Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №640/16049/19 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

30 жовтня 2026 рокум. Рівне№640/16049/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доГоловного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Матеріалам позовної заяви присвоєно єдиний унікальний номер справи 640/16049/19 та за наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями передано судді Добрівській Н.А. для розгляду.

Ухвалою суду від 28.08.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Законом України №2825-IX від 13.12.2022, що набрав чинності 15.12.2022, ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.

Згідно з розділом II “Прикінцеві та перехідні положення” цього Закону, адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.

На виконання вказаного положення Державна судова адміністрація України наказом №399 від 16.09.2024 затвердила Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва.

Відповідно до цього Порядку, 08.11.2024 здійснено пакетний автоматизований розподіл судових справ, за яким Рівненському окружному адміністративному суду, з урахуванням навантаження та за принципом випадковості, визначено до передачі 460 справ.

Наказом в.о. керівника апарату Київського окружного адміністративного суду №45-0д/ка від 31.12.2024, затверджено графік передачі справ, відповідно до якого справи передані Рівненському окружному адміністративному суду 14.02.2025.

На виконання рішення зборів суддів Рівненського окружного адміністративного суду (протокол №3 від 21.11.2024 та №4 від 13.12.2024), комісією прийнято справи, а Відділом документального забезпечення проведено їх реєстрацію та автоматизований розподіл.

За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2025 адміністративну справу №640/16049/19 передано для розгляду судді Дорошенко Н.О.

Ухвалою судді Дорошенко Н.О. від 10.03.2025 прийнято до провадження адміністративну справу №640/16049/19. Розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

01.09.2026 року на підставі розпорядження керівника апарату Рівненського окружного адміністративного суду від 01.09.2026 року №202 проведений повторний автоматизований розподіл даної справи у зв`язку із відрахуванням зі штату Рівненського окружного адміністративного суду судді Дорошенко Н.О.

Відповідно до повторного автоматизованого розподілу судової справи №640/16049/19 дану справу передано на розгляд судді Друзенко Н.В.

Ухвалою суду від 04.09.2026 року прийнято до провадження адміністративну справу №640/16049/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувана вимога Головного управління ДФС у м. Києві від 16.05.2019 №Ф-224706-17 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 8910,66 грн є протиправною, оскільки вона одночасно зареєстрована як фізична особа - підприємець, перебуває на спрощеній системі оподаткування та має право на здійснення незалежної професійної діяльності як адвокат, при цьому перебуває у трудових відносинах із ТОВ «ОЛЛ ІНЖИНІРИНГ», яке нараховує та сплачує за неї єдиний внесок із заробітної плати. Вважає, що здійснення адвокатської діяльності в межах зареєстрованої підприємницької діяльності не створює самостійного обов`язку повторної сплати єдиного внеску як особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, а нарахування такого внеску за наявності його сплати роботодавцем призводить до подвійної сплати одного й того самого обов`язкового платежу. З огляду на зазначене позивач вважає оскаржувану вимогу необґрунтованою та просить суд визнати її протиправною і скасувати.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, зазначивши, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) від 16.05.2019 №Ф-224706-17 сформована правомірно, на підставі облікових даних інформаційної системи контролюючого органу, відповідно до яких станом на 30.04.2019 за позивачем обліковувалася заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 8910,66 грн. Вказав, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа — підприємець та одночасно перебуває на обліку як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність — адвокат, а тому відповідно до положень Закону України №2464-VI зобов`язана нараховувати та сплачувати єдиний внесок незалежно від фактичного здійснення підприємницької діяльності й отримання доходу, у розмірі не меншому за мінімальний страховий внесок. Наголосив, що сплата єдиного внеску роботодавцем із заробітної плати позивача не звільняє її від виконання обов`язків платника єдиного внеску як самозайнятої особи. Зазначив, що нарахування єдиного внеску здійснювалося в автоматичному режимі, сплата відповідних сум позивачем проведена лише частково, а наявність недоїмки є самостійною підставою для формування та направлення вимоги про її сплату відповідно до Інструкції, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449. З огляду на викладене відповідач вважає оскаржувану вимогу законною та просить відмовити в задоволенні позову повністю.

Розглянувши заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа - підприємець з 03.07.2017, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 06.07.2017.

Як вбачається з витягу з реєстру платників єдиного податку від 25.07.2017, позивач з 03.07.2017 перебуває на обліку як платник єдиного податку третьої групи зі ставкою 5 відсотків. Основним видом її підприємницької діяльності відповідно до відомостей державної реєстрації є діяльність у сфері права за кодом КВЕД 69.10.

Водночас ОСОБА_1 має право на зайняття адвокатською діяльністю, що підтверджується свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЧЦ №000105 від 27.01.2017.

Відповідно до відомостей інформаційної системи Головного управління ДПС у м. Києві позивач з 27.01.2018 обліковується в Державній податковій інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДПС у м. Києві як фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність - адвокат.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 також перебувала у трудових відносинах із ТОВ «ОЛЛ ІНЖИНІРИНГ», здійснюючи трудову діяльність як найманий працівник, що підтверджується довідкою товариства від 03.06.2019 №03/06-19.

Згідно із зазначеною довідкою, за період з 01.07.2018 по 31.03.2019 позивачу нараховано заробітну плату в загальній сумі 19 206,00 грн, з якої роботодавцем нараховано та сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за ставкою 22 відсотки в загальній сумі 4 225,32 грн, що становить 1 408,44 грн за кожний із трьох місяців відповідного кварталу.

Як вбачається з інтегрованої картки платника єдиного внеску, за кодом платежу 71040000 контролюючим органом здійснювалося нарахування єдиного внеску позивачу як фізичній особі - підприємцю та особі, яка провадить незалежну професійну діяльність.

Відповідно до облікових даних контролюючого органу, позивачу було нараховано єдиний внесок, зокрема: 09.02.2018 за 2017 рік у сумі 8448,00 грн; 19.04.2018 за І квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн; 19.07.2018 за ІІ квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн; 19.10.2018 за ІІІ квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн; 21.01.2019 за IV квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн; 19.04.2019 за І квартал 2019 року в сумі 2754,18 грн.

Згідно з відомостями інтегрованої картки платника, сплата нарахованих сум єдиного внеску здійснювалася частково, у зв`язку із чим станом на 30.04.2019 за позивачем обліковувалася заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 8910,66 грн.

На підставі зазначених облікових даних Головним управлінням ДФС у м. Києві в автоматичному режимі сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.05.2019 №Ф-224706-17, відповідно до якої за ОСОБА_1 станом на 30.04.2019 обліковувалася недоїмка зі сплати єдиного внеску в сумі 8910,66 грн.

Як вбачається з письмових пояснень контролюючого органу, зазначену вимогу сформовано на підставі даних інформаційної системи та направлено на податкову адресу позивача.

Не погоджуючись із зазначеною вимогою, позивач 03.06.2019 звернулася до Державної фіскальної служби України зі скаргою про її скасування, посилаючись на одночасне перебування на обліку як фізичної особи - підприємця, здійснення адвокатської діяльності та сплату за неї єдиного внеску роботодавцем у період перебування у трудових відносинах.

За результатами адміністративного оскарження Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 08.07.2019 №31370/6/99-99-11-05-02-25, яким скаргу позивача залишено без задоволення, а вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.05.2019 №Ф-224706-17 - без змін.

Вважаючи вимогу Головного управління ДФС у м. Києві від 16.05.2019 №Ф-224706-17 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 8910,66 грн такою, що порушує її права та законні інтереси, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом про визнання зазначеної вимоги протиправною та її скасування.

Правове регулювання порядку нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначення кола його платників, а також формування вимог про сплату недоїмки на час виникнення спірних правовідносин здійснювалося Законом України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI) у редакціях, чинних протягом 2017–2019 років.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг).

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 1 Закону №2464-VI застрахованою особою є фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту).

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI до платників єдиного внеску віднесено фізичних осіб - підприємців, у тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску також є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську діяльність, та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону №2464-VI для роботодавців єдиний внесок нараховується на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Пунктом 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI у редакції, чинній у спірний період, передбачалося, що для фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, які визначаються такими платниками самостійно, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI у редакції, чинній з 01.01.2018, для фізичних осіб - підприємців, крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування, та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, базою нарахування єдиного внеску є сума доходу (прибутку), отриманого від їхньої діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі неотримання такими платниками доходу (прибутку) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу вони зобов`язані визначити базу нарахування єдиного внеску в межах, установлених законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для зазначених категорій платників установлювався в розмірі 22 відсотків визначеної законом бази нарахування.

Згідно з абзацом третім частини восьмої статті 9 Закону №2464-VI фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Відповідно до частини дванадцятої статті 9 Закону №2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Пунктом 6 частини першої статті 1 Закону №2464-VI визначено, що недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI контролюючий орган надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Порядок формування та направлення вимог про сплату боргу (недоїмки) на час виникнення спірних правовідносин визначався Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953.

Відповідно до пунктів 3, 4 розділу VI зазначеної Інструкції вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи контролюючого органу, зокрема за наявності в платника на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску, у встановленому порядку.

Разом із тим наявність облікового запису про заборгованість не звільняє контролюючий орган від обов`язку встановити правові підстави її виникнення та правильність визначення відповідних сум.

Особливості правового статусу фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, також визначалися Податковим кодексом України.

Згідно з підпунктом 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у редакції, чинній у спірний період, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником у межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. До незалежної професійної діяльності належить, зокрема, діяльність адвокатів.

Порядок обліку платників податків і зборів визначався Порядком, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588, у редакції, чинній на час спірних правовідносин.

Положення зазначеного Порядку передбачали особливості обліку фізичних осіб, які одночасно зареєстровані як підприємці та здійснюють незалежну професійну діяльність, шляхом відображення відповідної ознаки у відомостях про такого платника.

Отже, законодавство розмежовувало категорії платників єдиного внеску залежно від правового статусу особи та підстав виникнення відповідного обов`язку, однак саме по собі одночасне перебування фізичної особи на обліку як підприємця та особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, не є безумовною підставою для повторного нарахування єдиного внеску за один і той самий період без урахування фактичних обставин здійснення діяльності та сплати страхового внеску.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що предметом спору у цій справі є правомірність формування Головним управлінням ДФС у м. Києві вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 16.05.2019 №Ф-224706-17, відповідно до якої за ОСОБА_1 обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску в розмірі 8910,66 грн.

Вирішуючи спір, суд виходить із необхідності встановлення фактичного правового статусу позивача як платника єдиного внеску, підстав здійснення відповідних нарахувань та наявності передбачених Законом №2464-VI умов для формування вимоги про сплату недоїмки.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 з 03.07.2017 зареєстрована як фізична особа - підприємець, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 06.07.2017.

Відповідно до витягу з реєстру платників єдиного податку від 25.07.2017 позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування, є платником єдиного податку третьої групи за ставкою 5 відсотків та здійснює підприємницьку діяльність за основним видом економічної діяльності КВЕД 69.10 «Діяльність у сфері права».

Водночас позивач має право на зайняття адвокатською діяльністю, що підтверджується свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЧЦ №000105 від 27.01.2017.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що позивач одночасно має статус фізичної особи - підприємця, яка здійснює діяльність у сфері права, та особи, яка має право на провадження незалежної професійної діяльності - адвокатської діяльності.

При цьому наявність у фізичної особи свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю не свідчить сама по собі про фактичне здійснення такої діяльності поза межами зареєстрованої підприємницької діяльності, отримання окремого доходу від незалежної професійної діяльності та виникнення додаткової бази нарахування єдиного внеску.

Закон №2464-VI у редакції, чинній у спірний період, визначав фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, окремими категоріями платників єдиного внеску. Водночас положення цього Закону не встановлювали окремої категорії платників єдиного внеску у вигляді фізичних осіб - підприємців з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, яка передбачала б самостійний обов`язок сплачувати єдиний внесок двічі за здійснення одного виду діяльності.

Відповідний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 04.12.2019 у зразковій справі №520/3939/19, у якій зазначено, що Закон №2464-VI не передбачає порядку обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами - підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. При цьому контролюючий орган не наділений повноваженнями за власною ініціативою встановлювати фізичній особі - підприємцю ознаку незалежної професійної діяльності та здійснювати на цій підставі повторне нарахування єдиного внеску.

Зазначена правова позиція сформована Верховним Судом за результатами застосування положень законодавства, чинного у період виникнення спірних правовідносин, а тому підлягає врахуванню судом при вирішенні цієї справи.

Як вбачається з письмових пояснень відповідача, ОСОБА_1 з 27.01.2018 обліковується контролюючим органом як фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність - адвокат.

Разом із тим матеріали справи не містять підтвердження подання позивачем заяви за формою №1-ЄСВ про взяття її на облік як окремого платника єдиного внеску у зв`язку зі здійсненням незалежної професійної діяльності, а також документів, які б підтверджували фактичне отримання нею доходу від такої діяльності окремо від підприємницької.

Наведені обставини мають істотне значення для правильного вирішення спору, оскільки облікові дії контролюючого органу не можуть самостійно створювати додатковий обов`язок зі сплати єдиного внеску, який не випливає безпосередньо із Закону №2464-VI.

Відтак суд доходить висновку, що одночасна наявність у позивача статусу фізичної особи - підприємця та права на зайняття адвокатською діяльністю не є достатньою правовою підставою для нарахування їй єдиного внеску як двом окремим платникам за один і той самий вид діяльності.

Щодо сплати єдиного внеску роботодавцем та доводів про виникнення подвійного обов`язку зі сплати внеску, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивач у спірний період також перебувала у трудових відносинах із ТОВ «ОЛЛ ІНЖИНІРИНГ», що підтверджується довідкою товариства від 03.06.2019 №03/06-19.

Згідно із зазначеною довідкою, за період з 01.07.2018 по 31.03.2019 позивачу нараховано заробітну плату в загальній сумі 19 206,00 грн, а роботодавцем нараховано та сплачено єдиний внесок у розмірі 22 відсотків, що становить 4225,32 грн.

Отже, протягом зазначеного періоду позивач мала статус застрахованої особи, за яку роботодавцем здійснювалася сплата єдиного внеску в порядку, передбаченому пунктом 1 частини першої статті 4 та пунктом 1 частини першої статті 7 Закону №2464-VI.

Суд зазначає, що метою запровадження єдиного внеску є забезпечення соціального страхування особи та формування відповідних страхових прав, а не створення додаткового фінансового навантаження шляхом багаторазового нарахування мінімального страхового внеску за відсутності самостійних передбачених законом підстав.

Разом із тим сплата єдиного внеску роботодавцем не повинна ототожнюватися з автоматичним звільненням особи від усіх обов`язків, які можуть виникати в неї як у фізичної особи - підприємця. Правове значення цієї обставини у даній справі полягає насамперед у необхідності перевірки обґрунтованості додаткового нарахування єдиного внеску саме за ознакою провадження незалежної професійної діяльності.

За обставин цієї справи відповідачем не наведено належного обґрунтування того, що поряд зі сплатою єдиного внеску роботодавцем та наявністю у позивача статусу фізичної особи - підприємця існували окремі правові підстави для нарахування їй єдиного внеску як особі, яка провадить незалежну професійну діяльність.

Відповідно, посилання відповідача виключно на обов`язковість сплати мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу не спростовує доводів позивача щодо відсутності підстав для повторного нарахування внеску за тим самим видом діяльності.

Щодо правомірності формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 16.05.2019 №Ф-224706-17, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, підставою для формування оскаржуваної вимоги стали відомості інтегрованої картки платника єдиного внеску, відповідно до яких станом на 30.04.2019 за ОСОБА_1 обліковувалася заборгованість у сумі 8910,66 грн.

Відповідач зазначає, що відповідні нарахування здійснювалися в автоматичному режимі за кодом платежу 71040000, а вимога сформована на підставі облікових даних інформаційної системи контролюючого органу.

Водночас суд зазначає, що формування вимоги в автоматичному режимі не свідчить саме по собі про правомірність визначення недоїмки та не усуває необхідності встановлення законних підстав виникнення відповідного грошового обов`язку.

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI вимога про сплату недоїмки може бути сформована за наявності в платника фактичної заборгованості зі сплати єдиного внеску.

Отже, необхідною передумовою правомірності такої вимоги є не лише відображення певної суми в інформаційній системі контролюючого органу, а й встановлення того, що відповідна сума є законно нарахованою та не сплаченою платником у визначений строк.

З матеріалів справи вбачається, що контролюючим органом здійснювалися нарахування єдиного внеску за 2017 рік та І–IV квартали 2018 року, а також за І квартал 2019 року.

При цьому у письмових поясненнях відповідач навів дати та суми відповідних нарахувань, зазначивши, що сплата здійснювалася частково.

Однак наведені відомості не містять належного розмежування сум, нарахованих позивачу як фізичній особі - підприємцю, та сум, нарахованих у зв`язку з установленою контролюючим органом ознакою провадження незалежної професійної діяльності.

Також відповідачем не обґрунтовано, які саме суми недоїмки виникли внаслідок несплати законно нарахованого єдиного внеску як фізичною особою - підприємцем, а які - внаслідок додаткового нарахування внеску за статусом особи, яка провадить незалежну професійну діяльність.

За таких обставин самі лише відомості інтегрованої картки платника не дають підстав для висновку про наявність у позивача законно сформованої недоїмки саме в розмірі 8910,66 грн.

Суд враховує, що відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 04.12.2019 у справі №520/3939/19, повторне нарахування єдиного внеску фізичній особі - підприємцю внаслідок самостійного встановлення контролюючим органом ознаки провадження незалежної професійної діяльності суперечить положенням Закону №2464-VI.

При цьому Велика Палата Верховного Суду наголосила на необхідності дотримання принципу правової визначеності та недопустимості покладення на особу додаткового фінансового обов`язку на підставі підзаконного нормативно-правового акта, положення якого не узгоджуються із законом.

Застосовуючи наведений правовий підхід до встановлених обставин справи, суд зазначає, що наявність у ОСОБА_1 статусу фізичної особи - підприємця, яка здійснює діяльність у сфері права, та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю не надавала контролюючому органу безумовних підстав для формування додаткового обов`язку зі сплати єдиного внеску.

Відповідач не довів наявності самостійної законної підстави для повторного нарахування позивачу єдиного внеску як особі, яка провадить незалежну професійну діяльність, а також не підтвердив належним розрахунком правомірність усієї суми недоїмки, визначеної оскаржуваною вимогою.

Відтак суд доходить висновку, що відображення в інтегрованій картці платника суми заборгованості в розмірі 8910,66 грн за відсутності належного підтвердження законності її нарахування не є достатньою підставою для формування вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Той факт, що рішенням ДФС України від 08.07.2019 №31370/6/99-99-11-05-02-25 скаргу позивача залишено без задоволення, не змінює наведених висновків, оскільки результати адміністративного оскарження не усувають необхідності перевірки правомірності первинного рішення контролюючого органу.

Отже, за встановлених обставин оскаржувана вимога Головного управління ДФС у м. Києві від 16.05.2019 №Ф-224706-17 не відповідає вимогам Закону №2464-VI щодо наявності законних підстав для визначення та стягнення недоїмки зі сплати єдиного внеску.

За таких обставин суд вважає, що вимога Головного управління ДФС у м. Києві від 16.05.2019 №Ф-224706-17 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 8910,66 грн є протиправною та підлягає скасуванню, а позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати неправомірною та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16 травня 2019 року за № Ф-224706-17.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головне управління ДПС у м. Києві на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 30 жовтня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Головне управління ДФС у м. Києві (вул. Шолуденка, буд. 33/19,м. Київ,04116, ЄДРПОУ/РНОКПП 39439980)

Суддя Н.В. Друзенко