Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №480/3083/26 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2026 року Справа № 480/3083/26

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кунець О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/3083/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ), в якій просить:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 привести у відповідність дані у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відносно ОСОБА_1 шляхом виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у 2022 році був виключений з військового обліку на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», однак у сформованому в застосунку «Резерв+» електронному військово-обліковому документі відображено відомості про порушення ним правил військового обліку з причиною звернення до Національної поліції «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП». Позивач вважає внесення таких відомостей протиправним, посилаючись на свій статус особи, виключеної з військового обліку, а також на відсутність складених щодо нього протоколу та постанови у справі про адміністративне правопорушення. З метою виправлення відомостей Реєстру позивач звернувся до відповідача із заявою, однак у її задоволенні було відмовлено.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями даний позов розподіллено судді Кунець О.М.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 04.05.2026 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Щодо ухвали про відкриття провадження – відповідачем отримано 04.05.2026 через систему «Електронний суд»

Станом на день розгляду справи відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, тому суд, у порядку ч. 6 ст. 162 КАС України, вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що згідно з тимчасовим посвідченням військовозобов`язаного № НОМЕР_1 ОСОБА_1 19.07.2022 був виключений з військового обліку на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у редакції, чинній на той час.

З електронного військово-облікового документа, сформованого 21.03.2026 у застосунку «Резерв+», вбачається позначка «Порушення правил військового обліку». Причиною звернення до Національної поліції зазначено: «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП», дата звернення - 09.03.2026. У цьому ж документі зазначено категорію обліку «Не військовозобов`язаний» та відомості про виключення з військового обліку.

26.03.2026 ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою, у якій просив видалити відомості про порушення правил військового обліку та привести дані Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів у відповідність до відомостей його військово-облікового документа.

Листом від 08.04.2026 ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив позивача про відсутність підстав для задоволення його заяви. У відповіді, зокрема, зазначено, що законодавство, чинне з 18.05.2024, передбачає можливість взяття на військовий облік та призову під час мобілізації осіб, які раніше були засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, за винятком визначених законом випадків. Також відповідач повідомив, що на зареєстровану адресу місця проживання ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку була спрямована паперова повістка №5503677 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 28.11.2025 для доведення до відома норм законодавства та уточнення облікових даних.

При цьому доказів вручення позивачу зазначеної повістки, відмови від її отримання, повернення поштового відправлення з відміткою про відсутність адресата за відповідною адресою чи інших документів оператора поштового зв`язку, які б підтверджували належне оповіщення позивача про виклик на 28.11.2025, матеріали справи не містять.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII).

Відповідно до частини третьої статті 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок включає, зокрема, взяття громадян на військовий облік, виконання військового обов`язку в запасі та дотримання правил військового обліку.

За змістом частини десятої статті 1 Закону №2232-XII громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Підстави взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього визначені статтею 37 Закону №2232-XII.

У редакції Закону №2232-XII, чинній до 18.05.2024, пунктом 6 частини шостої статті 37 передбачалося виключення з військового обліку громадян України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Законом України від 11.04.2024 №3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав чинності 18.05.2024, статтю 37 Закону №2232-XII викладено у новій редакції, у якій зазначена підстава для виключення з військового обліку відсутня. Натомість чинне правове регулювання передбачає взяття на військовий облік військовозобов`язаних, які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань.

Отже, доводи позивача про те, що сам факт його виключення з військового обліку у 2022 році унеможливлював будь-який подальший виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, суд не приймає. Водночас предметом цього спору не є правомірність взяття чи поновлення позивача на військовому обліку або правильність відображення у Реєстрі підстави його виключення. Суд перевіряє правомірність внесення саме відомостей про порушення правил військового обліку, пов`язаних з неприбуттям за повісткою.

Відповідно до частин першої, третьої статті 33 та частини першої статті 34 Закону №2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а персонально-якісний облік передбачає облік персональних і службових даних, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення такого обліку покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Правові та організаційні засади створення і функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначає Закон України від 16.03.2017 №1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі - Закон №1951-VIII). Органами ведення Реєстру є, зокрема, районні та міські територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, які забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Частиною першою статті 9 Закону №1951-VIII передбачено право особи отримувати відомості про себе, внесені до Реєстру, та звертатися до органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення або невключення запису про себе чи виправлення недостовірних відомостей.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Порядок №1487). За змістом пунктів 56, 79 Порядку №1487 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки організовують оповіщення осіб про виклик, контролюють їх прибуття та у передбачених законом випадках звертаються до органів Національної поліції для адміністративного затримання і доставлення осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП.

Механізм оповіщення резервістів та військовозобов`язаних під час мобілізації визначено Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560).

Пунктом 41 Порядку №560 визначено належні способи підтвердження оповіщення особи. У разі направлення повістки засобами поштового зв`язку таким підтвердженням є, зокрема, інформація або документи поштового оператора про отримання відправлення, відмову від його отримання чи відсутність особи за відповідною адресою у випадках, визначених цим Порядком.

Суд зауважує, що сама по собі відсутність протоколу про адміністративне правопорушення або постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності не в усіх випадках свідчить про протиправність відображення у Реєстрі службових відомостей щодо неприбуття за повісткою та звернення до Національної поліції.

У цій справі відповідач у листі від 08.04.2026 послався на направлення ОСОБА_1 повістки №5503677 про явку 28.11.2025. Однак саме по собі зазначення у листі про направлення повістки не є належним підтвердженням оповіщення у розумінні пункту 41 Порядку №560.

Матеріали справи не містять копії поштового повідомлення, інформації оператора поштового зв`язку, доказів вручення повістки позивачу, його відмови від отримання поштового відправлення або відмітки про відсутність особи за адресою, за якою повістка направлялася. Також не надано інших документів, з яких можливо було б установити факт належного оповіщення позивача та його неприбуття після такого оповіщення.

За таких обставин суд позбавлений можливості встановити на підставі належних і допустимих доказів факт порушення позивачем обов`язку щодо прибуття за викликом, який став підставою для внесення до Реєстру відомостей «Порушення правил військового обліку» та зазначення причини звернення до Національної поліції «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП».

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів належного оповіщення позивача про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 28.11.2025, відповідач не довів правомірності внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.

За таких обставин позовна вимога про визнання протиправними дій відповідача щодо внесення відповідних відомостей до Реєстру підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача привести у відповідність дані Реєстру шляхом виключення відомостей про порушення правил військового обліку суд зазначає наступне.

Оскільки ІНФОРМАЦІЯ_2 є органом ведення Реєстру та на нього покладено обов`язок забезпечувати актуальність і достовірність внесених відомостей, а матеріали справи підтверджують наявність спірної позначки в електронному військово-обліковому документі позивача і відмову відповідача у її видаленні, належним та ефективним способом захисту порушеного права є зобов`язання відповідача виключити з Реєстру відповідні відомості.

Таке зобов`язання не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, оскільки після встановлення судом протиправності внесення спірних відомостей у відповідача відсутня свобода розсуду щодо збереження в Реєстрі інформації, правомірність якої не доведена.

Таким чином, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

У позовній заяві зазначено, що за звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1064,96 грн. Враховуючи задоволення позовних вимог, зазначена сума відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії – задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 .

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 привести у відповідність дані у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відносно ОСОБА_1 шляхом виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Кунець