Рішення від 21 листопада 2021 р. у справі №757/11893/20-ц — Печерський районний суд міста Києва

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 757/11893/20-ц

пр. 2-3667/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2021 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді Григоренко І.В.,

при секретарі: Ситику Р.В.,

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: Озерної М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ГРАВЕ УКРАЇНА» про повернення безпідставно набутих коштів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2 ) звернулася до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ГРАВЕ УКРАЇНА» (далі - відповідач, ПрАТ «СК «ГРАВЕ УКРАЇНА»), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно набуті кошти у розмірі 127 189,70 грн. та стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1 271,90 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 20.08.2018 року між ОСОБА_2 (далі - Страховик) та ПрАТ «СК «ГРАВЕ УКРАЇНА» (далі - Страхувальник) укладено Договір добровільного страхування «Граве каско» № 101040918, предметом якого є майнові інтереси пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортного засобу «MERCEDES-BENZ S550», реєстраційний номер НОМЕР_1 . 14.06.2019 року ПрАТ «СК «ГРАВЕ УКРАЇНА» листом № 477 повідомила позивача про дострокове припинення дії Договору страхування, оскільки Страховику стало відомо, що до дати укладення Договору страхування вже мала місце подія, яка спричинила пошкодження транспортного засобу. Позивач не погоджується з рішенням відповідача про дострокове припинення дії Договору страхування, вважає, що не повідомлення Страхувальником про наявність збитків до укладення Договору страхування не призвело до неправильної оцінки страхового ризику, що вплинуло б на невірне визначення страхового тарифу, страхової суми. У зв`язку з припиненням в односторонньому порядку договору страхування у відповідача виник обов`язок повернути в повному обсязі страховий платіж, сплачений позивачем у розмір 127 1489,70 грн., на підставі положень ст. 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки ці кошти були отримані безпідставно.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2020 року, справу було передано судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16.03.2020 року в порядку загального позовного провадження відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ГРАВЕ УКРАЇНА» про повернення безпідставно набутих коштів, та призначено підготовче засідання у справі на 30.08.2020 року.

27.04.2020 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача - Попадюка М.В. надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, оскільки страхова компанія не порушила вимог чинного законодавства України та умов Договору страхування. Відповідач правомірно повідомив позивача про дострокове припинення дії Договору страхування. Згідно з розрахунком страхового платежу за період, що залишився до закінчення дії Договору страхування, ніякі кошти до повернення не належать. Крім того, страховий платіж був отриманий на підставі дійсного правочину та на достатній правовій підставі.

03.08.2020 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача - Озерної М.О. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Протокольними ухвалами Печерського районного суду м. Києва від 03.08.2020 року приєднано до матеріалів справи відзив на позовну заяву, у зв`язку із задоволенням клопотання про відкладення розгляду справи, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 198, ч. 2 ст. 223 ЦПК України, підготовче засідання було відкладено до 23.11.2020 року.

23.11.2020 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Храновського В.М. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

23.11.2020 року справу знято зі складу, у зв`язку із перебуванням головуючого суддів в судовому засіданні щодо розгляду скарги Великою Палатою Верховного Суду, та підготовче засідання призначено на 08.04.2021 року.

08.04.2021 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - Остроуха М.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08.04.2021 року, у зв`язку із задоволенням клопотання про відкладення розгляду справи, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 198, ч. 2 ст. 223 ЦПК України, підготовче засідання було відкладено до 12.08.2021 року.

08.04.2021 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача - Озерної М.О. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке передано головуючому судді 09.04.2021 року.

12.08.2021 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - Остроуха М.В. надійшла заява, у якій останній зазначив, що не заперечує проти закриття підготовчого засідання у справі та призначення справи до судового розгляду по суті.

12.08.2021 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача - Озерної М.О. надійшла заява, у якій остання зазначала, що не заперечує проти закриття підготовчого засідання у справі та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12.08.2021 року підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ГРАВЕ УКРАЇНА» про повернення безпідставно набутих коштів закрито та справу призначено до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні на 22.11.2021 року.

В судове засідання 22.11.2021 року з`явились представник позивача та представник відповідач.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечувала з викладених у відзиві підстав та просила в позові відмовити.

Вислухавши вступне слово представника позивача та представника відповідача, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Суд встановив, що 20.08.2018 року між ОСОБА_2 (далі - Страховик) та ПрАТ «СК «ГРАВЕ УКРАЇНА» (далі - Страхувальник) укладено Договір добровільного страхування «Граве каско» № 101040918, предметом якого є майнові інтереси пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом «MERCEDES-BENZ S550», реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 11-18).

Відповідно до підпункту 7.2.3. пункту 7.2. розділу 7 Загальної частини Договору страхування, Страхувальник зобов`язаний при укладанні Договору надати інформацію Страховику про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі, протягом дії Договору, письмово інформувати його, протягом 3 (трьох) робочих днів, про будь-яку зміну страхового ризику (вік, стаж осіб, допущених до керування відповідної категорії, втрата або викрадення ключів, реєстраційних документів, реєстраційних номерів, умови або зміна умов експлуатації, інтенсивності використання Т3, осіб допущених до керування Т3, наявність сертифікованих засобів проти викрадення, умови зберігання ТЗ, продаж, дарування тощо), а також про факт настання будь-якої події, яка причинила шкоду Т3.

Пунктом 13.4. Розділу 13 Загальної частини Договору страхування визначено, що дія Договору може бути достроково припинена на вимогу Страхувальника або Страховика. Про намір достроково припинити дію Договору будь-яка сторона зобов`язана повідомити іншу не пізніше як за 30 (тридцять) календарних днів до дати припинення дії Договору.

Як визначено у пункті 13.6. Розділу 13 Загальної частини Договору страхування, у разі дострокового припинення Договору на вимогу Страховика Страхувальнику повертаються повністю сплачені ним страхові платежі. Якщо вимога Страховика обумовлена невиконанням Страхувальником умов Договору, то Страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії Договору, з вирахуванням витрат на ведення справи в розмірі 30% від страхового платежу, фактичних виплат страхового відшкодування, що були здійснені за даним Договором.

Відповідно до Заяви на страхування наземного транспортного засобу, яка є невід`ємною частиною Договору страхування № 101040918, у пункті «Інформація про збитки за останні 3 роки» ОСОБА_3 поставила відмітку «Ні» (а.с. 9).

ПрАТ «СК «УНІКА» листом від 11.06.2019 року № 3590 повідомила ПрАТ «СК «ГРАВЕ УКРАЇНА» про те, що транспортний засіб «MERCEDES-BENZ S550» 2015, номерний знак НОМЕР_1 був застрахований в ПрАТ «СК «УНІКА» згідно договору добровільного страхування № 370007/4610/0000025 з періодом дії з 26.05.2017 року по 25.05.2018 року, Страхувальник ОСОБА_2 . В базі даних Страховика зареєстрована подія 06.05.2018 року із застрахованим транспортним засобом «MERCEDES-BENZ S550» 2015, номерний знак НОМЕР_1 . Страхувальник надавав Страховику заяву про виплату страхового відшкодування по події (зіткнення автомобілів) від 06.05.2018 року, та 13.07.2018 року Страховиком було сплачене страхове відшкодування на СТО ФОП ОСОБА_4 . Також 21.09.2018 року Страховиком було проведено доплату страхового відшкодування (а.с. 49).

14.06.2019 року ПрАТ «СК «ГРАВЕ УКРАЇНА» листом № 477 повідомила позивача про дострокове припинення дії Договору страхування, оскільки Страховику стало відомо, що до дати укладення Договору страхування вже мала місце подія, яка спричинила пошкодження транспортного засобу. Заява на страхування наземного транспортного засобу, яку заповнила та підписала ОСОБА_5 для укладення Договору страхування, у частині «Інформація про збитки за останні 3 роки» не містить жодної інформації по збитках, заподіяних Т3. Проставивши у відповідному пункті Заяви, відмітку «Ні», Страхувальник, тим самим, при укладенні Договору страхування приховав від Страховика відомі йому обставини, що відбулись до дати укладення Договору страхування та мали істотне значення для оцінки Страховиком страхового ризику. Таким чином, Страхувальником не було виконано обов`язку, передбаченого умовами підпункту 7.2.3. пункту 7.2. розділу 7 Загальної частини Договору страхування, п. 2 ч.1 ст. 989 ЦК України та п. 2 ст. 21 Закону України «Про страхування» (а.с. 21-22).

Главою 83 ЦК України визначаються загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Предметом регулювання цього інституту є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна, і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Як визначено у ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз ст. 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали. Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.01.2020 року у справі № 910/16664/18.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі № 922/3412/17 зроблено висновок, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Разом із тим, для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (ст. ст. 1212 - 1214 ЦК України).

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 30.08.2018 року у справі № 334/2517/16-ц, під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала. Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого ст. 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 року у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 року у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 року у справі № 904/2444/18.

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.03.2023 року у справі № 592/12956/21.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_2 посилався на те, що у зв`язку з припиненням в односторонньому порядку Договору страхування з підстав неповідомлення при укладенні Договору страхування про обставини, що впливають на ступінь страхового ризику, у відповідача виник обов`язок повернути в повному обсязі страховий платіж, сплачений позивачем у розмір 127 1489,70 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Отже, ОСОБА_2 добровільно, за відсутності рахункової помилки зі свого боку та недобросовісності з боку набувача, перерахувала Страховику на підставі чинного Договору страхування страховий платіж у розмірі 127 189,70 грн., а ПрАТ «СК «ГРАВЕ УКРАЇНА» отримало вказані кошти на законних підставах, тобто є добросовісним набувачем, а тому підстав для їх повернення немає.

Згідно ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як визначено у ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніх, належних та допустимих доказів, у розумінні ст.ст. 77, 78, 80 ЦПК України, на підтвердження своїх обґрунтувань позивач не надала.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ГРАВЕ УКРАЇНА» про повернення безпідставно набутих коштів є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Як визначено у ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, то питання щодо розподілу судового збору судом не вирішується, а відповідачем не надано належних доказів на підтвердження понесення судових витрат.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 15, 16, 1212, 1215 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-81, 133-141, 259, 263-265, 273, 352-355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволені позову ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ГРАВЕ УКРАЇНА» про повернення безпідставно набутих коштів - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.В. Григоренко