Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №480/4906/24 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2026 року Справа № 480/4906/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кунець О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду в м.Суми адміністративну справу №480/4906/24 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачка, ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області (вул. Шишкарівська, 9, м. Суми, Сумська область, 40000), в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ026178 від 28.05.2024, якою до ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000 грн.

Крім того, позивачка просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені нею судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 1 211,20 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувана постанова, на думку позивачки, прийнята за відсутності належних та достатніх доказів вчинення нею порушення законодавства про автомобільний транспорт. Представник позивачки зазначає, що 29.04.2024 транспортним засобом MERCEDES-BENZ SPRINTER, державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснювалося нерегулярне перевезення пасажирів на підставі відповідного договору, а тому у водія не було обов`язку мати документи, передбачені для регулярних пасажирських перевезень, зокрема схему маршруту, розклад руху та таблицю вартості проїзду.

Також позивачка посилається на те, що відповідачем не доведено факту здійснення посадки та висадки пасажирів у пункті чи на зупинці, визначених для регулярних пасажирських перевезень. На її переконання, відеозапис рейдової перевірки не містить моменту посадки або висадки пасажирів, а місце перебування транспортного засобу не свідчить саме по собі про використання території автостанції чи автовокзалу. Акт перевірки, за доводами представника позивачки, є лише одним із доказів та не може самостійно підтверджувати всі обставини правопорушення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями даний позов розподілено судді Кунець О.М.

Ухвалою суду від 11.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні. Відповідач зазначив, що 29.04.2024 під час рейдової перевірки транспортного засобу MERCEDES-BENZ SPRINTER, державний номерний знак НОМЕР_1 , водієм якого був ОСОБА_2 , встановлено порушення вимог статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме відсутність у водія схеми маршруту, розкладу руху та таблиці вартості проїзду. В акті перевірки також зафіксовано здійснення посадки та висадки пасажирів у місці, визначеному для регулярних перевезень пасажирів.

Відповідач посилався на пункт 53 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, відповідно до якого у разі здійснення нерегулярних перевезень забороняється, зокрема, здійснення посадки та висадки пасажирів у пунктах і на зупинках, визначених для посадки і висадки пасажирів на маршрутах з регулярним перевезенням, а у разі порушення зазначених вимог перевезення не вважається нерегулярним і повинно здійснюватися відповідно до вимог, встановлених для регулярних або регулярних спеціальних перевезень.

Представник позивачки подав відповідь на відзив, в якій підтримав позовні вимоги та зазначив, що доданий відповідачем відеозапис не фіксує факту посадки чи висадки пасажирів, а також не підтверджує, що місце перевірки є пунктом посадки та висадки пасажирів на маршруті з регулярним перевезенням. Представник позивачки також наголошував на обов`язку відповідача довести правомірність прийнятого рішення.

Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 26.04.2024 начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях затверджено щотижневий графік проведення рейдових перевірок на період з 29.04.2024 по 05.05.2024. Графіком передбачено проведення перевірок на окремо визначених ділянках доріг, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках транспортних засобів та інших визначених місцях на території Донецької, Луганської та Харківської областей.

На підставі зазначеного графіка 26.04.2024 видано направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) № НР003125, строк дії якого визначено з 29.04.2024 по 05.05.2024, для проведення рейдових перевірок транспортних засобів автомобільних перевізників на території Донецької, Луганської та Харківської областей та міста Харкова.

29.04.2024 посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях проведено рейдову перевірку транспортного засобу MERCEDES-BENZ SPRINTER 319, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , за результатами якої складено акт № АР035728.

Згідно з тимчасовим реєстраційним талоном ХХР №060908 транспортний засіб MERCEDES-BENZ SPRINTER 319 CDI, державний номерний знак НОМЕР_1 , перебував у користуванні ОСОБА_1 . У талоні зазначено, що ОСОБА_1 не є власником транспортного засобу, строк дії талона охоплював дату проведення перевірки.

В акті № АР035728 від 29.04.2024 зафіксовано порушення вимог статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» та пункту 53 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту. Зі змісту акта вбачається, що під час перевезення пасажирів здійснювалася посадка та висадка пасажирів у місці «Термінал Холодна Гора», визначеному для регулярних перевезень пасажирів, при цьому на момент перевірки у водія були відсутні схема маршруту, розклад руху та таблиця вартості проїзду. В акті зазначено, що відповідальність за виявлене порушення передбачена абзацом третім частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Матеріали справи містять договір про здійснення нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом від 28.04.2024, в якому ОСОБА_1 зазначена як перевізник, а транспортним засобом визначено автомобіль з державним номерним знаком НОМЕР_1 . Отже, наявність договору підтверджує доводи позивачки про оформлення перевезення як нерегулярного, однак правове значення такого договору підлягає оцінці у сукупності з фактичними обставинами здійснення перевезення та вимогами Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту.

Листом від 07.05.2024 №39666/36/24-24 ОСОБА_1 запрошено на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт за актом № АР035728 від 29.04.2024, призначений на 28.05.2024 з 09:00 до 12:00 у приміщенні Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області. Поштове відправлення із запрошенням вручено 14.05.2024. На розгляд справи позивачка не з`явилася, письмових пояснень до органу державного контролю не подала.

28.05.2024 за результатами розгляду матеріалів рейдової перевірки начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області прийнято постанову № ПШ026178 про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у сумі 17 000 грн за порушення вимог статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом третім частини першої статті 60 цього Закону.

Не погодившись із зазначеною постановою, позивачка звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-III, який регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Відповідно до статті 1 Закону №2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

За приписами частини дванадцятої статті 6 Закону №2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, які здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання вимог законодавства про автомобільний транспорт регулюється Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567).

Згідно з пунктами 2-4 Порядку №1567 державному контролю підлягають транспортні засоби суб`єктів господарювання, які здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України; органами державного контролю є Укртрансбезпека та її територіальні органи; державний контроль здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Пунктом 14 Порядку №1567 передбачено, що рейдова перевірка проводиться на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури, зокрема на автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів та інших об`єктах, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Отже, доводи позивачки щодо того, що транспортний засіб перебував не безпосередньо на території автовокзалу чи автостанції, самі по собі не свідчать про відсутність у посадових осіб відповідача повноважень на проведення рейдової перевірки, оскільки Порядок №1567 не обмежує місце її проведення територією автовокзалу або автостанції.

Відповідно до пункту 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом, а також виконання водієм вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та інших нормативно-правових актів.

Відповідно до статті 39 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії та пасажири повинні мати і пред`являти особам, уповноваженим здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Для регулярних пасажирських перевезень водій автобуса повинен мати посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схему маршруту, розклад руху, таблицю вартості проїзду (крім міських перевезень) та інші документи, передбачені законодавством України.

Для нерегулярних пасажирських перевезень водій автобуса повинен мати посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, та інші документи, передбачені законодавством України.

Відповідно до пункту 51 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 №176, нерегулярні перевезення пасажирів здійснюються на підставі замовлення юридичною або фізичною особою автобуса як разові перевезення організованої групи пасажирів за визначеним маршрутом згідно з договором про замовлення транспортного засобу.

Пунктом 53 Правил №176 передбачено, що у разі здійснення нерегулярних перевезень забороняється, зокрема, організація та здійснення перевезення за заздалегідь визначеними напрямками, надання послуг за заздалегідь визначеним маршрутом між визначеними кінцевими пунктами з установленими часом відправлення, прибуття і вартістю проїзду; встановлення та стягнення плати за проїзд з окремих пасажирів; самовільне визначення початкових, проміжних і кінцевих пунктів перевезення; здійснення посадки та висадки пасажирів у пунктах і на зупинках, визначених для посадки і висадки пасажирів на маршрутах з регулярним перевезенням.

Цим же пунктом Правил №176 встановлено, що у разі порушення зазначених вимог перевезення не вважається нерегулярним і повинно здійснюватися відповідно до вимог, установлених для регулярних або регулярних спеціальних перевезень.

Абзацом третім частини першої статті 60 Закону №2344-III передбачено застосування до автомобільних перевізників адміністративно-господарського штрафу за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд зазначає, що наявність договору про здійснення нерегулярного перевезення від 28.04.2024 не є безумовною підставою для висновку, що фактичне перевезення у будь-якому разі зберігало ознаки нерегулярного. Правила №176 пов`язують правовий режим нерегулярного перевезення не лише з наявністю договору, але й з дотриманням встановлених для такого виду перевезень обмежень.

У даному випадку в акті № АР035728 безпосередньо зафіксовано обставину здійснення посадки та висадки пасажирів у місці «Термінал Холодна Гора», визначеному для регулярних перевезень пасажирів, а також відсутність у водія документів, необхідних для регулярного перевезення: схеми маршруту, розкладу руху та таблиці вартості проїзду. Саме зазначені обставини покладені контролюючим органом в основу оскаржуваної постанови.

Згідно з пунктами 20, 21 Порядку №1567 виявлені під час рейдової перевірки порушення законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму, а у разі виявлення порушення посадовою особою, яка провела перевірку, складається акт установленої форми.

Суд враховує доводи представника позивачки про те, що наданий відповідачем відеозапис не охоплює весь період перевірки та не містить безпосереднього моменту посадки чи висадки пасажирів. Разом з тим відсутність на відеозаписі окремого епізоду сама по собі не спростовує відомостей, безпосередньо внесених посадовою особою до акта рейдової перевірки. Матеріали справи не містять доказів, які б встановлювали неможливість або недостовірність зафіксованої в акті обставини.

Такий підхід узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, відповідно до якої документи, необхідні для здійснення перевезення, мають бути сформовані до початку руху та перебувати у водія саме на момент проведення перевірки, а подання документів у подальшому не усуває факту їх відсутності під час рейдової перевірки. Також сама по собі відсутність повної відеофіксації не спростовує встановленого актом порушення за умови оцінки всіх доказів у їх сукупності.

Щодо доводів позивачки про відмінності у зазначенні місця перевірки та про те, що транспортний засіб не заїжджав на територію автостанції чи автовокзалу, суд зазначає, що визначальним для вирішення спору є встановлення обставин, які утворюють склад правопорушення, а не формальне найменування відповідного об`єкта у матеріалах перевірки. Направлення № НР003125 та щотижневий графік охоплювали територію міста Харкова та передбачали проведення перевірок не лише на автостанціях, а й на маршрутах руху, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів і стоянках транспортних засобів.

Верховний Суд у своїй практиці звертав увагу на те, що певні дефекти адміністративного акта або процедури його прийняття можуть бути підставою для скасування рішення лише тоді, коли вони є істотними та могли вплинути на його зміст. Формальне порушення, яке не вплинуло на правильність рішення по суті, саме по собі не зумовлює його протиправності.

Крім того, матеріалами справи підтверджується дотримання відповідачем порядку розгляду справи про порушення: позивачку завчасно запрошено на розгляд справи, призначений на 28.05.2024, а поштове відправлення вручено 14.05.2024. Неявка позивачки на розгляд справи за умови належного повідомлення не перешкоджала її розгляду за наявними матеріалами.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За правилами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Оцінюючи наявні у справі докази в їх сукупності, суд враховує акт рейдової перевірки № АР035728, щотижневий графік та направлення на перевірку, тимчасовий реєстраційний талон, договір про здійснення нерегулярних перевезень, документи щодо повідомлення позивачки про розгляд справи та доводи сторін. При цьому судом не встановлено обставин, які б спростовували зафіксовану в акті відсутність у водія на момент перевірки схеми маршруту, розкладу руху та таблиці вартості проїзду або свідчили про недостовірність зазначених в акті відомостей щодо характеру здійснюваного перевезення.

Таким чином, встановлені під час рейдової перевірки обставини свідчили про наявність передбачених законом підстав для застосування до позивачки адміністративно-господарського штрафу за абзацом третім частини першої статті 60 Закону №2344-III.

Перевіривши правомірність прийняття відповідачем оскаржуваної постанови з урахуванням критеріїв, визначених частиною другою статті 2 КАС України, суд приходить до висновку, що постанова № ПШ026178 від 28.05.2024 прийнята відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому правові підстави для її скасування відсутні.

Приймаючи все вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат та з урахуванням того, що суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, понесені позивачкою витрати на сплату судового збору та професійну правничу допомогу розподілу на її користь не підлягають.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області про визнання протиправною та скасування постанови – відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Кунець