`язаною із виконанням військової служби, пов`язаної з проходженням військової служби, (не пов`язаної із захистом Батьківщини).

Як вбачається із постанови про закриття кримінального провадження від 23.01.2024 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023100170000237 від 30.12.2023 за фактом смерті ОСОБА_2 у вагоні потягу № 104 Львів – Краматорськ, закрито у зв`язку з встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Згідно з пунктом 8 протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії від 31.07.2025 №2025-031-1244-4480-7, зокрема, постановлено, що захворювання ОСОБА_2 , яке призвело до смерті, та причина смерті, так, пов`язані з проходженням військової служби.

Відповідно до висновку експерта Київського міського клінічного бюро судово медичної експертизи від 16.01.2024 № 011-5116-2023, рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою ОГД та компенсаційних сум від 18 грудня 2025 року №110/В (пункт 5) відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги (відповідно до постанови КМ України від 25 грудня 2013 року №975): матері солдата ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) – ОСОБА_1 .

Не погоджуючись з рішенням Комісії Міністерства оборони України, ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом.

Визначаючись щодо спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі – Закон № 2011-XII) визначено, що соціальний захист військовослужбовців – діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 2 Закону № 2011-XII ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Дія цього Закону поширюється на членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти (підпункт 2 пункту 1 статті 3 Закону № 2011 ХІІ).

Відповідно до пункту 1 статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з положеннями підпункту 2 пункту 2 статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби.

Відповідно до абзацу 4 пункту 4 статті 16-1 Закону № 2011-XIIдо членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать, зокрема, батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті).

Згідно із абзацом 2 підпункту "б" пункту 1 статті 16-2 Закону №2011 ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 500 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону.

Підпунктами “а” і “б” пункту 1 статті 16-4 Закону №2011-ХІІ передбачено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком: вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння.

Аналогічні положення містяться в пункті 29 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2013 № 975 (далі – Порядок).

Підпунктом 7 пункту 4 Порядку передбачено, що одноразова грошова допомога призначається у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби.

Відповідно до частини 3 статті 1, частини 3 статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 року № 2232-XII військовий обов`язок включає, зокрема, проходження військової служби. Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України. Загиблий (померлий) військовослужбовець виключається із списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) з наступного після загибелі (смерті) дня, військовослужбовець, визнаний у встановленому законом порядку безвісно відсутнім або оголошений померлим, - з дня набрання законної сили рішенням суду.

Згідно із довідкою військово-лікарської комісії № 24/907 про проведення медичного огляду 3 лютого 2023 року за призовом на військову службу по мобілізації під час дії воєнного стану ОСОБА_2 , вступив на військову службу здоровим.

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 06.02.2023 № 38 ОСОБА_2 , призваного по мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 , було зараховано на посаду стрільця-санітара 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 – за штатом воєнного часу, шпк “солдат”, ВОС – 100915А/658.

Як підтверджується довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із агресією Російської Федерації проти України від 13.04.2024 № 251А ОСОБА_2 , в період з 13.02.2023 по 12.12.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи у смт. Нью – Йорк Донецької області. З огляду на це був учасником бойових дій та ветераном війни, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій від 16.11.2023 серії НОМЕР_3 .

Витягом із наказу командира в/ч НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 05.04.2024 року №177А “Про результати проведення спеціального розслідування для встановлення причин та умов, які сприяли смерті солдата ОСОБА_2 ” (наявний у справах ІНФОРМАЦІЯ_2 ) встановлено, що близько 03 год. 05 хв. 30.12.2023 в тамбурі потяга № 104 Львів – Краматорськ (вагон 13), маючи на меті вийти на свіже повітря на станції “Київ-Пасажирський” втратив свідомість і впав обличчям до підлоги, (з рота пішла кров з піною) та помер стрілець-санітар 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 , солдат ОСОБА_2 . Останній повертався із основної щорічної відпустки, яку проводив за місцем свого проживання та реєстрації.

Як вбачається із лікарського свідоцтва про смерть від 01.01.2024 № 010-51 та довідки про причину смерті від 04.01.2024 форми № 106/010 № 5116 основною причиною смерті ОСОБА_2 , є хронічна ішемічна хвороба серця. На підставі цих документів видано свідоцтво про смерть ОСОБА_2 , від 04.01.2024 року серії НОМЕР_4 .

Відповідно до висновку експерта Київського міського клінічного бюро судово медичної експертизи від 16.01.2024 року № 011-5116-2023 смерть ОСОБА_2 , настала від хронічної ішемічної хвороби серця на фоні токсичного впливу алкоголю з розвитком серцевої недостатності.

Згідно із витягами із наказів командира НОМЕР_1 окремого стрілецького батальйону від 13.04.2024 № 31-РС, командира військової частини НОМЕР_2 від 13.04.2023 № 110 солдата, стрільця-санітара 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , виключено із списків особового складу Збройних Сил України у зв`язку із смертю, пов`язану із виконанням військової служби, пов`язану з проходженням військової служби, (не пов`язану із захистом Батьківщини).

Як вбачається із постанови про закриття кримінального провадження від 23.01.2024 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023100170000237 від 30.12.2023, за фактом смерті ОСОБА_2 у вагоні потягу № 104 № 104 Львів – Краматорськ, закрито у зв`язку з встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України.

Пунктом 8 протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії від 31.07.2025 №2025-031-1244-4480-7, зокрема, постановлено, що захворювання ОСОБА_2 , яке призвело до смерті, та причина смерті, так, пов`язані з проходженням військової служби.

Чоловік позивача помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що відділом реєстрації актів громадянського стану Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області 06.03.2003 року видано свідоцтво НОМЕР_5 .

Як вбачається із листа – відповіді ІНФОРМАЦІЯ_2 від 30.12.2025 № 9105 та пункту 5 протоколу комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 18.12.2025 № 110/В, свою відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги Відповідач, по – перше, аргументував тим, що згідно з висновком експерта Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи від 16.01.2024 № 011-5116-2023 під час проведення судово токсикологічного дослідження в крові ОСОБА_2 було виявлено етиловий спирт в концентрації 4,64 %, що відносно до живих осіб відноситься до тяжкого ступеню алкогольного сп`яніння. Причиною смерті ОСОБА_2 стала гостра серцева недостатність. Атеросклеротичний коронокардіосклероз, а по – друге, цитує диспозицію частини першої статті 172 – 20 КУпАП.

В даному випадку Відповідач вдався лише до цитування висновків експерта та норм Закону, однак не здобув та при прийнятті рішення, не керувався достатніми, достовірними, належними та допустимими доказами, які б підтверджували вчинення сином позивача адміністративного правопорушення чи активних дій у стані алкогольного сп`яніння близько 03 год. 05 хв. 30.12.2023 в тамбурі потяга № 104 Львів Краматорськ (вагон 13). Через те, висновок Відповідача не обґрунтований взагалі жодними доказами, які б мали бути зафіксованими у визначеними Законом змісті та формі. Крім того, Відповідач проігнорував, що основною причиною смерті сина позивача стала хронічна ішемічна хвороба серця, про що чітко вказано у лікарському свідоцтві про смерть від 01.01.2024 № 010-5116 та довідці про причину смерті від 04.01.2024. Зауважив про беззмістовне та безпричинне цитування Відповідачем диспозиції частини першої статті 172 – 20 КУпАП.

Також варто зауважити, що вищевказані обставини були предметом дослідження та є встановленими рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду у справі №500/6294/25 від 10 лютого 2026 року, яке набуло законної сили.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі "Стреч проти Сполучного Королівства" ("STRETCH v. THE UNITED KINGDOM" № 44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав Документ сформований в системі «Електронний суд» 03.06.2026 7 людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("MALTZAN (FREIHERR VON) AND OTHERS v. GERMANY " № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).

При обґрунтуванні свого рішення суд, відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58) керується наступними принципами: пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Таким чином, беручи до уваги вищевказане, Відповідач, приймаючи рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до постанови КМУ від 25 грудня 2013 року № 975, викладене у пункті 5 протоколу комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 18.12.2025 № 110/В, не навів жодного доказу, які підтверджували би вчинення ОСОБА_2 , кримінального чи адміністративного правопорушення або вчинення ним дій у стані алкогольного сп`яніння.

Суд зауважує, що перебування у стані алкогольного сп`яніння само по собі не свідчить про вчинення ним дій у цьому стані, оскільки вчинення таких дій мають підтверджуватися достатніми, достовірними, належними та допустимими доказами матеріалами справи про адміністративні правопорушення чи кримінального провадження, протоколом про військові адміністративні правопорушення, доказами застосування санкцій за вчинення адміністративного правопорушення.

Власне висновок експерта Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи від 16.01.2024 року № 011-5116-2023 констатує наявність в крові трупа сина позивача етилового спирту в концентрації 4,64 проміле, проте а ж ніяк не вказує на вчинення ним дій у цьому стані.

Суд зазначає, що у спорах щодо призначення одноразової грошової допомоги необхідно розмежовувати дві групи юридичних обставин: по-перше, наявність передбаченого законом зв`язку смерті військовослужбовця з проходженням військової служби; по-друге, наявність або відсутність передбачених статтею 16-4 Закону №2011-ХІІ виключень із права на допомогу. Відсутність такого зв`язку є самостійною підставою для відмови, відмінною від підстав, визначених статтею 16-4 Закону №2011-ХІІ. Якщо ж зв`язок зі службою встановлено, компетентний орган зобов`язаний перевірити відсутність передбачених законом виключень, які, однак, не можуть застосовуватися формально або розширено.

З урахуванням наведеного у випадках, коли суд встановив протиправність відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, спосіб судового захисту має залежати від повноти встановлених обставин та меж дискреційних повноважень Міністерства оборони України. Якщо всі юридичні передумови для призначення допомоги підтверджені, а підстави для відмови відсутні, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень призначити та виплатити допомогу. Якщо ж для ухвалення рішення необхідна додаткова оцінка документів, належним способом захисту є скасування протиправного рішення та зобов`язання повторно розглянути заяву, з урахуванням правової оцінки суду.

Такий підхід узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19.08.2026 у справі №160/23634/25, від 31.01.2024 у справі №480/4122/22.

Враховуючи вищезазначене, обираючи належний і ефективний спосіб захисту порушених прав, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.08.2025 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із смертю військовослужбовця ОСОБА_2 , та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відтак, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

З огляду на відсутність документально підтверджених судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 5 рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 18.12.2025 №110/В про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до постанови КМУ від 25 грудня 2013 року № 975.

Зобов`язати Міністерства оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.08.2025 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із смертю військовослужбовця ОСОБА_2 , та прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 12 жовтня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_6 );

відповідач:

- Міністерство оборони України (місцезнаходження/місце проживання: просп. Повітряних Сил, 6,м. Київ,03049 код ЄДРПОУ/РНОКПП 00034022).

Головуючий суддя Подлісна І.М.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua