Рішення від 04 грудня 2024 р. у справі №757/15440/24-ц — Печерський районний суд міста Києва

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 757/15440/24-ц

пр. 2-2664/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді Григоренко І.В.,

при секретарі: Андрієнко І.І.,

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: Хитрової Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2 ) звернулась до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - відповідач, АТ КБ «ПриватБанк»), в якому просить: визнати не чинними транзакції: за рахунком IBAN: НОМЕР_1 , карта для виплат Голд ( НОМЕР_2 ): від 03.12.2023 року о 10:19 списання від SUNSHINE INT LTD, KIKUYU на суму 8 730, 34 грн.; від 03.12.2023 року о 10:22 списання від SUNSHINE INT LTD, KIKUYU на суму 5 722,47 грн., та за рахунком IBAN: НОМЕР_3 карта Універсальна Голд ( НОМЕР_4 ): від 03.12.2023 року о 16:09 списання від IZI*CO CONSTRUCCION E, ІСА на суму 7 453,18 грн.; від 03.12.2023 року о 16:09 списання від IZI*TERRA CONSTRUCCION. HUANUCO на суму 7 378,28 грн.; від 03.12.2023 року о 16:10 списання від IZI*CO CONSTRUCCION Е. ІСА на суму 26 179,78 грн.; від 03.12.2023 року о 16:12 списання від IZI*CO CONSTRUCCION E, ІСА на суму 25 730,34 грн.; від 06.12.2023 року о 11:59 списання MOKCARR INVESTMENTS, KITENGELA на суму 13 108,61 грн. та відновити залишок коштів на зазначених рахунках до того стану, у якому вони були перед виконанням цих операції (транзакцій); стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 26 444, 25 грн.; зобов`язати відповідача не нараховувати відсотки та штрафні санкції та скасувати нараховані раніше відсотки та штрафні санкції (в разі якщо банком було здійснено таке нарахування) за списання коштів у розмірі 67 885, 75 грн. з рахунку IBAN: НОМЕР_1 , карта для виплат Голд ( НОМЕР_2 ).

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 06.12.2023 року о 11:10 год. отримала повідомлення у додаток «Приват24» про вичерпання кредитного ліміту. Перевіривши баланс на своїх картках, позивач виявила такі зміни: на картці «Універсальна Голд» ( НОМЕР_4 ) баланс становив мінус 67 885,75 грн.; на картці для виплат «Голд» ( НОМЕР_2 ), залишок власних коштів становить 4 147,25 грн. 06.12.2023 року позивач звернулася на гарячу лінію АТ КБ «ПриватБанк» та повідомила про несанкціоновані списання коштів з її рахунків, залишила заяву на блокування карток, та запевнила, що ніколи не передавала третім особам ні карток, ні пін-кодів, ні будь-якої іншої інформації, яка дає змогу виконувати платіжні операції, а в період з 02.12.2023 року по 06.12.2023 року жодних платежів не здійснювала. Лише після звернення до АТ КБ «ПриватБанк» в її акаунті в розділі «Активності» були відображені трансакції щодо несанкціонованого списання коштів через Google Pay у період з 03.12.2023 року по 06.12.2023 року. Картки для пенсійних виплат «Голд» ( НОМЕР_2 ): 03.12.2023 року о 10:19 списання від SUNSHINE INT LTD, KIKUYU на суму 8 730, 34 грн.; 03.12.2023 року о 10:22 списання від SUNSHINE INT LTD, KIKUYU на суму 5 722,47 грн. Карта «Універсальна Голд» (5363 5420 9222 4154): 03.12.2023 року о 16:09 списання від IZI*CO CONSTRUCCION E, ІСА на суму 7 453,18 грн.; 03.12.2023 року о 16:09 списання від IZI*TERRA CONSTRUCCION. HUANUCO на суму 7 378,28 грн.; 03.12.2023 року о 16:10 списання від IZI*CO CONSTRUCCION Е. ІСА на суму 26 179,78 грн.; 03.12.2023 року о 16:12 списання від IZI*CO CONSTRUCCION E, ІСА на суму 25 730,34 грн.; 06.12.2023 року о 11:59 списання MOKCARR INVESTMENTS, KITENGELA на суму 13 108,61 грн. 06.12.2023 року позивач звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» із заявою про повернення вказаних коштів, у відповідь на що отримала відмову. 21.12.2023 року позивач направила на адресу керівництва АТ КБ «ПриватБанк» досудові претензії, на які отримала відповідь про те, що саме вона як клієнт несе повну відповідальність за всі операції, проведенні з її картками. 21.12.2023 року позивач подала заяву про вчинення кримінального правопорушення. Посилаючись на вказані обставини, на підставі ст. 1073 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Закону України «Про платіжні послуги», позивач звернулась до суду із вказаним позовом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.04.2024 року, справу було розподілено та 08.04.2024 року передано судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09.04.2024 року в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів, судове засіданні для розгляду справи по суті призначено на 13.06.2024 року.

29.05.2024 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від позивача надійшла заява про забезпечення позову.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30.05.2024 року заяву позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів - повернуто позивачу.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13.06.2024 року, у зв`язку із неявкою учасників справи, згідно п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 10.09.2024 року.

17.06.2024 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Кінебаса О.М. надійшло клопотання про витребування доказів, яке було передано головуючому судді 24.06.2024 року.

17.06.2024 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача - Яндульського Д.В. надійшла заява, у якій останній просив відкласти розгляд справи та продовжити строк на подання відзиву на позовну заяву, яка була передана головуючому судді 24.06.2024 року.

17.06.2024 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Кінебаса О.М. надійшла заява про розгляд справи, призначеної на 13.06.2024 року, без його участі, яка була передана головуючому судді 24.06.2024 року.

09.09.2024 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача - Яндульського Д.В. надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, оскільки всі оспорюванні операції проводилися через мобільний застосунок Google Pay, який не належить АТ КБ «ПриватБанк». Дані операції не залежить від волі відповідача і стосується правовідносин між клієнтом і сервісом Google Pay, де держатель вводить дані про які його запитує сервіс. Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту незаконного додавання її кредитної картки до гаманця сервісу Google Pay, не зазначено норм, які порушено під час такого додавання відповідно до закону та правил платіжної системи. Твердження позивача про нерозголошення інформації щодо банківських карт суперечить фактичним обставина справи, адже за відсутності всіх даних по платіжній картці міжнародний сервіс здійснив протиправні дії з додавання картки позивача без всіх необхідних реквізитів, що вбачається малоймовірним. Окрім того, всі авторизації здійсненні з особистого фінансового номеру позивача, то в такому разі саме позивач могла надати доступ третім особам до своїх рахунків, доказів втрати телефонного номеру суду не надано.

Протокольними ухвалами Печерського районного суду м. Києва від 10.09.2024 року приєднано до матеріалів справи відзив на позовну заяву та на підставі ч. 2 ст. 240 ЦПК України в судовому засіданні оголошено перерву до 16.09.2024 року.

10.09.2024 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Кінебаса О.М. надійшла відповідь на відзив, яка була передана головуючому судді 12.09.2024 року, у якій останні просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, оскільки відповідачем не доведено, що саме позивач винна у втраті фінансового номеру, заволодінні третіми особами даними про ПІН-коди тощо, тому і факт відсутності вини відповідача також не вважається доведеним.

16.09.2024 року справу знято зі складу, у зв`язку із зайнятістю головуючого судді в розгляді цивільної справи № 757/17097/24-ц, та судове засідання призначено на 05.12.2024 року.

В судове засідання 05.12.2024 року з`явились представник позивача та представник відповідача.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з викладених у відзиві підстав, просиві в позові відмовити.

Вислухавши вступне слово представника позивача, представника відповідача, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Суд встановив, що 06.12.2023 року ОСОБА_2 зверталася до АТ КБ «ПриватБанк» із заявами про повернення грошових коштів, якими заволоділи невстановлені особи шахрайським шляхом, у відповідь на що отримала відмову, оскільки з боку платіжної системи оскаржити операцію неможливо, що підтверджується скрін-шотами з додатку «Приват24» (а.с. 39-49).

13.12.2023 року та 21.12.2023 року ОСОБА_2 направила на адресу АТ КБ «ПриватБанк» досудову претензію, у якій просила повернути всю суму коштів, якими заволоділи невстановлені особи шахрайським шляхом, а також припинити заборгованість за кредитним лімітом на картці «Універсальна Голд» (№ НОМЕР_4 ), зупинити стягнення відсотків за користування цими лімітом, внесення обов`язкового платежу та взагалі зупинити стягнення всіх відсотків на суму кредитного ліміту (а.с. 14-20; 21-28).

АТ КБ «ПриватБанк» листом від 11.01.2024 року № 20.1.0.0.0/7-231226/48684 повідомив позивача про те, що саме Клієнт несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, включаючи операції, що супроводжуються правильним введенням нанесених на картці даних, до моменту звернення Клієнта в Банк та блокування Картки і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки Картки в Стоп-лист Платіжною системою. У випадку впевненості в наявності шахрайський дій щодо списання грошових коштів, рекомендують звернутися до правоохоронних органів (а.с. 34-35).

21.12.2023 року ОСОБА_2 звернулася до Печерського управління поліції ГУ НП в м. Києві із заявою про вчинення кримінального правопорушення (а.с. 29-33).

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частинами 1, 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 627, ст. 629 ЦК України).

За договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (ч. 1 ст. 1066 ЦК України).

Як визначено у ч. 3 ст. 1068 ЦК України, банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом.

Згідно ч. 1 ст. 1071 ЦК України, банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Статтею 1073 ЦК України передбачено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 1092 ЦК України, якщо порушення банком правил розрахункових операцій спричинило помилковий переказ банком грошових коштів, банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону.

Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі - Закон) визначаються загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб`єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами.

Згідно п. 1.27 ст. 1 Закону, платіжна картка - це електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Відповідно до п. 6.3 ст. 6 Закону, порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом - власником рахунка.

У пунктах 32.1, 32.7 ст. 32 Закону визначено, що банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов`язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів. Банк платника не має права на списання з рахунка платника коштів за розрахунковим документом після отримання документа на його відкликання.

Згідно п. 37.2 ст. 37 Закону, у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов`язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Пунктами 1.15, 1.23, 1.24 ст. 1 Закону встановлено, що ініціатор - це особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу; отримувач - особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу у готівковій формі; неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі; переказ коштів (далі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою; помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб`єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі; неналежний переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі; платник - особа, з рахунка якої ініціюється переказ коштів або яка ініціює переказ шляхом подання/формування документа на переказ готівки разом із відповідною сумою коштів; неналежний платник - особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів.

Системний аналіз п.п. 1.15, 1.23, 1.24, 1.32 ст. 1 Закону дає підстави для висновку про те, що рух коштів вважається неналежним (неправомірним) переказом, якщо: ініціатором такого переказу виступила особа, яка не є платником, тобто якій не належить рахунок, з якого ініціюється платіж (неналежний платник); кошти були списані з рахунку неналежного платника помилково або неправомірно та зараховані на рахунок неналежного отримувача, тобто особи, яка не має законних підстав на одержання переказу.

Ініціювання переказу коштів може здійснюватися шляхом використання держателем електронного платіжного засобу для оплати вартості товарів і послуг або для отримання коштів у готівковій формі, тобто платіжної картки (п.п. 4 п. 21.1 ст. 21 Закону).

Загальні вимоги Національного банку до емісії банками-резидентами, філіями іноземних банків електронних платіжних засобів, а також порядок здійснення операцій з їх використанням передбачений Положенням про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням (далі - Положення), затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05.11.2014 року № 705 «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів», яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 3 Розділу І Положення, його вимоги поширюються на платіжні організації, учасників платіжних систем, які є суб`єктами відносин, що виникають під час здійснення операцій, ініційованих із використанням електронних платіжних засобів цих платіжних систем та користувачів електронних платіжних засобів (далі - користувач).

Так, згідно п. 1 розділу VI Положення, користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це законного права або повноважень.

Відповідно до п. 5 розділу VI Положення, користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які ним не виконувалися.

Пунктами 7, 8 розділу VI Положення визначено, що емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Відповідно до п. 9 розділу VI Положення, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

У постанові Верховного Суду України від 13.05.2015 року у справі № 6-71цс15 зазначено, що банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Отже, після виявлення помилкового або неналежного переказу, користувач зобов`язаний негайно повідомити банк-емітент про такі операції у спосіб, що передбачений договором.

У постанові Верховного Суду від 08.02.2018 року у справі № 552/2819/16-ц вказано, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.

У постановах Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 754/15020/15-ц (провадження № 61-22283св18) та від 28.08.2019 року у справі № 127/9899/17-ц (провадження № 61-28261св18) зроблено висновок, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН у або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення її до цивільно-правової відповідальності.

Вказана правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 05.09.2018 року у справі № 462/1343/17, від 05.06.2019 року у справі № 712/4463/16-ц, від 03.07.2019 року у справі № 161/6089/17, від 10.07.2019 року у справі № 522/22780/15-ц.

Згідно із ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 посилається на неналежне виконання банком зобов`язань щодо захисту належних їй грошових коштів. Це стало підставою для несанкціонованого списання та зняття з її рахунків як власних, так і кредитних грошових коштів у період з 03.12.2023 року по 06.12.2023 року, що не відповідало її волевиявленню.

Так, службовою перевіркою АТ «КБ «ПриватБанк» встановлено, що для автентифікації (авторизації) в банку позивач використовувала єдиний фінансовий номер мобільного телефону НОМЕР_5 , який ані до вчинення оспорюваних транзакцій, ані після не змінювався. ОСОБА_2 змінила номер фінансового номеру лише 10.01.2024 року, що підтверджується витягом з Журналу входів в Приват24 та витягом з Журналу змін фінансового номеру телефона клієнта (а.с. 141).

Як вбачається з Витягу з Журналу входів в Приват24, у період з 01.12.2023 року по 06.12.2023 року аутентифікація в акаунті + НОМЕР_9 відбувалась без зміни паролю та здійснена з одного і того самого пристрою. При цьому, входи в Приват24 відбувались 01.12.2023 року з ІР-адреси НОМЕР_6 , що згідно перевірки на сайті https://uk.ipshu.com/ відповідає місцю знаходження пристрою у США, входи 04.12.2023 року та 06.12.2023 року відбувались 46.223.162.76, що відповідає місцю знаходження пристрою у Німеччині. 06.12.2023 року зафіксовані входи із ІР-адреси НОМЕР_7 , що відповідає шлюзу для бездротових маршрутизаторів WI-FI, що підтверджується принт-скрінами з пошукового сайту (а.с. 134-143).

Згідно з інформацією, отриманою з ПК PanLike1 та PanLike2, операції за картками № НОМЕР_10 та № НОМЕР_11 провели через токен Google Pay із правильним введенням ПІН-коду, що підтверджують витяги із Журналів здійснення операцій.

Отже, всі оспорювані операції проводились через мобільний застосунок Google Pay. В такому разі варто зазначити, що картки позивача для здійснення фінансових операцій були додані до застосунку Google Pay ще 01.11.2023 року. При додаванні карток позивачу на електронну пошту надіслані повідомлення про успішне додавання, що підтверджується витягом з архіву надісланих повідомлень (а.с. 132-133)

Однак, жодної реакції від ОСОБА_2 на отримані повідомлення не було. Google Pay не є платіжною платформою, яка належить АТ КБ «ПриватБанк». Це є сторонній сервіс, яким користуються клієнти будь-яких банків, встановивши додаток в тому числі його собі на мобільний пристрій, планшет.

Згідно ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як визначено у ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відтак, позивачем не доведено факт списання грошових коштів з її рахунку саме з вини Банку, оскільки такі транзакції були ініційовані позивачем за допомогою сервісу Google Pay, що неможливо без участі самого позивача та застосування картки, пін-коду та фінансового номер телефону.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Як визначено у ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, то питання щодо розподілу судового збору судом не вирішується, а відповідачем належних доказів на підтвердження понесення судових витрат не надано.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 6, 21, 32, 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ст. ст. 6, 509, 525, 526, 626, 627, 628, 629, 1066, 1068, 1071, 1073, 1092 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-81, 133-141, 259, 263-265, 273, 274, 275, 278, 279, 353, 354, 355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів - відмовити.

Позивач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 .

Відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 21.01.2025 року.

Суддя І.В. Григоренко